Культурно-онтологічні чинники емоційно-експресивного наповнення медіатексту

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 007: 304: 070: 005

Культурно-онтологічні чинники емоційно-експресивного наповнення медіа тексту

А.Д. Баранецька, аспірантка

Інституту журналістики

КНУ імені Тараса Шевченка

У статті розглянуто культурно-онтологічні чинники як своєрідну платформу емоційного змісту медійних публікацій. На практичному матеріалі простежено особливості їх дії у процесі емоційного наповнення тексту. Описано специфіку кореляції емоційного змісту публікацій з культурно-онтологічними характеристиками суспільства. Виявлено залежність емоційного компонента тексту від архетипно-аксіологічного складника.

Ключові слова: чинник, емоційність, архетип, цінності, мова, комунікація.

Баранецкая А. Д.

Культурно-онтологические факторы эмоционально-экспресивного наполнения медиатекста.

В статье рассмотрены культурно-онтологические факторы как своеобразная платформа эмоционального содержания медийных публикаций. На практическом материале прослежены особенности их действия в процессе эмоционального наполнения текста. Рассмотрено специфику кореляции эмоционального содержания публикаций с культурно-онтологическими характеристиками общества. Исследовано наличие зависимости эмоционального компонента текста от архетипно-аксиологической составляющей.

Ключевые слова: фактор, эмоциональность, архетип, ценности, язык, коммуникация.

Baranetska Anna, PhD Student Institute of Journalism Taras Shevchenko National University of Kyiv

Cultural and ontological factors of emotionally expressive content of media text

In the article the cultural-ontological factors as an original platform of emotional maintenance of media publications are considered. On the practical material the features of their action are traced in the process of emotional filling of the text. The special features of correlation of emotional content of publications with cultural-ontological characteristics of the society are described. The dependence of an emotional component of the text on archetypical and axiological components are revealed.

Keywords: factor, emotionality, archetype, values, language, communication.

Залучені до значно ширшої комунікативної взаємодії -- соціокультурної -- тексти мас-медіа є втіленням кореляту творчої оригінальності індивідів та їхнього соціокультурного досвіду як агентів конкретної нації, суспільства. Тому в процесі з'ясування емоційно-експресивного наповнення текстів слід брати до уваги етнічно-національний простір, на теренах якого реалізується мас-медійна комунікація.

Масова комунікація як вид соціальної взаємодії спрямовується не лише на поінформування аудиторії -- вона ще й передбачає адекватне сприйняття та розуміння повідомлення з відповідними емоційними реакціями на нього. Зважаючи на те, що вагомою умовою взаємопорозуміння між комунікантами є спільність їхнього буття, актуальною є спроба простежити особливості зумовленості емоційного наповнення публікацій культурно-онтологічними детермінантами, що і є метою статті.

Теоретико-методологічною основою нашої роботи стали не лише журналістикознавчі, а й суміжні наукові дослідження гуманітаристики, що розкривають сутність буття людини. Такими є праці Е. Бенвеніста, М. Вебера, І. Вітаньї, В. Вундта, В. фон Гумбольдта, Р. Додонова, У. Еко, В. Корнєєва, В. Крисько, Г. Лебона, К. Леві-Строса, А. Моля, Х. Ортеги-і-Гассета, О. Потебні, Є. Прохорова, В. Різуна, П. Сорокі- на, Н. Шумарової, К. Г. Юнга та ін.

Спираючись на дослідження науковців, намагатимемося реалізувати зумовлені поставленою метою такі завдання:

1) синтезувати науково-теоретичні розробки з досліджуваної теми;

2) описати специфіку кореляції емоційного змісту публікацій з культурно-онтологічними характеристиками суспільства;

3) виявити залежність емоційного компонента тексту від архетипно-аксіологічного складника.

Результати й обговорення. Становлення особистості відбувається у комплексі соціального та культурного контексту її існування. Культура втілює спосіб життя людей певного суспільства, яке теж є системою взаємовідносин, що об'єднує індивідів однієї культури [1, с. 45]. А. Моль, розглядаючи явище культури у статиці й динаміці, підсумовує, що «культура -- це інтелектуальний аспект штучного середовища, яке людина створює у процесі свого соціального життя» [2, с. 83]. А тому з прагматичної позиції вона постає як «інтелектуальне осна

щення», структура знань, що ними володіє кожна окрема людина як представник певної соціальної групи [2, с. 46--53].

Буття кожної особи пов'язане з її найближчим оточенням і залежить від культурно-історичного контексту соціуму. Х. Ортега-і-Гассет зауважує, що життя людини уособлює єдність двох чинників, а саме: людину з її життям та обставини, світ, у якому вона проживає. При цьому «світ -- це складне сплетіння різноманітних подій та важливостей, якими Людина, поза своєю волею, обплутана з усіх боків; Людина ж -- істота, змушена триматися на плаву в цьому світі подій, які підсвідомо для неї щось означають» [3, с. 275--276]. У людині завжди переплітаються два первні: індивідуальний та соціальний, і розглядати їх окремо один від одного неможливо. Навіть коли йдеться про індивідуальні потреби та запити, оскільки вони також «ініційовані» соціокультурними умовами буття особи.

На думку К. Г. Юнга, саме колективне несвідоме є тим глибинним, уродженим шаром, на який спирається верхній, особистісний. Природа цього несвідомого всезагальна, а не індивідуальна, і поєднує в собі змісти й образи поведінки, що є спільними для всіх. Така ідентичність колективного несвідомого формує спільний базис душевного життя людей і є надособистісною. Учений відзначає, що саме собою колективне несвідоме не існує, і називає його лише можливістю, яку люди успадкували від своїх попередників з давніх часів у вигляді певної форми мнемонічних образів. Праобраз (архетип), на думку К. Г. Юнга, -- фігура (насамперед міфологічна) людини, події, що повторюються впродовж усієї історії під дією творчої уяви. Ці образи становлять «психічний залишок безлічі переживань одного й того самого типу» [4]. Кожна з цих фігур втілює в собі певні риси, характеристики, що передбачають відповідні сподівання та викликають той чи інший образ в уявленні членів соціуму. Ці колективні уявлення, реалізовані в публікаціях, несуть у собі відповідну інформацію, спрямовують аудиторію на певне її сприйняття, навіть формують емоційне тло і є спільною площиною для реалізації комунікативного зв'язку між автором та реципієнтом.

Беззаперечним є факт, що на специфіку усвідомлення та потрактування довкілля впливає етнічний характер індивіда. Саме тому, щоб спілкування було ефективним, а емоційні реакції передбачуваними, щоб мовна поведінка була «стратегічно правильною», треба зважати на менталітет цільової аудиторії, тобто сукупність національно-психологічних характеристик соціальної групи. У пригоді стають етнопсихолінгвістичні дослідження, спрямовані, зокрема, на «вивчення національних стереотипів вербальної поведінки в різних комунікативних ситуаціях» [5, с. 80]. Адже в однакових ситуаціях представники різних етнічних груп можуть мати виразну відмінну поведінку, в тому числі й емоційні вияви/реакції (залежність інтерпретації емоційних переживань від ментальних сценаріїв наочно показує А. Вежбицька [6]), що зумовлено різним світосприйняттям, світооцінюванням. Тут слід вести мову про «етнопсихологічне відображення», що виявляється в постійному порівнянні у свідомості людини нової інформації з відомим «національним» досвідом [7, с. 112]. Менталітет як соціальний феномен можна називати складником соціокультурного простору, а також вагомим чинником ефективності емоційно-експресивного наповнення медійних публікацій. Адже він формує підсвідому платформу світорозуміння людини, а отже, визначає певні реакції на зовнішні подразники.

Серед домінант української ментальності -- відчуття гармонії людини з природою, підвищена емоційність, ліричність, романтизм. Земля для українців постає явищем духовним, а не лише географічним [8, с. 152]. В українській ментальності Земля стала вже національним архетипом. Емоційно-почуттєву вдачу українського народу розкриває концепція кордоцентризму (пригадуємо філософію серця Г. Сковороди, П. Юркевича, В. Лисевича). Людина «малих груп» -- таким є образ українця. У його національному характері цінності родини завжди превалюють над інтересами суспільства [5, с. 48]. Характерні домінанти української нації є своєрідним спрямувальним вектором у ціннісних пріоритетах аудиторії, а тому журналісти, розробляючи ту чи іншу тему, мають брати до уваги специфічні ментальні особливості, щоб досягти відповідних емоційних реакцій на свою публікацію.

Цінності (ціннісні орієнтації) є вагомою детермінантою реалізації емоційного змісту публікації. Потреба виокремлювати цей чинник зумовлена тим, що цінності як психосоціокультурне явище розкривають світоглядні позиції людини у контексті умов її існування.

Як продукт культури цінності є важливим складником функціонування будь-якого суспільства. На думку П. Сорокіна, вивчення соціальних взаємодій без культурних цінностей (як і культурного компонента загалом) є обмеженим і виходить за межі соціальної сфери [9, с. 219].

Показуючи трансформації філософської думки щодо тлумачення цінностей, І. Вітаньї відзначає, що у докантівському вченні в центрі уваги перебуває поняття добра, яке можна розглядати як першоджерело цінності. Згодом історичні перетворення призвели до девальвації «добра» і йому на зміну прийшло поняття цінності, сутність якого трактують по-різному.

Проте, порівнюючи розуміння цінностей у філософській та соціологічній сферах, І. Вітаньї вказує на тотожність їх інтерпретацій, в яких підкреслюються майбутнє, мета, спрямованість і репрезентуються цінності як «орієнтаційна основа», двигун суспільного руху [10, с. 117--126].

Загальнолюдські гуманістичні цінності є своєрідним спільним знаменником вирішення суспільних питань сучасного багатогранного соціуму. Вироблені у процесі розвитку людства, вони об'єднують усіх людей і водночас формують тло поведінки індивідів у різних сферах буття. «Набір» цих цінностей доволі великий і охоплює дедалі більше галузей суспільного життя. До них належать біблійні заповіді, загальнозначущі ідеї інших релігій, гуманістичні гасла Французької революції, вічні ідеї служіння «добру, істині та справедливості». До цієї системи належать цінності різних рівнів -- від глобальних до приватно-побутових. Однак у будь-якому випадку, спираючись на ті чи інші цінності, треба мати на увазі конкретну ситуацію з її індивідуальними аспектами [11, с. 86--87].

Цінності -- абстрактні положення, ідеали, досягнення яких прагне людина. Особистісні цінності керують її поведінкою, спрямовують діяльність особи на досягнення бажаного результату. Відповідно, у процесі сприйняття інформації вони є певними критеріями оцінювання. Важливо, щоб цінності комуніканта та комуніката перебували у спільній національній площині, яка створює сприятливі умови для реалізування комунікації. Домінантні цінності суспільства є своєрідною архетипною системою етико-естетичних координат для діяльності журналістів. Адже цінності репрезентують ті суспільні ідеали, до яких прагне конкретний соціум, а тому журналісти, керуючись цим набором, мають можливість передбачати емоційні реакції аудиторії на повідомлення. Саме тому цінності слід розглядати як своєрідне спільне тло для реалізування комунікації, що сприяє досягненню порозуміння між комунікантами.

До цієї групи чинників належить і мова, однак щодо попередніх субчинників вона посідає окреме місце в їх переліку, оскільки є специфічним засобом реалізації комунікації. Знання мови, уміння нею користуватися -- це важливе підґрунтя реалізації соціальної взаємодії між суб'єктами. Без використання мови неможлива не лише така взаємодія, а й навіть думка про неї [9, с. 208]. Х. Ортега-і-Гассет називає мову соціальним звичаєм, який об'єднує двох людей, два внутрішні світи [3, с. 430]. «Мова -- це те, що поєднує людей в єдине ціле, це основа всіх тих стосунків, які, своєю чергою, лежать в основі суспільства. У цьому сенсі можна сказати, що мова містить у собі суспільство» [12, с. 86]. Мова -- це особливий феномен, який сприяє долученню людини до соціокультурного простору не лише як засіб реалізації комунікування, а ще як носій національного характеру. Втілюючи сутність певного суспільства, його культури, мова є своєрідним відбитком «змісту» нації. В. фон Гумбольдт, який приділяє особливу увагу питанню кореляції характеру народу та характеру мови, вказує на тотожність цих двох феноменів. За його твердженням, «...тільки мова й здатна виразити найсвоєрідніші та найтонші риси народного духу і характеру та проникнути в їх сокровенні таємниці» [13, с. 68--69]. К. Леві-Строс вбачає співвідношення мови та культури у можливості трьох варіантів їх співіснування, а саме: мова постає як продукт культури, її частина чи умова [14, с. 69].

Мова -- це форма індивідуальної та суспільної свідомості, особлива сфера буття людини, яку називають мовним існуванням. На думку В. фон Гумбольдта, кожна людина використовує мову насамперед для самої себе задля вираження своєї неповторної самобутності. Однак саме національна спільність, яка розрізняє системи світоглядів різних народів, сприяє порозумінню представників однієї нації [13, с. 165--166]. Ця дихотомія має місце і під час розмови: «...кожний розуміє слово по-своєму, але зовнішня форма слова просякнута об'єктивною думкою, незалежною від розуміння окремих осіб» [15, с. 216]. Це сприяє подібній інтерпретації мовлення різними суб'єктами.

Проте автор має дотримуватися вимоги, аби набір кодів, якими він користується під час творення тексту, був подібним до «ансамблю кодів» потенційного читача. Лише в такому разі слідом за У. Еко можна говорити про «Зразкового Читача», тобто «здатного інтерпретаційно трактувати висловлювання так само, як ґенера- тивно трактує їх автор» [16, с. 28]. Водночас виникає питання про те, що код, за допомогою якого автор звертається до адресата, визначає і його мовлення. Адже мова та її механізм змушують автора говорити саме так. Отже, зберігачем та джерелом потенційної інформації є сам код [17, с. 86]. Мабуть, тому автор не може сказати більше, ніж це йому дозволяє мова, відповідним чином, і читач, який володіє тим самим кодом, здатен зрозуміти автора.

Мова -- це важливий складник соціокультурної взаємодії, вона є носієм, репрезентантом та інтерпретантом національно-культурного образу етносу, в ній відображається культура народу, його ментальний світ. Вона увібрала в себе етнічно-культурний ореол буття людини, а тому як провідний засіб реалізації спілкування є вагомим чинником ефективності комунікації.

Спільність мовного коду в комунікантів -- підґрунтя високого коефіцієнта точності передавання авторських інтенцій реципієнтові. Знання мови -- це шлях до взаєморозуміння мовців, оскільки володіння нею передбачає ознайомлення з культурним світом нації, без чого важко осягнути певні світоглядні пріоритети етносу, а також закономірності його мовлення та сприйняття. Тому мова є вагомим соціокультурним чинником ефективності комунікації загалом та її емоційного наповнення зокрема.

Отже, об'єктивні умови існування людини є важливим підґрунтям її світобачення, світооцінювання. Суспільно-історичний контекст епохи впливає на відповідне трактування подій. Менталітет, архетипи, цінності, в яких втілюються провідні риси нації, а також мова у практичному її застосуванні -- усе це разом становить вагомий важіль у реалізації соціальної комунікації. Ці об'єктивні субчинники формують спільну платформу для функціонування соціальних смислів та змістів, що сприяє взаєморозумінню комунікантів та ефективності спілкування. Домінанти національного характеру є складником фонових знань агентів певного соціуму, що зменшує можливість варіацій певного інтерпретованого явища. Адже кожен представник нації думає, переживає та поводить себе відповідно до вимог його етнічного середовища, національного досвіду. Тому розглядаючи об'єктивні умови реалізації соціальної комунікації, слід говорити про етнопсихологічну детермінацію [7, с. 110] цього процесу.

У своїх публікаціях журналісти, порушуючи нагальні проблеми, викривають вади соціуму і акцентують увагу на потребі активних дій задля досягнення ідеалу. Особливу увагу привертає жанр інтерв'ю, оскільки ціннісні змісти таких текстів є результатом взаємодії журналіста і його співрозмовника. Осердям емоційно-експресивного наповнення тексту є інтенції автора, втілені в ціннісно-почуттєвих домінантах. Під останніми розуміємо ті цінності, до яких апелює журналіст, прагнучи викликати відповідні почуття в аудиторії. Право об'єднати ці складники дає нам їх природна взаємокореляція. Можна простежити такі паралелі: суспільна цінність патріотизму -- почуття патріотизму; цінність любові до батьків (рідного краю) -- почуття любові, поваги до батьків (рідного краю); загальнолюдські цінності честі, справедливості -- почуття честі, справедливості тощо.

Ціннісно-почуттєве осердя яскраво виражене в інтерв'ю «Українських пісень мене вчила бабуся» («ЗП» від 03.10.2009 р.). Від початку публікації простежуємо домінантну цінність, вкладену журналісткою в основу інтерв'ю, -- патріотизм: «”Зірка” петербурзької сцени виявилася... патріоткою України». У ліді до цього інтерв'ю авторка розповідає про власні спостереження. Сприймаючи рух її думок, читач також стає учасником описуваної ситуації. Отже, спрацьовує ефект присутності, що сприяє емоційному сприйняттю матеріалу. «Ми помітили це випадково... Сиділи в залі так, що було видно кулісу. І побачили, як Лариса Луста. перехрестилася... Відверто кажучи, це здалося дивним. Відома співачка... Актриса, популярність якої стрімко набирає обертів... Чого їй хвилюватися, виходячи до провінційної публіки? » Свої здивування журналістка пояснила у вступній частині: «Але все стало зрозумілим, коли Лариса звернулася до залу українською мовою, а потім капела виконала українську народну пісню, яку співачка перейняла від бабусі».

Зосереджуючись насамперед на українському корінні співачки, журналістка веде далі: «...Луста з гордістю розповідала про своє українське походження». Змальовані епізоди позитивно позиціонують і саму актрису як людину, котра з повагою ставиться до свого походження. Журналістка називає її «...молодою артисткою, яка в Росії залишається патріоткою України».

Душевності надає також і образ бабусі, з якою пов'язана велика частина дитинства співачки. Саме завдяки їй Луста може читати українською мовою Івана Франка, Тараса Шевченка, Лесю Українку, адже бабуся завжди розмовляла українською. Завдяки їй дівчина виросла на українських піснях (2 блок). Отже, патріотичність проходить крізь покоління. Для українського народу звичним є явище, коли бабусі відводиться вагоме місце у вихованні та становленні своїх онуків, тому цей концепт можна розглядати як архетип національної ментальності, що несе в собі позитивно-емоційні оцінки. Ідею патріотизму авторка провела крізь увесь текст. Загалом інтерв'ю має позитивну спрямованість, підґрунтя якої ідеалізоване загальнолюдською думкою про почуття патріотизму.

Ця сама ідея відображена й в інтерв'ю «Після другого інсульту батько забув усі мови, окрім рідної - української» («ВЗ» від 31.10.2007 р.). Почуття патріотизму виявляється вже у заголовку публікації. Мова, глибоко закорінена у свідомість людини, є символом її патріотичності. Саме ціннісно-почуттєві домінанти, вкладені автором у публікацію, стають вагомою точкою опори в кодуванні та декодуванні емоційно-експресивного наповнення тексту мас-медіа.

Важливу роль у реалізації емоційності інтерв'ю відіграють і понятійні метафори [18], якими, не усвідомлюючи того, людина користується повсякчас. Вони також є тими складниками, які на несвідомому рівні впливають на емоційно-експресивне наповнення публікації.

Яскравим прикладом механізму дії однієї з таких метафор є інтерв'ю «Час великих сподівань» («ЗП» 01.06.2006 р.). Провідним концептом тексту є «час». Авторка одразу вводить це поняття у текст за допомогою метафори, починаючи вже власне із самого заголовкового комплексу. Н. Кузьменко надає цьому поняттю конкретизації: час великих сподівань -- курортний сезон.

Уже в першому запитанні журналістка сама змальовує ситуацію. «Олександре Вікторовичу, ви новий голова Приморської районної ради. Так уже збіглося, що немає у вас часу на розкачування: оглянутися, прикинути, що й до чого, з чого починати й куди кермувати... Час діяти: курортний час - золота пора. Як ви збираєтеся «заманювати» до себе відпочивальників та що для цього робите?» Зауважимо, що наказова форма після низки дієслів пасивної дії створює ефект активного руху. При цьому авторка і далі навантажує концепт часу: час великих сподівань -- курортний час -- час діяти (немає часу на розкачування) -- золота пора. Саме у такий спосіб журналістка розкриває загальновідому метафору: «час -- гроші» [18, с. 390]. Наприкінці авторка ще раз замислюється, чи можна втілити в життя задумане до нового сезону? У відповіді на останнє запитання співбесідник переконливо наводить порівняння: «Ми все встигнемо зробити вчасно. Перед тим, як вирушити на роботу, людина вмивається, опоряджається... Так і Приморськ. Люди приїдуть і побачать красиве місто, чистий пляж, освітлену дорогу до нього...». Цю саму метафору реалізовано й в інтерв'ю, присвяченому підготовці до Євро--2012: «Після Кардіффа єдиним нашим суперником є час. У другому «таймі» головними гравцями стають уряди наших країн і міста, що приймають Євро--2012. Скажу відверто: ми спізнюємося!» («Адам Ольковіч: “Мішель Платіні показав нам щось на зразок жовтої картки...”» // ВЗ. - 2008. - 6 берез.).

Ще однією поняттєвою метафорою, яка часто трапляється в текстах інтерв'ю, є формула: «суперечка - це війна» [18, с. 388]. Цілком переконливо її репрезентовано в інтерв'ю «У конфліктних умовах -- з комфортом» («ЗП» від 30.11.2006 р.). Ця сама метафора відчутна також і в емоційно-експресивному навантаженні інтерв'ю «Золотий запас» («Д» від

27.01.2010 р.). У тексті публікації спостерігаємо часте вживання лексики на позначення бойових дій як у мовленні автора («словесні війни», «виборча дуель», «розстрілювати»), так і у відповідях співрозмовника («я злетів першим, по мені першому й стріляли»).

Слід зауважити, що бувають інтерв'ю, емоційно-експресивні компоненти яких реалізують концепти-архетипи, наділені негативною емоційністю: Суперечка, Торгівля, Хвороба, Бідність (напр.: «Діяльність фракції фактично паралізовано» («Віра Ульянченко: “На виборах сьогоднішніх фаворитів чекають сюрпризи.”», «ВЗ» від 12.11.2009 р.); «Тепер уже нікого не здивуєш купленими Майданами, продажем голосів на виборах», «рекордсмен з розвалу країни» («Золотий запас», «Д» від 27.01.2010 р.); «до політичного головного болю України додався спортивний...» (Адам Ольковіч: “Мішель Платіні показав нам щось на зразок жовтої картки...”», «ВЗ» від 06.03.2008 р.); «Ми завжди до всього не готові - до грипу, епідемії, снігу, дощу, літа, жнив, врожаю, посухи, щастя. Мабуть, ми тому й бідні, бо дурні, а дурні - бо бідні. І нема на те ради. Тим-то я тепер ставлю «Сватання на Гончарівці» Григорія Квітки-Основ'яненка. Багато Стецьків у нас з'явилось у соціумі - хоч куди поглянь, всюди свій Стецько...» («Бенефіс Стригуна відклали», «ВЗ» від 06.11.2009 р.)). Більшість інтерв'ю соціально-культурної тематики реалізують позитивні архетипи: Дитина (Дитинство), Мати, Батько, Бабуся, Батьківщина, Творчість («.у дитинстві вони з бабусею співали мені народні пісні» («Тарас Петриненко: “Я не політик, я - патріот”», «ВЗ» від 18.02.2006 р.), «зі сльозами на очах я залишала дім», «повернення до Києва супроводжувалося морем сліз» («Ніким, окрім балерини, я не могла стати», «Д» від 15.01.2010 р.), «Стригунова любов до України - це народна пісня., це біль і жорстока правда нашого сьогодення», «...він м'який, теплий і оксамитовий - як його голос» («Бенефіс Стригуна відклали», «ВЗ» від 06.11.2009 р.), «Для мене тримісячне перебування за кордоном було катастрофою! ...неймовірно ностальгувала. А через це не йшла творчість, праця», «лірико-колоратурне сопрано якої підкорило весь світ», «“захворіла” на спів, . Весь час тікала від того, мені не подобалося. А потім раптом «отруїлася» ним. Ні, я ні про що не жалію!» («Марія Стеф'юк: “Тримісячне перебування за кордоном було для мене катастрофою...”», «ВЗ» від 06.11.2009 р.), «Усе моє життя професія лікує мене - від особистих невдач, переживань... Буває, нічого не хочеться. А їду на концерт - і після його завершення я щаслива» («Наталка Могилевська: “У мене був великий страх перед бідністю”», «ВЗ» від 27.03.2008 р.) та інші).

Особливу роль в емоційному навантаженні публікацій відіграє також суспільний досвід. Таким національним негативним досвідом для українського соціуму стала аварія на Чорнобильській АЕС. Цей національний архетип журналісти використовують у різних контекстах, однак у будь-якому випадку він несе в собі негативне смислово-емоційне наповнення: «Пам'ять про Чорнобиль у нас десь на підсвідомому рівні поєднується зі словом «Енергодар», немає потреби навіть говорити «атомна станція» («ЗП» від 14.12.2006 р.). Уже після прочитання заголовка «Чорнобиль -- живий...» («Д» від 01.09.2009 р.) може виникнути глибокий емоційний образ і цим самим викликати в читача гаму емоційно негативних переживань. Негативних оцінок у сприйнятті цього топоніма додає також тісний зв'язок події минулого з сучасним. Цю паралель наочно простежуємо в інтерв'ю про епідемію грипу. Приміром, здивування авторки з приводу того, що найбільше від пандемії (листопад 2009 р.) з усієї України потерпає Львівщина, співрозмовник, доцент кафедри внутрішньої медицини ЛНМУ ім. Данила Галицького Анатолій Невзгода спростовує, згадуючи події майже 30-річної давнини: «Не дивно. Західний регіон - зона ураження чорнобильським лихом. Хмара після Чорнобиля пішла на Волинь, на Західну Україну. <...> Західна Україна - регіон людей з ослабленим імунітетом...» («Чорнобильська хмара вбила наш імунітет...», «ВЗ» від 12.11.2009 р.).

Отже, емоційно-експресивне наповнення текстів мас-медіа, зокрема інтерв'ю, -- це результат дії комплексу мовних та позамовних складників. Емоційне навантаження публікацій є втіленням свідомих мовленнєвих операцій журналіста і його співбесідника, а також ефекту впливу несвідомого соціального досвіду колективу, його соціально-психологічної платформи.

Сама об'єктивна дійсність, «втілена» в національному характері, є рушійною силою формування емоційного тла тексту. Життєві реалії є тими смислами і змістами, які витають, панують у реальному часопросторі певного суспільства. А тлумачення мас-медійного спілкування поза соціокультурним контекстом призведе до збідніння самого медіапродукту і, зокрема, знизить відсоток ефективності масової комунікації. Складові субчинники культурно-онтологічного буття людини дають багатий матеріал для емоційно-експресивного вияву автора і сприяють адекватному розумінню його творчої манери.

онтологічний емоційний текст

Джерела і література

1. Гидденс Э. Социология [Електронний ресурс] / Э. Гидденс. - Режим доступу: http://www.gumer info/bibliotek_Buks/Sociolog/gidd/index.php - Дата доступу: 21.12.2013.

2. Моль А. Социодинамика культуры : пер. с фр. / Абраам Моль ; [вступ. ст., ред. и примеч. Б. В. Бирюкова, Р. Х. Зарипова и С. Н. Плотникова]. - М. : Прогресс, 1973. - 408 с.

3. Ортега-и-Гассет Х. “Дегуманизация искусства” и другие работы. Эссе о литературе и искусстве : сборник : пер. с исп. / Хосе Ортега-и-Гассет. - М. : Радуга, 1991. - 639 с. - (Антология литературноэстетической мысли).

4. Юнг К. Г. Архетип и символ [Електронний ресурс] / К. Г. Юнг. - Режим доступу: http://www. rulit.net/books/arhetip-i-simvol-read-90661-1.html. - Дата доступу: 21.12.2013.

5. Різун В. В. Лінгвістика впливу : монографія / В. В. Різун, Н. Ф. Непийвода, В. М. Корнєєв. - К. : Київ. ун-т, 2005. - 148 с.

6. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание : пер. с англ. / Анна Вежбицкая ; отв. ред. М. А. Кронгауз, вступ. ст. Е. В. Падучевой. - М. : Русские словари, 1996. - 416 с.

7. Крысько В. Г. Этническая психология : учеб. пособ. для студ. высш. учеб. заведений / В. Г. Кры- сько. - 2-е изд., стереотип. - М. : Академия, 2004. - 320 с.

8. Додонов Р. А. Этническая ментальность: опыт социально-философского исследования / Р. А. Додонов. - Запорожье : Тандем-У, 1998. - 191 с.

9. Сорокин П. А. Человек. Цивилизация. Общество : пер. с англ. / Питирим Сорокин ; [общ. ред., сост. и предисл. А. Ю. Согомонов]. - М. : Политиздат, 1992. - 543 с.

10. Витаньи И. Общество, культура, социология : пер. с венгер. / И. Витаньи ; [общ. ред. С. Н. Плотникова ; вступ. ст. И. С. Нарского]. - М. : Прогресс, 1984. - 288 с.

11. Прохоров Е. П. Введение в теорию журналистики : учеб. для студентов вузов, обучающихся по направлению и специальности «Журналистика» / Е. П. Прохоров. - 6-е изд. - М. : Изд-во МГУ, 2005. - 367 с. - (Классический университетский учебник).

12. Бенвенист Э. Общая лингвистика / Эмиль Бен- венист ; [под ред., с вступ. ст. и коммент. Ю. С. Степанова]. - М. : Прогресс, 1974. - 448 с.

13. Гумбольдт В. Избранные труды по языкознанию : пер. с нем. / Вильгельм фон Гумбольдт ; [под ред. и с предисл. Г. В. Рамишвили]. - М. : Прогресс, 1984. - 400 с.

14. Леві-Строс К. Структурна антропологія / Клод Леві-Строс ; пер. з фр. З. Борисюк. - К. : Основи, 2000. - 387 с.

15. Потебня О. О. Естетика і поетика слова : збірник : пер. з рос. / Олександр Потебня ; упоряд., вступ. ст., приміт. І. В. Іваньо, А. І. Колодної. - К. : Мистецтво, 1985. - 302 с. - (Пам'ятки естетичної думки).

16. Еко У. Роль читача. Дослідження з семіотики текстів / Умберто Еко ; пер. з англ. Мар'яни Гірняк. - Львів : Літопис, 2004. - 384 с.

17. Эко У. Отсутствующая структура. Введение в семиологию / Умберто Эко ; [пер. с итал. В. Г. Резник и А. Г. Погоняйло]. - С.Пб. : Симпозиум, 2006. - 544 с.

18. Лакофф Дж. Метафоры, которыми мы живем [пер. с анг., фр., нем., исп., пол. яз.] / Джордж Лакофф, Марк Джонсон // Теория метафоры : сборник / [вступ. ст. и сост. Н. Д. Арутюновой ; общ. ред. Н. Д. Арутюновой и М. А. Журинской]. - М. : Прогресс, 1990. - С. 387-415.

Reference list

1. Giddens Je. Sociologija [Electronic resource] / Je. Giddens. - Reference: http://www.gumer. info/bibliotek_Buks/Sociolog/gidd/index.php - Accessed: 21.12.2013.

2. Mol' A. Sociodinamika kul'tury : per. s fr. / Abraam Mol' ; [vstup. ct., red. i primech. B. V. Bir- jukova, R. H. Zaripova i S. N. Plotnikova]. - M. : Progress, 1973. - 408 s.

3. Ortega-i-Gasset H. “Degumanizacija iskusstva” i drugie raboty. Jesse o literature i iskusstve : sbornik : per. s isp. / Hose Ortega-i-Gasset. - M. : Raduga, 1991. - 639 s. - (Antologija literaturno-jesteticheskoj mysli).

4. Jung K. G. Arhetip i simvol [Electronic resource] / K. G. Jung. - Reference: http:// www.rulit.net/books/arhetip-i-simvol-read-90661- 1.html. - Accessed: 21.12.2013.

5. Rizun V. V. Linhvistyka vplyvu : monohrafiia / V. V. Rizun, N. F. Nepyivoda, V. M. Kornieiev. - K. : Kyiv. un-t, 2005. - 148 s.

6. Vezhbickaja A Jazyk. Kul'tura. Poznanie : per. s angl. / Anna Vezhbickaja ; otv. red. M. A. Krongauz, vstup. st. E. V. Paduchevoj. - M. : Russkie slovari, 1996. - 416 s.

7. Krys'ko V. G. Jetnicheskaja psihologija : ucheb. posob. dlja stud. vyssh. ucheb. zavedenij / V. G. Krys'ko. - 2-e izd., stereotip. - M. : Akademija, 2004. - 320 s.

8. Dodonov R. A. Jetnicheskaja mental'nost': opyt social'no-filosofskogo issledovanija / R. A. Dodonov. - Zaporozh'e : Tandem-U, 1998. - 191 s.

9. Sorokin P. A Chelovek. Civilizacija.Obshhestvo : per. s angl. / Pitirim Sorokin ; [obshh. red., sost. i pre- disl. A. Ju. Sogomonov]. - M. : Politizdat, 1992. - 543 s.

10. Vitani I. Obshhestvo, kul'tura, sociologija : per. s venger. / I. Vitan'i ; [obshh. red. S. N. Plotnikova ; vstup. st. I. S. Narskogo]. - M. : Progress, - 288 s.

11. Prohorov E. P. Vvedenie v teoriju zhurnalistiki : ucheb. dlja studentov vuzov, obuchajushhihsja po napravleniju i special'nosti «Zhurnalistika» / E. P. Prohorov. - 6-e izd. - M. : Izd-vo MGU, 2005. - 367 s. - (Klassicheskij universitetskij uchebnik).

12. Benvenist Je. Obshhaja lingvistika / Jemil' Benvenist ; [pod red., s vstup. st. i komment. Ju. S. Stepanova]. - M. : Progress, 1974. - 448 s.

13. Gumbol'dt V. Izbrannye trudy po jazykoznani- ju : per. s nem. / Vil'gel'm fon Gumbol'dt ; [pod red. i s predisl. G. V. Ramishvili]. - M. : Progress, 1984. - 400 s.

14. Levi-Stros K. Strukturna antropolohiia / Klod Levi-Stros ; per. z fr. Z. Borysiuk. - K. : Osnovy, 2000. - 387 s.

15. Potebnia O. O. Estetyka i poetyka slova : zbirnyk : per. z ros. / Oleksandr Potebnia ; uporiad., vstup. st., prymit. I. V. Ivano, A. I. Kolodnoi. - K. : Mystetstvo, 302 s. - (Pam'iatky estetychnoi dumky).

16. Eko U. Rol chytacha. Doslidzhennia z semiotyky tekstiv / Umberto Eko ; per. z anhl. Mar'iany Hir- niak. - Lviv : Litopys, 2004. - 384 s.

17. Jeko U. Otsutstvujushhaja struktura. Vvedenie v semiologiju / Umberto Jeko ; [per. s ital. V. G. Reznik i A. G. Pogonjajlo]. - S.Pb. : Simpozium, 2006. - 544 s.

18. Lakoff Dzh. Metafory, kotorymi my zhivem [per. s ang., fr., nem., isp., pol. jaz.] / Dzhordzh Lakoff, Mark Dzhonson / / Teorija metafory : sbornik / [vstup. st. i sost. N. D. Arutjunovoj ; obshh. red. N. D. Arutjunovoj i M. A. Zhurinskoj]. - M. : Progress, 1990. - S. 387-415.

Размещено на Allbest.ru