Сучасна політична публіцистика та динаміка світоглядних орієнтацій людини (за матеріалами українських, російських та білоруських публіцистів 1991-2005 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет ім. Тараса Шевченка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних комунікацій

Спеціальність: 27.00.04 - теорія та історія журналістики

Сучасна політична публіцистика та динаміка світоглядних орієнтацій людини (за матеріалами українських, російських та білоруських публіцистів 1991-2005 рр.)

Левкова Оксана Вікторівна

Київ-2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському національному університеті імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доктор політичних наук, професор, Лось Йосип Дмитрович, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри зарубіжної преси та інформації.

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор Шкляр Володимир Іванович, Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, професор кафедри міжнародної журналістики,

кандидат філологічних наук, доцент Паславський Ігор Іванович, Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри української преси.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат філологічних наук Шевченко В.Е.

Анотація

політичний публіцистика експектація

Левкова О.В. Сучасна політична публіцистика та динаміка світоглядних орієнтацій людини (за матеріалами українських, російських та білоруських публіцистів). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних комунікацій за спеціальністю 27.00.04 - теорія та історія журналістики. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2008.

У роботі розкрито особливості політичної публіцистики періоду посткомунізму та виявлено ступінь і якість її впливу на світоглядні орієнтації людини на посткомуністичних теренах (на прикладі України, Росії та Білорусі). Досліджено, як політична публіцистика впливає на готовність/неготовність суспільства сприймати цінності демократії. Проведено (за конкретними параметрами) порівняльний аналіз матеріалів української, російської та білоруської, політичної публіцистики як чинників соціокультурної трансформації. Підкреслено, що вплив політичної публіцистики на зміни у світоглядних орієнтаціях має дифузний характер. Продемонстровано моделі розвитку національного медіапростору у трьох країнах, запропоновані провідними політичними публіцистами.

Сформульовано вимоги до сучасної політичної публіцистики та запропоновано нове бачення можливостей подолання світоглядних бар'єрів у процесі розвитку міжслов'янських відносин якісно нового типу.

Ключові слова: політична публіцистика, світоглядні орієнтації, соціокультурні трансформації, демократизація, посткомунізм, європейський вибір.

Аннотация

Левкова О.В. Современная политическая публицистика и динамика мировоззренческих ориентаций человека (по материалам украинских, российских и беларусских публицистов). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук по социальным коммуникациям по специальности 27.00.04 - теория и история журналистики. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2008.

В работе раскрыты особенности политической публицистики периода посткоммунизма и очерчены степень и качество ее влияния на мировоззренческие ориентации человека (на примере Украины, России и Беларуси). Влияние политической публицистики на готовность/неготовность социумов воспринимать ценности демократии также исследовано в диссертации. Сделан акцент на описании журналистами проблем «маленького человека». Рассмотрен вопрос о предназначении современной журналистики, о том, выполняет ли она свои функции. Доказано, что современная журналистика должна подразумевать ряд морально-этических принципов.

Проведен (по конкретным параметрам) сравнительный анализ материалов украинской, российской и беларусской политической публицистики как факторов социокультурной трансформации. Обнаружено, что влияние политической публицистики на изменения в мировоззренческих ориентациях человека имеет диффузный характер. Продемонстрированы модели развития национального медиапространства в трех странах, предложенные ведущих политических публицистов. На базе социологических опросов определены главные тенденции формирования общественного мнения в исследуемых государствах. Сделан акцент на том, что в некоторых странах динамика мировоззренческих ориентаций приводит к коренным переворотам в развитии общества, а в других - нет. Сформулированы требования к современной политической публицистике и предложено новое видение возможностей преодоления мировоззренческих барьеров в процессе развития междуславянских отношений качественно нового типа.

Ключевые слова: политическая публицистика, мировоззренческие ориентации, социокультурные трансформации, демократизация, посткоммунизм, европейский выбор.

Annotation

O.V. Levkova. Modern Political Publicism and Personal World Outlook Orientation Dynamics (according to Ukrainian, Russian and Belarusian Publicism). - Manuscript.

The thesis is presented to obtain the candidate degree in Social Communications within the specialty 27.00.04 - Theory and History of Journalism. - Taras Shevchenko Kyiv National University. - Kyiv, 2008.

This thesis analyses the peculiarities of political publicism of post-communism period and the way and quality of political publicism's influence on the personal world outlook orientations (in Ukraine, Russia and Belarus as examples). The influence of political publicism on the (in)ability of these three countries' societies to perceive the values of democracy is also investigated. The author conducted comparative analysis of publication materials of Ukrainian, Russian and Belarusian political publicism as factors of sociocultural transformation. It is emphasised that the influence of political publicism on the changes in the world outlook orientations doesn't display any deterministic characteristics. The concrete strategies of post-communist societies' adaptation to the modern world and the development models of national media space in three countries, as offered by leading political publicists, are also demonstrated.

In this work the requirements to modern political publicism are formulated and new opportunities of overcoming the world outlook barriers in the process of qualitatively new inter-societal communication within all three countries are proposed.

Keywords: political publicism, personal world outlook orientations, sociocultural transformations, democratization, post-communism, the European choice.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. У сучасних умовах засоби масової комунікації мають значний вплив на формування громадської думки суспільства та світоглядних орієнтацій окремої людини. Одним із найвпливовіших елементів у системі засобів масової комунікації є політична публіцистика, тому динаміка власне її орієнтацій, установок, переконань і цінностей, впливаючи на суспільний світогляд, пришвидшує або гальмує процеси демократизації того соціуму, в межах якого вона діє. Зміни у сприйнятті або несприйнятті політичною публіцистикою феноменів державності, політичного лідерства, національної самоідентифікації, егалітаризму та іншого в умовах незалежності сприяють формуванню нового світогляду політичної людини (Zoon politicon за Арістотелем) у посткомуністичних державах і в такий спосіб впливають на стабільність політичних систем. Трансформація політичної системи залежить від динаміки її соціокультурної сфери.

Період посткомунізму надав багатий емпіричний матеріал для комунікативістського аналізу, проте основна увага сучасних дослідників зосереджується на аналізі медійного ринку, якісних вимірах ЗМК загалом, вивченні інформаційних воєн та медіатизації політики. Більшість дослідників вивчають політичну публіцистику в кожній окремо країні, не роблячи порівнянь та узагальнень і не виявляючи тенденцій. Деякі науковці навіть не виділяють такого різновиду журналістської творчості як публіцистика.

Саме тому актуальність дисертаційного дослідження зумовлена необхідністю вивчати посткомуністичну політичну публіцистику як окремий феномен з тільки йому притаманними рисами та особливостями. Глибокі політичні та соціокультурні процеси, пов'язані з трансформацією посткомуністичних держав, потребують науково обґрунтованого розроблення проблеми впливу політичної публіцистики на формування та модифікацію цінностей, настроїв та ставлень людини на вказаних теренах. Системний розгляд динаміки орієнтацій людини у посткомуністичних державах під упливом політичної публіцистики дає можливість визначити причини політичних змін в Україні, браку таких модифікацій у країнах, близьких геополітично (євроінтеграційно), економічно, політично -- Росії та Білорусі. Важливо передбачити ймовірність виникнення подібних процесів у них, а також окреслити шляхи співіснування вказаних держав.

До цього часу характерним був пошук загальнотеоретичних підходів до дослідження публіцистики як різновиду журналістських текстів та її трансформативного потенціалу. Вивченню відмінностей між журналістськими та публіцистичними матеріалами присвячували свої дослідження Є. Прохоров, В. Учонова, А. Аграновський, В. Здоровега. Політичний дискурс медіа в умовах посткомуністичного транзиту розвивали політологи, соціологи, комунікативісти, лінгвісти З. Бжезинський, В. Полохало, В. Горохов, В. Шкляр, І. Паславський, О. Гриценко. Важливе місце у вивченні різних аспектів публіцистики як сучасного феномена у ЗМІ України посідають дисертації В. Корнєєва, С. Гришиної, О. Романчука, М. Воронової. Порівнюють різні культури, цінності і норми Г. Алмонд, С. Верба, П. Сорокіна, А. Тойнбі. П. Федченко простежив тенденції та закономірності формування періодичних видань у різних країнах. Політичну публіцистику розглядають також А. Аграновський, М. Барманкулов, Г. Вартанов, Л. Варустін, В. Здоровега, Г. Колосов, В. Кузьменко, Ю. Лазебник, Д. Прилюк, Є. Прохоров, В. Різун, О. Романчук, Н. Сидоренко, В. Учонова, М. Черепахов, М. Шульчевський. Концепт «світоглядні орієнтації» докладно описаний у працях Н. Семенової, В. Табачковського, Г. Алмонда та С. Верби. Поняття «масова свідомість», «установка», «суспільна свідомість» досліджують Б. Грушин, А. Уледов, Ю. Шерковін, І. Лубкович.

Нині важливо виявити, наскільки впливовою/невпливовою є політична публіцистика в умовах посткомунізму; з'ясувати, які характеристики публіцистики зробили можливою Помаранчеву революцію, а також які вади спричинили «відкочування» назад у процесі демократизації (від 2005 р. дотепер); відстежити особливості перебігу сучасної, постпосткомуністичної еволюції, аби спрогнозувати/заперечити можливість виникнення подальших революцій в Україні та соціальних вибухів у геополітично близьких країнах; використати результати досліджень як емпіричний пласт для витворення цілісної транзитологічної теорії.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконане в межах комплексної науково-дослідної теми кафедри зарубіжної преси та інформації Львівського національного університету імені Івана Франка «Тенденції розвитку світової публіцистики у ХХІ ст.» (номер державної реєстрації 01040014662). Авторка дисертації розробила спецкурс «Журналістика і політична культура посткомунізму» для студентів факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка.

Мета дослідження - комплексний аналіз політичної публіцистики в посткомуністичних державах, встановлення її впливу на зміну експектацій та колективних настроїв в умовах демократизації соціумів.

Дослідження поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

1. окреслити поняття «політична публіцистика», охарактеризувати її особливості, завдання та функціонування;

2. класифікувати сучасну політичну публіцистику;

3. дослідити, як зміни в політичній публіцистиці впливають на світоглядні орієнтації людини, у тому числі на готовність або неготовність суспільства сприймати демократичні цінності;

4. зіставити світоглядні складові (ставлення до влади, політико-економічного устрою, національно-культурної ідентифікації, геополітичного устрою країн) української, російської та білоруської політичної публіцистики як модусів політичної культури відповідних країн та виявити їхні спільні та відмінні риси;

5. визначити тенденції модифікації політичної публіцистики, перспективи її розвитку;

6. вивчити світоглядні взаємовпливи посткомуністичних держав, близьких у геополітичному плані.

Об'єктом дослідження є прояв національного буття як чинника євроінтеграції, упорядкування і вдосконалення суспільства та відносин між східними слов'янами.

Предмет дослідження - матеріали політичної публіцистики, в яких наявний вплив національного буття на динаміку світоглядних орієнтацій людини в посткомуністичному соціумі.

Відповідно до цього, дослідження стосується відтинку часу, означуваного терміном «посткомунізм» (1991-2004 рр.), тобто періоду незалежності України до Помаранчевої революції. Аналізовані тексти політичних публіцистів стосуються періоду 1991-2005 рр., зважаючи на інерційність політичної культури всіх учасників процесу соціокультурної трансформації.

Джерельна база. Емпіричні дослідження здійснено на основі текстів у друкованих періодичних виданнях: білоруських («Белорусская газета», «Наша Ніва», «Народная воля», «Советская Беларусь», «Вечерний Минск», «Медыаексперт», «Рэспубліка», «Белгазета», «Народная газета» ); російських («Литературное обозрение», «Известия», «Новая газета»); українських («Власть и политика», «Голос України», «День», «Дзеркало тижня», «Киевские ведомости», «Компаньон», «Універсум», «Главред», «Корреспондент», «Український тиждень»). Досліджено програми українських радіостанцій «Ера-FM», білоруської та російської редакцій радіо «Свобода», телеканалу «Беларусь-ТВ»; російської телекомпанії «Первый канал», зокрема передачі Володимира Познера «Времена»; публіцистичні книжки С. Алексієвич, А. Політковської, Л. Івшиної. Використано матеріали сайтів: www.antenna.com.ua, www.ua.proua.com, www.kreschtic.kiev.ua, www.observer.com.ua, www.portal.lviv.ua, www.hrights.ru, www.novgaz.ru, www.sobesednik.ru, www.life.ng.ru. В цілому проаналізовано понад 360 текстів політичної публіцистики.

Методи дослідження. Для проведення дисертаційного дослідження було застосовано низку методів: аналітичний метод, методи контент-аналізу та моніторингу (аналіз матеріалів у періодичних виданнях, теле- та радіопрограмах), індуктивний метод (узагальнення та систематизація результатів дослідження), порівняльно-статистичний метод, а також метод політичного моделювання, соціологічних досліджень (анкетування). Використання структурно-типологічного методу, який включає методи класифікації і трансформації, дозволило розробити власну класифікацію сучасної політичної публіцистики. Провідними методами роботи вважаємо якісний аналіз текстів, компаративний та системний методи підходу до медіа у посткомуністичних країнах.

Авторка зробила соціологічне опитування «Що таке політична публіцистика сьогодні?», респондентами якого стали 75 журналістів ? по 25 осіб з різних регіонів Білорусі, Росії та України: 5 працівників радіо, 5 - ТБ, 5 інтернет-газетярів, 5 представників друкованих ЗМІ та 5 дослідників ЗМК. Респонденти відповідали на запитання: «Чи актуальним сьогодні є поділ журналістських жанрів на інформаційні, аналітичні та публіцистичні?», «Чи існує сьогодні публіцистика?», «Якщо ні, то чому?», «Якщо так, то чому?», «Якщо так, то чи впливає вона на свідомість?». Для порівняння використано також дані соціологічних досліджень, які здійснили Усеросійський центр досліджень громадської думки (Москва, Росія), Інститут відкритого суспільства (Будапешт, Угорщина), Центр соціологічних досліджень (Мінськ, Білорусь), кафедра соціології Гомельського національного технічного університету ім. П. Сухого (Білорусь), Інститут соціології НАНУ (Київ, Україна), організація «Article 19» - Усесвітня кампанія за свободу переконань та їхнє вільне висловлювання.

Наукова новизна отриманих результатів:

Уперше до аналізу ЗМК застосовано положення теорії перехідних суспільств (транзитології): суб'єктивність чинників переходу до демократії; чергування «припливів» та «відпливів» у циклічному процесі демократизації. Також введено в науковий обіг поняття «політична публіцистика посткомунізму», «постпосткомунізм»; «константні спільні риси політичної публіцистики країн» та «динамічні спільні риси політичної публіцистики країн»; розширено візії дослідників щодо репродуктивної та продуктивної функції публіцистики, виділено специфічні функції власне політичної публіцистики; виокремлено теоретико-концептуальний та емпіричний рівні політичної публіцистики; виписано її основне завдання в період посткомунізму; розглянуто тексти політичної публіцистики (за конкретними параметрами) як модуси політичної культури. Це дало змогу виявити особливості виступів на суспільно-політичні теми в білоруських, російських та українських ЗМК, провести таксономічний аналіз політичної публіцистики і запропонувати нове бачення можливостей подолання світоглядних бар'єрів у процесі розвитку міжслов'янських відносин якісно нового типу.

Дисертантка вперше в українському журналістикознавстві вживає термін «публіцистика з прикметниками» і показує різницю між світоглядним, політичним, громадянським, історичним, економічним та парламентським різновидами публіцистичних текстів.

Указані наукові положення є теоретичною основою вирішеного в дисертаційному дослідженні наукового завдання. Теоретична цінність дисертаційного дослідження полягає у вивченні «посткомуністичної публіцистики» як окремого феномену, розробленні терміну «постпосткомунізм» та аналізі, систематизації та класифікації сучасної політичної журналістики як посткомуністичної. Оскільки розвиток політичної публіцистики не припиняється, становлення теоретичного знання відстає від процесів, що відбуваються на практиці. Тому характеристика основних тенденцій політичної публіцистики в 1991-2005 рр. актуалізують дану роботу.

Практичне значення отриманих результатів. Теоретичні узагальнення, висновки та пропозиції, що їх містить дисертація, можуть бути використані українськими та зарубіжними (особливо білоруськими та російськими) публіцистами, транзитологами та славістами різних університетів світу. Також вони можуть бути корисними у розробленні зовнішньополітичних інформаційних стратегій східнослов'янських держав, для презентаційних акцій Білорусі, Росії та України за кордоном. Практичне значення передбачає розроблення рекомендацій для сучасної української політичної публіцистики, актуалізацію досліджень, пов'язаних з оцінкою публіцистами напрямів трансформації політичних режимів, можливості використання результатів дослідження для написання статей та формування курсів з вивчення журналістики у вищих навчальних закладах. Певні положення даного дослідження були відображені в авторських курсах: «Політологія посткомунізму», який дисертантка викладала у Львівській гімназії міжнародних відносин упродовж січня 2005 р. - травня 2006 р. та «Журналістика та соціокультурна динаміка», що його викладає зі січня 2007 р. дотепер у спеціалізованій гімназії ім. Т. Шевченка № 112 м. Києва.

Дисертація могла би розширити перелік тем, що їх вивчають у межах програми кафедри зарубіжної преси та інформації Львівського національного університету ім. Івана Франка «Тенденції розвитку світової публіцистики у ХХІ ст.». (номер державної реєстрації: 01040014662, ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 02070987). У цьому контексті можна було би розглянути специфіку жіночого політичного дискурсу (враховуючи наші дослідження текстів Лариси Івшиної, Світлани Алексієвич, Анни Політковської); особливостей медіатизації політики на посткомуністичних теренах.

Матеріали дослідження можуть розширити новими темами лекційний курс «Радіо «Свобода»: структура, проблематика передач, форми вираження змісту», що викладається на факультеті журналістики Львівського національного університету ім. Івана Франка. Варто було би поглибити спецкурс Програми Роберта Боша «Західні інтерпретації пострадянської російської політики» (лектор - Андреас Умланд, Київський національний університет імені Тараса Шевченка). Дані, наведені в нашому дослідженні, могли б емпірично наповнити моделі, продемонстровані в темі «Фундаментальні політичні цінності російського електорату та еліти». Можна було би зосередитися на трансформаціях цінностей у росіян, співвіднести їх зі змінами цінностей у білорусів та українців. Так само результати можна було би застосувати в темі «Динаміка політичної свідомості» в курсі «Політична психологія», що викладається в Славістичному університеті (Київ).

Особистий внесок здобувача. Дисертацію, автореферат, публікації здобувач виконав самостійно. У дисертації використано науково-практичний досвід авторки, здобутий під час підготовки новин на телеканалі УТ-1 (липень-серпень 1999 року), авторської публіцистичної програми на Львівському обласному радіо (лютий-травень 2001 року); у процесі написання публіцистичних матеріалів для українських ЗМІ (Київ, Львів, Хмельницький, 1999-2008 рр.).

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дослідження було обговорено на засіданнях кафедри зарубіжної преси та інформації Львівського національного університету ім. Івана Франка; кафедри філософії та соціології Гомельського державного технічного університету ім. П. Сухого; у межах спецкурсу програми Р. Боша в Україні «Західні інтерпретації пострадянської російської політики» на кафедрі всесвітньої історії Київського національного університету ім. Тараса Шевченка; з викладачем Програми Фулбрайта у Львівському національному університеті ім. Івана Франка, деканом факультету журналістики в Обурнському університеті Х. Фостером (Алабама, США); з професором журналістики Інституту журналістики та ЗМІ ім. У.А. Вайта Т.Волеком (Канзаський університет, США); з деканом факультету журналістики Московського державного університету ім. М. Ломоносова Я. Засурським; з головою Союзу журналістів Росії В. Богдановим; з генеральним директором Культурного центру України в Москві В. Мельниченком; із секретарями Посольства України у ФРН О. Берченком та І. Дармограєм; з директором Правового центру захисту ЗМІ (Білоруська Асоціація Журналістів) М. Пастуховим; з віце-президентом Союзу білорусів Криму Г. Жуковським»; на семінарах журналістської громадської організації «IREX Pro Media»; з лідерами журналістських громадських організацій штату Каліфорнія в рамках Програми «Відкритий світ» Конгресу США.

Результати дослідження виголошено на таких наукових заходах: науково-практична конференція «Інтеграційна модель для України: історичний досвід та перспектива» (Київ, 6-7 листопада 2003 року); всеукраїнська науково-практична конференція «Суспільство: історія, методологія дослідження, практика» (Тернопіль, 18 червня 2004 р.); семінар «Журналісти і політики: відносини, сфери впливу та ризик» (Київ, 9-11 вересня 2004 року); XVI філософські людинознавчі читання «Гуманізм. Людина. Цінності» (Дрогобич, 8-10 жовтня 2004 року); усеукраїнська конференція «Художня документалістика як тенденція сучасної прози» (Львів, 3 лютого 2005 р.); XVII читання пам'яті засновника Львівсько-Варшавської філософської школи К. Твардовського «Пізнання: епістемологічний, онтологічний та екзистенціальний виміри» (Львів, 11 лютого та 17-18 червня 2005 р.); ХІ семінар творчої молоді України «Революція, еволюція, постволюція» (Ірпінь, 4-12 травня 2005 р.); міжнародна наукова конференція «Ментальність слов'ян та інтеграційні процеси: історія, сучасність, перспективи» (Гомель, Білорусь, 26-27 травня 2005 р.); літня академія НАТО «Євроатлантична інтеграція України: виклики та перспективи національної безпеки» (Сімферополь, 4-6 липня 2005 р.); літня школа «Комунікація в умовах ризику: виклик для розширеної Європи» (Маастрихт, Нідерланди, 1-3 серпня 2005 року); літня школа «Прикордонні культури: риторика та політика встановлення кордонів» (Франкфурт-на-Одері, Німеччина, 26 червня - 14 липня 2006 р.).

Публікації. За результатами дисертаційної роботи опубліковано 12 наукових праць, з яких 4 - у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів з висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел і літератури, який містить 364 найменувань. Основний текст викладено на 238 сторінках, повний обсяг - 270 сторінок.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано вибір і актуальність теми дисертації, визначено мету, завдання роботи, названо об'єкт і предмет вивчення, з'ясовано теоретичне і практичне значення дисертації, наукову новизну, окреслено методи дослідження. У першому розділі «Політична публіцистика як суб'єкт модифікації посткомуністичного світогляду» подається огляд джерел із зазначеної проблеми. Оскільки обрана для дослідження проблема має міждисциплінарний характер, то принципового значення набувають методологія та використання відповідного інструментарію.

Визначено такі поняття, як «публіцистика», «світоглядні орієнтації», «демократичні цінності». Розглянуто співвідношення понять «посткомунізм» та «постпосткомунізм», введено в науковий обіг термін «політична публіцистика» - такий різновид публіцистичних текстів, предметом зображення яких є реальна політична дійсність у всій її складності та взаємозв'язках. Політична публіцистика досліджує багатовимірну суспільну практику, яка пов'язана з феноменом влади.

Продемонстровано, що: а) політична публіцистика масштабно присутня в сучасних медіа транзитних країн; б) цей пласт журналістики є затребуваним; в) політична публіцистика опосередковано (дифузно) впливає на свідомість. Аргументами є результати власного соціологічного опитування «Що таке політична публіцистика сьогодні?», респондентами якого стали 75 журналістів - по 25 осіб із різних регіонів Білорусі, Росії та України, а також результати багатьох впливових соціологічних служб цих країн. Розглянуто ментальні трансформації маленької людини, для якої впливовими є харизматичні публіцисти (громадські діячі). Внутрішні зміни в конкретній людині, часто скеровані моральними та інтелектуальними авторитетами, призводять до пасіонарних проривів (соціальних вибухів, історичних зламів) на рівні нації. Революція відбувається на рівні цінностей, інакше вона не відбувається взагалі, тому революція - це наслідок еволюції. Особливості посткомунізму стали рисами посткомуністичної політичної публіцистики. В Україні нами є: культивування та відверта імітація демократичних ознак; тотальна ревізія посткомунізму; тотальна модальність, тобто акцентуація на тому, як «мало би бути в ідеалі»; невчасна політкоректність; поглиблення прірви між поколіннями, а також між східною та західною частинами країни; шліфування засобів світоглядної конфронтації, а не світоглядного діалогу. Основним завданням посткомуністичної політичної публіцистики є перетворення гомо совєтикуса на громадянина самодостатньої держави. Показано, що до цього ідеалу наближаються лише ті політичні публіцисти, чиї світоглядні орієнтації мають демократичне спрямування.

У другому розділі «Образи минулого та майбутнього України, Росії та Білорусі (за матеріалами політичних публіцистів» доведено, що, незважаючи на унікальність кожного журналіста, потреба у зіставленні текстів авторів не зникає. Для аналізу було обрано авторитетних на пострадянських теренах публіцистів: українських (Л. Івшину, В. Яворівського, В. Портникова); російських (В. Познера, А. Політковську, М. Леонтьєва); білоруських (С. Алексієвич, В. Оргіша, П. Якубовича). Увагу зосереджено винятково на тому масиві їхніх текстів, в якому можна відстежити світоглядні орієнтації журналістів, що є водночас суб'єктами творення установок у реципієнтів.

Основними складниками ціннісно-ідеологічної ідентичності є групи ставлень-ідентитетів людини до: а) політичного устрою (показник авторитарності); б) політико-економічного ладу; в) національно-культурного та геополітичного розвитку держави. Спільність ставлень-ідентитетів журналістів у трьох країнах виявляється в наголошуванні необхідності зміни політичної культури населення, незважаючи на її інерційність та амбівалентність у посткомуністичній період. Також спільним є засудження комерціалізації політики, її зрощення з економікою, поширені заклики боротьби з корупцією. Неодноразово у матеріалах публіцистів акцентовано на єдності братніх народів і цілісності посткомуністичного простору. Відмінність полягає у виявлених авторкою різних ступенів інтровертності\екстравертності стосовно західних упливів, сприйняття демократичних та демонстрації національних цінностей.

Більшість білоруських публіцистів не критикують правління О. Лукашенка та негативно висловлюються щодо «всього західного». Тільки опозиційна меншість наважується критикувати владний режим і радянську свідомість керівників, закликаючи до демократичних перетворень і пошуку самостійного шляху розвитку держави. У матеріалах російських авторів значну увагу приділено владі та патерналізму влади в державі, який залишився ще з часів СРСР. Більшість публіцистів патріотично налаштовані і виправдовують усі дії уряду. Незначна частина російських публіцистів негативно ставиться до влади, критикуючи її відірваність від народу та звинувачуючи її в корумпованості, клановості та монополізації влади. У матеріалах українських публіцистів терпимість до влади одних авторів межує з критикою та іронічним ставленням інших. Більшість авторів критикують політичні еліти та можновладців, зазначають ірраціональність дій, брак стратегічного бачення подальшого розвитку країни, недостача політичної волі, яку замінюють особисті амбіції та інтереси окремих політиків.

В економічному розвиткові білоруські опозиційні автори не бачать альтернатив ринковій економіці. Російські публіцисти засуджують залякування підприємців владою та всепроникну корупцію, неодноразово порушують питання зубожіння населення та існування негативного образу бізнесмена в суспільній свідомості росіян. Українські автори вказують на погіршення українсько-російських відносин після Помаранчевої революції, наголошують на корупції, зрощенні політики та економіки, а також великих міграціях населення через економічні негаразди. Національна самоідентифікація українців є чіткішою, ніж у білорусів, проте вона часто межує з шароварщиною та пафосом. Чимало українських публіцистів закликають шанобливо ставитися до національних героїв, свят і трагедій, постійно акцентують увагу на значенні національних цінностей, при цьому зовсім не відкидаючи західноєвропейського світогляду. Національна ідентифікація в російській політичній публіцистиці наближається до великодержавності, надмірного патріотизму, який поєднується зі зверхнім та зневажливим ставленням до інших народів.

У третьому розділі «Світоглядні орієнтації в умовах євроінтеграції» виокремлено ті світоглядні орієнтації політичних публіцистів, котрі зосереджені на моделях євроінтеграції України, Білорусі та Росії, їхньої адаптації до нового світопорядку, оцінках західних країн та США як гегемона на геополітичній арені. Велику увагу приділено іміджу одних країн у медіа інших, оскільки образи, творені журналістами, надзвичайно впливають на якість сприйняття їхніми співвітчизниками сусідніх держав. Геополітичні світоглядні орієнтації досліджуваних публіцистів характеризуються розмаїттям, проте легко побачити тенденцію щодо євро- та американооптимізму з боку українських політичних публіцистів і скепсису щодо Заходу з боку російських та білоруських авторів. Місце «маленької людини» у цих процесах невтішне. Стосунки між офіційними Вашингтоном (Парижем, Берліном) та Мінськом визначає ставлення простих білорусів до європейців та американців. Взаємини Кремля та капіталістичних країн зумовлюють відповідну рецепцію росіян. Складними є і взаємні впливи інформаційних просторів України, Росії та Білорусі. Владники цих країн не долають негативні стереотипи, що дісталися нам у спадок від радянського минулого, а підсилюють їх.

Щодо журналістів, то частина білоруських авторів, перебуваючи в стані закоханості в свою країну та свій народ, не засуджують авторитаризму О. Лукашенка і тому не вбачають необхідності в євроінтеграції для своєї країни. Інша категорія публіцистів співчуває державі в цілому, але не вважає, що найближчим часом відбудуться демократичні реформи. Третя категорія білоруських дослідників підтримує опозиційні сили та орієнтацію на Європу. У матеріалах російських публіцистів бачимо біполярне бачення світу та негативне ставлення до тих незалежних країн, які починають орієнтуватися на Європу або США. Серед українських публіцистів більшість орієнтується на західні цінності і, відповідно, віддає перевагу євроінтеграції, при цьому зазначаючи необхідність підтримувати стосунки з посткомуністичними сусідами. Зважаючи на розпорошеність впливу на свідомість будь-якого інституту (у тому числі медіа), зроблено висновок про те, що не лише вплив політичної публіцистики викликає пасіонарні прориви. Тому доведено необхідність відмови від детерміністичного погляду на історію, в т.ч. сучасний розвиток транзитних країн. Показано, що демократія не є ідеальною доктриною. Наголошено на тому, що «влада народу» має стати для посткомуністичних країн методом.

Висновки

Більшість журналістикознавців не приділяють належної уваги вивченню особливостей політичної публіцистики як чинника ментальної трансформації. Застосувавши різноманітні підходи та методи дослідження, а також науково-практичний досвід, здійснено комплексний аналіз політичної публіцистики в посткомуністичних країнах, проаналізовано її як окремий феномен, та схарактеризовано її основні риси, динаміку світоглядних орієнтацій самих публіцистів та вплив на зміни колективних настроїв у процесі демократизації соціумів.

Розв'язуючи завдання даного дослідження за допомогою загальнонаукових, міждисциплінарних і спеціальних методів, зокрема, порівняльно-історичного, структурно-типологічного, системного підходу зроблено такі основні висновки:

1. Політична публіцистика - це масив публіцистичних виступів у ЗМК, які яскраво репрезентують авторське «я» та об'єктом відображення яких є гострополемічні політичні феномени. Сучасна політична публіцистика на східнослов'янських посткомуністичних теренах виступає як окремий феномен та характеризується браком національно орієнтованої пасіонарності, невмінням відчувати справді «больові» точки суспільства, баналізацією зла, продукуванням голих гасел та голих фактів, тотальним самоцензуруванням, наявністю «затіненої ідеї», яка є наслідком залежності від спонсорів, пропагандою «гламуру», гедонізму, «нестерпної легкості буття», браком інтересу до «малої людини», естетизацією пороків політиків та фанатичним ставленням до певних політичних акторів.

Політична публіцистика виконує такі ж функції, як і будь-який інший різновид журналістських текстів (формування громадської думки, виховна, управлінська, організаторська, пропагандистська, інформативна, просвітницька, гедоністична, науково-прогностична та комунікативна), а також специфічні функції, а саме: пізнавальну, оцінювальну, регулятивну, інтегративну, афілативну, прогностичну, нормативну.

2. Виділено такі критерії класифікації сучасної політичної публіцистики: за розміщенням у ЗМІ (у друкованих виданнях; на радіо; на телебаченні, у мережі інтернет); за авторством (твори політиків; матеріали публіцистів; виступи інтелектуальної еліти -- відомих лікарів, істориків, юристів, митців, письменників, філологів тощо; книжки, виступи релігійних діячів); за ступенем політизації медій, де розміщено матеріали політичної публіцистики (у загальнополітичних виданнях, радіо- та телепрограмах, в інтернет; у партійних ЗМІ; у виданнях чи на сайтах громадських організацій; у приватних засобах масової інформації, власниками яких є політики); за тематикою висвітлення проблем (матеріали, що стосуються політичних інтересів; політичних відносин; політичної організації; політичної свідомості; політичної діяльності).

3. Зміні світоглядних орієнтацій людини сприяли такі характеристики політичної публіцистики як пошук національної ідентичності; акцентуація уваги на верховенстві права; єдності громадянських прав та обов'язків; культивування громадянської політичної культури як ознаки активності та цивілізованості соціуму; витворення ідеалів політичних лідерів, «під які» українці стали шукати реальних політиків; розвінчання міфу про ментальну потребу українців у російській підтримці та орієнтація на євроінтеграцію, що виявлялася навіть у назвах матеріалів критично налаштованих публіцистів. У роботі доведено, що трикутник Україна-Росія-Білорусь не є цілісним «східнослов'янським субстратом», ілюстрацією чого є події Помаранчевої революції та відсутність таких аналогів в інших двох країнах, що свідчить про відмінність напрямку вектора української політичної публіцистики та інтенсивність впливу публіцистів на трансформаційні процеси в українському суспільстві.

4. Проаналізовано публіцистичні тексти українських, російських і білоруських авторів та виявлено спільні та відмінні риси. Спільність виявляється в наголошуванні необхідності зміни політичної культури населення, незважаючи на її інерційність та амбівалентність у посткомуністичній період. Також спільним є засудження комерціалізації політики, її зрощення з економікою, поширені заклики боротьби з корупцією. Неодноразово у матеріалах публіцистів акцентовано на єдності братніх народів і цілісності посткомуністичного простору. Відмінність полягає у виявлених авторкою різних ступенів інтровертності\екстравертності стосовно західних упливів, сприйняття демократичних та демонстрації національних цінностей.

5. Виділено основні риси спільної динаміки світоглядних орієнтацій політичної публіцистики в аналізованих країнах. Терпиме ставлення до влади на поч. 90-их рр. ХХ ст., яке було зумовлене значною мірою романтичними сподіваннями та очікуваннями, поступається місцем критичному сприйняттю влади та опозиційним ЗМІ. Відбувається поступовий відхід від патерналізму влади та харизматичного образу лідера держави, що поєднується з очікуванням месії та культом його особистості. Окрім того, більш відкрито та різкіше публіцисти критикують симбіоз політики й економіки, корупцію та клієнтельські стосунки у вищих ешелонах влади. Спроби подолати прірву між суспільством та елітою супроводжує критика непрозорості механізмів прийняття рішень у державі. Дедалі більшої ваги набувають західноєвропейські цінності, проте активно наголошують важливість національного чинника.

6. В українських матеріалах іронічне ставлення до месіанської ролі США поєднується з позитивним сприйняттям західних цінностей. Більшість авторів бачать Росію як авторитарну державу, критикують російські еліти за монополізацію влади, війну в Чечні, підкреслюють домінування пострадянської психології серед населення та висловлюють острах щодо потенційного встановлення авторитарного режиму в Україні. Натомість Білорусь українські публіцисти розглядають як відсталу країну з авторитарним режимом, проте не відмовляються від ідеї українсько-білоруської співпраці. Російські журналісти бачать Білорусь як стабільну, слухняну та дружню державу, декларація фактичної незалежності якої йде поруч із припущеннями та обґрунтуваннями майбутнього злиття економік двох держав. Російські публіцисти зверхньо ставляться до України, не розуміючи, чому провідні видання світу постійно називають її роль визначальною в трикутнику Білорусь-Росія-Україна. Невелика частина досліджуваних російських авторів підтримує сусідні республіки, що налаштовані на євроінтеграцію, критикують непрозорість влади та заангажованість ЗМІ в Росії, а також негативно ставиться до нейтральної позиції Європи, яка в Росії за В. Путіна знайшла вигідного економічного партнера. Білоруські політичні публіцисти переважно песимістично оцінюють перспективи України як «запроданки Заходу», який не є стабільним через бездуховність та прояви світового тероризму. Росія для них є плагіатором авторитарної моделі розвитку Білорусі і водночас «старшим братом».

Кожна демократія у світі є національно забарвлена і відповідає конкретній політичній культурі. У сучасних умовах повинно йтися не про однобічний уплив якоїсь політії на інші, а про взаємну адаптацію східнослов'янських держав та про варіанти виживання й можливого процвітання їх у всуціль глобалізованому та прагматизованому світі.

Список праць за темою дисертації

1. Левкова О. Політичний дискурс постпомаранчевого сьогодення: перехід від посткомунізму до постпосткомунізму / О. Левкова // Вісн. Львів. ун-ту. Серія «Журналістика». - Львів, 2006. - Вип. 28. - С. 273-283.

2. Левкова О. Білоруський запит на демократію в оцінці науковців / О. Левкова // Вестн. СевГТУ. - Севастополь: Изд-во СевГТУ, 2006. - Вып. 71 (Политология: сб. научн. тр.) - С. 175-180.

3. Левкова О. Як уникнути розпаду соціокультурної цілісності в Україні? / О. Левкова // Наук. вісн. Ужгород. ун-ту. Серія «Політологія. Соціологія. Філософія». - Ужгород, 2005. - Вип. 2. - С. 197-199.

4. Левкова О. Харизма комунікативіста як успіхотворчий чинник / О. Левкова // Молодіжна журналістика в контексті глобалізаційних процесів: матеріали наук. практичн. конф., 19-22 квітня 2005 р. - К., 2006. - С. 125.

5. Левкова О. Дискурс внешней политики Беларуси в массовой коммуникации / О. Левкова // Менталитет славян и интеграционные процессы: история, современность, перспективы: материалы IV междунар. науч. конф. - Гомель, 2005. - С. 332-333.

6. Левкова О. Евристичний потенціал порівняльного аналізу політичних культур Білорусі, Росії, України: журналістикознавчий аспект / О. Левкова // Вісн. нац. ун-ту «Львів. політехніка». Сер. «Філософські науки». - Львів: Вид-во нац. ун-ту «Львів. політехніка», 2005. - С. 128.

7. Левкова О. Рекомендації новому уряду щодо захисту національного інформаційного простору / О. Левкова // Наук. пр. Кам'янець-Подільського держ. ун-ту. Сер. «Філологічні науки». - Кам'янець-Подільський: Абетка-Нова, 2005. - Вип. 11. - Т. 1. - С. 33-40.

8. Левкова О. Громадянськість, духовність і раціональність як умови формування світогляду на прикладі політичної культури України та Білорусі (журналістикознавчий аспект) / О. Левкова // Творча спадщина В.І. Вернадського і сучасність (“Вернадські читання”): доповіді і повідомл. 4-ї Міжнар. наук. конф., 21-25 квіт. 2005 р. у м. Донецьку. - Донецьк: ДоНТУ, 2005. - С. 54-55.

9. Левкова О. Динаміка світоглядних орієнтацій в українській системі освіти / О. Левкова // Ідеї народної педагогіки в наукових дослідженнях К.Д. Ушинського: зб. наук. праць з педагогіки. - Житомир, 2005. - С. 107-112.

10. Левкова О. Стан та перспективи розбудови громадянського суспільства в Україні у дзеркалі медіа (на прикладі політичної публіцистики Віталія Портникова у газеті «Дзеркало тижня», березень-травень 2004 р.) / О. Левкова // Суспільство: історія, методологія дослідження, практика: матеріали Всеукраїнської наук.-практичної конф. - Тернопіль, 2004. - С. 157-158.

11. Левкова О. Ментальність слов'янської жінки в інтерпретації Світлани Алексієвич / О. Левкова // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. «Журналістика». - Львів, 2004. - Вип. 22. - С. 250-256.

12. Левкова О. Харизма журналіста як успіхотворчий чинник / О. Левкова // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. «Журналістика». - Львів, 2001. - Вип. 21. - С. 235-240.

Размещено на Allbest.ru