Біографія та проблеми бібліографічної евристики в працях М.І. Ясинського

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Михайло Ілліч Ясинський - бібліограф за покликанням душі і серця, більше 30 років свого життя присвятив книзі, бібліотеці та бібліографії.

Українська бібліографія мала майже тисячолітню історію свого розвитку до початку ХХ ст., ознаменувалася чималим досвідом і певними здобутками. Однак узагальнюючих праць, спеціально призначених цьому важливому аспекту українського бібліографознавства, не було.

Саме М.І. Ясинському належить пріоритет у розробці найважливіших проблем даної наукової дисципліни, а саме - визначенню її предмета, об'єкта, принципів, методів, підходів, а також детальній характеристиці організації бібліографічної роботи на українських теренах, розвитку теорії та методики бібліографії.

1. Біографія М.І. Ясинського

Народився М.І. Ясинський 21 листопада 1889 р. у м. Києві в сім'ї вчителя. Вищу освіту отримав на історико-філологічному факультеті, який закінчив у 1914 р. Після університету давав приватні уроки і, за його власними словами, готувався до "наукової роботи". Спочатку він працював помічником бібліотекаря, потім бібліотекарем, згодом - завідувачем бібліотеки Кам'янець-Подільського університету, був членом бібліографічного гуртка при університеті.

З 1923 до 1933 р. Михайло Ілліч працює у Всенародній бібліотеці України (ВБУ) завідувачем відділу "Україніка". Цей період його життя був найінтенсивнішим і найпліднішим на терені бібліотечно-бібліографічної діяльності. Він займався комплектуванням фонду відділу, його бібліографічною обробкою, складанням покажчиків, досліджував різні проблеми бібліографознавства - теоретичні, історичні, методичні, організаційні. Особливу увагу приділяв розробці репертуару українських книг та організації краєзнавчої роботи бібліотек. Активну участь він брав у різних конференціях, нарадах, комісіях, публікувався у фахових виданнях.

Михайло Ілліч також був видатним бібліотекознавцем. У сферу його діяльності входила робота в редколегіях фахових журналів, розробка засад бібліотечної статистики, організації фондів, перш за все, українознавчих і краєзнавчих, розробка книгознавчої термінології тощо.

Педагогічна діяльність була невід'ємною частиною його життя. У 1923 р. він підготував до друку підручник з організації роботи сільських бібліотек, який, нажаль, так і не вийшов друком, викладав на курсах при ВБУ та в аспірантурі теорію бібліографії, історію української і російської бібліографії, керував аспірантами, був членом педагогічної ради, складав програми та методичні матеріали з різних бібліографічних дисциплін, тощо.

Середина 30-х рр. ХХ ст. позначилася боротьбою більшовицького режиму проти так званого українського "буржуазного націоналізму". Нищівній критиці були піддані НБУ, український науковий інститут книгознавства (УНІК), інші установи та їхні співробітники, в т.ч. і М.І. Ясинський. На довгі роки він був відсторонений від улюбленої бібліографічної справи, повернувшись до роботи в наукову бібліотеку Київського університету лише 1946 р., де й працював до 1962 р. завідувачем бібліографічного відділу, головним бібліографом. Пізніше працював бібліографом у бібліотеці Київського педагогічного інституту іноземних мов.

М.І. Ясинський брав участь у бібліографічному забезпеченні 17-томного видання УРЕ у складі невеликої групи бібліографів разом з Ю. Меженком і Ф. Сараною. Ними було підготовлено понад 30 тис. бібліографічних записів, їх робота була оцінена як високопрофесійна. Михайлом Іллічем була підготовлена стаття про стан та методику бібліографічного оснащення УРЕ, яка, на жаль, так і не була опублікована. В останні роки життя М.І. Ясинський виявляв інтерес до вивчення життєвого шляху і бібліографічної діяльності М. Комарова.

Помер М.І. Ясинський 12 травня 1964 року у Києві.

2. Проблеми бібліографічної евристики в працях М.І. Ясинського

Вперше проблема розвитку історії української бібліографії як першочергова і практично необхідна була розглянута у 1927 р. співробітниками ВБУ, серед яких був і М.І. Ясинський. Того ж року в статті "Головні моменти з історії української бібліографії" автор розглянув такі питання як історія організації бібліографічної справи в Україні, розвиток теорії бібліографії, джерелознавча база української бібліографії, діяльність відомих українських бібліографів, висновки щодо класифікації та розвитку окремих видів бібліографії. Головна увага в статті приділяється історії організації бібліографічної справи в Україні. Початком її він вважає 1776 р. - дату публікації у львівській газеті списку книг, які надійшли у продаж. На його думку, цей факт був поодиноким і ще не мав великого значення. Датою справжньої організації бібліографії М.І. Ясинський називає 1909 р., тобто рік створення при науковому товаристві ім. Т.Г. Шевченка у Львові спеціальної бібліографічної комісії та бібліографічного бюро (1910 р.), функціями яких передбачалося створення всеукраїнської бібліографії силами кваліфікованих фахівців. Окрім діяльності бібліографічної комісії М.І. Ясинський досліджує роботу Одеського бібліографічного товариства при Новоросійському університеті (1911 р.), Головної книжкової палати в Харкові (1922 р.), Українського наукового інституту книгознавства (УНІКу) (1922 р.), визначивши основні напрями їх діяльності, конкретні здобутки і недоліки в роботі.

Значна увага в статті приділялася дослідженню бібліографічної діяльності в Західній Україні щодо бібліографування нової української літератури як на території етнографічної України, так і за її межами.

Чималий інтерес для сучасних дослідників історії бібліографії в Україні являє аналіз розвитку теорії та методики бібліографії, представлений М.І. Ясинським у згаданій статті, а також систематичний покажчик бібліографічних посібників, виданих в Україні. На основі цього покажчика він розробив типо-видову класифікацію української бібліографічної продукції, що в свою чергу стало значним внеском в розробку проблем теорії бібліографії. Крім того, в цій же статті автор порушує питання про необхідність створення українського бібліографічного репертуару, до якого буде повертатися ще не раз. Таким чином, М.І. Ясинський започаткував наукове дослідження історії української бібліографії.

1929 р. у статті "До характеристики М.Ф. Комарова як бібліографа" М.І. Ясинський порушив важливу проблему предмету та обсягу історії української бібліографії. Головним принципом добору бібліографічних матеріалів, на його думку, мав стати територіальний, який відображає документи, що вийшли друком або у вигляді рукописів на території етнографічної України.

Щодо початкової дати історії української бібліографії, М.І. Ясинський додержувався думки про зв'язок бібліографії та "українського письменства", але наголошував на тому, що бібліографічні спроби давніх часів є лише підготовчим матеріалом, вступом до справжньої історії української бібліографії.

Наприкінці 1929 р. для аспірантів Всенародної бібліотеки України М. І. Ясинський склав програму з історії української бібліографії, в якій простежив її розвиток з часів Київської Русі (ХІ ст.) до 1929 р. А також вперше зробив спробу її періодизації, в основу якої був покладений національний і культурний рух, боротьба українського народу за національну і культурну незалежність. М.І. Ясинський визначив п'ять основних періодів в історії української бібліографії.

Перший починається від 1073 р., від списків "істинних" і "ложних" книг в "Изборнике Святослава" і закінчується другою половиною ХVІ ст.

Другий - від 1574 р. - року виникнення українського книгодрукування - до 1720 р. Це була доба першого українського відродження, розквіту вітчизняного друкарства, боротьби за державність України. Цей період автор поділив на два хронологічних відрізки: 1574-1648 рр. і 1648-1720 рр. Для першого підперіода, на його думку, було характерне піднесення української книжки і бібліографії, для другого - поступовий занепад.

Третій - від 1721 р., року Указу Синоду про заборону на Україні видання книг гражданського друку. Цим Указом передбачалося, "щоб на Україні не було друковано ніяких книг окрім церковних …, а при тім …, аби в них не було ніякого сліду української мови".

Четвертий - від 1798 р. - виходу в світ "Енеїди" І.П. Котляревського - до 1917 р.

П'ятий - від 1917 р. до 1929 р. - сучасний період розвитку української бібліографії (за визначенням Ясинського).

Окремі періоди були ним додатково поділені. Наприклад, у другому періоді окремим підперіодом подавався матеріал про розвиток української бібліографії після 1648 р., тобто початку визвольної боротьби українського народу під проводом Богдана Хмельницького. Четвертий і п'ятий періоди окремо подавали матеріал щодо бібліографії Східної і Західної України. Бібліографія радянської України подавалася за типо-видовою ознакою, тобто окремо характеризувався розвиток державної, науково-допоміжної, книговидавничої, рекомендаційної та ін. її видів за суспільним призначенням, а також види бібліографії за змістовною ознакою.

Крім історії української бібліографії М.І. Ясинський досліджував і історію російської бібліографії, склавши у 1930 р. відповідну програму для аспірантів ВБУ. В ній він також розподілив її розвиток за власною оригінальною системою, виділивши сім основних періодів від найдавніших часів до сучасності.

Не всі науковці погоджувалися із запропонованою ним схемою, так М.В. Здобнов та І.І. Корнєйчик додержувалися інших поглядів на тлумачення бібліографічних явищ, подавали свою періодизацію, але безперечним є той факт, що підходи, запропоновані М.І. Ясинським, є актуальними і понині і викликають інтерес у сучасних дослідників і викладачів історії української бібліографії.

У неопублікованій рецензії на п'ять випусків лекцій І.І. Корнєйчика "Розвиток бібліографії на Україні" М.І. Ясинський сформулював завдання історії бібліографії: вивчення життя і діяльності бібліографів, їх праць, участі у бібліографічній роботі відповідних організацій та преси. Він підкреслює, що "історія української бібліографії - це, по суті, сторінки історії культури українського народу".

Вищеназвані праці М. І. Ясинського присвячені розвитку української бібліографії в цілому. Також цінним є його дослідження діяльності окремих українських бібліографів - І. Калиновича, М. Комарова та ін. Особливої уваги заслуговує його дослідження бібліографічної спадщини Михайла Комарова. На думку вченого, "М. Комаров своїм "Бібліографічним покажчиком" документально розбив горезвісний наказ царського міністра Валуєва про заборону української мови і літератури". М.І. Ясинський опублікував дві статті, присвячені видатному українському бібліографу, працював над відповідною монографією (після його смерті її підготував до друку та відредагував Ф.К. Сарана у Книжковій палаті України, проте вона так і не вийшла друком з нез'ясованих причин).

Праці М.І. Ясинського, присвячені історії української бібліографії та діяльності окремих відомих бібліографів, стали основою монографії І.І. Корнєйчика "Історія української бібліографії. Дожовтневий період", підручника "Українська радянська бібліографія" та подальших дисертаційних досліджень, наукових публікацій, викладання відповідних навчальних дисциплін у вищих навчальних закладах культури.

Неоціненний внесок М.І. Ясинського у зародження і розвиток в Україні бібліографії, або, як її зараз називають, метабібліографії.

На початку 20-х рр. ХХ ст. перед відділом українознавчої літератури ВБУ, який очолював М.І. Ясинський, було поставлено завдання підготовки українського бібліографічного репертуару (УБР) та комплектування фонду відділу за ознаками авторства, мови, змісту, пов'язаними з етнографічною Україною. У квітні 1927 р. ВБУ було доручено скласти повний ретроспективний покажчик бібліографічних посібників, який став би джерельною базою УБР. У статті "Бібліографія української бібліографії" М.І. Ясинський вперше в українському бібліографознавстві висвітлив теоретичні та методичні засади бібліографії бібліографії взагалі і майбутнього покажчика зокрема, визначив підсумовуючу функцію цього виду бібліографії, а також її цільове і читацьке призначення, основні завдання.

Важливим моментом в роботі над покажчиком бібліографічних посібників М.І. Ясинський вважав визначення об'єкту бібліографії бібліографії, тим більше, що ця проблема не була вирішена як у вітчизняному, так і в зарубіжному бібліографознавстві. Він вперше запропонував бібліографувати лише бібліографічні посібники різних типів, видів і жанрів, але не включаючи документи з питань бібліографознавства - із теорії, методики, організації та історії бібліографії, тобто розмежувавши таким чином об'єкти бібліографування документів першого і другого ступеня.

Ці теоретичні висловлювання М. І. Ясинський підкріплював власним практичним досвідом укладацької роботи, публікуючи паралельно з поточними покажчиками другого ступеня, огляди літератури з бібліографознавства. Цей підхід був новаторським, оскільки ні попередники, ні сучасники М. І. Ясинського як в Україні, так і в Росії такого принципу не дотримувалися, складали покажчики, в яких відображалася як бібліографічна продукція, так і бібліографознавча література. До речі, і зараз в Україні поширені приклади такого "бібліографічного коктейлю" - "Літопис книг", поточні бібліографічні покажчики НПБУ та ХДНБК тощо.

Стосовно добору бібліографічних матеріалів, які підлягають відображенню в покажчиках другого ступеня, М.І. Ясинський визначав такі:

- окремо видані покажчики книг, періодичних видань, листівок, географічних карт, нот, друкованої графіки;

- друковані каталоги видавництв і бібліотек;

- прикнижкові і прижурнальні списки літератури;

- бібліографічні огляди, рецензії на покажчики, некрологи, якщо в них є бібліографічні матеріали тощо.

На його думку, повинні бібліографуватися як друковані, так і неопубліковані матеріали, змістом пов'язані з Україною, видані як на її території, так і за межами країни.

Велику увагу М.І. Ясинський приділяв також питанням опису, анотування і групування документів у бібліографічних посібниках, способам організації робочої картотеки, іншим методичним аспектам бібліографування. Слушними є його рекомендації щодо складання анотацій до бібліографічної продукції, що має обов'язкові та факультативні елементи. Обов'язкові елементи повинні сприяти пошуку літератури, а факультативні повинні мати історико-бібліографічний характер і бути базою вивчення історії української бібліографії.

З 1927 р. М.І. Ясинський друкує щорічні бібліографічні огляди "Бібліографічна робота на Радянській Україні". Всього вийшло 4 випуски за 1926-1929 рр. Таким чином, він започаткував поточний облік та аналіз бібліографічної продукції країни. До кожного огляду додавався систематичний покажчик посібників за відповідний рік. У своїх оглядах автор приділяв особливу увагу бібліографічній діяльності провідних бібліотек, установ і організацій; характеризував окремі бібліографічні покажчики, найцікавіші бібліографознавчі роботи, бібліографічну періодику тощо. Матеріал у покажчиках групувався за спеціальною, розробленою самим автором, схемою. Деякі випуски покажчика містили статистичні дані про масив бібліографічних посібників за типо-видовою ознакою.

Окрім покажчиків бібліографічних праць М. І. Ясинський укладав і посібники першого ступеня, наприклад "Особні книжки українською мовою і про Україну…", "Матеріали до бібліографії М. О. Скрипника", покажчик, присвячений академіку М. Боголюбову, неопублікований систематичний покажчик змісту журналу "Архіви України" до 1966 р. тощо.

Отже використавши свій попередній досвід складання систематичного покажчика українських бібліографічних посібників, який було вміщено як додаток до статті "Головні моменти з історії української бібліографії". (1927), М.І. Ясинський здійснив вагомий внесок у теорію і методику бібліографії бібліографії (метабібліографії).

Вагому і багатоаспектну діяльність М.І. Ясинського на терені українського бібліографознавства важко переоцінити. Мабуть, важко назвати ще когось із його сучасників, хто так послідовно і глибоко розробляв проблеми теорії бібліографії. Серед найактуальніших із них були такі:

- суспільна роль і функції бібліографії;

- роль і місце бібліографії в системі споріднених наук;

- завдання бібліографії як соціальної галузі науки і практики;

- об'єкт поточної і ретроспективної національної бібліографії;

- місце української бібліографії в світовому бібліографічному (інформаційному) просторі;

- завдання науково-допоміжної (критичної) і рекомендаційної бібліографії;

- розгалуження теорії і практики бібліографії, виокремлення спеціальної науки (теоретичної бібліографії), тобто бібліографознавства;

- класифікація видів бібліографії, найголовнішими з яких він вважав реєстраційну (державну) і вибіркову, або рекомендаційну, базовою наукою для якої є педагогіка. Окрім зазначених, автор називає такі види: українознавча, краєзнавча, краєва, спеціальна, книготорговельна, український бібліографічний репертуар (тобто національна ретроспективна), бібліографія бібліографії та ін.;

- співвідношення понять "українознавча" (тобто країнознавча), "краєзнавча", "крайова" бібліографія.

У роботах М.І. Ясинського "Бібліографія української бібліографії" (1926 р.), "Бібліографічна робота на Радянській Україні" (1927 р.), "Програма для аспірантів ВБУ. Історія української бібліографії" (1929 р.) та ін., викладені основні теоретичні підходи, тлумачення понять, визначення елементів бібліографічної діяльності тощо.

Стосовно методики бібліографічної роботи, яка також не залишилася поза увагою М.І. Ясинського, можна назвати такі аспекти:

- особливості методики складання бібліографічних посібників другого ступеня;

- методика складання персональних ("індивідуальних") науково-допоміжних покажчиків;

- принципи добору, групування та характеристики документів у галузевих науково-допоміжних бібліографічних покажчиках;

- залучення фахівців відповідних галузей знання як співукладачів, наукових редакторів і рецензентів;

- методика анотування (у т.ч., структура групових анотацій);

- методика групування документів у персональних бібліографічних посібниках (поєднання групування творів діяча, літератури про нього з систематичним, а не формальним групуванням, тобто за жанрами, темами, предметами тощо);

- методика групування рецензій у бібліографічних покажчиках;

- методика складання передмови, основні її елементи і порядок їхньої послідовності;

особливості методики бібліографічного опису в персональних науково-допоміжних бібліографічних посібниках;

- особливості методики довідково-пошукового апарату в посібниках цього виду, необхідність розробки тематичного допоміжного покажчика;

- методика укладання вступного нарису про діяча, якому присвячений покажчик.

Головні методичні поради і рішення щодо бібліографування документів викладені М.І. Ясинським в таких роботах: "Індивідуальна бібліографія" (1930 р.) і "Шевченківська бібліографія і її завдання" (1930 р.).

Серед творчого доробку М.І. Ясинського певне місце займають і проблеми організації бібліографічної діяльності в Україні. У 1925 р. вчений виступив на Першій конференції наукових бібліотек УРСР з доповіддю про організацію бібліографії продуктивних сил. Головна увага у виступі була приділена ролі і завданням бібліотечного краєзнавства, участі у краєзнавчому обслуговуванні читачів бібліотек різних типів і видів. Він наголошував на необхідності покращення організації краєзнавчої роботи передусім у наукових бібліотеках, створенні при них зональних краєзнавчих бібліотечно-бібліографічних об'єднань. Завданнями щодо організації краєзнавчої роботи у межах зони, на його думку, повинні бути:

- визначення бібліотек, які беруть участь у краєзнавчій роботі;

- розподіл між ними обов'язків;

- керівництво цією роботою;

- організація бібліографічної краєзнавчої служби;

- проведення науково-організаційних заходів, таких як конференції, наради, семінари тощо;

- кадрове забезпечення краєзнавчої роботи відповідними фахівцями;

- визначення територіальних меж краєзнавчої бібліографії не за адміністративними, а природноекономічними, демографічними, етнографічними тощо.

Питанням організації бібліографічної і краєзнавчої роботи бібліотек М.І. Ясинський присвятив декілька своїх статей: "Бібліотеки й архіви на Україні в їх краєзнавчій роботі по збиранню краєзнавчих друкованих матеріалів" (1925 р.); "Краєзнавча робота Всенародної бібліотеки" (1925 р.); "Реальні можливості бібліотек в краєзнавчій роботі" (1925 р.); "Бібліотечна робота відділу "Україніка" як завдання"; "Бібліографія української бібліографії" (1928 р.) та ін.

Як свідчить матеріал доповіді, національне відродження України, втілене в бібліотечній і бібліографічній справі, надзвичайно хвилювало цю талановиту та віддану своїй професії людину. Підсумовуючи творчий доробок М.І. Ясинського, можна визначити його основні напрями:

1) він був засновником історичного дослідження бібліографії України;

2) теоретиком бібліографії, першим бібліографознавцем України;

3) родоначальником бібліографії бібліографії (метабібліографії);

4) методистом-новатором, заслуга якого полягає у розробці принципів і методів бібліографування документів, передусім у персональних науково-допоміжних покажчиках;

5) організатором бібліотечно-бібліографічної справи в Україні.

Висновки

ясинський науковий бібліографічний

Трудова діяльність М.І. Ясинського обіймала комплектування та організацію фондів бібліотек, складання бібліографічних посібників, участь у наукових конференціях, нарадах, комісіях, виступи в пресі та бібліотечну викладацьку роботу.

Михайло Ясинський - автор багатьох праць з теорії, історії та методики бібліографії. Вони зберегли свою наукову й інформаційну цінність і сьогодні.

Наукова спадщина М.І. Ясинського широко використовується не тільки в бібліотечній практиці України та зарубіжжя, але й навчальному процесі.

Бібліографічний талант М.І. Ясинського всебічно розкрився у 20-ті - першій половині 30-х рр. ХХ ст., у період ренесансу української культури, але на жаль, через репресії ІІ половини 30-х рр. ХХ ст. він був змушений відмовитися від активних дій, до яких так і не повернувся пізніше. Але талант вченого, його бібліографічна спадщина, любов до професії і донині є актуальними для дослідження і наслідування бібліотекарями і бібліографами.

Література

Арутюнова С. Бібліографічна діяльність М.І. Ясинського у ВБУ / С. Арутюнова // Бібліотечний вісник. - 1997. - № 4. - С. 22-25.

Арутюнова С. "Комаріана" Михайла Ясинського / С. Арутюнова // Вісник Книжкової палати. - 1999. - № 8. - С. 27-28.

Арутюнова С. М.І. Ясинський та міжслов'янські бібліографічні зв'язки / С. Арутюнова // Вісник Книжкової палати. - 1997. - № 5. - С. 38-39.

Арутюнова С. Михайло Ясинський та катеринославський журнал "Зоря" / С. Арутюнова // Вісник Книжкової палати.

Размещено на Allbest.ru