Газета "Буковина" - речник соборності українців періоду її редагування Юрієм Федьковичем (1885-1888)

Дослідження того, наскільки ідея соборності України знайшла своє відображення на сторінках газети "Буковина", яка в складних суспільно-політичних умовах Буковини, втілювала у життя свою програму. Роль редактора "Буковини" (1885-1888 рр.) Юрія Федьковича.

Рубрика Журналистика, издательское дело и СМИ
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 05.03.2018
Размер файла 53,7 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Газета «Буковина» - речник соборності українців періоду її редагування Юрієм Федьковичем (1885-1888)

Ю.О. Попович

Історія української державності -- це своєрідний шлях до самоідентифікації у світі такої суспільно-політичної одиниці, як Україна. Важливим засобом на цьому шляху була українська періодична преса. Як відомо, в силу різних історичних обставин українські землі в другій половині ХІХ століття були розділені між двома великими світовими імперіями -- Росією та Австро-Угорщиною. Проте дух єдності української нації не знав кордонів. Найкраще таку думку може засвідчити українська тогочасна преса, котра розвивалася в складних матеріальних та цензурних умовах обох держав.

Ідея соборності українських земель на сторінках друкованих періодичних видань набула особливого розголосу наприкінці 1918 -- на початку 1919 років, коли вона з ідеї матеріалізувалася в Акті злуки УНР та ЗУНР 22 січня 1919 р. Активну позицію у суспільно-національному русі до об'єднання українських земель в єдиній державі на Буковині утримувала одноіменна газета, що виходила у Чернівцях, починаючи з 1885 до 1910 р. Як зазначав відомий дослідник історії української преси А. Животко, «часопис «Буковина» став тим дороговказом, за яким пішов розвиток української суспільно-політичної преси» [1, с. 178]. «Буковина» -- «часопись політична і наукова для народа руского» -- порушувала на своїх шпальтах актуальні для того часу питання суспільно-політичного життя, залишила помітний слід у галузі художньої літератури, критики і публіцистики, книговидавничої справи, популяризації української періодики, яка виходила у Києві, Львові, в Америці та в Канаді. Чернівецька «Буковина» -- це надзвичайно благодатний невичерпний матеріал для науковців-журналістикознавців, істориків, літературознавців, мовознавців, фольклористів, педагогів, культурологів, релігієзнавців.

Своїми публікаціями часопис привертав увагу авторів «Історії української дожовтневої журналістики» -- О. Дея, І. Моторнюка, М. Нечиталюка [2]. Політична і суспільна функції «Буковини» розглядалися у працях П. Федченка [3], В. Дмитрука [4]. Осібне місце у когорті досліджень газети «Буковина» відводимо статтям Ф. Погребенника «Юрій Федькович і газета «Буковина» [5] та Г. Сінченка «Юрій Федькович -- редактор газети «Буковина» [6]. Лише на початку 90-х років минулого століття до України потрапила монументальна праця за редакцією діаспорних вчених (вихідців з Буковини) Д. Квітковського, Т. Бринзана та А. Жуковського «Буковина. Її минуле і сучасне» [7], де в контексті розділу «Українська преса і періодичні видання на Буковині» чимало відведено місця ролі газети «Буковина» в суспільно- культурному житті краю. Дякуючи сучасному вченому М. Тимошику в 1999 р. у київському науково-видавничому центрі «наша наука і культура» побачила світ унікальна книга Аркадія Животка «Історія української преси» [1]. У ній, хоч і надто коротко, автор веде мову й про розвиток української преси Буковини та однойменної газети зокрема. Серед найновіших та найповніших досліджень у галузі пресознавства є й праця львівського вченого Мирослава Романюка «Українська преса Північної Буковини (1870-1918 рр.)» [8], яка побудована на величезному архівному матеріалі та детальному текстовому аналізі періодики буковинського краю. Розгорнуті відомості про газету «Буковина» дав харківський професор Ігор Михайлин [9]. «Буковину» досліджують і сучасні чернівецькі науковці: Л. Василик [10], О. Горбатюк [11], А. Гречанюк [12], Л. Ковалець [13], О. Масан [14], М. Юрійчук [15]. Згадані прізвища -- це ще не весь список зацікавлених дослідників газети «Буковина».

Вони за опублікованими в часописі матеріалами аналізують переважно історичну, політичну, культурно-освітню, мистецьку ситуації в краї кінця ХІХ -- початку ХХ століття, цікавляться постатями редакторів та дописувачів часопису. Проте жоден з авторів не наважився простежити за публікаціями «Буковини», як саме на її шпальтах відображена ідея соборності українських земель і української нації в цілому. Тому метою нашої статті є показати, як порушена проблема висвітлена в «Буковині» у період її становлення, коли з 1885-го до початку 1888 року «видавав і за редакцію отвічав» Юрій Федькович. У контексті вивчення проблеми простежимо, як редакція першого справді українського народного часопису краю в перші три роки свого існування витримала ті завдання, про які було заявлено у редакційній статті «Родимці!». Насправді це була програма «Буковини» на майбутнє. Насамперед ставилось завдання «поставити нарід рускій [український - П.Ю.] Буковини на рівний ступінь духовного і морального розвою з іншими народами австрійскої монархії», а далі зазначалося, що «Буковина» буде, проте, на першім місці обговорювати справи, стоячи в тісній зв'язі з відношеннями нашого народу і його рідного краю. «Буковина» буде подавати вістку про духове життя галицьких, угорських і на Україні жиючих братів наших, належачи до одної і тої самої великої родини -- вірних синів одної рідної неньки матері-Руси» (Буковина. -- 1885. -- Ч. 1. - 1 січня. -- С. 1).

Перш ніж повести мову про редакційну політику газети з виконання задекларованих у першому числі зобов'язань, нагадаємо, що її поява була зумовлена тими суспільними, політичними, культурними умовами, в яких жила тогочасна Буковина з переважаючим кількісно українським населенням. Проте відірваність від Наддніпрянської України, відчуття другосортності в умовах Австрійської держави несли у собі загрозу румунізації та онімечення краю. Зазначимо, що в першій половині 60-х років ХІХ ст. на Буковині починають заявляти про себе дві суспільно-культурні, суспільно-політичні сили -- москвофіли і народовці. Останні відстоювали ідею єдності українців Буковини, Галичини, Закарпаття та Наддніпрянщини як одного-єдиного народу, що має свою мову, звичаї, історію. Найпомітнішими проявами національного відродження у той час є такі факти, як поява перших друкованих віршів Ю. Федьковича рідною мовою у брошурі Антона Кобилянського «Слово на слово до редактора «Слова» (1861) та перше вшанування пам'яті Т. Шевченка на Буковині українськими семінаристами та учнями гімназії у церкві св. Параскеви в Чернівцях 1864 року. У першій половині 60х років серед громадськості починає жевріти думка й про видання української газети. Зокрема про це дізнаємося з листа Ю. Федьковича до свого львівського товариша Д. Танячкевича, що датується 12 червня 1863 року. Перший буковинський український белетрист так писав: «[...] Оногда у Чернівцях був я у рекатора «Буковини» [мається на увазі німецькомовної газети -- Ю.П.]. -- Не одно там ся говорило, а нарешті прийшло до того, ци би не могла на нашій Буковині одна руска часопись, от напримір, як «Вечерниці» виходити. Прохвесор Найбавер казав, що він би міг зараз концесію дістати, али би я ся редактором тої часописі обібрав» [16, с. 83]. У листі ж (весна 1864 р.) до Ю. Федьковича побратими Д. Танячкевич та К. Горбаль пишуть, що «прийшов час, що справді давню мисль про видавання нашого рідного письма у Чернівцях ділом об'явити маєм!» [17, с. 99]. Далі у листі Д. Танячкевич обіцяє товаришеві з Буковини детальніше розписати важливість цієї справи.

Отож в 60-х роках порушувалося питання про заснування українського часопису в Чернівцях. Як зазначають автори колективної монографії «Буковина: історичний нарис», вже наприкінці 60-х років українська громадськість Буковини достатньо визріла, аби перейти до нового етапу у своєму розвитку -- створення культурно-освітніх та політичних товариств [18, с. 168]. Центральним серед таких осередків, що цікавилося життям українців у сфері освіти, літератури, книговидання і преси, стало товариство «Руська бесіда», організоване у Чернівцях 14 (26) січня 1869 року (цього дня відбулися перші установчі збори членів товариства). Погоджуємося із думкою професора С. Смаль-Стоцького, що у заснуванні «Руської бесіди» треба бачити «першу ознаку почуття відрубности буковинської православної Руси від волохів [румунів -- П.Ю.], а почуття єдности з прочою Русею» [19, с. 149].

Становлення «Руської бесіди» на початках відбувалося повільно, часто в суперечках народовських ідей з москвофільськими, зокрема щодо мови українських видань, вживання української мови в школах. З кінця 70-х років москвофільство Буковини починає переживати кризу, оскільки воно, не маючи яскравих особистостей у своєму складі, втрачає вплив на народну свідомість, натомість серед молодих народовських сил з'явилися в цей час такі талановиті просвітителі і політики, громадські діячі, як О. Попович, Є. Пігуляк, С. Смаль-Стоцький та ін. Видимим знаком активної діяльності «Руської бесіди» була організація та відкриття перших українських періодичних видань на Буковині. Ластівкою друкованого слова стала «Буковинська Зоря» -- літературно-художній та науковий журнал, що виходив раз на тиждень з 2 лютого по 12 червня 1870 р. в Чернівцях. Редактором часопису був Іван Глібовицький. У 1876 році за редакцією Івана Семаки виходив сатирично-гумористичний листок «Лопата», а Микола Огоновський редагував літературно-наукове видання «Родимый листок» (1879-1882 рр.). Жоден з названих часописів не втримався у часі через використання штучної мови -- язичія. Проте перші паростки буковинської преси порушували питання української культури, що було дуже важливим у період пошуків національної ідентичності, на жаль, вони часто відходили на задній план через постійну боротьбу москвофільських сил з народовськими. Через те згадані видання були короткотривалими. До того ж не вистачало досвідчених редакторів та журналістів, через матеріальну скруту тиражі були мізерними, а цензура була жорсткою. Таким чином, перші періодичні видання, хоч і друкувалися не завжди зрозумілою мовою, містили матеріали москвофільського спрямування, зате змусили народовців пришвидшити організацію власне проукраїнських часописів.

Окрім перших згаданих періодичних видань, у Чернівцях з 1874 до 1918 року виходив такий тип журнального видання, як календарі, зокрема «Буковинський календар». Календарі щорічно почали виходити з ініціативи та під егідою «Руської Бесіди». Вони містили надзвичайно цікавий літературний матеріал, а також статті, замітки, повідомлення на суспільно-історичну, освітньо-педагогічну тематику. З 1885 р. «Буковинський календар», з приходом на посаду редактора Омеляна Поповича, змінює своє обличчя -- замість язичія друкується українською народною мовою, водночас з місцевими письменниками друкуються автори з Наддніпрянщини -- Т. Шевченко, С. Руданський, Леся Українка, Б. Грінченко, П. Грабовський, О. Олесь. Календар, за словами С. Смаль-Стоцького, «став правдивою народною книжкою» [19, с. 177].

Підготовка ж до видання першої української газети «Буковина» розпочалося в Чернівцях у другій половині 1884 року, коли 12 вересня на зборах «Руської Бесіди» було запропоновано Ю. Федьковичу очолити редакцію «Буковини». Як зазначає Ф. Погребенник, перед тим, 5 вересня 1884 р., І. Тимінський (один з перших постійних працівників редакції газети) писав до О. Кониського, що аби «маси збудити, конечно нам треба видавати газету простонародну для буковинської Русі. Єсли се не зробимо то буковинська] Русь згинет, поневаж єю зромун- щать [...] або спольщать (урядників більшість) або знімчать (правительство, всі школи середні, університет -- німецькі)» [5, с. 42]. Отже Ю. Федькович погодився очолити редакцію часопису, яка виступила проти румунізації та онімечення Буковини і орієнтувала українців краю на Наддніпрянську Україну. 1 січня 1885 року вийшов перший номер «Буковини», що поклало початок розвиткові народовської журналістики в регіоні, вона об'єктивно висвітлювала історичні події, суспільно-громадське, культурне життя.

Насамперед варто внести ясність у дискусійність питання щодо редагування «Буковини» у перші три роки її існування. Так, відомий пре- сознавець М. Романюк у монографії «Українська преса Північної Буковини (18701918 рр.)» пише, що Ю. Федькович перебував на посаді редактора упродовж 1885-1886 рр. З ним погоджується й харківський вчений І. Михайлин, який стверджує: «Перші два роки (1885-1886) «Буковину» редагував Ю. Федькович: далі Павло Кирчів (1887-1888. № 21): Сильвестр Дашкевич (1888. № 22-24 -- 1892. № 41) [...]» [9, с. 443-444]. Не будемо заперечувати, що П. Кирчів був одним із дописувачів «Буковини» в 1887 р., проте свідчити, що він її редагував, не маємо аргументів. Якщо переглянути підшивки газет за 1887 р., то в останньому 24 числі газети значиться, що видає і за редакцію відповідає Осип-Юрій Гординський-Федькович. Після смерті редактора 11 січня 1888 р. в другому числі видання за цей рік читаємо: «Од першого дня життя нашої «Буковини» вів єї совістно, щиро і з любов'ю через найтяжчі перші роки [...]. Кожний пом'яне славного опікуна, першого провідника єї бл. п. Осипа Юрія Гординського-Федьковича «не злим тихим словом» (Буковина. -- 1888. -- № 2. -- 16 січня). Вже у третьому числі «Буковини» від 1 лютого 1888 року на останній сторінці вказується: «Видає і за редакцію одві- чає: Павло Кирчів» (Буковина. -- 1888. -- №3. -- 1 лютого). Отож П. Кирчів був редактором часопису з лютого по листопад 1888 р.

Найкращий біограф Ю. Федьковича Осип Маковей у 1911 році писав, що в перших числах «Буковини» було вміщено лише два твори редактора -- оповідання «Сафат Зінич» та «Дністрові кручі», «зрештою, він справді редакцією не займався. «До цілої «Буковини» лиш я і Попович пишемо, - читаємо в листі Тимінського до Кониського з 20 лютого 1885 р., -- а Федькович дає фірму і літературну часть приготовляє» [20, с. 370]. Таким чином О. Маковей підтверджував думку, що Ю. Федькович не писав для газети ніяких публіци стичних матеріалів, а лише редагував художні тексти, які надходили до редакції. Думаємо, що О. Маковей частково мав рацію, бо ж про посутню роботу Ю. Федьковича на посту редактора в 1929 р. згадував О. Попович: «[...] Федькович, а відтак його наслідник Сильвестер Дашкевич були редакторами тільки по імени, а я de facto» [21, с. 139]. Цю ж думку знаходимо в А. Животка, котрий вважає, що перші шість років фактичним редактором газети був О. Попович та активну участь в редакції брав С. Смаль- Стоцький [1, с. 177-178]. Літературознавець М. Богайчук також схильний твердити, що першим редактором «Буковини» був О. Попович. Зокрема у словнику-довіднику «Література і мистецтво Буковини в іменах» він пише, що О. Попович -- «ініціатор і перший редактор української газети «Буковина», заснованої Ю. Федьковичем» [22, с. 217].

Отже, так чи інакше, на Ю. Федьковичу як засновнику лежала повна відповідальність за редакційну політику «Буковини». За його редакторства газета зацікавила читачів, почала піднімати (ворушити) національну свідомість насамперед освіченої української інтелігенції краю. В А. Животка знаходимо такий спогад С. Смаль-Стоцького: «Я саме тоді був у Відні [...], одержавши перше число «Буковини», цілував його, як щось рідне, як щось таке, що від нього серце віщувало краще долю народові» [1, с. 178].

На початковому етапі свого становлення редакція газети переборювала ряд труднощів організаційного характеру та з художньо-технічним оформленням. Потрібно було налагодити роботу так, щоб газета досягла в майбутньому цілі, яку запрограмувала вже в першому числі.

Щодо технічного оформлення «Буковини», то матеріал упродовж перших трьох років її існування розміщувався на восьми сторінках. На жаль, технічні можливості друкарні Г. Чоппа в Чернівцях, де видавалася газета, на той час були обмеженими, вміщувалися лише текстові матеріали, фотоілюстрації були відсутніми. Логотип газети, що включав назву, інформацію про кількість місячних виходів у світ (два рази: 1-го і 15-го числа), передплатну ціну (на рік -- 3 зол., на півроку -- 1, 5 зол., на три місяці -- 75 кр.) та адресу редакції й адміністрації (до числа № 7 1886 р. містилася на вул. Сплені, 7, а з числа № 8 1886 р. -- на вулиці Лилійній, 29), містився у верхній частині першої сторінки. Відразу під заголовним логотипом розміщувалися, зазвичай, статті суспільно- політичного характеру, які стосувалися виборчого права в Австрії і прав русинів Буковини у виборах (1885. -- № 9), проблеми румунізації молоді в школах (1886. -- № 22-23), вимоги українців краю мати свої гімназії і школи з рідною мовою навчання (1885. -- № 14; 1886. -- № 4-6; 1887. -- № 17). У ряді редакційних статей за 1886 рік яскраво звучать заклики до єдності українців Буковини із братами зі всіх українських земель. «Ми мусимо раз на завше покинути наш смЬшний і для насъ такъ пагубний сепаратизму ради котрого ми въ закутку і отдЬльно дотеперъ жили, якъ якась нова, себто якась «буковинська нація», і мусим починати жити якоби однимъ духомъ тЬламъ съ прочимъ рускимъ [українським -- П.Ю.] народомъ», -- читаємо в статті «Сепаратизмъ Русинфвъ» (Буковина. -- 1886. -- № 10), яка узагальнює думки висловлені й в інших передових статтях -- «Христосъ воскресъ!» (1886. -- №8), «За нами Братя!» (1886. -- № 14), «До працЬ Братя!» (1886. - № 15), «Хто Ми?» (1886. - № 17).

У контексті розгляду поставленої проблеми важливу роль в «Буковині» відіграли постійні рубрики «Нові книжки» та «Для науки і забави». Перша постійно анонсувала вихід у світ книг із видавничої серії «Бібліотека для молодіжі» (виходила в Чернівцях з 1885 по 1914 роки), «Русько-української бібліотеки» у Львові. Читачі дізнавалися про появу нових творів Т. Шевченка, П. Куліша, С. Руданського, Л. Глібова, П. Мирного, І. Франка та багатьох інших українських письменників. Друга рубрика цінна тим, що вона давала місце для друку і таким чином презентувала світові твори Ю. Федьковича (оповідання «Дністрові кручі», «Панич»), О. Поповича (поезії «Праця і згода», «Впр. О. Николаю Устияновичу...»), Г. Воробкевича (поезії «Сон», «Думка»), М. Устияновича (поезія «Заклятий Іван», притча «І не введи нас во іскушеніє»), П. Маланича [псевдонім П. Кирчіва -- П.Ю.] (казка «Іван та пан»), О. Кониського (оповідання «Капітан Гуля», «Знівечене життя», «Черничка»), Є. Ярошинської (оповідання «Уроєна слабість») та ін.

Окремої уваги заслуговує остання восьма сторінка «Буковини», оскільки на ній розміщувались рекламні оголошення. Вони часто обрамлювались-відділялися жирними лініями, орнаментом, заголовки виділялися різними шрифтами за розміром та графікою. Вже у першому числі газети знаходимо рекламу з продажу «Буковинського календаря на звичайний рік 1885», «Язикоучебної книжки (Граматики)» для шкіл народних, порадника для вчителів «Наука читанья і писанья» О. Поповича. На нашу думку, газети через рекламні оголошення виступали у різних формах промоутерами українських книжкових видань, періодики, театральних вистав, а також заробляла кошти насвоє утримання від приватних оголошень. При цьому перевага віддавалася тим рекламним матеріалам, котрі працювали на пробудження національної свідомості читачів, на єдність української нації. Так, у чотирнадцятому числі «Буковини» за 1885 рік рекламуються для продажу окремі видання «Русько-української бібліотеки» у Львові: оповідання І. Нечуя-Левицького «Запорожці», оповідання Олекси Стороженка, Данила Мордовцева. У рубриці «Нові книжки» (Буковина. -- 1886. -- 16(28) листопада) анонсується «Альманах», виданий за редакцією В. Лукича, який містив твори О. Кониського, Панаса Мирного, І. Нечуя- Левицького, І. Франка, Т. Шевченка, С. Руданського, У. Кравченко, Ю. Федьковича. Під цією ж рубрикою (Буковина. -- 1887. -- 16(28) жовтня) вміщена інформація про початок друку в «Руській бібліотеці» в Тернополі чотирьохтомної праці М. Костомарова «Богдан Хмельницький». На останній сторінці «Буковини» систематично друкувалися «Запрошення до передплати», в яких подавалася інформація про ті чи інші українські періодичні видання -- тип видання, періодичність, місце виходу у світ, передплатна ціна. Це насамперед стосувалося західноукраїнських видань «Діло», «Зоря», «Батьківщина», «Слово», «Русская рада» та ін. Редакція «Буковини» всіляко підтримувала передплатників, преміювала їх різними книжковими виданнями. Таку інформацію черпаємо із списку книг, рекламованих для преміювання (Буковина. -- 1886. -- 1(13) травня): «Маруся» і «Салдатський патрет» Г. Квітки-Основ'яненка, «Дністрові кручі» Юрія Федьковича, «Буковинський календар на рік 1886» та ін.

Отже, підсумовуючи дослідження чернівецької «Буковини» на її початковому етапі (18851887 рр.), можна зробити такі висновки:

- часопис досі не став предметом спеціального комплексного дослідження, порушеної у назві статті проблеми лише принагідно торкалися такі дослідники, як А. Гречанюк, І. Михайлин, М. Романюк та ін.;

- тема соборності з самого початку була складовою редакційної концепції газети; вона реалізовувалася у редакційній діяльності Ю. Федьковича;

- бачення Буковини як складової частини української народу пропагувало чернівецьке товариство «Руська Бесіда» та її активні члени О. Попович, І. Тимінський, Т. Ревакович;

- провідну роль в реалізації редакційної політики відігравав, безперечно, редактор Ю. Федькович, зокрема в наповненні літературно- художньої частини, а також вона втілювалася в редакційних, окремих публіцистичних, інформаційних, рекламних матеріалах, стрижневою віссю яких став контекст Буковина/Україна;

- усвідомлюючи, що «русини» Буковини -- це єдинокровні брати з галичанами, закарпатцями та наддніпрянцями, редакційний комітет на чолі з редактором відповідно й будували роботу редакції. Структура газети була зваженою. Окремі редакційні статті, рубрики («Для науки і забави», «Нові книжки», «Дрібні вісті», «Перегляд часописів», «Запрошення до передплати» та ін.) будувалися так, щоб читач був поінформований про життя українців на всіх розділених кордонами землях і відчував приналежність до однієї великої української нації, її культури.

газета буковина федькович редактор

Джерела і література

1. Животко А. Історія української преси / Аркадій Животко. - К.: НВЦ «Наша культура і наука», 1999. - 368 с.

2. Дей О., Моторнюк І., Нечиталюк М. Історія української дожовтневої журналістики / О. Дей, І. Моторнюк, М. Нечиталюк. - Львів: Вища школа, 1983. -511 с.

3. Преса та її попередники. Історія зародження й основні закономірності розвитку / П. Федченко. - К.: Наукова думка, 1969. - 217 с.

4. Дмитрук В. Нарис історії української журналістики ХІХ ст. / В. Дмитрук. - Львів, 1969. - 145 с.

5. Погребенник Ф. Юрій Федькович і газета «Буковина» / Ф. Погребенник / / Радянське літературознавство. - 1966. - №4. - С. 41-46

6. Сінченко Г. Юрій Федькович і газета «Буковина» / Г. Сінченко ЄЄ Українське літературо- знавчтво. - Львів: Вища школа, 1984. - Вип. 43. - С. 32-35

7. Буковина. її минуле і сучасне / За ред. Д. Квітковського, Т. Бринзана, А. Жуковського. - Париж - Філадельфія - Дітройт, 1956. - 965 с.

8. Романюк М. Українська преса Північної Буковини як джерело вивчення суспільно-політичного життя краю (1870-1940) / М.М. Романюк. - Львів: Фенікс, 2000. - 588 с.

9. Михайлин І.Л. Історія української журналістики ХІХ століття / І.Л. Михайлин. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 720 с.

10. Василик Л. Є. Іван Франко і буковинська періодика кін. ХІХ - поч. ХХ ст. / Л. Є. Василик // Буковинський журнал. - 2007. - №1. - С. 150-164

11. Горбатюк О. Юрій Федькович в оцінці Степана Смаль-Стоцького / О. Горбатюк // Буковинський журнал. - 2005. -№4. - С. 196-201

12. Гречанюк А. Газета «Буковина» (1885) та її роль у громадському та літературному житті краю / А. Гречанюк // Наук. вісник Чернівецького університету. - Чернівці, 2000. - Вип. 87. - С. 61-65

13. Ковалець Л. Юрій Федькович: Історія розвитку творчої індивідуальності письменника: монографія / Л. Ковалець. - К.: ВЦ «Академія», 2011. - 440 с.

14. Масан О. З літопису української преси на Буковині / О. Масан // Засоби масової інформації Чернівецької області: Довідник. - Чернівці, 1996. -3-12

15. Юрійчук М. О. Кобилянська в оцінці газети «Буковина» / М. І. Юрійчук / / Науковий вісник Чернівецького університету. - Чернівці, 1999. - Вип. 58-59. - С. 25-30

16. Лист Ю. Федьковича до Д. Танячкевича з 12. 6. 1863 року // Матеріали до житєписи Осипа Юрія Гординського-Федьковича / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснив др. Осип Маковей. - Львів, 1910. - С. 82-86

17. Лист Д. Танячкевича і К. Горбаля до Федьковича з весни 1864 р. // Матеріали до житєписи Осипа Юрія Гординського-Федьковича / З перво- друків і автографів зібрав, упорядкував і пояснив др. Осип Маковей. - Львів, 1910. - С. 97-100

18. Буковина: історичний нарис / Редколегія: С. Костишин (голова), В. Ботушанський (відповідальний редактор), О. Добржанський, Ю. Макар, О. Масан, Л. Михайлин. - Чернівці: Зелена Буковина, 1998. - 416 с.

19. Смаль-Стоцький С. Буковинська Русь. Культурно-історичний образок/ С. Смаль-Стоцький.Чернівці: Зелена Буковина, 2009. - 192 с.

20. Маковей О. Життєпис Осипа Юрія Гординського-Федьковича / О. Маковей. - Чернівці: Золоті литаври, 2005. - 432 с.

21. Попович О. Відродження Буковини / О. Попович // Буковинський журнал. - 1992. - №1. - С. 123-151.

22. Богайчук М. Література і мистецтво Буковини в іменах / М. Богайчук. - Чернівці: Букрек, 2005. - 311 с.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Дослідження проблематики сільського господарства України через її відображення та об’єктивну оцінку в матеріалах газети "Сільські вісті". Характеристика видання, його основні риси та напрямки діяльності. Історія газети в роки політичних змін у країні.

    курсовая работа [44,0 K], добавлен 23.04.2009

  • Характеристика особливостей центрального матеріалу, без якого випуск номеру журналу чи газети вважається невдалим. "Колонка редактора", як журналістський жанр. Мотивація до написання. Позиція редактора – позиція газети. Вимоги до "колонки редактора".

    контрольная работа [31,3 K], добавлен 21.12.2010

  • Етапи зародження газети. Газета в системі засобів масової комунікації. Типологічні ознаки газети. Проблеми типологізації та мета видання газети. Структура номера газети. Система текстових публікацій та дизайн газетного номера. Види заголовків у газеті.

    курсовая работа [87,7 K], добавлен 07.03.2011

  • Виникнення фотожурналістики. Використання фотографій у різних жанрах як самостійного матеріалу. Відображення зовнішнього світосприйняття автора. Фотожанри на сторінках газети "Погляд". Важливість коментарів до фотознімків в статтях періодичного видання.

    курсовая работа [4,7 M], добавлен 29.12.2013

  • Особливості використання аналітичного жанру в газеті: поняття, принципи створення, структура. Вимоги та стилі подання аналітичних матеріалів, визначення ролі журналіста у цьому процесі. Жанрова своєрідність аналітики на шпальтах газети "Суббота плюс".

    курсовая работа [49,4 K], добавлен 17.05.2010

  • Газета "Вечірні вісті" як всеукраїнське видання, що виходить 5 раз на тиждень і орієнтоване на аудиторію в зрілому віці, що цікавиться політичними подіями і економічним станом справ в країні, його інформаційна політика. Репортаж як жанр журналістики.

    контрольная работа [29,8 K], добавлен 18.12.2013

  • Газета "Голос України". Журналіст І. Науменко. З’ясування законності наказа Міністерства транспорту України про передачу державними портами теплоходів об’єднанню "Український комерційний флот". С. Павленко та його стаття "Кривавий гетьман Сагайдачний".

    реферат [16,1 K], добавлен 17.07.2008

  • Дослідження історії заснування газети "Правда", що довгий час була щоденним центральним органом партії більшовиків. Випуск, тираж і нагороди газети "Зоря". Опис журналу "Житє і слово", який виходив у світ завдяки зусиллям І. Франка та його дружини Ольги.

    презентация [328,5 K], добавлен 03.12.2013

  • Вивчення техніки графічного оформлення та випуску газети. Порівняльна характеристика зображальних матеріалів у газетах "Рівне вечірнє" і "Панорама". Аналіз різновидів ілюстрацій у тематичних сторінках газет "Вільне слово", "Чомудрик", "Будьте здорові!"

    реферат [29,3 K], добавлен 18.05.2011

  • Дослідження ролі періодичної преси (газет і журналів) у житті людини і суспільства в цілому. Вивчення історії створення і розвитку першого російського друкованого видання – газети "Ведомости", яка давала не комерційну інформацію, а переважно політичну.

    контрольная работа [22,1 K], добавлен 12.05.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.