Толерантність як орієнтир професійної діяльності журналіста в українській пресі мультикультурного суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ІНСТИТУТ ЖУРНАЛІСТИКИ

СУХОМЛИН Ольга Юріївна

УДК 316.77: [070 (477): 174]: 001.891 (043.3)

ТОЛЕРАНТНІСТЬ ЯК ОРІЄНТИР

ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЖУРНАЛІСТА

В УКРАЇНСЬКІЙ ПРЕСІ МУЛЬТИКУЛЬТУРНОГО СУСПІЛЬСТВА

Спеціальність 27.00.04. - теорія та історія журналістики

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук із соціальних комунікацій

Київ - 2009

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана на кафедрі міжнародної журналістики Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник:

доктор філологічних наук, професор

Шкляр Володимир Іванович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики,

професор кафедри міжнародної журналістики.

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор

Гоян Олександр Яремович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики,

завідувач кафедри телебачення та радіомовлення

доктор філологічних наук, професор

Лизанчук Василь Васильович,

Львівський національний університет імені Івана Франка, факультет журналістики,

завідувач кафедри радіомовлення і телебачення

Захист відбудеться „12” жовтня 2009 року о год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.33 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1, Інститут журналістики.

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розіслано „ ” вересня 2009 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат філологічних наук, доцент В. Е. Шевченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Дослідження практичних принципів журналістської діяльності, а також міри, способів, характеру їх реалізації у журналістських творах, набуває все більшої актуальності в українському журналістикознавстві під впливом кількох вирішальних чинників. По-перше, глибинні процеси побудови та розвитку демократичного суспільства в Україні зумовлюють необхідність відповідних змін і в сфері соціальних комунікацій, яка найрельєфніше відображає проблеми формування толерантних відносин у суспільстві, демонструє наявні дисбаланси в профілактиці екстремізму, протистоянні насильству. Удосконалення стандартів журналістської праці з урахуванням зростаючої соціальної ролі професії журналіста, пошук оптимального ступеня згоди в інформаційному полі, а відтак - і трансляція його у суспільний дискурс, залишаються ключовими цілями у поступі до гармонійного та продуктивного співіснування. Тиражування професійними комунікаторами високоморальних фактів, подій, явищ лежить у площині професійної етики журналіста і веде до утвердження у суспільстві переконань щодо необхідності толерантності як основної цінності та засобу виживання у сучасному світі, тоді як авторська вседозволеність, недбальство абсолютизують у масовій свідомості протест та нетерпимість як єдиний спосіб досягнення справедливості.

По-друге, важливість вивчення проблем, пов'язаних з толерантною або інтолерантною інтенцією журналістських матеріалів, обумовлена багатьма причинами, серед яких можна назвати і глобальні, і локальні історичні передумови певних непорозумінь, що й має місце в сучасній Україні. Мультикультурність нашої країни, яка протягом радянського періоду була стримувана ідеологічними стандартами потужної системи однопартійної преси, з розвитком основних демократичних свобод з новою силою знайшла вихід і в мовних, і в релігійних та конфесійних, і в субетнічних, і в культурних та ідеологічних непорозуміннях. Крім того, процес протистояння конфліктам, ворожості та неприйняття відмінного повинен поєднуватися з розбудовою молодої української державності, що в свою чергу зумовлює гостру необхідність виникнення та впровадження чітких механізмів подолання міжкультурних, міжнаціональних, міжетнічних зіткнень на базі виваженого патріотизму та національної гідності, особливо _ у сфері соціальних комунікацій.

Актуальність дослідження толерантно-інтегруючої та конфліктно-дезінтегруючої діяльності українських ЗМІ, зокрема преси, підтверджує і високий, особливо в останнє десятиліття, інтерес до цієї теми науковців. Варто зазначити також, що проблема журналістської толерантності виходить за межі журналістикознавчого дискурсу в силу низки об'єктивних причин, а саме: високого суспільного значення журналістської діяльності; багатоаспектності самого явища толерантності, нестабільності поліетнічних настроїв у період становлення демократичного українського суспільства тощо. Таким чином, в основу дослідження покладено як наукові концепції визнаних авторитетів журналістикознавства - А. Асмолова, О. Гриценко, Й. Дзялошинського, Д. Дуцик, В. Іванова, Т. Приступенко, Є. Прохорова, В. Різуна, А. Чічановського, В. Шкляра, так і праці дослідників, які розробляють журналістску толерантність у суміжних галузях науки _ Дж. Карея, О. Кривицької, В. Малькової, С. Мендас, М. Ожевана та ін.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження здійснено в межах комплексної програми науково-дослідних робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка ,,Наукові проблеми державотворення України” (№ 019U015201), програми Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка ,,Система масової комунікації та світовий інформаційний простір” (№ 01БФО045-01), а також нової теми ,,Дослідження у галузі українського журналістикознавства: методологія, термінологія і стандарти” (№ 06БФ045-01).

Мета і завдання дослідження. Мета полягає у виявленні закономірностей функціонування толерантності як орієнтира журналістської діяльності в українській пресі мультикультурного суспільства, з'ясуванні та характеристиці основних порушень вимог толерантності журналістами для наукової корекції негативних явищ та подальшим уведенням напрацьованих здобутків у практику сучасних ЗМІ. Для досягнення поставленої мети необхідно виконати такі завдання:

· проаналізувати та систематизувати науковий досвід вивчення поняття толерантності як орієнтира журналістської діяльності, врахувавши, зокрема, й етико-нормативне тлумачення поняття толерантності;

· дати визначення поняттю ,,медіатолерантність” як новому явищу в системі професійних стандартів преси мультикультурного суспільства;

· розробити та апробувати анкету контент-аналітичного дослідження газетних публікацій на предмет реалізації в них медіатолерантності;

· на основі аналізу матеріалів української преси порівняти та охарактеризувати найпоширеніші форми та способи реалізації толерантності в журналістських матеріалах;

· запропонувати форми науково-просвітницької роботи з журналістами та студентами журналістських спеціальностей щодо популяризації толерантності як фахового орієнтира;

· виробити нові та адаптувати до умов сучасної мультикультурності України вже окреслені вимоги до професійних журналістів, що працюють в умовах мультикультурності.

Об'єкт дослідження - сучасні друковані видання України суспільно-політичного спрямування, а саме: газети ,,День”, ,,Дзеркало тижня”, ,,Киевский телеграф” та ,,Еженедельник 2000”.

Предмет дисертаційного дослідження - толерантність у газетних публікаціях як один з основних орієнтирів професійної діяльності журналіста, особливості її реалізації.

Джерела дослідження. У дослідженні використано науково-теоретичні праці дослідників толерантності як етичної доктрини; праці науковців, які розглядали толерантність в межах журналістикознавчого дискурсу; наукові дослідження функціонування журналістської толерантності, виконані у суміжних галузях науки; матеріали конференцій, семінарів, круглих столів тощо, на яких зокрема були оприлюднені спостереження фахових журналістів та коментарі експертів, що становить важливий інтерес у межах нашого дослідження; нормативні документи, які регламентують і тлумачать поняття толерантності та, зокрема, журналістської толерантності. На основі систематизації матеріалу дослідницею було укладено власний покажчик джерел з питань журналістської толерантності, який зафіксовано в науковій статті та подано в додатках А.1 та А.2.

Досліджувані друковані видання було відібрано за допомогою методу монографічного спостереження, який дав можливість на основі глибокого вивчення та опису окремих характерних у певному відношенні одиниць сукупності зробити певні загальні висновки.

Методи дослідження. На теоретичному рівні дослідження було використано компаративний, системний, описовий, історико-ситуативний та структурно-функціональний методи.

На емпіричному рівні дослідження ми скористалися такими методами:

· методом монографічного спостереження для формування вибірки з матеріалів, що стосуються мультикультурності, у чотирьох виданнях;

· метод суцільного аналізу газетних публікацій дозволив виокремити в межах вибірки всі публікації 1) без толерантної інтенції; 2) з толерантною чи інтолерантною інтенцією; 3) ті, в змісті яких ідеться про толерантність. Цей метод дозволив підготувати підґрунтя для здійснення контент-аналізу;

· контент-аналіз дав можливість зафіксувати кількісні показники виокремлених якісних ознак (було використано спеціальну анкету, в якій категорії відповідали одиницям вимірювання контент-аналітичного дослідження), що сформувало достатню емпіричну базу для можливості застосування частотного аналізу (за його допомогою було визначено найуживаніші форми подачі та елементи змісту в матеріалах з толерантною/інтолерантною інтенцією), а також обчислення кількох коефіцієнтів, що характеризують зв'язок між якісними ознаками.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертаційне дослідження є однією з перших спроб комплексного аналізу поняття толерантності в системі соціальних комунікацій, зокрема як орієнтира діяльності журналіста в контексті професійної етико-нормативної програми, а також першим зусиллям експертної оцінки матеріалів друкованих ЗМІ України на предмет реалізації у них журналістської толерантності.

У процесі розробки та апробації результатів дослідження було сформульовано та розкрито такі наукові положення, що містять наукову новизну:

1) запропоновано перелік джерельної бази з питання журналістської толерантності;

2) уперше зроблено спробу дати наукове визначення поняття журналістської толерантності, а також обґрунтовано доцільність запровадження на його позначення універсального терміна ,,медіатолерантність”;

3) уведено великий масив емпіричного матеріалу з практики реалізації медіатолерантності у газетних публікаціях;

4) доведено за допомогою статистичних методів інтерпретації та аналізу даних, що медіатолерантність у сучасній друкованій пресі реалізується нерівномірно і є зв'язок між толерантною інтенцією матеріалу та виданням, в якому він надрукований;

5) вперше у вітчизняному журналістикознавстві запропоновано форми науково-просвітницької роботи з журналістами для впровадження та популяризації журналістської толерантності як фахового орієнтира;

6) визначено роль науково-практичних експертиз медіатолерантності у друкованій пресі як важливого індикатора стану ЗМІ та мультикультурних настроїв у суспільстві;

7) удосконалено та адаптовано до умов сучасної мультикультурної ситуації в Україні практичні рекомендації журналістам щодо ефективної реалізації журналістської толерантності.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Положення дисертаційного дослідження є вагомими для усіх галузей українського журналістикознавства, мають наукове, навчальне та практичне значення. По-перше, наукові розробки з питань журналістської толерантності сприяють та поглиблюють можливість вивчення актуальних проблем журналістської етики, а напрацьована джерельна база питання може бути корисною в процесі складання подальших бібліографічних покажчиків не тільки на тему журналістської толерантності, але й з питань професійних стандартів журналістської діяльності.

По-друге, результати дослідження можуть бути використані під час розробки програм нормативних дисциплін (,,Основи професіональної комунікації”, ,,Міжнаціональні стосунки і ЗМК”, ,,Журналістська майстерність”, ,,Етика ЗМІ”) та спеціальних курсів з проблем медіатолерантності для студентів Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також для факультетів та кафедр журналістики інших вузів. У межах дослідження запропоновано кілька форм науково-просвітницької роботи щодо впровадження медіатолерантності як зі студентами журналістських спеціальностей, так і для журналістів-практиків.

По-третє, проведена в межах дисертаційного дослідження науково-практична експертиза газетних публікацій на предмет реалізації медіатолерантності може отримати подальший розвиток у процесах діагностики етичних принципів, згідно з якими діють ЗМІ.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є результатом самостійної дослідницької роботи здобувача, яка проводилась у 2005_2009 рр. Експертиза реалізації медіатолерантності у чотирьох виданнях української суспільно-політичної преси (,,День”, ,,Киевский телеграф”, ,,Дзеркало тижня”, ,,Еженедельник 2000”) за 2008 р., як і статистичне обчислення даних контент-аналітичного дослідження за відповідними статистичними методиками, проводилися автором самостійно. Висновки, зокрема й ті, що характеризують наукову новизну, зроблено здобувачем особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення дисертаційного дослідження було апробовано в доповідях та виступах на міжнародних науково-практичних конференціях: ,,Українська політична журналістика і вибори” (Луцьк, 17-18 травня 2005), ,,Текст як засіб комунікації” (Київ, 30 березня 2006), ,,Міжнародна журналістика в системі євроатлантичних професійних та етичних стандартів” (Київ, 27-28 квітня 2006), ,,Мовні процеси в сучасному медіапросторі” (Київ, 29 березня 2007), ,,Наука і вища освіта” (Запоріжжя, 17-18 травня 2007), ,,Методологічне забезпечення підготовки журналістських кадрів у процесі роздержавлення мас-медіа та створення системи суспільних та громадських ЗМІ” (Київ, 24-25 травня 2007), ,,Міжкультурна комунікація: мова - культура - особистість” (Острог, 31 травня - 1 червня 2007), ,,Дні науки” (Запоріжжя, 1 жовтня 2007), ,,Сучасна українська журналістика: вітчизняні реалії та європейський досвід” (Ужгород, 15-16 жовтня 2007), ,,Інформаційно-культурний простір: європейський вибір України” (Київ, 7-8 грудня 2007), ,,Журналистика 2007: СМИ в условиях глобальной трансформации социальной среды” (Москва, 4-6 лютого 2008), ,,Взаємодія етнічних і планових мов у контексті європейської інтеграції” (Луцьк, 10 квітня 2008), ,,Журналістика 2008: українське журналістикознавство, освіта, термінологія і стандарти” (Київ, 17 квітня 2008), ,,Мова, суспільство, журналістика” (Київ, 18 квітня 2008), ,,Средства массовой информации в современном мире: Петербургские чтения” (Санкт-Петербург, 23-24 квітня 2008); ,,Міжкультурна комунікація: мова - культура - особистість” (Острог, 15-16 травня 2008), ,,Журналістика 2009: освітні та наукові проблеми у галузі соціальних комунікацій” (Київ, 9 квітня 2009); ,,Культура мови сучасних мас-медіа в системі соціальних комунікацій” (Київ, 10 квітня 2009); всеукраїнських науково-практичних конференціях: ,,Українська журналістика: умови формування та перспективи розвитку” (Черкаси, 20-21 квітня 2007), ,,Творчі та організаційні особливості функціонування сучасного медійного простору” (Тернопіль, 8-9 листопада 2007), ,,Політична культура суспільства: джерела, впливи, стереотипи” (Харків, 8-9 лютого 2008).

Публікації. Основні наукові положення дисертації викладено у 8 наукових працях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України; 3 статтях, виданих у збірниках наукових праць; 7 збірниках матеріалів та тез конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, переліку умовних скорочень, трьох розділів, дев'яти підрозділів, висновків, списку використаних джерел (213 позицій) та 4 додатків. Роботу проілюстровано 5 таблицями, 4 діаграмами і 4 формулами. Загальний обсяг дисертації - 240 сторінок, список використаних джерел поданий на 32 сторінках, додатки - на 40 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано сутність і стан наукової проблеми дослідження, актуальність теми, мету і завдання дисертаційної роботи, визначено об'єкт, предмет, методологічні засади дослідження, сформульовано концептуальні положення проблеми, наукову новизну, окреслено теоретичне і практичне значення одержаних результатів, ступінь і характер апробації, подано загальну характеристику роботи.

У першому розділі „Теоретико-методологічні засади вивчення толерантності в ЗМІ” обґрунтовується концепція наукової проблеми, визначаються теоретичні, методологічні підходи до природи, характеру та особливостей явища толерантності в сфері соціальних комунікацій. У підрозділі 1.1. „Медіатолерантність - нове поняття соціокультурного дискурсу” при огляді джерельної бази виявлено, що поняття толерантності сьогодні активно досліджується у контекстах соціологічного, правового, психологічного, політичного, соціокультурного, лінгвокультурологічного тощо дискурсів. У контексті кожного зі згаданих дискурсів (найбільше двох останніх) є окремі спостереження та узагальнення щодо толерантності у засобах масової інформації. Широкий спектр досліджень останніх років охоплює різні спроби трактування журналістської толерантності, зокрема: як етичної доктрини, що має реалізовуватися за посередництвом засобів масової інформації; політичної ідеології, в пропагуванні якої ті ж засоби масової інформації виступають основним інструментом; професійного критерію та водночас орієнтира професійної журналістської діяльності.

У підрозділі 1.2. „Етико-правовий контекст медіатолерантності” проаналізовано нормативні вітчизняні та міжнародні джерела медіатолерантності, з'ясовано регулювання діяльності ЗМІ в сфері міжнаціональних стосунків.

У підрозділі 1.3. „Мовна толерантність журналіста як альтернатива мові агресії. Параметри категорій толерантності/інтолерантності” прослідковано генезу наукового розгляду толерантності як сутнісної характеристики медіатексту, яка передбачає можливість здійснення журналістами професійної діяльності за допомогою сукупності внутрішніх поведінкових настанов професійного комунікатора. Підсумовуючи напрацьований наукою досвід, дисертантка вперше зробила спробу дати дефініцію поняття ”медіатолерантність”, яку пропонується розглядати як соціокультурний чинник пошуку і дотримання у мультикультурному суспільстві психологічної рівноваги засобами масової інформації, терпимість до думок та опіній різних етно-соціально-політичних прошарків, поглядів інших людей на підставі чинної світової і вітчизняної етико-правової медіапрактики.

Другий розділ „Форми, методи і способи медіатолерантності (світовий і вітчизняний досвід)” присвячений визначенню ступенів та міри реалізації медіатолерантності у сучасних газетних публікаціях; виявленню основних тенденцій цього процесу, а також окресленню форм та методів реалізації медіатолерантності, що мають місце в сучасному медійному просторі;

У підрозділі 2.1. „Діагностика медіатолерантності у журналістській практиці” йдеться про важливість дослідження та наукового вивчення реалізації медіатолерантності в журналістській практиці, що зумовлена особливою роллю ЗМІ у створенні й тиражуванні суспільних настроїв, установок, адже медіа є одним з важливих та ефективних каналів, яким може успішно здійснюватися передача толерантності. Наукова практика оперує різними методами, формами і способами діагностики медіатолерантності в журналістських текстах, проте ключові моменти залишаються незмінними: передусім, дослідники переважно фіксують у медіа якраз тексти з інтолерантною інтенцією і таким чином визначають ситуації, у яких медіатолерантність не працює; по-друге, найчастіше дослідження медіатолерантності сфокусовані на певній проблемі, наприклад, висвітленні релігійного життя; по-третє, у дослідженні медіатолерантності завжди є відсоток суб'єктивності внаслідок атрибутивності ознак, що вказують на толерантну або ж інтолерантну інтенцію тексту.

У контексті методології та інструментарію емпіричного вивчення толерантності у ЗМІ можна виокремити кілька наукових підходів, методів, зокрема, діагностику толерантності методом аналізу лексем, методом аналізу етнічних стереотипів, а також діагностику толерантності за ідеологемами та етнічною міфологією, моніторинг та контент-аналітичні дослідження етнічної інформації у ЗМІ.

У підрозділі 2.2. „Дослідження реалізації медіатолерантності в українській пресі: тенденції та закономірності” з метою окреслення реальної картини реалізації медіатолерантності в сучасній українській пресі було проведено контент-аналітичне дослідження за спеціально розробленим дисертанткою формуляром (в якому так званими маркерами толерантності виступали основні способи появи толерантних та інтолерантних елементів у газетних текстах у площині як змісту, так і форми матеріалів) чотирьох всеукраїнських видань за 2008 рік. Опрацювання даних статистичними методами дало змогу підтвердити наукові гіпотези і говорити про те, що по-перше, реалізація медіатолерантності напряму залежить від видання, в якому опублікований матеріал. За допомогою статистичних методів опрацювання даних, було встановлено зв'язок між газетами ,,День”, ,,Дзеркало тижня” та матеріалами толерантного характеру, тоді як видання ,,Киевский телеграф” та ,,Еженедельник 2000” виражено тяжіють до подачі інтолерантних матеріалів. Таким чином, можна констатувати, що характер висвітлення проблеми залежить від редакційної політики, яка певним чином зумовлює міру та ступінь реалізації медіатолерантності.

По-друге, слід відзначити, що, незважаючи на широку суспільну пропаганду толерантності як етичної доктрини, велику кількість конкурсів та програм, покликаних популяризувати цінність миру та добросусідства, не всі досліджувані видання приділяють увагу цій проблемі на своїх сторінках. У визначений період було зафіксовано лише 18 матеріалів у газеті ,,День” та 9 публікацій у виданні ,,Дзеркало тижня”, які так чи інакше стосувалися проблеми толерантності.

По-третє, толерантність та інтолерантність транслюється у масову свідомість аудиторії через основні форми подачі газетного матеріалу журналістами. У журналістських публікаціях можна виділити чотири основні способи відтворення опису предметів та явищ і висловлення свого ставлення до предметів опису. Перший спосіб - це використання таких виразних засобів, які тонко й непомітно сформують в аудиторії конкретне ставлення до ситуації, яка описується, або до учасників події, тобто тонований опис. Другим способом є використання прямих авторських оцінок, які однозначно вказують аудиторії на єдине можливе, на думку автора, ставлення до описуваного. Використання різних схем-пояснень, покликаних запропонувати аудиторії певну логіку розуміння явища чи події, є третім способом. Четвертий спосіб полягає в демонстрації моделі поведінки в рамках ситуації чи події, яка, на думку автора, є найрозумнішою.

У підрозділі 2.3. „Форми та методи реалізації медіатолерантності в матеріалах української газетної періодики” шляхом частотного аналізу діаграм, побудованих за емпіричними даними, визначено, що для поширення як толерантності, так і інтолерантності у своїх публікаціях, на рівні форми матеріалу, журналісти найчастіше послуговуються прямими авторськими оцінками та тонованим описом подій чи явищ дійсності. На рівні змісту журналістських публікацій виявлено, що найчастіше для відтворення позитивного характеру матеріалу, який торкається проблем мультикультурності, журналісти вдаються до багатостороннього аналізу та неупередженого коментування, що відповідає основним принципам медіатолерантності.

Серед інтолерантних публікацій, яких було зафіксовано, на жаль, у півтора рази більше, ніж толерантних, серед матеріалів, що мають толерантну інтенцію, на рівні елементів змісту найпопулярнішим зафіксовано пошук ворога, тобто спроба консолідації певної групи з допомогою її штучного протиставлення до іншої групи, конструювання опозиції зі смисловим акцентом на винуватості протилежної сторони - ворога - у конкретних бідах, проблемах тощо. Одначе неможливо проігнорувати факт, що у досліджуваний період не було зафіксовано жодного випадку шовінізму чи фашизму в проаналізованих виданнях. Це певною мірою свідчить і про те, що на шляху до демократизації та засвоєння вищих етичних стандартів функціонування ЗМІ фахові журналісти, хоча й припускаються помилок у реалізації медіатолерантності, проте природна українська налаштованість на безконфліктний розвиток взаємин дозволяє уникати відкритих проявів злочинного нехтування людською гідністю та національною честю.

У третьому розділі „Прикладні аспекти дослідження явища медіатолерантності” ідентифіковано та охарактеризовано форми науково-просвітницької роботи з журналістами щодо впровадження та популяризації медіатолерантності, а також окреслено напрямки експертизи медіатолерантності у ЗМІ; виокремлено ряд основних вимог у рамках медіатолерантності, якими залишаються об'єктивність, коректність, точність, збалансованість, неприпустимість використання стереотипів, коментарів, що можуть виконати роль каталізаторів конфлікту, відповідальність у судженнях та доборі лексики, а також громадянська зрілість та національна свідомість; зроблено спробу сформулювати практичні рекомендації фаховим журналістам для ефективної реалізації медіатолерантності в пресі мультикультурного суспільства;.

У підрозділі 3.1. „Науково-просвітницька робота з журналістами щодо впровадження та популяризації медіатолерантності” передумовою успішної реалізації медіатолерантності у пресі мультикультурного суспільства названо впровадження та актуалізація медіатолерантності в процесі підготовки журналістських кадрів, а також серед журналістів, що вже працюють у мультикультурному середовищі. Серед основних заходів у рамках освітньо-виховного процесу запропоновано та частково впроваджено на практиці такі форми роботи з журналістами та студентами журналістських спеціальностей, як інтерактивна лекція та семінар-тренінг. Інтерактивні лекції орієнтовані на розкриття суті поняття толерантності в мультикультурному суспільстві, а також на чітке артикулювання специфіки медіатолерантності як базового орієнтира у професійній журналістиці, яка обслуговує мультикультурне суспільство (з урахуванням зв'язків із медіаетикою та медіаправом). Метою семінарів-тренінгів є залучення майбутніх журналістів до обговорення та оцінки праці своїх колег, а відтак і формування їхньої позиції в рамках професійної та загальнолюдської етики, спонукання задуматися про їхню громадянську відповідальність.

У підрозділі 3.2. „Експертиза медіатолерантності як індикатор стану сучасних ЗМІ” охарактеризовано науково-практичні експертизи матеріалів ЗМІ щодо рівня реалізації медіатолерантності. Регулярний моніторинг журналістських текстів з метою оцінки якості висвітлення в ЗМІ основних тем мультикультурного суспільства є необхідним заходом, який сприятиме формуванню культури ЗМІ, утвердженню етичних принципів функціонування мас-медіа, а також дає можливість виявити основні утруднені з точки зору реалізації медіатолерантності моменти фахової реалізації журналістів, що працюють у мультикультурних суспільствах.

В оцінці рівня медіатолерантності в журналістському матеріалі є велика частка суб'єктивного ставлення дослідника до висвітленої в публікації проблеми. Разом із тим є ті елементи, які можна однозначно трактувати як неприпустимі - пропагування фашистських ідей, терористичних дій тощо, хоча з такими категоріями, як етнічні обрбзи, обрбзи національної гідності і т. п., вже можуть виникати труднощі. Саме тому науково-практичну експертизу рівня толерантності запропоновано розглядати не як вирок чи присуд, а радше як інструмент стримування розповсюдження інтолерантності, ідей нетерпимості, неповаги, як механізм протидії створенню та тиражуванню неправдивих узагальнень, а також поширеного у практиці сучасних ЗМІ пошуку ворога.

У підрозділі 3.3. „Фактори й умови ефективної реалізації медіатолерантності: практичні рекомендації” з'ясовано, що існує дві площини реалізації медіатолерантності - державні та громадські заходи та безпосередня діяльність самих мас-медіа. У першому випадку йдеться про державні заходи щодо популяризації та впровадження ідей мультикультуралізму й толерантності у вигляді національних програм підтримки толерантності та медіатолерантності, удосконалення законодавчої і нормативної бази щодо діяльності ЗМІ, а також про суспільне коригування реалізації медіатолерантності у діяльності ЗМІ (мова йде про національну консолідацію та єдність країни, становлення та розвиток української політичної нації). Звідси вихідним є наступний пріоритет - варто поступово відмовлятися (пам'ятаючи, що ЗМІ, зокрема пресу, можна вважати як політичним інструментом великого радіусу дії, так і простором для громадських дискусій) від використання етнічних, субетнічних, релігійних та конфесійних, а особливою мірою мовних акцентів у формуванні політичних доктрин. Саме пресі у цьому нелегкому, і здавалося б неможливому з огляду на політичні реалії сучасної України завданні належить провідна роль, адже вплив ЗМІ на формування стійких настанов важко переоцінити і категорична позиція працівників ЗМІ щодо неприпустимості будувати політику на етнічних, національних, мовних протистояннях зробить свій внесок у нейтралізацію основних чинників міжетнічного напруження.

У Висновках зафіксовані основні підсумки теоретичного узагальнення та вирішення наукових завдань, пов'язаних з реалізацією медіатолерантності як фахового орієнтира журналістів в українській пресі мультикультурного суспільства.

1. Системний та компаративний методи вивчення джерельної бази з питання журналістської толерантності яскраво продемонстрували кілька тенденцій, що характеризують дослідження толерантності у журналістикознавчому дискурсі. Увага до явища толерантності серед науковців постійно зростає, з'являються цікаві дослідження різних аспектів реалізації медіатолерантності у журналістських матеріалах, проте більшість робіт розкривають суть проблеми фрагментарно, відтак є чітка потреба у працях системного, комплексного характеру. Крім того, варто зазначити, що про толерантність у інформаційній сфері йдеться у працях не тільки дослідників соціальних комунікацій, а й медіаетнологів, медіаправників та медіапсихологів. Узагальнивши весь спектр наукових досліджень медіатолерантності, можна виокремити кілька напрямків та підходів до вивчення толерантності як орієнтира професійної діяльності журналістів у мультикультурних суспільствах:

· толерантність у журналістиці як пошук і дотримання психологічної рівноваги у суспільстві, налаштованості на гармонійний поступ, коректність співпраці та миролюбство співіснування;

· толерантність як необхідна передумова обговорення найдискутивніших проблемних питань з урахуванням різних позицій і з повагою до різних точок зору та переконань;

· медіатолерантність у своїй основі базується на принципі гуманізму, поваги та спільної відповідальності;

· толерантність у журналістиці не передбачає скорення негативним фактам дійсності та пасивну участь у деструктивних настроях чи процесах, а - навпаки - активне протистояння творенню й підтримці негативних дестабілізуючих і дезінтегруючих дій та намірів;

· медіатолерантність як критерій якісної журналістики - точної, об'єктивної, своєчасної, неупередженої, коректної та відповідальної.

Напрацьована джерельна база дала можливість укласти бібліографічний покажчик наукових розвідок та нормативних документів щодо медіатолерантності, який подано у Додатку А.

2. Проаналізовані з досліджуваної проблеми теоретичні праці засвідчили відсутність єдиної універсальної поняттєво-термінологічної системи з питань толерантності як орієнтира професійної діяльності журналістів, відтак ми вважаємо за доцільне на позначення досліджуваного питання запровадити термін ,,медітолерантність”, як такий, що функціонує на перетині кількох медіадисциплін, а саме - медіаетики, медіаправа, медіаетнології. Крім того, переваги терміна медіатолерантність перед терміном журналістська толерантність продиктовано кількома обставинами: по-перше, його компактністю: у термінології перевага надається термінам-словам перед термінами-словосполученнями; по-друге, медіатолерантність - поняття ширше, і включає у себе розуміння толерантності як критерію професійної діяльності, і якості журналістського матеріалу, тоді як журналістська толерантність більшою мірою стосується автора, а не його журналістського твору; за подібною аналогією у соціальних комунікаціях утворено багато інших термінів, як-от медіатекст, медіаіндустрія, медіаетика, які успішно функціонують.

Виходячи з правил формулювання дефініцій, медіатолерантність ми пропонуємо тлумачити як соціокультурний чинник постійного та цілеспрямованого зусилля на пошук, конструювання й дотримання у мультикультурному суспільстві психологічної рівноваги засобами масової інформації, терпимості до думок та опіній різних етно-соціально-політичних прошарків, поглядів інших людей на підставі чинної світової і вітчизняної етико-правової медіапрактики.

3. Здійснивши науково-практичну експертизу реалізації медіатолерантності у матеріалах вітчизняної друкованої преси, ми змогли визначити, що сучасна газетярська практика в Україні переживає трансформаційні процеси пришвидшеного засвоєння демократичних принципів, які закономірно утруднені умовами мультикультурного українського суспільства й у площині реалізації медіатолерантності. Для діагностики та фіксування ступенів та міри реалізації медіатолерантності у сучасних газетних публікаціях після ретельного ознайомлення та критичного аналізу досвіду у цій царині українських вчених та колег з інших країн було запропоновано авторську анкету формалізованих смислових інваріантів утілення толерантної/інтолерантної інтенції, які ми умовно називаємо маркерами медіатолерантності. Розгляд та ретельний аналіз конкретних матеріалів сучасної української преси дали можливість відстежити, як журналісти на практиці дотримуються декларованих у етичних кодексах правил стосовно висвітлення певних тем у пресі мультикультурного суспільства, а також виявити найпопулярніші форми втілення як толерантного, так і нетолерантного характеру публікацій, з'ясувати поширеність елементів змісту, що несуть у масову свідомість толерантні чи інтолерантні настрої.

4. Фіксування результатів контент-аналітичного дослідження у відповідній анкеті, а також статистичні методи інтерпретації та обробки даних, дали можливість визначити такі принципові моменти:

· видання мають різний рівень реалізації медіатолерантності у публікаціях;

· реалізація медіатолерантності напряму залежить від газетного видання, в якому опублікований матеріал, а, значить, від редакційної політики;

· толерантність та інтолерантність транслюється у масову свідомість аудиторії через основні форми подачі газетного матеріалу журналістами: більш популярні - пряму авторську оцінку та тонований опис, та менш уживані - пояснювальні схеми та демонстраційні моделі;

· на рівні змісту журналістських публікацій найчастіше для відтворення позитивного характеру матеріалу, який стосується проблем мультикультурності, журналісти вдаються до багатостороннього аналізу та неупередженого коментування, що відповідає основним принципам медіа толерантності;

· серед інтолерантних публікацій, яких було зафіксовано, на жаль, більше у півтора рази, ніж толерантних, серед матеріалів, що мають толерантну інтенцію, на рівні елементів змісту найпопулярнішим виявився пошук ворога, тобто спроба консолідації певної групи з допомогою її штучного протиставлення до іншої групи.

5. Ґрунтовний аналіз результатів дослідження емпіричного матеріалу, а також встановлення певних закономірностей, укотре переконливо засвідчили необхідніть проведення науково-просвітницької роботи, спрямованої на впровадження та популяризацію медіатолерантності як основного орієнтира преси мультикультурного суспільства. На нашу думку, така робота повинна проводитися не тільки зі студентами журналістських спеціальностей, але й серед журналістів-практиків, особливо тих, що працюють у регіонах з утрудненою етно-, релігійно-, політично-культурною ситуацією. Серед форм такої роботи чільне місце мають посісти інтерактивні лекції та семінари-тренінги, які передбачають розкриття суті поняття толерантності в мультикультурному суспільстві, чітке артикулювання специфіки медіатолерантності як базового орієнтира у професійній журналістиці; формування розуміння медіатолерантності як однієї зі складових медіаетики; окреслення важливості усвідомлення журналістами України мультикультурності українського суспільства тощо.

6. Наукове дослідження проблеми медіатолерантності перш за все важливе саме у контексті можливості вплинути на практичну діяльність ЗМІ, які є основними трансляторами толерантних/інтолерантних настроїв та ідей у мультикультурному суспільстві, відтак одним з найважливіших напрацювань нам видаються конкретні рекомендації журналістам стосовно ефективної реалізації медіатолерантності у своїй фаховій діяльності. Розроблені рекомендації є правилами та приписами: з одного боку - як можна висвітлювати мультикультурні проблеми, а з іншого боку - що є неприпустимим у матеріалах, які стосуються національних, релігійних, мовних проблем. Така робота має велике значення для наукового, а звідси і практичного, корегування медіатолерантності як одного з принципів у системі етичних стандартів журналістики.

В цілому, на нашу думку, наукові положення дисертаційного дослідження, що виносяться на захист, сприятимуть розширенню наукового пізнання явища толерантності в інформаційній сфері, доповнюючи журналістикознавчу науку не тільки новим емпіричним матеріалом, але й новими науковими пошуками змістів, критеріїв медіатолерантності як основного орієнтира журналістської діяльності в мультикультурному суспільстві.

толерантність медіатолерантність реалізація

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Сухомлин О. Ю. Поняття толерантності у журналістикознавчому дискурсі: історіографічний погляд / Сухомлин О. Ю. // Наукові записки Інституту журналістики : [наук. зб. / за ред. В. В. Різуна] ; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. -- К., 2007. -- Т. 29 (жовт.-груд.). -- С. 79--85.

2. Сухомлин О. Ю. Принципи толерантності та їхня реалізація у пресі мультикультурного суспільства / О. Ю. Сухомлин // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. -- Луцьк, 2008. -- № 2. -- С. 313--318.

3. Сухомлин О. Ю. Мовна толерантність у журналістському тексті: параметри категорії / О. Ю. Сухомлин // Українське журналістикознавство / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, Ін-т журналістики, Наук.-метод. коміс. з журналістики при м-ві освіти і науки України. -- К., 2008. -- Вип. 9. -- С. 42--47.

4. Сухомлин О. Ю. Формування толерантних та інтолерантних елементів журналістських текстів у контексті етностереотипізації / О. Ю. Сухомлин // Мовні і концептуальні картини світу : зб. наук. пр. / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. -- К. : Київ. ун-т, 2008. -- Вип. 24, ч. 3. -- С. 246--251.

5. Сухомлин О. Ю. Проблема суржику в контексті мовної толерантності журналіста / Ольга Сухомлин // Збірник праць Науково-дослідного центру періодики. -- Львів, 2008. -- Вип. 1 (16). -- С. 273--285.

6. Сухомлин О. Ю. Толерантна преса у процесах міжкультурних порозумінь / О. Ю. Сухомлин // Наукові записки : [зб. наук. пр.]. -- Острог : Остроз. акад., 2007. -- Вип. 8. -- С. 62--72. -- (Серія „Філологічна”).

7. Сухомлин О. Ю. Міжкультурне спілкування: толерантність у системі етичних журналістських стандартів / О. Ю. Сухомлин // Наукові записки : [зб. наук. пр.]. -- Острог : Остроз. акад., 2008. -- Вип. 9. -- С. 51--59. -- (Серія „Філологічна”).

8. Сухомлин О. Преса у просторі культури як засіб формування толерантності та мультикультуралізму / Ольга Сухомлин // Науковий вісник Ужгородського університету : [зб. наук. пр.]. -- Ужгород, 2007. -- Вип. 17. -- С. 171--175. -- (Серія „Філологія”).

9. Сухомлин О. Толерантність та мультикультуралізм у журналістиці: творчі моделі та настанови професійної поведінки / Ольга Сухомлин // Творчі та організаційні особливості функціонування сучасного медійного простору : зб. наук. пр. Т. 1 / Нац. ун-т „Києво-Могилян. акад.”, Галиц. ін-т ім. В'ячеслава Чорновола. -- Тернопіль ; Львів : Піраміда, 2008. -- С. 253--258.

10. Сухомлин О. Ю. Толерантність як орієнтир професійної діяльності у контексті журналістської освіти / Сухомлин О. Ю. // Українська журналістика в контексті світової : зб. наук. пр. зі спец. „Журналістика” / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, Ін-т журналістики.-- К., 2007. -- Вип. 1 (6). -- С. 119--126.

11. Сухомлин О. Ю. Толерантна преса як необхідність мультикультурного суспільства / Ольга Сухомлин // Українська журналістика: умови формування та перспективи розвитку : зб. наук. пр. / М-во освіти і науки України, Черкас. нац. ун-т ім. Богдана Хмельницького ; відп. ред.: С. М. Квіт, Т. Г. Бондаренко. -- Черкаси, 2007. -- С. 119--124.

12. Ольхова О. Толерантна журналістика як особлива потреба пост помаранчевого суспільства / О. Ольхова // Українська політична журналістика і вибори : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 17-18 трав. 2005 р., Луцьк : [зб. наук. ст. / за заг. наук. ред. канд. філол. наук., доц. М. І. Мартинюка]. -- Луцьк, Твердиня, 2005. -- С. 104--106.

13. Сухомлин О. Ю. Толерантность журналиста как проблема культуры речи / О. Ю. Сухомлин // Средства массовой информации в современном мире. Петербургские чтения : тез. межвуз. науч.-практ. конф., Санкт-Петербург, 23-24 апр. 2008 г. / [под. ред. В. И. Конькова]. -- СПб. : Роза мира, 2008. -- С. 88--89.

14. Сухомлин О. Ю. Речевая толерантность: параметры категории / О. Ю. Сухомлин // Журналистика в 2007 году: СМИ в условиях глобальной трансформации социальной среды : сб. материалов Всеросс. науч.-практ. конф., Москва, 4-6 февр. 2008 г. / [редкол.: Я. Н. Засурский и др.]. -- М. : Фак. журналистики Моск. гос. ун-та им. М. В. Ломоносова, 2008. -- С. 397--398.

15. Сухомлин О. Мовна толерантність у ракурсі журналістської творчості / О. Сухомлин // Комунікативно-мовні процеси в сучасному медіапросторі : за матеріалами ХІІІ міжнар. наук.-практ. конф. з пробл. функціонування і розв. укр. мови : присвяч. Року науки в Ін-ті журналістики / за ред. В. В. Різуна ; [упорядн. Д. Данильчук, Ю. Єлісовенко, І. Забіяка, А. Мамалига]. -- К. : Ін-т журналістики Київ. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка, 2008. -- С. 186--188.

16. Сухомлин О. Ю. Міжкультурні діалоги у ЗМІ: толерантність як знаряддя миру / Сухомлин О. Ю. // Інформаційно-культурний простір: європейський вибір України: зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. конф., Київ, 7-8 груд. 2007 р. : [у 2 ч.]. Ч. 1. -- К. : ДАКККіМ, 2008. -- С. 249--250.

17. Сухомлин О. Ю. Толерантність як європейський принцип української преси мультикультурного суспільства / Сухомлин О. Ю. // Наука і вища освіта : тези доп. учасн. XV міжнар. наук. конф. молодих науковців, Запоріжжя, 17-18 трав. 2007 р. : [у 3 ч.]. Ч. 3 / Гуман. ун-т „ЗІДМУ” ; [редкол.: В. М. Огаренко та ін.]. -- Запоріжжя : ГУ „ЗІДМУ”, 2007. -- С. 307.

18. Сухомлин О. Ю. Журналістська толерантність як один із механізмів досягнення порозуміння між субкультурами / Сухомлин О. Ю. // Політична культура суспільства: джерела, впливи, стереотипи : зб. ст. і тез за матеріалами Всеукр. наук.-теорет. конф. „ХХ Харківські політологічні читання”. -- Х. : Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого, НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування АПрН України, 2008. -- С. 320--322.

АНОТАЦІЯ

Сухомлин О. Ю. Толерантність як орієнтир професійної діяльності журналіста в українській пресі мультикультурного суспільства. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних комунікацій за спеціальністю 27.00.04 - теорія та історія журналістики. - Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Київ, 2009.

Дисертація присвячена дослідженню медіатолерантності в системі етичних орієнтирів фахової діяльності журналістів.

Проаналізовано поняття толерантності в контексті соціокультурного, етико-правового дискурсів, виявлено основні характеристики явища толерантності в системі соціальних комунікацій. Дано дефініції поняття „медіатолерантність”, визначено основні форми, методи і способи медіатолерантності у світовій та українській журналістиці. Запропоновано й охарактеризовано форми науково-просвітницької роботи з журналістами щодо впровадження медіатолерантності та визначено основні фактори й умови її успішної реалізації .

Ключові слова: толерантність, медіатолерантність, професійна етика журналіста, професійні орієнтири журналіста, етика ЗМІ, журналістика мультикультурного суспільства.

АННОТАЦИЯ

Сухомлин О. Ю. Толерантность как ориентир профессиональной деятельности журналиста в украинской прессе мультикультурного общества. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук по социальным коммуникациям по специальности 27.00.04. - теория и история журналистики. - Институт журналистики Киевского национального университета имени Тараса Шевченко. - Киев, 2009.

Диссертация посвящена исследованию реализации медиатолерантности в системе этических ориентиров профессиональной деятельности журналистов в печатной прессе мультикультурного общества. Работа выполнена на материалах публикаций украинских общественно-политических изданий („День”, „Еженедельник 2000”, „Киевский телеграф”, „Зеркало недели”) за 2008 год.

В результате анализа заявленного понятия в контексте социокультурного, этико-правового дискурсов обнаружены основные характеристики явления толерантности в системе социальных коммуникаций. Дана дефиниция термина „медиатолерантность”, который предлагается рассматривать как социокультурный фактор постоянного и целенаправленного усилия на поиск, конструирование и придерживание в мультикультурном обществе психологического равновесия средствами массовой информации, терпимости к мыслям и взглядам разных этно-социально-политических слоев, мировоззрений других людей, основываясь на действующей мировой и отечественной медиапрактике. Также определены основные формы, методы и способы, используемые мировой и украинской журналистикой для трансляции медиатолерантности в массовое сознание общества. В работе также рассматривается речевая толерантность, которая находится в системе более широкого понятия толерантности как этической доктрины, но все же имеет свои параметры и особенности, так как предполагает систему внутренних поведенческих установок профессионального коммуникатора, которые определяют функционирование в его профессиональной речи, текстах толерантных/интолерантных элементов. В самом широком аспекте анализа речевой толерантности в журналистской деятельности следует говорить о двух плоскостях этого явления. Более распространенным является рассмотрение речевой толерантности с точки зрения ее функционирования в рамках социальной нормы. Имеется в виду, что речевая толерантность дает возможность журналисту обходить существующие в социальном бытии «болевые точки», используя приемы речевой толерантности, а именно: журналист отказывается от дискриминационной лексики; учитывает нежелательность доминантной позиции в журналистском материале негатива над позитивом; не допускает использования стереотипов и бытовых идеологем с устоявшимися конотативными значениями негативного характера; внимательно относится к интонациям комментирования и смысловым ударениям; отвергает излишнюю категоричность без достаточного для этого повода; не допускает навязывания своей мысли и т.д. Иной подход к рассмотрению речевой толерантности предполагает экстраполяцию понятия и явления в плоскость норм литературного языка. Процессы демократизации во многом содействовали легализации ненормативной, сниженной лексики, а речевая толерантность предусматривает ответственность профессионального коммуникатора за соответствие его текстов основным законам культуры языка, ведь именно в ее пределах речь идет о самом явлении речевой толерантности.

После проведения исследования медиатолерантности в печати доказана связь между уровнем реализации медиатолерантности и информационной политикой редакции конкретного издания. Многосторонний журналистский анализ и непредубежденный комментарий противостоят поискам врага на страницах периодической печати.

Предложены и охарактеризованы формы научно-просветительской работы с журналистами относительно внедрения медиатолерантности, а также определены основные факторы и условия ее успешной реализации. Среди форм такой работы главное место должны занять интерактивные лекции и семинары-тренингы, на которых не только будущие журналисты, но и работающие в условиях реальной мультикультурности профессионалы, смогут целенаправлено проработать артикуляцию главных понятий толерантной коммуникации, освоить нормативную базу регулирования отношений в мультикультурном обществе, а также ознакомиться с имеющейся практикой для формирования собственной позиции.

Выработаны новые и адаптированы существующие требования к профессиональным журналистам, которые работают в условиях современной мультикультурности Украины. Предложенные рекомендации носят характер правил с одной стороны - как можно, а с другой - как нежелательно или даже невозможно освещать национальные, религиозные, конфессиональные, языковые вопросы мультикультурной жизни.

Ключевые слова: толерантность, медиатолерантность, профессиональная этика журналиста, профессиональные ориентиры журналиста, этика СМИ, журналистика мультикультурного общества.

ANNOTATION

Suhomlyn O. Yu. Tolerance as a guiding mark of the professional activity of a journalist in Ukrainian press of multicultural society. - Manuscript.

...