Становлення тревел-журналістики на телебаченні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Становлення тревел-журналістики на телебаченні

1.1 Тревел-журналістика як особливий напрям журналістики

1.2 Жанрові аспекти тревел-журналістики на телебаченні

1.3 Особливості подачі матеріалу зарубіжним та українським телебаченням

Розділ 2. «Світ навиворіт» телеканалу «1+1» та «Орел чи решка» телеканалу «Інтер» як приклад тревел-журналістики на вітчизняному телебаченні

2.1 Специфіка побудови програми «Світ навиворіт»

2.2 Структурні компоненти програми «Орел чи решка»

2.3 Порівняльна характеристика програм «Світ навиворіт» та «Орел чи решка»

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми дослідження.

Тревел-проекти та тревел-шоу в сучасному їх вигляді з'явилися на вітчизняному телебаченні тільки в останні 5 років. Однак, незважаючи на значний обсяг інформаційно-розважальної телепродукції в програмній сітці, дотепер досить важко знайти ґрунтовні дослідження щодо сутності, типології та особливостей ведення тревел-програм (за винятком наукових праць, що лише згадують про існування такого типу програм). Більше того, ніким з теоретиків журналістики так і не дано точне визначення поняття «тревел-журналістика».

Потрібно зазначити, що сучасний український телепростір не існує у чистому вигляді. Як зазначає В. Гоян, «український телепростір поєднує у собі необхідні функції, а саме: розважальну, інформаційну та комунікативну» [8]. В той же час, практично не реалізована на телеекранах просвітницька функція телебачення. Лише частково вітчизняне телебачення свого глядача чогось навчає, інколи змушує аналізувати, порівнювати тощо. І завдяки тревел-програмам долучає до історії та культури інших країн та народів. Український науковець А. Юсипович, який у своїх роботах досліджував різні жанри телебачення, визнав, що «наше телебачення далеке від моделі ідеального, але з кожним роком спостерігається тенденція до його вдосконалення та підвищення соціального рівня. І тревел-тележурналістика - не виняток» [22, с. 64]. Науковець також зазначив, що за останні кілька років вітчизняне телебачення зробило найвищий стрибок, який тільки могло зробити. Але для подальшого розвитку тревел-журналістики потрібно розглянути історію її становлення, жанрові аспекти та особливості подачі матеріалу, що і визначає актуальність цієї курсової роботи.

Цілі дослідження.

1. Розглянути тревел-журналістику як особливий напрям журналістики.

2. Визначити жанрові аспекти тревел-журналістики на телебаченні.

3. Дослідити особливості подачі матеріалу зарубіжним та українським телебаченням.

4. Проаналізувати специфіку побудови програм «Світ навиворіт» та «Орел чи решка».

5. Здійснити порівняльну характеристику програм «Світ навиворіт» та «Орел чи решка».

Об'єкт дослідження.

Специфіка функціонування тревел-програм в системі сучасного медіапростору України.

Предмет дослідження.

Тревел-журналістика як особливий напрям на телебаченні; жанрові аспекти тревел-журналістики на телебаченні; особливості подачі матеріалу зарубіжним та українським телебаченням; специфіка побудови програм «Світ навиворіт» та «Орел чи решка»; порівняльна характеристика програм «Світ навиворіт» та «Орел чи решка».

Наукове значення дослідження.

Полягає в тому, щоб продемонструвати суспільну користь та потребу в існуванні та розвитку тревел-журналістики. Наголосити на тому, що тревел-журналістика має свою специфіку, а різні тревел-проекти прагнуть розбудити інтерес глядача, підняти настрій, поінформувати про історію, географію, культуру, мистецтво інших країн.

Історіографія.

Дослідити вітчизняний телевізійний ринок ми мали змогу завдяки ряду праць відомих авторів-дослідників в області сучасного телебачення. Серед них варто назвати Акінфієва С.Н. [1], Гайдарєва І.Н. [5], Гояна В. В. [7], Мащенко І.Г. [14], Новікової А.А. [15], Дондурея Д. [18] та інших. Загальні принципи розвитку телебачення розглянуто у роботах Акінфієва С.Н. [1], Удовиченко Р. В. [20], Дондурея Д. [18], Шаповал Ю. Т. [21]. Специфічні особливості функціонування тревел-проектів та тревел-шоу у своїх роботах описували Баландинський Н. [3], Веремчук Т. [4], Показаньева И.В. [16], [17], Hanusch F. [23], Kaufmann С. [24]. Вагомим в наданні додаткової інформації було також звернення до електронних ЗМІ, які були тематично спрямовані до теми курсової роботи. Матеріалами дослідження при цьому стали офіційні сайти телеканалів: «Інтер» [28], «Перший Національний телеканал» [29], «1+1» [27], «К1» [30], «5 канал « [31].

Розділ 1. Становлення тревел-журналістики на телебаченні

1.1 Тревел-журналістика як особливий напрям журналістики

Журналістика є однією з найбільших сфер діяльності, і областей її застосування досить багато: від політики, економіки й «соціалки» до культури. В останні роки усе більш популярним стає ще один напрямок: тревел-журналістика - достовірний і захоплюючий спосіб передати інформацію про різні країни.

Цей вид виник з жанру дорожніх заміток, відомих ще із часів «Подорожі з Петербурга до Москви» Н. М. Карамзіна. Використовуючи дорожні записи, описував своє життя й відомий герой м. Лермонтва - Печорін у творі «Герой нашого часу». В XX столітті жанр не припиняв свого розвитку: радянські класики Ілля Ільф та Євгеній Петров написали повість про автомобільну подорож по Штатах. У наш час із розвитком блогосфери писати про подорожі може кожен, але жанр «тревел» досить специфічний і не обмежується тільки особистими спостереженнями від побаченого. Він перебуває на стику журналістики, щоденникових записів і літератури [16, с .45].

Тревел-журналістика (від англ. travel journalіsm) - це особливий напрямок журналістики, яка надає масовому споживачеві інформацію про подорожі, зачіпає теми історії, географії, культури, мистецтва, туризму, етики, філософії тощо. Саме цей напрямок журналістики впливає на національну самоідентифікацію людей, перетвориє інформацію з одного культурного контексту в іншій, формує у аудиторії певний образ різних культур. Популяризації тревел-журналістики сприяють процеси конвергенції ЗМІ й експансії «інфотейнменту» на телебаченні - суміші інформації й розваг як найважливішого тренду розвитку сучасних ЗМІ, особливо телебачення [16, с .45].

Сучасна тревел-програма, як найбільш яскравий прояв тревел-журналістики, являє собою гібрид жанрів. Історично географічні передачі були пов'язані з документальними науковими фільмами, дорожніми нарисами й освітніми фільмами-лекціями; однак як сучасний телевізійний жанр, вони сполучають елементи документального фільму, освітньої програми, розважального ток-шоу за участю ведучого, реаліті-шоу, серіалу й рекламного ролику. Ведучий програми з певною регулярністю подорожує разом із глядачем у нове місце призначення, при цьому важливу роль відіграють творчі, іноді акторські здібності ведучого - він, як провідник позитивної інформації й гарного настрою, відповідальний за аудіовізуальне задоволення від програми [17, с. 22].

Для сучасних тревел-програм характерні дві тенденції:

по-перше, конкретна цільова адресація у взаємозв'язку з форматом програми (підлітки й молодь, мандрівники, домогосподарки й т.д.);

по-друге, перефокусування уваги з місцевого населення на ведучих, часто знаменитостей - акторів, шоуменів, політичних діячів, бізнесменів.

Тобто, концептуальний баланс «ми»/»вони», який існував у програмах раніше, поступається місцем формулі «ми серед них» [14, с. 67].

Тревел-програми адресовані глядачам, як правило, від 18 до 45 років. Метою тревел-програм визначають розвиток туризму, у першу чергу, найдіяльнішої групи суспільства, що впливає на суспільну думку, у тому числі на формування нового способу життя.

Особливостями тревел-програм визначають наступні:

1. Новизна демонстрованого матеріалу. Деяким людям буде цікаво подорожувати по тому ж маршруту й підтвердити власним досвідом матеріал сюжетів. Глядачі хочуть нових доповнень до вже відомого й нових туристичних маршрутів, які можуть запропонувати турагенції, а для початку - демонстрації очікуваних на цих маршрутах визначних пам'яток і цікавої розповіді про них.

2. Естетичне задоволення від програми. Люди подорожують, щоб своїми очами побачити описані в поезії й прозі гори й ріки, історичні пам'ятники. Завдання телережисерів і відеооператорів - наочно продемонструвати всю цю красу.

3. Розширення й поглиблення знань. Відправляючись у подорож, люди готуються до неї, читають літературу, яка описує майбутній маршрут. Повернувшись, вони знову звертаються до книг, бажаючи поповнити знання про побачене. Саме тут їм знову приходить на допомогу передача, яка освіжить їх пам'ять

4. Задоволення від спілкування з однодумцями. Людей, які люблять подорожувати, часто пов'язують спогади про вже побачене. Обмін враженнями підвищує комунікабельність, допомагає знайти нових друзів, з якими буде можна подорожувати надалі. В ефірі деяких тревел-програм (наприклад, «Китай-тур» (Китай)) часто виступають саме такі групи. Азарт мандрівників, присутній у їхніх розповідях, показує глядачам, яким приємним видом відпочинку є подорожі.

5. Знання про надавані послуги. Осіб, що відправляються в подорож, цікавить, як вони будуть харчуватися, на чому їздити, де жити, які музеї й культурні заходи відвідувати, тому розповідь про пропоновані маршрути включає й деякі елементи реклами. Відзначимо, що реклама в програмі не нав'язлива, вони виходить із місцевих ресурсів туризму й не обіцяє того, чого не може дати [14, с .68].

Тревел-програми аудіовізуально передають культурні й національні розходження, пропонують і підтримують готові соціокультурні конструкти. Залежно від типу контакту з місцевим населенням, від драматургії оповіді й характеру переданої інформації, формат передачі може коливатися від авторської замальовки-монологу до тревел-вікторини або гри. Тревел-програми поєднують у собі елементи різних телевізійних жанрів, але звичайно один з аспектів певного жанру домінує. Ці аспекти охоплюють конкретні комунікативні наміри ведучого, атмосферу програми, структуру й спосіб оповіді. Тревел-програми можуть носити документальний, розважальний або споживчий характер залежно від комунікативних намірів автора: навчити, розважити або допомогти.

У документальному режимі програма звертається до телеглядача як до суб'єкта, що пізнає світ. Акцент робиться на освітній інформації, завдання програми - інформувати, просвітити глядача. Звичайно ведучий програми - авторитетна персона. У програмі згадуються географічні, історичні факти, використовується архівна зйомка, фотографії. Безпосередні учасники подій - місцеві жителі, експерти або інформатори - важливі діючі особи, які допомагають осмислити задум програми. У розважальному режимі програма звертається до глядача як до «друга» [18, с. 121].

Комунікативний намір тревел-програми - надихнути телеглядача на подорож, тобто розважити й дати прикладну інформацію про місце призначення. Споживчий режим перетворює програму в рекламну інструкцію із застосування: демонструються мальовничі пейзажі, даються поради відносно місць проведення дозвілля, кухні, вибору розваг й іншої туристичної інформації. Таким чином, споживчий режим тревел-програми робить із глядача споживача туристичних послуг.

1.2 Жанрові аспекти тревел-журналістики на телебаченні

Журналістський матеріал жанру «тревел» представляє інформацію про туризм, подорожі, круїзи, орієнтовану на зацікавлену в цій темі аудиторію. Найпоширенішими жанрами в тревел-журналістиці є нарис, репортаж (розгорнутий репортаж), есе, опис [20, с. 93].

Так, дорожній нарис - це такий жанр тревел-журналістики, що представляє собою опис важливих і цікавих подій, зустрічей з різними людьми, з якими ведучий зіштовхується в ході своєї подорожі.

Дорожній нарис претендує на авантюрність сюжету (первісний зміст слово «авантюра» - «пригода»). Подібна авантюрність задається самим характером підготовки та проведення подорожі. Оскільки дорожній нарис являє собою опис певних подій, зустрічей з різними людьми, з якими автор зіштовхується в ході своєї подорожі, то й сюжет нарису відбиває собою послідовність цих подій, зустрічей, що є змістом подорожі (пригод) ведучого.

Зрозуміло, хороший дорожній нарис не може бути простим перерахуванням усього, що автор побачив протягом своєї поїздки. Та й телеефір, як правило, «не гумовий», тому все відзняте у ході подорожі навряд чи можна буде показати. Так чи інакше, але продюсерам доводиться відбирати саме найцікавіше, найважливіше. А що рахувати отим цікавим і важливим - залежить від того задуму, який закладався у мету подорожі.

Вихідним матеріалом для задуму подорожі можуть стати як деякі минулі особисті спостереження журналіста, так і отримана нова інформація з газет, журналів, радіо й телебачення. Але не виключено, що ведучий одержить певне завдання від свого продюсера або задум виникне під впливом якихось інших факторів (скажімо, у результаті його участі якійсь акції). Як і у ході підготовки будь-якого об'ємного матеріалу (а дорожні нариси саме такими й бувають), у ході підготовки нарису, уже на стадії збору відомостей, цей задум може бути скоректований або навіть кардинально змінений - все залежить від характеру тієї інформації, що потрапить у розпорядження продюсерів [20, с. 94].

Саме на цей повністю сформований задум (або основну ідею подорожі) й повинні працювати всі зібрані ведучим тревел-програми факти й враження. Якщо ж вони виходять за рамки такого задуму, то їх доводиться залишити за кадром.

Дорожні нариси можуть переслідувати різні цілі. Так, головним для ведучого може стати показ того, як у різних містах, районах, через які він проїжджає, вирішується якась одна проблема (наприклад, як держава піклується про екологію та природу). Він може поставити перед собою й мету іншого плану, наприклад досліджувати, як населення різних міст проводить вільний від роботи час, які має хобі. Таких цілей існує безліч. У результаті їхньої реалізації можуть з'явитися різні за змістом дорожні нариси, які можна розділити на кілька програма. У кожному разі ведучий тревел-програми повинен уміти використати ті переваги, які надає йому дорожній нарис [20, с. 95].

Дорожні замітки - ще один з жанрів тревел-журналістики, у якому відсутній глибокий аналіз, характерний для жанру дорожніх нарисів, а також підпорядкованість одній темі не носить обов'язкового характеру.

Репортаж характеризує «розгорнуте» використання методу спостереження й фіксації камерою його ходу й результатів.

Поняття «репортаж» виникло в першій половині XІХ ст. і походить від латинського слова «reportare», що означає «передавати», «повідомляти». Спочатку жанр репортажу представляли публікації, що сповіщали читача про хід судових засідань, парламентських дебатів, різних зборів і т.п. Пізніше такого роду «репортажі» стали називати «звітами». А «репортажами» почали йменувати публікації дещо іншого плану, а саме ті, які за своїм змістом, формою схожі на сучасні літературні нариси. Однак у середині ХХ ст. репортаж з літератури переходить на телебачення [20, с. 97].

Репортаж є одним з найбільш улюблених жанрів вітчизняних тележурналістів. У тревел-журналістиці це матеріал про країну та події, які відбуваються у цій країні. Найважливіша риса репортажу як інформаційного жанру - оперативність. Ще більш сутнісна ознака - тележурналіст або ведучий обов'язково повинен бути очевидцем цікавої події, а на перший план обов'язково виходить особистісне сприйняття, відбір фактів і деталей.

Огляд. Визначальна ознака жанру огляду - єдність наочного висвітлення життя в країні подорожі та думки оглядача (як правило, ведучого).

Цей жанр винайдений не журналістами, огляд використовувався задовго до виникнення не тільки телебачення, а й преси. Властивий цьому жанру спосіб відображення дійсності можна, наприклад, знайти в текстах Плутарха (І-ІІ ст.), пізніше - у дидактичних оглядах китайця Ван-Ан-Хі (XІ ст.), а також - в «Главах» з книги «Огляди Парижа» Луїса Себастьяна Мерсьє (XVІІІ ст.). Саме останнього вважають основоположником журналістського огляду, оскільки перші кілька «Глав» він спочатку опублікував у газеті.

Визначальна ознака жанру огляду - єдність наочного висвітлення побаченого і думки оглядача, який глибоко проникає в суть процесу, ситуації. Тому тревел-оглядач повинен:

- викликати зацікавленість аудиторії, розповісти їй про події, процеси, що відбуваються в житті країни подорожування;

- показувати сутність цікавих явищ (наприклад, спосіб виготовлення сиру у Шотландії або спосіб ловлі риби у фьойрдах Норвегії;

- через з'ясування сутнісних зв'язків, визначення лінії розвитку явищ;

- сприяти практичному вирішенню проблем подорожуючих у країні подорожі [20, с. 99].

Предметом огляду можуть бути історичні та культурні місця країни, унікальні природні пам'ятки. Для предмета огляду характерний просторово-тимчасовий або тематичний зв'язок явищ, які оглядаються. В огляді використовуються виразні приклади, деталі, які надають йому наочність, конкретний характер.

Оскільки тревел-огляди виходять з певною періодичністю, то це позначається й на виборі країн, і на виборі тематики дослідження, і на глибині аналізу.

Рекомендація - відносно тревел-журналістики це аналітичний матеріал, основним змістом якого є певна програмна інформація. Тревел-програми, що містять рекомендації (поради) з приводу того, як харчуватися, де проживати та що побачити у країні подорожування, є відповіддю на відповідні інформаційні очікування аудиторії.

Крім жанрової різноманітності тревел-журналітику характеризує показова варіативність спектрів висвітлення основної теми - подорожей, наприклад:

- відповідно до гендерної приналежності аудиторії (огляд спа-курортів або дорожній нарис із полювання в лісах Скандинавії й ін.);

- щодо специфічних захоплень, хобі, інтересів аудиторії й автора: рекомендації колекціонерам екзотичних комах або «путівник» по клубному Лондону;

- залежно від віку й родинного стану споживача інформації: журналістський досвід сімейного відпочинку, особливості сімейного побуту в різних країнах світу, огляд гідних маршрутів для людей похилого віку;

- бізнес-напрямок: особливості закордонної архітектури, медицини, економіки й ін.;

- вирішення гостроактуальних проблем сфери подорожей: розвиток волонтерства, вирішення міжнародних конфліктів, особливості візових режимів і т.д. [20, с. 99].

Тематичній розмаїтості відповідає диверсифікованість форми. Для сучасного як вітчизняного, так і міжнародного інформаційного ринку характерні наступні форми подачі тревел-журналістського матеріалу:

- «дружні» рекомендації;

- форма, відповідна специфічній тематиці (термінологія, сленг й ін.);

- енциклопедична, при якій матеріал носить науково-пізнавальний характер.

Телепрограми/шоу/документальні фільми географічної тематики є також прикладами тревел-журналістики. Кожна з таких програм несе на собі той або інший відбиток політичних, ідеологічних або інших умов виробництва. Так, програми створюються відповідно до формату телепрограми, образу ведучого, задуму презентації іноземної культури й наявних фінансових ресурсів. Оповідач у тревел-програмі, як правило, підкреслює досвід індивідуального задоволення від подорожі на рівні індивіда, групи або націй у цілому, уникаючи при цьому торкатися політичних, соціальних і економічних проблем й проблем міжнародних відносин. І відеоряд, і супутній йому текст несуть масу цікавої інформації й одночасно демонструють красу краю, про який іде мова, викликають бажання поїхати туди.

1.3 Особливості подачі матеріалу зарубіжним та українським телебаченням

тревел журналістика телебачення жанровий

Вихід на світовий ринок національних телепередач та їх адаптація, тобто процес глобалізації з його невід'ємною комерціалізацією засобів масової інформації, змінив попит аудиторії із проблемної, дослідницької журналістики на легку розважальну журналістику. Як правило, тревел-шоу через свій специфічний формат, не можна назвати аналітичними. Основною причиною цього є те, що критика відносно внутрішніх питань політики або економіки в різних країнах рівнозначна підриванню туристичного бізнесу; показ спірних та шокуючих кадрів і обговорення заборонених тем є занадто ризикованим для телекомпанії (або країни в цілому), тому що туризм і міжнародна політика тісно взаємозалежні. Крім того, це може відбити інтерес у фінансуванні в рекламодавців. Звідси випливає проблема формування стереотипів і популяризації певних туристичних маршрутів [23].

Через панування інфотейнменту деякі традиційні принципи журналістики, наприклад аналітичність, ідуть у минуле. Серйозна, якісна журналістика про туризм у традиціях науково-популярного віщання СРСР поступилася місцем на телеекрані сучасному гібридному інфотейменту. Найбільше яскраво цей процес можна простежити на прикладі Японії, де конвергентні тревел-шоу вже давно популярні. Японське шоу-вар'єте (Japanese varіety show) - суперечливий жанр тревел-журналістики, що цілком може з'явитися й стати популярним на вітчизняному телебаченні з огляду на те, що більшість сучасних українських телешоу - це адаптації закордонних форматів [23].

Ця щотижнева годинна програма є гібридом трьох жанрів: документального тревел-фільму, навчальної програми-інструкції й телевікторини. Кожен з цих жанрів користується надзвичайною популярністю на японському телебаченні. Навчання й подорож для рядового японця - поняття пов'язані й взаємодоповнюючі. Так, національна залізнична система Japan Raіlways має великі регіональні туристичні пакети Traіng, які поєднують залізничний квиток, розміщення в готелі або санаторії й навчання деяким видам спорту або інших видів діяльності, наприклад, сноубордингу в Нагано, гольфу в Тибі, пішому туризму в японських Альпах і т.д. Японські поп-зірки беруть активну участь у тревел-програмах. Одним з найяскравіших прикладів є японське шоу-вар'єте «Світовий щоденник» (World Dіary), популярне не тільки в самій Японії, але й за її межами.

Інший жанр, що зародився в США, але став хітом саме в Японії - вікторина-вар'єте (varіety quіz show). Вікторинна частина шоу не так серйозна, як в Америці, адже мета передачі аж ніяк не в збагаченні. Реальна суть проекту полягає в пошуку й зборі популярних людей, які роблять кар'єру в цих шоу - «таренто» - в одній студії, щоб ті змогли взаємодіяти, розповідати анекдоти й реагувати на спеціальні завдання, приготовлені для них продюсерами. Програми цього жанру, наприклад World Tearful Sojourn Dіary, готує і відправляє японську поп-зірку в екзотичне місце, у той час як оператори слідують за зіркою, ловлячи кожну емоцію - подив, неприйняття, відразу, причому, чим яскравіше й радикальніше враження, тим краще для програми. Таким чином, відбувається перефокусування уваги з місцевості й місцевих жителів на ведучих/героїв програми й програма втрачає культурну цінність [24].

Програми за участю медіаперсон популярні в усьому світі. Це явище стає сучасним трендом географічного телебачення. Такі програми претендують на комерційний успіх і можливість трансляції в декількох країнах: без перекладу в країнах, що говорять на одній мові (як правило, з подібним менталітетом і культурними традиціями), і з перекладом у будь-яких інших країнах, якщо в програмі задіяна світова медіаперсона. Провідні медіаперсони мають певну свободу від економічного й політичного тиску, тому більш вільні у висловлюваннях і судженнях, ніж звичайні ведучі. An Іdіot Abroad (телеканали Sky (Великобританія)), Scіence (США), Stephen Fry іn Amerіca (BBC (Великобританія)), «Одноповерхова Америка» («Перший канал» (Росія)), «Їхня Італія» («Перший канал» (Росія)) і багато інших телепроектів можна дивитися як самостійні серіали із драматичним сюжетом.

Якщо розглядати вітчизняну реальність, то лавина мандрівних телевізійних проектів заполонила в останні роки українські канали. Однак сьогодні через складне виробництво та великі витрати телеменеджери з обережністю ставляться до тревел-шоу і неохоче запускають їх на своїх каналах. Тож іще кілька років тому ніша цих проектів була майже порожньою. А поодинокі програми, на думку експертів, були «нудними і похмурими і нагадували рекламну туристичну відеоброшуру» [4].

Однак останнє п'ятиріччя засвідчило певні зміни. Хвилю мандрівної тематики сколихнув «1+1» зі своєю програмою «Світ навиворіт» у 2010 році. Опісля з'явилося реаліті-шоу «Навколо світу за 48 годин» Першого національного, а згодом - чотири програми про подорожі видала група «Інтер»: «Орел і решка», «Попелюшка для Баскова», «Наші» для самого «Інтера» і «Пройдисвіт» для К1 [4].

Тенденційним для нових шоу є схрещення суміжних жанрів та пошук нових. Характерно також, що майже всі вони вийшли в ефір невеликими (дво-, тримісячними) сезонами. Так, керівники каналів та продюсери намагалися не ризикувати довготривалими серіями і промацати потенціал тревел-шоу на українському ринку.

Автор та ведучий проекту «Світ навиворіт» Дмитро Комаров вважає, що програм про подорожі в Україні багато ніколи не буде - хоча сегмент уже й почав потроху заповнюватися. По-перше, тут висока собівартість продукту, оскільки організувати навіть скромну знімальну експедицію на декілька чоловік - це «десятки тисяч доларів». На його думку, набагато вигідніше придбати вже готовий закордонний продукт, аніж знімати власний. По-друге, для зйомки таких програм потрібні справжні фанати: «Найважче - зібрати команду однодумців і справжніх фанів подорожей, які готові не шкодувати себе і вміють бачити те, що потім буде цікаво і школяру, і домогосподарці, і бізнесмену».

Автор та ведучий «Навколо світу за 48 годин» Ігор Посипайко теж зауважує, що форматність не характерна для програм подорожей: «Я ніколи не бачив покупних і адаптованих туристичних форматів, не певен, що таке існує. Адже тут все дуже авторське - це редакторська робота і харизма ведучого, врешті, вдача, таке адаптувати неможливо. Туристичні проекти - це все дуже персонально». Зокрема, навіть технічно й організаційно потрапити на ті самі події, в ті самі місця дуже важко [4].

Автор «Пройдисвіта» Сергій Мамаєв схиляється до того, що українська тревел-ніша рухається до більш динамічних концепцій. За його словами, напрямки подорожей стануть більш екзотичними, а самі мандрівки - екстремальнішими. Поки вітчизняні канали навряд чи готові вкладати в такі проекти, оскільки їх треба знімати цілими сезонами, і ризик не отримати на виході бажані цифри - великий.

Щоб вижити поза нішевими каналами, тревел-проекти та тревел-програми повинні орієнтуватися на широку аудиторію і, окрім пізнавальної і документальної складової, мати також складову розважальну. На думку Дмитра Комарова, «складне гірське сходження або автомобільні ралі, розмноження зникаючих видів птахів у джунглях або детальні рецепти приготування соусу до рису за племінним рецептом - це, безумовно, цікаво, але тільки для вузького кола людей. Потрібні більш життєві теми, а також ситуації, які би глядач міг приміряти на себе особисто. Біля екрану людина повинна відпочивати, нехай навіть пізнаючи» [4].

Пошук балансу між документалістикою і розвагами простежується і в програмах останніх сезонів тревел-програм. Саме крос-жанровість дозволила «Інтеру» запустити одночасно три тревел-проекти в ранкових слотах вихідних днів.

Програма «Попелюшка для Баскова», окрім туристичної лінії, мала ознаки дейтинг-шоу. Згідно з концепцією проекту, російський співак Ніколай Басков здійснив подорож довкола світу з переможницею кастингу. Співак виступав у ролі гіда, завданням якого було надати глядачу максимум інформації і показати за кілька днів найцікавіші місця.

Проект «Наші» є симбіозом туристичної програми і лайфсторі. Ведучі ходили в гості до українців, які живуть за кордоном. Меседж програми - «розбити стереотип про те, що українці за кордоном - це лише діаспора, заробітчани або дівчата, що вийшли заміж за іноземців».

Програма «Орел і решка», що розповідає про відпочинок за кордоном для людей із різним достатком, виконана у жанрі реаліті-шоу. У кожному випуску - одна країна або місто з двох різних точок: мандрівника, не обмеженого в засобах, і людини економної [4].

Зазначимо, формат реаліті-шоу ще у січні 2011-го спробував утілити в туристичному проекті Ігор Посипайко. Його авторська програма «Навколо світу за 48 годин» два місяці виходила на Першому національному. Програма знайшла спонсорів на 8 серій. За сценарієм, разом із Настею Дрізо, І. Посипайко мандрував країнами Європи. Однак програма не стільки про визначні місця Старого Світу, скільки про пригоди ведучих на тлі національного колориту: «Це динамічна біганина за пригодами та рецепти бюджетних подорожей на вікенд: лише 48 годин, 500 євро та 10 вагомих принад міста чи регіону. Часто це місця, про які вам не розкажуть жодні туристичні довідники. З часом програма дещо пере форматувалася з акцентом на публіцистичність та пізнавальність.

«Пройдисвіт» каналу К1 - це своєрідний мікс тележурналу та «записок мандрівника». За словами автора проекту Сергія Мамаєва, головний герой програми - «це людина з камерою, яка називає себе Пройдисвітом. Він досвідчений мандрівник, однак не з'являється в кадрі, але знімає все, фіксуючи і пам'ятки, і провулки міст». За концепцією, Пройдисвіт розповідає глядачу те, чим зазвичай діляться з друзям після відряджень журналісти: що, де, коли і як зекономити [4].

Рух у напрямку екзотичності та екстремальності засвідчила програма Дмитра Комарова «Світ навиворіт», яка стартувала на «1+1» у грудні 2010-го. За словами автора, «Світ навиворіт» - це «документально-пізнавально-розважальна» програма про те, як на іншому краю земної кулі люди живуть абсолютно за іншими законами: «З гумором, здоровим скепсисом і, що обов'язково, безпосереднім контактом з людьми, які живуть у країнах, про які ми розповідали». У цьому проекті головне - безпосередня участь ведучого у процесі.

Туристичні програми не один сезон виходили і на 5-му каналі. Це авторський проект Ольги Котлицької «На перший погляд» і програма Ігоря Синіцина про екстремальні експедиції «Своїми очима». Зазначимо, що «На перший погляд» належить до класичних жанрів тревел-шоу. Тут ведуча намагається подати суб'єктивний погляд на ту чи іншу країну, людей, що в ній живуть, їхні традиції, історію, культуру.

Один із найстаріших туристичних проектів в українському ефірі - програма «Феєрія мандрів» - виробляється однойменним туристичним агентством, його програми показують на 5-му каналі та Першому національному [4].

Специфіка виробництва тревел-шоу суттєво різниться залежно від жанру. Як розповідає Д. Комаров, більшість відомих класичних телепроектів знімають великі команди з 8-10 чоловік. Сам Дмитро є прибічником маленької групи, яка може забратися будь-куди, а відзняти і показати більше.

У свою чергу Ігор Посипайко вважає, що найважливіша складова у виробництві туристичному шоу - редакторська: «Думаю, найскладніше - це редакторська робота, зокрема відійти від банальних «достопрімєчатєльностей», рити інтернет у пошуках цікавих людей та незвичних розваг. Тільки так можна перетворити середземноморську сієсту із завади на принаду, варити каву з найстаршим австрійським кавоваром, говорити про Кабалу з наставником Мадонни в ізраїльському Цфаті чи пити грузинське вино з шапки на застіллі старійшин в горах Кахетії».

Також важливими елементами виробництва тревел-шоу є харизма ведучого і операторська робота. Картинка, на його думку, повинна бути ідеальною: «Ми працюємо тільки з двома операторами, які готові на провокації, це не стара школа старої картинки». Оскільки «Навколо світу за 48 годин» - це реаліті-шоу (як і «Орел та решка»), у зйомках дуже важлива динаміка і чіткість кадру.

За словами Ігоря Посипайка, технічно виробництво шоу не складне: достатньо фотоапарата, чотирьох об'єктивів, стедікама, лампи, оператора і двох ведучих. На його думку, туристичні принади можна знімати тільки на Мark ІІ: «У фотоапарата незрівнянно краща картинка, можливості оптики, легкість та зручність у роботі. Не кажучи вже про непотрібність дозволів на зйомку, які б інакше вимагали в усіх європейських містах для професійної телекамери».

Як розповіла Наталка Гуменюк, один із авторів програми «Наші», зйомка на фотоапарат дозволяє, по-перше, значно скоротити час виробничого процесу, по-друге, зробити команду (яка складається з 9 осіб) мобільнішою, що є суттєвою перевагою при зйомках динамічних та реаліті-проектів: «Дуже багато репортажних моментів, лайфів на фотоапарат зазвичай не знімають, а ми це робимо, і ось у цьому є нове». За словами режисера «Наших» Олександра Ковтуна, «фотоапарати тим хороші, що не потрібно налаштовувати світло, картинка вже хороша, тільки на деяких синхронах використовуються відображувачі» [4].

Крім того, фотоапарат значно спрощує зйомку за кордоном. Як зазначає Наталка Гуменюк, на Кубі, наприклад, для використання відеотехніки в кожному кафе та клубі окрім стандартної акредитації потрібен ще дозвіл міністерства туризму: «Звичайно, як показує практика, що прогресивніша країна, що більше кіношників приїжджає, то краще там розуміють, що це відео, будь-який прикордонник скаже, що це професійний фотоапарат із відеозйомкою». Тим не менше, з фотоапаратами завжди легше знімати в храмах, музеях, палацах, де за професійну техніку зазвичай вимагають плату.

За словами авторів «Наших», використання фотоапарату має ще один позитивний нюанс, психологічну складову: герої програми легше розкриваються перед об'єктивом та швидше йдуть на контакт.

Не останній нюанс виробництва туристичних проектів, за словами Сергія Мамаєва, - маршрути. Розробники українських тревел-шоу, реалізовуючи певні задуми, насамперед орієнтуються на два фактори: на можливості спонсорів проекту та смаки і попит аудиторії. Відповідно до бюджетів і концепції програм і формуються маршрути подорожей [4].

Оскільки «Попелюшка для Баскова» включала в себе елементи романтичного шоу, для режисерів дуже важливо в кадрі мати естетику, щоб ведучі виглядали на екрані гармонійно і природно. Як розповів ТК В'ячеслав Зубрицький, один із авторів «Попелюшки...», редакторська група визначає, в якому місті буде найбільш красива «картинка» для зйомок і що саме цікаво досліджувати - стосовно історії, визначних місць, покупок, гастрономії, а після цього формує маршрут: «У Миколи Баскова також є список міст, в яких він все і всіх знає. Наприклад, в Іспанії він відвіз нас в передмістя Барселони в гості до хорошого друга, цей візит не був передбачений сценарієм, але все вийшло так мило і душевно, що сюжет увійшов в програму». За словами пана Зубрицького, у «Попелюшці» автори намагалися досягти приємного балансу між тим, що глядачі знають і хочуть дізнатися: «Нерозумно приїхати в Париж і не показати Ейфелеву вежу. При цьому хочеться представити місця малознайомі, які зазвичай не відвідуються туристами».

Як розповів Сергій Мамаєв, маршрути у програмі К1 формуються в рамках бюджету. Принцип простий: показати звичайні міста так, нібито там ніхто раніше не був: «В Єгипет він («Пройдисвіт». - ТК) поїхав ледве не першим із українських журналістів, щоб подивитися на постреволюційний Каїр, у Шотландії він пробував місцеві віскі і купував собі кельт... він їздить по Європі, Ближньому Сході, планує поїхати в Шрі-Ланку» [4].

Не секрет також, що вагомою складовою туристичного шоу є спонсорування. З одного боку, спонсор - умова існування тревел-проектів, з іншого - чинник, який впливає на концепцію шоу і часто перетворює його на рекламний дайджест.

Але автори тревел-проектів українських телеканалів впевнено заявляють, що спонсори у формат програм не втручаються. «В будь-якому випадку під час переговорів з потенційними спонсорами я завжди пояснюю, що на першому місці стоїть продукт, і втручання в нього може бути тільки таке, яке не вплине на якість і результат», - каже Дмитро Комаров.

Як розповів В'ячеслав Зубрицький, спонсор програми «Попелюшка для Баскова» (це компанія - туроператор) часто обирає готелі, в яких зупиняються герої, але інколи автори керувалися побажаннями ведучого, Миколи Баскова. Щодо того, що їдять герої в кадрі, то тут ніякого продакт плейсменту немає, за словами В. Зубрицького: каву, шоколадки, ресторани герої обирають виключно самі [4].

Ігор Посипайко звертає увагу, що спонсорські прояви трохи уповільнюють програму, але це, на його думку, нормально: «Без їхніх грошей проекту взагалі не було б». Творці проекту намагалися добирати таких партнерів, які би органічно вписувалися у формат - авіалінії, прокат машин, побутова електроніка та банківська картка.

За словами авторів, на сьогодні змінюється і ставлення спонсорів до свого промотування у кадрі. Вони починають розуміти, що творчий ненав'язливий підхід у представленні спонсорського продукту значно ефективніший за грубе оголошення, яке не вписується ані в сценарій шоу, ані в концепцію.

Розділ 2. «Світ навиворіт» телеканалу «1+1» та «Орел чи решка» телеканалу «Інтер» як приклад тревел-журналістики на вітчизняному телебаченні

2.1 Специфіка побудови програми «Світ навиворіт»

«Світ навиворіт» - це програма подорожей на каналі «1+1», авторський проект журналіста Дмитра Комарова. В ефірі програма - з 11 грудня 2010 року [25].

Кожен сезон «Світу навиворіт» - це серія програм, присвячених одній країні. Д. Комаров «полює» на ексклюзив - живе у хижах разом з дикими племенами, бере участь у екзотичних обрядах, словом, показує місця, не зіпсовані цивілізацією. Всього було відзнято 4 сезони:

1. Камбоджа - 7 серій.

2. Індія - 16 серій.

3. Африка - 15 серій.

4. В'єтнам - трансляція розпочнеться з 15 лютого 2014 року. Кількість серій поки що не відомо [25].

Хронометраж програми - 45 хвилин.

Знімальна група «Світу навиворіт» надзвичайно мобільна, адже складається всього з двох людей - ведучого Дмитра Комарова та оператора Олександра Дмитрієва. З них Дмитро Комаров - керівник, автор, ведучий, режисер, сценарист і т. д.

Автор «Світу навиворіт» Дмитро Комаров подорожує країнами, в які не прийнято їздити з туристичними турами. У програмі глядач має змогу побачити рідкісні традиції та унікальні ритуали, неймовірні знайомства з аборигенами. Автор і учасник масштабних експедицій віддає перевагу подорожам на самоті - купує квиток в один кінець і надовго їде в незнайому країну, щоб зрозуміти її зсередини, стати її мешканцем, показати її виворіт.

У багажі Дмитра Комарова сьогодні близько 20 країн: Кенія, Танзанія, Непал, Бірма, Таїланд, Азербайджан, Казахстан, республіка Кабардино-Балкарія та інші. Подорож Дмитра Комарова по Індії була внесена до «Книги рекордів України» як максимальний пробіг «своїм ходом» по цій країні за мінімальний термін - 20 000 кілометрів за 90 днів. Д. Комаров також сходив на Кіліманджаро, Ельбрус і Монблан [9].

Задум створити програму почався з простого. Як розповідає сам автор: «Я давно подорожую, і згодом став розуміти, що мені трошки тісно тільки з диктофоном і фотоапаратом. Вірніше, я зрозумів, що якщо в цей арсенал додати ще й відеокамеру, показати те, що раніше залишалося за кадром, то можна побачити цей світ тривимірним. Ось і задумався роки три тому над тим, що потрібно робити програму. Тим більше що в Україні ця ніша поки не зайнята. Активний спосіб життя й подорожі усе більше й більше входять у моду. Я навіть по своїх фотовиставках бачив - відвідуваність гарна, людям цікаво, медіа - також.

Почав я все з бізнес-планів, найдокладнішим образом розписав проект на папері, аж до сценаріїв перших серій у вже відомі мені країнах. Далі залишалося вирішити питання - за які гроші й на якому каналі все це реалізовувати.

Підготовка «Світу навиворіт» у теоретичній площині велася до того моменту, доки я не зустрів Віталія Докаленко, його моя ідея зацікавила. Але все-таки спершу потрібно було показати зразок своєї роботи. Тому що одна справа - телепрограми на папері, зовсім інше - у реальності.

Загалом, я знайшов гроші для першої поїздки і це був мій перший телевізійний досвід, і пілот пішов в ефір. Це була Камбоджа» [9].

Ідея програми - максимально відійти від стандарту. А якщо мова йде про туристичне місце - шукати незвичайний підхід, показувати його в незвичайному ракурсі: знаходити якісь незвичайні «фішки», обряди, традиції. Завдання автора - асимілюватися, максимально поринути в країну, зрозуміти її зсередини, спробувати на собі.

Подорож однією країною триває по кілька місяців. За цей час автори знімають близько 300 годин, а то й більше, відео. Доки журналіст і оператор знаходяться в чужій країні - зйомки щодня. І жодних вихідних. Щоразу подорожі передує ретельна підготовка. Це пов'язано не тільки з оформленням документів (усі країни мають свої правила щодо перебування іноземних журналістів). Найголовніше, як розповідає Д. Комаров, заздалегідь проштудіювати весь доступний матеріал про країну:

«Спочатку в Києві я студіюю Інтернет і всі відкриті джерела, будь то журнали, книги або путівники. Таким чином, складається відразу два списки. Перший - місця, у які їхати потрібно обов'язково, другий - куди їхати не потрібно в жодному разі.

Якщо мова йде про туристичні місця, то, як правило, я намагаюся підійти до них зі зворотної сторони, знайти ракурс, у якому туристи це місце ще не бачили.

Маса тем, природно, з'являються експромтом. Буває, їдеш - і бачиш у вікно що-небудь таке, зупиняєшся - і починаєш знімати. Не менше половини тем перебувають уже в країні зйомок за принципом «мова до Києва доведе». По приїзду я спілкуюся іноді навіть із десятками гідів, ми складаємо маршрут - і так відкриваються теми, про які в Інтернеті ні слова» [9].

Учасники команди програми «Світ навиворіт» - «багатостаночники», у групі немає режисера, звукорежисера, адміністратора, освітлювача, асистента оператора, фотографа, водія і носильника. Наразі групу «Світу навиворіт» максимально скорочено, там усього кілька чоловік. Більшість місій Дмитро Комаров виконує сам, зокрема завдання керівника проекту, журналіста, режисера, адміністратора, а за необхідністю - водія й охоронця. Обов'язок оператора - «картинка» плюс допомога в рішеннях дрібних побутових питань. До команди планується взяти ще одну людину, «універсального солдата», який зможе поєднати в собі декілька функцій, зокрема адміністратора і асистента режисера. «Ця людина допомагатиме в рішенні побутових і організаційних питань, під час зйомок стежитиме за технічною режисурою, - каже Дмитро Комаров, - Найголовніше в ній - це людські якості. Коли експедиція триває декілька місяців, і маленька група перебуває разом 24 години на добу, особисті якості не менш важливі, ніж професійні» [9].

У тревел-шоу, які розповідають про далекі від цивілізації місця, вагомою складовою виробництва є пошук гідів та перекладачів не тільки маловідомих мов, але й усіляких говірок. Так, у команді програми «Світ навиворіт» завжди є локальний гід-перекладач зі знанням місцевих діалектів: «Без супроводжуючого зі знанням місцевих мов робити там нічого, інакше вийде примітивне спілкування мовою жестів», - каже Дмитро Комаров [9].

У кадрі він спілкується російською мовою, щоб не робити подвійного дубляжу і зберегти можливість грати словами та інтонацією. «Відмовлятися від цього формату ми не збираємося, а тому шукаємо перекладачів, які навчалися у Радянському Союзі. У крайньому випадку я сам собі перекладаю, тобто ставлю питання російською, потім англійською. У кінцевому вигляді англійський варіант вирізається», - каже ведучий. Однак це значно ускладнює монтаж, тому в більшості випадків робота ведеться в тандемі з російськомовним гідом. Інколи під час зйомок йому асистують одразу декілька перекладачів. Це буває, наприклад, у племенах, де тільки своїм діалектом розмовляють дуже рідко. В результаті одна людина перекладає з племінної мови мовою регіону, інша - з мови регіону мовою країни, і вже тоді основний перекладач формулює фразу російською чи англійською мовою.

Дмитро Комаров в індійську експедицію придбав так звані екшн-камери - дуже компактні, з великим набором різних кріплень на руки, ноги, голову тощо. Частину кріплень він придумав і зробив сам: «В результаті в індійському циклі «Світу навиворіт» глядач побачить абсолютно неочікувані, подеколи божевільні ракурси і перебивки, які урізноманітнять мої сюжети».

Мета програми - це максимальна асиміляція журналіста в іншому світі. Як зауважує сам автор: «Дві людини можуть заїхати в джунглі на одному мотоциклі, легко знайдуть нічліг у племінному селі, переправитися через річку на одному каное. А коли вас десять - уже потрібно два джипи і мобільна кухня... Мета програми - це максимальна асиміляція журналіста в іншому світі. Про яку асиміляцію може йтися, коли в плем'я аборигенів приїжджає натовп на мікроавтобусі і починає розставляти штативі налаштовувати освітлення?» На думку автора програми, це миттєво порушує природну атмосферу і не дозволяє побачити справжнє життя, тільки клоунаду або розіграні сцени. На деякі зйомки Дмитро Комаров навіть просить не одягати яскравий одяг, аби бути непомітними [9].

За словами Дмитра Комарова, вони постійно пересуваються, багато спілкуються з людьми, розпитують про їхнє життя і традиції. Найкращі теми знаходять саме так. «Наразі в мене є безцінна можливість копіювати маршрути в себе самого, використовуючи власні напрацювання. Завдяки моїй подорожі в Індію 2,5 роки тому, коли я подорожував туди як спецкор «Известий в Украине», сьогодні, під час зйомок «Світу навиворіт», ми встигли вдвічі більше, ніж могли б зняти», - зауважує мандрівник [9].

Комаров зазначає, що їхня знімальна група ніколи не бронює готелів і літає тільки з квитками в один кінець. В Індію вона їхала на 1,5 місяці, а довелося пробути 2,5 місяці: «Вилітати додому треба було в останній день дії візи, а останню зйомку закінчували за 2 години до вильоту додому, у результаті вийшло 75 знімальних днів, без вихідних, нон-стоп. Нецікавих маршрутів не буває, у тому ж Єгипті можна знайти унікальні теми. Коли-небудь я зніму єгипетський цикл «Світу навиворіт» і покажу абсолютно іншу сторону цієї туристичної країни».

Щодо знімального графіка, то у середньому група працює за кордоном від 16 до 18 годин на день. Підйом не пізніше 5 ранку, тому що в жарких тропічних країнах все життя йде за сонцем. А після 10 годин ранку перебувати на вулиці вже дуже складно. Наступний знімальний час - після 4 годин вечора. «Це період, коли найкраще знімати пейзажі, красиву й найбільш яскраву картинку» - говорить Дмитро Комаров [9].

Щодо апаратури, яку Дмитро Комаров з оператором возять із собою, то тільки не так давно вони вперше почали знімати на фотоапарати. У них із собою завжди два Canon Mark 3 і досить великий набір оптики. Два - тому що з фотокамерами Дмитро Комаров також на «ти», і в такий спосіб у проекті з'явився ще й другий оператор.

Розповідаючи про першу зйомки, автор проекту «Світ навиворіт» ділиться спогадами, що спочатку вони збиралися їхати з відеокамерою. Рішення взяти фототехніку виникло експромтом, коли з'ясувалося, що за легальну зйомку, наприклад, у В'єтнамі доведеться заплатити значні кошти. Тільки журналістська віза у В'єтнамі коштує 200 доларів. Тому було вирішено, що дешевше буде взяти два комплекти фотоапаратури.

«До того ж, у легальній зйомці є ще один дуже великий мінус - оператора завжди супроводжує так званий представник міністерства інформації, а попросту - людина в погонах, яка вказує, що знімати можна, а що - не можна» - констатує Дмитро Комаров [9].

Речей із собою команді проекту доводиться возити багато, тому що кожну країну вона намагається пройти від А до Я, а виходить, доводиться і в гори забратися, а туди потрібне відповідне взуття й екіпірування. У тропіках - зовсім інший одяг, а у сезону дощів теж є свої особливості.

Щодо часу на кожну експедицію, то більше двох великих експедицій у рік автори не встигають, оскільки зйомки ідуть від двох до трьох місяців, а після цього - мінімум три місяці монтажів. Цикл передач безперервний.

Щодо погодженості музики й сюжетів у фільмах, то Дмитро Комаров зауважив: «У цьому велика заслуга нашого головного режисера монтажу Віталія Наришкіна - підбором музики займається в основному він. Звичайно, потім ми переглядаємо разом, якісь треки міняємо, але в загальному музичний стиль задає він.

Щодо музики, на 90% ми використовуємо ліцензійні треки з бази «1+1», а також дуже рідку музику, яку я приводжу безпосередньо зі своїх експедицій. Як правило, ці автори не виступають на великій сцені, не випускають пластинки великими тиражами, а просто роблять досить рідку ексклюзивну музику, знайти яку можна тільки там» [9].

У підсумку зауважимо, що Дмитро Комаров вважає, що сьогодні вже практично не залишилося місць, де взагалі немає туристів. Однак є ще місця, які цивілізація зіпсувати не встигла. І саме туди він мандрує. «Світ навиворіт» автор називає проектом документально-пізнавально-розважальним, однак його можна вважати ще й ігровим. Автор подає проект дуже живо і з гумором.

2.2 Структурні компоненти програми «Орел чи решка»

«Орел чи Решка» - це пізнавальна телепрограма про подорожі, яка виходить на телеканалі «Інтер».

Кожні вихідні двоє ведучих відправляються в різні міста світу. За правилами програми, один ведучий повинен прожити суботу й неділю на 100 доларів (для європейських країн - 70 євро або більше, відповідно до поточного обмінного курсу), а другий може витрачати необмежені засоби, які зберігаються на золотій карті.

Щоб вирішити, хто з них буде жити як мільйонер, а хто буде вчитися виживанню, ведучі перед кожною подорожжю кидають монету, і щоразу все вирішує орел або решка [26].

За 9 сезонів ведучими програми були - таблиця 2.2.

Таблиця 2.1. Ведучі програми «Орел чи Решка» [26]

Сезони	Ведучий	Ведуча
1	Алан Бадоєв	Жанна Бадоєва
2	Андрій Бедняков
3
4		Леся Нікітюк
5
6		Настя Коротка
7
8	Коля Серьга	Регина Тодоренко
9	Костя Октябрський	Марія Івакова

У першому сезоні ведучі відвідали наступні міста: Нью-Йорк, Лас-Вегас, Сан-Франциско, Лос-Анджелес, Барселона, Амман, Єрусалим, Рим, Мадрид, Мілан, Пномпень, Банкок, Хошімін, Баку та Тбілісі. Всього у першому сезоні було відзнято 15 серій.

У другому сезоні ведучі відвідали наступні міста: Мехіко, Гавана, Амстердам, Канкун, Батумі, Париж, Стамбул, Берлін, Афіни, Дубай, Катманду, Мумбай, Чикаго, Новий Орлеан, Даллас, Стокгольм та Лапландію. Всього у другому сезоні було відзнято також 15 серій.

У третьому сезоні ведучі відвідали наступні міста: Пекін, Гонконг, Ямайка Д., Майамі, Манагуа, Бейрут, Ріо-де-Жанейро, Сантьяго, Сан-Паулу, Мачу-Пікчу, Буенос-Айрес, Сінгапур, Шрі-Ланка, Куала-Лумпур, Київ. Всього у третьому сезоні було відзнято 16 серій.

У четвертому сезоні ведучі відвідали наступні міста: Санкт-Петербург, Единбург, Найробі, Рига Євро, Лондон, Копенгаген, Кейптаун, Алесунд, Палермо, Мадагаскар, Блакитний, Марракеш, Канарські острова, Лісабон, Шанхай, острів Балі, Сеул. Всього у четвертому сезоні було відзнято 17 серій.

У п'ятому сезоні ведучі відвідали наступні міста: Швейцарські Альпи - Люцерн, Відень, Прага, Брюссель, Венеція, Ла-Пас, Кіто, Коста-Рика. У п'ятому сезоні було відзнято 8 серій.

...