Часопис "Вістник для русинів Австрійської держави" (1850–1866 рр.) як джерело вивчення історії національної видавничої справи

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

АВТОРЕФЕРАТ

ЧАСОПИС «ВІСТНИК ДЛЯ РУСИНІВ АВСТРІЙСЬКОЇ ДЕРЖАВИ» (1850-1866 РР.) ЯК ДЖЕРЕЛО ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі українознавства Української академії друкарства

Науковий керівник:

кандидат філологічних наук, доцент Старовойт Микола Васильович, Українська академія друкарства, м. Львів, завідувач кафедри українознавства

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор Іванов Валерій Феліксович,

Київський Національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики, завідувач кафедри реклами та зв'язків з громадськістю

кандидат філологічних наук, доцент Тріщук Ольга Володимирівна,

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», Видавничо-поліграфічний інститут, завідувач кафедри видавничої справи та редагування

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці ім. М. О. Макси-мовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розіслано «15» травня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат філологічних наук, доцент В. Е. Шевченко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Середина XIX ст. в історії України, позначена боротьбою за національне самовизначення, національне об'єднання та здобуття державної незалежності, стала також початком становлення видавничої справи як виду професійної діяльності, часом, коли формувалися теоретичні та методичні засади редакторського фаху. Саме у цей період з'являється й активно функціонує велика кількість періодичних видань, що більшою чи меншою мірою відгукувалися на здобутки у видавничій галузі, обговорювали професійні проблеми, вміщували фахові рецензії на нові публікації і у такий спосіб не лише формували громадську думку довкола певного явища літератури, а й привчили публіку до всебічної оцінки видавничої продукції.

Власне тут, на шпальтах часописів, уперше за стінами редакції та поза професійними контактами, стали називатися основні об'єкти та критерії редакторської оцінки, оприлюднюватися соціально-політичні, культурні та економічні наслідки видавничої діяльності, почала вживатися фахова видавнича термінологія. Ці часописи стали своєрідним суспільним дзеркалом, в якому відбивалися і сам процес становлення редакційно-видавничої справи саме як сфери професійної діяльності та її проблематики. Одним із перших таких часописів був «Вістник для русинів Австрійської держави» (далі - «Вістник»), що без перерви виходив упродовж 16 років - з 1850 до 1866 р. На жаль, це цікаве і важливе для пізнання української інтелектуальної історії видання досі не привертало належної уваги ні з боку пресознавців, ні з боку дослідників історії та теорії видавничої справи та редагування.

Безсумнівно, що в наш час, коли наука зробила відчутний поступ у вивченні історії видавничої справи української преси у всій її різноманітності, стало актуальним всебічно дослідити та об'єктивно оцінити і таке цікаве й важливе видання, як «Вістник».

У працях із історії української преси зустрічаємося лише з побіжними згадками про віденський «Вістник для русинів» і то як правило у зв'язку з «Галичо-руським вістником», що видавався у Львові в 1849-50 рр. і припинив своє видання у зв'язку з перенесенням до столичного Відня, де він виходив до 1866 року.

Найбільше згадок про «Вістник» і посилань на окремі його матеріали знаходимо у літературознавчих та історичних працях Івана Франка. На сторінках п'ятдесятитомного видання його творів у текстах та примітках сам «Вістник» згадується 20 разів.

Про «Вістник» та його авторів можемо дещо почерпнути із праць попередників, сучасників та послідовників і продовжувачів дослідницьких студій Івана Франка - Омеляна Огоновського, Володимира Гнатюка, академіків Кирила Студинського та Михайла Возняка.

У 1912 р. М. Возняк опублікував джерельну працю «З-за редакційних куліс віденського «Вістника» та «Зорі Галицької», яка не втратила свого значення до сьогодні.

Відповідно до вимог жанру стислі відомості про «Вістник» подають Українська Загальна Енциклопедія, Енциклопедія Українознавства, «Азбуко-вник. Енциклопедія української літератури» Богдана Романенчука. Зате в Українській Радянській Енциклопедії ні в першому - 16-томному (1959-65 рр.), ні в другому - 12-томному (1978-85 рр.), ні в 3-томному Українському Радянському Енциклопедичному Словнику (1986-87 рр.), ні в Українській Літературній Енциклопедії (1988 р.) про цей часопис немає окремого гасла. Лише у статті «Галичо-руський вістник» зазначено, що з лютого 1850 до 1866 газета видавалася у Відні під іншими назвами» (а якими саме, не вказано).

Немає всебічного і глибокого аналізу цього видання і в таких ретельних дослідників української преси, як І. Брик, В. Ігнатієнко, А. Животко, І. Кревецький, С. Наріжний.

Щодо радянських дослідників української преси, то вони або зовсім не згадували цього часопису або, не беручи навіть до рук комплектів «Вістника», в один голос стверджували тільки одне, що це було видання офіціозне і воно сьогодні не варте уваги науковців.

Інформаційна блокада навколо цього видання в певній мірі прорвана в наш час завдяки наполегливій праці науковців Науково-дослідного центру періодики при Львівській науковій бібліотеці ім. В. Стефаника НАН України, які під керівництвом проф. М. Романюка впродовж 1994-2008 рр. підготували і опублікували 15 випусків збірника «Українська журналістика в іменах». У енциклопедично коротких і джерельно точних статтях П. Баб'яка, В. Габора, Д. Григораша, В. Гутковського, Ф. Дисака, В. Качкана, М. Кольбух, В. Передирій, М. Романюка, О. Терещука, Ю. Шаповала подано чимало інформації про багатьох співробітників та авторів-дописувачів «Вістника», зокрема, про редакторів Івана Головацького і Юліана (Юрія) Вислобоцького, та авторів, що в різних жанрах виступали на «вістниківських» сторінках, - Гната Гальку, Олександра Гомічкова, Івана Гушалевича, Ксенофонта Климковича, Анатолія Кралицького, Онуфрія Лепкого, Кирила Сабова, Володимира Шашкевича та ін.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в рамках тем «Історія української видавничої справи і друкарства» кафедри українознавства Української академії друкарства та «Історія української преси ХІХ-ХХ століть» (номер державної реєстрації 0101U001089), яку Українська академія друкарства розробляє спільно з Науково-дослідним центром періодики Львівської національної наукової бібліотеки України ім. В. Стефаника в межах угоди про співпрацю.

Мета дослідження -- на основі комплексного аналізу часопису «Вістник» визначити його місце в історії видавничої справи, дослідити найсуттєвіші публікації, які мають історичну, бібліографічно-літературознавчу та культурологічну цінність, ввести до наукового обігу маловідомі імена авторів та видавців часопису.

Для досягнення поставленої мети в дисертації передбачено вирішення таких завдань:

вивчити історію видання часопису, його організаційні та ідеологічні засади;

висвітлити основні тематичні пласти публікацій та їхню жанрову різноманітність;

з'ясувати коло авторів публікованих на шпальтах часопису матеріалів, розшифрувати їх псевдоніми та криптоніми; на основі архівних матеріалів уточнити біографічні дані найактивніших авторів часопису та оцінити їх внесок у розвиток української видавничої справи;

дослідити вплив часопису на формування національної свідомості підавстрійських українців в середині ХІХ ст.;

показати місце і роль часопису в літературному процесі, в бібліографуванні, анотуванні і рецензуванні книжкових видань українських і зарубіжних авторів, у пропаганді книги, у висвітленні мистецького життя того часу.

Об'єктом дослідження є важлива складова загальної історії української видавничої справи ХІХ століття - суспільно-політична, громадська, культурна та літературно-мистецька діяльність часопису «Вістник для русинів Австрійської держави». Це видання, хоч і виходило поза географічними межами рідної землі, зробило свій вплив на розвиток багатьох сфер (культури, освіти і науки) життя українців та сприяло утвердженню засад національної видавничої справи.

Безпосередній предмет наукового осмислення в дисертації - публікації на сторінках «Вістника», їх тематична та жанрова характеристика, висвітлення найважливіших історичних подій того часу, вплив часопису на формування національної свідомості українців Галичини, участь у змаганнях за розвиток національної літератури і мистецтва, рецензуванні та пропаганді тодішніх україномовних видань.

Специфіка об'єкта і предмета дослідження вимагала комплексного підходу для досягнення поставленої мети, а тому методологічна основа дисертації визначена системою принципів (історизм, наукова об'єктивність, комплексність, достовірність) і методів, теоретичних узагальнень історико-теоретичного знання. У роботі використано поєднання загальнонаукового принципу об'єктивності, аналітичних і синтетичних методів (конкретно-історичного, порівняльного, хронологічного, проблемно-тематичного, жанрово-видового, біографічного, бібліографічно-описового).

Джерельною базою дослідження послужили комплекти часопису «Вістник для русинів Австрійської держави» (1850-1866 рр.), додатки до нього «Отєчєствєнный сборникъ», «Домова школка», «Сіонъ, церковь, школа», а також архівні та документальні матеріали, які зберігаються у відділі рукописів Львівської національної наукової бібліотеки України ім. В. Стефаника (фонд 167, опис ІІ).

Наукова новизна дисертації в тому, що вона являє першу в українському пресознавстві спробу комплексного дослідження часопису «Вістник для русинів Австрійської держави» за всі шістнадцять років його видання. Зокрема, з'ясовано ідеологічні засади редакції часопису, яка дбала про освіту своїх читачів і, продовжуючи справу Маркіяна Шашкевича, своїми публікаціями сприяла національному пробудженню русинів Галичини, Буковини і Закарпаття, усвідомлення ними свого спільного історичного коріння з наддніпрянцями. Вперше подано цілий ряд раніше невідомих фактів із життєпису багатолітнього головного редактора часопису Юліана Вислобоцького, розшифровано низку псевдонімів і криптонімів авторів часопису та подано їх стислі біографічні та творчі характеристики, в тому числі внесок кожного у жанрово-тематичне збагачення української преси, детально висвітлено участь часопису в рекламі, пропаганді і розповсюдженні друкованих україномовних видань художньої і наукової літератури, а також в ознайомленні читачів з чужомовними публікаціями, що стосувалися українського питання, і популяризації здобутків світової культури і науки того часу. Конкретний джерельний матеріал дозволив прояснити безпосередню участь «Вістника» в організації літературного процесу на підавстрійських теренах України, висвітлити діяльність літературних осередків і їх роль у підтримці та вихованні молодої літературної зміни і звернути увагу театрознавців на маловідомі факти з історії українського театру, які можна почерпнути зі сторінок досліджуваного часопису.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження та висновки можуть бути використані при подальшому вивченні історії української преси та видавничої справи, при підготовці курсів лекцій, довідників, підручників, навчальних посібників з історії видавничої справи, а також - художньої і наукової літератури.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження, автореферат і наукові статті, в яких викладено основні положення наукової праці, здобувачка виконала самостійно. В одній публікації - статті, що опублікована у співавторстві, дисертантці належить збір фактичного матеріалу та його аналіз.

Апробація результатів дослідження. Рукопис роботи обговорено на спільному науковому семінарі кафедр теорії і практики редагування та українознавства Української академії друкарства Міністерства освіти і науки України з участю науковців Науково-дослідного центру періодики Львівської національної бібліотеки України ім. В. Стефаника. Основні положення дисертації викладено в 15 публікаціях у наукових збірниках та журналах, з них 8 - статті у фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України. Матеріали дослідження доповідалися на наукових конференціях: Львівського національного університету ім. І. Франка «Муза і меч»: національний рух у фольклорних та літературних джерелах» (30 жовтня 2002 р.); професорсько-викладацького складу, наукових працівників і аспірантів Української академії друкарства (2006, 2008, 2009 рр.) та VІ Міжнародній науково-практичній конференції «Квалілогія книги» (Львів, 16 травня 2007 р.).

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури (595 позицій) та 16 додатків. Обсяг основного тексту дисертації -- 190 с.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми, проаналізовано джерельну базу дослідження, визначено об'єкт та предмет, сформульовано мету і конкретні завдання дослідження, охарактеризовано його методологічну основу та методи, розкрито наукову новизну та практичне значення дисертації.

У першому розділі - Суспільно-політичні умови функціонування часопису «Вістник для русинів Австрійської держави» - викладено історію видання та основні напрямки його діяльності, проаналізовано найбільш вагомі публікації газети, які висвітлювали перебіг тодішніх політичних подій та реакцію на них у світі.

1.1. Організаційні та ідеологічні засади діяльності часопису.

Часопис «Вістник для русинів Австрійської держави» виходив у Відні як продовження львівського «Галичо-руського вістника» з лютого 1850 до середини 1866 року. Першим відповідальним редактором часопису був Іван Головацький. На цій посаді у 1952 р. його замінив Юліан Вислобоцький, який підписувався псевдонімом Василь Зборовський.

У «Вістнику» матеріали групувалися в таких рубриках, як «Справи народні» (найбільша за обсягом, переважно публіцистика), «Віденські новості», «Австрія», «Заграничні новості», «Всячина». Було виділено навіть «куточок» для задоволення специфічних інтересів жіноцтва.

Редакція «Вістника» залучила до співпраці численних дописувачів: опубліковані, наприклад, за 1850-1851 рр. у «Вістнику» матеріали, які, на наш погляд, мають певну вартість, підписані 78 авторами.

Уже за перші роки завдяки старанням редакції сформувався актив добровільних кореспондентів, які систематично дописували до «Вістника» і чиї імена з'являлися найчастіше на шпальтах часопису. Серед них слід назвати таких самовідданих вісникарів, як відомий закарпатський письменник і громадський діяч Олександр Духнович із Пряшева, греко-католицький священик, громадський діяч і публіцист Теодор (Богдан) Лисяк, що друкувався під прибраним іменем Богдан із-над Солокії, Іван Наумович із Городка, Йосип Левицький із Перемишля, Йосип Лозинський із Яворова, громадський діяч Пряшівщини, священик, уродженець села Чарне, поет, якого називали «маковицьким солов'єм», Олександр Павлувич (друкувався під псевдонімом Чарнян Маковицький) та ін.

Географія дописувачів «Вістника» теж вражає: до редакції надсилалися матеріали з міст і сіл усієї української етнічної території, яка входила до складу Австрії, а таких «кореспондентських пунктів» «Вістник» мав майже п'ять десятків.

Вагому роль у виробленні концепції «Вістника» та визначенні орієнтирів праці його редакції відіграла думка громадськості - як вона трактувала суспільну функцію видавничої справи, як цю проблему розуміли українські інтелігенти у Галичині в середині ХІХ ст.

«Вістник» продовжив справу «Руської трійці», постійно захищаючи самобутність української мови, виступаючи на її захист і за її розвиток. Він став форпостом у боротьбі проти москвофільства та нав'язуваного ним «язичія».

«Вістник» друкувався етимологічним правописом. Мова газети, незважаючи на щиру боротьбу редактора та активу дописувачів з москвофільським насаджуванням «язичія», часто недалеко відбігала сама від того ж «язичія», вона перенасичена церковнослов'янізмами, полонізмами, мадяризмами, германізмами, діалектизмами Галичини, Буковини, Закарпаття.

Завдяки старанням головного редактора Юліана Вислобоцького вперше в історії української преси організовано випуск додатків до газети, які мали чіткий тематично-жанровий напрям і визначену читацьку адресу.

Перший із них - це тижневий додаток «Отєчєствєнный сборникъ повістокъ, сказокъ, историческихъ воспоминанїй, господарскихъ и иныхъ общєполезныхъ вістей», що видавався у 1853-59, 1861-62 і 1866 рр. «Отєчєствєнный сборникъ» виділяв багато місця для публікації художніх текстів - поезій, оповідань, повістей як оригінальних, так і перекладних. Всього вийшло десять річників, сумарний обсяг яких становить 1860 сторінок.

Упродовж 1854-56 рр. двічі на місяць виходив чотиристорінковий додаток до «Вістника» - «Домова школка». Всього було видано 72 номери загальним обсягом 288 сторінок. У цьому двотижневику друкувалися невеликі за розміром економіко-господарські та педагогічні статті, авторами яких були ті ж самі дописувачі, які друкувалися на сторінках «Вістника».

У 1858-59 рр. видавався ще один додаток - «Сіонъ, церковь, школа». Всього вийшло 53 номери загальним обсягом 424 сторінки. Додаток адресувався насамперед священикам; на його сторінках публікувалися життєписи деяких святих, церковні повчання на неділі і свята, зразки проповідей у відповідні дні релігійних свят, матеріали з історії церкви тощо.

1.2. Головні політичні події та актуальні проблеми епохи у висвітленні «Вістника».

Особливе місце на сторінках часопису зайняли стосунки між двома слов'янськими народами - українцями і поляками, етнічні території яких у той час були розшматовані двома імперіями - Австрією і Росією, що ворогували між собою.

Найбільше публікацій, присвячених цій проблемі, з'явилося на сторінках «Вістника» у 1863 р. І це закономірно. Адже саме тоді: 1) польська нація пережила драму революційної національно-визвольної боротьби з російським царизмом і в цій боротьбі винятково відбилося ставлення поляків до українців у Галичині; 2) українсько-польські відносини сягнули своєї кульмінаційної напруги в обох палатах австрійського парламенту та у львівському сеймі; 3) юридично упорядковано відносини між Українською Греко-Католицькою Церквою східного обряду і Польською Католицькою Церквою латинського обряду; 4) галицькі українці у протиборстві з русинофобами домоглися помітних здобутків у сфері освіти, судочинства, у творенні установ культури і консолідації громадянства, що спричинилося до поліпшення українсько-польських відносин у Галичині.

Інформаціям «Вістника» про перебіг польської національно-визвольної війни притаманні три домінантні риси: 1) християнське співчуття скривдженим, переслідуваним і мордованим; 2) національно-релігійна згуртованість поляків у запеклій боротьбі з деспотичним і лицемірно підступним московством; 3) докладне висвітлення технологічного боку ведення національно-визвольної війни, тобто стратегії і тактики, організаційно-кадрової структури повстанчих збройних формувань, створення революційного підпільного уряду і мережі його адміністрації, налагодження зв'язку, матеріального забезпечення і служби безпеки, заходи у справі створення загальноєвропейського резонансу польського питання і залучення європейської громадськості, в т.ч. державних інституцій, до сприяння польському національному змаганню.

Не можна не відзначити того факту, що «Вістник» пильно слідкував за всіма публікаціями стосовно українського питання, що з'являлися в тодішній європейській пресі.

У другому розділі - Жанрово-тематичне розмаїття публіцистики часопису - відзначено, що редакція «Вістника для русинів Австрійської держави» в силу своїх можливостей дбала про урізноманітнення тематики і жанрових форм публікованих на її сторінках матеріалів. Із публіцистичних жанрів найбільше представлені нариси, памфлети та некрологи.

2.1. Доробок вістниківських нарисовців.

У «Вістнику» опубліковано півтора десятка нарисів, кращі з яких детально проаналізовані в дисертації, зокрема, художній нарис «Молодий Вукасович» Василя Ковальського, історико-мистецькі нариси Василя Зборовського «Греко-Католицька церков св. Варвари в Відні» та «Ратуш в Львові», ілюстровані художніми літографіями; історичний нарис Антонія Добрянського «Страдецька гора під Львовом», краєзнавчі і етнографічні нариси Теодора (Богдана) Лисяка «З-над Солокії», «О крашанках і писанках», «Села і люди Надсолокійської сторони», нариси Василя з Нінович, Чарняна Маковицького (Олександра Павлувича) та ін.

Особливу увагу приділено одному з найперших в українській журналістиці подорожніх нарисів - «Путєшествіє руських ієрархів до Рима 1863 г.», який друкувався на шпальтах «Вістника» з номера в номер від кінця березня до середини червня 1865 року. Його автор - Владислав Бачинський, що виступав під псевдонімом Владислав Котлович, справді заслуговує того, щоб його ім'я згадувалося серед зачинателів цього жанрового різновиду у вітчизняній пресі.

2.2. Політичні памфлети як зброя у боротьбі з українофобією.

Поряд з іншими газетними жанрами на сторінках «Вістника» зустрічаємо публікації, що їх відносимо до жанрового різновиду - політичний памфлет. Друкувалися вони, як правило, без підпису автора, але за їх тематикою і стилістикою можна зробити припущення, що часто тими авторами були самі працівники редакції. У дисертації проаналізовано памфлети, спрямовані проти конкретних адресатів: це польські часописи «Przegl№d», «Gіos», «Dziennik Polski» і «B№k», які систематично в'їдалися русинам своїми пройнятими українофобією публікаціями, львівський часопис «Слово», що набував у цей час одверто москвофільської орієнтації, підспівуючи протиєвропейським випадам російської реакційної газети «Северная пчела», лжепатріоти-винародовлювачі.

У памфлетах широко використовуються іронія та сарказм, навмисне змішування високого і низького стилів, наявні елементи ораторського мистецтва. Автори памфлетів послуговуються афористичними висловами, вводять у тканину тексту авторські неологізми, вдаються до ритмізованої, а подекуди і внутрішньо римованої прози, що в'яже їх із традиціями Івана Вишенського.

2.3. Некрологи на сторінках «Вістника» як джерело історичної інформації.

Від 1860 до 1866 року у «Вістнику» опубліковано більше сорока некрологів. За жанровими ознаками некрологи у «Вістнику» близькі до нарисів про окремих діячів чи просто людей, які заслужили пошану громади. Автори некрологів глибоко відчували конечність документалізму в цьому жанрі, тому понад усе намагалися зібрати й відзначити такі факти з життя покійного, які промовисто творили б образ людини, яка заслуговує пошани загалу.

Відгукувався «Вістник» на смерть і видатних європейських вчених, письменників і політиків, зокрема, - всесвітньовідомого славіста Йосифа-Павла Шафарика, славетної чеської письменниці Божени Немцової, польського літератора, представника «української школи» в польській літературі Михайла Ґрабовського, польського історика Йоахима Лелевеля, німецького географа і мандрівника; одного із засновників сучасної фізичної географії, ландшафтознавства, прихильника охорони природи Александра-Фрідріха-Вільгельма Гумбольдта, відомого англійського політика і державного діяча лорда Генрі-Джона-Темпла Пальмерстона.

Всі некрологи, опубліковані у «Вістнику», становлять неоціненну пам'ятку й документальне джерело для істориків, літературознавців і культурологів. Більшість осіб, про яких написані некрологи, - це видатні діячі.

У третьому розділі - Художня література і театральне мистецтво на сторінках «Вістника» показана роль часопису в підтримці і організації літературного і театрального життя в Галичині, на Буковині та Закарпатті.

3.1. Участь «Вістника» в організації літературного процесу в підавстрійській Русі.

Редакція „Вістника” стала своєрідним осередком згуртування письменників усіх підавстрійських українців. Було налагоджено контакт майже з усіма, хто тримав у руках перо.

В кінці 1850 р. „Вістник” подав коротку інформацію про діяльність „Літературного заведенія” в Пряшеві. А вже в наступному році закарпатський автор Турян у серії статей під „шапкою” „Примічанія” виклав систематизований погляд і на роль літератури в суспільстві, і на значення літературних згуртувань.

У 5-му числі своїх „Примічаній” Турян заохочував творити „Літературне братство”, до нього - залучати молодь, семінаристів, які б у цьому згуртуванні проходили школу, в котрій би дбалося про літературну вправність і тим самим сприяло створенню „народних письм для руського племені”. Автор нагадав, що таке згуртування було створено 1848 року в Ужгородській семінарії, у ньому було майже 30 членів.

У 6-му числі своїх „Примічаній” Турян розвивав свій заклик ще ширше - дати молоді в семінарії свободу дії. „Літературне братство” підноситиме, - запевняв він, - просвіту, літературу, церкву і навіть соціальне життя.

Провідні церковні діячі на Закарпатті також ревно дбали про пожвавлення літературної діяльності в регіоні. „Вістник” опублікував „Воззваніє к вступленію в члени літературного общества св. Василія Великого в Ужгороді”, яке оголосив крилошанин Іриней Бачинський.

Певна річ, літературні згуртування серед підавстрійських русинів не виникли з виходом у світ часопису „Вістник”. Вони вже до цього часу започатковувалися, і „Вістник”, не будучи літературним, а політичним часописом, не оминув своєю увагою такого явища.

3.2. Публікації творів художньої літератури.

З метою активізації літературного процесу, заохочення до письменницької творчості газета «Вістник» час від часу надавала свої сторінки для оприлюднення творів художньої літератури сучасників. Ці публікації не були регулярними і не мали якоїсь виробленої системи. Зрозуміло, що в першу чергу перевага надавалася творам малих жанрових форм (вірші, оповідання), які можна було подати на обмеженій газетній площі. Інколи газета друкувала і твори більші за розміром (повісті), подаючи їх у кількох номерах (з продовженням).

Не всі художні твори, що їх пускала редакція в друк, написані на належному мистецькому рівні. Та поряд із художньо слабкими творами початківців-аматорів на сторінках «Вістника знаходимо і першодруки західноукраїнських письменників, які посіли певне місце в історії української літератури, що згодом стверджуватимуть у своїх дослідженнях О. Огоновський, І. Франко, О. Барвінський та багато інших літературознавців. Перш за все, це ті письменники, які стояли на ідейно-художніх засадах, що їх започаткував у Галичині Маркіян Шашкевич. Зокрема, це Михайло Козанович, Євген Згарський, Лука Данкевич, Микола Устиянович та син поета - Володимир Шашкевич.

«Вістник» з великим пієтетом ставився до творчої спадщини Маркіяна Шашкевича, свідченням чого може бути і той факт, що саме він вперше опублікував до того часу невідомий фрагмент із творчого доробку поета, що потім ввійшов до всіх видань його творів під заголовком «Другові». Ім'я Маркіяна Шашкевича неодноразово згадується на сторінках часопису. Можна з упевненістю сказати, що працівники редакції та автори усвідомлювали значення діяльності будителя Русі і це розуміння активно доносили до своїх читачів.

3.3. Відгуки на події театрального мистецтва.

Першу спробу порушити проблему театру у «Вістнику» було зроблено 1850 р., а потім на 10 років (1851 - 1861) залягла мовчанка. У 1862 - 63 рр. зацікавлення театральним мистецтвом відновилося і вже в 1864 - 1865 рр. театрознавчі статті й інформації сягнули свого вершинного піднесення: 26 публікацій із 40, які були видрукувані у «Вістнику» за весь час його існування.

Театральне мистецтво найближче прилягає до красного письменства вже хоч би через те, що його першоосновою є драматургія, автори п'єс - це ті ж письменники, які творять поезію чи прозу і цим самим беруть участь у літературному процесі. Перші рецензії на театральні вистави багато місця приділяють переказуванню сюжету п'єси, бо читачі часопису здебільшого не мали уяви про зміст п'єси, а виклад сюжету, без сумніву, привертав увагу й заохочував подивитися саму виставу.

У четвертому розділі - Проблеми видавничої справи на сторінках «Вістника» - на великому фактичному матеріалі показано участь і роль «Вістника» у популяризації друкованих видань, що виявилося передовсім у бібліографічному інформуванні. Це інформування породило анотування: поряд з назвою видання подавалося оцінку (переважно тільки похвальну) видання - кількома словами про його зміст. Ширше анотування переростало в рецензування, і навіть важко відокремити вістниківське анотування від рецензування.

Про вихід у світ нових книжок, часописів, збірників у «Вістнику» повідомлялося понад 100 разів. Зокрема, у 1850 році - 11 разів, 1851 - 19, 1852 - 9, 1859 - 12, 1860 - 11, 1862 - 11.

4.1. Видання художніх творів.

Рецензування у властивому значенні слова у «Вістнику» щойно започатковувалося: маємо здебільше окремі вислови про поцінування тої чи іншої книжки (твору), вислови, якими супроводжується інформація про наявну вже або й щойно видану лектуру.

1852 року в трьох числах «Вістника» опубліковано проблемно-оглядову статтю Йосифа Левицького «Мислі о словесності галицько-руській». Цю статтю можна вважати галицьким літературознавчим зачином другої половини XIX ст. Для дослідника вона справді ключ до усвідомлення літературного процесу в Галичині принаймні впродовж півтора десятка років другої половини XIX ст., тобто, скажемо так, у передфранковий час.

На сторінках «Вістника» знаходимо рецензії на видрукувані художні твори Михайла Попеля, Северина Шеховича, Миколи Лисакевича, Осипа-Юрія Федьковича, фольклорний збірник «Коломийки і шумки» Саламона Щасного, на переклади Івана Гушалевича «Слова о полку Ігоревім», Петра Головацького повісті «Тарас Бульба» М. В. Гоголя та низки інших художньо-літературних публікацій.

4.2. Видавнича культура альманахів, збірників.

У дисертації забібліографовано і проаналізовано опубліковані у «Вістнику» рецензії на літературні альманахи і збірники «Рускій Альманах (Новорочникъ)» (1850), «Богогласник» (1851), «Лірвак з-над Сяна» (1952), «Перемишлянин» (1852), перші чотири випуски збірника «Галичанин» (1862-1863), «Місяцослов» (1863), «Народний календар на 1865 рік», «Науковий сборник» Галицько-руської матиці (вип. 1, 1865), читанки, шематизми та ін. Рецензенти давали досить об'єктивну оцінку цим виданням, аналізуючи не тільки художні, але й наукові публікації. Приділяючи особливу увагу мові видань, автори відгуків та рецензій одностайно виступали проти язичія.

4.3. Організація нових часописів.

Дописувачі і редакція «Вістника» відгукувалися на появу нових українських часописів, зокрема на їх перші числа, супроводжуючи свої повідомлення анотуванням змісту або й рецензуванням окремих творів і статей. У «Вістнику» вміщено рецензії на часопис «Страхопуд» та ілюстрований додаток до нього «Золота грамота», що їх видавав з 1863 р. Йосип Ливчак, громадсько-політичну газету «Слово», що виходила у Львові з 1861 р., політичний орган народовців (групи «Молода Русь») - «Мета» (1863-64 рр.), тижневик «Неділя» (1865). Автори публікацій підтримували ті видання, що співпадали з їхніми політичними уподобаннями і полемізували з москво- та полонофільськими часописами.

4.4. Видавнича якість наукових публікацій.

Увагу «Вістника» не оминули і наукові публікації та історичні дослідження. Зокрема, з часопису ми дізнаємося про вихід у світ підручників для гімназій та початкових шкіл, методичних посібників, словників, досліджень із міфології («Опис старослов'янського баснословія або міфології» Я. Головацького), етнографії («Народні звичаї і обряди, описані І. Ганком»), правознавства («Гадки о власності» Й. Лозинського), історії («Стародавній Галич» І. Шараневича, «Історичні записки» Ф. Бродовича, «Історія церкви руської» та «Історія унії» М. Гарасевича) та ін.

4.5. Видавниче втілення чужомовних праць.

Рецензування нових видань сприяло розширу інтелектуального виднокола підавстрійських русинів також і тим, що рецензенти писали про книжкові новини інших народів. Підавстрійським українцям доводилося жити й діяти, сусідуючи з іншими народами. Успіхи сусідів спонукали їх до праці. У 1851 р. прорецензовано видання «Чеської Матиці» - «Мудрословіє слов'янського народа в пословицях» професора Челяковського, весною 1856 р. подано повідомлення про віденське німецькомовне видання енциклопедичного типу: «Biographisches Lexicon des Kaiserstaates» (укладач «Лексикону» д-р Конст. Вурцбах), у жовтні 1861 p. - видрукувано наукову рецензію на книгу видатного лінгвіста проф. Ф. Міклошича про румунську мову, зокрема про її відношення до слов'янських мов.

4.6. Популяризація здобутків світової культури і науки.

Значну роль відіграв часопис у справі залучення підавстрійських українців до європейської культури. Йдеться про те, що освічені верстви володіли європейськими мовами й мали можливість читати польські, німецькі, чеські, угорські часописи, у яких писалося також і про події та явища в культурному житті Європи. Але таке опосередковане входження в Європу зумовлювало бачення її очима чужинців. Конче потрібно було бачити європейську культуру, науку, громадське життя своїми власними, українськими очима. Цього часопис досягав не лиш проблемними статтями, а й навіть поточними повідомленнями про новини в царині культури і мистецтва європейських країн.

На сторінках часопису широко висвітлювалося 500-річчя Віденського університету, сторічні ювілеї німецького письменника Й.-Ф. Міллера, угорського поета Казанція та інші знаменні дати з історії європейської культури.

Висновки

У «Висновках» узагальнено результати проведеного дослідження і викладено основні положення дисертації.

Редакція часопису «Вістник», чітко усвідомлюючи роль і значення друкованого слова в пробудженні і піднесенні рівня національної свідомості, зуміла залучити до співпраці значну кількість дописувачів із усіх етнічних українських територій тодішньої Австрії, в першу чергу вже знаних письменників, публіцистів та громадських діячів і спільно зі своїм авторським активом виробила головні організаційні засади та визначила ідеологічно-політичні орієнтири свого видання. Продовжуючи справу «Руської трійці», постійно відстоювала самобутність української мови, дбала про її захист і розвиток, сприяла порозумінню між українцями Галичини, Закарпаття та Буковини. часопис вістник публікація

Редакція дбала не лише про зміст, але і форму та належний мовностилістичний рівень публікацій. З цією метою на сторінках часопису друкувалися методичні фахові поради для кореспондентів-початківців.

Вперше в історії української преси редакція організувала випуск трьох тижневих додатків до газети, які мали окреслене тематичне спрямування та чітку читацьку адресацію.

«Вістник» інформував своїх читачів про найважливіші політичні події в Австрійській державі і в цілому світі, найбільше висвітлюючи ті проблеми внутрішньодержавного і міжнародного життя, що стосувалися українців і їхніх перспектив на майбутнє. Особливо це проявилося в час антиросійського повстання поляків 1863 р.

Своїми публікаціями «Вістник» зробив свій внесок у справу пробудження національної свідомості русинів, їхньої громадянської консолідації.

«Вістник» провадив значну просвітницьку роботу серед своїх читачів, постійно друкуючи матеріали про розвиток українського шкільництва на підавстрійських українських теренах.

«Вістник» збагатив жанрово-тематичну палітру української преси в роки її зародження. На сторінках часопису друкувалися портретні, історичні, краєзнавчі, етнографічні і подорожні нариси, політичні памфлети, некрологи, рецензії на художні твори і театральні вистави.

Часопис залишив в анналах історії багато імен політичних, громадських і культурних діячів, зафіксував багато подробиць побутового життя, сприяв моральному вихованню, друкував морально-етичні статті, оповідання, поезії, байки, спрямовані проти пияцтва. Особливо багато уваги приділяв часопис темі правового виховання своїх читачів.

Дописувачі і редакція «Вістника» відгукувалися на видання нових українських періодичних видань, зокрема на їх перші числа, супроводжуючи відгуки анотуванням змісту або й рецензуванням окремих творів і статей.

Рецензування нових видань розширювало кругозір читачів також і тим, що з поля зору рецензентів не випадали важливі видання в інших народів, особливо ті, що в тій чи іншій мірі торкалися українських проблем.

Значну роль відіграв часопис у справі залучення підавстрійських русинів українців до європейської культури.

«Вістник» заохочував діяльність літературних організацій, товариств, гуртків, залучення до них студентської молоді.

«Вістник» досить уважно стежив за літературно-мистецьким життям свого часу, помічаючи ті перші вогники національної культури, які засвічувалися на теренах Галичини, Буковини і Закарпаття, дбав про те, щоб вони не згасали, а розгорялися. Із різножанрових газетних публікацій постає панорама культурного життя Галичини 50-х - першої половини 60-х рр. ХІХ ст. Газета зафіксувала і зберегла для нащадків багато фактів, які привертали і будуть привертати увагу дослідників історії літератури, театру і загалом української культури.

Саме завдяки солідній інформаційності «Вістник» був джерельною базою наукових праць Івана Франка, Осипа Маковея, Івана Левицького, Михайла Возняка в галузі історії літератури, видавничої справи, театру.

Мала газета і свої вади, недоробки, огріхи, в силу історичних, політичних, часто незалежних від неї, обставин не могла зробити того, що б хотілося, але судити треба не за тим, чого вона не зробила, не могла зробити, а за тим, що зроблено, і віддати їй належне місце в історії української преси і видавничої справи, на яке вона по праву заслуговує.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Кулинич М. М. Вплив часопису «Вістник для русинів Австрійської держави» на формування національної свідомості українців Галичини / М. М. Кулинич // Друкарство. - 2003. - № 1. - С. 88-90.

2. Кулинич М. М. Афористичні вислови середини ХІХ ст. (на матеріалах часопису «Вістник для русинів Австрійської держави») / М. М. Кулинич // Друкарство. - 2003. - № 5. - С. 84-86.

3. Кулинич Мирослава. Відгомін українсько-польських відносин у «Вістнику для русинів Австрійської держави» у 1863 році / М. Кулинич // Друкарство. - 2004. - № 2. - С. 82-86 ; № 3. - С. 82-85.

4. Кулинич Мирослава. Провість про Тараса Шевченка у «Вістнику для русинів Австрійської держави» (1850-1866 рр.) / М. Кулинич // Друкарство. - 2004. - № 4. - С. 80-82. - (У співпраці з Б. Завадкою).

5. Кулинич М. М. Некрологи (За матеріалами часопису «Вістник для русинів Австрійської держави» 1850-1866 років) / М. М. Кулинич // Поліграфія і видавнича справа - 2004. - Вип. 41. - С. 160-165.

6. Кулинич М. М. Вістниківські нарисовці / М. М. Кулинич // Поліграфія і видавнича справа - 2005. - Вип. 42. - С. 29-34.

7. Кулинич М. М. Жанр політичного памфлета на сторінках часопису «Вісник для русинів Австрійської держави» (1850-1866 рр.) / М. М. Кулинич // Поліграфія і видавнича справа - 2007. - Вип. 45. - С. 120-124.

8. Кулинич М. М. Віденський «Вістник для русинів» на сторінках українських наукових і науково-популярних видань / М. М. Кулинич // Поліграфія і видавнича справа - 2007. - Вип. 46 - С. 161-165.

9. Статті в наукових виданнях:

10. Кулинич М. М. Термінологія у часописі «Вісник для русинів Австрійської держави (1852-1853 рр.) / М. М. Кулинич // Українська термінологія і сучасність : збірник наукових праць. - К. : КНЕУ, 2003. - Вип. V. - С. 221-224.

11. Кулинич М. М. Сторічне суголосся визвольної ідеології (визвольні ідеї на сторінках часопису «Вістник для русинів Австрійської держави» у середині ХІХ сторіччя й ідеологічна декларація поета-повстанця Санжари у середині ХХ сторіччя) / М. М. Кулинич // «Муза і меч»: національний рух у фольклорних та літературних джерелах : збірник наукових праць. - Львів, 2005. - С. 258-263.

12. Кулинич М. М. Проблеми культури українських видань на сторінках «Вістника для русинів» / М. М. Кулинич // Квалілогія книги : збірник наукових праць. - Львів, 2007. - С. 13-15.

13. Кулинич М. М. Рецензування альманахів та збірників у «Віснику для русинів Австрійської держави» / М. М. Кулинич // Наукові записки. (Українська академія друкарства). - 2008. - Вип. 2 (14). - С. 17-23.

14. Кулинич М. М. Становлення українського літературного процесу на території, заселеній русинами в Австро-Угорській державі / М. М. Кулинич // Тези доповідей науково-технічної конференції професорсько-викладацького складу, наукових працівників і аспірантів (31 січня - 3 лютого 2006 р.). - Львів : Українська академія друкарства, 2006. - С. 116.

15. Кулинич М. М. «Вісник для русинів» у наукових студіях Михайла Возняка /М. М. Кулинич // Тези доповідей науково-технічної конференції професорсько-викладацького складу, наукових працівників і аспірантів (4-8 лютого 2008 р.). - Львів : Українська академія друкарства, 2008. - С. 181.

16. Кулинич М. М. Рецензування художніх творів на сторінках часопису «Вістник для русинів Австрійської держави» / М. М. Кулинич // Науково-технічна конференція професорсько-викладацького складу, наукових працівників і аспірантів (3-6 лютого 2009 р.). - Львів : Українська академія друкарства, 2009. - С. 116.

Анотація

Кулинич М. М. Часопис «Вістник для русинів Австрійської держави» (1850 - 1866 рр.) як джерело вивчення історії національної видавничої справи. Рукопис.

Дисертація подана на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних комунікацій за спеціальністю 27.00.05 - теорія та історія видавничої справи та редагування. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка - Київ, 2009.

У дисертації вперше проведено комплексне дослідження часопису «Вістник для русинів Австрійської держави» 1850-1866 рр. за усі шістнадцять років його видання. Визначено організаційні та ідеологічні засади часопису, викладено історію видання, основні напрямки його діяльності, програмові вимоги та орієнтири праці його редакції. Досліджено найвагоміші публікації «Вістника», які висвітлювали перебіг політичних подій та реакцію на них у світі. Із публіцистичних жанрів досліджено нариси, памфлети та некрологи. Показано роль часопису в підтримці та організації літературного і театрального життя в Галичині, на Буковині та Закарпатті в середині XIX ст. На фактичному матеріалі досліджено проблематику видавничої справи на шпальтах «Вістника».

Аннотация

Кулинич М. М. Газета «Вестник для Русинов Австрийской державы (1850 - 1866 гг.) как источник изучения истории национального издательского дела. - Рукопись.

Диссертация представлена на соискание ученой степени кандидата наук из социальных коммуникаций по специальности 27.00.05 - теория и история издательского дела и редактирования. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2009.

В диссертационной работе впервые комплексно исследуется газета «Вестник для русинов Австрийской державы» (1850-1866 гг.) за все шестнадцать лет ее издания.

Раскрыты организационные и идеологические цели газеты, изложено историю возникновения издания, программные требования и процесс их реализации на протяжении существования печатного органа, определен вклад ведущих работников издания и его функционирование.

Показана роль «Вестника» в защите и развитии украинского языка в борьбе против москвофилов и навязывания ими «язычия». «Вестник» продолжал дело «Руської трійці», постоянно защищал права украинского языка, выступал за его развитие.

Впервые в истории украинской печати проанализированы выпуски приложений к газете, которые имели отчетливое тематико-жанровое направление и определен читательский адрес. Первое из них - это еженедельное приложение «Отечественный сборник повестей, сказок, исторических воспоминаний хозяйственных и других общеполезных вестей», который издавался в 1853-59 гг. и в 1866 году. Особенно много места было предложено для художественных текстов. На протяжении 1854-56 гг. дважды в месяц издавалось приложение к газете - «Домова школка». В этом приложении были напечатаны небольшие по размеру статьи на экономическую, хозяйственную и педагогическую тематику. В 1858-59 гг. издавалось третье приложение - «Сион, церковь, школа». Рассмотрены публикации «Вестника», в которых отображены политические события того времени и реакция на них в мире.

Изучены главные тематические направления публикаций и их жанровое разнообразие. Проанализированы очерки, памфлеты и некрологи, определены авторы публикаций на страницах газетных материалов, расшифрованы их псевдонимы и криптонимы; на базе архивных материалов уточнены биографические данные наиболее активных авторов газеты и определен их вклад в развитие украинского издательского дела. Исследовано влияние газеты на формирование национального самосознания, поддержки и организации литературной и театральной жизни в Галичине, Буковине и Закарпатье в середине ХIХ ст. На страницах «Вестника» изложены политические памфлеты, которые печатались без подписи автора, а их адресатами были польские газеты «Przegl№d», «Gіos», «Dziennik Polski» и «B№k», газета «Слово», которая к тому времени принадлежала москвофилам. В политических памфлетах рассмотрены особенности использования иронии и сарказма.

С 1860 по 1866 гг. на страницах газеты «Вестник» найдено и проанализировано более сорока некрологов, среди которых есть известия о смерти известных европейских ученых, писателей, политиков - Иосифа Павла Шафарика, писательницы Божены Немцовой, польского литератора Михаила Грабовского, историка Иохима Лелевеля, немецкого географа Александра-Фридриха-Вильгельма Гумбольдта.

Подчеркивается, что «Вестник» с большим уважением относился к творческой деятельности Маркияна Шашкевича, подтверждение этому есть тот факт, что именно «Вестник» впервые напечатал малоизвестный фрагмент из творческой деятельности поэта, который потом вошел во все издания его сочинений под названием «Другові». На страницах газеты представлено неоднократное вспоминание имени Маркияна Шашкевича. Это подтверждает, что работники редакции и авторы осознавали значение его деятельности и хотели донести это к своим читателям.

На большом фактическом материале исследована проблематика издательского дела на страницах «Вестника». Показана роль, которую сыграла газета в привлечении подавстрийских украинцев к европейской культуре.

Summary

Kulynych M.M. The periodical “Herald for the Rusins of the Austrian State” (years 1850-1866) as the studying source for the national publishing history. - Manuscript.

The dissertation is given to obtain the scientific degree of the candidate of the sciences in social communications, the specialty 27.00.05 - the theory and the history of publishing and editing. - Kyiv national university named after Taras Shevchenko - Kyiv, 2009.

In the dissertation the complex research of the periodical «Herald for the rusins of the Austrian State» of the years 1850 - 1866 has been conducted for the first time for all sixteen years of its publication. The organizational and ideological bases of the periodical have been identified as well as the main directions of its activity, the program demands and the orientation points of its editorship. The issues of the newspaper supplements having strong thematic genre direction have been analyzed and the readership address has been identified. The most significant publications of «Herald» have been researched enlightening the political events and the reaction on them in the world. The essays, the pamphlets and the obituary notices have been researched as to publicistic genre. There has been shown the role of the periodical in the support and organization of the literary and theatrical life in Halychyna, Bukovyna and Transcarpathia in the middle of the XIX th century. The problems of the publishing on «Herald» pages have been researched on the factual material.

Размещено на Allbest.ru

...