Ефект присутності у телерепортажі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний вищий навчальний заклад

“Запорізький національний технічний університет”

Міністерства освіти і науки України

Факультет гуманітарно-правовий

Кафедра журналістики

КУРСОВА РОБОТА

Ефект присутності у телерепортажі (на матеріалах передачі “ТСН-підсумки” телеканалу “1+1”)

Студентки групи ГП-418

Чевичка Єлизавети Вікторівни

Науковий керівник

к.ф.н., доцент,

Панченко С.А.

Запоріжжя 2010

ВСТУП

Репортаж - жанр древній, про що переконливо йдеться в дослідженні відомого швейцарського репортера й публіциста Жана Віллена [4;74]. Зусиллями, талантом багатьох журналістів репортаж розвинуто до форми класичної. Він багатий не лише традиціями, йому поталанило також із теоретичними працями. Cеред журналістських жанрів репортаж можна вважати одним із найбільш досліджених. В останні роки ці праці стають дедалі глибшими, набувають рис диференційованого підходу до вивчення предмета в різних каналах комунікації: в газеті, на телебаченні, на радіо [22;56].

Історія телерепортажу налічує тільки десятиріччя через об'єктивні причини: телекамеру винайдено в середині нашого століття. Телерепортаж на сьогоднішній стадії розвитку можна також вважати жанром цілком сформованим, викристалізованим. Проте теоретичних досліджень з цієї теми небагато.

До розгляду теми телерепортажу зверталися такі вчені, як, М. Ким [8], А. Князев [12], Г. Кузнєцов [13], В.Цвік [21], Ю. Шаповал [23] - вони дослідили специфіку телерепортажу як особливого жанру телебачення, його види та функції.

Актуальність теми диктується проблемами розвитку практичної журналістики. Телерепортаж як жанр потребує теоретичного й суто прагматичного опрацювання, оскільки сьогодні не спрацьовує класична форма репортажу, вивірена практичним досвідом. Чітке вивчення телевізійного репортажу, його характерних особливостей, зокрема, великої уваги до авторського «я» та ефекту присутності, допоможе репортерам свідомо користуватися саме цією формою, використовуючи всі її можливості та переваги у відображенні певних проявів суспільного життя.

Метою роботи є аналіз технологій створення ефекту присутності у репортажах підсумкових випусків новин на телеканалі “1+1”.

Реалізація мети передбачає розв'язання таких завдань:

-визначити поняття “телерепортаж” та “ефект присутності”;

-розглянути особливості жанру телерепортажу;

-вивчити технології створення ефекту присутності у телерепортажі;

-дослідити специфіку cтворення ефекту присутності у репортажах підсумкових випусків новин на телеканалі “1+1”.

Об'єктом дослідження є явище ефекту присутності у телерепортажі.

Предмет дослідження - підсумкові випуски новин на телеканалі “1+1”.

У процесі дослідження застосовувалися такі методи: аналізу й синтезу під час вироблення наукової концепції, порівняльно-історичний, структурно-типологічний та елементи структурно-семантичного при дослідженні закономірностей використання технологій ефекту присутності у репортажах підсумкових випусків новин на телеканалі “1+1”.

Наукова новизна дослідження може бути визначена, як спроба осмислення на науковому рівні практичної цінності жанру телерепортажу, як одного з найбільш персонально орієнтованих жанрів журналістики, і детального аналізу технологій створення і закономірностей використання ефекту присутності у підсумкових випусках новин на телеканалі “1+1”.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали курсової роботи можуть бути використані під час подальших наукових досліджень.

Структура роботи: дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. Обсяг основної роботи - 25 сторінок. Список використаної літератури включає 25 найменуваннь (викладених на 3 сторінках).

телебачення мовлення репортаж

РОЗДІЛ I. ЕФЕКТ ПРИСУТНОСТІ У ТЕЛЕРЕПОРТАЖІ

1.1 Телерепортаж як особливий жанр телебачення

Термін «репортаж» походить від фр. reportage і англ. report, що означає повідомляти. Загальний корінь цих слів - латинський: reporto (передавати) [21].

Виник термін у середині минулого століття, але цілком зрозуміло, що і до появи його в періодичній пресі зустрічалися повідомлення, що містили деякі репортажні елементи. Однак знадобилися роки, перш ніж репортаж набув якостей самостійного жанру, і з'явилася професія репортера, своєрідного посередника між аудиторією і подією. Більш того, у вітчизняній журналістиці був досить значний період занепаду жанру, після чого репортаж знову зайняв лідируюче положення практично у всіх засобах масової інформації. Відродженню його авторитету, безумовно, сприяло розповсюдження телебачення.

Різне значення в поняття “телерепортаж” вкладають дослідники й практики телебачення. Наприклад, А. Тертичний стверджує, що репортаж схиляється до художньо-публіцистичного жанру, так як при створенні репортажу «використовується метод наочного зображення дійсності, але як самоціль, а не як засіб узагальнення або «пожвавлення» тексту» [18;92]. С. Гуревич визначає репортаж як один з інформаційних жанрів, хоч і не заперечує його «спорідненість з деякими іншими жанрами (особливо художньо-публіцистичними)» [6;111]. Л.Кройчік дає таке визначення жанру: «Репортаж - публіцистичний жанр, який дає наочне уявлення про подію через безпосереднє сприйняття автора - очевидця чи учасника події» [11;102]

Природно, стаючи терміном, позначаючи певне конкретне, визначене явище, поняття для його зрозумілості мусить бути окреслене виразно та чітко. Через те необхідно розглянути одну з поширених концепцій, яка є характерною. Її автори об'єднують словом “репортаж” практично всі інформаційні тележанри, в яких можна вести знімання об'єктів. Особливо поширеним такий погляд був у часи становлення телебачення як каналу масової комунікації, в якому акцентовано ототожнювалася “телевізійність” із “ефектом присутності”. Проте в практиці вже сформовано традиції, згідно з якими під телерепортажем розуміють не якесь комплексне поняття, не тележурналістику загалом, не метод знімання (хоча, природно, існує репортажний метод, як розповідь журналіста-очевидця про події суспільного життя без “постановки”, за методом спостереження, без “організації” об'єкта), а конкретний жанр телепубліцистики, який має низку специфічних властивостей, власних закономірностей творення і втілюється у відповідну, характерну лише для нього форму [22; 64].

Репортаж - це жанр журналістики, що оперативно повідомляє про подію, очевидцем або учасником якої є кореспондент. Телерепортаж, на відміну від репортажу на радіо або в газеті, не тільки розповідає, але і показує глядачеві те, що сталося. Якщо "газетярі" і "радійники" змушені описувати словом, то за журналіста - телевізійника описову функцію виконує відеоряд, "картинка". З одного боку, це дозволяє сконцентрувати інформацію - телерепортер розповідає не що відбувалося, а чому, до чого все призвело або може призвести. З іншого боку, "телевізійники" більш залежні від події. Необхідно потрапити на місце події до її завершення і встигнути відзняти відеоматеріал. Радійні та газетні журналісти думають, наскільки цікавий той чи інший факт читачеві, слухачеві. "Телевізійники" оцінює, яку "картинку" він зможе показати глядачеві. Видовищність відеоряду - один з основних умов успішності репортажу. Отже, наочність телерепортажу якісно відмінна від наочності аналогічного гезетного чи фотоматеріалу [5;124].

У телерепортажі головну роль відіграє зображення. А це зображення, коли йдеться про публіцистику, має родові особливості, якими характеризується кожний публіцистичний епізод зокрема. Це, перш за все, документальність, наочність, органічність і конкретність, моментальність і оперативність, емоційність і художність. Окрім того, телерепортаж має видові особливості, що відрізняють його, скажімо, від хронікального сюжету [22;65].

Тоді як, умовно кажучи, телесюжет є одиничним епізодом, що відтворює певний момент дії (чи події), телерепортаж, по-перше, подає кілька монтажних моментів, відібраних журналістом, тобто представляє подію повніше, дає завершенішу розповідь про неї. По-друге, засобами монтажу (не тільки розміщенням епізодів, але й їх добором) автор домагається точнішого тлумачення конкретних подій.

Однак усі ці ознаки телерепортажу можна, певною мірою, віднести до зовнішніх. Якщо ж намагатися визначити його “глибинні” особливості, то тут варто проаналізувати сам спосіб відображення дійсності, який визначається і своєрідністю зображальних можливостей, і методом освоєння об'єкта дійсності. Досліджуючи специфіку репортажу, Марат Барманкулов писав: “Відкидаючи деякі різновиди телерепортажу й беручи ті, що найбільше відповідають його природі, можна, порівнюючи прояви жанру в пресі, на радіо та телебаченні, прийти до такого: в усіх випадках головним залишається взаємозв'язок двох змінних компонентів: подія-репортер.” [2; 17]. На наш погляд, суть своєрідності телерепортажу варто шукати саме у специфіці взаємозв'язку “подія - телерепортер”, результатом реалізації якого і є репортаж як форма журналістського відображення дійсності.

Однією з найголовніших особливостей телерепортажу є подієвість. Для репортера подіями, в широкому розумінні слова, можуть бути не лише важливі епізоди у людських стосунках, в яких наочно розкриваються явища життя певного суспільства, а й самі мотиви, які визначають діяльність людей. Розглядаючи життя як нескінченний причиново-наслідковий процес, можна умовно розглядати як “подію” суспільно важливу причину, зовнішній вияв якої варто шукати в наслідку. Участь журналіста в такому подієвому зніманні особливо активна. Бо він має чітко з'ясувати процеси, пов'язані з причиново-наслідковим характером життя; збагнути, в якій ланці нескінченного суспільного ланцюга застав він об'єкт відображення (бо його не можна розглядати відірвано від загальної картини дійсності), а, значить, визначити наявність і суть події. Репортаж може лише тоді бути вагомим, коли подію розглядають як вихідний пункт повідомлення, а не як його головний зміст. Суттю ж більшою мірою буде показ у формі художньо-публіцистичного синтезу всього того, що стало причиною цієї події, розкриває її джерела, внутрішні закономірності, нарешті, її наслідки. Тільки так можна допомогти глядачеві точніше визначити особисте ставлення до показаного, а, значить, і власне місце в загальному ланцюгу суспільних подій. Так cамо, коли обираємо певну тему для реалізації, і вона не виявляється в події, то тоді ця тема може стати приводом для виступу в якійсь іншій журналістській формі, а не у формі телерепортажу, бо не дає оперативного інформаційного приводу, яким має характеризуватися кожний матеріал досліджуваного жанру.

Позиція тележурналіста в обранні події має виявлятися активно, іноді ця позиція на певний час може навіть “негативно” позначитися на його службовій кар'єрі, але неодмінно зробить йому творче ім'я, сформує як сильну особистість, здатну донести власний погляд на актуальні явища до глядача, тобто, виконати головну функцію впливу масової комунікації на формування світогляду громадян.

Присутність автора при звершенні події, його участь є необхідною умовою підготовки телерепортажу. І якщо умовно можна припустити, що в окремих випадках газетний кореспондент може підготувати репортаж, не будучи присутнім на місці події (покладаючись на власний життєвий досвід, на обізнаність із однотипними подіями, які він висвітлював раніше, на підставі розмов із очевидцями), то залежність телевізійного репортера від участі в події аксіоматична. Сама аудіовізуальна техніка телебачення зумовлює таку залежність. Бо тележурналіст відображає подію наочно, в момент звершення, позбавлений можливості поновити пропущені (не зафіксовані) її моменти.

Засобами зображення репортер показує лише те, що безпосередньо відбувається перед об'єктивом,тож активну функцію має виконувати коментар. У коментарі він дає визначення події для глядача і, дотримуючись логіки її, розповідає про історію питання, розкриває значення цієї події в загальній системі суспільного життя, робить узагальнення, збуджуючи асоціативне мислення глядача, дає йому додаткову інформацію для роздумів.

Важливим фактором у написанні коментарю до телевізійного репортажу є схвильованість журналіста тим життєвим матеріалом, який він обрав для відображення. Легко переживати перипетії власного життя. Тут емоції збуджуються підсвідомо. Репортерові ж доводиться мати справу кожного разу зі “свіжим” матеріалом, він відображає життя людей різних професій. Від того, наскільки він виявиться чутливим до чужого життя, до “не своїх” переживань і прагнень, прямо залежить емоційність матеріалу, а, отже, й сила впливу на глядацьку аудиторію [23].

Отже, підсумуємо: репортажність - іманентна властивість телебачення, виходячи з цього, репортаж - це провідний жанр тележурналістики. Саме репортажі інформаційних та інформаційно-аналітичних програм визначають обличчя того чи іншого телеканалу. Телевізійний репортаж як жанр - це документальна, наочна, пристрасна розповідь журналіста про актуальні події суспільного життя, яка реалізується аудіовізуальними засобами та має на меті дати глядачеві найповніше уявлення про ці події, викликати активне ставлення до них, формуючи громадську думку. Найважливіша риса репортажу як інформаційного жанру - оперативність. Ще більш сутнісна ознака - кореспондент обов'язково повинен бути очевидцем події, на перший план виходить особистісне сприйняття, відбір фактів і деталей.

1.2 Технології створення ефекту присутності

Нині реципієнт більше, ніж коли-небудь, потребує зображення того світу, в якому живе, тому вирішальної ролі набуває жанр телерепортажу, оскільки він дозволяє зазирнути за межі сухих фактів, під певним кутом подачі робить інформацію унікальною і не позбавленою життя. Телевізійний репортаж є одним з найбільш персонально орієнтованих жанрів журналістики. Його завдання полягає не лише в образній передачі інформації, а й у відтворенні вражень, акцентуванні уваги на авторському «я», яке діє, співчуває, перевіряє ситуацію «на собі».

Жанр поєднує у собі документальне відображення дійсності, що сполучається з максимально повним вираженням авторських почуттів та емоцій стосовно події, яку доводиться спостерігати журналісту. Емоційно-оціночний спосіб подання інформації у репортажі дозволяє автору по-своєму інтерпретувати те, що відбувається, висувати власні оцінки та судження, зображати подію крізь призму індивідуального сприйняття. Всі ці дії спрямовані на досягнення цілком прагматичної мети: включити глядача у переживання певної події, дозволити йому відчути себе безпосередньо присутнім під час події, або навіть її учасником, викликати бажання співвіднести себе з тим, що зображає репортер, тобто створити ефект присутності [8].

Перш за все для створення ефекту присутності автор має виступати в якості очевидця події. Найбільш переконливо підкреслює факт присутності кореспондента, а часом навіть створює ілюзію прямого ефіру з місця події, грамотно виконаний stand-up, тобто репортер у кадрі. Stand-up є найефективнішим засобом змусити глядача повірити в достовірність інформації, адже подія розгортається за спиною кореспондента. Stand-up незамінний для того, щоб проаналізувати ситуацію або висловити свій репортерський прогноз щодо майбутнього розвитку подій [10].

Найбільш доречними для застосування stand-up такі ситуації:

кореспондент або редакція в цілому мають власну точку зору на події, чи якусь особливу інформацію, однак, відсутній відеоряд для того, щоб її проілюструвати.

Необхідно пов'язати між собою епізоди, місця подій тощо.

Для фіксування присутності корреспондента. У цьому випадку першочергового значення набуває задній план stand-up.

Для викладу контексту події, його передісторію. Навіть за наявності відповідного матеріалу, пряме звернення до глядача іноді буває ефективнішим.

Stand-up незамінний для того, щоб проаналізувати ситуацію, або висловити свій (редакційний, кореспондентський) прогноз щодо майбутнього розвитку подій.

Для опису чиїх-небудь, а може бути, і власних відчуттів або емоцій [10].

Для роботи в кадрі репортеру безумовно потрібен певний артистизм, адже головна задача, яку вирішує кореспондент своїм виходом в ефір, - переконати глядача в достовірності тієї інформації або точки зору, яка закладена в сюжеті. Тому характер поведінки репортера повинен відповідати атмосфері події і бути досить стриманим. Впевненість та іноді навіть безапеляційність повинні, передусім, демонструвати безсумнівність правоти слів кореспондента. Лише тоді глядач буде емоційно сприймати подію.

Для створення ефекту присутності журналіст може також використовувати категорію авторського «я», яка дозволяє додати в текст особистісні нотки, задати певний емоційний настрій та створити різноманітні стилістичні відтінки. Тому репортажний опис подається, як правило, від першої особи. Завдяки категорії авторського «я» репортер сигналізує реципієнту про те, що він як учасник або очевидець події всю відповідальність за достовірність фактів бере на себе, що він ретранслює лише те, що сам бачить, чує, відчуває і переживає [8; 271].

Ефекту присутності журналіст досягає ще й тоді, коли описує динаміку події, акцентуючи увагу на деталях. За допомогою деталей і епізодів створюється емоційна характеристика ситуації.

У репортажі мають поєднуватись документалізм зображення дійсності з максимальною наглядністю. Документалізм сприяє досягненню максимальної достовірності. Для цого потрібно бути точним у зображенні власних емоційних станів, описі сутуацій, виборі ракурса подій. Наглядність досягається за рахунок сукупності зображальниих прийомів, зокрема, створення образної картини того, що відбувається за доромогою яскравих деталей та подробиць.

У репортажі автор вступає в тісний взаємозв'язок з учасниками події. Характер цих зв'язків і мотиви міжособистісних контактів різні: одні репортажні персонажі є фоном, інші - виступають в ролі головних джерел інформації, або в ролі головних дійових осіб. Взаємодія з учасниками події дає змогу журналісту з'ясувати мотивацію вчинків через ситуацію [8; 275].

Таким чином, можна стверджувати, що жанр телерепортажу за своєю природою найбільш об'єктивний і наближений до життя - він відображає реальну дійсність, зафіксовану камерою. Проте жанр комбінує у собі і суб'єктивне сприйняття автором того, що відбувається. Тому репортаж не відсторонено відтворює подію, а набуває емоційності, виражає особистісне ставлення автора до події, демонструє певні оцінки й точки зору.

Репортаж з використанням stand-up, акторська майстерніть репортера, використання категорії авторського «я», детальний опис динаміки розгортання події та активна взаємодія автора з учасниками цієї події - це умови, за яких стає можливим створення ефекту присутності, а отже і створення повноцінної картини того, що відбувається, тобто якісного репортажу.

РОЗДІЛ II. СПЕЦИФІКА CТВОРЕННЯ ЕФЕКТУ ПРИСУТНОСТІ У РЕПОРТАЖАХ ТЕЛЕКАНАЛУ “1+1”

2.1 Телеканал “1+1”: історія розвитку, засади креативної революції в інформативному мовленні

"1+1" - загальнонацiональний україномовний телеканал, один із лідерів вiтчизняного телевиробництва та найулюбленiших телеканалiв українських глядачiв.

Канал "1+1" вийшов в ефір у вересні 1995 року. З 1997 року "1+1" здійснює мовлення на Другому загальнонаціональному каналі українського телебачення згідно з ліцензією Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення. З 30 липня 2004 року канал одержав право на збільшення обсягу мовлення до 24-х годин на добу, що відкрило для колективу "1+1" нові творчі можливості та дало змогу зробити цілісну та логічно завершену сітку мовлення. У 2008 році власником телеканалу стала міжнародна медійна корпорація Central European Media Enterprises Ltd.

Протягом років роботи телеканал „1+1” завжди був першим у відкритті нових форматів та жанрів, йшов на сміливі експерименти та тримав високу планку якісного українського телебачення. На каналі процює талановита команда професіоналів, яка прагне створювати цікаве телебачення, відповідати потребам свого глядача.

Сьогодні мета телеканалу - іноформувати розважаючи. В ефірі „1+1” багато яскравих розважальних шоу, найкращі світові та українські фільми і серіали, а також оперативні новини і оригінальні документальні фільми, зняті у актуальному і трендовому жанрі сучасного світового телебачення infotainment.

Телеканал виділив п'ять головних принципів для покращення якості своєї новинної продукції. Ці принципи є початком креативної революції в інформативному мовленні:

Новини стають ближчими: лише найсвіжіші, найважливіші та найцікавіші українські новини.

Новини стають мобільнішими: кореспонденти найпотужнішої в країні регіональної кореспондентської мережі реагують миттєво. Вони завжди там, де новини.

Новини стають цікавішими: ми розповідаємо про політику іронічно - так, як про неї говорять усюди, окрім телеекранів. Ми розповідаємо про соціум та економіку легко - так, щоб зрозумів кожен. Ми розповідаємо про страшне, смішне, злободенне і резонансне - так, щоб було цікаво.

Новин стає більше: у новому сезоні п'ять випусків на день з подвійною порцією регіональних новин та інформації про події у світі спорту. Плюс обов'язкове обговорення найгарячіших тем тижня в підсумковій аналітичній програмі у неділю.

Новини стають доступнішими: усі події дня - на сайті tsn.ua

Таким чином, телеканал “ 1+1” слідкує за професійною якістю інформаційних випусків, фільтрує інформаційний потік, добуваючи з нього справжні новини, намагається дотримуватися журналістських стандартів та підвищувати медіаграмотність широкого кола українських громадян. Саме тому для аналізу були обрані підсумкові випуски новин телеканалу “1+1”.

2.2 Прийоми створення ефекту присутності у репортажах підсумкових випусків новин на телеканалі “1+1”

У науковій роботі було зроблено спробу дослідити, які засоби досягнення ефекту присутності використовуються у репортажах телеканалу “1+1” найчастіше, визначити їх доцільність у конкретній ситуації, відслідкувати, які серед засобів є найбільш універсальними.

Предметом аналізу стали п'ять випусків “ТСН -підсумки” ( з 7 березня по 4 квітня 2010 року), в яких висвітлюються найважливіші події України та світу тижня, що минув.

Зазвичай, у репортажі мова йде від третьої особи, проте фактично мовець відомий (це автор, журналіст), і час від часу в певній мірі, залежно від характеру, виду репортажу, його призначення, репортер певним чином проявляє себе в мові, що відображається у категорії авторського “я” [17;47]. Образ автора в репортажі має велике значення: визначає стильову сутність жанру, рухає сюжет, додає емоційності викладу, спкіплює разом різні елементи репортажа. У репортажах телеканалу “1+1” категорія авторського “я” стала майже провідною стилевою рисою жанру, яка визначає інші його якості. Розглянемо на прикладі як проявляється авторське “я”:

Вперше в Україні молодята реєстрували шлюб, дивлячись на всіх із висоти трьох метрів

«1+1» : Програма «ТСН» (випуск 19:30)

14.03.2010

Наталія МОСЕЙЧУК, ведуча: Високе весілля або на рушник на ходулях. Вперше в Україні молодята реєстрували шлюб, дивлячись на всіх із висоти трьох метрів. Нареченим до такого екстриму не звикати. Вони понад 5 років ходулять просторами України та Європи.

Христина ТИМЧУК, кореспондент: На власну церемонію одруження вони приїжджають із півгодинним запізненням. Молодята тут ще на своїх двох. Справжні ноги, як вони їх називають, приїхали окремим кортежем. Молодята - відомі в Україні майстри ходіння на ходулях. Понад 6 років дивляться на всіх згори. В Україні вони - єдині рекордсмени з 6-годинним безперервним стоянням на дерев'яних ногах. Побратися вирішили два місяці тому, коли зустрілися на гастролях в Індії. І точно знали - весілля відбудеться так, як і познайомилися. Металеві ходулі вдягають в коридорі прямісінько перед залом урочистостей. Зав'язають ноги, закріплюють коліна і вдягають штани та спідниці.

Ганна БРЕУС, наречена: «Это стандартная длина. Есть и по два метра. Но здесь полотки не позволяют».

Христина ТИМЧУК, кореспондент: У своєрідному образі і свідки наречених. Дружка - Мальвіна, боярин - козак. Каже - заради брата став на ходулі. Молодята ледве пролазять у двері. Чи то через нерви, чи щоб не втратити рівновагу, тупцюють на місці. Врешті дружка таки не втрималася. Відповісти “так” було не проблемою, а ось розстеляти рушник довелося батькам. Власне зараз молодята приймають привітання від гостей і обіцяють, що до кінця дня проведуть цей день на ходулях.

У цьому репортажі журналіст не безпристрасний спостерігач, який відсторонено фіксує “дійство”, він - учасник події, що, безсумнівно, змінює кут зору на подію, дозволяє уявити картину з середини.

Особисті емоції автора справляють особливий вплив на стиль репортажу. Ступінь вираження авторського “я” визначає відбір лексики. Публіцисти зазвичай використовують розмовну лексику та фразеологію як одне з основних джерел зображальних засобів. Емоційності тексту також додають авторські зауваження, коментарі, питальні речення тощо. Наприклад: “Молодята ледве пролазять у двері. Чи то через нерви, чи щоб не втратити рівновагу, тупцюють на місці”, “Відповісти “так” було не проблемою, а ось розстеляти рушник довелося батькам”,таким чином завдяки авторським коментарям текст набуває характеру авторської модальності, тобто створюється відчуття присутності автора на місці події.

Разом з “я” журналіста в репортаж вливається публіцистичний струмінь: безпосередні почуття, враження, хвилювання спостерігача, або учасника події, оцінки, роздуми, коментарі - все те, що в результаті дає створює ефект присутності.

Завдання будь-якого репортера полягає у тому, щоб дати аудиторії можливість побачити події, які описує журналіст, очима очевидця. А це стає можливим лише в тому випадку, якщо журналіст буде розповідати про предметні ситуації, події, які швидко розвиваються. Описати подію так, щоб викликати співпереживання читача можливо, якщо викласки динаміку події.[19;87]. Якщо подія протікає в'яло, то автор може показати внутрішню динаміку розвитку події або динаміку авторських переживань, викликаних подією. Але якщо ситуація розгортається динамічно, то автору залишається лише показати її розвиток:

Диво природи спостерігали цього дня майже в центрі Києва

«1+1» : Програма «ТСН» (випуск 19:30:00)

21.03.2010

Наталія МОСЕЙЧУК, ведуча: Диво природи спостерігали цього дня майже в центрі Києва. Поблизу Московської площі зненацька забив велетенський гейзер. За стовпом води заввишки в понад 20 метрів можна було спостерігати практично 1,5 години. Затим диво зникло так само хутко, як і з'явилося.

Сергій КУДІМОВ, кореспондент: На це дармове шоу із вогником Катерина виграла дармові квитки в партері.

Жінка: «Такой звук услышали. Думали, что самолет приземляется».

Сергій КУДІМОВ, кореспондент: Замість літака, що сідав, Катерина побачила 20-метровий гейзер окропу. Він рясно поливав вулицю, магазини, кафе та проїжджу частину. По колесо у воді машини зникали у густій парі. Налякані стихією люди квапилися залишити корабель, що почав текти.

Людмила Вікторівна, потрапила під зливу: «С крыши вода... Я думала ливень. Не понятно что. А потом вышли. А оно тут бьет, как с нефтяной вышки».

Сергій КУДІМОВ, кореспондент: У дива природи виявилося комунальне коріння. Тиску гарячої води не витримали теплосистеми.

Чоловік: «Лопнула труба, наверное. Или разорвало задвижку».

Сергій КУДІМОВ, кореспондент: Спершись на авто, аварійники ліниво метикують, що сталося. Але лізти у бійку з окропом не квапляться. Труби належать «Київенерго», тому це їхній клопіт. Упійманий на гарячому представник «Київенерго» накивав п'ятами від камери. На той момент стихію приборкали, але небезпека залишилася. Із понеділка у Києві почнуть відмикати опалення. Жителям цього столичного району не пощастило - без гарячих батарей та гарячої води вони залишилися вже сьогодні.

У репортажі відчувається динаміка розгортання події, тому що майже у кожному абзаці розпочинається новий епізод приборкання «гейзера», таким чином створюється емоційна характеристика ситуації в її русі. Автор детально описує всі нюанси, які йому вдалося помітити - ситуацію на вулиці, реакції очевидців, дії аварійників - все це дозволяє читачу ніби самому побувати на тій вулиці. У цьому репортажі автор, на наш погляд, зміг вдало охопити увесь простір події.

Для репортажів телеканалу «1+1» досить традиційним початком є stand-up, в якому репортер найчастіше повідомляє важливішу інформацію, знаходячись в гущавині подій, які відбуваються за плечима репортера. Дуже влучно був використаний початковий stand-up у репортажі О. Загородного “ В Україні настала астрономічна весна”:

В Україні настала астрономічна

«1+1» : Програма «ТСН» (випуск 19:30:00)

22.03.2010

Наталія МОСЕЙЧУК, ведуча: В Україні настала астрономічна весна. Вчора сонце пройшло через точку весняного рівнодення. А це означає, що день за тривалістю вже зрівнявся з ніччю і постійно збільшується. Тож українські рідно віри відсвяткували Великдень.

Олександр ЗАГОРОДНІЙ, кореспондент: У центрі кола 8 багать, а ще стіл з короваями та кошики з писанками та крашанками. Великдень дажбожий це коли день поборов ніч. Для рідновірів одне з найбільших свят. Цього року на замковій горі у Києві зібралося кілька сотень людей. Вони помолилися світлим богам та освятили воду та хліб - символ родючості. Свій обряд рідновіри проводять у тому самому місці, де тисячу років тому стояло головне капище язичників. Тепер замкова гора - святе місце і для християн. Саме тут була зведена знаменита десятинна церква. Тепер на її місці поставили невеличкий храм. Православні священики дзвонами намагаються заглушити бубін рідновірів. Останніх вони вперто не визнають.

Сергій, послушник Десятинного чоловічого монастиря: «Каким-то образом князь Владимир освятил язычество на Руси. Так вот это я думаю искоренение будет. Посмотрите, это же просто немножко людей, которые собрались со всей Украины. Это просто бедные и несчастные люди. Все».

Олександр ЗАГОРОДНІЙ, кореспондент: На нещасних людей щоправда рідно віри не схожі. А у своїх молитвах вони просять лише добра для себе і своїх близьких. Минулого року рідно віри на руках підняли від Дніпра сюди на замкову гору ідол Перуна. Кажуть: їхня основна мета - відродити віру предків.

У цьому репортажі stand-up був використаний з метою фіксування присутності корреспондента на місці події. Першочергового значення було надано задньому плану, де відбувався обряд освящення води рідновірів. Таким чином команді, що створювала репортаж, вдалося підсилити ефект присутності.

Таким чином, найголовніші засоби досягнення ефекту присутності, що використовуються у репортажах телеканалу “1+1”, - категорія авторського “я”, опис динаміки події та stand-up.

ВИСНОВОК

Репортаж - це один з найбільш розвинутих і поширених інформаційних жанрів у сучасному світі і в Україні, оскільки дозволяє повідомляти про найважливіші події найоперативніше і найдинамічніше, що в свою чергу є дуже важливим фактором у сучасному світі з його надшвидким перебігом подій, безліччю інформаційних потоків, зайнятістю населення [8;272].

Визначною перевагою телевізійного репортажу перед репотажем на радіо або в газеті є видовищна природа телебачення, можливість за допомогою телекамер безпосередньо спостерігати подію і без зволікань передавати її глядачеві, що говорить про притаманну жанру максимальну оперативність.

Обов'язковою умовою підготовки телерепортажу є присутність на місці дії автора.

Телерепортаж об'єктивний за своєю природою, тому що відеокамера фіксує лише те, що відбувається насправді. Проте в закадрового тексту репортера завжди відчувається суб'єктивне сприйняття автором події, виходячи нерідко на перший план. Тому можна говорити про те, що репортаж - це все-таки жанр суб'єктивний.

Суб'єктивність репортажу виражається у категорії ефекту присутності. Створити ефект присутності означає включити глядача у переживання певної події, дозволити йому відчути себе безпосередньо присутнім під час події, або навіть її учасником, викликати бажання співвіднести себе з тим, що зображає репортер.

У курсовій роботі наевдений аналіз технологій створення ефекту присутності. Серед великої кількості технологій були виділені найбільш ефективні:

акцентування уваги на авторському «я»;

найбільш переконливо підкреслює факт присутності кореспондента на місці події грамотно виконаний stand-up;

опис динаміку події, акцентування увагу на деталях;

поєднання документалізму зображення дійсності з максимальною наглядністю;

активна взаємодія автора з учасниками події.

Саме завдяки цим техенологіям стає можливим створення ефекту присутності, а отже і створення повноцінної картини того, що відбувається, тобто якісного репортажу.

У науковій роботі праналізовано засоби досягнення ефекту присутності, які використовуються у репортажах передачі « ТСН-підсумки» на телеканалі “1+1” В ході практичного дослідження було встановлено, що найуніверсальніші з них, - категорія авторського “я”, опис динаміки події та stand-up.

В дослідженні доведено, що саме цей мінімальний набір основних технологій надає репортажу документалізм зображення, тобто засвідчує факт присутності кореспондента на місці події та дає змогу детально і послідовно відобразити її перебіг, та художність, що полягає у максимально повому вираженні авторських почуттів та емоцій стосовно події, яку доводиться спостерігати журналісту.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Басков В. Аналитический репортаж. - М.: ВК, 2006. - 238с.

2. Барманкулов М. Жанры и формы событийной информации публицистики. Их общность и специфика в печати, телевидении, радиовещании. Автореф. докт. дисс.- Алма-Ата, 1974.- 31 с..

3. Буше Жан-Домінік. Репортаж у друкованій пресі: Переклад з французької. К.,2003. - 104с.

4. Виллен Ж. Его отцом был Геродот. Очерки о репортаже // Журналист, 1970. - № 3. - С.74-77; № 4.- С.75-77.

5. Григорян М. Пособие по журналистике. - М.: «Права человека», 2007. - 191с.

6. Гуревич С.М. Газета: вчера, сегодня, завтра. - М.: Аспект Пресс, 2004, - 145с.

7. Егоров В. Терминологический словарь телевиления: Основные понятия икоментарии. - [Електронний ресурс].- Изд-во Ин-та повыш. квалификации работников телевидения и радиовещания ФСТР, 1997.- 160с. - Режим доступу: http://www.evartist.narod.ru.

8. Ким М. Новостная журналистика: Базовый курс. Учебник. - СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2005. - 352с.

9. Кохтев Н., Солганик Г. Стилистика газетных жанров. - М.: Сов. Печать, 1978. - 65с.

10. Князев А. Основы тележурналистики и телерепортажа: Уч. пособие. - [Електронний ресурс].- Бишкек: Изд-во КРСУ, 2001.- 160с. - Режим доступу: http://www.evartist.narod.ru.

11. Корконосенко С. Основы творческой деятельности журналиста.- СПб: Знание, 2000 г. - 134с.

12. Кузнецов Г. Как работают журналисты ТВ. - [Електронний ресурс]. - М.: Изд-во Московского ун-та: Высшая школа, 2004. - Режим доступу: http://www.evartist.narod.ru.

13. Кузнецов Г. Телевизионная журналистика. - [Електронний ресурс]. - М.: Изд-во Московского ун-та: Высшая школа, 2002. - Режим доступу: http://www.evartist.narod.ru.

14. Мельник Г., Тепляшина А. Основы творческой деятельности журналиста. - СПб.: Питер, 2004. - 272с.

15. Муртов С. Телевизионное общение в кадре и за кадром. - [Електронний ресурс]. - М.: Аспект Пресс, 2003. - Режим доступу: http://www.evartist.narod.ru.

16. Николаев В. Телевизионный репортаж. - У зб.: Проблемы газетных жанров. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1962. - 207с.

17. Разенталь Д. Стилистика газетных жанров. - Изд-во М. ун-та, 1981. - 227 с.

18. Солганик Г. Стиль репортажа. - Изд-во М. ун-та, 1970. - 75 с.

19. Тертичный А. Жанры периодической печати. - М. - Аспект Пресс, 2000. - 312с.

20. Царева. Л. Живая мозаика репортажа // Журналист, 2005. - № 8. - С. 86-87.

21. Цвик В. Телевизионная журналистика- [Електронний ресурс]. - М.: Изд-во Московского ун-та: Высшая школа, 2002. - Режим доступу: http://www.evartist.narod.ru.

22. Шаповал Ю. Зображення і слово на телевізійному екрані // Журналістика. Преса, телебачення, радіо: Респ. міжвід. наук. зб. - К., 1986. - Вип. 18.

23. Шаповал Ю. Телевізійний репортаж як жанр і метод документування подій суспільного життя. - [Електронний ресурс]. - Львів: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики, 2008. - Режим доступу: http://www.franko.lviv.ua/lknp/mova/jur6/shapoval.htm.

24. Шостак М. Журналист и его произведение. - [Електронний ресурс]. - М.: Ин-т “Открытое общество”, 1998. - Режим доступу: http://www.journfive.ru.

25. Шостак М. Репортер: профессионализм и этика. - [Електронний ресурс]. - М.: Изд-во РИП-холдинг, 2001. - Режим доступу: http://www.evartist.narod.ru.

Размещено на Allbest.ru

...