Мас-медійне забезпечення політичних орієнтирів України в контексті євроатлантичної інтеграції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут журналістики

УДК 070: 327 (477+4)

Спеціальність 27.00.04 - теорія та історія журналістики

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук із соціальних комунікацій

МАС-МЕДІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЛІТИЧНИХ ОРІЄНТИРІВ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ЄВРОАТЛАНТИЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

Носова Богдана Миколаївна

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі міжнародної журналістики Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Шкляр Володимир Іванович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики, професор кафедри міжнародної журналістики

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Демченко Володимир Дмитрович, Дніпропетровський національний університет імені О. Гончара, декан факультету систем і засобів масової комунікації

кандидат історичних наук, професор Кривошея Григорій Петрович, Національний авіаційний університет, Інститут міжнародних відносин, факультет міжнародної інформації і права, завідувач кафедри журналістики

Захист відбудеться 10 листопада 2008 року о 14:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.33 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1, Інститут журналістики.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці імені М. О. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий 13 вересня 2008 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат філологічних наук, доцент В. Е. Шевченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. ХХІ століття, серед інших викликів, поставило перед Українською державою питання про вибір місця в системах колективної безпеки. Україні, що на початку 1990-х рр. приступила до вироблення внутрішньої політики, водночас потрібно було самостійно формувати зовнішню політику «на перехресті різновекторних геополітичних інтересів, у безпосередній зоні багато в чому суперечливого стратегічного трикутника "США - ЄС - Росія"». Перші контакти з НАТО почалися у 1991 р. Політичне рішення української влади, ухвалене в 2002 р., про набуття у перспективі повноправного членства в Організації Північноатлантичного договору (НАТО) засвідчило готовність держави проводити масштабні реформи в сфері економіки, політики, оборони і безпеки відповідно до вимог сучасної європейської демократії. Ці євроатлантичні плани корелюються з глобалізаційними світовими перетвореннями. Як сегмент зовнішньополітичної стратегії євроатлантична інтеграція (ЄАІ) є адекватною відповіддю посиленню поліцентризму, змінам геополітичних інтересів у трикутнику «США - ЄС - РФ».

ЄАІ України - це «реалізація комплексу правових та організаційних заходів у рамках окремого напряму державної політики і державного управління з метою набуття членства у Організації Північноатлантичного договору та поглиблення відносин з європейськими безпековими структурами». Це визначення взято за основу, бо низка інших певною мірою повторюють його.

Дисертаційну роботу присвячено дослідженню мас-медійного забезпечення політичних орієнтирів України в контексті ЄАІ. Відправною точкою даної дисертації є вивчення ролі засобів масової інформації (ЗМІ) у процесі євроатлантичної інтеграції. Оскільки, за Дж. Лаллом, «мас-медіа легітимізують певні ідеї й поняття, значно збільшуючи ймовірність їх прийняття населенням» та «великою мірою визначають те, як люди витлумачують найосновніші риси своїх суспільств».

Самовизначення України, відповідно з найновішими вимогами Альянсу до майбутніх членів, повинне спиратися на солідарну позицію більшості населення, консолідоване рішення Президента України, Прем'єр-міністра, Голови Верховної Ради України про перехід до виконання Плану дій щодо членства в НАТО. За 17 років співпраці Україна - НАТО єдиної не спекулятивної думки трьох гілок влади не було аж до 2008 р., а громадська думка щодо Альянсу коливалася відповідно до особливостей політичних подій - погіршувалася/поліпшувалася. Питання інформування населення щодо діяльності міжнародної безпекової організації, не оформившись у технологічну модель впливу, нерідко переходили до арсеналу міжпартійної, міжкланової боротьби за владу, в тому числі й членів уряду.

Українські ЗМІ як частина соціальної комунікації, забезпечуючи інформаційні запити суспільства, по-різному впливають на формування державного мислення, а відтак їхня результативність відчутна у специфіці поведінки різних соціальних груп, у тому числі й у ставленні до євроатлантичного вибору держави. Форми і методи журналістської діяльності щодо НАТО-проблематики є актуальними, по-перше, у контексті сучасної настановчої дії медіа та мас-медійного посередництва при проведенні інформаційних кампаній, по-друге, актуальність самої проблематики спонукає до послідовного та всебічного дослідження її в системі журналістикознавства.

На сучасному етапі актуалізаційні мотиви теми не втрачаються, оскільки події навколо НАТО і України стрімко розвиваються. Саме тепер у співпраці Україна - НАТО внаслідок останніх геополітичних подій вкрай важливого значення набуває те, як змінюється розуміння колективної безпеки в світі.

Реальне прагнення трохи більше як п'ятої частини суспільства проукраїнського політикуму здобути членство в Альянсі та віртуальність дій щодо цього з боку окремих представників влади позначаються і на особливостях висвітлювання у ЗМІ питань натовської інтеграції. Потреба вивчити всі ці процеси, зокрема, характер і специфіку висвітлення у пресі обумовлюють актуальність даної теми.

Нині дослідженими є окремі питання формату співпраці держави з міжнародною організацією, історико-філософських основ ЄАІ, функціонування систем безпеки. Окремі праці вітчизняних і зарубіжних дослідників присвячені методикам проведення інформаційних і політичних кампаній, впливу ЗМІ на суспільство. Зокрема, ці проблеми вивчали в Україні: М. Василенко, С. Віднянський, В. Власенко, А. Гальчинський, В. Головченко, В. Горбулін, О. Гриценко, В. Демченко, О. Дергачов, В. Іванов, Є. Камінський, Г. Кривошея, М. Мальський, О. Мелещенко, М. Михальченко, О. Палій, О. Пахльовська, Г. Перепелиця, С. Пирожков, Б. Потятиник, В. Різун, О. Семіков, Ю. Сурмін, О. Сушко, А. Чічановський, В. Шкляр, Л. Шкляр, М. Шульга та інші; зарубіжні дослідники: Е. Арбластер, З. Бжезинський, Н. Боббіо, Ю. Габермас, К. Гаджієв, С. Гантінгтон, Д. Гелд, Н. Дейвіс, У. Еко, Р. Каган, С. Караганов, Г. Кіссінджер, З. Когут, Р. Куглер, Дж. Лалл, Е. Мак-Грю,М. Мак-Комбс, Д. Мартен, Дж. Най, О. Панарін, Дж. Стігліц, Е. Тодд, Д. Тренін, Т. Фрідмен, Ф. Фукуяма та інші.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах комплексної науково-дослідної програми «Система масової комунікації і світовий інформаційний простір» (№ 01БФ045-01) Інституту журналістики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка та напрямом кафедри міжнародної журналістики «Українська журналістика в контексті світової».

Метою дослідження є встановлення ролі мас-медійного супроводу процесів ЄАІ, як головного чинника інформаційного забезпечення політичних орієнтирів українського суспільства на вступ до Альянсу, ініційованого керівною елітою з метою отримання гарантій безпеки, вироблення рекомендацій щодо нової стратегії журналістської діяльності в царині інформування громадськості з питань ЄАІ.

Досягнення мети дисертаційного дослідження потребує розв'язання таких завдань: журналістський політичний суспільство альянс

проаналізувати діалектику інтеграційних процесів, вплив глобалізації на ЄАІ, українські позиції у новому світопорядку в контексті історико-філософських і пресознавчих досліджень;

з'ясувати якісну мас-медійну складову політичної проблематики співпраці Україна - НАТО у період формування нової архітектури безпеки в Європі у проекції рішень Празького, Стамбульського, Ризького, Бухарестського самітів НАТО;

визначити нові тенденції сприйняття в політичній комунікації та відображення у ЗМІ питань ЄАІ після президентських виборів 2004 р.;

запропонувати рекомендації щодо посилення національної домінанти у проблематиці інформування населення щодо діяльності Альянсу та надання Україні ПДЧ.

Об'єктом дослідження є журналістські практики висвітлювання теми ЄАІ України у газетах: «Дзеркало тижня», «День», «Україна молода»; в інтернетних виданнях - «Главред», «Корреспондент», «Українська правда»; у часописах: «Євроатлантика», «Євроатлантикінформ: Науково-аналітичний бюлетень Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України», «Національна безпека і оборона», «Нова безпека», «Україна - НАТО».

Предметом дослідження є концептуальні жанрово-творчі тенденції українських ЗМІ та їхня ефективність в інформуванні населення з питань ЄАІ України як модерної частини геополітичної проблематики.

Методи дослідження. Дисертаційне дослідження ґрунтується на загальнонауковому методі системного аналізу. Використано контент-аналіз, метод спостереження при доборі матеріалу, історико-порівняльний метод і власний досвід - автора та ведучої телевізійної програми «НАТО: "за" і "проти"», що виходить в ефірі Державної телерадіокомпанії «Всесвітня служба "Українське телебачення і радіомовлення"» (УТР).

Теоретичною і методологічною основою дисертації є Конституція України, документи, що становлять договірно-правову базу відносин Україна - НАТО, Закон України «Про основи національної безпеки України», Хартія про особливе партнерство між Україною та Організацією Північноатлантичного договору, План дій Україна - НАТО та Цільові плани 2003-2007 рр., «Основні напрями зовнішньої політики України», Рішення РНБО України «Про стратегію України щодо Організації Північноатлантичного договору (НАТО)» від 23 травня 2002 р., матеріали парламентських слухань щодо співробітництва з НАТО 2002 р. та матеріали слухань Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції 2008 р., Державна програма інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2004-2007 роки, Концепція Державної цільової програми інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2008-2011 роки, Закони України у сфері державної інформаційної політики. При написанні дисертації автор користувалася сучасними напрацюваннями про завдання ЄАІ та їхнього медійного супроводу.

В основі дисертації - матеріали аналітичного опрацювання публікацій загальнонаціональних видань і спеціалізованих - Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України, що протягом 5-10 років послідовно вели тему співпраці Української держави з міжнародною безпековою організацією, а також вивчення конкретних подій, що відображали процес отримання/неотримання Україною Плану дій щодо членства в НАТО, аналіз соціологічних досліджень Фонду «Демократичні ініціативи», Національного центру економічних та політичних досліджень ім. О. Разумкова, проведених українськими соціологами з питань підтримки в суспільстві натовських орієнтирів.

Основні джерела дослідження - це публікації газет «Дзеркало тижня», «День», «Україна молода», інтернетні видання і часописи «Главред», «Національна безпека і оборона», «Стратегічна панорама», «Україна - НАТО», періодика і довідники Центру інформації та документації НАТО в Україні - «Брифінг», «За і проти», «НАТО Ревю», «Новини НАТО», «Вибрані основоположні документи НАТО», видання з досвіду підготовки до вступу в Альянс Словаччини, Чехії, Польщі, Естонії, що здійснені за допомогою посольств цих країн, телепрограми «НАТО: "за" і "проти"» Державної телерадіокомпанії «Всесвітня служба "Українське телебачення і радіомовлення"», матеріали власного архіву.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що

вперше у вітчизняному журналістикознавстві проаналізовано значний масив публікацій загальнонаціональної періодики за десять років на тему співпраці Україна - НАТО;

якісно удосконалено підхід до аналізу висвітлювання розвитку ЄАІ України, що ґрунтується на розгляді праць українських і зарубіжних авторів, які до цього дисертаційного дослідження не були у широкому науковому обігу;

одержано наукові висновки і положення щодо тематичної настановчої ролі медіа у процесі інформування громадськості про ЄАІ, що оновлюють і розвивають сучасне українське журналістикознавство, мають значення для ЗМІ в частині поєднання суспільної, політичної і власне медійної програм як складових;

обґрунтовано необхідність впровадження нової стратегії журналістської діяльності - однопланової і багатопланової інформаційних моделей;

дістало подальший розвиток визначення параметрів позиціонування України за весь період співпраці з Альянсом у якісних загальнонаціональних мас-медіа;

запропоновано власну періодизацію розвитку співпраці Україна - НАТО, що дає підставу сучасніше систематизувати мас-медійний фактаж і відповідно виявляти недоліки у процесі інформування населення про НАТО.

Практичне значення одержаних результатів сформувалося в процесі реалізації мети дослідження і полягає у тому, що основні висновки дисертації доповнюють і поглиблюють науковий доробок про українську журналістику в контексті світової, а також дають змогу практичній журналістиці успішніше проводити свої просвітницькі кампанії.

Рекомендаційні тези про посилення національної домінанти у проблематиці інформування населення щодо ЄАІ використовувалися при підготовці телепрограми «НАТО: "за" і "проти"» на телеканалі УТР, репортажів для випусків новин та телепрограми «Час за Гринвічем» на «5 каналі». Вони можуть застосовуватися і в діяльності Державного комітету телебачення і радіомовлення України. Окремі положення дисертації можна використовувати у розділі курсу «Проблематика засобів масової інформації» та в окремих спецкурсах.

Хронологічно рамки дисертації охоплюють другий і третій періоди співпраці Україна - НАТО (за періодизацією дослідника) - 1997-2004 рр. та 2005-2008 рр.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є результатом багаторічних досліджень публікацій, що стосуються політичних орієнтирів України в контексті ЄАІ. Проаналізовано публікації на тему «Україна - НАТО» у газетах «Дзеркало тижня», «День» з 1997 до 2008 рр. В інших вітчизняних і зарубіжних виданнях виокремлено аналітичну публіцистику і наукові статті за дисертаційною проблематикою та з'ясовано їхню настановчу роль щодо ЄАІ.

Дисертаційне дослідження і опубліковані наукові статті, в яких викладені основні положення дисертації, виконані самостійно.

До особистого внеску автор зараховує власний практичний досвід з питань висвітлювання натовської тематики під час роботи міжнародним редактором «5 каналу», автором і ведучою телепрограми «НАТО: "за" і "проти"» (УТР), ведення натовської тематики на сторінках газети «Демократична Україна», публікацій у виданнях «Влада і політика» (пізніше - «Власть и политика»), «День», «Молодь України», «Президентський вісник», стажування в Комітеті Верховної Ради з питань європейської інтеграції, роботи прес-секретарем Голови Комітету Верховної Ради з питань європейської інтеграції, участь у дискусійних «круглих столах» Центру інформації та документації НАТО в Україні, громадських слуханнях «Поглиблення співробітництва з НАТО: відкритість діалогу, переваги співпраці», проведених у 2008 р. у Верховній Раді України. Істотним внеском у процес наукової розробки теми стало навчання у 2002 (жовтень) - 2003 (січень) рр. в Університеті міста Перуджа (Італія) та ознайомче стажування в Італійській державній регіональній телерадіокомпанії «Rai Umbria», у штаб-квартирі, прес-службі НАТО у Брюсселі та штабі Верховного головнокомандувача об'єднаними збройними силами НАТО в Європі у Монсі. Порівняльний аналіз публікацій з натовської тематики вдалося провести завдяки зібраним матеріалам під час стажування в Інституті політичних наук і журналістики Познанського університету ім. А. Міцкевича (2002 р.) та парламенті Канади (2004 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження обговорено на засіданні кафедри міжнародної журналістики Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, викладено в доповідях, виголошених на дев'яти наукових конференціях, зокрема, під час щорічної загальноінститутської студентсько-викладацької конференції «Журналістика - 2000» (18 квітня 2000 р., Київ), наукової конференції «Журналістика - 2001. Актуальні питання моніторингу та інформаційного моделювання ЗМІ» (24 травня 2001 р., Київ), міжнародної науково-практичної конференції «Молодіжна журналістика на межі тисячоліть» (22-23 травня 2003 р., Київ), міжнародної науково-практичної конференції «Журналістика - 2003 у дзеркалі моніторингу та інформаційного моделювання ЗМК» (29-30 травня 2003 р., Київ). Роботу відзначено нагородою за кращу студентську наукову працю - премією ім. А. З. Москаленка Національної спілки журналістів України та Почесною грамотою НСЖУ. Основні положення дослідження використовувалися і під час міжнародної науково-практичної конференції «Розвиток і зміцнення громадянського суспільства, забезпечення основних прав людини і громадянських свобод», науковий напрям: «Інтеграція України до Євроатлантичного співтовариства. Співпраця Україна - НАТО: реалії та перспективи» (13-14 квітня 2004 р., Київ), міжнародної студентської науково-практичної конференції «Перспектива розвитку молодіжної журналістики в контексті євроінтеграційних процесів» (20-21 травня 2004 р., Київ), міжнародної науково-практичної конференції «Журналістика - 2004 у світлі підготовки журналістських кадрів» (27-28 травня 2004 р., Київ) - нагорода за кращу студентську наукову роботу: премією та Почесною грамотою Інституту журналістики Київського університету ім. Тараса Шевченка, міжнародної науково-практичної конференції «Журналістика - 2006: українське журналістикознавство та освіта в контексті євроатлантичного процесу» (25-26 травня 2006 р., Київ), міжнародної науково-практичної конференції «Журналістика - 2008: українське журналістикознавство, освіта, термінологія і стандарти» (17 квітня 2008 р., Київ).

Матеріали дисертації використано при підготовці авторської телепрограми «НАТО: "за" і "проти"» (УТР) від березня 2007 р. і дотепер, а також при підготовці лекцій та семінарів на кафедрі міжнародної журналістики.

Низку положень дисертації надано громадським організаціям, що входять до Асамблеї громадської ліги Україна - НАТО як консультативні для формування інформаційно-медійних акцій.

Публікації. Основні результати системних досліджень викладено у 6 наукових працях, опублікованих у виданнях із питань філології та журналістикознавства, затверджених ВАКом України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 207 сторінок, з них - на 29 сторінках - список використаних джерел, який містить 321 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір наукової теми, її актуальність, визначено зв'язок із науковою програмою Інституту журналістики, окреслено мету, основні завдання, об'єкт і предмет дослідження, хронологічні межі, названо використані наукові методи, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів і запропонованих висновків, зазначено особистий внесок здобувача в розроблення даної теми, показано апробацію результатів дослідження, дано перелік публікацій і структуру дисертації.

Розділ 1. «Політичне структурування нового світопорядку та місце України в ньому» складається з трьох підрозділів. У ньому досліджується історіографія проблеми. Основним об'єктом даного дослідження є діяльність українських ЗМІ та їхня ефективність в інформуванні населення з питань ЄАІ України як модерної частини геополітичної проблематики, що в свою чергу є сегментом глобалізаційних процесів. У зв'язку з цим з'ясовано, як глобалізація змінює геополітичну парадигму України, як на ґрунті соціальної і політичної інтеграції формувалася європейська інтеграція та ЄАІ.

Україні, що на початку 1990-х рр. приступила до вироблення внутрішньої політики, водночас потрібно було самостійно формувати зовнішню політику. Розпад радянської системи, об'єднання Німеччини, нетривалий перехід до однополюсного світу і нове повернення до кількох центрів впливу надало нового акценту геополітичній ситуації в Європі. Перші контакти України з НАТО почалися у 1991 р. Три роки тривав період співпраці без конкретних зобов'язань. У той час Україну сприймали в Європі і світі через призму Російської Федерації, тобто як країну, що й надалі перебувала під впливом спадкоємця радянської імперії. А той факт, що до правління великою державою прийшли колишні компартійні керівники, в очах західних медіа та політиків створював враження радянізованої політично і неринкової економічно країни, долею якої вони й не поспішали перейматися. Наприкінці 1990-х рр. ситуація почала змінюватися на користь України.

Наступною подією, що вплинула на формування світопорядку по-новому була американська трагедія 11 вересня 2001 р. Вона викликала не лише співчуття, але й хвилю антиамериканізму.

Проблемам політичного структурування світопорядку та місця України в ньому приділяли увагу українські й зарубіжні дослідники, чиї праці проаналізовано в цьому розділі, - З. Бжезинський, А. Гальчинський, Е. Тодд, Т. Возняк, С. Гантінгтон, З. Когут, Л. Шкляр, М. Михальченко. У дискусійному плані подано заперечення С. Гантінгтонові щодо його зауважень про поділ України.

У підрозділі 1.1. «Діалектика інтеграційних процесів як передумова об'єднання європейської спільноти» простежено філософсько-історичні витоки інтеграції взагалі, політичні ідеали об'єднання за Дж. Г. Себайном і Т. Л. Торсоном. З погляду історичного часу приділено увагу творам Арістотеля, Ж.-Ж. Руссо, коментарям Е. Арбластера щодо основ демократії, зазначених Періклом, суперечці Н. Боббіо з теорією Руссо про прірву між демократичними ідеалами і реальною демократією. Зауважено, як А. де Токвіль у праці «Про демократію в Америці» інтеграційні процеси розглядав на тлі того, що згодом назвуть ознакою глобалізації - інформаційного об'єднання людей. Сучасне розуміння інтеграції набуло розвитку в дослідженнях Ф. Броделя, З. Бжезинського, П. Ван Хама, У. Бека, Ф. Фукуями та інших. Політичний енциклопедичний словник дає визначення політичної інтеграції (від лат. integratio - відновлення, об'єднання у ціле) як сукупність політичних процесів, спрямованих на консолідацію, злиття суспільних, політичних, військових, економічних структур або етносів у рамках однієї держави чи кількох держав з метою протидії деструктивним внутрішнім і зовнішнім чинникам. Як приклад однієї із форм політичної інтеграції у словнику наведено військово-політичну інтеграцію, внаслідок якої було створено Північноатлантичну оборонну організацію - НАТО. У даній роботі із проаналізованих визначень ЄАІ України подано найоб'єктивніше.

Розуміючи, що ЄАІ - процес, який взаємопов'язаний із глобалізаційними викликами і відбувається на тлі геополітичних змін, то, природно, з'ясовується розуміння глобалізації, та які геополітичні реалії впливають на неї. А також, які можливості є в української держави, щоб реалізувати державну політику, що має достатню правову основу, орієнтовану на європейську структуру безпеки.

З цього приводу не має підстав недовіряти фахівцям Національного інституту стратегічних досліджень, у монографії яких зазначено, що «приєднання до НАТО гарантує Україні зміцнення її державного суверенітету, збереження незалежності і територіальної цілісності, оскільки ні сам Альянс, ні його члени не зазіхають на ці базові національні інтереси».

У підрозділі 1.2. «Глобалізація та її вплив на процеси євроатлантичної інтеграції» дано аналіз найновіших філософських поглядів на глобалізацію, її вплив на журналістику. Розглянуто праці авторів, які вивчали не лише природу глобалізації, а й її вплив на держави та як вона межує з геополітичними інтересами. Теорії Д. Гелда і Е. Мак-Грю, М. Платнера, публіцистичне тлумачення проблеми глобалізації Т. Фрідменом, оптимістичні сентенції Ф. Фукуями, глобальна економічна архітектура Дж. Стігліца є дотичними до розв'язання дисертаційного завдання. Українські ЗМІ часто коментують ЄАІ та перспективи співпраці України з Альянсом у питаннях міжнародної безпеки. Загальносвітова дискусія точиться навколо питання, чому глобалізація більше не вважається рушієм миру і прогресу за теорією Р. Куглера.

Підрозділ 1.3. «Геополітичні зміни як каталізатор євроатлантичної інтеграції» охоплює аналіз питань співробітництва Україна - НАТО у світлі геополітичних процесів, що настали після розвалу СРСР та Варшавського договору. З'ясовано, як українські мас-медіа висвітлюють позицію РФ, США стосовно української орієнтації на вступ до Альянсу, причини ускладнення стосунків США і ЄС через розрив у військовому потенціалі, проблеми транснаціональної солідарності в глобалізованому світі.

Розділ 2. «Роль мас-медіа на шляху України до НАТО в контексті глобалізаційних викликів» складається з трьох підрозділів. Підрозділ 2.1. «Вектори української зовнішньої політики у напрямі євроатлантичного співробітництва» присвячено вивченню і узагальненню процесу мас-медійного забезпечення політичних орієнтирів України в контексті ЄАІ. Внаслідок порівняння того, як змінювалася роль мас-медіа у висвітлюванні ЄАІ України з 1997 до 2008 рр., було виокремлено форми і методи журналістської діяльності щодо НАТО. Ця частина дослідження теоретично спиралася на численні наукові праці викладачів Інституту журналістики Київського національного університету ім. Т. Шевченка, факультетів міжнародних відносин, журналістики Львівського національного університету ім. І. Франка - М. Василенка, О. Гриценко, Д. Дуцик, М. Житарюка, В. Іванова, М. Мальського, О. Мелещенка, Б. Потятиника, А. Чічановського, В. Шкляра, а також враховувалися критерії взаємодії комунікації та інформації - Дж. Гола, функції публіцистики - критичної і маніпулятивної при виробленні поняття «громадська думка» - Ю. Габермаса, «використання впливу чужоземних ЗМІ на внутрішню політику країни» за Е. Тофлером, тематично-настановчу роль медіа у теорії М. Мак-Комбса і Д. Шоу. У 1998 р. «День» провів «круглий стіл», де йшлося про якість висвітлювання натовської тематики в медіа. Відзначався провінціалізм дискусій та відсутність аналітичних публікацій.

З'ясовуючи формування якісної медійної складової політичної проблематики співпраці Україна - НАТО, було запропоновано власну періодизацію співпраці з Альянсом на основі попередніх досліджень. За результатами оприлюднених соціологічних досліджень встановлено, що найпослідовніше та, за висловом фахівців, неупереджено і об'єктивно досліджують «думку народу», щодо ставлення до Альянсу соціологи Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова, фонду «Демократичні ініціативи».

Медійні акценти балканської кризи показали поверховість, а подекуди і незнання української та європейської історії. Внаслідок аналітичного опрацювання публікацій «Дня», «Дзеркала тижня», «України молодої», часопису «Національна безпека і оборона» постала цілісна картина пресових дискусій щодо ЄАІ, а також про розширення НАТО.

Підрозділ 2.2. «Українські ЗМІ про нову архітектуру безпеки в Європі» дає підстави стверджувати, що «День» і «Дзеркало тижня» не замикаються в оцінці геополітичної ситуації та змін в європейській архітектурі безпеки лише на думці українських експертів - Ю. Щербака, І. Лосєва, В. Горбуліна, О. Пахльовської, О. Забужко, але завдяки проекту «Синдикат» друкують статті Дж. Стігліца, У. Еко, Ф. Фукуями, З. Бжезинського, Дж. Робертсона, Х. Солани, Г. Кіссінджера та інших.

Українські медіа відгукуються на те, як євроатлантичну зорієнтованість України подають видання РФ. Автори досліджень місця України у російських геополітичних концепціях вважають, що ідеї О. Дугіна, К. Затуліна, А. Міграняна не лише некоректні, а й становлять загрозу інформаційній безпеці України.

У підрозділі 2.3. «Празький і Стамбульський саміти: медіатизація українських політичних орієнтирів» було використано системно-порівняльний аналіз публікацій українських якісних медіа щодо відсутності одностайності серед української влади відносно того, як далеко йти у розвитку контактів з НАТО. Встановлено, що у повідомленнях ЗМІ, починаючи з 2002 р., частіше звучать натяки на необхідність загальнонаціональної інформаційно-роз'яснювальної програми про те, що таке НАТО. Внутріполітичні скандали та падіння авторитету Л. Кучми позначилося на українських очікуваннях від Празького саміту. Про це йшлося в багатьох публікаціях. Аналіз прийнятого на саміті рамкового документа «План дій Україна - НАТО» дає змогу зробити висновок про прозорість і наближеність його до українських реалій.

У цьому підрозділі зроблено висновки щодо порівняльної характеристики публікацій з Празького саміту в українських та італійських ЗМІ. Преса відображала намагання Києва добитися, щоб на саміті у Стамбулі НАТО подала Україні сигнал про перехід до Плану дій щодо членства. Проте представники Альянсу, посилаючись на недемократичні тенденції, які розвиваються в Україні, негативно поставилися до такої можливості. Зарубіжна преса і частково опозиційна українська у звітах про Стамбульський саміт писали про те, з якою силою керівництво НАТО і лідери країн-учасниць закликали Л. Кучму дотримуватися демократичних норм у внутрішній політиці та під час проведення виборів. А поради Президентові не йти на третій термін і цивілізовано передати владу після проведення чесних виборів заступник глави АП трактував журналістам на брифінгу як втручання у внутрішні справи.

Події, що розгорталися навколо виборів 21 листопада та після них, значно вплинули на погляди за кордоном стосовно дальшого шляху України. Заголовки в пресі були промовистими і відображали зміст матеріалів: «НАТО розчароване виборами в Україні», «Місія ПА НАТО вважає вибори Президента України недемократичними», «НАТО не вірить в поголовне голосування за Януковича, Северінсен погрожує санкціями», «НАТО просить переглянути результати виборів, ЄС допоможе визнати вибір українців», «Генсек НАТО закликає українську владу поважати волю народу», «Генсек НАТО: криза в Україні викликана проблемами демократії», «НАТО закликає Україну зберегти територіальну цілісність», «НАТО нагадує Росії про право українців обирати Президента», «НАТО і Росія виступили за вільні вибори в Україні», «НАТО вітає наближення виборів президента України до міжнародних стандартів демократії». Зокрема, в останньому матеріалі цитується повідомлення розповсюджене Центром інформації та документації НАТО в Україні з посиланням на заяву генерального секретаря Альянсу Я. де Хоопа Схеффера, в якому говориться: «ми готові співпрацювати з новим українським керівництвом з метою подальшого поглиблення нашого партнерства». А проведення демократичних виборів «вплине на політичні відносини між Україною і НАТО. Наша основна мета - допомогти Україні в реалізації її євроатлантичних прагнень і сприяти стабільності в регіоні - залишається незмінною».

Зміст Розділу 3. «Відносини Україна - НАТО: сприйняття у політичній комунікації» присвячено аналізу зміні політичної риторики стосовно Альянсу після президентських виборів 2004 року та проблемам інформування населення про діяльність Альянсу. Спонтанні дії українських євроатлантистів свідчили про те, що в черговий раз Україна, попри заяви, не зможе технологічно використати свій геостратегічний шанс. На підставі аналізу публікацій було зроблено висновок, що емоційний заряд Помаранчевої революції не міг перетворитися на реально нове ставлення до Української держави з боку євроатлантичних структур. Особливості публікацій показують, що інтенсифікований діалог, наданий Україні у Вільнюсі, - це нова форма співпраці, оскільки з боку країн Альянсу не було єдності щодо підвищення формату співпраці. Натовські публікації 2005-2006 рр. у «Дні», «Дзеркалі тижня» часто невіддільні від проблем внутрішньої політики в державі - міжпартійної боротьби: опозиційний блок «Не Так!» ініціює референдум щодо вступу в НАТО на тлі досить низької підтримки цієї ідеї населенням. Мас-медіа почали обговорення позаблокового статусу України. Від експертів прозвучала порада - забезпечити подолання розбіжностей між керівниками держави у питаннях євроатлантичного курсу держави.

В концептуальному аспекті тематика даного дослідження відображає діяльність ЗМІ щодо стану інформування громадян про Альянс. На основі аналізу газетних публікацій і соціологічних даних вдалося узагальнити особливості та вплив публікацій на підтримку євроатлантичного курсу держави. Вивчення динаміки соціологічних опитувань показало стан реалізації урядового плану інформування населення, виявило чинники, які впливають на формування думки про Альянс в українському суспільстві. Показано роль якісних медіа у цьому процесі. Вивчати проблематику ЄАІ через призму медіа є важливим, але малодослідженим завданням.

Упродовж 1997-2007 рр. специфіка співпраці Україна - НАТО змінювалася. Відповідно до інтенсивності співробітництва та якості інформації про цей процес, змінювалася і громадська думка щодо Альянсу та потреби вступу до організації. У публікаціях Інституту євроатлантичного співробітництва наведено результати соціологічних опитувань, здійснюваних кількома науковими центрами. У 1995 р. «за» вступ до НАТО висловилися 27% опитаних, у 1996 р. - 36%, у 1997 р. - 38%, у 2000 р. - 34%, у 2002 р. - 32%. Число тих, хто «проти» зросло з 21% у 1997 р. до 32% у 2002 р.

Кількість противників вступу України в НАТО зростала і в період передвиборчих кампаній у 2002-2007 рр. Про це свідчать численні соціологічні дослідження. Про це - в підрозділі 3.1. - «Нові тенденції медіа та зміна політичної риторики стосовно відносин Україна - НАТО після президентських виборів 2004 року».

Підрозділ 3.2. «Проблеми інформування населення про діяльність Альянсу: національна домінанта у позиції ЗМІ» вміщує матеріали дослідження, що стосуються взаємозалежності інформування населення із формуванням громадської думки.

У 2007 р. ситуація з інформуванням української громадськості щодо НАТО повторила попередні невдалі роки. Через наближення позачергових парламентських виборів національно-демократичні сили всіляко уникали теми НАТО, щоб не відлякати недостатньо поінформований електорат. Мало кому із журналістів (переважно - це журналісти-міжнародники) вдавалося подати проблематику співпраці Україна - НАТО у фаховому незаангажованому руслі - глибинно проаналізувати ситуацію, враховуючи геополітичні інтереси України та наслідки її співпраці з цією організацією, а також показати роль і місце України в системі європейської та світової колективної безпеки.

Приведено приклади із досліджень Р. Войтович, Т. Брежнєвої, В. Мінаєвої щодо систематизації основних причин, які перешкоджають позитивному сприйняттю українцями євроатлантичного вибору. Результати Бухарестського саміту подано через власні спостереження події.

Доведено, що національна домінанта у позиції інформування населення щодо діяльності Альянсу, пріоритетність питань безпеки держави присутня у державних ЗМІ. Але її патріотичне спрямування можуть розмити два чинники: надмірна пропаганда ідей лівих та опозиційних фракцій у Верховній Раді України, непрофесійність журналістів.

ВИСНОВКИ

За допомогою низки наукових методів було вирішено поставлені дисертаційні завдання й одержано результати, які відображені у Висновках. Розв'язання наукової проблеми мас-медійного забезпечення політичних орієнтирів України в контексті ЄАІ уможливило теоретично узагальнити розвиток інтеграційних процесів як передумови об'єднання європейської спільноти, а також з'ясувати різні аспекти впливу глобалізації, прискорюючу дію геополітичних змін на процеси ЄАІ.

1. Мас-медійне забезпечення політичних орієнтирів України в контексті ЄАІ не можна розглядати у відриві від політичного структурування нового світопорядку та місця України в ньому. Україна як одна із великих за територією та населенням європейських країн, на думку певного кола дослідників, іноді стає суб'єктом геополітичної гри, яку проводять світові лідери. Інші стверджують, що постімперське, постгеноцидне українське суспільство, в силу обставин та глобалізаційних процесів, нерідко опиняється у ролі об'єкта на перетині геополітичних інтересів інших держав. Така роздвоєність оцінок свідчить про необхідність витворити свій геостратегічний дискурс з урахуванням глобального переформатування НАТО та різновекторного впливу США, ЄС і РФ на процес одержання Україною Плану дій щодо членства в НАТО.

Глобалізація як система, прийшовши на зміну «холодній війні», впливає на формування нових моделей демократії та посилює вплив міжнародних організацій і транснаціональних корпорацій на національні держави. Україна і глобалізаційні виклики перетинаються у частині побудови асиметричних відносин у геостратегічній композиції: Україна - РФ - США - ЄС - НАТО. Відсутність належної інформації про Північноатлантичний альянс та його нинішні завдання або ж її недостатність в українських медіа посилюють відцентровий регіоналізм та роз'єднують оціночні позиції суспільства. Натомість ЗМІ, педалюючи питання референдуму щодо вступу в НАТО, не розглядають ситуацію, коли Україна могла б одержати повноправне членство в НАТО, маючи «неконсолідовану позицію народу» і «консолідовану позицію еліт».

Протягом досліджуваного періоду співпраці Україна - НАТО ЗМІ наголошують на тому, як не підірвати співпрацю з Москвою, нарощуючи процеси ЄАІ. Російська сторона відверто застерігає щодо вступу України в Альянс в контексті своєї зовнішньої політики. За деякими оцінками українських експертів, урізноманітнення форм співпраці з НАТО без наближення до кінцевої мети - вступу до цієї організації - все це виглядає як елемент запобігання перед великою державою, що відроджує свою військову міць та міжнародний авторитет. Наш «вічний стратегічний партнер» час від часу намагається використати український ресурс для реалізації власних політичних і геостратегічних інтересів. Щодо українських упереджень, то «страх та запобігання перед Москвою» науковці із Західної Європи коментують як наявність нестійких європейських пріоритетів в українській зовнішній політиці і в стратегії розвитку держави загалом.

2. Досліджуючи мас-медійну складову політичної проблематики співпраці Україна - НАТО у період формування нової архітектури безпеки в Європі у проекції рішень Празького, Стамбульського, Ризького, Бухарестського самітів НАТО вдалося встановити наступне: реформи НАТО як організації, що були заплановані на Празькому саміті та зумовлені новими глобальними викликами, які з'явилися після терактів у США, а також затверджений у Празі План дій Україна - НАТО не знайшли висвітлення у пресі ні на етапі постановки завдань, ні на етапі підсумків виконання щорічних цільових планів. Мас-медіа приділяли увагу подіям, що наклали негативний відбиток на сприйняття України в середовищі демократичних держав: обмеження свободи слова, справа Гонгадзе, «кольчужний» скандал, маніпуляції громадською думкою.

Тема НАТО з'являлася в українських ЗМІ найчастіше як відлуння якихось подій чи напередодні них. У публікаціях лідерами думки про НАТО часто були журналісти. Із виступу урядовців іноді важко було скласти логічне уявлення - рухається чи ні Україна до Альянсу. Тема ЄАІ як інструмент маніпулювання свідомістю електорату, починаючи із виборчих технологій 2002 р. і до 2008 р., була провідною у тих медіа, які обслуговували політичні партії та виборчі кампанії лівих і Партії регіонів, частково в інформаційних повідомленнях та діалогічних формах приватних телеканалів. А з 1997 р. - початку даного дослідження і до появи «листа трьох» у 2008 р. - звернення Президента, Прем'єр-міністра, Голови Верховної Ради України до керівництва Альянсу про можливість нашої держави перейти у співпраці до виконання Плану дій щодо членства в НАТО - керівна еліта не демонструвала ні співгромадянам, ні світовій спільноті єдності у підтримці євроатлантичного курсу.

З аналізу публікацій «України молодої», «Дзеркала тижня» і частково «Дня» випливає, що ухвалення магістральних нормативно-правових документів у 2002, 2003 і першій половині 2004 рр. (23 травня 2002 р. - Рішення РНБО «Про стратегію України щодо Організації Північноатлантичного договору», 19 червня 2003 р. - Закон України «Про основи національної безпеки України», червень 2004 р. - Указом Президента затверджено Воєнну доктрину України; у всіх цих документах зафіксовано мету - набуття членства в НАТО) щодо майбутнього вступу України в НАТО було наслідком досягнення ситуативного консенсусу між гілками влади та кон'юнктурними заходами, спрямованими на поліпшення іміджу Президента.

Формування позитивного образу НАТО неможливе без політичної волі та конкретних дій керівництва України, без надання в ЗМІ об'єктивної та правдивої інформації з даної проблематики. Значною мірою висвітлювання тематики залежить від позиції редакцій мас-медіа, від їхніх засновників і власників. Українська преса до грудня 2003 р. (2 грудня 2003 р. Президент указом затверджує Державну програму інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2004-2007 рр.) не мала єдиного плану дій стосовно поширення знань про НАТО, як це було, наприклад, в угорських або польських ЗМІ напередодні приєднання цих країн до Альянсу.

3. При визначенні нових тенденцій сприйняття у політичній комунікації та відображення у ЗМІ питань ЄАІ після президентських виборів 2004 р. встановлено, що у публікаціях друкованих ЗМІ, програмах радіо і ТБ, інтернетних виданнях, присвячених державній інформаційній політиці у цій сфері, не виправдано часто посилаються на те, що «не вдалося подолати негативні наслідки антинатовської пропаганди радянських часів», як на основну перешкоду у досягненні суспільного консенсусу. Насправді, дотримуючись логіки соціологічних досліджень, можна переконатися, що стереотипи радянського антиНАТО не мали рішучого впливу аж до їхньої реанімації у другій половині 2004 р. Отже, можна говорити швидше про дію маніпулятивних технологій з використанням радянських кліше антинатовських кампаній.

У газетних і журнальних статтях, інтернетних виданнях, теле- і радіоновинах недооцінювалася сучасна стратегія зовнішньої політики РФ стосовно України. Українські ЗМІ напередодні Бухарестського саміту НАТО мало акцентували на амбіційних прагненнях Росії схилити якомога більше країн-членів НАТО проти надання Плану дій щодо членства в організації Україні та Грузії.

Трансформація НАТО у блок глобальної безпеки потребує зміни у формах і методах інформаційної кампанії щодо Альянсу. Зокрема, ЗМІ потрібно перейти від консультативного етапу участі в кампанії до активніших - організаторського, управлінського.

Враховуючи сучасні теоретичні напрацювання вітчизняних і зарубіжних учених за тематикою мас-медіа та громадська думка, варто звернути увагу на формування тематично-настановчої ролі медіа, що грунтується на суспільній, політичній і власне медійній програмах. Можемо констатувати, що фундаментальні дослідження, хоча б у викладі основних стратегій та наукових ідей, не часто потрапляють на сторінки масової газетної періодики. Тому вони залишаються відомими тільки для вузького кола читачів.

На основі аналізу публікацій встановлено, що прийняття політичних рішень у сфері ЄАІ періодично блокуються внутрішніми суперечностями між партіями, політичними лідерами, парламентарями. Часто таке блокування викликане ментальним протистоянням населення західного і східного регіонів у питаннях розуміння безпеки країни. Наші висновки солідарні з науковими експертами, які вважають, що протистояння виникли через їхню активацію політтехнологічними прийомами і відсутністю державної програми підтримки гуманітарного проукраїнського розвитку сходу і півдня країни, а також слабкістю влади, що не завжди діє проукраїнськи й надто захоплена боротьбою за облаштування підконтрольного бізнесу, партпроектів на ґрунті маргіналізації мас. У владі, за висловом Дж. Мацціні, «заправляє егоїзм власного інтересу».

Філософія актуальності Української держави та нації, запропонована сучасними українськими філософами, могла б бути частиною теоретичного підґрунтя для втілення ЄАІ. Однак за час розширення і поглиблення співробітництва Україна - НАТО аж до ЄАІ значно змінився характер українських ЗМІ. Зростання кількості приватних медіа змінювало їхню специфіку: збільшувалася кількість розважальних, таблоїдних, глянцевих видань. Медіаполітика формується не тільки у владних структурах, а й провідними політичними партіями, фінансовими корпораціями. Теоретична прихильність усе ще слабких державних інституцій до демократизації суспільства і свободи слова відкрила шлях вседозволеності аж до захоплення інформаційного простору на південному сході України, де контроль над громадською думкою тримають медіа сусідньої держави. Мас-медіа наголошують на тому, що державні чиновники тільки констатують втрату Україною «контролю над власним інформаційним суверенітетом» і не пропонують креативних ідей щодо повернення цього контролю.

4. Медійна складова дискурсу НАТО на інформаційному та аналітичному рівнях у якісних ЗМІ фіксує, як міжпартійна та особистісна боротьба за владу перетворює на аморфну невизначеність кожен значний поступ держави на євроатлантичному шляху. Частина партійних медійних засобів спрямована на антинатовську пропаганду.

В контексті рекомендацій щодо посилення національної домінанти у проблематиці інформування населення про діяльність Альянсу та надання Україні ПДЧ запропоновано розглядати питання ЄАІ спочатку як консолідуючий фактор для правлячої еліти, а вже потім як розуміння і відповідну підтримку народу. До такої постановки питання спонукають пострадянські реалії України і доба глобалізації у світі. Радянське минуле дало різний політичний та історичний досвід кожному регіону України, а відтак сучасні політичні лідери у прийнятті рішень спираються на власне недовивчення або ж незнання державотворчих процесів, історичного минулого України. Пострадянське українське суспільство за 15-20 років сформувало лідерів, які віддані оточенню і середовищу капіталу, що їх підняв над масами, але вони не привчені мислити категоріями майбутнього незалежної України.

Аналіз напрацювань українських науковців про недостатньо кваліфікований підхід до інформаційного забезпечення потреб вступу України до Альянсу дозволяє дійти висновку про необхідність формування нової стратегії журналістської діяльності щодо інформаційного впливу на громадськість. Ця стратегія має містити широкоохопну - однопланову та багатопланову інформаційні моделі. Враховуючи сучасну синергетичність журналістики, варто до участі в медіакампанії одночасно залучати друковані й електронні ЗМІ, що мають належну аналітичну спроможність і політичну далекоглядність. Важливо передбачити у структурі самої стратегії якісно новий підхід до ЄАІ. Тобто для будь-якої тематичної моделі відокремити питання НАТО від внутрішньополітичної боротьби партій і блоків за владні повноваження.

Внаслідок розв'язання дисертаційного завдання вдалося встановити, що національна домінанта у позиції інформування населення про діяльність Альянсу, тобто пріоритетність питань безпеки держави, гарантовано присутня у державних ЗМІ. Але її патріотичне, національне спрямування можуть розмити два чинники: пропаганда платформи лівих партій і опозиційних фракцій у Верховній Раді України та непрофесійність творчої групи - журналістів, які дозволяють окремим гостям некоректність у теле- і радіоефірі або на шпальтах друкованих медіа, намагаючись завдяки скандальності підвищити рейтинги мас-медіа.

Покриття, наклади і рейтинги приватних ЗМІ переважають державні. Для успішності інформаційної кампанії, насамперед її всеохопності, треба подбати про залучення можливостей приватних мас-медіа, хоча б шляхом розміщення соціальної реклами.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Носова Б. М. «Новини НАТО» - квартальне видання відділу інформації та преси НАТО в Брюсселі / Б. М. Носова // Актуальні питання масової комунікації: Щорічний інформ. бюл., період. наук. вид. - К., 2000. - Вип. 1. - С. 11-12.

2. Носова Б. М. Висвітлення відносин Україна-НАТО в пресі на сучасному етапі / Б. М. Носова // Наукові записки Інституту журналістики: Наук. вид. - К., 2002. - Т. 7. - С. 149-151.

3. Носова Б. М. Україна-НАТО: новий етап співробітництва очима журналістів / Б. М. Носова // Наукові записки Інституту журналістики: Наук. вид. - К., 2003. - Т. 13. - С. 40-43.

4. Носова Б. М. Асиметрія відносин Україна-НАТО як прояв нового балансу сил у геополітиці / Б. М. Носова // Вісник Львівського університету. Серія журналістика: Зб. наук. пр. - Львів, 2006. - Вип. 29. - С. 206-212.

5. Носова Б. М. НАТО-скептицизм як наслідок непоінформованості суспільства / Б. М. Носова // Наукові записки Інституту журналістики: Наук. вид. - К., 2006. - Т. 25. - С. 86-91.

6. Носова Б. М. Монополія НАТО в завоюванні світу з погляду глобалізаційних процесів / Б. М. Носова // Збірник праць Науково-дослідного центру періодики: Щорічне наук. вид. Львів. наук. б-ки ім. В. Стефаника НАН України. - Львів, 2007. - Вип. 15. - С. 404-410.

АНОТАЦІЯ

Носова Б. М. Мас-медійне забезпечення політичних орієнтирів України в контексті євроатлантичної інтеграції. - Рукопис.

Дисертація подана на здобуття наукового ступеня кандидата наук з соціальних комунікацій за спеціальністю 27.00.04. - теорія та історія журналістики. - Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Київ, 2008.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню мас-медійного забезпечення політичних орієнтирів України в контексті євроатлантичної інтеграції.

Важливість мас-медійного впливу на забезпечення інформаційних запитів суспільства, на формування державного мислення, а відтак їхня результативність відчутна у особливостях поведінки різних соціальних груп, у тому числі й у ставленні до євроатлантичного вибору держави. У дослідженні вперше у вітчизняному журналістикознавстві проаналізовано значний масив емпіричного матеріалу та досліджено форми і методи журналістської діяльності щодо НАТО-проблематики. У роботі головну увагу приділено вивченню та узагальненню основ формування якісного медійного забезпечення проблематики ЄАІ України у контексті сучасної настановчої дії медіа та з позицій соціальної комунікації. Важливим є те, що в дисертаційному дослідженні аспірантка спиралася на теоретичний науковий базис і на власний журналістський досвід висвітлювання різних аспектів теми ЄАІ України в газетах і на телебаченні.