Вербальне відображення твору образотворчого мистецтва в друкованому медіатексті: єдність об’єктивного і суб’єктивного

Христина Дацишин Львівський національний університет імені Івана Франка, вул. Генерала Чупринки 49, 79044, м. Львів, Україна, е-mail: chrystyna.datsyshyn@gmail.com

Анотація

Статтю присвячено аналізу вербального відображення твору образотворчого мистецтва в друкованому медіатексті. Досліджено засоби, які об'єктивно відтворюють зміст, а також ті, що виявляють особливості суб'єктивного сприйняття.

Ключові слова: медіатекст, вербальні засоби, мистецька журналістика, об'єктивне і суб'єктивне.

The article analyzes the verbal presentation of fine art work in the printed media-text. The author examines means which objectively reflect the content of the picture, as well as those that embody the subjective perception.

Key words: media-text, verbal means, art journalism, objectivity and subjectivity

вербалізація візуальний образ газета

Публікації на мистецьку тематику в сучасних українських медіа займають далеко не провідні позиції. З одного боку, це зумовлено зменшенням інтересу широкого кола читачів до проблем культури. А з іншого - обмеження мистецької тематики знімає проблеми культури з порядку денного. Журнал “Телекритика” навіть організував круглий стіл “Чи є мистецтву місце у ЗМІ” [9], і вже сама можливість такого формулювання теми свідчить про глибину проблеми.

Зменшення інтересу до проблем культури змушує журналістів шукати нові точки дотику між мистецтвом і читачем, і вибір засобів не завжди спрямований на якісне інформування про мистецький твір; часто мистецтво є лише приводом для інформації про ціну твору, доброчинність, світське життя тощо. Публікації рубрики “Культура” багатьох видань, які мають виконувати широкий спектр функцій, насамперед просвітницьку, аксіологічну, культурно-виховну, популяризаторську, інформаційну тощо, щораз частіше обмежується завданням розважати читача [10].

Відповіді на питання про сучасний підхід до висвітлення проблем культури намагалися дати автори видання “Як писати про культуру” [13]. Закономірним є відображення в публікації власного, суб'єктивного погляду на мистецький твір, адже “мистецька преса є особливим типом оцінювання і розуміння мистецтва” [2]. На думку журналістів-прак- тиків, все, що написане “про культуру або мистецтво”, “повинно бути натхненно” [10]. Важливо, щоб публікація зацікавила читачів, комусь дала достатнє уявлення про твір мистецтва, когось спонукала побачити його наживо. Британські науковці запевняють: “Мистецька журналістика важлива, оскільки несе відповідальність за встановлення зв'язку між реципієнтом та самою природою мистецтва” [14].

У сучасному українському журналістикознавстві проблемам мистецької журналістики присвячено праці О. Іванової (літературна журналістика) [2], В. Галацької (театральна журналістика) [1], К. Пирогової (арт-журналістика) [6]. Мову публікацій на мистецьку тематику досліджували І. Хархан [8], Л. Шевченко [12]; суб'єктивну оцінку вивчали В. Матола [4], В. Ткачук [7], І. Онищенко [5]. Використання вербальних засобів для візуалізації твору образотворчого мистецтва в друкованих медіатекстах потребує окремого дослідження. Мета статті - виявити текстові елементи, які відображають особливості вербалізації візуальних образів, об'єктивне і суб'єктивне у сприйнятті твору образотворчого мистецтва. Матеріалом дослідження стали публікації на тему образотворчого мистецтва у газетах “Дзеркало тижня” та “День”. Саме ці засоби масової інформації намагаються якомога якісніше висвітлювати проблеми культури, інформувати читачів про події і явища у мистецькому процесі, давати інформацію для самостійного аналізу.

Друкований медіатекст дає журналістові широкі можливості, адже тут можна вдаватися як до опису, так і до аналізу та інтерпретації мистецького твору. Опис відрізняється від аналізу та інтерпретації відсутністю оцінних епітетів. Аналіз передбачає виділення окремих структурних частин твору та їх якостей з метою дослідження їх специфіки. Інтерпретація - тлумачення смислової сторони твору на різних рівнях, через співвіднесення із цілістю вищого порядку, пошук широких смислових конотацій [3]. І якщо у мистецтвознавстві таке розмежування є досить чітким, то в журналістиці опис, аналіз та інтерпретація дуже часто переплітаються, тут помітним є підкреслено суб'єктивне сприйняття мистецького твору.

Для створення якісного тексту на мистецьку тематику авторам публікацій треба використовувати весь арсенал засобів перекодування зорового образу на мову слів. У науковій літературі такі полікодові фрагменти вербального тексту називають екфразами. Компоненти екфраз, які буквально відтворюють зображене, здебільшого не залежать від особливостей індивідуального сприйняття, тобто виявляють не суб'єктивне, а об'єктивне. Такі компоненти є елементами опису, до них належить перелік елементів предметного світу, часто поєднаний із вказівкою на місце предмета, його ознаку та дію, яку він виконує: Колесо для білки, пуста тареля, майже невагома кулька - порожнеча вимагає наповнення дією, спілкуванням, почуттями (Д. - 2015. - 15 квіт.); На дерев'яному стільці лежать гранати, поруч із розкиданими яблуками висить військова куртка (Д. - 2015. - 1 квіт.); На полотні - шахтар, який притиснув до обличчя жовто- блакитну стрічку (Д. - 2014. - 17 жовт.). Перелік предметів може бути доповнений словами, які передають враження, емоції автора медіатексту: У її натюрмортах - букети квітів і візерунки на обрусах і драпіруваннях створюють сентиментальну, ніжну і зворушливо-гарну казку: істинно жіночу реальність (Д. - 2015. - 23 січ.), у такому тексті об'єктивне супроводжується суб'єктивним. Зауважимо, що такий перелік неможливий, коли саме трактування змісту зображеного передбачає різні варіанти.

Для вербальної візуалізації надзвичайно важливим є відтворення колористики роботи; на позначення кольору використовують відповідні прикметники: перлиновий туман, білосніжні вітрильники в золотавих відблисках (Д. - 2015. - 29 квіт.); Багато зеленого: форма бійців і зброя, трава і небо, врешті відблиски на обличчях (Д. - 2015. - 1 квіт.); Полотна... із перетікаючими один в інший зближеними кольорами, відповідні фарбам землі, рожево-помаранчевої на сході сонця чи тривожної бузково-коричневої проти ночі (Д. - 2014. - 31 жовт.). Колір може бути використаний не лише для візуалізації, але й для аналізу символічного змісту роботи: В експозиції переважає чорний колір. Але на темному тлі багато і яскравих квітів, у яких - надія й віра у життя (ДТ. - 2015. - 13-20 берез.). Колір може бути і не названий, проте перелік елементів предметного світу роботи дає чітке уявлення про притаманні їм кольори: чимало робіт відзначаються багатою палітрою кольорів, яку дарує сама природа: пишні соняхи, багряний захід сонця, осінь у парку, кущ калини та інші (Д. - 2015. - 26 лют.).

Медіатекст може задіювати одночасно вербальні, візуальні та звукові коди образності: Ганна [художниця Ганна Гідора] занотовує: “Блукаючи між символами довкілля, що з 'явилися у часі (а може, були завжди), прислухаєшся до звуку білого, такого структурного кольору крейдяного кар 'єру, що світиться ірреальною чистотою, та відчуваєш, що вітер, який завжди був поряд, залишив по собі тіні”. “Звук білого” - термін, який постійно використовує як особливо напружене звучання паузи композитор Валентин Сильвестров. “Пауза - білий звук розуміються не як відсутність музики, а навпаки, як загострене її звучання, як резонанс”. Ще Василь Кандинський сформулював психофізичний вплив білого кольору: “Біле, яке досить часто визначають як “не-колір” є нібито символом світу, де зникли всі матеріальні властивості та субстанції.. Цей світ так високо піднісся над нами, жоден звук звідти до нас не долинає. Велике Мовчання йде звідти. Тому біле впливає на нашу психіку як тиша такого масштабу, який для нас є абсолютним... Біле звучить як мовчання, яке можна раптом усвідомити” (Д. - 2014. - 31 жовт.). Цей фрагмент - не опис твору, а міркування художниці про полікодовий характер кольору, який розкриває риси її творчої манери.

Відтворенням індивідуального сприйняття є використання дієслів, що вказують на рух усередені твору або на його припинення, такий прийом надає образу особливої внутрішньої динаміки: На полотнах... нас зустрічає сад - затишне і таємниче місце, де блакитні тіні і зелень дерев непомітно сплітають макраме мирного і тихого раю (Д. - 2015. - 23 січ); На полотні легкі мильні бульбашки зливаються з ніжно- блакитними візерунками і розносяться волею легковажного вітру на північ, південь, захід і схід... (Д. - 2015. - 23 січ); Композиція вишиковується в процесі руху: динаміка поворотів голівок квітів, ліній складок драпіровок, влаштована спеціально так, щоб усередині картини було справжнє життя: відчувався час, стрімка швидкість росту квітки, її розквіту і в'янення (Д. - 2014. - 14 лист.)

Елементи аналізу розкривають перед читачем насамперед не візуальний образ конкретного твору, а особливості творчої манери художника. З цією метою використовують прикметники та іменники з атрибутивним значенням, більшість таких слів передає не лише суб'єктивне сприйняття, а й оцінку: на його олівцевих, вугільних і малюнках тушшю лінія смілива, гнучка і впевнена (Д. - 2015. - 22 квіт.); авторській манері... в цілому властива сміливість, невимушеність, але саме останні твори демонструють ще й особливу свободу й легкість як у техніці, так і в самих образах (Д. - 2015. - 20 берез.); Через швидкоплинність ліній художник передає образ - горизонтальні лінії найкраще передають рух, колір, простір, плани (Д. - 2015. - 20 лют.); Його вибухові полотна написані в брутально-агресивній манері з величезним темпераментом (Д. - 2015. - 13 берез.).

Характеризуючи стиль художника, автори медіатекстів звертають увагу на загальну колористику творів, застосування різноманітних технічних прийомів, емоційне наповнення твору. Однак зауважимо, що такі тексти мають набагато нижчий рівень візуалізації, це зумовлено загальністю, розмитістю характеристик, тим, що вислів не пов'язаний із конкретним твором: Художник відзначається використанням широкої палітри кольорів і деталізацією портретів (Д. - 2015. - 11 лют.); Автор виявляє нахил до умовно декоративних монументальних рішень, до узагальнених і стилізованих образів, де переважають яскраві кольори (Д. - 2014. - 18 лист.).

Суб'єктивність автора медіатексту виявляється через використання емоційно-оцінної лексики: приголомшливо гарні твори західноукраїнської художниці - прекрасні серії витончених пейзажів (Д. - 2015. - 27 берез.); шедевральність картин безперечна, адже натюрморти з пишними ірисами, гладіолусами, півоніями і трояндами, а іншим разом - і з ляльками - улюблений жанр досвідченого і шанованого маестро (Д. - 2015. -11 лют.).

Унаслідок використання метафор і порівнянь відбувається своєрідне накладання образності мистецького твору і образності, використаної в його аналізі та інтерпретації: на його олівцевих, вугільних і малюнках тушшю лінія смілива, гнучка і впевнена, здається, вона влипла в папір раз і назавжди (Д. - 2015. - 22 квіт.); Живописні цикли ... у першу хвилину справляють враження колористичної віхоли. Міцність композицій доведено до стану навіженого нашарування фактур (Д. - 2014. - 5 лист.); Світ у чуттєвому об'єктиві художника - надщерблений, подряпаний, розкраяний світ первозданної цілісності і небесної досконалості - завжди залишається настільки драматичним, наскільки сповненим особливої цілющої гармонії. (Д. - 2015. - 12 берез.); Кожна велика літографія і навіть кілька зовсім мініатюрних екслібрисів - це своєрідне візуально-філософське аранжування мелодії життя, вражень... від природи, людей і подій (Д. - 2015. - 19 лют.); Картини... схожі на складну кольорову вишивку, якою знані українці (Д. - 2014. - 18 груд.); Квітуча яблуня, щедро обсипана сяючими перлинами білих пелюсток на картині... - глибоко лірична пісня про не- скінчений полудень і чистий бездонний небосхил (Д. - 2015. - 23 січ.).