Рерайт як спосіб генерування медіаконтенту: сутнісна природа та типологічні характеристики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рерайт як спосіб генерування медіаконтенту: сутнісна природа та типологічні характеристики

К.О. Афанасьєва (Горська),

канд. філол. наук Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка

У статті здійснено комплексний аналіз рерайту як явища, що стало сьогодні невід'ємною складовою частиною медійного простору. Маючи глибинні історичні корені, рерайт набув особливої популярності саме у сучасному інформаційному просторі внаслідок низки причин. Серед них - розвиток нових медіатехнологій виробництва та поширення контенту; інформаційне перевантаження медіапростору, що зумовлює потребу в упорядкованій, закумульованій в одному місці інформації; зростання значення контент-менеджменту як складника бізнес-моделі підприємств та організацій; економічні потреби медіаринку у виробництві маловитратного продукту; правова легалізація явища. Автором запропонована типологія рерайту та схематично представлені вектори його поширення у медійному просторі.

Ключові слова: рерайт, вторинний медіаконтент, виробництво контенту.

The article gives the analysis of rewriting as a phenomenon that has become today an important component of the media space. With deep historical roots, rewriting has became popular in the modern information space due to a number of reasons. Among them: development of new media technologies for production and distribution of content; information overloading of media space, which is a prerequisite for needs for an orderly, information selected and concentrated in one place; increased role of content management as a component of the business model of companies and organizations; economic need of the media market in production of low-cost product; legalization of the phenomenon. The author proposes a typology of rewriting and a schematic representation of its sphere and propagation direction in the media.

Keywords: rewrite, mediacontent, secondary media content, production of content.

В статье проводится комплексный анализ рерайта как явления, ставшего сегодня неотъемлемой составляющей медиапространства. Имея глубинные исторические корни, рерайт приобрел особую популярность именно в современном информационном пространстве вследствие ряда причин. Среди них - развитие новых медиатехнологий производства и распространения контента; информационная перегрузка медиапространства, обусловливающая потребность в упорядоченной, подобранной и сосредоточенной в одном месте информации; возросшая роль контент-менеджмента как составной бизнес-модели предприятий и организаций; экономическая потребность медиарынка в производстве низкозатратного продукта; правовая лега-лизация явления. Автором предложена типология рерайта и схематично представлены векторы его распространения в медиапространстве.

Ключевые слова: рерайт, вторичный медиаконтент, производство контента.

Вступ. Розвиток інформаційних технологій та демократизація процесу виробництва позначилися стрімким зростанням кількості контенту в сучасному медійному просторі. Це призводить до дисбалансу між попитом та пропозицією, за якого аудиторія не здатна спожити запропоновані їй обсяги інформації. Про перевантаження інформаційного ринку (це явище було описане ще Е. Тофлером) вже неодноразово говорили К. Міллер, Я. Нільсон, Л. Землянова, В. Різун, В. Іванов. На цьому тлі відбувається знецінення первинного контенту, на що звертають увагу В. Таскоп, В. Теремко та ін. Аудиторія, як ніколи, потребує допомоги у доборі інформації, а шалений ритм сучасного життя диктує попит на стислі компіляції різних джерел, сніппети та новинні добірки. У цих умовах зростає роль медіапосередників, діяльність яких полягає саме у впорядкуванні, доборі інформації, її обробці та систематизації. Вторинний медіаконтент вперше стає чи не більш затребуваним, ніж першоджерела, а його поширення -- значно прибутковішою діяльністю порівняно із традиційними інвестиціями у журналістські матеріали. Усе це стало своєрідним стимулом для розвитку рерайту, що поступово займає власну нішу на ринку медійних послуг.

Теоретичне підґрунтя і гіпотези. Метою статті є комплексний аналіз явища рерайту в історико-феноменологічному, філософському, медійно-виробничому, економічному та правовому аспектах. Автор також має на меті визначити передумови виникнення явища, фактори, що впливають на його популярність у сучасному медійному просторі, та на основі проведеного аналізу запропонувати типологію рерайту.

Гіпотеза: ми маємо підстави стверджувати, що поширення рерайту як явища мас-медійної комунікації зумовлюється такими факторами:

* розвитком нових медіатехнологій виробництва та поширення контенту;

* інформаційним перевантаженням медіа-простору, що зумовлює потребу в упорядкованій, закумульованій в одному місці інформації;

* зростанням значення контент-менеджменту як складової частини бізнес-моделі підприємств та організацій;

* економічною потребою медіаринку у виробництві низькозатратного продукту;

* правовою легалізацією явища.

Методи дослідження. Вибір методології зумовлений комплексним характером явища рерайтингу. Методологічною базою стали дослідження щодо теорії комунікації, які дали змогу визначити місце та роль рерайту як одного з механізмів створення медіаконтенту. Використання історичного методу дозволило розглянути явище рерайту в історичному контексті, виявити передумови його виникнення та визначити тенденції подальшого поширення. Методи зіставлення та порівняння дали можливість запропонувати типологію рерайту, виходячи з його мотиваційних характеристик та сфери застосування. Контент-аналіз медійних повідомлень допоміг простежити «рерайтерські» зв'язки між учасниками мас-медійної комунікації та виділити вектори його поширення.

Результати й обґрунтування. Для всебічного аналізу рерайту ми маємо на меті розглянути явище в історико-феноменологічному, філософському, медіавиробничому, економічному та правовому аспектах.

Рерайт (від англ. rewriting) -- переписування шляхом зміни або покращення [1]. Це широке визначення дало можливість його вільного тлумачення. Дослідниця явища рерайтингу О. Лащук виокремлює два визначення. Згідно із першим рерайт -- «це покращення тексту, приведення вихідної інформації до більш зрозумілого, грамотного, цікавого вигляду». Якщо перше визначення суголосне з етимологією терміна в його оригіналі англійською мовою, то в другому, радикальнішому, явище розглядається як «зміна тексту, що допускає навіть втрату ідентичності» [2, с. 12]. Мається на увазі докорінна зміна твору, перероблений варіант якого вже не має нічого спільного з оригіналом. Втім не можна не наголосити на тому, що дослідниця вживає поняття «копіпаст» та «рерайт» як синоніми, що на наш погляд є помилковим з огляду на абсолютно різний характер цих явищ. Копіпаст як діяльність з «копіювання контенту із одного або багатьох джерел», до чого апелює О. Лащук, не має творчого характеру, і саме ця принципова відмінність диференціює його від рерайту. Втім подібна плутанина у дефініціях поняття зрозуміла. Поставлене на потік медіавиробництво вже давно перейшло з категорії творчості у категорію ремісництва, а самі журналісти стають частиною товарного, а не інтелектуального бізнесу. На цьому тлі щодо написання рерайту стали можливими поради, в яких трапляються такі рядки: «основними способами рерайтингу є підбір синонімів, розбиття складного речення на кілька простих, перестановка слів у реченні, видалення/додавання деяких слів» [3]. Вочевидь, сліпе дотримання цих правил радше породжуватиме плагіат, аніж результат творчих зусиль автора. Виділяють два види рерайту: авторський та технічний. І якщо перший виконує людина -- професійний рерайтер, то другий здійснюється за допомогою комп'ютерної програми, що автоматично замінює слова оригінального тексту на синоніми. Втім у технічну переробку тексту без елементів творчості навряд чи справедливо можна зарахувати до рерайту.

Історико-феноменологічний аспект. Рерайт в сенсі внесення змін у вже існуючий контент є дуже близьким за своєю природою до переробки або більш модного сьогодні терміна «ремікс». Одначе ці явища насправді мають багатовікову історію. У всі віки письменники та драматурги «надихалися» доробками своїх попередників, а класичні сюжети та історії майстерно вписувались у новий суспільний ландшафт, обростаючи характерними рисами своєї епохи. Таке нове прочитання, а часто осучаснення застарілих текстів мало на меті наблизити «класику» до аудиторії, адаптувати її до широкого кола читачів. Водночас переробкою займалися не лише професійні літератори. Якщо розглядати рерайт в ширшому контексті, не обмежуючись лише письмовими творами, його можна екстраполювати на всю культурну спадщину людства. За словами ідеолога концепції вільних джерел інформації Л. Лессінга, так званий «культурний ремікс» притаманний всім нам. «З давніх-давен люди брали участь у реміксі власної культури.... Робили це простими способами: дивились фільми, переказували друзям, ділились новинами та подіями, одне слово, постійно використовували культуру у повсякденному житті, у спілкуванні з іншими людьми» [4]. І. Засурський, описуючи епоху усного слова, також наголошує на важливості переказів як «головного інструменту комунікації» та чи не «єдиного способу зберегти пам'ять» про події, досвід, переживання [5, с. 5]. Сьогодні ж комунікаційні потоки активізувались із неймовірою силою завдяки технологічним можливостям, що дає змогу, за словами О. Красноярової, «усунути фізичний просторовий розрив» [6]. «Інтернет -- «найшвидше» середовище комунікації із коли-небудь існуючих з точки зору його розширення і здатності розповсюджувати інформацію» [7, с. 315]. Своєю чергою, письмова комунікація стала настільки швидкісною, що може цілком замінити реальне спілкування. Потреба поділитися інформацією у цифровому комунікаційному просторі трансформувалась у репост (repost), ретвіт (retwitte -- для Twitter), копіпаст (copypaste) та власне рерайт. Останній, єдиний з поміж інших має творчий характер та фактично зіставлений із його історичними аналогами передусім спільною мотивацією -- бажанням полегшити доступ до інформації, культурних здобутків тощо. Саме тому подальшу популярність рерайту багато дослідників вважають невідворотною через історичну глибинність коренів цього явища.

Філософський аспект. Філософський погляд на явище рерайту певною мірою суголосний із попередніми підходами, втім будується на інших концептуальних баченнях. Концепція інформаційного суспільства, приміром, виправдовує рерайт як вираження творчої свободи людини. За М. Кастельсом, генерування, обробка та поширення інформації визначаються природою інформаційного суспільства. Водночас на зростання ролі знань давно звертали увагу дослідники теорії комунікацій (Д. Бел, Е. Тофлер). В основі суспільства знань «лежить можливість знаходити, виробляти, обробляти, перетворювати, розповсюджувати та використовувати інформацію з метою отримання та застосування необхідних для людського розвитку знань» [8, с. 29]. «Поява нової технологічної парадигми на основі потужних та гнучких інформаційних технологій зробила можливим перетворення інформації як такої на продукт виробничого процесу» [9]. Інтелектуалізація суспільства, що має на меті формувати критичне мислення та спонукати до пізнавальних процесів навколишньої дійсності, у тому числі шляхом аналізу та інтерпретації інформації, також сприяє інтенсивному обігу (зокрема і трансформаційному) медіаконтенту серед аудиторії. Нові інформаційні технології відкрили необмежені можливості для користувачів, і цей процес вже не зупинити. Автори економічних досліджень медіавиробництва Д. Тапскотт та Е. Вільямс наголошують на тому, що «прогресивні користувачі більше не чекають запрошення, аби перетворити ваш продукт на платформу для інновацій» [10]. За таких умов культурний та інтелектуалізаційний рерайт стає необхідною складовою частиною концепції розбудови суспільства знань та фактичним відображенням процесу її реалізації.

Розгляд явища рерайту крізь призму концепції «колективного розуму» (Н. Л. Джонсон, П. Леві, Г. Дженкінс) як результату співробітництва, спільних зусиль з обміну знаннями дає можливість осмислити його мотиваційний характер. На думку медіатеоретика Г. Дженкінса «індивідуальні споживачі через їх соціальну, взаємодію з іншими» будують медійний простір із «часточок та фрагментів інформації, що виокремлені з потоку засобів масової інформації, та перетворюють їх на ресурси для використання у повсякденному житті» [11, с. 259]. Подібна компіляція, упорядкування та адаптація медійного контенту часто відбуваються в манері рерайтингу. Якщо погодитись із відомим висловом про те, що журналісти пишуть першу чернетку історії, робота користувачів з переписування контенту ЗМІ є по суті її другою редакцією.

Медійно-виробничий аспект. Дедалі більший потік оперативної інформації, що має оброблятися фактично в режимі онлайн, не залишає журналістові часу на її осмислення та аналітику. Водночас медіаорганізації, опинившись у кризовому становищі внаслідок втрати традиційних ринків та аудиторії, підтримують використання недорогих нових моделей виробництва контенту. Це призводить до зростання тиску на журналістів з боку медійних організацій, що примушують їх створювати якомога більше контенту із мінімальними витратами. Побоювання, що недостатні обсяги генерування контенту призведуть до програшу автоматичним програмам агрегації, змушує самих журналістів звертатися по їх допомогу. Об'єднання людського інтелекту та можливостей медійних технологій сьогодні набуває дедалі більшого значення [12]. У таких умовах практика багатьох журналістів змінюється. Реагуючи на запити інформаційного ринку, деякі з них змінюють професійні стандарти та цінності на словотворчу рутину, вдаються до простого переписування матеріалів колег, перефразовування повідомлень тощо. У результаті багатий словниковий запас журналіста стає запорукою його успішної рерайтерської діяльності.

Економічний та правовий аспекти. Ще 10 років тому копіювання матеріалів відбувалося за допомогою перефотографування або різографа та майже у всіх випадках характеризувалося низькою якістю подібного відтворення. Доступ же до оригіналу обмежувався необхідністю його придбання. Сьогодні цифрові технології значно спростили процес відтворення, а його результати -- це високоякісні примірники, що від оригіналу не відрізнити. Аналогічна ситуація із доступом до контенту ЗМІ: пошук необхідних матеріалів серед інформаційних масивів мережі спрощується завдяки розвинутим технологіям пошуку. «Технологічний розвиток, -- стверджує Л. Лессінг, -- вніс кардинальні зміни у традиційну бізнес-модель медіавиробництва та змінив “розстановку сил”» [4]. Колишні партнери ЗМІ -- власники технологій виробництва -- у цифровій мережі стали союзниками користувачів, безкоштовно надаючи їм широкий доступ до інформаційних ресурсів та необмежені технологічні можливості. Це призвело до появи нових моделей низьковитратного або навіть безкоштовного медіавиробництва. Заявити про себе в інформаційному просторі тепер може кожний охочий, а ось вкласти у це власні інтелектуальні ресурси готові не всі. Популярність рерайту якраз і пояснюється можливістю, не докладаючи зусиль, створювати контент для власних потреб. До того ж рерайт поступово стає частиною бізнес-моделі контент-маркетингу, який використовують більшість підприємств та організацій для свого розвитку та промоції.

Популярність рерайту багато в чому визначається його легальним правовим статусом. За буквою закону рерайтерська діяльність має полягати у перефразуванні тексту із збереженням його основного змісту, але зміною форми. Оскільки надання змістові нової форми порушенням не є, зміст може бути вільно використаний іншими авторами для створення нового медіапродукту. Таким чином, залишаючи тематику, сюжет та фактаж повідомлення, можна отримати однаковий за суттю, але різний за поданням контент, створення якого не виходитиме за межі правового поля.

Види рерайту. Типологізувати продукти рарайтингу можна, виходячи з мотиваційної складової частини явища та масштабів і напрямів його поширення. Хоча як зазначалося вище, явище рерайту поширилося на багато сфер життєдіяльності людини, у межах цього дослідження нас цікавить його побутування у медіапросторі. Переважно метою створення рерайту є:

* Приведення матеріалу у відповідність до журналістських стандартів. Застосовується здебільшого для матеріалів користувачів або непрофесійних журналістів. Текст оформлюється із дотриманням обраного жанру, логіки викладу. Ключовими завданнями є перевірка достовірності повідомленої інформації, що забезпечується додатковим фактажем, та надання належної аргументації (коментарів експертів, інтерв'ю з очевидцями події, посилань на нормативні документи тощо).

* Адаптація матеріалу. Подібний рерайт по суті є адаптацією контенту відповідно до потреб, запитів, очікувань та особливостей сприйняття певною аудиторією. Наприклад, адаптація матеріалу, написаного представником професійної спільноти, для масової аудиторії або ж переписування «народною», (vernacular, як її називають закордонні дослідники) зрозумілою певній локальній спільноті, мовою. Тут можливе використання жаргонізмів, просторіч тощо. Американські дослідники Дж. Кей та С. Куїн у

статті «Пошуки журналістики в цифрову добу» вважають стратегічно важливим під час створення контенту враховувати, як він буде резонувати у конкретній аудиторії та, за потреби, адаптувати масовий контент до «нішевого» споживача [13].

* Глокалізація контенту. Полягає в актуалізації медіаконтенту через врахування місцевої специфіки та задоволення потреб регіонального споживача. Рерайт відбувається шляхом розширення матеріалу за рахунок його прив'язки до конкретного регіону, верств населення тощо (наприклад, наголошення на можливих наслідках події для регіону та ін.).

* Компіляція, об'єднання текстів, що мають спільну тематику, є гарним способом оновлення контенту, привернення до нього уваги аудиторії. Поширений як внутрішньомедійний (в межах одного ЗМІ) рерайт матеріалів. Часто виконується іншим (не автором оригінальної публікації) журналістом, оскільки матеріал потребує «свіжого» погляду на проблему (подію), що набула продовження або доповнилася новими подробицями та фактами. Такі матеріали, як правило, будуються за правилами перегорнутої піраміди або ж розбиті на блоки, що мають самостійні заголовки. У такий спосіб забезпечується ширший обсяг аудиторії -- тих її представників, що стежать за розвитком події, та тих, хто вперше дізнається про новину завдяки цьому матеріалу.

Рерайт також може здійснюватися із проставлянням гіперпосилань, що дають змогу з'єднати рерайтерський матеріал із всією інформаційною структурою ресурсу та утворити таким чином гіпермедіапродукт -- продукт рерайтингу.

* Зміна акцентів у матеріалі. Це особливий вид рерайту, який створюється із конкретною метою змінити думку аудиторії. Дослідник масових комунікацій професор В. Різун наголошує на тому, що журналіст як професійний комунікант завжди орієнтований на споживача. Тож його методи «роботи» «зі своєю аудиторією, включаючи наукові (збалансованої подачі інформації, статистично виправданого розподілу негативу й позитиву тощо), в умовах спілкування, а тим більше масового, завжди мають шанс бути вишуканими способами маніпулювання поведінкою аудиторії» [14, с. 29]. Мотиви такого рерайту при цьому можуть бути кардинально протилежними.

Якщо у визначенні типології явища за основу брати сферу поширення рерайту, можемо виділити внутрішньомедійний та зовнішній рерайт. Оскільки роль сегмента медійного контенту в інформаційному просторі важко переоцінити, він в основному стає джерелом для зовнішнього рерайту з боку його споживачів. Втім не нехтують рерайтингом журналістських матеріалів і колеги по медіацеху. Широке залучення активної аудиторії до процесу медіавиробництва також сприяло поширенню практики рерайту. Медіа-платформи (приміром, Guardian Witness) дають можливість журналістам видання використовувати матеріали, що розміщені авторами-аматорами на сайті, для написання своїх. Водночас низька якість цих текстів змушує журналістів вдаватися до їх фактичного рерайту, аби привести у відповідність до стилістичних, граматичних та інших норм написання матеріалів для ЗМІ. Таким чином, рерайт може відбуватися як у зрізі контент ЗМІ -- користувацький контент, так і у зворотному напрямку.

Водночас інформаційні агентства в контексті рерайтингу постають у двох ролях -- як базовий контент для рерайту засобами масової інформації та як самостійний рерайтер інформаційних повідомлень (зокрема, на основі контенту інших ЗМІ). За останньою схемою сьогодні працюють багато інформаційних агентств, що орієнтовані на кінцевого споживача. Річ у тім, що протягом тривалого часу інформаційні агентства, як слушно зауважує Ю. Погорелий, не клюзивною інформацією». Водночас навіть за умов жорсткої конкуренції на інформаційному ринку свою нішу знайшли і рерайтерські інформаційні агентства, що «взагалі не орієнтовані на поширення ексклюзивної інформації. Цінність їхньої роботи -- у пошуку та обробці інформації» [2, с. 21].

Внутрішньомедійний рерайт відбувається в межах однієї медійної організації. О. Лащук схильна розглядати його як процес редагування подій, що продовжуються. Опублікований текст при цьому «може піддаватися зміненню неодноразово». Ситуацію, за якої на першому етапі публікації можна лише повідомити новину, а згодом додавати компоненти -- фото, відео, посилання, вона називає «саморерайтом» [2]. Робиться це з метою оновлення матеріалу з огляду на появу нових фактів або подробиць події. Старий контент, поданий під новим кутом зору, із актуалізацією окремих деталей, також є вдалим способом сформувати інтернет-спільноту для його обговорення.

З огляду на все вищенаведене можемо зобразити у вигляді схеми вектори, в яких проявляється рерайтерська діяльність у медіасфері (див. Рис. 1).

Рисунок 1. Вектори рерайтерської діяльності в медіасфері

рерайт медіаконтент медійний

Висновки. Всебічний аналіз явища засвідчив, що рерайт поширився на багато сфер життєдіяльності людини, втім найглибше вкоренився у сегменті масової комунікації. Маючи багатовікову історію, у сучасному медіапросторі він став його невід'ємною складовою частиною. Це сталося не останньою чергою завдяки мінімальним (інтелектуальним та економічним) витратам, необхідним для його створення. ЗМІ натомість зіштовхнулися із проблемою взаємодії з новими гравцями медійного ринку -- блогерами, агрегаторами новин,? мали виходу безпосередньо на широку публіку. «Як правило, новини, які готують агентства, використовувались іншими ЗМІ: газетами, телебаченням та радіо. Головними читачами інформаційних «стрічок» були професійні журналісти або аналітики» [15, с. 12]. Це не могло не позначитися на стилістиці та манері створення повідомлень. Сьогодні роль інформаційних агентств кардинально змінилась -- вони самі стали виконувати функції ЗМІ завдяки наявності у них беззастережної переваги -- «володінню ексінформаційними рерайтерськими агентствами, які на основі їхнього контенту успішно генерують власний. Причини настороженості ЗМІ очевидні -- у конкурентній боротьбі за увагу аудиторії сторони нерідко вдаються до сумнівних методів. Однак агресивна артикуляція навколо рерайту, що її демонструють медіа, на наш погляд, абсолютно не виправдана. Рерайт відкриває широкі можливості для них самих, особливо в питанні актуалізації інформації. Адже багато медіакомпаній замислюються над тим, яким чином подовжити «життя» матеріалу. Завдяки принципам рерайту, приміром, інтерв'ю можна перетворити на публіцистичний матеріал для сайту, репортажі оновити за допомогою відеоуривків розмов з очевидцями, експертами тощо; ілюстрації до матеріалу можуть бути трансформовані у слайд-шоу із текстовою начиткою. Телеканали також часто подають поряд із відеоматеріалом, розшифровку тексту сюжету із фотографіями. Таке багатоцільове використання контенту допоможе розшити аудиторію видання, бути представленим на всіх медіаплатформах, заявити про свою присутність у соціальних мережах.

Джерела і література

1. Oxford wordpower dictionary / ed. by S. Wehmeier. - New York : Oxford University Press, 1998. - 746 p.

2. Лащу к О. Р. Рерайтерские новостные сообщения: создание и редактирование / О. Р. Лащук. - М. : МедиаМир, 2013. - 264 с.

3. Способы и правила рерайтинга [Електронний ресурс] / / Зароботок в интернете. SEO блог. - Режим доступу: http://www.seoboxer.ru/blogosfera/sposo- by-i-pravila-rerajtinga-2/. - Дата доступу. - 12.03.2015.

4. Lawrence Lessig Remix: Making Art and Commerce Thrive in the Hybrid Economy. - Penguin Press, 2008. - 352 р.

5. Трансформация авторского права в интернете: зарубежные тенденции, бизнес-модели, рекомендации для России / под ред. И. Засурского и В. Харитонова. - М. : НП «Ассоциация интернет-издателей» ; Кабинетный учёный, 2013. - 384 с.

6. Медийная коммуникация и доступность Другого [Електронний ресурс] // Медиафилософия IV. Методологический инструментарий медиафилософии. - С.-Пб. : Санкт-Петербургское Философское общество, 2010. - С. 75-79. - Режим доступу: http://philosophy.pu.ru/index.php? id=446. - Дата доступу: 13.03.2015.

7. Интернет СМИ: Теория и практика : учеб. пособ. для студ. вузов / под ред. М. М. Лукиной. - М. : Аспект Пресс, 2010. - 348 с.

8. Всемирный доклад по вопросам развития человека // Mettre les nouvelles technologies au service du dйveloppement humain: PNUD, 2001. - Цит. за: К обществам знания: Всемирный доклад ЮНЕСКО. - Париж : Издательство ЮНЕСКО, 2005. - 226 с.

9. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура / М. Кастельс ; пер. с англ. под науч. ред. О. И. Шкаратана ; Гос. ун-т. Высш. шк. экономики. - М., 2000. - 606 с.

10. Викиномика: как массовое сотрудничество изменяет все / Дон Тапскотт, Энтони Д. Уильямс. - М. : BestBusinessBooks, 2009. - 392 c.

11. Jenkins Henry. Convergence Culture: Where old and new media collide / Henry Jenkins. - New York : New York University Press, 2006.

12. Bozokswy P. Digitizing the news / P. Bozok- swy. - Cambridge, MA : MIT Press, 2008.

13. Kaye J. Funding journalism in the digital age / J. Kaye, S. Quinn. - New York : Peter Lang, 2010.

14. Різун В. В. Теорія масової комунікації: підруч. для студ. галузі 0303 «Журналістика та інформація» / В. В. Різун.- К. : Видавничий центр «Просвіта», 2008. - 260 с.

15. Погорелый Ю. А. Информационное агентство: стиль оперативных сообщений / Ю. А. Погорелый. - М., 2001. - С. 12.

Размещено на Allbest.ru