Специфіка телебачення як медіазасобу інформування суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Специфіка телебачення як медіазасобу інформування суспільства

Олена Чайковська

Анотації

У статті розглядається специфіка масової комунікації у медійному просторі завдяки обміну текстами між адресатом і адресантом, вплив медіа тексту на масового адресата. Також проаналізовано функції масмедійних текстів, завдяки яким можна розглянути специфіку масмедійного мовлення в усіх його аспектах.

Ключові слова: медіазасіб, комунікація, інформаційна взаємодія, інформаційне середовище, комунікативна діяльність, засоби масової інформації, телебачення.

The article deals withthe specifis of mass communicationin the media, exchange texts between the addresser and the addressee, the influence of mass media text onthe recipient. Also features of mass media texts are analyzed to help to consider the specifics of mass media speech in al lits aspects.

Key words: media tool, communication, information interaction, information environment, communication activities, media and television.

Значення засобів масової інформації для суспільства і функціонування держави важко переоцінити. Основне завдання ЗМІ полягає в інформуванні людей щодо різних питань життєдіяльності держави і суспільства. Неоцінною є роль ЗМІ як посередника в діалозі між різними соціально-політичними силами, між владою та суспільством.

Слід зазначити, що зарубіжні дослідження комунікації, діяльності в галузі масової комунікації охоплюють широкий спектр проблем. Такі авторитетні вчені як Б. Барельсон, В. Ріверс, Дж. Гербнер, П. Лазарсфельд, Г.М. Маклюен, Г. Лассуел, Р. Мертон, В. Шрамм та інші зазначають особливий вплив масової комунікації на свідомість, соціокультурний вибір аудиторії, поведінку як масового колективного адресату, характеризують засоби, мету, специфіку інформаційної взаємодії суб'єктів комунікації тощо. У цьому тематичному діапазоні слід виділити дослідження Т. Іглгтона, А. Моля, В. Онга, О. Клаппа, С. Холла й багатьох інших аналітиків. Д. Маккуейл, Д. Лаал, зокрема, формулюють основні поняття сфери масової комунікації, торкаючись проблеми глобального характеру масмедіа й суспільства [6: 54].

Варто згадати напрацювання Г. Почепцова, який ще у 80-ті роки минулого століття займався вивченням теоретичних і практичних аспектів масової комунікації. Учений удався до глибокого системного аналізу семантичних проблем комунікації у докторській дисертації [14], а також підготував низку окремих наукових праць, де виклав обґрунтування результатів свого дослідження. Підкреслимо, що в науково-популярних виданнях і численних публікаціях, присвячених змістові й формі комунікації, іміджелогії в контексті журналістської та піар- діяльності, сучасним комунікативним технологіям, специфіці творення іміджу, зокрема й за допомогою сучасних масмедіа [12], Г. Почепцов, узагальнивши світовий досвід, сформував основи вітчизняної теорії комунікації.

У ході аналізу цього тематичного зрізу науки, варто звернути увагу на високий теоретико- методичний рівень наукових досліджень, присвячених комунікативній проблематиці масмедіа. Насамперед це стосується кандидатських і докторських дисертацій, монографічних праць, авторських і колективних видань. Так, якісний фаховий рівень кандидатської дисертації О. Сусскої [15], свідчить, що пошукова робота в галузі комунікативної взаємодії масмедіа й суспільства, започаткована зарубіжними вченими в середині минулого століття та розвинена вітчизняними науковцями пострадянського періоду, триватиме й надалі, відкриваючи нові грані для пошуку, розширюючи тематичний діапазон, змінюючи акценти в уже існуючій теорії комунікації [1: 2].

Серед публікацій, присвячених проблематиці засобів масової комунікації в інформаційному середовищі, системі ЗМК та ролі телебачення у формуванні простору масової комунікації, варто звернути увагу на добірку творів, які стали своєрідною класикою серед науково-популярних публікацій. Це праця Е. Багірова "Место телевидения в системе средств массовой информации и пропаганды" 1976р., книги Ю. Буданцева "В контексте жизни: системный поход и массовая коммуникация" 1979р., "Системность в изучении массовых информационных процессов" 1986р., публікації Є. Дугіна, зокрема видана в 1991 р.книга "Телерадиокоммуникации в стране и мире: тенденции, оценки, прогноз", перекладне видання "Беседы о массмедиа" (автори Денніс Є., Меррил Дж.) 1997р. Заслуговують уваги праці "Телевидение, телекоммуникации и переходный период: право, общество и национальная идентичность" 1995 р., "Інформаційні процеси в контексті глобалізації" 2003р., колективні збірки "Массовая информация и коммуникация в современном мире" 1989р., "Комунікативна політологія" 1998р., "Нові тенденції розвитку ЗМІ в посттоталітарний період" 1998р., підручник В. Конецької "Социология массовой коммуникации" 1997р. [1: 3].

До аналізу комунікативної діяльності сучасних засобів масової комунікації долучилися В. Здоровега, В. Іванов, А. Москаленко. Ґрунтовне дослідження соціально-психологічних аспектів взаємодії медіа й аудиторії, ефектів комунікативного впливу на прикладі масової комунікації здійснив Б. Потятиник. Психологічні аспекти візуальної комунікації як компонента масовокомунікаційного процесу розглядали Т. Анікеєва, Л. Матвеєва, Ю. Мочалова, Н. Шкоропов. Психолінгвістичні складові, масової комунікації, проблеми медіапсихології та медіа соціології стимулювали науковий пошук наприкінці минулого століття й залишилися актуальними на сучасному етапі [9: 61].

Головною метою ЗМІ є оперативне інформування окремих осіб, соціальних груп населення в цілому про події та явища у світі, конкретній країні, певному регіоні.

Засоби масової інформації виконують наступні функції:

1) інформаційна функція - отримання і розповсюдження відомостей про найбільш важливі для громадян і органів влади події. На основі отриманої інформації формується громадська думка про діяльність органів влади, об'єднань громадян, політичних лідерів тощо;

2) освітня функція - донесення до громадян певних знань дозволяє адекватно оцінювати, упорядковувати відомості, отримані з різних джерел, правильно орієнтуватися в суперечливому потоці інформації;

3) функція соціалізації - засвоєння людиною політичних норм, цінностей, зразків поведінки дозволяє їй адаптуватися до соціальної дійсності;

4) функція критики і контролю. Критика з боку ЗМІ характеризується необмеженістю свого об'єкта. їх контрольна функція засновується на авторитеті громадської думки. ЗМІ не можуть застосовувати санкції до правопорушників, але вони дають юридичну та моральну оцінку подіям та особам. У демократичному суспільстві у здійсненні контрольних функцій ЗМІ спираються як на громадську думку, так і на закон;

5) мобілізаційна функція проявляється у спонуканні людей до певних політичних дій чи до соціальної бездіяльності;

6) оперативна функція - своєчасне обслуговування ЗМІ політики певних об'єднань громадян [4: 124].

Крім загальних функцій, засоби масової інформації мають ще свої специфічні функції. До них належать функції редагування (відбір та коментування інформації), що істотно впливає на формування громадської думки та суспільних настроїв.

Реалізуючи право на свободу слова, ЗМІ можуть самостійно виявляти негативні явища й факти діяльності державних та інших формувань, давати оцінку подіям внутрішнього та міжнародного життя. Це - своєрідна трибуна громадської думки, важливе джерело відображення мас, а отже, і показник результативності заходів, уживаних державою.

Одним з найбільш популярних сьогодні видів ЗМІ, який виступає абсолютним лідером у структурі дозвілля громадськості, є телебачення. Майже кожна українська родина сьогодні має вдома телевізор.

Телебачення (від грец.тПХг - далеко) - загальний термін, що охоплює всі аспекти технології та практичної діяльності, пов'язані з передачею зображень із звуковим супроводом на далекі відстані. Телебачення є потужним засобом комунікації, засобом масової інформації. Водночас, у вужчому сенсі під телебаченням розуміють галузь техніки і відповідної технічної науки [16].

Телебаченням називають також виробництво аудіовізуальних програм та передач або комплектування придбаних аудіовізуальних програм та передач і їхнього поширення незалежно від технічних засобів розповсюдження.

Телебачення було винайдене в 20-тих роках ХХ століття і відтоді поступово стало звичним в оселях людей та в різних галузях діяльності, слугуючи для передачі інформації, розваг, реклами, моніторингу. З винаходом лазерних дисків та інших компактних засобів запису й відтворення зображень, телевізори використовуються не тільки для прийому телепередач, а й для перегляду записаної інформації. З винаходом Інтернету з'явилося й розвивається Інтернет-телебачення [8:43].

Телебачення класифікують за такими параметрами: 1) за способом трансляції (ефірне, супутникове, кабельне); 2) за охопленням аудиторії (загальнонаціональне, міждержавне, регіональне, місцеве); 3) за спеціалізацією програм (загальне та спеціалізоване); 4) за фінансуванням (бюджетне та таке, що фінансується самостійно); 5) за комунікативною моделлю віщання (монологічне, діалогічне, інтеракційне) тощо [8: 405].

Телебачення перебуває під контролем певних структур (як державних, так і недержавних), безперервно продукує величезну кількість знаків - мільйони слів і тисячі зорових образів, які несуть ідеологічне навантаження, орієнтують величезні аудиторії людей на досить визначене світосприйняття та поведінку. За допомогою телебачення здійснюється, передусім, пропагандистський вплив. Але є й інший напрям його використання - просвітницький вплив, хоча загальний обсяг повідомлень такого спрямування дещо менший [5: 8].

Формуючи громадську думку, телебачення, з одного боку, акумулює досвід і волю мільйонів, а з іншого - впливає не тільки на свідомість, а й на вчинки, групові дії людей. В Україні воно значно впливає на формування громадської думки населення.

Безперечно, що до глядача левова частка інформації потрапляє у вторинному вигляді й містить авторську оцінку ситуації або події, яка нав'язується аудиторії.

Обтяжений щоденними проблемами й турботами пересічний громадянин сучасного інформаційного суспільства перетворюється на зручну мішень для інформаційного впливу, схиляючись до заданої певною соціальною групою суб'єктивної точки зору, уміло поданої за допомогою телебачення [2:77].

Телебачення не тільки інформує, розважає та просвіщає. Воно володіє маніпулятивно-управлінським потенціалом змінюючи установки, моделі поведінки та сприйняття дійсності. Установки - це сформовані під впливом пропаганди, виховання й досвіду відносно стійкі знання, почуття та мотиви, що викликають відповідне ставлення людини до ідейних, політичних та суспільних явищ реальної дійсності [3:132].

Установка визначає напрям дії і одночасно спосіб сприйняття і мислення. Орієнтація особистості залежить від безлічі соціальних установок, що співвідносяться з визначеними сторонами суспільного буття. Вони мають певну цінність з точки зору їхнього значення для індивідуума, а також різною стабільністю. В ієрархії установок політичні установки займають верхню сходинку. Вони мають високу стійкість стосовно змін. Політичні установки утворюють загальне підґрунтя для всіх інших установок, обумовлюють внутрішню стійкість орієнтації. Звідси робиться висновок, що поведінка людини в різних умовах значною мірою визначається її політичною орієнтацією [3: 145].

Таким чином, демократичне суспільство, якщо воно хоче залишитися таким, змушене балансувати між двома крайнощами: з одного боку, без свободи слова відсутня демократія, з іншого - існує небезпека використання свободи слова для маніпулювання масовою свідомістю [7: 33].

ЗМІ та телебачення зокрема повинні зважено і критично оцінювати події. Держава у свою чергу повинна контролювати засоби масової інформації відповідно до Конституції та чинних законів, щоб нейтралізувати можливі прояви інформаційної шкоди для своїх громадян [11: 37].

Маючи на меті привернути увагу громадськості до актуальних проблем, телебачення намагається повніше відтворити у своїх матеріалах такі елементи змісту, як значення розв'язання поставленої проблеми безпосередньо для індивіда, його сім'ї, колег тощо. Такого роду інформація є важливим каталізатором процесу формування громадської думки.

У цьому контексті важливо підкреслити роль фактографічної інформації. Йдеться про те, що під час розкриття суті проблеми чи питання, відбувається подання яскравих, характерних фактів, прикладів, взірців, котрі адекватно вводять глядача в проблему [10: 77].

Унікальність комунікаційного процесу в засобі масової комунікації, такому як телебачення, пов'язана з його наступними властивостями:

- "діахронність - комунікативна властивість, завдяки якій повідомлення зберігається в часі;

- діатопність - комунікативна властивість, що дозволяє інформаційним повідомленням долати простір;

- розширеність - комунікативна властивість, завдяки якій повідомлення піддається багаторазовому повторенню з відносно незмінним змістом;

- симультанність - властивість комунікаційного процесу, що дозволяє представляти адекватні повідомлення великій кількості людей одночасно;

- реплікація - властивість, що реалізує регулюючий вплив масової комунікації" [13: 234].

Засоби масової інформації є найважливішим інформаційним джерелом сучасного покоління. Вони мають величезний, не завжди позитивний, вплив на людство. За статистикою 2014 року середньостатистична людина проводить 2 годин щодня, користуючись засобами масової інформації. Звісно перше місце серед ЗМІ займає Інтернет та телебачення йде за ним. Але якщо розмежувати за віковими характеристиками, то у людей віком від 40 до 65 телебачення посідає перше місце [17].

Г.М. Маклюен першим, звернувши увагу на роль засобів масової інформації, висловив думку, що на телебаченні формування свідомості відбувається незалежно від змісту. Телебачення має здатність надавати значимість повсякденному. А ефективність сприйняття інформації залежить від життєвого досвіду телеглядача, від його освіченості.

Бібліографія

1. Гоян В.В. Телевізійна комунікація як складова масової комунікації у світлі медіадосліджень / В.В. Гоян. - [Електронний ресурс] // Українське журналістикознавство. - Вип. 7.

2. Дзюба М.Т. Роль засобів масової інформації в формуванні громадської думки / М.Т. Дзюба. - Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони. - Київ: 2008 р., с. 77 - 81.

3. Дзюба М.Т. Нарис теорії і практики інформаційно-психологічних операцій / М.Т. Дзюба, Я.М. Жарков, І.О. Ольховий, М.І. Онищук. - Навч. посібник. - за заг. ред. В.В. Балабіна. - К.: ВІТІ НТУУ "КПІ", 2006. - С. 132.

4. Иванов В.Ф. Аспекты массовой коммуникации. Часть ІІІ Теории и модели массовой коммуникации: монография /В.Ф. Иванов. - К.: ЦВП, 2009. - 330 с.

5. Иванов В.Ф. Значение масс-медиа в современном мире / В.Ф. Иванов. - Держава і регіони. Серія "Соціальні комунікації сучасного світу", 2009. - С. 8-12.

6. Лаал Д. Мас-медіа, комунікація, культура: глобальний підхід / Д. Лаал. - К., 2002; Маккуэйл Д. Введение в теорію массовой коммуникации. Программа Темпус. - Мн.: Изд-во БГУ, 1997. - Т. 1. - 195 с.

7. Любивый Я.В. Современное массовое сознание; динамика и тенденции развития / Я.В. Любивый. - К., 1993. - С. 33.

8. Мак-Квейл Д. Теорія масової комунікації / Д. Мак-Квейл; [пер. з англ. Оля Возьна, Галина Сташків]. - Львів: Літопис, 2010. - 538 с.

9. Москаленко А.З. Масова комунікація: Підручник/ А.З. Москаленко, Л.В. Губерський, В.Ф. Іванов, В.А. Вергун - К.: Либідь, 1997.

10. Орбан-Лембрик Л. Особливості формування громадської думки / Л. Орбан-Лембрик. - Соціальна психологія. - 2004. - № 2 (4). - C.77-89.

11. Паламаренко Я.В. Роль засобів масової інформації у формуванні громадської думки / Я.В. Паламаренко. - Теорія політичних систем. - 2011. - №2. - С. 37 - 42.

12. Почепцов Г.Г. Имиджмейкер: Паблик рилейшнз для политиков и бизнесменов / Г.Г. Почепцов. - К.: Рекл. агентство Губерникова, 1995. - 235 с.

13. Почепцов Г.Г. Комунікативні технології двадцятого століття [Текст]: навч. посібник / Г. Г Почепцов. - М.: Рефл-бук, К.: Ваклер. - 1999. - 234-236 с.

14. Почепцов Г.Г. Семантические проблемы коммуникации / Г.Г. Почепцов. -автореф. дис. д-ра филол. наук. - К., 1988. - 36 с.

15. Сусская О.А. Телевизионный коммуникатор: Специфика и проблемы речевого общения / О.А. Сусская. - автореф. дис. канд. филол. наук. - М., 1990. - 24 с.

16. Телебачення// Вікіпедія [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki.

17. Mediennutzung// bnp.de [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.bpb.de/izpb/7543/wie-medien-genutzt- werden-und-was-sie-bewirken?p=all.

Размещено на Allbest.ru