Мовна гра як прояв постмодерністської тенденції у журналістському тексті

Размещено на http://www.allbest.ru/

Анотація

УДК 82-92:811.161.2

МОВНА ГРА ЯК ПРОЯВ ПОСТМОДЕРНІСТСЬКОЇ ТЕНДЕНЦІЇ У ЖУРНАЛІСТСЬКОМУ ТЕКСТІ

Г.О. Гершун, Дніпропетровський національний університет імені О. Гончара, вул. Наукова 13, Дніпропетровськ, 49050, Україна.

У статті досліджено прийоми мовної гри у контексті парадигми постмодернізму на матеріалах електронних версій видань "День", "2000" та "Сегодня". Здійснена аналітична робота дозволила виділити та класифікувати основні види мовних ігор у журналістських творах, що притаманні саме постмодерністському напряму: специфічні метафори, прийоми словотворення, інтертекстуальність, каламбури. Були визначені їх головні функції (естетична та функція впливу, що включає в себе оцінку і маніпуляцію) та особливості вживання. Зазначені прийоми перетворюють журналістський текст на різновид гіперреальності. Такий матеріал існує незалежно від дійсності, адже він наповнений вже не фактами, а їх трактуваннями, про які повідомляє реципієнту іронічна оцінка або знижений тон. Цим дослідженням ми підтверджуємо наявність ознак постмодерністської течії у сфері ЗМІ.

Ключові слова: постмодернізм, мовна гра, інтертекстуальність, іронія, комічний ефект.

LANGUAGE GAME AS F FEATURE OF POSTMODERNISM IN JOURNALIST'S TEXT

G.O. Gershun, Dnipropetrovsk National University Oles Honchar, 13, Naykova St., Dnipropetrovsk, 49050, Ukraine, favnann@gmail.com.

Language game (in electronic versions of newspapers "Day", "2000" and "Segodnya") as a part of postmodern phenomena is researched in this article. We have analyzed modern texts, separated and classified the main types of language games in journalists' texts, which are specific metaphor, derivation, intertextuality, wordplay. General functions of language games are aesthetic and influent (including rating and manipulation). They turn journalists' materials into a kind of hyper reality. Such texts exist independently, because they are full of interpretations, but not facts. These interpretations reveal themselves by means of irony. With this research, we prove the presence of postmodern course in the field of mass media.

Keywords: postmodern, language game, intertextuality, irony, comical effect.

Вступ

Постановка проблеми. Розвиток інформаційного суспільства разом із модернізацією технічної складової, що спровокувала пришвидшення потоків інформації, вимагають від сучасних українських ЗМІ організації форми та змістового наповнення матеріалів, пошуку нових засобів впливу на аудиторію. Постмодерністська течія, що поступово розповсюджується з мистецького поля до інших сфер суспільного життя, якнайкраще відповідає сучасним потребам мас-медіа. Оскільки останні несуть у собі функцію формування громадської думки, то важливо дослідити механізми постмодернізму, що діють у цій системі та розглянути практичний аспект їх використання. У статті ми досліджуємо явище мовної гри у ЗМІ з точки зору нової парадигми.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Особливості вживання мовної гри вивчають у декількох аспектах: розмовному, художньому, рекламному та мас-медійному. Нас цікавить останній, дослідженню якого присвятили свої праці С. Ільясова, Л. Лісоченко та О. Лісоченко. Із активним розвитком інтернет-ЗМІ зростає цікавість до зазначеного феномену саме в електронному тексті. Розробкою цієї теми займаються науковці І. Горошко, Т Колокольцева, О. Косенко, Н. Третяк, О. Халіман, Б. Шарифуллін та ін. Проте мовна гра у масмедіа досі не розглядалась з точки зору постмодернізму.

Метою статті є визначення, класифікація та характеристика постмодерністських прийомів мовної гри, що використовуються в журналістських матеріалах українських ЗМІ (на прикладі електронних версій видань різного політичного спрямування - "День", "2000" та "Сьогодні").

Виклад основного матеріалу дослідження

На сьогодні існує кілька підходів до визначення поняття мовної гри. Дослідниця Т. Грідіна визначає її ключовий аспект як розуміння умовності мовленнєвих прийомів, розрахованих на розпізнання реципієнтом ігрового коду спілкування, який можна виділити лише спираючись на мовний стереотип, а вже руйнування котрого і спричиняє парадокс сприйняття відповідної тактики гри. Вона завжди націлена на використання лінгвістичних прийомів, що підкреслюють парадокс між стандартною формою та значенням знаку і новою асоціативною обробкою мовленнєвого знання [1]. В. Санніков говорить, що мовна гра - це певна "неправильність", що усвідомлюється адресантом та використовується навмисне. Обов'язковою умовою є адекватна реакція з боку реципієнта. "Навмисна неправильність" провокує бажання підтримати гру та дізнатися наміри автора [2, с. 496]. Дослідник В. Шаховський вважає її відхиленням від певних правил, що, тим не менш, залишається у рамках норми та базується на "креативній компетенції комунікантів у певному емотивному дискурсі" [3, с. 367]. Обов'язковою для реалізації мовної гри є умова адекватного сприйняття з боку реципієнта. Дослідники Л. Лісоченко та О. Лісоченко наголошують на тому, що мовна гра являє собою оперування фреймами та скриптами - "декларативними та процедурними знаннями" - мовної особистості. У результаті залучення адресата до процесу розуміння мови ми отримуємо нове знання, що пов'язує одним з видів логічних відносин текст, який бачимо та чуємо, з підтекстом, котрий не бачимо та не чуємо [4].

Якщо спробувати знайти спільне у підходах, то можна виявити дві системотворчі ознаки мовної гри: навмисна анормативність та комічний ефект. Головним критерієм є компетенція адресанта. Отже, мовну гру можна визначити як явище усвідомленого порушення мовних норм та мовленнєво-текстових стандартів, що супроводжується виникненням комічних конотацій та спрямоване на досягнення певного комунікативного ефекту.

Щодо ієрархії функцій мовної гри, то провідною залишається естетична, що витікає, на думку дослідниці С. Сметаніної, з установки на новизну форми, зміщення акценту з того, про що говорять, на те, як про це говорять [5, с. 178]. Інколи науковці, наприклад В. Санніков, визначають цю функцію як розважальну [2, с. 9]. Для мас-медійного аспекту важливими є функції оцінки та маніпуляції, на яких наголошують Л. Амірі, С. Ільясова [6] та В. Шаховський [3]. Н. Клушина пропонує таке розуміння мовної гри, що найповніше відображує специфіку цього явища у ЗМІ. Вона говорить про неї як про могутній механізм оцінки, що керує свідомістю суспільства [7]. Іронію дослідниця розглядає як спосіб інтерпретації дійсності, що має інтенціональний характер, таким чином, ми можемо говорити про функцію впливу. Саме її можна вважати системотворчою для мовної гри у сучасних ЗМІ, адже їх дискурс спрямований на перетворення дійсної інформації під певним кутом зору. Функція впливу у журналістських матеріалах може виражатися шляхом створення комічного ефекту, що розширює смислове наповнення тексту перетворюючи комічне на специфічний прийом аргументації.

Мовна гра у постмодерністській парадигмі характеризується іронічністю, приниженням змісту, зверхністю викладу. Її прийоми у журналістських текстах можна розділити на чотири групи.

Першу складають "свіжі" метафори, що використовуються замість стертих, руйнування сталих висловів. Найяскравіше вони представлені у заголовках журналістських матеріалів, характерним для стилю яких є спрямованість на зовнішній ефект: