Технічні засоби й технологія виготовлення друкованих засобів масової комунікації. Додрукарська підготовка видання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Технічні засоби й технологія виготовлення друкованих засобів масової комунікації. Додрукарська підготовка видання

Видавничий бізнес сьогодні не можна уявити без комп'ютерних видавничих систем, які розширюють обрії творчості, дозволяючи реалізувати усі задуми. Видавничі програми легко піддаються освоєнню навіть непрофесіоналами у видавничій сфері, достатньо лише оволодіти інструментами, які пропонує програма, та ознайомитися із базовими поняттями видавничої справи, мати уявлення про видавничий процес. Без цих знань неможливе створення повноцінної поліграфічної продукції.

Підготовка публікації до видання - складний та тривалий процес. Він складається з цілого ланцюжка взаємопов'язаних етапів. Нещодавно кожен етап виконувався професіоналом вузької спеціалізації - редактором, коректором, художником, друкарем тощо. Поява настільних видавничих систем (Desktop Publishing = DTP) сприяла стиранню меж між окремими етапами підготовки видання. Потужність засобів автоматизації видавничого процесу, включених у DTP, настільки велика, що практично весь процес підготовки може легко і швидко виконати одна людина.

Основні етапи поліграфічного виробництва

Сучасна поліграфічна технологія включає три основні етапи, без яких не може обійтися жодна друкарня: додрукарський, друкарський і піследрукарський процеси.

Додрукарський процес виробництва завершується створенням носія інформації, з якого текстові, графічні й ілюстраційні елементи можуть бути перенесені на папір (виготовлення друкарської форми).

Друкарський процес, або власне друк, дозволяє отримувати віддруковані листи. Для їх виробництва використовуються друкарська машина і носій підготовленої до друку інформації (друкарська форма).

На третьому етапі поліграфічної технології, званому післядрукарським процесом, здійснюються завершальна обробка віддрукованих в друкарській машині листів паперу (відтисків) для додання отриманій друкарській продукції товарного вигляду (брошура, книга, буклет і ін.).

Спрощено підготовка видання виглядає таким чином:

Додрукарський процес

На цій стадії має бути отримані одна або декілька (для багатобарвної продукції) друкарських форм для друку певного вигляду робіт.

Якщо друк одноколірний, то формою може служити аркуш пластика або металу (алюміній), на який в прямому (читаному) зображенні нанесений малюнок. Поверхня офсетної форми обробляється таким чином, що, не дивлячись на те, що друкуючі і недрукуючі елементи знаходяться практично в одній площині, вони сприймають фарбу, що наноситься на неї, вибірково, забезпечуючи при друці відтиск на папері. Якщо потрібний багатобарвний друк, то число друкарських форм повинне відповідати числу друкарських фарб, зображення заздалегідь розчленовується з виділенням окремих кольорів або фарб.

Основу додрукарських процесів складає кольороподіл. Виділення складових кольорів кольорової фотографії або іншого півтонового малюнка - це складна робота. Для виконання такої складної поліграфічної роботи необхідні електронні скануючі системи, потужне комп'ютерне і програмне забезпечення, спеціальні вивідні пристрої на фотоплівковий або формовий матеріал, різне допоміжне устаткування, а також наявність висококваліфікованих, підготовлених фахівців.

Сам же процес підготовки макету також складається з ряду взаємопов'язаних етапів:

Додрукарський процес

Конструювання друкованого ЗМК і додрукарська підготовка до його тиражування в друкарні покликані створити такий дизайн видання, який передбачає поєднання трьох принципів:

1) зручності (читання -- для читачів, створення і оформлення -- для журналістів, поліграфічного виконання -- для поліграфістів);

2) економічності (заощадження часу і засобів для читачів, журналістів і поліграфістів);

3) краси (пропорцій, що склалися між частинами цілого, що викликають у людей задоволення, а не роздратування). Шрифти, ілюстрації, особливості оформлення -- все це визначає графіку газетного дизайну.

Виробництво друкованих ЗМК проходить через такі технологічні стадії, як

а) набір тексту і підготовка ілюстративного матеріалу;

б) верстка -- процес формування, монтаж газетних смуг з використанням тексту і ілюстрацій;

в) друк.

У додруковому відділенні або на підприємстві відбувається інтеграція каналів текстової, ілюстративної і рекламної інформації, а спеціальне устаткування дозволяє повністю автоматизувати верстку цілих смуг чи сторінок і швидко виводити їх на папір або на фотоформу.

Підготовка тексту

Виробництво видання починається з його основи -- тексту. Набирати його на комп'ютері нескладно. Раніше треба було відразу ж установити формат набору, шрифт і його розмір, а зміни в оформленні тексту вели до того, що його необхідно було повністю перебирати. Нині ж, з комп'ютерним набором, проблеми ці зникли. Полегшилися і авторське вичитування, і коректура - звірка набраного роздрукованого тексту з оригіналом. Аби бути упевненим в грамотності набору, слідує включить програму перевірки орфографії.

Графічно текст представлений на смузі за допомогою шрифта. Перш за все, ми вибираємо гарнітуру -- комплект шрифтів, однакових за малюнком, але різних за зображеннях і розмірами. В той же час враховуємо, що шрифти розрізняються за:

насиченістю (світлі, напівжирні і жирні);

нахилом основних штрихів (прямі, курсивні і похилі);

щільністю (нормальні, вузькі і широкі),

ємнісю (число знаків в рядку),

розміром (висоті), або кеглю, який виражається в особливих лінійних одиницях виміру -- друкарських пунктах (крупніша одиниця -- квадрат, рівний 48 пунктам).

Аби текст був легкий для читання, слід застосовувати не більше двох гарнітур, а основний шрифт має мати пряме, світле, нормальне зображення. Уривки або фрази, слова або навіть букви можуть бути виділені в тексті курсивом (світлим або напівжирним), прямим напівжирним шрифтом; розрядкою, коли збільшують пропуски між буквами; набором прописними буквами, шрифтом іншої гарнітури; набором рядків на неповний формат, з відступом від лівого краю (втяжка); лінійками, поміщанням в рамку; з допомогою кольору; выворіткою (білі букви на тлі чорного, сірого або іншого кольору), використанням буквиці (ініціала), розмір якою звичайний 16-24 кеглі. Ці та інші графічні способи (зміна формату набору, збільшення кегля шрифту, виключення рядків) застосовують при оформленні таких текстових блоків, як ліды (вводка, врізання), выноси в тексті (основна думка статті, літературна цитата, вислів героя публикації), авторський підпис, підпис до ілюстрацій і тому подібне

Знайомство читача з виданням починається із заголовка, тому він має бути конкретним за змістом і привабливим за формою. У заголовному комплексі (заголовок, підзаголовок, рубрика або надзаголовок; лід, або врізання, вводка) сполучники і прийменники переносяться на нижній рядок, дефіси і тире -- залишаються на першому. Комп'ютерна технологія дозволяє розташовувати заголовки під кутом; конструювати його з літер, поставлених у вертикальний стовпець. Площі заголовкового комплексу і текстової частини публікації співвідносяться один з одним в межах від 1 : 3 до 1 : 12. Вживані для заголовків кеглі титульних шрифтів (починаються з 16-го кегля) визначаються значенням публікації, місцем на смузі, обсягом матеріалу, числом колонок, довжиною заголовка. Складні заголовні комплекси оформляються за принципом контрасту (різні шрифти і їх розміри, зображення заголовка і підзаголовка, надзаголовка або рубрики)

Розкривши видання, читач перш за все звертає увагу на фотографії. Фотоілюстрації з їх наочністю, образністю, документальністю можуть грати роль зорового центру смуги, орієнтують читача відносно теми публікації, є засобом художнього оздоблення. При комп'ютерній технології фотографії, малюнки вводяться в комп'ютер: через сканер; за допомогою оптичного диска, на якому ілюстрований матеріал записаний в цифровому вигляді; безпосередньо від цифрового фотоапарата, якому не потрібні ні плівка і її прояв, ні фотопапір і процесс приготування відбитків.

Можна також підключитися до мережі Internet, що дозволяє приймати безліч всілякої інформації і потрібні ілюстрації включати у своє видання. При всіх способах -- традиційному і комп'ютерному -- потрібно прослідити, аби фотографія була виразною, динамічною, красивою, скадрованою (виділене головне, обрізане все зайве). Комп'ютер успішно допомагає вирішувати ці проблеми. Наприклад, в знімках заставного характеру зображення можна представить у вигляді мозаїки, а можна зробити імітацію текстури (полотно, камінь, пісок).

Пропуски, лінійки і прикраси (маркери), допоміжні засоби, покликані обробити текстовий матеріал на блоки, в той же час зв'язуючи їх, виділяючи, що підвищує читацьке сприйняття. Оптимальна величина пропуску між колонками тексту - 12 пунктів (4,5 мм). Раніше допускався пропуск в 6 пунктів, але при цьому між колонками ставилася світла роздільна лінійка. Вибраний стандартний пропуск повинен бути незмінним в межах газетного номера чи книжкового видання. Так само незмінними для основного тексту має бути інтерліньяж (пропуск між рядками). Зазвичай інтерліньяж в 1,2 разу більше кегля шрифту, яким набрані рядки.

Макет і верстка

Аби друковане видання виглядало як єдине ціле, необхідно розробити макет -- графічний план верстки. Цей план наочно показує, як розподілилися на смугах текстові й ілюстративні матеріали, заголовні комплекси, всі деталі їх оформлення.

Макетування - створення, виготовлення макета (макетів), моделі (моделей) чого-небудь. Підготовка макета (попереднього примірника книги, журналу і т. ін., попереднього варіанта радіо-, телепередачі). Макетуванням називається процес компонування елементів макету з врахуванням балансу, форми, масштабу, пропорційности, кольору та інших чинників, що визначають сприйняття, для досягнення мети видання.

Макетом видання називається взаємне розташування елементів макету -- колонок, текстових блоків, графічного матеріалу, колірних рішень, а також колонтитулів, роздільних ліній, рамок та інших елементів оформлення. Макет -- це графічний план верстки, який дає чітке уявлення про розподіл його матеріалів на полосах, про всі деталі оформлення їх.

Розверстування текстових матеріалів на макеті показують ламаною лінією, що йде по середині текстової колонки вниз, від низу до верху по черговій колонці і стрілці, що закінчується, в кінці матеріалу, або діагоналлю, що сполучає початок і кінець тексту, а місце ілюстрації (чотирикутник) штрихують або перекреслюють навхрест, або однією рисою з кута в кут. На макеті вказуються лінійки, маркери, розмір, насиченість, нахил, щільність і гарнітуру шрифту, виключення рядків. Знаючи кількість знаків у всьому тексті і в одному рядку, площу, яку займе заголовковий комплекс, можна добитися точності макетування і уникнути потім (при верстці) неприємних сюрпризів, коли утворюються вільні місця, білі плями, або «хвіст» матеріалу, що не вмістився в заплановане на макеті місце.

Склавши план-макет, на смузі розташовують (верстають) матеріали. Багатолітня практика верстки, розміщення матеріалів на смузі дало життя специфічним термінам: на відкриття (правий верхній кут смуги), на відліт (правий верхній кут), стояк (дві-три колонки від верху до низу), горище (верхня частина смуги), підвал (нижня частина), підвал на розворот (або «нарозпашку»), внакрут (підбірка матеріалів на одну тему, усередині блоку з двох-трьох колонок замітки йдуть одна за одною), вітряк. Використання різних варіантів розміщення матеріалів на смузі покликане привести до її цілістності, забезпечити єдність графічного стилю, збалансованість і пропорційність в компоновці публікацій.

Верстка -- це не лише спосіб розташування матеріалів при творчому створенні газетної смуги, але і чисто технологічний процес, при якому з відповідних елементів вмонтовуються смуги заданого розміру й у відповідності з макетом розміщується матеріал. Раніше версткою займався друкарський працівник, зараз -- редакційний оператор верстки, якщо редакція має власне комп'ютерне устаткування.

Повсякденна робота над макетом і версткою дозволяє створити модель -- зразок, еталон композиції і графіки. Модель як композиційно-графічна конструкція видання включає структуру тематики, форми організації подачі матеріалів і способи графічного вираження всіх змістовних елементів газети, тобто такі постійні складові, як формат смуги, кількість колонок, стандартний пропуск, модульна сітка, розподіл матеріалів по розділах, рубриках, смугах, а також логотип видання, колонтитул (рядок з назвою газети, номером випуску, його датою і вказівкою сторінки -- вгорі або внизу кожної смуги), блок «адреса і службові відомості», титульні і текстові шрифти, заголовки, ілюстрації, лінійки, маркери.

Щоб отримати хороший якісний макет, необхідно почати з ескізу, який би приблизно відображав остаточний вигляд документа.

а. Схема

Перш за все необхідно уявити, як буде виглядати макет у готовому вигляді та зробити кілька ескізів на папері. Якщо ви знайомі із будь-якою програмою DTP, можна робити схему прямо у ній.

б. Вибір формату

У Європі формати промислового та типографського паперу вкладаються у так звану А-серію, визначену стандартом Міжнародної Організації Стандартизації (ISO), у Німеччині цей стандарт відомий під іншою назвою - DIN (Deutsche Industrie-Norm) Німецький промисловий стандарт.

Всі формати цього ряду являються собою похідні від формату А0 із розмірами 1189 мм х 841 мм. Якщо розрізати такий аркуш впоперек уздовж короткою сторони, то можна отримати 2 аркуші А1. Найменшим прийнято вважати А6.

Формат А	Міліметри	Дюйми
А0	841 Х 1189	33,1 Х 46,8
А1	594 Х 841	23,4 Х 33,1
А2	420 Х 594	16,5 Х 23,4
А3	297 Х 420	11,7 Х 16,5
А4	210 Х 297	8,3 Х 11,7
А5	148 Х 210	5,8 Х 8,3
А6	105 Х 148	4,1 Х 5,8

Для досягнення певного формату видання з метою зменшення відходів після його обрізування світова видавнича практика виробила такі основні способи складання аркушів паперу, призначеного для друку різних видів видавничої продукції:

in folio - аркуш згинався один раз навпіл (текст, що друкувався з двох боків, мав, таким чином, чотири сторінки, а одна сторінка - четверту долю аркуша);

in quarto - аркуш згинався двічі (виходило вісім сторінок, а одна сторінка - восьму долю аркуша);

in octavio - аркуш згинався три рази (за умов друку з обох боків виходило 16 заповнених текстом сторінок, а одна сторінка - 16-ту долю аркуша).

Історично склалося так, що в Україні, як і на теренах колишнього Радянського Союзу, ширина рулонів паперу, призначеного для друку книжкових і періодичних видань, що визначається в сантиметрах, набула таких стандартних розмірів:

60 х 84

60 х 90

70 х 90

75 х 90

70 х 100

70 х 108

84 х 108

Розмір книжкового чи періодичного видання, що ставав похідним після згинання (фальцювання) аркушів вищезазначених розмірів у кілька разів (два, три, чотири чи п'ять), отримував свій формат. Такий формат позначався відповідним цифровим рядом. Розміри друкованого видання прийнято позначати трьома цифрами, перші дві з яких сполучені знаком х, а третя - косим знаком /. Формат (84х108/32) - 84х108 означає формат стандартного паперового аркуша в сантиметрах, а подана через косу цифра 32 - долю цього аркуша, зайнятого однією сторінкою.

Формати вітчизняних видань регламентують такі три галузеві стандарти України:

ГСТУ 29.1-97. "Журнали. Поліграфічне виконання. Загальні технічні вимоги" (затверджений Мінінформом України 16 серпня 1997 року);

ГСТУ 29.5-2001. "Видання книжкові. Поліграфічне виконання. Загальні технічні вимоги" (затверджений Держкомінформом України 15 червня 2001 року;

ГСТУ 29.3-2000. "Газети. Поліграфічне виконання. Загальні технічні вимоги" (затверджений Держкомінформом України 22 червня 2000 року);

Найбільш поширені книжкові формати 84х108/32 та 60х80/26. У першому (трохи видовженому) виходять здебільшого художні, науково-популярні твори, багатотомники, академічні видання. Другий традиційно "прописався" для навчальних, наукових видань. Для видань із значною кількістю фотоілюстрацій, мистецьких репродукцій, креслень, цифрових даних краще підійдуть формати з восьмою долею аркуша - 84х108/8, 70х108/8, 70х100/8. Різноманітні путівники, словники-розмовники, транспортні розклади, пам'ятки, інструкції належать до тих видань, які часто бере читач із собою в дорогу. Отож, за розмірами вони мають бути невеликими, тому доля аркуша тут чи не найбільша - 64.

Згідно з вимогами стандарту, сучасні друкарі можуть допустити відхилення від запропонованих розмірів за шириною і висотою книжкового блоку не більше одного міліметра. Такі відхилення можуть статися тоді, коли друк здійснюється на застарілому поліграфічному обладнанні. За умов виявлення більших відхилень, видання вважатиметься таким, яке випущене з порушенням вимог діючих стандартів.

Обираючи формат журнального видання, його засновник найперше має бути добре обізнаним у питаннях, які стосуються класифікації цього виду видавничої продукції бодай за двома найголовнішими ознаками: за змістом та читацьким призначенням. За змістом журнали поділяються на: громадсько-політичні, наукові, науково-популярні, популярні, виробничо-практичні, літературно-художні, реферативні. За читацьким призначенням журнали поділяються: для широкого кола читачів, для фахівців, для дітей різної вікової категорії.

поліграфічний додрукарський макетування ілюстрація

Організація матеріалу на сторінці

До засобів організації матеріалу належать модульні сітки, колонки, внутрішні поля і просто поля. Вони визначають корисний простір й утворюють каркас для розміщення елементів сторінки. Ці інструменти є в будь-якій настільній видавничій системі, хоча в різних програмах вони виглядають по-різному.

Модульні сітки

Модульні сітки задають загальну структуру смуги, визначаючи положення тексту, заголовків і ілюстрацій.

Лінії модульної сітки не виводяться на друк і видні тільки на екрані комп'ютера при підготовці публікації. Ці лінії дозволяють задати кількість колонок, ширину полів, відбиття заголовків і підзаголовків, розташовує винесень, а також визначити інші елементи оформлення сторінки.

Сітки дуже зручні з цілого ряду причин: вони допомагають витримувати єдиний стиль оформлення сторінок одного документа і додавати загальний вигляд серії документів, а також позбавляють від необхідності кожного разу з нуля розробляти черговий рекламний проспект або інформаційний бюлетень. Іншими словами, ви можете виготовити один макет, а потім з невеликими варіаціями використовувати його для різних робіт.

В різних настільних видавничих системах використовуються різні способи завдання модульних сіток. Деякі програми надають користувачу набори готових редагованих шаблонів.

Орієнтуючись на невидимі направляючі лінії, ви можете міняти форму і розміри схем, діаграм, фотографій і малюнків. Залежно від структури документа можливі варіанти вирівнювання тексту щодо меж колонки:

виключення по центру;

виключення по формату;

виключення в лівий або правий край;

вирівнювання по верхньому або нижньому полю сторінки.

Модульні сітки служать чітким орієнтиром.

Деякі об'єкти можна розміщувати під кутом, порушуючи тим самим чітку структуру сітки. Елементи сторінки, не вирівняні по сітці або по інших елементах, завжди впадають в очі і привертають увагу читача. Проте пам'ятайте, що виразність невирівняного елемента обумовлена саме його самобутністю. Якщо ж на сторінці самі тільки невирівняні елементи, то вона вже нічого не виражає і виглядає неохайно.

Колонки - це найважливіший елемент модульної сітки, що слугує для організації тексту й ілюстрацій на сторінці.

Текст і ілюстрації рідко розташовують в лінію від лівого до правого краю сторінки. Зазвичай їх організовують у вертикальні блоки, звані колонками. Як правило, число колонок на сторінці - від однієї до семи, і чим їх більше, тим ширше простір для творчості.

Ширина колонок істотно впливає на читабельність документа. Чим більше на сторінці колонок, тим вужча кожна із них, і в той же час тим коротше довжина рядка тексту і тим менше розмір шрифту. В процесі читання очей людини переглядає групи слів, а не окремі букви. Текст, розміщений у вузьких колонках, важко читати, оскільки доводиться дуже часто переводити погляд з одного рядка на іншу.

Та все ж вузькі колонки досить популярні, оскільки широким властиві свої обмеження. При збільшенні ширини колонки стає все важчим переводити погляд з кінця одного рядка на початок наступного, не втрачаючи при цьому потрібного місця.

Ширина колонки визначає і розмір шрифту. Вузькі колонки виглядають краще, якщо текст набраний дрібнішим шрифтом. Ширші колонки, як правило, вимагають і крупнішого шрифту.

На загальний вигляд публікації і враження від неї впливає не лише число колонок на смузі, але і відстань між ними. Дуже близько розташовані колонки роблять документ «темним» і ускладнюють сприйняття тексту, оскільки погляд читача починає мимоволі перескакувати на сусідні блоки. Збільшення проміжків робить документ «світліше» і дозволяє чітко відділяти сусідні колонки один від одного

в. Орієнтація сторінки.

Рядки на сторінці можуть бути розташовані по-різному. Розташування рядків уздовж короткої сторони називається книжковою або портретною орієнтацією сторінки, а уздовж довгої сторони - альбомною або ландшафтною орієнтацією.

г. Поля.

Під час вибору співвідношення розмірів полів та тексту слід намагатися досягти візуальної гармонії. Проте існують і більш конкретні правила. Ширина полів залежить від характеру тексту, який вставляється, і може бути різною із різних боків сторінки. Якщо мова йде про єдину сторінку, на якій текст вміщено повністю, то ліве і праве поле повинні бути однаковими. У відносних одиницях співвідношення ширини всіх полів відображається так: 3 (праве, ліве) Х 5 (верхнє) Х 8 (нижнє).

Внутрішні поля

При створенні багатосторінкового документа особливу увагу приділяйте внутрішнім полям, що розділяють ліву і праву смуги розвороту.

Зовнішні поля

Зовнішнім полем називається простір між межою тексту і зовнішнім краєм аркуша.

Правила дизайну допускають наявність широкого вільного простору між заповненою областю сторінки і її фізичними кордонами після обрізання, званими також обрізним форматом.

Широкі поля можуть зробити документ привабливішим. Вузькі свідчать про дефіцит вільного місця, і зазвичай їх можна побачити в довідниках та інших насичених інформацією документах.

Поля на книжкових сторінках

Вибір розміру полів книжкових сторінок мотивується тим, щоб при розвороті книги текст на суміжних сторінках виглядав би симетрично. Разом з вимогами естетичного характеру до оформлення таких документів пред'являють і чисто технічні вимоги. Зокрема, необхідно пам'ятати, що частина внутрішнього поля «поглинається» при підшиванні (палітурці). Якщо не врахувати цієї технологічної особливості, то в кращому разі текст виявиться «стягнутим» до корінця книги, а в гіршому - може частково потрапити в палітурку, що утруднятиме читання або зробить його взагалі неможливим.

Для установки розмірів полів сторінки можна скористатися наступним алгоритмом.

Спочатку слід визначити ширину частини сторінки, виділеної під текст (ширину набору), включивши сюди при багатоколонному наборі ширину міжколонних інтервалів. Різниця між шириною сторінки (без урахування ширини палітурки) і шириною набору слід поділити на три рівні частини. Одна з цих частин виділяється на внутрішнє (або палітурне) поле, розташоване з тієї сторони листа, яка підшиватиметься. Дві що залишилися - на зовнішнє поле, розташоване з протилежної сторони обріза листа. Далі слід провести діагональ з лівого нижнього в правий верхній кут сторінки. Провівши горизонтальні лінії через точки перетину цих діагоналей з межами лівого і правого полів можна одержати межі верхнього і нижнього полів.



г. Елементи дизайну.

Під час роботи з дизайном використовується величезна кількість різних елементів. Найбільш розповсюдженими з них є:

Буквиця - це велика початкова літера, що висотою займає кілька рядків. Використовується як елемент дизайну, підкреслюючи початок розділів чи тексту.

Виворітка - текст, "розгорнений навиворіт", приклад навспак чи написаний білим на чорному.

Пуля - мітка списку, коло або півколо, проте сьогодні популярними можуть бути різні форми.

Обрамлення - текстова "виїмка", під час вставки до колонки малюнка чи іншого тексту, межі колонки змінюються таким чином, що начебто обгортають цей елемент.

Лінійки - горизонтальні або вертикальні лінії, що відділяють один елемент від іншого, надаючи закінченого вигляду макету.

Рамка - лінія, що відділяє фон, частину тексту чи ілюстрації.

Поради з макетування (М. Волков)

Створіть банк зразків. Коли ви читаєте журнали, книги, газети, річні звіти, проглядаєте рекламні листівки і брошури збирайте зразки особливо вдалих і невдалих рішень. Складайте їх в дві теки, озаглавлені «Хороші» і «Погані», відзначаючи, що добре або погано в даному макеті. Накопичивши достатньо матеріалу, ви відчуєте себе набагато упевненіше в області технічного і художнього редагування.

Складіть план майбутнього документа. Чим простіше, тим краще. Дотримуючись цього правила, зробите менше помилок. Крім того, прості макети виглядають чітко, краще читаються і забезпечують концентрацію уваги читачів.

Не намагайтеся обійняти неосяжне. Наприклад, ви можете розмістити на одній смузі 30 колонок тексту, але хто стане їх читати? Загальне правило: не використовуйте більше трьох спеціальних друкарських ефектів на розвороті з двох смуг.

Ваш макет повинен створювати чітке уявлення про характер документа. Якщо ви компонуєте рекламне повідомлення про продукт, то хай ваш макет виглядає як реклама, а не як науковий трактат.

Ураховуйте можливості типографії

Редактор лондонської газети «Observer» Девід Рендолл в своїй книзі «Універсальний журналіст» зупиняється на п'ятнадцяти принципах верстки. У короткому вигляді вони зводяться до наступного:

1. Перед версткою смуг прикинути, які статті і фотографии на них розмістити.

2. Усвідомити всі проблеми.

3. Якщо в рекламних оголошень незручний об'єм або форма, якщо вони порушують ідеал дизайну, з'ясувати, чи можна їх перенести в інше місце.

4. Визначити об'єм і формат основного тексту і фотографії.

5. Зробити фотографію більше, не допускати, аби інші ілюстрації забивали її.

6. Знімки треба поміщати посеред тексту.

7. Заголовок основної статті має бути на 40 % більше за інші заголовки смуги.

8. Слід групувати схожі за змістом невеликі матеріали разом.

9. Не можна, аби в нижній частині смуга розпалася на кілька дрібних заміток.

10. Бажано, аби між статтями, розташованими вертикально і горизонтально, була напруга, контраст.

11. Не слід розташовувати статті із заголовками однакової ширини один над одним.

12. Не треба вибудовувати заголовки в одну лінію.

13. Добре б використовувати графіку, аби оживити подачу матеріалу.

14. Виділити все -- означає не виділити нічого.

15. Весь час важливо вивчати інші газети.

Апаратне забезпечення додрукарської підготовки

Основними компонентами систем видавничих комплексів є: комплекс технічних засобів (КТЗ) і програмне забезпечення (ПО).

Комплекс технічних засобів -- це набір технічних засобів, необхідних для підтримки діяльності користувачів -- співробітників редакції або видавництва. Такими засобами можуть бути універсальний комп'ютер і набір периферійних пристроїв для введення і виведення информации, що відображають специфіку діяльності користувача.

В якості периферійних (зовнішніх) пристроїв введення-виведення даних используют клавіатуру і мишу.

Принтери. Існує велика кількість друкарських пристроїв, що використовують різні фізичні принципи формування вихідного зображення, проте найчастіше застосовуються наступні типи принтерів:

матричні -- зображення на папері формується друкуючою голівкою за допомогою фарбувальної стрічки. По числу голок в друкуючій голівці розрізняють 9- і 24-голчані матричні принтери. Багато матричних принтерів мають декілька вбудованих гарнітур шрифтів для друку з текстового режиму. Швидкодія матричних принтерів вимірюється числом друкованих знаків в секунду. Сьогодні вони практично мало використовуються.

лазерні -- зображення формується за допомогою лазерного променя, який заряджає поверхню фотобарабана, до неї прилипає фарбувальний тонер, перехідний потім на папір. Закріплення зображення відбувається шляхом термічного нагріву відбитку. Тонер є найдрібнішими краплями смоли, що несуть на собі якнайтонший порошок. У момент нагріву в печі смола вбирається в поверхню паперу, захоплюючи за собою частки фарбувального порошку. Найбільш характерными представниками сімейства лазерних принтерів є принтери Hewlett Packard LaserJet. Якість друку лазерного принтера вимірюється в крапках на дюйм (DPI). Зазвичай принтер обеспечивает якість друку від 300 до 1200 крапок на дюйм, швидкість друку, як правило, 4, 8 або 12 сторінок в хвилину;

струменеві -- зображення формується шляхом уприскування чорнила. Швидковисихаюче чорнило розпилялося з невеликих форсунок (сопів). По своїх характеристиках ці принтери близькі до лазерних. Широко застосовуються струменеві принтеры серії Hewlett Packard DeskJet, Epson Stylus Color та інші. Вони дозволяють отримувати на спеціальному папері кольорові відбитки фотографічної якості.

Для високоякісного кольорового друку використовуються принтери, що застосовують технологію термопереноса парафіну або фарбника (при цьому якість друку порівнянна з кольоровою фотографією).

Сканер -- це пристрій для оцифровування і введення двомірних зображень в ЕОМ видавничої системи. Розрізняють планшетні, барабанні, проекційні сканери. Проекційні сканери ще називають слайдовими, хоча і планшетні, і барабанні теж сканують слайди, але проекційні працюють лише із слайдами.

До основних характеристикам сканерів можна віднести роздільну здатність -- кількість крапок на один дюйм оригінала (dpi), глибину колірності і динамічний діапазон (міра опрацювання деталей зображення в тінях і в светах).

В сучасних персональних сканерів оптична роздільна здатність залежно від якості і швидкості здобуття зображення змінюється в межах від 300 до 1200 крапок на дюйм. Глибина колірності знаходиться в діапазоні від 24 до 42 біт на піксел. Параметр динамічного діапазону для поліграфії має бути не менше 3D.

Цифрові фотокамери надають можливість в процесі експозиції кадру отримувати електронну версію відеоматеріалів у вигляді файлів, які надалі вводяться в ПЕОМ або можуть передаватися у видавництво або редакцію, агентство з будь-якої точки мира по каналах зв'язку.

Програмне забезпечення включає системне і прикладне программное забезпечення і інструментальні засоби.

Основу системного забезпечення складають операційні системы (ОС). Однією з основних характеристик будь-якої ОС є здатність підтримки різних апаратних обчислювальних платформ. На апаратній платформі IBM РС функціонують наступні найчастіше використовувані ОС: MS DOS, Windows 3.1, Windows 95-98, Windows NT, Windows 2000, Windows XP, OS/2. Робочі станції такі, як SUN SPARK, а також фірм IBM, NCR, HP, ICL функціонують під управлінням різних версій багатопрограмних ОС UNIX.

Прикладне програмне забезпечення залежить від характеру завдань. Наприклад, для верстки видань используют PageMaker, QuarkXPress, а для створення илюстрацій до поліграфічної продукції -- такі пакети, як Adobe Photoshop, Adobe Illustrator, Corel Draw. Тексти набираються в основному в середовищі MS Word.

У редакціях і видавництвах технологічний процес орієнтовано на обробку текстової і графічної (ілюстративною) інформації з метою здобуття оригіналів-макетів, фотоформ, пластин, проб, файлів, які надалі можуть бути використані для організації подальшого випуску друкарської продукції.

Як вхідні дані можуть виступати авторські екземпляри рукописів, представлені в машинописному або рукописному виді. Можуть використовуватися файли з електронними версіями матеріалів друкарських видань на дискетах або CD ROM. Поява цифровых фотокамер дозволила отримувати фотозображення у вигляді електронних файлів, готових до негайного введення в ПЕОМ.

Приклад забезпечення апаратними і програмними засобами стандартних видавничих процесів:

Правила набору текстових матеріалів

До появи комп'ютерів текстові матеріали в машинописному вигляді поступали в друкарню, де професійні складачі на клавіатурі лінотипів або набірних автоматів заново відтворювали текст. В даний час професія друкарського складача зникає, і відповідальність за правильний набір лягає на журналістів. У зв'язку з цим приведемо деякі правила введення текстового матеріалу в пам'ять комп'ютера:

* відомо, що на деяких клавіатурах комп'ютера відсутнє тире, у ряді видань цей знак відсутній до сих пір, а замість нього використовується дефіс. Це груба помилка. Для введення в текст знаку тире рекомендується використовувати поєднання клавіш -- (Alt+0151); інколи, наприклад, між датами, використовується коротке тире без пропусків -- (Alt+0150): 1700-1800;

* для запобігання розриву частин слова або поєднання слів використовуються нерозривний дефіс (CTRL+SHIFT+дефис) або нерозривний пропуск (CTRL+SHIFT+пробіл);

* ініціали один від одного відбивають вузьким нерозривним пропуском, а від прізвищ -- звичайним нерозривним пропуском.

* між словами не повинно бути більш за один пропуск, всі вирівнювання виробляються табуляцією;

* не відбиваються пропуском від попереднього слова або цифри крапка, кома, двокрапка, крапка з комою, знаки питання і окличного, символи відсотка (20%), градуса (200), хвилини, секунди;

* необхідно пам'ятати, що побудовані в Microsoft Word таблиці некоректно експортуватимуться у видавничі системи;

* абзацні відступи ні в якому разі не можна замінювати пропусками або табуляцією;

* крапка не ставиться в заголовку і підзаголовку, якщо він відокремлений від тексту, в кінці підпису під малюнком, в заголовку таблиці і усередині неї;

* пропуск ставиться після всіх розділових знаків, за винятком короткого тире, дефіса, що відкриває лапки і відкриваючої дужки;

* пропуск не ставиться перед всіма розділовими знаками, за винятком тире і закриваючої дужки і лапки;

* якщо дужка (лапка) завершує пропозицію, крапку ставлять після неї. Якщо крапка необхідна усередині дужки (лапки), то зовні неї не ставлять;

* дроби не відділяються пропуском від цілої частини (2,3), так само як і математичні знаки (-5+7) і позначення міри;

* між числом і вказівкою розмірності ставиться нерозривний пропуск (10 см).

Література

Буковецкая О. А. Готовим в печать журнал, книгу, буклет, визитку. - М., 2005

Ворошилов В. Техника и технология СМИ. - М., 2000

Галкин С. И. Техника и технология СМИ. Художественное конструирование газеты и журнала - М., 2005

Галкин С.И. Оформление газеты и журнала: от элемента к системе. - М., 1984

Глушаков С. В., Киабе Г. А. Компьютерная верстка: Учебный курс. - Харьков, 2002

Городенко Л. Системи верстки. - К., 2007

Гуревич С. М. Газета: вчера, сегодня, завтра. -М., 2004

Іванов В. Ф. Техніка оформлення газети. - К, 1997.

Картер М. Сучасний дизайн газети. - К., 1998

Ляхов В.Н. О художественном конструировании книги - М., 1975.

Паркер Р. Как сделать красиво на бумаге. - СПб, 2008

Пикок Джон. Издательское дело. - М., 1998

Сергеев И. В. Самоучитель верстки на компьютере. - М., 2008.

Феличи Дж. Типографика: шрифт, верстка, дизайн. - СПб, 2004

Хамадеев А. В. Техника и технология средств массовой информации (печатные издания)

Харроуэр Т. Настольная книга газетного дизайнера. -Воронеж, 1999

Хмылев В. Л. Техника и технология средств массовой информации. - Томск, 2003.

Шевченко В. Е. Техніка оформлення газетного видання. - К., 2003

Размещено на Allbest.ru

...