Інформаційна аналітика

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти та науки України

Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди

Курсова робота

з інформаційно-аналітичної і журналістської діяльності

ІНФОРМАЦІЙНА АНАЛІТИКА

Підготувала:

Теряткіна Світлана Ігорівна

Переяслав-Хмельницький, 2016 рік



Зміст

Вступ

1. Поняття модифікації аналітичного документа

1.1 Загальна класифікація інформаційно-аналітичних документів

1.2 Дайджест як вид інформаційно-аналітичних документів

1.3 Наукова обробка документів. Порівняльна характеристика дайджеста і досьє

1.4 Досьє як модифікація аналітичного документа

2. Перспективи розвитку аналітичних документів

2.1 Проблема опрацювання інформації в Україні

2.2 Комп'ютеризація аналітичних документів

Висновок

Література

Додаток



Вступ

Інформаційна аналітика у сучасному світі - це продукт низки конструктивних та творчих загальнонаціональних тенденцій, що характеризують розвиток суспільства на рубежі століть та тисячоліть: процесу глобалізації, тенденцій формування приорітетів, стійкий розвиток цивілізації та інформації. Саме тому вивчення цієї теми є важливим аспектом для вивчення загальних процесів розвитку людства.

Актуальність теми. В процесі здійснення наукової діяльності постала гостра потреба у створенні спеціальних документів, які б допомогли користувачеві полегшити пошук релевантного документу в документних масивах. Саме цим обумовлені сфери застосування аналітичних документів, вони найрізноманітніші, саме це викликало різноманітність форм та типів інформаційно-аналітичних документів, адже інформаційне забезпечення важлива умова будь-якої галузі науки або практичної діяльності, в тому числі й формування інформаційної культури та професійної підготовки спеціалістів. Відсутність у вітчизняній науці ґрунтовних і системних досліджень аналітичних документів в інформаційно-аналітичній діяльності робить тему дослідження актуальною як у теоретичному, так і в практичному аспектах. У розвиток вивчення аналітичних документів зробили внесок праці таких науковців як С. Кулішов, Н.М. Кушнаренко, Ю.М. Столяров, Г.М. Швецова-Водка та ін.

Таким чином, у галузі аналітичної діяльності здійснюється багато досліджень.

Об'єктом дослідження є дайджест і досьє.

Предметом дослідження є характеристики та принципи створення дайджеста і досьє.

Метою дослідження є вивчення та теоретичне обґрунтування дайджеста і досьє. Вищезгадана мета передбачає вирішення таких завдань:

1. Охарактеризувати поняття модифікації аналітичних документів;

2. Розкрити особливості створення дайджеста і досьє;

3. Розробити порівняльний аналіз дайджеста і досьє;

4. Визначити перспективу розвитку модифікацій аналітичного документа.

Методи дослідження.

Для виконання курсової роботи використовувався інформаційний метод аналізу, метод порівняння, метод системного аналізу, структурно-функціональний метод.

Структура курсової роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел.



1. Поняття модифікації аналітичного документа

1.1 Загальна класифікація інформаційно-аналітичних документів

Інформаційні-аналітична діяльність є невід'ємною частиною всіх сфер суспільного життя. Вона має певні цілі та завдання, для реалізації яких існують конкретні засоби, що сприяють отриманню необхідних результатів. У нашій державі існують спеціальні інформаційно-аналітичні установи, що складають систему інформаційного забезпечення користувачів документальною інформацією універсального, галузевого, проблемно-тематичного змісту. Створено також умови для здобуття професійної освіти в цій галузі - підготовка фахівців для роботи в органах інформації. Водночас, інформаційні структури сформовані як органічні складові багатьох установ, організацій, фірм. Інформаційно-аналітична діяльність охоплює всі галузі науки, освіти, виробництва, а також економіку, політику, культуру, техніку, природознавство тощо, вона є не тільки окремою функцією суспільства, а й складовим елементом людського життя.

Отже, дуже важливо визначити основні види аналітичних документів, які існують на сьогоднішній день, тому що усі вони є результатом роботи інформаційних установ і відіграють значну роль у розвитку вітчизняних наукових досягнень. Універсальної класифікації інформаційно-аналітичних документів на сьогоднішній день не існує, але виділяють наступні види наукових документів.

Усі вторинні документи призначені для більш оперативного оповіщення споживачів про появу первинних документів і стислого викладу їхнього змісту. Оперативність оповіщення створюється прискореною обробкою першоджерел, використанням сучасних інформаційних технологій із застосуванням електронно-обчислювальної техніки й оперативної поліграфії. Згортання текстів здійснюють різними видами аналітики синтетичної переробки, що підвищує інформаційну ємність документа.

Не дивлячись на те, що єдиної класифікації не існує, усі вчені виділяють такі най популярніші види аналітичних документів як реферати, анотації, огляди, хрестоматії та дайджести.

Сучасні дослідники Эойн Янг и Лиза Куінн виділили також такі види аналітичних документів як:

1) аналітичний документ я к інструмент для розробки та прийняття рішень. Такий документ найчастіше складають у сфері дослідження або аналізу політики, він є інструментом комунікації, заснованим на цінностях та націленим на проблему;

2) аналітичний документ: робота прикладна, а не теоретична. Такий документ відрізняться від традиційного теоретичного дослідження, а особливо тим, що результати прикладного дослідження мають бути застосовані до питання, що розглядають і використані як обґрунтування конкретного набору рекомендацій, які направлені на вирішення проблеми. Насправді, взаємозв'язок «проблема-вирішення» є основою для аналітичного документа і складає силу що рушає складання такого аналітичного документу.

Одним з найпоширеніших видів інформаційно-аналітичної діяльності є реферування. Витоки практичної реферативної діяльності, як відомо, зародилися й набули розвитку в бібліотечно-бібліографічній практиці, при цьому увагу головним чином, змісту документа, його основним даним і висновкам. У системі наукової комунікації та інформаційно аналітичної діяльності реферат є основною інформаційно-комунікативною одиницею, що зумовлено його споживчими властивостями:

- серед усіх видів вторинних інформаційних документів реферат відрізняється найбільшою інформативністю в розкритті змісту першоджерела;

- використання реферату для пошуку поточної або ретроспективної інформації дає змогу зекономити до 90% часу, необхідного в разі звернення до первинних документів;

- форма подання інформації у вигляді реферату зручніша для тривалого зберігання у фондах довідково-інформаційних служб, полегшує та прискорює підготовку інформаційних видань і створення інформаційних масивів - БД рефератів (на їх підґрунті в подальшому можливе створення БД повнотекстових електронних документів);

- у деяких випадках реферат може замінити першоджерело (коли необхідна користувачеві інформація стосується не основної теми роботи, а суміжних питань, або коли первинний документ недоступний унаслідок мовного або організаційного бар'єрів).

Реферат - багатоцільовий засіб відбиття інформації. Тому існують різні класифікації та погляди на його суть. Аналіз сучасної практики реферування доводить, що обсяг реферату істотно відрізняється в різних реферативних.

Кожен реферат виконує й інформативну, й індикативну функції, але одна з них переважає, що дає можливість віднести вторинний документ до групи індикативних або інформативних рефератів.

Факт поділу рефератів на інформативні та індикативні був визнаний міжнародною конференцією з наукового реферування (Париж, 1949 р.). Інформаційний реферат, за її визначенням, містить аргументи й наводить основні дані та висновки оригінальних документів, які вносять цінний вклад у загальну систему знань або корисні для певного кола читачів, а індикативний - це стислий реферат, створений з метою допомогти читачеві у вирішенні питання, чи слід йому звертатися до оригінального документа. Для великих (центральних) інформаційних установ найбільш притаманний індикативний підхід до аналізу інформації.

Згідно з науковими розробками О.А. Гречихіна, під реферативною інформацією слід розуміти змістовний результат процесу реферування, який відображається в реферативному виданні у формі певного знакового (літературного) твору - реферату чи їх сукупності - для виявлення нової, цінної та корисної документальної інформації. Реферування - це інтелектуальний творчий процес, що потребує осмислення, аналітико-синтетичної переробки інформації та створення нового документа - реферату, котрий має специфічну мовно-стилістичну форму. Методика реферування полягає у послідовному здійсненні операцій, пов'язаних з оцінкою, відбором, аналізом і узагальненням відомостей, які містяться у первинному джерелі. Процес реферування базується на виконанні цих логічних операцій.

Однією з основних специфічних особливостей, на яку необхідно зважати у ході складання реферату, є його повна змістова та деяка формальна залежність від первинного документа. У такому розумінні реферат слід розглядати як інформаційну модель реферованого документа. Суть реферування - в зіставленні, порівнянні нової інформації з тією, що вже засвоєна та використовується в суспільній діяльності.

Реферуванням називають і сам процес інформаційної діяльності, і логічний метод досягнення поставленої мети. Завдяки логічній переробці документальної інформації маємо інформаційне повідомлення, що й називають рефератом. Реферування - найтиповіший процес інформаційного аналізу, пов'язаного з вивченням і обробкою документів з метою вилучення із них найсуттєвіших відомостей та (або) їх узагальнення.

Такий аналіз - складний логічний процес, елементами якого є відбір і опис, оцінка, систематизація та узагальнення фактографічної інформації, що може проводити тільки інформатор-фахівець з відповідної сфери суспільної діяльності. Крім рефератів, важливим засобом наукової комунікації є анотації, що також часто використовуються в ІАД.

Анотація - це стисла характеристика твору друку (їх сукупності або частин) з точки зору змісту, призначення, виду, форми та інших особливостей.

У фаховій літературі існує безліч класифікацій анотацій залежно від:

- видів анотованої літератури (художня чи наукова література, публікації документів тощо);

- цілей та функцій анотацій (видавнича, для масових бібліотек тощо);

- інформативності та глибини розкриття змісту документа.

Найвдаліша спроба типізації анотацій належить В.П. Леонову. Її головним критерієм є функціональний підхід, який дав змогу відрізняти анотації з урахуванням їх суспільного призначення. Згідно з вищевказаним, анотації поділяються на рекомендаційні та довідкові.

Залежно від використаного засобу характеристики документа, анотації поділяють на загальні та аналітичні. Перша - характеризує джерело загалом, аналітична - тільки певну частину його змісту (главу, частину, параграф) або висвітлює деякі сторони документа. За критерієм глибини згортання інформації виділяють розширені та реферативні анотації.

Розширена - крім характеристики твору друку, може вміщувати відомості щодо історії його написання, поширеності серед читачів, опрацювання літературною критикою, видань іншими мовами, а також висвітлювати історико-бібліографічні та текстологічні особливості. Реферативна анотація - це синтез індикативних та інформативних методів згортання інформації. Інколи цей вид вторинного документа називають індикативним рефератом. У реферативній анотації подається характеристика основних положень і висновків твору, переказ його змісту або окремих аспектів змісту. За формою, згідно з типізацією В.П. Леонова, виділяються традиційні та телеграфні анотації. Традиційні мають форму завершеного текстового повідомлення, а телеграфні подаються у вигляді формалізованого тексту, який за зовнішніми ознаками нагадує телеграфне повідомлення.

Залежно від кількості опрацьованих джерел анотації бувають монографічні та зведені (групові). Монографічна - передає зміст одного тексту, твору друку, а зведена - декількох текстів, творів, тематично пов'язаних між собою. У практиці анотування мають місце різні типи анотацій, в яких поєднуються функціональні ознаки та засоби характеристики документа. Завдяки цьому і довідкова, і рекомендаційна анотація буває до того ж загальною, аналітичною або груповою.

У більшості випадків анотації використовуються для аналітичної обробки великих та багатоаспектних документів. За допомогою анотування здійснюється популяризація і пропаганда нової періодики, а також випереджувальне сигнальне інформування про видання, що готуються до друку. Крім того, анотування використовують інформаційні служби, що обмежені у коштах і не мають можливості забезпечити себе потрібним контингентом фахівців, але водночас повинні організувати високу оперативність інформування.

І реферати, і анотації широко застосовують у інформаційній та видавничій діяльності. У цілому ж, реферативна інформація сприяє найбільш повному та точному складанню пошукових образів документів, є основою для складання оглядів літератури та засобом міжнародного обміну інформацією. У структурі інформаційної діяльності вагоме значення належить оглядово-аналітичній діяльності.

Мета цього напряму - інформаційне забезпечення управлінських рішень і створення системи інформаційної підтримки базової діяльності користувачів інформації. Основним засобом виконання цих завдань є підготовка оглядової інформації, що дозволяє систематизовано та узагальнено оцінити стан певної галузі науки, техніки, виробництва, культури, освіти (досягнутий рівень, тенденції та перспективи розвитку, організаційно-економічну ситуацію тощо).

Підготовка оглядової інформації базується на основних процесах обробки документальних джерел. Головними серед них є:

- витяг з документів і систематизація відомостей та кількісних даних, які характеризують різні аспекти стану розглянутого об'єкта;

- оцінка новизни, достовірності та взаємозалежності відібраних даних, їх доповнення та уточнення змісту;

- логічна переробка отриманих даних з метою одержання нової інформації щодо стану певної галузі суспільної діяльності, тобто визначення досягнутого рівня, тенденцій і перспектив розвитку.

За результатами переробки першоджерел готуються оглядово-аналітичні документи: різного роду огляди, щорічні доповіді про найважливіші досягнення у певній галузі, аналітичні довідки, інформаційні повідомлення тощо.

До змісту оглядово-аналітичних документів висувають наступні вимоги: актуальність, достовірність, об'єктивність, фактографічність, наявність висновків та їх обґрунтованість, стислість.

Останнім часом результати оглядово-аналітичної діяльності, засоби для їх створення та процеси підготовки інформаційних документів дедалі частіше об'єднуються поняттям "інформаційно-аналітичні дослідження".

Інформаційно-аналітичні дослідження потребують пошуку й опрацювання не окремих документів, а вихідної інформації, що відповідає інформаційним потребам користувача. Тому результатом інформаційно-аналітичних досліджень є формування інформаційної моделі проблеми (теми запиту користувача інформації). Такі завдання виконують інформаційні документи, що вміщують оглядову інформацію.

Огляд - це синтезований текст, в якому подано зведену характеристику певного питання чи проблеми, що базується на використанні інформації, отриманої з ряду першоджерел за певний проміжок часу. Основним чинником, який визначає зміст і форму огляду, є мета його підготовки. Залежно від неї всі огляди можна поділити на дві групи: бібліографічні та огляди стану питання. Бібліографічний огляд вміщує впорядковану сукупність бібліографічних описів джерел інформації, анотації, що розкривають їх зміст, текст, який пов'язує між собою описи окремих джерел. Мета підготовки такого огляду - допомогти фахівцям орієнтуватися в документальному потоці та вибирати найцікавіші джерела для вивчення.

На відміну від бібліографічних оглядів, у яких відображено відомості про документи, огляди стану питання містять інформацію із документів-першоджерел про результати досліджень, стан і шляхи розвитку певної галузі науки, техніки та виробництва.

Залежно від цілей підготовки розрізняють два види таких оглядів - реферативні та аналітичні.

Реферативний огляд вміщує систематизовані та узагальнені відомості щодо стану і шляхів розвитку певної галузі науки, техніки й виробництва. Ці дані отримано внаслідок аналізу першоджерел, але без їх критичного опрацювання. Збережено висновки та оцінки авторів першоджерел щодо фактів, теорій, методів, про які йдеться у документах. Мета підготовки реферативного огляду - надання чіткого уявлення про стан робіт і висвітлення основних результатів досліджень у даній галузі науки, орієнтування в сукупності фактів, отриманих ученими та фахівцями.

Найбільш складним і синтетичним видом вторинної інформації є науково-аналітичні огляди літератури. Вони вміщують систематизовані та узагальнені відомості про стан, тенденції та перспективи розвитку певної галузі суспільної діяльності чи окремої проблеми.

Аналітичний огляд - це детальна розповідь, де подано зведену характеристику певного питання, проблеми, теми, що базується на інформації, отриманій з літератури. Як правило, в кожному огляді використовуються десятки джерел (книг, статей, доповідей, патентів тощо). Їх мета - узагальнити основні тенденції розвитку наукової думки (стан дослідження важливих проблем тієї чи іншої галузі знання, інформацію про наукові школи та теорії, погляди провідних представників науки). Тобто, огляд як інформаційний твір може бути не тільки узагальнювальною характеристикою вихідних джерел, а й вміщувати висновки та рекомендації для розв'язання проблеми.

Отже, для забезпечення користувачів необхідною інформацією створюють оглядово-аналітичні документи, вихідні джерела яких є лише засобом виявлення та перетворення первинної інформації.

1.2 Дайджест як вид інформаційно-аналітичних документів

Дайджест (англ. digest- стислий виклад, резюме) - інформаційний продукт (видання, стаття, підбірка), який містить короткі анотації та основні положення статей, або в якому стисло передається зміст найцікавіших публікацій за певний період. Формат зручний для ознайомлення з основними новинами певної тематики, змістом дослідження.

Як правило, до такого передруку систематично вдаються провінційні друковані газети, які мають слабку кореспондентську мережу і відчувають брак інформації й поповнюють її недостачу за рахунок столичних видань. Наявність великої кількості дайджестів - ознака низького фахового рівня видання. Свідченням журналістської майстерності є наявність у газеті чи журналі значної кількості ексклюзивних матеріалів, тобто таких, що виготовлені саме для цього видання його кореспондентами та оглядачами.

Але навіть авторитетні газети з глибокими традиціями сьогодні не обходяться без передруків найбільш цікавих матеріалів з інших видань, вміщуючи їх у рубриках «Наші передруки», «Дайджест» тощо. Для читачів такі рубрики цікаві, оскільки в них часто із скороченням малоістотних частин уміщуються сенсаційні, непересічні твори та праці, які збагачують читача новими знаннями, несподіваними інтерпретаціями фактів.

Первісно дайджестами називалися адаптовані для масового читання твори світової класики.

Великі за обсягом романи стискувалися до розміру брошурки, що потребувала невеликого часу для ознайомлення й дешево коштувала. За допомогою такого видання можна було за півгодини «пройти» «Сагу про Форсайтів» Д. Голсуорсі чи «Війну і мир» Л. Толстого.

Зрозуміло, що такі дайджести могли дати тільки псевдознання і аж ніяк не знайомили читачів ні з реальною філософською концепцією, ні з образним світом творів. Тим паче, що будь-який переказ обов'язково містить у собі елементи вибірковості, а, отже, й інтерпретації.

Підготовка дайджестів публікацій є однією з найбільш поширених послуг у галузі професійного моніторингу засобів масової інформації.

Її зміст полягає у створенні добірки найважливіших матеріалів за визначеною тематикою та за визначений період. Такий інформаційний продукт надає змогу відслідковувати головні новини у певному напрямку, отримувати експертні оцінки та прогнози розвитку галузі, відстежувати діяльність конкурентів тощо.

Форма подання матеріалу у вигляді дайджесту своєчасна і актуальна. Вона дозволяє з мінімальною витратою часу познайомитися як з останніми новинками теми, що вивчають, так і з масивом документів. У дайджесті укладач намагається зібрати воєдино розрізнений матеріал у разі складення дайджесту з багатьох джерел.

Дайжест (от лат. digest - коротке викладення) - це фрагменти текстів документів (цитати, витяги), підібрані за якоюсь темою, не забезпечений загальними публікаціями і знаходиться у сфері інтересів реальних або потенціальних читачів.

Мета - дайджести створюють тоді, коли виникають нові напрями в дослідженнях і розробках актуальних проблем науки і суспільного життя, у разі підвищеного і стійкого інтересу різних груп користувачів, але при цьому немає узагальнювальної роботи. Досягнення поставленої мети вимагає вирішення наступних завдань:

1. Знайомство з вмістом первинного документа;

2. Виявлення у тексті документа основних напрямів теми;

3. Вибір відповідно до заданого переліку тем, необхідних до включення в дайджест;

4. Складення дайджесту на основі вибраних фрагментів з тексту первинного документа.

Як основний метод перетворення інформації використовують екстрагування, тобто вилучення з документа найбільш цінних в смисловому відношенні цитат.

Так само під час складання дайджестів використовують методику нормалізованого згортання, в результаті якої змінюють фізичний об'єм документа, але при цьому інформативність його не зменшується.

Етапи складання дайджесту.

Підготовчий етап складається з плану-проспекта. Це основний документ, що визначає напрями роботи над дайджестом. У плані-проспекті викладають детальний вміст майбутнього дайджесту.

На відміну від дайджесту інформацію видають в нім коротко, дотримуючись послідовності основного видання. У нім також як, і в основному виданні існує декілька етапів. План-проспект - мініатюра основного видання. Допомагає ефективно і раціонально організувати майбутню роботу. Головне завдання початкового етапу - встановлення цільового і читацького призначення майбутнього дайджесту.

Необхідно вибрати і вивчити тему. Тему вивчають з точки зору новизни, актуальності, інтересу до неї читачів, забезпеченості літературою. Вона має бути суспільно значимою, відповідати реальним і потенційним потребам користувачів. Укладачеві необхідно розібратися в основній проблемі, що стосується теми. Тему можна розглядати зі всіх або деяких сторін, захоплювати або не захоплювати прилеглі галузі знань, розглядати питання лише в теоретичному або практичному аспектах.

Потрібно визначити тип, вид і жанр. У плані-проспекті слід також визначити види видань, які будуть включені.

Це можуть бути книги, журнальні статті і інші види друкарської і недрукарської продукції. Визначаючи, які види літератури охопить посібник, укладачеві необхідно враховувати їх значення для освітлення предмету (наприклад, для історичної тематики - законодавчі акти, мемуари, листування, щоденники і так далі).

Визначити об'єми, терміни складання посібника. Укладач дайджеста в плані-проспекті вказує кількість сторінок майбутнього видання і терміни, в які воно буде готове.

Вибрати оформлення Обмовляється спосіб друку видання - друкарський або «власними силами», питання зовнішнього і внутрішнього оформлення майбутнього дайджеста (обкладинка, палітурка, внутрішнє оформлення, ілюстративний матеріал). Обговорюють і затверджується план-проспект. Основний етап включає розробку плану. Планом є складений в певному порядку перелік розділів і питань, які мають бути висвітлені в дайджесті. Правильно побудований план роботи допомагає ефективно організувати матеріал, забезпечуючи послідовність його викладу. В процесі роботи план може уточнюватись.

Можуть розширюватися окремі розділи і підрозділи, вводитися нові за рахунок матеріалу, що представляє інтерес.

Вияв творів друку і бібліографічний пошук.

Завдання даного етапу - встановити наявність літератури за даною темою і, а також матеріалів, що відсутні. Оцінка документа на даному етапі носить попередній характер. Укладач обстежує різні джерела: каталоги, картотеки, відповідні розділи фонду, бібліографічні видання, бази даних, довідково-правові системи, Інтернет.

Вивчення творів друку. Головне завдання - встановлення відповідності виявлених творів друку темі дайджесту. Це досягається шляхом перегляду. В процесі вивчення книг і статей здійснюється остаточний відбір.

Бібліографічне угрупування. Основне завдання даного етапу - вибір оптимальної структури (побудови), тобто формування майбутнього дайджеста. Одиницею угрупування є - фрагменти текстів (інколи дуже невеликі за об'ємом). Вибір оптимальної побудови основних ділень - розділів, підрозділів і більш дробових ділень, порядку їх дотримання один за одним. Затим укладач дає заголовок кожному, встановлює порядок їх дотримання і логічну підрядність. Залежить від теми, характеру і вмісту представленої літератури в хронологічній послідовності, в логічному порядку - від загального до приватного. Угрупування матеріалу може бути: тематичною, хронологічною - (тимчасова послідовність), логічною - (внутрішня закономірність): від часткового до загального, від загального до часткового. Заключний етап це підготовка тексту передмови і інших допоміжних елементів. Головне завдання - розкрити читачам задум укладача, допомогти вільно орієнтуватися в дайджесті. Повинна бути передмова. Передмовою повинно відкриватися будь-яке, навіть порівняльний невеликий посібник. Тут дають характеристику цільового і читацького призначення посібника, приводять відомості про відбиту в нім літературу, роз'яснюють загальний принцип угрупування матеріалу (при цьому розділи дайджесту не перераховують, для цієї мети слугує зміст), перераховують допоміжні покажчики. Оцінюється актуальність, тобто важливість, злободенність, сучасність тематики дайджесту. Визначається новизна, тобто що нового, раннього не відомого, принесено в проблему.

Художнє оздоблення передбачає використання різних додатків, наприклад ілюстративних матеріалів. Це можуть бути: фотографії, фотокопії обкладинок або титульних листів видань, портрети діячів науки, культури, мистецтв, краєзнавства, таблиці, графіки. Карти в краєзнавчих посібниках. Це додатково розкриє основний матеріал.

На завершальному етапі виконують редагування всіх текстів, в процесі якого усуваються допущені помилки. Розрізняють бібліографічне, літературне і технічне редагування. Перше здійснюють протягом всієї роботи над посібником, друге і третє - після її закінчення. Отже, основне завдання - прийняти остаточне рішення у процесі оформлення дайджесту. На обкладинці можна вказати лише заголовок посібника, а на титульному аркуші - повне найменування організації, що випускає прізвище і ініціали укладача, заголовок дайджесту, місце і рік видання.

1.3 Наукова обробка документів. Порівняльна характеристика дайджеста і досьє

Найдосконалішим видом вторинних документів, які повно і кваліфіковано висвітлюють не окремі першоджерела, а конкретну тему в згорнутому й узагальненому вигляді, є аналітичні документи. Довгий час аналітичні документи зараховували до оглядових, об'єднуючи в групу оглядово-аналітичних документів. У зв'язку зі зростаючою суспільною потребою в аналітичній інформації, специфікою складання, розмаїттям аналітичних документів, їх доцільно розглядати як самостійний вид вторинного документа.

Нині немає загальноприйнятої класифікації аналітичних документів. Однак основною ознакою класифікації вважається глибина аналізу змісту першоджерела. На цій основі виділяють такі види аналітичних документів: огляд стану питання, критичні, аналітичні, прогнозні огляди, аналітичні довідки, довідники, рейтинги, інформаційні звіти про діяльність, тематичні підбірки, дайджести, прес-релізи, досьє і т. ін.

Для класифікації аналітичних документів особливо важливими є такі ознаки: функціональне призначення (предмет) аналізу, характер питань, що розглядаються, цільове і читацьке призначення, зміст (тематичні межі), глибина ретроспекції, форма викладу, спосіб розповсюдження, періодичність підготовки і видання. Ця загальна класифікація, охоплюючи як неопубліковані аналітичні документи, так і опубліковані, які видають бібліотеки, органи НТІ, центри інформаційного аналізу, видавництва та інші організації, значно полегшує орієнтування фахівців, учених, інформаційних фахівців у потоці первинних документів.

Аналітичні документи містять узагальнену інформацію, отриману в результаті всебічного, глибокого і критичного аналізу первинних документів, аргументовану оцінку стану і тенденцій розвитку проблеми, що розглядається. їх створюють у процесі поглибленого аналізу і синтезу первинних документів з метою вилучення, оцінки, узагальнення і використання інформації, що в них міститься. Для аналітичного документа характерною є наявність “аналітичної частини”, яку становлять як ідеї, концепції, погляди, висновки, запозичені з первинного документа, так і власні думки, ідеї, судження автора вторинного документа. Аналітичні документи дають змогу уявити інформаційну модель проблеми.

У загальному вигляді методика створення аналітичних документів - це методика інформаційного аналізу і синтезу, тобто зосередження на основних положеннях, фактах, даних з відкиданням надлишкової інформації. Більшість із зазначених інформаційних документів мають містити так звані вивідні знання про тенденції розвитку проблеми та шляхи її вирішення. Наявність нового (вивідного) знання в таких документах породжує суперечність щодо зарахування їх до вторинних. Методи, які застосовують для створення аналітичних оглядів, інформаційно-аналітичних довідок, аналітичних записок та інших інформаційних документів, широко використовують у процесах науково-пізнавальної діяльності. Саме тому аналітично-синтетична обробка документів належить до рівня наукової обробки документів.

Аналітичні документи допомагають зорієнтуватися не лише в потоці первинних документів, а й у змісті проблеми в цілому.

Цільове призначення аналітичного документа визначається рішенням, яке споживач має прийняти на його основі.

У зв'язку з цим інформаційні потреби для вирішення конкретних завдань можуть бути різноманітними, зокрема:

- отримати уявлення про зміст первинних документів з певної проблеми з метою відбору цінних джерел для поглибленого вивчення;

- оцінити стан і шляхи розвитку відповідної галузі науки і техніки з метою визначення місця проблеми, яка вирішується, поміж інших проблем;

- використати новітні досягнення своєї й інших галузей науки і техніки з метою підвищення ефективності створюваної техніки і технології;

- звернути увагу на проблему, яку вивчають з метою показу позитивних і негативних сторін досліджень, що проводяться;

- оцінити інформаційну ситуацію в конкретній галузі науки з метою визначення найперспективніших рішень поставленого завдання;

- визначити досягнутий рівень розвитку конкретної галузі науки і техніки й порівняти з ним рівень виконаної роботи;

- встановити наукову значущість ідей, теорій, концепцій, гіпотез, практичних рішень з метою використання їх у вирішенні конкретного завдання;

- виявити тенденції розвитку основної і суміжних галузей науки і техніки та встановити оптимальні технічні й економічні показники нових об'єктів, які створюють.

Структура аналітичних документів має багато спільного, однак є і певні особливості кожного виду.

Авторське бачення укладачів дайджестів виявляється:

- у панорамному баченні проблеми, що на початковому етапі може бути недостатньо чітко окреслена;

- у пошуку інформації;

- в екстрагуванні, тобто у вилученні необхідних фрагментів тексту;

- у групуванні інформації і наданні її в зручній для споживачів формі.

Дайджест - це вторинний документ, результат аналітико-синтетичної обробки первинних документів, який містить новий текст “під завдання”: під рішення, яке приймає керівник, під навчальне завдання, запропоноване студентам, під потреби педагога, бізнесмена, які мають використати новий матеріал і т. д.

Дайджест має проблемно-тематичне спрямування. Його специфіка, на відміну, наприклад, від проблемно-тематичних покажчиків, полягає в тому, що одиницями групування є не документи загалом, а фрагменти їхніх текстів (іноді досить невеликі за обсягом).

Для дайджестів характерним є:

- вузькість тематики;

- різність аспектів розгляду проблеми;

- різниця в термінології, яку застосовують фахівці різних галузей;

- можливі розбіжності у відомостях, незбігання поглядів авторів.

Усе це зумовлює особливі вимоги до аналізу та синтезу, а також групування матеріалів і форми подання їх, яка має бути оглядовою, що полегшує сприйняття інформації завдяки акцентуванню уваги на ідеях, що не збігаються, на концепціях, висновках або результатах. Кожний фрагмент, який вилучають з тексту первинного документа, має супроводжуватися посиланням на першоджерело. Це особливо важливо, позаяк запозичення чужих ідей, концепцій і висновків без посилань на автора першоджерела вважається плагіатом, порушенням авторського права.

Структура дайджесту має такий вигляд: титульна сторінка, зміст, передмова (від укладача), основний текст, звично розділений на параграфи, список використаних джерел, додатки - ілюстративний матеріал (таблиці, графіки, діаграми, які розкривають основний текст), словник або глосарій основних термінів (у разі необхідністі). Дайджести створюють у друкованій або електронній формі на замовлення споживачів.

Прикладом аналітичного вторинного документа є досьє. Досьє - це формалізований, тобто складений за певним планом вторинний документ, який містить розгорнуту характеристику об'єкта (окремої особи, організації, товару або послуги і т. д.).

Досьє створюють шляхом аналітико-синтетичної переробки значної кількості первинних документів і постійно актуалізують, оскільки фактичні дані швидко змінюються.

Роботу зі створення досьє розпочинають із складання плану - макету, який часто запозичують з довідників, каталогів, путівників, фактографічних баз даних, адаптуючи до специфіки об'єкта.

Зміст досьє диференціюють залежно від того, створюється воно на особу, організацію чи на програму. Якщо досьє створюють на особу (персональна БД типу “Хто є хто в науці”), то в ньому фіксується: прізвище, ім'я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання, нагороди, місце роботи, посада, рік народження, біографічні дані, напрями діяльності, публікації, винаходи, публікації про певну особу, членство в організаціях, редакціях, радах, спілках, джерела виявлених відомостей.

Якщо досьє створюють на організацію, то фіксують: повну назву організації, рік заснування, адресні дані, юридичну особу, номер і дату видачі ліцензії, сферу діяльності, товари, що виробляються (послуги, що надаються), умови продажу товарів або надання послуг, ділові партнери, відгуки про дану організацію (включно з дипломами конкурсів, виставок, нагород, компрометуючі відомості), членство в міжнародних, національних і регіональних асоціаціях, добродійна діяльність, джерела виявленої інформації. Досьє може складатися на довгострокові соціально-економічні, науково-технічні й культурні програми (проекти) міжнародного, національного або регіонального рівнів.

У цьому разі досьє містить такі позиції: назва програми (проекту), назва підпрограми, категорія (міжнародна, всеукраїнська, регіональна, галузева), організації-учасники (розробники), координатор (керівник), джерела фінансування, інвестор, спонсор, термін та етапи розробки, основний зміст (у цілому і за етапами), кінцеві результати, стадія реалізації на поточний момент, джерела виявлених відомостей.

Складаючи досьє, використовують дані з різноманітних джерел (довідників, газетних і журнальних публікацій, матеріалів виставок, рекламних проспектів, ресурсів інтернет тощо), доповнюючи результатами опитування компетентних осіб.

Останнім часом, складаючи вторинні документи, щораз ширше використовують інформаційні технології.

Фактично більшість операцій, які підлягають формалізації, можуть здійснюватися за допомогою комп'ютерних і телекомунікаційних технологій. До них можна зарахувати відбір первинних документів з електронних баз даних, складання бібліографічних описів, анотацій і рефератів, відбір більшості вторинних документів.

Самі процеси створення вторинних документів, здійснювані за допомогою ЕОМ, приводять до створення якісно нових інформаційних продуктів - баз даних.

Однак комп'ютерна і телекомунікаційна технологія є лише засобом наукової обробки документів. Порівняльна оцінка, відбір документів, аналітико-синтетична обробка їх за змістовою ознакою - прерогатива референтів-аналітиків, бібліографів, інших інформаційних посередників-професіоналів. Вони визначають тематичні межі, цільове і читацьке призначення та остаточний відбір документів.

1.4 Досьє як модифікація аналітичного документа

Досьє - сукупність документів і матеріалів, що відносяться до будь-якого конкретного справі або питанню, а також папка з цими матеріалами. В основному досьє робиться на персони або компанії або організації (об'єкти аналізу) яка показує коротку біографію, основні події і зв'язку об'єктів аналізу. Перед тим як скласти досьє на об'єкт аналізу, аналітик вибирає чіткий шлях - вибирає тему. Тобто дивиться для чого знадобиться дане досьє. В кінці досьє на основі знайденої інформації на об'єкт аналізу аналітик робить висновки, в яких вказується як даний об'єкт домігся або не добився того чи іншого результату.

Досьє використовується для отримання інформації про об'єкт. Основна думка досьє - показати його замовнику що представляє собою об'єкт, що цікавить, як з ним спілкуватися, що можна очікувати від об'єкта тощо. Добре складене досьє допомагає його замовнику дізнатися про всі слабкі і сильні сторони об'єкта. Досьє про персону, як правило, починається з прізвища, імені, по батькові, статі, поштової адреси, місця і дати народження. У досьє про персону також пишуться контакти (номер телефону, веб-сайт і так далі), коротка біографія, де вчиться (працює), опис зовнішності, характеру, список захоплень, музичний смак, а також конкретні речі, які цікавлять в даній ситуації, наприклад, наявність друга (подруги), стан здоров'я, або відношення до чого-небудь.



2. Перспективи розвитку аналітичних документів

2.1 Проблема опрацювання інформації в Україні

На сучасному складному етапі розвитку нашого суспільства Україні особливо необхідні кадри, які могли б глибоко осмислювати, аналізувати процеси, що відбуваються і знаходити шляхи розв'язання кризових явищ. Адже аналітичне мислення необхідне не тільки вченим, працівникам освіти і культури, але і працівникам всіх сфер суспільного виробництва і управління. На мою думку сьогодні аналітичне осмислення, поряд з іншими, особливо потребує соціальна сфера життя суспільства. А отже при документознавця чільне місце повинно займати формування його аналітичного мислення.

Розвиток аналітичного мислення документознавця, на мою думку, являє собою певний алгоритм, складовими компонентами якого є:

- формування у документознавця визначеного складу і структури соціального знання в його специфічній цілісності в процесі навчання і самоосвіти;

- вироблення вміння аналізувати соціальні явища, розуміти їх сутність давати їм об'єктивну оцінку і робити адекватні висновки з певного кола фактів;

- розвиток бачення предмету своєї діяльності і осмислення сукупності своїх безпосередніх обов'язків;

- оволодіння методами практичного розв'язання соціальних проблем, які визначають методику конкретного виду роботи;

- вироблення здатності прогнозувати можливі результати і наслідки своєї інформаційної діяльності.

Розрізняють інформаційну діяльність, яка є частиною розумової праці і включає операції із сприйняття, переробки і видачі інформації, що невіддільна від розумової праці фахівців науки і техніки, та інформаційне обслуговування (сервіс), котре є галуззю професійної діяльності, основні складові якої - процеси створення, оформлення, збирання, аналітико-синтетичної переробки, пошуку, поширення, зберігання й організації використання інформації.

Ці процеси виконують професіонали - інформаційні працівники з метою підвищення ефективності праці фахівців різних галузей людської діяльності. Формування документних потоків, масивів, ресурсів, фондів, створення інформаційно-пошукових систем, підготовка різноманітних бібліографічних покажчиків, фактографічних довідок, написання рефератів та оглядів, редагування, рецензування і переклад текстів тощо є різновидами інформаційної діяльності, що потребують знання основ аналітико-синтетичної обробки документів.

Суб'єктами професійної інформаційної діяльності можуть виступати як окремі особи, так і спеціальні інформаційні установи. Фахівців-професіоналів, які виконують на своєму робочому місці інформаційну роботу для забезпечення інформаційних потреб держави, організації, фірми, посадових осіб, називають інформаторами, референтами-аналітиками, менеджерами інформаційних служб, інформаційними посередниками тощо. Саме такий фахівець має здійснювати процеси підготовки та поширення документної інформації. Він, як правило, не обмежується лише пошуком відомостей про потрібний документ (чи документи), а й робить анотований, реферативний, оглядовий чи аналітичний виклад змісту документа або сукупності документів на запити споживачів, готує різноманітні довідки, створює аналітичні огляди з розвитку проблеми тощо.

Фахівець, котрий формує електронні бази даних (БД), також має володіти основами реферування, вміти відбирати ключові слова, робити координатне індексування, що розширює межі пошукового образу документа. Отже, референт-аналітик має володіти навичками згортання документної інформації, оцінювання та узагальнення її, знати суть процесів аналітико-синтетичної обробки документів, їхнє місце в інформаційній діяльності, характерні риси вторинних документів, методи створення їх.

Споживачем інформації можуть бути будь-яка людина або колектив, що потребує інформації, відібраної з масиву документних джерел і опрацьованої відповідно до інформаційної потреби.

Іншими словами, споживач потребує документної, тобто зафіксованої на матеріальному носії, документографічної інформації, об'єктом якої є документ, його частина чи сукупність документів, що описують будь-який документ (документи), фактографічної інформації, що характеризує певний факт, подію чи їхню сукупність, концептографічної інформації, що характеризує певні ідеї, думки, концепції, погляди, уявлення, бібліографічної інформації, що містить відомості про документ (про його частину чи документний потік, документний масив, ресурс, фонд.

Обов'язковими складовими наукової обробки документів є аналітичний відбір та критична оцінка документної інформації відповідно до потреб споживача, організація її у формі завершеного вторинного документа, а в разі необхідності - його анотування, індексування (визначення індексів УДК і ББК). Наукова обробка документів як один з основних видів інформаційної діяльності потребує значних інтелектуальних зусиль і належить до розряду наукової діяльності.

Отже, значення наукової обробки документів настільки значне, що вона є одним з основних критеріїв оцінювання рівня наукової зрілості здобувачів наукового ступеня доктора і кандидата наук, діяльності науково-дослідних інститутів, одним із основних засобів ухвалення науково виважених управлінських рішень і т. ін.

Визначальною умовою якості наукової обробки документів є досягнення відповідності змісту вихідних документів інформаційній потребі споживача. При цьому застосовують методи інформаційного аналізу і синтезу, загальну і спеціальну методику підготовки й оформлення інформаційних документів.

Референт-аналітик має володіти не лише знаннями, вміннями і навичками в галузі аналітико-синтетичної обробки документів, загальною і спеціальною методикою створення інформаційних документів, а й орієнтуватися в проблемах базової діяльності споживача інформації.

2.2 Комп'ютеризація аналітичних документів

Інформація є одним із видів ресурсів, що використовуються людиною в трудовій діяльності й побуті. Інформаційний ресурс - особливий вид ресурсу, який ґрунтується на ідеях і знаннях, накопичених у результаті науково-технологічної діяльності людей у певній предметній області, у тому числі в економіці, і поданий у формі, придатній для накопичення, реалізації та відтворення. Інформаційний ресурс має низку характерних особливостей, зокрема, на відміну від інших, матеріальних, ресурсів, він практично невичерпний, з розвитком суспільства і зростанням використання знань, обсяги інформаційного ресурсу зростають. З поняттям інформаційного ресурсу пов'язане поняття інформаційної технології.

Інформаційна технологія - технологія опрацювання інформації, яка складається з сукупності технологічних елементів: збирання, накопичення, пошуку, передавання інформації користувачам на основі сучасних технічних засобів. Принципова відмінність інформаційної технології від виробничої полягає в тому, що вона містить елементи творчого характеру, тобто людського фактора, який не підлягає регламентації та формалізації.

Вирішення економічних і управлінських завдань завжди пов'язане з виконанням дій зі збирання необхідної інформації, опрацювання її за деякими алгоритмами і передавання у зручній формі особі, яка приймає рішення. Як відомо, є кілька принципово важливих етапів у розвитку засобів обчислювальної техніки і, виходячи з цього, - організаційних форм їх використання в установах і на підприємствах з метою оптимізації управлінського процесу.

Так, поява у другій половині 1960-х років великих потужних ЕОМ на периферії управлінської діяльності окремих підприємств, фірм, установ - в обчислювальних центрах або спеціалізованих відділах з машинного опрацювання інформації - дозволила перенести акцент на обробку змісту інформації, а не її форми. Це було початком формування електронної, або комп'ютерної, технології. Цьому етапу розвитку обчислювальної техніки відповідає така організаційна форма її використання, як централізована.

У той час існувало перебільшене уявлення про необмежені можливості електронної інформаційної технології, що часто супроводжувалося невиправданим нарощуванням технічної потужності автоматизованих систем управління (АСУ) на підприємствах і установах та використанням узагальнених моделей розрахунків, які були дуже віддалені від реальних потреб управлінської діяльності.

Опрацювання інформації, розташованої в різних місцях, комп'ютерами, з'єднаними в мережу є найефективнішим використанням ресурсів сукупності комп'ютерів, тому що кожний з них виконує чітко окреслене завдання. Мережеві інформаційні технології реалізуються в локальних та глобальних обчислювальних мережах - ЛОМ та ГОМ.

Локальні мережі з допомогою спільного каналу зв'язку об'єднують декілька - від двох до десятків чи навіть сотень - комп'ютерів і надають їх користувачам неабиякі переваги в організації сумісного опрацювання даних при вирішенні фахових завдань у межах певної установи. Тобто вони насамперед забезпечують зв'язок спільноти фахівців. Інше призначення мають глобальні та регіональні комп'ютерні мережі.

Найвідоміша серед глобальних обчислювальних мереж - Internet існує з 70-х років XX ст. Це поширена в масштабах світу глобальна мережа, що складається з великої кількості комп'ютерних мереж різного рівня і дозволяє підтримувати зв'язок між ними на базі спільної мережевої технології (детально далі). Слово Internet походить з англійської: Inter - префікс «між» і Net- «комп'ютерна мережа», що можна перекласти як «мережа мереж».

Нині інформаційні Internet-технології вважаються найсучаснішими. Вони знищили всі кордони у світовому інформаційному середовищі, стали простим і дешевим засобом спілкування для всіх бажаючих у світі, не залежно від фахових та інших ознак. Послугами Internet користується понад кілька сотень мільйонів людей у світі, і їх кількість постійно зростає.

Особливе місце серед інформаційних технологій займає й мультимедійна технологія, яка обробляє та відтворює статичну графіку, або малюнки, анімацію, відеозображення, звук.

Отже, останнім часом, складаючи вторинні документи, щораз ширше використовують інформаційні технології. Фактично більшість операцій, які підлягають формалізації, можуть здійснюватися за допомогою комп'ютерних і телекомунікаційних технологій. До них можна зарахувати відбір первинних документів з електронних баз даних, складання бібліографічних описів, анотацій і рефератів, відбір більшості вторинних документів.

Самі процеси створення вторинних документів, здійснювані за допомогою ЕОМ, приводять до створення якісно нових інформаційних продуктів - баз даних. Однак комп'ютерна і телекомунікаційна технологія є лише засобом наукової обробки документів. Порівняльна оцінка, відбір документів, аналітико-синтетична обробка їх за змістовою ознакою - прерогатива референтів-аналітиків, бібліографів, інших інформаційних посередників-професіоналів. Вони визначають тематичні межі, цільове і читацьке призначення та остаточний відбір документів.



Висновок

За результатами проведеної роботи можна зробити висновок про те, що на сучасному етапі доступ до інформації абсолютно відкритий. За допомогою мережі Інтернет можна знайти будь-яку інформацію на різну тематику. Також важливе місце в отриманні людиною інформації посідають видання. Вони бувають різні і за напрямком, і за читацькою аудиторією. Сучасні технології дозволяють видавати видання не тільки на паперових носіях, а й у всесвітній мережі Інтернет.

У ході опрацювання різної наукової літератури з'ясувалось, що найдосконалішим видом вторинних документів, які повно і кваліфіковано висвітлюють не окремі першоджерела, а конкретну тему в згорнутому й узагальненому вигляді, є аналітичні документи. Вони містять узагальнену інформацію, отриману в результаті всебічного, глибокого і критичного аналізу первинних документів, аргументовану оцінку стану і тенденцій розвитку проблеми, що розглядається.

Провівши аналіз основних видів аналітичних документів, до яких належать огляд стану питання, критичний аналітичний огляд, прогнозний огляд, інформаційний звіт про діяльність, тематичні підбірки, дайджест, досьє, прес-реліз тощо, розуміємо, що структура цих документів має багато спільного, однак є і певні особливості кожного виду.

Розглянувши використання інформаційних технологій в роботі з аналітичними документами приходимо до висновку, що останнім часом, складаючи вторинні документи, щораз ширше використовують інформаційні технології. Фактично більшість операцій, які підлягають формалізації, можуть здійснюватися за допомогою комп'ютерних і телекомунікаційних технологій. Охарактеризувавши проблему використання інформації в Україні стає зрозумілим, що у наш час Україні особливо необхідні кадри, які могли б глибоко осмислювати, аналізувати процеси, що відбуваються і знаходити шляхи розв'язання кризових явищ. Адже аналітичне мислення необхідне не тільки вченим, працівникам освіти і культури, але і працівникам всіх сфер суспільного виробництва і управління. Отже, інформаційно-аналітична діяльність є невід'ємною частиною всіх сфер суспільного життя і дуже важливою для розвитку сучасної науки, тому природнім є те, що на сьогоднішній день існує багато видів аналітичних документів, які можуть застосовуватись у різних видах людської діяльності.

...