Гіпертекст як елемент мультимедійного довідкового видання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Анотація

УДК 007:304:001:81

ГІПЕРТЕКСТ ЯК ЕЛЕМЕНТ МУЛЬТИМЕДІЙНОГО ДОВІДКОВОГО ВИДАННЯ

Г.В. Воронка, Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут", вул. Янгеля, 1/37, Київ, 03056, Україна.

У статті розглядається специфічна для сучасних довідкових видань форма організації інформації - гіпертекст. Оскільки переважна більшість сучасних словників та енциклопедій виходять у форматі мультимедійних ресурсів, гіпертекст розглянуто з точки зору його застосування у таких формах довідкових видань. Метою пропонованої статті є вивчення явищ мультимедійності і гіпертекстуальності та визначення гіпертексту як невід'ємного елементу мультимедійного довідкового видання. Для ефективної підготовки мультимедійного довідкового видання редакторові важливо розуміти особливості гіпертексту, щоб правильно вибудувати систему зв'язків між інформаційними одиницями такого інформаційного продукту.

Ключові слова: гіпертекст, гіпертекстуальність, мультимедійність, довідкові видання.

HYPERTEXT AS AN ELEMENT OF MULTIMEDIA REFERENCE BOOK

A.V. Voronka, National Technical University of Ukraine, "Kyiv Polytechnic Institute", 1/37, Yangelia St., Kyiv, 03056, Ukraine, a_voronka@ukr.net.

The article considers hypertext as a specific way to organize information in modern reference books. Since the vast majority of modern dictionaries and encyclopedias are published in the format of multimedia resources, hypertext is considered from the point of view of its application in such types of reference books. The purpose of this article is to study the phenomena of multimedia and hypertext and define a hypertext as an integral element of a multimedia reference book. An effective editor's work on multimedia reference book involves understanding of hypertext characteristics, to build correctly a system of relations between the information units in this information product.

Keywords: hypertext, hypertextuality, multimedia, reference books.

Вступ

Постановка проблеми. Довідкові видання є інформаційним ресурсом, що передає актуальну інформацію максимально лаконічно, точно та у зручній для користувача формі. Сучасні технології дозволяють значно спростити користування цим ресурсом, полегшити доступ до наявної в ньому інформації. В кінці XX - на початку XXI століть довідкові видання змінили свою форму - традиційні друковані книги стали компакт-дисками або он-лайн ресурсами. Це відкрило нові можливості перед користувачами довідкових видань, спричинило зміну внутрішньої організації самого видання, а отже, висунуло нові вимоги до редакторів та авторів цього виду видань. Адже сучасний електронний словник чи енциклопедія вже не є копією свого друкованого варіанту. Найчастіше це оригінальний мультимедійний продукт, що має укладатися за принципом гіпертексту - особливої форми організації інформаційних блоків. Цим і пояснюється актуальність пропонованого дослідження, в якому розглянемо мультимедійність як можливість поєднання різних знакових систем у поширенні інформації довідкових видань і гіпертекст як важливий і необхідний принцип організації мультимедійного довідкового видання.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. У нашій роботі спираємось на розвідки науковців, що вивчали явище мультимедійності - М. Лукіної, І. Фомічової, І. Кірії, Р. Крейга, А. Фагерйорда і Т Сторсул. Згадані дослідники розглядають мультимедійність переважно як рису, характерну для сучасної інтернет-журналістики, проте в нашому дослідженні доводимо, що мультимедійність також реалізується і в сучасних довідкових виданнях. Гіпертекстуальність як ознаку нинішнього інформаційного простору розглядаємо, спираючись на праці А. Баранова, Р. Потапової, Л. Епштейна, Г. Рябова, М. Субботіна, О. Дєдової, С. Корнєва та ін. Гіпертекст як систему організації довідкового видання досліджуємо, спираючись на праці В. Лорії, У. Еко.

Метою статті є вивчення явищ мультимедійності і гіпертекстуальності та визначення гіпертексту як невід'ємного елементу мультимедійного довідкового видання.

Виклад основного матеріалу дослідження

Даючи визначення понять "медіа" і "мультимедіа", дослідники звертають увагу на різні їх аспекти. М. Лукіна та І. Фомічова розглядають мультимедіа як матеріальну реалізацію ідей медіа- конвергенції, тобто злиття усіх каналів поширення інформації в одне ціле [1, с. 75]. Окрім злиття каналів поширення інформації, на думку Р. Крейга, мультимедіа можна розглядати як поєднання різних засобів її подання - від звичайного тексту (або гіпертексту) до фотографій, графіки, аудіо, відео та анімації [2, с. 202].

І. Кірія наголошує, що саме слово "медіа" означає "спосіб комунікації", тобто процес передання інформації. Тому помилковим буде вважати медіа лише засоби масової інформації, адже до медіа належать також і книги, музика, кіно і т. д. [3]. Проте переважна більшість дослідників (М. Дьюз, Р. Крейг, Н. Лосєва, М. Лукіна, І. Фомічова та ін.) розглядають мультимедійність в контексті інтернет-журналістики. Але можливості мультимедіа можуть активно використовуватися при підготовці довідкових видань. Понад те, ефективність цього виду видань, як і ефективність журналістських продуктів, значно зростає завдяки переходу в мультимедіаформат.

Досліджуючи мультимедіатизацію, варто звернутися до терміну "конвергенція". Норвезькі вчені А. Фагерйорд і Т. Сторсул визначили його, виділивши ряд її аспектів, кожен з яких інтерпретує окремий прояв медіаконвер- генції. Розглянемо ці аспекти, розподіливши їх на технологічні та смислові.

1) Отже, до технологічних аспектів медіа конвергенції належать:

- конвергенція мереж (передбачає перетворення аналогового сигналу на цифровий, уможливлюючи трансляцію різних даних);

- конвергенція терміналів (об'єднання колись різних пристроїв в єдиний мультифункціональний пристрій, призначений для прийому і споживання інформації. Конвергенція терміналів стає можливою завдяки конвергенції мереж, тобто що цифровий контент може бути будь-яким виглядом комунікації. До конвергентних терміналів належать комп'ютери, ноутбуки, планшети, смартфони);

- конвергенція послуг (на базі цифрових мереж і терміналів з'являються спільні послуги, абсолютно різні за своєю суттю, але що надаються одним і тим же електронним способом - служби коротких повідомлень в мобільній телефонії, чати, блоги, доступ до електронної пошти через різні пристрої).

2) до смислових аспектів медіа конвергенції належать:

- конвергенція жанрів у результаті зчленування різних медіаплатформ (друкованих ЗМІ з телевізійними на базі інтернет-порталів) жанри, раніше властиві який-небудь одній медіаплатформі, проникають і асимілюються з іншими (наприклад, виникло поняття "інтернет-колонка", "онлайн енциклопедія");

- конвергенція форм передбачає, що за формою довідкові видання поділяються на друковані та електронні. Електронні, у свою чергу, можуть бути копіями паперових енциклопедичних видань або оригінальними мультимедійними ресурсами. За виконанням електронні доідкові видання поділяються на локальні інформаційні ресурси (на компакт-дисках) та ресурси мережі Інтернет. За рівнем активності віртуального середовища довідкові видання бувають пасивні (виключно подання інформації) та інтерактивні (з елементами зворотного зв'язку, із застосуванням Вікі-технології) [3].

Мультимедіатизація інформаційних продуктів загалом і довідкових видань зокрема не відбувається лише на рівні розповсюджувача повідомлень. Вона присутня і на рівні каналів передання інформації, абонентських пристроїв, самих повідомлень і психологічних особливостей їх споживачів.

І. Кірія, характеризуючи мультимедіа як новий спосіб комунікації, розглядає п'ять способів комунікації, що йому передують:

- жест - кодує конкретну поточну інформацію;

- мова - кодує інформацію, у тому числі абстрактну (переживання, спогади і т. д.);

- зображення - фіксує інформацію для передавання у часі і просторі, є першим матеріальним носієм інформації;

- звук - на рівні з мовою використовується для передавання інформації; у вигляді музики виконує ще й естетичну функцію;

- письмо - фіксує інформацію для передання у часі й просторі, при цьому кодування і декодування письма зручніше, ніж зображення [3].

При цьому мова як форма комунікації переважно містить у собі й аспекти

зображення, звуку, жесту, письма. Найскладніший спосіб комунікації, на думку І. Кірії, - письмо, оскільки саме він найбільш абстрактний. Написаний текст абстрагований і від автора (той не присутній у момент прочитання), і від аудиторії (текст завжди направлений до віртуальної, не знайомої автору публіки) [3].

Саме тому письмовий текст вдається до окремої форми комунікації - носія. Ним може бути паперовий, електронний носій (електронний текст) і т. д. Про це пише канадський дослідник, що передбачив "нові медіа", - М. Маклюен: "Особисті і соціальні наслідки будь-якого засобу комунікації витікають з нового масштабу, що привноситься кожним таким розширенням або новою технологією в наші справи. "Вмістом" будь-якого засобу комунікації завжди є інший засіб комунікації. Вмістом письма є мова, так само, як писемне слово служить вмістом друку, а друк - вмістом телеграфу" [4]. мультимедійність гіпертекст довідкове видання

Медіа завжди історично віддавали перевагу якомусь одному основному засобу комунікації: газета і книга - писемності (рідше - зображенню); радіо - усній мові, а телебачення - зображенню. Мультимедіа дозволили об'єднати в одному носії раніше непоєднувані форми інформації - візуальну, текстову і звукову (мовну). Такий носій стає середовищем, в якому відео є продовженням тексту, а звук ілюструється картинками [3].

Ш. Мюнц вживає для позначення цього середовища термін "гіпермедійність" [5], інші дослідники (А. Баранов, Р. Потапова, У. Еко, Л. Епштейн, Г. Рябов, М. Субботін, О. Дєдова, М. Візель, А. Андрєєв та ін.) називають такий інформаційний продукт гіпертекстом. Гіпертекстові технології дають можливість пов'язувати в осмислене ціле на основі виражених внутрішніх зв'язків як власне друкований текст, так і аудіо- та відеозаписи, фотографії, ілюстрації, анімацію тощо.

Оскільки довідкові видання розраховані на фрагментарне сприйняття, то специфічною для них є організація інформації, зумовлена нелінійністю їх інформаційного поля. Наявність системи посилань, як на внутрішню, так і на зовнішню інформацію, робить будь-яке довідкове видання розгалужено системою інформаційних блоків, тобто гіпертекстом. Зручність системи гіпертекстуальних зв'язків безпосередньо впливає на ефективність взаємодії користувача й довідкового видання.

Нелінійний текст довідкового видання підлягає формальному членуванню на частини, для яких характерна смислова закінченість, цілісність і когерентність - ті вимоги, які висуваються до довідкових статей як окремих інформаційних блоків довідкового видання. Крім того, у довідковому виданні завжди наявна система посилань на інформацію, що міститься:

- всередині довідкової статті,

- в інших статтях видання,

- в інших довідкових виданнях чи інформаційних ресурсах.

В електронних версіях довідкових видань ці посилання мають вигляд гіперпосилань, що дозволяють миттєво переходити до необхідної інформації, а отже, значно спрощують роботу користувача з цим виданням. Тому, на думку С. Корнєва, гіпертекст з його безкінечним розгалуженням є незамінним при укладанні довідників, енциклопедій, словників [6].

Найважливішою рисою гіпертексту є нелінійність, непослідовність побудови і сприйняття інформації. М. Субботін зазначає, що "в чистому гіпертексті немає ієрархічної структури, немає фіксованого початку і кінця; тут немає також і замкнутості, притаманної звичайному, лінійному тексту" [7].

На думку О. Дєдової, нелінійність гіпертексту виражається в неможливості слідувати початково закладеному порядку інформаційних одиниць [8]. Парадокс організації довідкового видання, однак, полягає в тому, що це видання має чіткий порядок інформаційних блоків (довідкових статей) - алфавітний (прямий чи зворотний) чи будь-який інший, обраний редакцією і повідомлений користувачеві. Проте цей порядок слугує лише для пошуку інформації, але аж ніяк не означає логіку переходів між інформаційними блоками.

Саме тому важливим етапом підготовки довідкового видання є осмислення зв'язків і навігаційної системи з позиції їх потенційних і реальних властивостей, які створюють образну структуру і визначають якість гіпертекстових зв'язків як потенційного шляху просування користувача в інформаційному полі довідкового видання. В. Лорія розглядає ці зв'язки як функціональний механізм пов'язування ідей, думок, фактів та смислової системи, що визначає зв'язки інформаційних блоків, а також як спосіб пересування інформаційним полем та отримання інформації [9].

В теорії гіпертекстуальності констатуємо три основних напрями трактування гіпертексту:

- сприйняття гіпертексту як особливої смислової організації інформації;

- розуміння гіпертексту як технічного засобу подання інформації в електронних документах;

- гіпертекст як поєднання смислової і технічної організації інформації. Для ефективної роботи з довідковим виданням редакторові важливо розуміти особливості гіпертексту, щоб правильно вибудувати систему зв'язків між інформаційними одиницями видання. Оскільки будь-яке довідкове видання вже за визначенням є гіпертекстом, то при роботі з ієрархічними зв'язками всередині його інформаційного поля редактор має сприймати гіпертекст насамперед як спосіб смислового членування традиційного тексту. Якщо ж довідкове видання готується в електронній формі, тоді слід враховувати й технічні особливості роботи з гіпертекстом. Поєднання двох принципів розуміння гіпертексту важливе при підготовці видання і в друкованій, і в електронній формі, а також для розробки глобальної структури взаємозв'язків між інформаційними блоками як всередині видання, так і між виданням і зовнішніми інформаційними ресурсами.

Гіперпосилання поділяються на два типи [9]:

- Локальні/внутрішні гіперпосилання - посилання на інші частини того самого видання. У довідкових виданнях це посилання всередині самої довідкової статті, посилання на інші статті, посилання на додатки. Локальні гіперпосилання встановлювати легко, для цього редакторові слід лише контролювати весь текст видання, з яким він працює.

- Глобальні/зовнішні гіперпосилання - посилання на інші видання чи електронні інформаційні ресурси. Цей вид посилань потребує уважного опрацювання редактором. Адже у випадку підготовки друкованого видання здійснити перехід до іншого видання для користувача може бути складно, а іноді й неможливо (рідкісне або давнє видання). Якщо видання готується в електронній формі, зовнішні посилання активувати легше, проте через швидку зміну інформації в Інтернеті деякі ресурси за цими посиланнями доволі швидко стають недоступними. Ця проблема особливо актуальна для публікацій на CD-ROM. Тому під час підготовки електронних довідкових видань слід передбачити можливість оновлення даних, не використовувати посилання на ресурси, що зазнають частих змін, або ж створити власну базу даних, що буде постійно оновлюватись і підтримуватись у робочому стані.

Отже, в електронних мультимедійних виданнях є можливість реалізувати систему гіперпосилань, що забезпечує динамічний зв'язок між об'єктами обраної статті та іншими джерелами та розвинений пошуковий механізм із врахуванням функції ігнорування регістру літер. Крім того, гіпертекстова структура видання дає можливість ефективного поєднання тексту, таблиць, графіків, діаграм, анімації, аудіо- та відеоматеріалів, залучення низки навчальних та консультаційних джерел, інформаційного моделювання та навігації [10].

Навігація передбачає рух через визначений стрій тексту, в якому використовуються спеціальні маркери - гіперпосилання. Мультимедіа-документ полегшує пошук і перехід між інформаційними блоками, а також дає більше можливостей для створення власного порядку читання і переміщення в інформаційному полі документу [3]. Довідкові видання за визначенням не призначені для суцільного читання - користувач сам обирає фрагменти з важливою для нього інформацією. Саме тому для нього така важлива навігація, тобто максимально швидке і зручне переміщення від одного елемента видання до іншого.

Традиційні текстові документи (як і фонографічні чи кінодокументи) передбачають, що користувач сприймає інформацію лінійно. Проте, як довели психологи і психолінгвісти другої половини ХХ століття, людська свідомість і пам'ять діють не лінійно, а радіально, тобто, вони схожі на систему цент- рів-ідей, пов'язаних асоціативно-ієрархічними переходами. Отже, сприйняття інформації відбувається фрагментарно, з виокремленням найважливіших для користувача аспектів [11]. А. Залевська підкреслює, що "неодмінною умовою існування осмисленого тексту є наявність людини, що здатна при сприйнятті цього тексту зіставити його знакову форму з наявними в її свідомості продуктами переробки різноманітного досвіду взаємодії з дійсністю" [12].

О. Красноярова розглядає гіперпосилання як маркери вибору смислової перспективи, неактивні, проте, як самостійний смисл. Щоб закладений у гіперпосиланні смисл проявився, воно має взаємодіяти з інформаційними потребами користувача, його інтересами та системою цінностей. Дослідниця наводить декілька ситуацій, коли ця взаємодія можлива: по-перше, користувач може за допомогою посилань встановити ті чи інші внутрішньотекстові зв'язки; по-друге, виявити міжтекстові зв'язки; по-третє, помітити позатекстові зв'язки - інтертекстуальні посилання до попереднього досвіду користувача, що безпосередньо не пов'язаний з гіпертекстом [13].

Висновки

Сучасні довідкові видання все частіше виходять у формі мультимедійних продуктів, що дає можливість поєднання текстової інформації з графічною, відео- та аудіо матеріалами, а також дозволяє за допомогою різних варіантів і різних смислових схем отримувати інформацію, використовуючи природні інтелектуальні можливості людини. Таким чином, мультимедійне довідкове видання - це ресурс, який користувач створює сам на основі численної запропонованої кількості варіантів. У цьому й полягає принципова особливість мультимедіа - без втручання користувача інформація залишається неповною, адже тільки користувач може своїми діями вивести на екран і спожити інтегральну версію інформації.

Для ефективної підготовки мультимедійного довідкового видання редакторові важливо розуміти особливості гіпертексту, щоб правильно вибудувати систему зв'язків між інформаційними одиницями такого інформаційного продукту. Оскільки будь-яке довідкове видання вже за визначенням є гіпертекстом, то при роботі з ієрархічними зв'язками всередині його інформаційного поля редактор має сприймати гіпертекст насамперед як спосіб смислового членування традиційного тексту, враховуючи, проте, й технічні особливості роботи з гіпертекстом.

Система гіперзв'язків мультимедійних видань потребує подальшого дослідження, особливо на матеріалі сучасних популярних електронних словників та енциклопедій.

Список використаних джерел

1. Лукина М.М., Фомичева И.Д. СМИ в пространстве Интернет / М.М. Лукина, И.Д. Фомичева. - М.: Изд-во МГУ им. М.В. Ломоносова, 2005. - 87 с.

2. Крейг Р. Інтернет-журналістика / Р. Крейг. - К.: Видавничий дім "Києво-Могилян- ська академія", 2007. - 323 с.

3. Кирия И. Журналистика и конвергенция: почему и как традиционные СМИ превращаются в мультимедийные / под ред. А.Г. Качкаевой. - М., 2010. - 200 с.

4. McLuhan, M., (1964), Understanding Media: The Extensions of Man, McGraw Hill, New York, P 9-10.

5. Munz S. Definitions sur F"hypertexte" / S. Munz [Електронний ресурс]. - режим доступу: http://fr.selfhtml.org/introduction/hypertexte/definitions.htm (Дата доступу 12.02.2015).

6. Корнев С. "Сетевая литература" и завершение постмодернизма: Интернет как место обитания литературы / С. Корнев // Новое литературное обозрение. - 1998. - №32. - С. 29-47.

7. Субботин М.М. Гипертекст. Новая форма письменной коммуникации / М. М. Субботин // Итоги науки и техники. - Сер. Информатика. - М.: ВИНИТИ, 1994. - С. 32.

8. Дедова О.В. Лингвистическая концепция гипертекста: основные понятия и терминологическая парадигма / О.В. Дедова // Вестник Московского ун-та. Сер. 9, Филология. - 2001. - №4. - С. 22-36.

9. Лория А.В. Электронное издание на базе гипертекста. - Автореф. Диссертации на соискание ученой степени кандидата филологических наук. - Москва, 1998. - 23 c.

10. Бєсєдіна Л.Л. Лінгвістичні аспекти розроблення електронної енциклопедії законодавства України / Л.Л. Бєсєдіна, В.А. Проценко // Правова інформатика. - К., 2010. - № 3 (27). - С. 75-80.

11. Бьюзен Т., Бьюзен Б. Супермышление / Т. Бьюзен, Б. Бьюзен. - Минск: ООО "Попурри", 2003. - 177 с.

12. Залевская А.А. Гипертекст как познавательная универсалия // Гипертекст как объект лингвистического исследования: Материалы III международной научно-практической конференции, 20 июня 2013 / отв. редактор С.А. Стройков. - Самара: ПГСГА, 2013. - С. 61-70.

13. Красноярова О. От книжного текста к гипертексту / Красноярова О. // Научно-культурологический журнал. - №13 [231]- 25.07.2011. - режим доступа: http://www. relga.ru/Environ/WebObjects/tgu (Дата доступа 23.02 2015).

References:

1. Lukina M.M. and Fomicheva I.D. (2005), Media in the Internet, Publishing House MGU n.a.. Lomonosov, Moscow, 87 p.

2. Kreig R. (2007), Internet Journalism, Publishing House Kyevo-Mogylianska Academy, Kyiv, 323 p.

3. Kirija I. (2010), Journalism and Convergence: Why and How Traditional Media are Transformed into Multimedia, Moscow, 200 p.

4. McLuhan M., (1964), Understanding Media: The Extensions of Man, McGraw Hill, New York, P 9-10.

5. Munz S. Definitions sur F"hypertexte" - available at: http://fr.selfhtml.org/introduction/ hypertexte/definitions.htm (accessed 12 February 2015).

6. Kornev S. (1998), "Network Literature" and the End of Postmodernism: the Internet as a Place of Living Literature, New Literary Review, No. 32, pp. 29-47.

7. Subbotin M.M. (1994), The hypertext. A new form of written communication, Summary of Science and Technology, vol. `Informatics', pp. 32.

8. Dedova O.V. (2001), The linguistic concept of hypertext: basic concepts and terminology paradigm, News of Moskow university, vol. `Filology', No. 4, pp. 22-36.

9. Loriya V (1998), Electronic edition based on hypertext, Abstract of the PhD diss., Moscow, 23 p.

10. Besedina L.L. (2010), Linguistic aspects of the development of the electronic encyclopedia of Ukrainian legislation, Juridical informatics. No. 3 (27), pp. 75-80.

11. Buzan T., Buzan B. (2003), How to mind map, OOO "Popurri", Minsk, 177 p.

12. Zalevskaya A.A. (2013), Hypertext as a cognitive universal, in Stroykov S.A. (Ed.), Proceedings of the III International Scientific Conference "Hypertext as an object of linguistic research", 20 June 2013, Samara, pp. 61-70.

13. Krasnoyarova O. (2011), From book text to hypertext, Scientific and Culturologic Journal, No. 13(231), available at: http://www.relga.ru/Environ/WebObjects/tgu (accessed 23 February 2015).

Размещено на Allbest.ru