Розважальний характер сучасного телебачення: перспективи та тенденції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття

на тему: Розважальний характер сучасного телебачення: перспективи та тенденції

Стаття

А.О. Недо

У статті описано тенденції розвитку розважального телебачення в Україні, як: вестернізація, макдональдизація, таблоїдизація, розвиток пост-шоу. Вестернізація як процес запозичення комерційних форматів розважальних шоу у США та країнах Західної Європи. Макдональдизація як процес спрощення форматів програм. Таблоїдизація як процес маніпулювання увагою глядача через провокаційні анонси програм. Розвиток пост-шоу як процес створення програм, що доповнюють реаліті-шоу

Ключові слова: телебачення, розвага, телевізійний маркетинг, ток-шоу, реаліті-шоу, вестернізація, ма- кдональдизація, таблоїдизація, розвиток пост-шоу

Keywords: television, entertainment, TV marketing, talk show, reality show, westernization, McDonaldization, tabloidization, development of post-show

Вступ

Постановка проблеми тенденцій та перспектив розважального телебачення зумовлена низкою причин. По-перше, зростаючою кількістю розважальних програм, які, як близнюки, схожі, одна на одну. При цьому вони ґрунтуються на примітивних та західних цінностях. Майже у всіх них відсутній виховний чи певний моральний підтекст. По-друге, такий стан речей негативно впливає на процес соціалізації. Адже викликає дуже великий сумнів позитивний влив розважальних програм на формування ідеалів та цінностей сучасної людини. Тим більше, що грайливий характер та несерйозність починають домінувати не лише по відношенню до телебачення, але й до життя усіх громадян України.

Літературний огляд. Існує низка робіт, які присвячені вивченню того чи іншого аспекту розважального телебачення. Так, С. Акінфієв [1] досліджує жанрову специфіку розважального телебачення; C. Блавацький [2] - специфіку прояву явищ жовтої преси та таблоїдів у сучасних ЗМІ; С. Жуков [3] - розглядає особливості реаліті-шоу; О. Мітчук [4] - особливості ток-шоу в українському ефірі; Г. Набокова [5] - розважальну культуру на телебаченні у цілому; О. Невмержицька [6] - вплив розважального телебачення на виховання молоді. Однак існує коло питань, які сучасні науковці оминають своєю увагою. Так, наприклад, відсутні прогностичні чи аналітичні дослідження програм розважального характеру на українському телебаченні. Адже вивчення зазначеного вище феномену зводиться до теоретичного опису різновидів жанрів такого типу телебачення та специфіці каналів, які транслюють такі програми.

Мета дослідження. Визначити перспективи та тенденції розвитку розважального телебачення в Україні.

У цілому, дослідниця Г. Набокова наголошує на тому, що: «Сучасна телевізійна масова культура зорієнтована на потреби в дозвіллі, розважанні, емоційній компенсації й розрядці. Вона є дистанційова- ною від вишуканих смаків й глибоких духовних шукань, має меншу художню цінність, ніж елітарна культура» [4].

Така точка зору має право на існування. Оскільки багато науковців дотримуються подібних поглядів. Так, наприклад, C. Жуков слушно зазначає, що: «Розважальність - це «суперідеологія», особлива якість, яку телебачення повідомляє практично всім предметам, що висвітлюються. Бажання «розслабитись, перемкнути увагу», «відволіктися від проблем», «відпочити після роботи» є основною установкою сучасного глядача при перегляді телебачення та виборі програм» [3].

Розвага та розважальність як явище та якість знаходять своє відображення в телевізорах завдяки телевізійному маркетингу. І. Черемних дає таке визначення цій специфічній функції управління: «Телевізійний маркетинг - це соціальна технологія, спрямована на задоволення потреб людей в інформації і розвазі завдяки доставці телевізійного продукту. Ідеться про визначення найбільш рейтингової розважальної телепрограми, в яку доцільно вкладати гроші, окреслити оптимальний ефірний час її показу з метою якнайповнішого задоволення духовних потреб телеглядачів, зважаючи на їхню загальну культуру й професійну підготовленість, спосіб життєдіяльності та прагнення подальшого самовдосконалення» [7].

Очевидно, що основу розважального телебачення складають програми відповідного спрямування. Так, С. Акінфієв зазначає: «Розважальна телепрограма - це телепрограма, що є формою і способом проведення дозвілля, розрахована на емоційну реакцію аудиторії, пов'язану з отриманням задоволення, насолоди, емоційного комфорту і релаксації» [1].

Трактуючи розважальні передачі чинником виховання, О. Невмержицька визначає їх як «такі, що впливають на свідомість та підсвідомість споживача, транслюючи певні групи цінностей, при цьому форма подачі інформації характеризується видовищністю, спрощеним змістом, що дозволяє засвоювати пропаговані цінності непомітно та ненав'язливо. Вони виконують інформаційно-пізнавальну, комунікативну, виховну та рекреативну функції. Автори цих програм здебільшого звертають увагу на останню з перерахованих функцій, нехтуючи виховною» [6].

1) отримання задоволення, позитивних емоцій;

2) зняття напруги (рекреація та релаксація), редукція тривоги;

3) відхід від реальності (ескапізм);

4) азарт;

5) емоційне осмислення комічного (гумор) [1].

Вестернізація як процес запозичення зразків та норм поведінки у США та країнах Західної Європи. У вимірі телебачення має насамперед прояв у запозиченні та використанні вже популярних та перевірених форматів розважальних телепередач.

Ю. Щербина зазначає, що: «Розважальні програми на українському телебаченні почали домінувати над інформаційними з кінця 1990-х рр. Розважальна функція журналістики нині є найбільш критикованою й найменш дослідженою, хоча з-поміж інших функцій мас-медіа вона разом з інформаційною завжди були домінуючими. Розважальні програми американського походження стали прабатьками українських. Відтак, розважальний контент на вітчизняних телеканалах демонструє глядачеві український аналог американських телепрограм» [10].

З огляду на те, що ліцензія на використання вже перевіреного та ефективного формату шоу є дорогою, її може собі дозволити лише «багатий» канал. Так, одним із таких в Україні є СТБ. Це видно навіть з кількості західних форматів, які переважають в щоденному ефірі каналу.

В ефірі СТБ виходять українські версії таких міжнародних форматів: «Україна має талант» (британський телеформат «Got Talent» Саймона Ковела, компанія SYCOtv); «Х-Фактор» (британський телеформат «X-factor» Саймона Ковела, компанія SYCOtv); «Танцюють всі» (американський телеформат «So you think you can dance», Саймон Фулер, Найджел Лізгоу, телеканал <^ох»); «Холостяк» (американський формат Майка Флейса, 2002 рік, телеканал «АВС»); «Зважені та щасливі» (американський формат «The Biggest Loser»); «Я соромлюсь свого тіла» (британський формат «Embarrassing Bodies», Channel 4, 2007 рік); «Детектор брехні» (колумбійський формат «Nada mas que la verdad», «Нічого, крім правди», формат створив американський продюсер Говард Шульц); «Май- стерШеф» (американський формат «Master Chef», телеканал «Fox», 2009); «Битва екстрасенсів» (шоу створено на базі британського формату «Britain's Psychic Challenge»); «Кохана, ми вбиваємо дітей» (британський формат «Honey, we're killing the kids», BBC), «Танці з зірками» (британський телеформат «Strictly Come Dancing», ВВС, 2004 рік), «Вагітна в 16» (американський телеформат реаліті-шоу «16 and pregnant», автор формату - Лорен Долген, телеканал MTV, 2009) та «Міняю жінку». Це українська адаптація британського реаліті-шоу Wife Swap [11].

На нашу думку, дуже слушно зазначає В. Лубська: «Останніми роками вестернізація значно впливає на характер і зміст телевізійних програм, що відображається в активній заангажованості західних країн. Західні цінності, які так нав'язуються суспільству, призводять до зміни ціннісних орієнтацій у певної частини населення. Усе це обумовлюється низьким рівнем конкурентоспроможності сфери мас-медіа в Україні порівняно із Заходом. Труднощі в проведенні всебічної модернізації вітчизняної галузі зберігають і відтворюють ситуацію залежності змісту продуктів мас-медіа від економічних і політичних інтересів провідних зарубіжних країн. Таким чином, соціальні і культурні пріоритети, що сформувались при слабкій участі держави в управлінні сферою мас-медіа, значно знижують роль інформаційних джерел у просуванні серед населення ідей патріотизму, консолідації, почуття національної й громадянської ідентифікації» [12].

Тобто, вестернізація з метою комерціоналізації і, як наслідок, глобалізації має позитивні наслідки для прибутків каналів і негативні - для українців. розважальна телепрограма вестернізація макдоналізація

Наступна тенденція та перспектива - це макдональдизація, тобто процес спрощення та раціоналізації суспільного життя шляхом використання принципів, на яких базується робота ресторанів мережі фастфуд «Макдональдс». Дж. Рітцер, дослідник, який вперше ввів цей термін, виділяє такі його риси.

Перша риса - це ефективність, що полягає у створенні ресторанами швидкого обслуговування сприятливих умов для швидкої їжі, необхідних за сучасного динамізму життя як окремої людини, так і суспільства [6]. На телебаченні це проявляється у створенні програм, які швидко можуть допомогти людині задовольнити потребу у розвазі. Адже не потрібні володіння певними навичками, вміннями, мовою чи знаннями для того, щоб просто увімкнути необхідну програму і перестати думати. Тобто, максимальний результат досягається за найменший проміжок часу, що й визначає ефективність розважальних програм. Також цю рису підкріплює зазначена вище тенденція. Коли формати програм, ефективність яких була вже перевірена в інших країнах, починають показувати українському глядачеві.

Друга риса макдональдизації - це можливість прорахунку, що полягає в існуванні чітко стандартизованої системи оцінки якості, швидкості, кількості та вартості вироблених товарів і послуг [13, 14]. Ця риса на телебаченні проявляється у можливості прорахунку можливої комерційної вигоди від програми. Також за допомогою сучасних технологій та знання психології глядача визначається найбільш ефективний час та день показу програми. З урахуванням смаків споживача часто ведучими шоу стають популярні діячі шоу-бізнесу (співаки чи актори). Адже знаючи рейтинги та популярність ведучого, можна легше прорахувати ефективність програми у цілому.

Третя риса - це передбачуваність, яка полягає у тому, що товари і послуги будуть однаковими, незалежно від часу і місця, коли і де вони пропонуються. Це додає відчуття комфорту і певної, тимчасової стабільності, які є недостатніми у нинішньому хаотичному світі [13]. На телебаченні це проявляється в чіткій вимозі та стандартах до форматів програм й поведінки ведучих ток-шоу. Так, ми це можемо побачити, порівнявши, наприклад, шоу «Х-фактор» в різних країнах. То побачимо, що вони 100 % втілюються на екрані за однаковими стандартами.

Четверта риса макдональдизації - це контроль, що полягає у здатності здійснювати різнобічний контроль, починаючи із внутрішньо-організаційного контролю над працівниками та характером роботи, продовжуючи контролем за процесом виробництва, виготовлення та продажу продукції та закінчуючи контролем над споживчою поведінкою клієнтів [13]. Ця функція на телебаченні проявляється у контролі як рейтингів програм, так і поведінці персоналу каналів та глядачів.

Таким чином, спрощення форматів програм, швидкість отримання результату, простота доступу, відчуття комфорту та легкості - це все відбувається на ТВ і є проявом саме процесу макдональдизації.

Третя тенденція - це таблоїдизація. Уточнимо, що таблоїдне видання чи таблоїд - це малоформатна газета з відносно невеликими фрагментами тексту, яскравими заголовками, які привертають увагу, великими ілюстраціями, інтригуючими анонсами. Протягом багатьох років таке подання інформації вважалося виключно цариною бульварної журналістики. Проте в процесі динамічної конкуренції в медіа-індустрії до таблоїдних прийомів почали вдаватися й так звані якісні медіа, відшуковуючи шляхи максимального утримання (уже навіть не збільшення) читацької чи глядацької аудиторії [11].

Таким чином, будь-які анонси програм на багатьох каналах мають всі характеристики таблоїдів. Дедалі більше ця тенденція простежується не лише по відношенню до розважальних передач, а й до всього телебачення в цілому. Так, наприклад, телевізійні новини перестають мати суто інформаційний характер. Все більше історій висвітлюється про реальних та простих людей. Заголовки все більше привертають увагу та стають більш пафосними, аніж інформація, що в результаті оприлюднюється. Прикро, що навіть в анонсах до програм застосовується маніпуляція з «вирваними» з контексту словами. Все це робиться для того, щоб викликати у глядача бажання подивитися те чи інше шоу.

Ще одна тенденція та перспектива, яку ми визначаємо - це зростання кількості пост-шоу, які супроводжують реаліті-шоу. С. Жуков зазначає, що: «Реаліті-шоу - це «ерзац-продукт» культури, який не породжує власний продукт, а лише імітує явища спеціалізованої культури, користується її формами, смислами, професійними навичками, нерідко пародіює їх» [3].

До реаліті-шоу на українському телебаченні ми можемо віднести програми, в яких відбуваються змагання талантів: співочі, танцювальні та кулінарні. Адже, С. Жуков визначає, що «важлива відмінність реаліті-шоу від інших форматів - це створення штучного середовища, яке чимось схоже на справжнє або створюється в певному просторі, але виконує спеціальні функції, що вкрай важливі для глядача» [3].

Таким чином, пост-шоу - це програми, в яких обговорюється те, що відбувалось в іншій розважальній передачі. Так, наприклад, це серія пост-шоу різних проектів (пост-шоу «Страсті по ревізору» (після програми «Ревізор»), пост-шоу «Танцюють всі», пост-шоу проекту «Зважені та щасливі», пост-шоу «МайстерШеф», пост-шоу проекту «Холостяк» - «Як вийти заміж»).

Отже, у результаті проведеного дослідження нами визначено, що розважальність - це ключова якість та риса сучасного телебачення. При цьому більша частина програм на українському телебаченні представлена у вигляді форматів шоу, які запозичені у США та у країнах Західної Європи. Г оловними характеристиками сучасного телебачення можна виділити наступні: