Гендерні стереотипи в засобах масової інформації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Відділ Малиновської рай адміністрації

Секція 1. «Гендерні стереотипи»

Гендерні стереотипи в ЗМІ

Автор: Приступ Олексій

Керівник: Іванова Світлана Терентіївна, вчитель правознавства

«м. Одеса 2012»

Вступ

Відповідно до нових поглядів на процес розвитку суспільства рівність чоловіків і жінок визначається міжнародними організаціями, як ключовий елемент людського розвитку, оскільки жінки та чоловіки нероздільно пов'язані одне з одним та суспільством через родинні зв'язки, відносини, ролі та відповідальності. Гендерні ролі та відносини, створені суспільством (політичні, економічні, чи ін.), постійно змінюються. Це стає помітнішим від покоління до покоління. Проблема участі жінок у процесах розвитку надзвичайно зросла за останні роки. І це не дивно. Адже нині 54% населення України становлять жінки, рівень їхньої зайнятості в суспільному виробництві -- 51 відсоток, майже 90 відсотків жінок працездатного віку вчаться або працюють; наша держава посідає одне з провідних місць у Європі за рівнем освіти жінок. І незважаючи на це, доступ жінок до політичної та економічної влади є далеко не пропорційним до їхньої кількості, потреб і суспільного внеску.

Вагомий вплив на формування гендерних цінностей і закріплення їх у свідомості мовців мають засоби масової комунікації. Вивчення мовного матеріалу журналістських текстів, дозволяє встановити, як представляють і характеризують гендерну ситуацію в українському суспільстві працівники ЗМІ. Питанню гендерної специфіки текстів у засобах масової комунікації присвячені роботи українських дослідників: А.М.Волобуєвої, І.Кіянка, С.Кушнір, Н.Ф.Остапенко, Н.М.Сидоренко, Т.І.Старченко, Р.І.Федосєєвої та російських науковців: Н.І.Ажгіхіної, О.А.Вороніної, О.М.Здравомислової, Г.С.Двіняніної, А.В.Кириліної та ін. Варто наголосити на необхідності комплексного підходу до досліджуваної проблематики. Недостатньо розглянуто у сучасних наукових працях мовні аспекти формування гендерного дискурсу, зокрема, це стосується і мови засобів масової інформації.

Теоретичний аналіз гендерних проблем та їх відображення в ЗМІ

Тісний зв'язок мови та суспільства залишається поза сумнівами: мова не лише відбиває події реального життя, а й здатна впливати на них, красномовними прикладами чого, зокрема, є такі мовленнєві акти як проголошення війни чи винесення смертного вироку. Те, як мова зображує жінок та чоловіків, має неабиякий вплив на їхню роль та ставлення до них у суспільстві. І важливу роль у цьому відіграють засоби масової інформації, здатні у найкоротший термін донести інформацію до різних верств населення у найвіддаленіших куточках країни.

Безперечно, жінки та чоловіки неоднаково зображені у різних мовах світу, так само як неоднаковим є їхнє становище у різних країнах. Проте чисельні дослідження на матеріалах різних мов виявили наявність спільних рис зображення статей, серед яких наступні:

· Зображення чоловіка як норми, а жінки як відхилення від неї, прикладом чого є використання слів чоловічого роду, коли мова іде про людину взагалі або про жінку. Внаслідок цього жінка робиться "невидимою" у мові. У тих випадках, коли вона стає "видимою", її видимість має асиметричний характер: жінку часто роблять "видимою" лише для того, щоб підкреслити її "відхилення" від норми, тобто, чоловіка.

· Лексичні та граматичні форми жіночого роду залежать та часто утворюються від форм чоловічого роду.

· Мовне зображення жінок та чоловіків має стереотипний характер: жінок переважно зображують як дещо нераціональне, що виникло з чоловічого, а чоловіків - як більш раціональних, первинних істот.

Причиною "невидимості" жінок є мовний андроцентризм, що у даному випадку виявляється у зображенні жінок за допомогою форм чоловічого роду, насамперед іменників та займенників. Саме тому жінки залишаються "невидимі" навіть тоді, коли є героїнями газетних та журнальних повідомлень.

Вже першого погляду на українські ЗМІ достатньо для того, щоб помітити неоднакове зображення у них чоловіків та жінок. Чоловіки з'являються у серйозних новинах та є головними героями значної частини газетних та журнальних повідомлень частіше за жінок. Крім того, дуже часто, при розгляданні деякими виданнями статків якогось чоловіка, чи його соціального статусу, про жінку згадується лише як про гідне доповнення цього чоловіка. З одного боку, "невидимість" жінок на сторінках ЗМІ, що повідомляють про події політичного та економічного життя країни, має цілком природне пояснення, оскільки переважну більшість політичних та економічних діячів становлять чоловіки, і тому кількість повідомлень про жінок є лише пропорційною їхній кількості в органах влади та на керуючих посадах.

масовий гендерний журналістський стереотип

Образ жінки і чоловіка у стереотипах незалежної України

Через призму сформованих стереотипних кліше, сприймається сьогодні образ Берегині, який в українській традиції характеризує призначення жінки у переважно приватній сфері, а також образ Годувальника стосовно чоловіка: "Величезна кількість причин, сформованих упродовж розвитку людства, на кшталт ментальності, релігії, національних уподобань тощо, ставлять жінку в суспільстві берегинею домашнього вогнища, а чоловіка - годувальником" (МУ. - 2004. - 10 лип.).

Деякі науковці - О.Кісь, Л.Ставицька - схильні вважати образ жінки-Берегині нав'язаним українському суспільству. Він, як зазначає О.Кісь, "з одного боку, репродукує консервативні гендерні стереотипи з характерним прикріпленням жінки виключно до приватної сфери (сім'ї, дому), з іншого - під гаслом "відродження традиції" насаджує штучну модель жіночої ідентифікації, що насправді має небагато спільного з українською минувшиною". Тобто, за словами дослідника, головним смисловим навантаженням цього образу є абсолютизація жіночих репродуктивних і побутових функцій, а не ствердження її "матріархальної" суспільної домінанти.

Образ Берегині у публіцистичному мовленні актуалізується в перші роки незалежності, коли із розряду архаїзмів він переходить до активного словника у своєму первинному семантичному значенні "святої і божественної жінки". Поступово зміст образного поняття "жінки-берегині" видозмінюється. Їй приписують домостроївський "інстинкт збереження потомства, захисту родини" (ДТ. - 2001. - 7-13 квiт.), що будується на трьох стереотипних "китах": кухня, діти, робота, які штучно применшують коло інтересів жінки: "Вона крутиться як білка в колесі, щоб усюди встигнути: діти, чоловік, робота" (ДТ. - 2002. - 14-20 верес.) У сучасному соціумі стереотипне уявлення про українську жінку, як про "берегиню", богиню роду, що утверджувалося протягом перших років незалежності, частіше осмислюється у високій тональності, хоч інколи набуває декларативного характеру: ". нині необхідно реально оцінити статус жінки в українському суспільстві - без "святоблудства". На рівні декларацій вона - Берегиня, тобто, підноситься до сакрального. А реально. " (ДТ. - 2000. - 29 лип. -4 серп.) Чоловік поряд з "берегинею та хранителькою домашнього вогнища", зазвичай, зображується "годувальником" (МУ. - 2004. - 7 жовт.), який "захищає свій світ у відкритому бою, на полі битви" (ДТ. - 2001. - 7-13 квіт.). Він перебирає на себе максимум абстрактних лицарських функцій, що "пов'язані з великим ступенем ризику - він годувальник, мисливець, захисник, воїн" (ДТ. - 2003. - 1-7 лют.).

Образ Годувальника ототожнюється також з поняттям "одружений чоловік" (вживається навіть у контекстах, де немає потреби підкреслювати функції чоловіка як здобувача). Або, загалом, характеризує людину, яка поповнює сімейний бюджет (якщо дослівно, годує свою сім'ю): "Нині в нашій батьківщині найпоширенішими є традиційні гендерні ролі, відповідно до яких годувальником родини вважається чоловік" (ДТ. - 2003. - 22-28 листоп.). У газетному дискурсі нерідко спостерігається зміна життєвих пріоритетів, трансформація гендерних ролей чоловіка та жінки. Журналісти звертають увагу на нове соціальне явище, процес "фемінізації" прекрасної половини людства, який розуміється як набуття незалежності від чоловіків: "Українська жінка була не тільки "Берегинею". А зараз їй дорікають, що вона "фемінізується", тобто стає незалежною від чоловічого мислення і гаманця (а часто ще й сама його, мужа свого, годує.) " (ДТ. - 2000. - 29 лип. -4 серп.). Стаючи матеріально незалежною, жінка потребує чоловіка, передусім, вже не як годувальника, а як друга і партнера, наприклад, "партнера емоційного, а якщо хтось і висловлює бажання "служити чоловікові", то лише найдостойнішому з найдостойніших" (ДТ. - 2002. - 18-24 трав.).

Цікаво відзначити, що у деяких випадках автори повідомлень про жінок навмисно використовують форми жіночого роду для того, щоб поставити під сумнів їхні інтелектуальні та професійні здібності. Так, авторка статті про Оксану Забужко "Казки про дівчат та самоідентифікацію" (ПІК, №11, 22-28 бер, 2003 р.) називає письменницю "пані авторинею", "феміністкою Забужко", а її роботи не інакше як "оповідками". У той час, як чоловік зображений у ЗМІ як суб'єкт дії, жінку нерідко згадують лише як її об'єкт, напр.: "Мерилін Монро пограбували" (ПІК, №15, 19-25 квітня 2003 р.), "Ув'язнений обікрав наглядачку" (ПІК №16-17, 26 квітня - 7 травня 2003 р.). У рубриці "Товар-гроші-товар" "Політики і культури" читач дізнається про те, що "в Італії та Португалії українку можна продати за $800-1000 доларів, у Туреччині - 2 тис. доларів, а в Німеччині за неї заплатять вже від 3 до 30 тис. доларів, в ОАЄ - близько 7 тис. доларів" (ПІК, № 11, 22-28 березня 2003 р.). Вражає цинізм авторів повідомлення, розміщеного у "серйозній" рубриці, яке внаслідок чого сприймається як поради щодо отримання максимального прибутку.

У той час, як про чоловіків згадують, коли ідеться про "серйозні" речі, коло інтересів жінок визначають приватною сферою. Наприклад, сторінка газети "Правда України" від 4 грудня 2003 року, що має назву "Між нами, жінками" розповідає про кризу 30-річного віку (якої, за словами авторки, не існує), про те, як визначити характер жінки за її взуттям, як доглядати за шкірою та робити педикюр. Тут також є рецепт курячого салату та тест "Для милых дам" (ПУ від 4.12. 03).

Несерйозне ставлення до інтелектуальних здібностей жінок також бачимо на телебаченні, що виявляється, зокрема, у формах звернення до жінки. В одній з програм "Страна советов", присвяченій догляду за домашніми тваринами, ведучий звертається до гості, яка має ветеринарну освіту, не інакше як "дєточка", і після того, як вона демонструє добрі знання своєї справи, ласкаво запитує: "И где Вас всему этому научили, деточка?" Навряд чи ведучий ставився б з таким скептицизмом до ветеринара-чоловіка. Цей приклад ще раз свідчить про те, що й досі у нашому суспільстві до жінок, що є професіоналками у певних сферах, ставляться з недовірою, іронією та скептицизмом. Навіть у сфері мистецтва, яка за стереотипами не властива чоловікам, вони займають головну роль. Наприклад королем поп-музики, чомусь завжди називали і називають Майкла Джексона, тоді як Уітні Хюстон завжди могла похизуватися дорожчим, у прямому сенсі слова, діапазональнішим музичним матеріалом, до того ж вона була співачкою, що занесена до Книги рекордів Гінеса через найбільшу кількість найзначущих музичних премій світу, що вона одержувала, серед усіх виконавців світу.

Висновки

Безперечно, зображення статей у ЗМІ потребує глибоких систематичних досліджень, проте наведені приклади свідчать про "невидимість" жінок внаслідок використання форм чоловічого роду, а також про випадки стереотипного їх зображення в українських ЗМІ. Попередні порівняльні дослідження зображення статей в українських Інтернет-виданнях підтвердили, що чоловіки частіше за жінок стають головними героями серйозних повідомлень, у яких переважно використовуються дієслова в активному стані та лексика, що має позитивне або нейтральне значення.

Жінки потрапляють до новин, як правило, лише тоді, коли стають жертвами нещасних випадків, насильства, а також зображуються у традиційних ролях (матері, жінки, тощо). У цих повідомленнях переважає пасивний стан дієслів, а також широко використовується лексика з негативною конотацією.

Вирішення проблеми неоднакового зображення статей у ЗМІ бачимо, зокрема, у впровадженні гендерної освіти у середніх та вищих навчальних закладах. Також сподіваюся, що найближчим часом в Україні будуть розроблені вказівки щодо уникнення гендерної дискримінації у мові - документу, що вже протягом останніх років є обов'язковим для державних органів, університетів, видавництв усіх розвинених країн світу.

Література

1. Гендерні аспекти державної служби: Монографія /М.Пірен, Н.Грицяк, Т.Василевська, О.Іваницька / За заг. ред. Б.Кравченка. - К.: Основи, 2002. - 335 с.

2. Грицяк Н. Проблеми трансформації державного механізму забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків в Україні // Управління сучасним містом. - 2003. - № 1/1-3 (9). - С. 26-33.

3. Кулачек О.І. Розвиток гендерної політики в Україні: реалії та перспективи // Вісн. УАДУ. - 2001. - № 4. - С. 297-303.

4. Мельник Т. Гендерна політика в Україні. - К.: Логос, 1999. - 91 с.

5. Олійник А.С. Конституційне законодавство України: гендерна експертиза. - К.: Логос, 2001. - 77 с.

6. Левченко К.Б. Гендерна політика в Україні: визначення, формування, управління: монографія. - Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2003. - 344 с.

7. Альчук Анна. Между образом и знаком // Преображение. Русский феминистский журнал. М., 1996. - №4. - С. 166-168.

8. Барсукова С. Ю. Образ женщины-предпринимателя в средствах массовой информации // ЭКО. - 1998. - № 2.

9. Грабовська І. Жінка в українській політиці та її портрет у ЗМІ // Філософсько-антропологічні студії' 2001. Спецвипуск. - К.: Стилос, 2001. - С. 210-219.

10. Грошев А.В. Технологии гендера рекламных дискурсивных практик // Женщина в российском обществе. Российский научный журнал. - 2000. - № 1. - С. 31-45. (папка СумГЦ).

11. Грошев И.В. Гендерная невербальная коммуникация в рекламе // СОЦИС. - 1999. - № 4. - 71-77.

12. Грошев И.В. Образ пола в рекламе // Пасхи: Научн. психол. журн. - 1998. - №2. - С. 122-135.

13. Женская повестка дня в СМИ: материалы международного круглого стола на факультете журналистики МГУ. М.: " Эслан", 2000. - 88с.

14. Женщина и визуальные знаки. Сборник статей под ред. А.Альчук. - М.: Идея - Пресс, 2000. - 272 с. - Раздел "Символическая работа рекламного бизнеса". - С. 43-84.

15. Жінки та мас-медіа (Росія) // Жінка у світі політики. Женщина в мире политики. Women in politics. Бюлетень № 26. Травень 2000. - С. 26-29.

16. Залізнякова О. Жіноча преса // Енциклопедія українознавства. Т. 2. К., 1994. -С. 691-693.

Размещено на Allbest.ru