Кросмедійний менеджмент у конвергентних редакціях ЗМІ

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 004.738.5: 070

Кросмедійний менеджмент у конвергентних редакціях ЗМІ

М.І. Женченко, канд. наук із соц. комунік.

Інститут журналістики КНУ ім. Т. Шевченка

У статті на основі аналізу наукового дискурсу та редакційної практики закордонних та українських ЗМІ описано структуру та особливості формування кросмедійного менеджменту, властивого для нового типу редакцій ЗМІ - конвергентних редакцій мультимедійних медіахолдингів.

Ключові слова: архітектура редакційного простору, корпоративна культура, кросмедійний менеджмент, організаційна культура, конвергентна редакція, кросмедійне виробництво, стратегічний менеджмент.

Женченко М. И.

Кроссмедийный менеджмент в конвергентных редакциях СМИ.

В статье на основе анализа научного дискурса и редакционной практики зарубежных и украинских СМИ описана структура и особенности формирования кросмедийного менеджмента, характерного для нового типа редакций - конвергентных редакций мультимедийных медиахолдингов.

Ключевые слова: архитектура редакционного пространства, корпоративная культура, кросмедийная модель организации менеджмента, организационная культура, конвергентная редакция, кроссмедийное производство, редакционный менеджмент, стратегический менеджмент.

Zhenchenko Maryna, Candidate of Sciences on Social Communications Associate Professor, Institute of Journalism Taras Shevchenko National University of Kyiv

Crossmedia management in the convergence newsrooms

This article explores how implementing crossmedia management brings about innovation and successful transformation in media companies, with a twofold perspective approach: organizational (newsroom architecture, workflow process) and cultural. The cultural approach to crossmedia management must take into account the tension between the corporate culture of the news organisation and the professional culture of news journalists and editors.

Keywords: Newsroom layout leads, corporate culture, model of crossmedia management, organizational cul¬ture, convergence, crossmedia production.

Вступ. Актуальність теми. Редакційний менеджмент як діяльність, пов'язана з економічним управлінням редакцією, процесом підготовки і випуску різних медійних продуктів (газет, журналів, телепрограм, радіопрограм, інтернет-медій), вибудовується на основі економічних принципів редакційної діяльності, серед яких С. Гуревич [1] виокремлював принципи прибутковості, забезпечення конкурентоспроможності та економічної достатності (розумної економії). Останній принцип визначає необхідність оптимізації редакційного процесу заради досягнення результату з використанням найменших коштів, сил та енергії.

Дієвим засобом такої оптимізації є застосування стратегії диверсифікації виробництва, створення спільних підприємств, оскільки у процесі об'єднання компаній суміщуються їхні конкурентні переваги та ресурси: матеріальні, технологічні, людські. Особливі переваги має стратегія диверсифікації у споріднених галузях (галузі, які мають певні стратегічні відповідності, тобто схожий процес виробництва та ланцюжок цінностей) [2].

Дигіталізація медійного виробництва і розвиток інтернет-медій у першому десятиріччі XX ст. актуалізували диверсифікаційні процеси в медійній галузі та сприяли створенню численних конвергентних редакцій на всіх рівнях новинної журналістики: від національних медіа до регіональних і локальних. Організація роботи конвергентного ньюзруму потребує застосування нової моделі організації редакційного менеджменту -- крос-медійного менеджменту, що й зумовлює актуальність цієї статті.

Огляд попередніх досліджень. Інституційні, професійні й текстуальні стратегії і практики кросме- дійного виробництва новин описано в докторському дослідженні Івара Джона Ердала (Ivar John Erdal). Важливими для розуміння видів, форм медіаконвергенції у мультиплатформному виробництві ЗМІ є роботи Марка Дeуза (Mark Deuz). Конвергентні процеси в ньюзрумах медіакомпаній Австрії, Іспанії та Німеччини досліджено в колективній праці Хосе Ґарсії Авілеса (Jose Garcia- Aviles), Енді Калтенбруннера (Andy Kaltenbrunner), Даніели Краус (Daniela Kraus), Клауса Меєра (Klaus Meier) та Мігеля Карвейла (Miguel Carvajal).

Інноваційному менеджменту в кросмедшному виробництві присвячено наукову розвідку Хосе Ґарсії Авілеса. Особливості функціонування інтегрованих бізнес-моделей у сучасній медіаіндустрії розглянуто у статті Є. Зініна. Важливий емпіричний матеріал з теорії і практики організації менеджменту в конвергентних редакціях є у книзі «Журналистика и конвергенция: почему и как традиционные СМИ превращаются в мультимедийные» за редакцією А. Качкаєвої, статтях російських (О. Вартанова, О. Хелемендик, Т. Удалова) та українських (В. Гвоздєв, О. Кайда, Ю. Лавриш, Т. Назарук) науковців і практиків.

На культурологічні аспекти кросмедійної співпраці журналістів і редакторів інтегрованих медій спрямовано увагу в роботах Джейн Сінґер (Jane Singer), Вільяма Сілкока і Сьюзен Кейт (William B. Silcock and Susan Keith) та Люсі Кюнґ-Шанклемен (Lucy Kung-Shankleman).

У цій статті маємо на меті зосередитися на особливостях формування, складниках кросме- дійної моделі організації менеджменту в конвергентних редакціях.

Для досягнення мети визначено таке коло завдань: вивчити стан наукової дискусії щодо окресленої проблематики, описати структуру та особливості формування кросмедійної моделі редакційного менеджменту, властивого для нового типу редакцій ЗМІ -- конвергентних редакцій мультимедійних медіахолдингів.

Теоретичне підґрунтя і гіпотези. За словами російського науковця В. Хелемендика, конвергентна редакція -- це виробничо-творча структура, що виробляє медіапродукт для кількох видів ЗМІ (інтернету, радіо, телебачення, друку), часто входить до складу одного медіаоб'єднання, в якому здійснюється обмін інформацією, анонсами, посиланнями на матеріали, рекламними площами [3]. Дослідник мультимедійної журналістики І. Кірія вважає, що конвергентні редакції -- це редакції, в яких окремі редакції конкретних видів ЗМІ не автономні, а універсальні [4, с. 22].

На нашу думку, створення конвергентної редакції означає перехід від мономедійної, орієнтованої на створення та розповсюдження конкретного медіапродукту (газети, журналу, радіо-, телепрограми, інтернет-медій), моделі медіа- виробництва до кросмедійної моделі, для якої характерне спільне виробництво контенту для кількох медіаплатформ, повне об'єднання кадрового і виробничого потенціалу інтегрованих медій та становлення нового типу редакційного менеджменту, за якого «управління редакцією відбувається завдяки об'єднанню і комунікації різних медій на різних рівнях редакційної роботи під час виробництва контенту» [5, с. 286].

Інтеграція медіаплатформ і перехід до кросмедійного виробництва повинні бути не хаотичною відповіддю на зміни, а продуманими діями та виваженою стратегією, яка сприятиме збільшенню рекламних доходів, економії на витратах на просування, розширенню потенційної аудиторії. У конвергентних редакціях посилюються важливі економічні ефекти -- економія від масштабу та економія від різноманіття, оскільки контент створюється один раз, а далі адаптовується, переупаковується та розповсюджується різноманітними каналами до різних аудиторій, що дає змогу набагато ефективніше використовувати ключовий ресурс медіаринку -- креативного працівника [6, с. 137].

Дослідник Є. Зінін вважає медіаконвергенцію окремим або особливим випадком стратегії пов'язаної диверсифікації та пропонує розглядати процеси організації роботи творчих працівників (журналістів і редакторів) з позицій сучасної теорії стратегічного менеджменту, в якій стратегії пов'язаної диверсифікації аналізують за допомогою таких понять, як стратегічний актив, ключові компетенції та динамічні здібності [4, с. 137].

Основним стратегічним активом організації є сумарні (корпоративні) знання її працівників. Поняття «динамічні здібності» охоплює ключові компетенції з додатковою здатністю до змін. У конвергентній редакції стратегічним активом стають функціональні компетенції креативних працівників -- журналістів і редакторів, які для збереження конкурентоспроможності медійного холдингу потребують постійного розширення та оновлення.

Хосе Ґарсія Авілес, описуючи модель інноваційного кросмедійного менеджменту, наголошує на важливості внутрішньої комунікації, обміну ідеями та досвідом між співробітниками конвергентної редакції; побудови вдалої архітектури редакційних приміщень заради усунення надлишкових і неефективних виробничих процесів; організації навчання для підвищення фахових компетенцій журналістів і редакторів. Іспанський науковець наголошує на тому, що якісний менеджмент повинен враховувати поступовість упровадження кросмедійних принципів організації робочих процесів, а також заохочувати журналістів і редакторів розширювати свої професійні навички [5, с. 271].

Івар Джон Ердал, спираючись на праці Джейн Сін- ґер (Jane Singer), Вільяма Сілкока і Сьюзен Кейт (William B. Silcock and Susan Keith) [7], Люсі Кюнґ- Шанклеман (Lucy Kung-Shankleman) [8], пропонує розглядати такі важливі питання редакційного менеджменту, як взаємозв'язок між співпрацею і конкуренцією всередині організації, журналістські та редакторські амбіції, ієрархії виробництва тощо з позицій організаційної (корпоративної) та професійної культур [9, с. 42].

Розглянуті теоретичні концепції дають підстави зробити висновок про доцільність вивчення кросмедійного редакційного менеджменту у двох аспектах: структурно-функціональному, який передбачає аналіз організації редакційних процесів у конвергентній редакції (трансформації системи планування роботи, топографії та архітектури редакційних приміщень, базових функціональних компетенцій співробітників), і культурологічному, що зосереджується на способах подолання суперечностей між корпоративною культурою (поглядами, цінностями, нормами поведінки) конвергентного медіахолдингу та професійними культурами працівників інтегрованих медій.

Методи дослідження. Дослідження проводилося у два етапи. На першому етапі використано аналітичний метод та системний підхід для вивчення, систематизації та опису наукового дискурсу з проблеми. Так було узагальнено напрацювання закордонних та українських учених. На другому етапі дослідження використано структурно-функціональний метод, який дав змогу проаналізувати специфіку організації роботи журналістів і редакторів, трансформації організаційної та професійної культури у процесі формування кросмедійного редакційного менеджменту в конвергентних редакціях.

Результати й обговорення. Структурно-функціональний аспект. Структура конвергентних мультимедійних новинних організацій починає розвиватися від середини 1990-х рр., коли компанії всього світу вибирають принаймні деякі форми кросмедійної співпраці або взаємодії між раніше відокремленими співробітниками, редакціями і відомствами [9, с. 148].

Побудова нової системи управління редакційною діяльністю у конвергентній редакції супроводжується змінами у плануванні матеріалів, топографії редакційних приміщень, трансформаціями базових професійних компетенцій (набору компетенцій, необхідних для ефективного виконання професійної діяльності) журналістів і редакторів.

Для конвергентної редакції характерне централізоване планування контенту водночас для всіх медіаплатформ. Тематичні відділи (економіка, політика, культура) вже не закріплюються за кожним конкретним ЗМІ, а стають універсальними, виконуючи замовлення різних платформ [4, с. 54]. На «універсалів» (орієнтованих на створення та опрацювання контенту водночас для кількох медіаплатформ) перетворюються і журналісти, що зумовлює потребу розширення кола їхніх базових професійних компетенцій.

Журналістові потрібно створювати текстовий та аудіовізуальний контент для всіх технологічних форматів (вміти працювати з аудіо-, відео-, фототехнікою, готувати мультимедійні хроніки, фото-, аудіослайдшоу, інфографіку тощо), редакторові -- «агрегувати контент, точно вловлюючи зацікавлення різних груп всередині загальної аудиторії, володіти сучасними редакційними IT-технологіями, мати знання у сфері графічного дизайну, маркетингу і фінансів» [6, с. 143].

З'являється й нова категорія журналістів і редакторів, основним завданням яких є не генерування і «пакування» оригінальних матеріалів, а адаптація і відтворення вже готових новин для іншої медіаплатформи.

У конвергентній редакції значно розширюються функції головного редактора (шеф-редактора), який повинен інтегрувати всі робочі процеси зі збирання, опрацювання та подання інформації аудиторії. Він є ключовою фігурою кросмедійного редакційного менеджменту, оскільки керує інтегрованим редакційним процесом, вирішує, які історії мають бути висвітлені, хто їх висвітлюватиме, для якої платформи, яке потрібне обладнання, які терміни виконання, розподіляє завдання між журналістами, зважаючи на професійні риси кожного. Основна відмінність головного редактора конвергентної редакції від головного редактора традиційної медіаструктури -- це вміння орієнтуватися у різних комунікаційних платформах та швидко визначати, яку подію, на якій платформі краще представити аудиторії, адже від того, для якого виду ЗМІ готуватиметься інформація, залежить і сама ідея історії, і способи збору та добору інформації, і специфіка її підготовки до оприлюднення. Інколи, за аналогією із закордонною практикою, головного редактора конвергентної редакції називають редактором-продюсером, мультимедіапродюсером, редактором-режисером.

Магістр мультимедійної журналістики Оксана Сілантьєва наголошує, що саме продюсери розуміють сприйняття тексту, відео, аудіо, вміють комбінувати різні форми подання інформації, координують зусилля всіх, хто працює над розкриттям конкретної теми. У мультимедійного продюсера є бачення всього інформаційного комплексу, він обирає із доступних форматів найбільш релевантні для кожного матеріалу [4, с. 90].

Заради оптимізації співпраці журналістів і редакторів різних медійних платформ перебудовується архітектура приміщення конвергентної редакції. Найпопулярнішою моделлю стає об'єднання всіх працівників в єдиному приміщенні, в якому є круглий або закручений спіраллю центральний стіл (центр прийняття рішень), «промені», за якими розміщуються тематичні редакції, службові «куточки», в яких можуть розташовуватися невелика відеостудія, монтажні лінійки, зона інфографіки [4, с. 71].

Культурологічний підхід. Конвергентна редакція є складною синергетичною системою, успішне управління якою залежить від подолання суперечностей між корпоративною культурою конвергентного медіахолдингу та професійними культурами журналістів і редакторів окремих інтегрованих медій.

Організаційна культура всередині редакції не однорідна, вона зазвичай складається з кількох різних субкультур [10, с. 14]. Люсі Кюнґ-Шанклеман називає це явище множинністю культури, оскільки співробітники однієї організації можуть належати до кількох різних культур водночас: професійних культур (груп практиків, яких об'єднують спільна база знань, професійний жаргон, однакова кваліфікація й освіта); виробничих культур (враховують ціннісні орієнтації, спільні для всіх, хто працює в певній галузі); міжорганізаційних субкультур (утворюються за ієрархічним, гендерним, етнічним принципами тощо) [8, с. 13].

У конвергентній редакції виникають суперечності, внутрішня конкуренція між журналістами та редакторами різних медій через їхню належність до різних професійних культур. Вільям Сілкок і Сьюзен Кейт стверджують, що в культурі конвергентної співпраці «міцно вкорінені традиції друкованих медіа і телебачення» [7].

Різні компетенції та історично сформовані традиції, професійні стандарти роботи на радіо, телебаченні, у друкованому виданні чи інтернет-ресур- сі є важливим чинником, який ускладнює крос- медійну співпрацю. Івар Джон Ердал, спираючись на дослідження роботи норвезької конвергентної редакції, пише, що «кожна група відчуває, що їхні знання особливо цінні. Телевізійні журналісти скаржаться на брак візуальної грамотності серед радіожурналістів. Радіожурналісти стверджують, що вони більш компетентні в дослідницькій новинній журналістиці. Веб-репортери вважають, що лише вони найкраще знають, як написати текст для веб-сайту [9, с. 53].

Отже, основним завданням кросмедійного менеджменту є подолання конфлікту між різними професійними культурами всередині інтегрованої редакції та мотивація співробітників до навчання і розширення базових професійних компетенцій.

Спираючись на досвід медій, які переходили на кросмедійне виробництво, IFRA запропонувала десять принципів, які мають бути враховані в кросмедійному менеджменті під час реорганізації редакції:

1) принцип прецеденту (основним завданням менеджменту є надихнути колектив та надати йому відчуття безпрецедентної необхідності переходу на кросмедійне виробництво заради збереження конкурентоспроможності медіаорганізації);

2) принцип ясності (треба показати найближчі цілі, чітко описати етапи реорганізації, зважити на особисті пропозиції та ініціативи співробітників);

3) принцип планування (пропонується поступовий, розтягнутий у часі план переходу з мономедійної до кросмедійної моделі управління редакцією);

4) принцип залученості (потрібно показати кореспондентам і редакторам, які переваги новий тип організації роботи має для їхнього особистісного становлення);

5) принцип лідерства (створення конвергентної редакції неможливе без участі лідерів думок і неформальних лідерів у колективі);

6) принцип відпускання ситуації (передбачає взяття паузи для осмислення процесів, коли рішення про зміни вже озвучені і план дій готовий);

7) принцип нейтральної зони (описує етап «підготовчих робіт», формування робочої групи та підготовку до тренінгів. Це період подолання супротиву);

8) принцип стабілізації процесів (закликає на кожному етапі чітко описувати нові функції співробітників і встановлювати регламент взаємодії);

9) принцип тренінгів (передбачає накопичення та поширення нових знань, тренерами і наставниками повинні ставати не лише запрошені фахівці, а й співробітники редакції);

10) принцип аналізу й змін (процес впровадження змін на всіх етапах реорганізації потрібно вивчати й аналізувати) [4, с. 72--73].

Кросмедійна модель менеджменту в конвергентній редакції спрямована на вдале управління людськими ресурсами, вміння переорієнтувати систему мислення редакційних працівників (вони повинні навчитися думати в категорії контенту, а не носія (з погляду придатності контенту для носія)) [7, с. 267], знаходити оптимальні шляхи подолання конфлікту між професійними культурами представників різних інтегрованих медій.

кросмедійний менеджмент конвергентний редакція

Джерела і література

1. Гуревич С. М. Экономика отечественных СМИ [Електронний ресурс] : учеб. пособ. / С. М. Гуревич. - М. : Аспект Пресс, 2004. - Режим доступу: http://evar tist.narod.ru/text11/39.htm. - Дата доступу: 29.01.2015.

2. Волынкина Е. М. Управление диверсификацией инновационной медиа-компании : автореф. дисс. ... канд. экон. наук / Екатерина Михайловна Волынкина. - М., 2012. - С. 11.

3. Хелемендик В. К вопросу о понятиях «Взаимодействие СМИ» и «Конвергенция СМИ» [Електрон- ный ресурс] / В. Хелемендик. - Режим доступа: http://www.ipk.ru/index.php?id=2230. - Дата доступу: 29.01.2015.

4. Журналистика и конвергенция: почему и как традиционные СМИ превращаются в мультимедийные / под ред. А. Качкаевой. - М., 2010. - 200 с.

5. Garcia-Aviles Jose A Innovation management in crossmedia production: Leading change in the newsroom /Jose Garcia-Aviles / / Crossmedia Innovations. Texts, Markets, Institutions. - Peter Lang, 2012. - P. 267.

6. Зинин Е. Ю. Интегрированные бизнес-модели в медиаиндустрии: ответы на вызовы новой эпохи / Е. Ю. Зинин // Российский журнал менеджмента. - 2008.- Т. 6. - № 3. - С. 129-144.

7. Silcock B. William and Keith, Susan. Translating the tower of Babel? Issues of definition, language, and culture in converged newsrooms / B. Silcock // Journalism Studies. - 2006. - Vol. 7. - № 4. - P. 610-672.

8. Kung-Shankleman Lucy. Inside the BBC and CNN. Managing media organisations / Lucy Kflng- Shankleman. - London : Routledge, 2000.

9. Erdal Ivar John. Cross-Media News Journalism: Institutional, Professional and Textual Strategies and Practices in Multi-Platform News Production : Doctoral thesis submitted for the degree of Ph.D. / John Ivar Erdal. - Oslo, 2008. - 382 p.

10. Singer Jane. Strange Bedfellows? The diffusion of convergence in four news organisations / Jane Singer // Journalism Studies. - 2004. - Vol. 5. - № 1. - P. 10-14.

Reference list

1. Gurevich S. M. Jekonomika otechestvennyh SMI [Electronic resource] : ucheb. posob. / S. M. Gurevich. - M. : Aspekt Press, 2004. - Reference: http://evar tist.narod.ru/text11/39.htm. - Accessed: 29.01.2015.

2. Volynkina E. M. Upravlenie diversifikaciej inno- vacionnoj media-kompanii : avtoref. diss. ... kand.

3. jekon. nauk / Ekaterina Mihajlovna Volynkina. - M., 2012. - S. 11.

4. Helemendik V. K voprosu o ponjatijah «Vzaimo- dejstvie SMI» i «Konvergencija SMI» [Elektronnyj resurs] / V. Helemendik. - Rezhym dostupa: http:// www.ipk.ru/index.php?id=2230. - Accessed: 29.01.2015.

5. Zhurnalistika i konvergencija: pochemu i kak tradicionnye SMI prevrashhajutsja v mul'timedijnye / pod red. A. Kachkaevoj. - M., 2010. - 200 c.

6. Garcia-Aviles Jose A Innovation management in crossmedia production: Leading change in the newsroom / A. Jose Garcia-Aviles // Crossmedia Innovations. Texts, Markets, Institutions. - Peter Lang, 2012. - P. 267.

7. Zinin E. Ju. Integrirovannye biznes-modeli v mediaindustrii: otvety na vyzovy novoj jepohi / E. Ju. Zinin // Rossijskij zhurnal menedzhmenta. - 2008.- T. 6. - № 3. - S. 129-144.

8. Silcock B. William and Keith, Susan. Translating the tower of Babel? Issues of definition, language, and culture in converged newsrooms / B. Silcock // Journalism Studies. - 2006. - Vol. 7. - № 4. - P. 610-672.

9. Kьng-Shankleman Lucy. Inside the BBC and CNN.Managing media organisations / Lucy Kbng- Shankleman. - London : Routledge, 2000.

10. Erdal Ivar John. Cross-Media News Journalism: Institutional, Professional and Textual Strategies and Practices in Multi-Platform News Production : Doctoral thesis submitted for the degree of Ph.D. / John Ivar Erdal. - Oslo, 2008. - 382 p.

11. Singer Jane. Strange Bedfellows? The diffusion of convergence in four news organisations / Jane Singer // Journalism Studies. - 2004. - Vol. 5. - № 1. - P. 10-14.

Размещено на Allbest.ru