Активізація партійної преси національних меншин в Україні (1917-1919)

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКТИВІЗАЦІЯ ПАРТІЙНОЇ ПРЕСИ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН В УКРАЇНІ (1917-1919)

Георгієвська Вікторія,

канд. наук із соц. комунік., доц.

Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, вул. Мельникова, 36/1, Київ, 04119, Україна

Мета статті - з'ясувати особливості функціонування преси партій національних меншин в добу Української революції початку ХХ ст. на території Наддніпрянщини. Об'єктом дослідження стала періодика Чехословацької соціал-демократичної робітничої партії, Польської соціалістичної партії, румунських соціал-демократів, Єврейської партії Поалей Ціон, Бунду, «Фолкспартей» та ін. за 1917-1919 рр. Аналізуються такі видання, як «Svoboda», «Sprawa robotnicza», «Lupta», «Vestitorul», «Ді нахліхтен», «Унзер лебен» та ін. Серед основних методів дослідження - моніторинг історико-бібліографічних джерел та бібліотечних каталогів; покажчиків періодичних видань, монографій і статей тощо (це дало можливість встановити понад два десятки газет і журналів, що в цей час видавали партії національних меншин у Києві, Полтаві, Одесі, Вінниці та інших містах). Методи аналізу змісту, порівняння та узагальнення допомогли визначити основні напрями партійної діяльності національних громад та їхньої преси у 1917-1919 рр.

Ключові слова: партійна преса, партія, національні меншини, етнічні фактори.

Activation of the party press of national minorities in Ukraine in 1917-1919. Georgiievska Viktoriia.

The article deals on the processes of formation and functioning of party periodicals of national minorities of Ukraine in 1917 and 1918. The aim of the investigation is to reveal the peculiarities of such party press in the period of the Ukrainian revolution on the territories of Naddniprianska Ukraine. The party press of national minorities (such as Czechoslovak social democratic working party, Polish socialistic party, Romanian social democrats, and some Jewish parties, as Poalej Tsion, Bund, Folkspartej, and others) became a research object. These newspapers were published in the first years of the national revolution in 1917-1919 and had such titles, as «Svoboda», «Sprawa robotnicza», «Lupta», «Vestitorul», «Die nahlihten», «Unzer lebn», etc. Among the basic methods of research is monitoring of the historical and bibliographical sources and library catalogues; indexes of periodicals, monographs and articles, and so on (it gave an opportunity to set over twenty newspapers and magazines, that were published in the Eastern Ukraine by the parties of national minorities in Kyiv, Poltava, Odesa, Vinnytsya and other cities). The methods of analysis of the content, comparison and generalization helped to define basic directions of party's activities of national communities and their press during 1917-1919.

Key words: party periodicals, party, national minorities, ethnical factors.

Активизация партийной пресссы национальных меньшинств в Украине в 1917-- 1919 гг. Георгиевская Виктория

Цель статьи - установить особенности функционирования прессы партий национальных меньшинств в период Украинской революции начала ХХ ст. на территории Надднепрянщины. Объектом исследования стала периодика партий национальных меньшинств (Чехословацкая социал-демократическая рабочая партия, Польская социалистическая партия, румынские социал- демократы, Еврейская партия Поалей Цион, Бунд, «Фолкспартей» и др.) в Восточной Украине в первые годы национально-освободительной борьбы (1917-1919), в частности такие издания, как «Svoboda», «Sprawa robotnicza», «Lupta», «Vestitorul», «Ди нахлихтен», «Унзер лебен» и др. Среди основных методов исследования - мониторинг историко-библиографических источников и библиотечных каталогов; указателей периодических изданий, монографий и статей и т.д. (это позволило установить более двух десятков газет и журналов, которые в то время издавали партии национальных меньшинств в Киеве, Полтаве, Одессе, Виннице и других городах). Методы анализа содержания, сравнения и обобщения помогли определить основные направления партийной деятельности национальных обществ и их прессы в 1917-1919 гг.

Ключевые слова: партийная пресса, партия, национальные меньшинства, этнические факторы.

Вступ. Століття Української революції 1917-1921 рр. стало приводом не лише для науковців, а й усіх громадян нашої країни замислитися над історичними умовами створення суверенної національної держави, отримати ґрунтовні відповіді на дискусійні питання цієї визначної події ХХ століття. Не залишилися поза увагою видатні постаті - провідники української нації, їхня участь у політичній і партійній боротьбі.

До загальних питань політичних змагань за допомогою різних партій періоду 1917-1921 рр. зверталися українські історики (В. Верстюк, О. Копиленко, О. Реєнт, О. Рубльов, В. Солдатенко, Д. Яневський та ін.), вивчаючи політичні платформи, класифікацію і характер діяльності партій, їхнє ставлення до українського питання та державності загалом. Безпосередньо розглядаються програмні засади найвпли- вовіших партій національних менших на наддніпрянській Україні, їхня етнонаці- ональна спрямованість у книзі В. Ю. Куртяка «Етнічний фактор у діяльності політичних партій в Україні 1917-1921 рр.» [1].

Існує низка публікацій, в яких українські вчені (найчастіше - історики, політологи, правознавці) вивчають діяльність національних меншин на території України в різних географічних, часових, науково-тематичних аспектах. Скажімо, дослідниця Є. Назарова наголошує на розвиткові культурно-просвітніх організацій поляків в Одесі, згадуючи Партію польських соціалістів [2]. Науковець О. Ядловська простежує діяльність малочисельних національних груп південноукраїнського регіону: латишів, литовців, естонців, вірмен, румун, грузин, греків, молдаван, чехів та ін., акцентуючи увагу також на їхній політичній свідомості [3]. Національно-культурні товариства прибалтійських народів в Одесі на початку ХХ ст. стали об'єктом дослідження В. Македон, яка згадує партійні осередки литовців і латишів [4]; особливості відносин між різними партіями на теренах України в період піднесення націо-нально-визвольного руху розглядала О. Довгалець [5].

За останні два десятиліття зросла кількість розвідок про єврейський сегмент в українському суспільно-політичному й культурно-освітньому просторі. В історичній площині знайшли відображення питання участі представників єврейської гро-мади та єврейських партій у державотворчих процесах в Україні. Зокрема йдеться про вплив Лютневої революції і створення Центральної Ради на активізацію єврейського політичного життя, кристалізацію відносин із українським урядом та участь у розбудові демократичних національних взаємин. Цим питанням присвячена монографія О. Наймана «Єврейські партії та об'єднання України (1917-1925)» [6], статті Т. Батанової [7], В. Устименка [8], З. Марковської [9], які розглядають роль єврейських організацій і партій в контексті українського державотворення доби національно-визвольних змагань початку ХХ ст. Але преса політичних партій національних меншин згадується дуже рідко, спорадично, відомості про таку періодику не систематизовані (розрізнені відомості можна знайти в покажчиках преси різного часу й територіального поділу).

Мета цього дослідження - з'ясувати особливості функціонування преси партій національних меншин в добу Української революції початку ХХ ст. на території Наддніпрянщини. Об'єктом дослідження стала преса партій національних меншин (Чехословацька соціал-демократична робітнича партія, Польська соціалістична партія, румунські соціал-демократи, Єврейська партія Поалей Ціон, Бунд, «Фолк- спартей» та ін.) на території Наддніпрянської України в перші роки національно-ви-звольних змагань (1917-1919), зокрема такі видання, як «Svoboda», «Sprawa гоЬоІ- п^а», «Lupta», «Vestitorul», «Ді нахліхтен», «Унзер лебен» та ін.

Методи дослідження. Опрацювання історико-бібліографічних джерел та бібліотечних каталогів (електронних і карткових, зокрема Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського; покажчиків періодичних видань Наддніпрянської України, монографій і статей тощо) дало можливість встановити понад два десятки газет і журналів, що в період Української революції видавали партії національних меншин у Києві, Полтаві, Одесі, Вінниці та інших містах. Методи аналізу змісту, порівняння та узагальнення дозволили визначити основні напрямки партійної діяльності національних громад та їхньої преси у 1917-1919 рр. результати й обговорення. Лютнева революція 1917 р., що нищівно розхитала основи монархізму в російській імперії, дала можливість багатьом народам нарешті виявити свій потенціал у боротьбі за здобуття незалежності. Нерідко ця політична й національна боротьба відбувалася під впливом політичних партій, груп, осередків, окремих лідерів. До визвольних процесів прилучилися й ті національні громади та їхні керманичі, які згодом утворили незалежні держави (або відновили історичну справедливість, відколовшись від російської імперії).

Особливо активно в діяльності національних політичних партій на території Наддніпрянської України виявили себе поляки, чехи, євреї, румуни, грузини, вірмени та ін. Деякі партії видавали свої часописи, інші - час од часу публікували звіти, хроніку, кореспонденції, оголошення на сторінках неполітичних національних газет.

Так, із жовтня по кінець грудня 1917 р. у Києві (далі газета виходила в Полтаві й Таганрозі) видавався «перший чеський робітничий орган в Росії», що презентував інтереси ЦК Чехословацької соціал-демократичної робітничої партії в Росії Редактором щотижневика «Svoboda/Свобода» був А. Гайс, який спрямовував публікації часопису в русло ідей, висловлених у загальних гаслах: «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!» та «Уперед до перемоги соціалізму». Відповідно до партійної лінії газета висловлювала свою одностайність із російським пролетаріатом, підтримувала справу перемоги революції, здійсненої в жовтні 1917 р., вважаючи її «проломом», що призведе до нівелювання «націонал-етичного імперіалістичного ідеалу» (1917. - № 1). Політичний щотижневик «Revoluce/Революція» (Київ, 1917) вийшов із нагоди з'їзду Об'єднання чехословацьких спілок у Росії, висловлюючи прагнення будувати «на батьківщині республіку, яка б відповідала демократичному духу чеського народу» (Волобуєва, с. 58-59).

Як орган польських соціалістів заявила про себе київська польськомовна газета «Sprawa robotnicza/Робітнича справа», її публікації були спрямовані на робітничу аудиторію, щоб нести в їхні маси «світло свідомості». Вже в першому номері подано соціалістичні гасла: «Пролетарі всіх країн, єднайтеся» та «Визволення робітничого класу може бути справою тільки самих робітників». Питання міжнародної робітничої солідарності, згуртованості пролетаріату, необхідності боротися за власні права, землю й свободу висвітлювалися в публікаціях «Травневе свято», «Чи є антинародним робітничий клас?», дописах та інформації в рубриці « Робітничий рух» (зокрема повідомлення про виникнення польських робітничих товариств у Києві, Харкові, Катеринославі, Слов'янську, Петрограді та інших містах Росії).

У Києві також імовірно виходили польські газети «Robotnik Polski» (1917), «De- mokrata Polski» (1917-1918), орган Польської соціалістичної партії «Glos narodu» (1917), «Harce» (1917), що згадуються в монографії польського дослідника А. Сліша [10, с. 46, 125, 126, 128, 344] та покажчику періодичних видань Києва [11, с. 191]. У Харкові цього часу зафіксовано орган Польського соціалістичного об'єднання, щотижневик «Jednosc Robotnicza / Робітнича єдність» (1917). Тут подано кілька яскравих закликів: «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!», «Визволення робітничого класу - справа самих робітників», «Хай живе солідарність вільних народів!». В публікаціях висвітлювалися питання робітничого руху, пролетарського єднання, святкування Першого травня, проведення з'їзду польських соціалістів. Також у двох джерелах («Газеты СССР. 1917-1960» та монографії А. Сліша) згадано ще кілька польських газет у Харкові 1917-1918 рр., що за назвами мають схильність до соціалістичних орієнтирів і видавались у Харкові, але жодного примірника досі не вдалося знайти («Polska dla ludu prszed lud zdobuta», «Sierp», «Tydzien Robotniczy», «Walka»).

Важливо також підкреслити, що безпартійні чи загалом політичні польські й чеські газети на території Наддніпрянщини теж відверто висловлювали свою думку про суспільні процеси в Росії та на своїй батьківщині. Так, політично-суспільний, економічний та літературний тижневик «Swit» у рубриці «Політика» публікував такі матеріали: «Польські вибори», «населення і народ», «Російська революція і польська народна демократія», «Про суспільні сили»; на сторінках ілюстрованого військового тижневика «Wiadomosw Wojskowe» (Київ, Мінськ, Одеса, 1917-1919) присутні передові статті успішно-політичного забарвлення («За нашу і вашу свободу», «Перейдемо від слів до дії», «Конституція 3 травня», «народ і військо», «Про власний прапор» та ін.); політичний, суспільний і літературний часопис «Wyzwolenie/Ви- зволення» як орган Польського виконавчого комітету в Одесі (1917-1919) неодноразово подавав публікації з такими заголовками: «Солідарність», «освіта - скарб», «Польський політичний з'їзд у Мінську», «Біля воріт соціалізму», «Пролетаріат і народне суспільство», «Політика народна і партійна» тощо.

Завжди вирізнявся толерантним міжнаціональним співіснування причорноморський регіон, де на початку ХХ ст. відбувалася активна політична діяльність. Так, дослідниця Є. Назарова наголошує на значенні для польської громади Одеси Партії польських соціалістів, що була політичною організацією польського робітничого класу, боролася за звільнення «з-під ярма капіталізму». Але на початку ХХ ст. ця партія переживала розкол і відновлення, тому прагнула налагодити контакти з культурно-просвітніми організаціями, намагалася завоювати вплив не тільки робітників, а й студентів та інтелігенції міста. Авторка статті називає кілька видань: «Zy- cie Polskie», «Glos Polski», «Nowiny Ро^Ы», «Dzienik Odeski», «Tygodnik Odeski», де постійно друкувалися інформації про польські національні справи, що «сприяли збереженню і розвитку національної самосвідомості поляків Півдня України» [2, с. 77]. Зазначена преса виходила в інший період, мала в основному інформаційний характер («газета безпартійна і незалежна», «тижневик», «газета політична, суспільна, наукова, літературна, народно-поступова»), не була партійним рупором.

До аналізу діяльності малочисельних національних груп південноукраїнського регіону звертається науковець О. Ядловська. Скажімо, центр грецької діаспори в Російській імперії на початку ХХ ст. зосереджувався в Одесі, де існувало три газети загальнодержавного масштабу («Космос/Світ)», «Фос/Світло)», «Іліос/Сонце». Греки й болгари не брали активної участі у подіях 1917 р., «обмежившись самоорганізацією та заходами в сфері освіти та культури» [3, с. 45]. У регіоні діяли дві вірменські соціалістичні партії - Дашнакцутюн і Гнчак, члени яких збирали кошти і закуповували зброю для своїх однопартійців на Кавказі. Потужною була в Одесі грузинська громада, зокрема в Новоросійському університеті існувало грузинське земляцтво, окремі члени якого належали до Партії соціалістів-федералістів Грузії. Одеська організація латиських соціал-демократів виникла в березні 1917 р., вона співпрацювала з РСДРП. Латиські групи більшовиків зосереджувались здебільшого в Миколаєві та Катеринославі. Литовські соціал-демократи та соціалісти-революці- онери-народники існували в Одесі, у 1917 р. з'явилась литовська група РСДРП. У причорноморському місті діяла Молдавська прогресивна партія. Естонська організація РСДРП виникла в Миколаєві [3, с. 50]. Та жодна з цих національних партій на півдні України не мала свого часопису.

Так, румунський національний рух влітку 1917 р. налічував в Одесі до тисячі лівих соціал- демократів. У причорноморському місті виходили румунською мовою, починаючи з 1917 року, три газети: «Depe§a», «Vestitorul/Вісник», «Lupta/Боротьба». Остання газета подавала заклик «Хай живе революція!»; тут друкувалися повідомлення, кореспонденції, статті, телеграми (зокрема такі: «В Іспанії», «Ситуація в Росії», «Ситуація у Франції») і т.д.

Активними в межах усіх територій Наддніпрянської України були єврейські партії. Невипадково до Малої ради, як зазначає В. М. Устименко, увійшли представники 16 єврейських партій та об'єднань під керівництвом С. Гольдельмана, П. Мень- чківського, О. Золотарьова, М. Лібера, М. Рафеса, Н. Сиркіна та ін.; віце-секретарем із єврейських справ був призначений М. Зільберфарб (Об'єднана єврейська соціа-лістична робітнича партія), членом Верховного суду обрано лідера територіалістів А.Марголіна [8].

До різних політичних партій єврейського спрямування належали в 1917 р. такі періодичні видання на Наддніпрянській Україні, як: передвиборчі газети «Еврей избиратель» (Полтавський губернський комітет партії «Ідиш фолкспартей») та «Еврейская рабочая хроника» (Вінницький комітет Об'єднаної єврейської соціалістичної робітничої партії), «Еврейский социалист» (орган Луганської організації єврейської соціал-демократичної партії), «Арбетерцейтунг» (Харків), «Ді нахліхтен» (бюро Харківського комітету Бунду), «Дер юдішер соціаліст» (Київ, орган Центрального комітету Єврейської соціалістичної робітничої партії, Київ), «Нойє лебен» («Дос найє лебн») (Київ, орган Тимчасового виконавчого бюро Єв-рейської соціал-демократичної робітничої партії Поалей Ціон, 1917-1919) та ін. У 1917 р. активізувалася також єврейська молодь, яка видавала свої часописи - в Кременчуці вийшов орган, присвячений інтересам робітничої молоді «Домой в Сион»/«Молодой Израиль», а в Гуляйполі на Катеринославщині - журнал «Еврейская молодежь».

У деяких джерелах згадується також така київська преса, як орган Південного обласного, а згодом Головного українського комітету Бунду «Фолксцайтунг» (вересень 1917 - травень 1919, із перервами) за редакцією одного з головних лідерів партії, публіциста Моше Рафеса [12]. У колекції єврейських періодичних видань міжвоєнного періоду (відділ фонду юдаїки НБУВ) присутнє попереднє видання в такому написанні «Фолкс-цайтунг» (початком виходу газету зазначено серпень), уже згадувана «Дос найє лебн» (грудень 1917 - березень 1919), а також газета Об'єднаної єврейської соціалістичної робітничої партії «Найє цайт» (вересень 1917 - травень 1919) і сіоністська газета «Телеграф» (листопад 1917 - січень 1918) [13].

Тривалою за часом існування була єврейська політична, громадська і літературна газета «Унзер лебен» в Одесі, що видавалася приблизно з 1906 р. «за участю найкращих єврейських сил». Завдання часопису - «тлумачити настрої єврейського суспільства», висвітлювати тернистий шлях народу, відповідати на хвилюючі питання. Існувала мережа власних кореспондентів у Росії та за кордоном. За даними англомовного довідника «Encyclopedia of Ukraine» [14, s. 65] це був щоденний орган «Поалей Ціон» саме в той час, коли газету редагував визначний єврейський та український політик, науковець й економіст Соломон Гольдельман. Із червня 1917 до квітня 1918 р. цей діяч був представником названої партії у Центральній Рада, а також Малій Раді, а під час гетьманського уряду мешкав в Одесі та керував сіоністською газетою.

Існує ряд джерел, в яких зафіксовані періодичні видання тих чи інших національних партій на території Східної України, але з певних причин (культурно-історичного, економічного й політичного характеру; відсутності як електронних, так і паперових каталогів; браку перекладачів і фахівців, які б могли прочитати відомості, скажімо, на івриті чи ідиш тощо) відсутня чітка й об'єктивна інформація про доступні примірники чи комплекти подібної преси (не тільки в бібліотеках України, а й Росії, зокрема Москви й Петербурга, куди потрапляли обов'язкові примірники видань, що видавалися в імперії).

Так, автор монографії про єврейські партії та об'єднання О. Найман вказує (з посиланням на архівні джерела) появу у 1917 р. кількох сіоністських видань - тижневика «Еврейская мысль» в Одесі та журналу «Еврейская молодежная мысль» у Києві [6, с. 45]. Тут слід зробити деякі уточнення, адже в Одесі, починаючи з 1906 р., існувало три періодичні видання з однаковою назвою: тижневик «Еврейская мысль» як орган єврейської національної думки на півдні Росії (1906-1907, редактор-вида- вець М. Шварцман), що раніше мав назву «Кадима»; щотижневий журнал із також ж назвою (всього вийшло чотири номери у 1917 р., редактор І. Тривус, видавець С. Рубінштейн), а також, уже зазначене вище, видання сіоністського комітету Одеського району.

У покажчику «Одеська періодична преса років революції та громадянської війни» описано ще кілька періодичних видань, що функціонували у 1917-1919 рр. Це, скажімо, місячник літератури, науки та питань життя «Гашилоах», що видавався древньоєврейською мовою і був органом так званого «духовного сіонізму». його шлях - від заснування в Берліні 1896 р. до Кракова й Одеси, а згодом Єрусалима (після лютого 1919 р.) [15, с. 146]. Політично-літературний тижневик «Ді вох», який видавало Управління кооперативного товариства «Дос найє лебен» в особі Ш. Гендельмана, з'явився в Одесі на їдиш у 1919 р. і за напрямком був близький до Поалей Ціон [Одеська, с. 1476]. В цій же книзі подаються згадки про два французько- мовні видання у 1919 р. - «Le Drapeau Rouge/Червоний прапор» - періодичний орган групи французьких комуністів в Україні (перші два номери виходили в Києві) та «L'Internationale Rouge / Червоний Інтернаціонал» як орган комітету Української партії соціалістів-революціонерів Одеси, що мав гасло, як записано в оригіналі: «Luttez - vous vaincrez» («В боротьбі ви подолаєте») [15, с. 149, 150].

Висновки та перспективи. Як бачимо, активізація політичного життя на українських землях із весни 1917 р., піднесення питань національного статусу, демократичні перетворення створили умови для розвитку не тільки українських партійних видань чіткого патріотично-державницького забарвлення, а й цілої низки часописів національних меншин, що утворювали культурно-просвітні громади чи політичні об'єднання. Польські, чеські єврейські, румунські та інші партії, здебільшого соці-алістичного спрямування, порушували проблеми внутрішньої єдності, визволення, революційних перетворень і здобуття громадянських прав своїх народів. Такі газети існували в Києві, Одесі, Харкові, Полтаві, Вінниці, Житомирі на інших містах Наддніпрянщини.

Слід зауважити, що й досі не існує в Україні єдиного бібліографічного реєстру преси, що видавалася національними громадами їхньою рідною мовою; особливо важко знайти інформацію про єврейську періодику. Тому на часі залишається виявлення таких періодичних видань, що досі не введені до наукового обігу, та аналіз їхнього проблемно-тематичного наповнення, жанрової специфіки, структурно- функціональних особливостей.

Література

партійний преса національний меншина

1. Куртяк В. Ю. Етнічний фактор у діяльності політичних партій в Україні 1917-1921 років : моногр. / В.Ю. Куртяк. - К. : МАУП, 2006. - 156 с.

2. Назарова Є. П. Політична діяльність польської національної громади у південноукраїнському регіоні на початку ХХ ст. / Є. П. Назарова // Чорноморський літопис. - 2011. - Вип.

4. - С. 70-79. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Chl_2011_4_13. - Дата доступу: 15.02.2017.

3. Ядловська О. С. Партії та громадсько-політичні організації малочисельних етнічних груп на Півдні України в добу Центральної Ради [Електронний ресурс] / О. С. Ядловська // Чорноморський літопис. - 2013. - Вип. 8. - С. 43-51. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/ UJRN/Chl_2013_8_9. - Дата доступу: 5.03.2017.

4. Македон В. В. Національно-культурні товариства прибалтійських народів (литовців, латишів та естонців) в Одесі на початку ХХ ст.: напрями діяльності та персональний склад [Електронний ресурс] / В. В. Македон // Вісник Харківського нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. Серія: Історія України. Українознавство: історичні та філософські науки. - 2015. - Вип. 20. - С. 44-49. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKhISU_2015_20_8. - Дата доступу: 15.02.2017.

5. Довгалець О. Політичні партії національних меншин і Центральна Рада: особливості відносин [Електронний ресурс] / О. Довгалець // Науковий вісник Чернівецького університету. Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. - 2014. - Вип. 702/703. - С. 51-55. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvchnuipmv_2014_702-703_12. - Дата доступу: 5.03.2017.

6. Найман О. Я. Єврейські партії та об'єднання України (1917-1925) / О. Я. Найман. - К., 1998. - 196 с.

7. Батанова Т. О. Діяльність єврейських партій в Українській Центральній Раді: докумен- тознавчий аспект [Електронний ресурс] / Т. О. Батанова. // Рукописна та книжкова спадщина України. - 2010. - Вип. 14. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/rks_2010_14_17. - Дата доступу: 5.03.2017.

8. Устименко В. М. Єврейські організації і партії в суспільно-політичному житті України за доби Центральної Ради. - Режим доступу: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/ 123456789/28210/05-Ustymenko.pdf?sequence=1. - Дата доступу: 12.02.2017.

9. Марковська З. І. Єврейські партії початку ХХ ст. в процесі державотворення України [Електронний ресурс] / З. І. Марковська // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. Мистецтвознавство. Архитектура. - 2011. - № 2. - С. 191-194. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/had_2011_2_46. - Дата доступу: 5.03.2017.

10. Slisz A. Prasa Polska w Rosji w dobie wojny i rewolucji (1915-1919) / Slisz Andrzej. - Warszawa, 1968. - 565 s.

11. Волобуєва А. Періодичні видання Києва (1835-1917): покажчик / Анастасія Волобу- єва, Наталія Сидоренко, Олександр Сидоренко, Олена Школьна. - К. : Темпора, 2011. - Т. 4. - 208 с.: іл.

12. Бундовская печать [Электронный архив] // Румянцевский музей. - Режим доступа: http://www.rummuseum.info/node/5351. - Дата доступа: 15.06.2017.

13. Єврейські періодичні видання між двома світовими війнами. З колекцій Відділу фонду юдаїки НБУВ [Електронний архів]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/node/2253- Дата доступу: 15.06.2017.

14. Goldelman Solomon // Encyclopedia of Ukraine / ed. by Volodymyr Kubijovyc. - Toronto ; Buffalo ; London : University of Toronto Press, 1988. - V. 2. - P. 65.

15. Одеська періодична преса років революції та громадянської війни. 1917-1921. - Одеса, 1929. - 175 с.

Размещено на Allbest.ru