Партійна преса на східній Україні початку ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Партійна преса на східній Україні початку ХХ століття

Георгієвська Вікторія, канд. наук із соц. комунік., Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, вул. Мельникова, 36/1, м. Київ, 04119, Україна

Анотація

У статті аналізується політична ситуація на Східній Україні на початку ХХ ст., стверджується вплив партій соціал-демократичного спрямування (Революційної української партії, Української соціал-демократичної партії, РСДРП, Партії народної свободи та ін.) та їхньої преси. Об'єктом статті обрано інформаційну діяльність різних політичних партій на Наддніпрянщині (1900-1917 рр.) на прикладі кількох губерній - Київської, Харківської, Катеринославської, Полтавської, Чернігівської, Волинської та Подільської (окремої уваги заслуговують Херсонська і Таврійська губернії). Предметом аналізу стали проблемно-тематичні аспекти висвітлення діяльності різних партій. Використано матеріали таких газет, як «Нова громада», «Робітник», «Земля і воля», «Наш голос», «Наше слово», «Набат», «Jednosc robotnicza» та ін.

For an exposure and research of the party press on the territory of East Ukraine at the beginning of the ХХ century such methods are important as monitoring (with the aim of identification of party media among different types of periodicals), that included analysis of printed indexes, electronic sources and paper catalogues of newspapers and journals in the libraries of Ukraine and Russia; the classification of the documents according to the parties, restoration of key figures in the publishing, editorial and publicist fields, generalization of separate information about political content of the party's periodicals. Publications of such newspapers as «Nova hromada», «Robitnyk», «Zemlia and Volia», «Nash golos», «Nashe slovo», «Nabat», «Jednosc robotnicza» etc. are taken into account.

Key words: Ukrainian journalism, periodicals, political parties.

В статье исследуется политическая ситуация в Восточной Украине в начале ХХ века, подтверждается влияние партий социал-демократического направления (Революционной украинской партии, Украинской социал-демократической партии, РСДРП, Партии народной свободы и др.) и их прессы. Объектом статьи послужила информационная деятельность разных политических партий Надднепрянской Украины (1900-1917 гг.) на примере нескольких губерний - Киевской, Харьковской, Екатеринославской, Полтавской, Черниговской, Волынской и Подольской (отдельного внимания заслуживают Херсонская и Таврическая губернии). Предметом анализа стали проблемно-тематические аспекты освещения деятельности разных партий. Использовано материалы таких газет, как «Нова громада», «Робітник», «Земля і воля», «Наш голос», «Наше слово», «Набат», «Jednosc robotnicza» и др.

Ключевые слова: украинская журналистика, периодика, политические партии.

Вступ

На межі ХІХ - початку ХХ ст. починають формуватися політичні засади функціонування українських партій - спочатку в Галичині, потім на Наддніпрянщині. Зважаючи на ситуацію переслідувань, арештів і заслань політичних діячів у Російській імперії, нерідко основна вага діяльності східноукраїнських партійних лідерів переносилася за кордон - найчастіше у Женеву, Львів, Чернівці. Саме тут з'являються як окремі видавничі осередки, де виходять у світ політичні брошури (Українських соціал-демократів, Революційної української партії, групи Української партії соціалістичної) Далі назви партій подаються скорочено: відповідно - УСД, РУП, УПС та ін. © Георгієвська В., 2015, так і засновуються газети («Гасло», «Селянин», «Добра новина», «Праця», «Робітник», «Наш голос»). Вже після революційних подій 1905 р. українські партійні часописи виникають на Наддніпрянщині, а також у Санкт-Петербурзі («Соціал-демократ», «Слово», «Наш голос», «Дзвін»). Окрім них функціонувала також низка російськомовної партійної періодики, що видавалася провідниками російських, польських і єврейських партій.

Незважаючи на існування окремих розвідок про становлення і діяльність політичних партій в Україні (в першу чергу це праці вітчизняних істориків - В. Головченка, О. Висоцького, В. Даниленка, О. Реєнта, С. Кульчицького; українських учених із-поза меж батьківщини - А. Животка, С. Наріжного, Ю. Тернопільського, М. Стахіва та ін.), дослідження функціонування деяких газет і журналів партійного типу в різні історичні періоди (Є. Ахмадулін, В. Солдатенко, І. Крупський, В. Гутковський, П. Федоришин, В. Владимиров, О. Сидоренко, О. Березовський, А. За- водовський, В. Гутковський, Л. Могильний, А. Павко та ін.), ще не здійснено комплексного аналізу етапів становлення, не узагальнено особливості розвитку партійної преси на українських землях, не простежено формування типології таких часописів, їх структурно-організаційних та творчо-публіцистичних умов функціонування. Як зауважує професор В. Головченко, «історія зародження і становлення української соціал-демократії є невід'ємною і повчальною сторінкою загального суспільно-політичного досвіду українського народу, що потребує і заслуговує на подальшу глибоку та всебічне наукову розробку» [2, с. 171].

Для виявлення й дослідження партійної преси на території Східної України початку ХХ ст. важливими є такі методи, як моніторинг (ідентифікація часописів різних партій серед масиву періодики різної тематики й аудиторного призначення), що включає роботу з наявними друкованими покажчиками різних регіонів України чи Російської імперії загалом, а також пошук необхідних даних в електронних і паперових каталогах різних бібліотек нашої держави чи російської Федерації; класифікація знайдених джерел за приналежністю до окремих партій, аналіз проблемно-тематичного змісту, реставрація ключових постатей у видавничо-редакційній та публіцистичній діяльності партійних часописів, узагальнення розрізненої інформації про політичний контент часописів партійного призначення.

партійний преса інформаційний наддніпрянщина

Результати й обговорення

Велике значення для досвіду діяльності української партійної преси мали часописи на Західній Україні, зокрема видання радикальної партії - «Хлібороб» і «Народ», які редагували І. Франко та М. Павлик. Згодом співредактором часописів Української соціал-демократичної партії (УСДП) став ідеолог так званого австромарксизму в українській соціал-демократії М. Ганкевич («Воля», «Земля і воля»). Можна вважати, що ці традиції міцно вкоренилися в загальноукраїнській політичній практиці.

На початку ХХ ст. національне партійне життя поступово розгортається і на Східній Україні, одна за одною створюються кілька партій - революційна українська партія (РУП), Українська народна партія (УНП), Українська демократична партія (УДП), Українська радикальна партія (УрП), Українська соціал-демократична партія (УСДРП), програми й назви яких частково повторюють ті програмові засади, що вже були закладені на Галичині. Серед фундаторів і лідерів Д. Антонович, М. Міхновський, Є. Чикаленко, О. Лотоцький, Б. Грінченко, С. Єфремов, В. Винниченко, С.Петлюра та ін. За своєю ідеологією партії притримувалися основних напрямків: соціалізм і лібералізм.

Широко заявила про свої вимоги УСДРП, видаючи в межах Російській імперії (Москві, Києві, Петербурзі, Харкові) ряд партійних часописів. Як вважає історик А.Заводовський, до таких газет і журналів належали: «Вільна Україна», «Воля», «Наша думка», «Слово», «Боротьба», «Дзвін», «Наш голос», «Шершень» і т.д. Досліджуючи в кандидатській дисертації питання відстоювання національних проблем пресою української соціал-демократії, автор робить в авторефераті аргументовані висновки, один із яких такий: «Використовуючи пресу, члени УСДРП намагалися розвинути в українських трудящих національні почуття, бажання протистояти ідеям пролетарського інтернаціоналізму й класовій боротьбі» [3, с. 14], що презентувала безпосередньо РСДРП.

Але окрім проукраїнських партій, в межах Російської імперії, зокрема на півдні, діяло чимало інших партійних утворень: Російська соціал-демократична партія (РСДРП), Партія соціалістів-революціонерів (ПСР), Партія народної свободи (ПНС), Партія правового порядку (ППП), партії монархічного спрямування (Російська монархічна партія, Київська монархічна партія). Значною мірою їхнє існування підтримувалося агітаційно-пропагандистськими матеріалами (листівки, брошури, преса).

Об'єктом цієї статті обрано інформаційну діяльність різних політичних партій на Східній Україні (1900-1917 рр.) на прикладі кількох губерній - Київської, Харківської, Катеринославської, Полтавської, Чернігівської, Волинської та Подільської (окремої уваги заслуговують Херсонська і Таврійська губернії). Предметом аналізу стали проблемно-тематичні аспекти висвітлення діяльності різних партій.

Зокрема дослідники періодичних видань Києва А. Волобуєва, Н. Сидоренко, О.Сидоренко та О. Школьна називають 31 партійний орган у місті [1, т. 4, с. 153), здебільшого соціалістичного спрямування таких партій, як РСДРП, УСДРП, Партія соціалістів-революціонерів (ПСР), Українська партія соціалістів-революціонерів (УПСР), Українська партія соціалістів-федералістів (УПСФ), РУП та ін. Це такі часописи УСДРП: «Боротьба» (1906), «Слово» (1907-1909), «Воля» та «Робітнича газета» (1917), редакторами яких були М. Стаховський, С. Петлюра, Б. Мартос, В. Винниченко. Хроніка й публіцистика відігравали значну роль у донесенні основних ідей своїх лідерів до мас.

На сторінках цих газет не тільки ставилися актуальні питання «Що далі?», а й обговорювалися відповіді; потреба відстоювати права «соціально покривдженого робітничого класу», змагатися за «чистоту української ідеї», спонукати до створення національно-територіальної автономії - такими були основні завдання.

Історик І. Михальський, розглядаючи джерела до історії політичного руху в Україні, наголошує на тому, що «для творів українських політиків кінця ХІХ - початку ХХ ст. характерним є публіцистичний характер, тому буває досить складно відокремити їх від такої групи джерел партійного походження, як партійна публіцистика». Автор підкреслює, що такий факт обумовлений тим, що їхні звернення були «розраховані на необізнаного читача і передбачали залучення до партійного руху якомога більшої кількості українського населення» [5, с. 91].

Без зв'язку з національними орієнтирами розглядалися питання захисту інтересів робітників та поліпшення їхнього життя в програмах РСДРП. Найраніше в Києві вийшли газети «Вперед» (1896-1900) і «Рабочая газета» (1897), де всіх покривджених і пригнічених закликали єднатися в марксистські гуртки, відстоювати свої класові інтереси, боротися за ліпшу долю, йти вперед у «перших лавах великої народної армії». В такому ж руслі виступали редакції газет «Голос солдата» (1905), «Работник» (1906), «Железнодорожный пролетарий / Южный пролетарий» (1908), «Гудок» (1911), «Голос социал-демократа» (1917), «Знамя труда» (1917), «Рабочая жизнь» (1917), «Пролетарская мысль» (1917-1918) та ін.

За даними покажчика періодичних видань Катеринослава та Катеринославщини, в губернському центрі зафіксовано 18 [7, с. 136-137], а в інших містах губернії 11 партійних видань [7, с. 145]. Це такі газети (органи РСДРП), як «Южный рабочий» (1900-1903), «Жизнь солдата» (1906), «Звезда» (1917-1918), «Борьба / Наша борьба» (1917) - у Катеринославі; «Донецкий колокол» (1906-1907), «Донецкий пролетарий», «Еврейский социалист», «Заря» (усі в Луганську, 1917-1918), «Голос социал-демократа» і «Народная свобода» (обидві у Бахмуті, 1917), «Клич народа» (Юзівка, 1917) та ін.

Але, як стверджує дослідник української преси початку ХХ ст. О. Мукомела, в між революційний період «друкований пропагандистський потенціал партії більшовиків був не таким уже й потужним, на організацію недешевої за умов війни й господарського хаосу друкованої продукції в більшовиків не вистачало коштів»; часто їхні видання на українських землях повторювали центральні газети «з мінімальною часткою місцевих матеріалів» [6, с. 67].

Всього 13 партійних видань зазначено в Полтавській губернії [9], незначна частина видавалася комітетами РСДРП: «Листок социал-демократа / Голос труда» (Миргород, 1917) і «Молот» (Полтава, 1917); інші газети виходили в світ під керівництвом УСДРП: «Хлібороб» (Лубни, 1905), «Социал-демократ» (Полтава, 1907); єврейської партії «По'алей-Цион» («Еврейская рабочая хроника», Полтава, 1906 і «Пролетарская мысль», Кременчук, 1917), Полтавського губернського комітету партії «Ідіш фолкспартей» («Еврей-избиратель», 1917), Полтавського комітету об'єднаної Єврейської соціалістичної робітничої партії («Бюллетень...», 1917), а також ПСР («Дело социалиста-революционера» (Полтава, 1917), УПСР («Соціаліст- революціонер», Полтава, 1917) і ПНС («Хорольская речь», 1917).

Два видання представлено в Чернігівській губернії - «Известия комитета Конотопской организации «Бунда» та «известия Конотопской организации Российской социал-демократической рабочей партии» (обидві газети 1917 р.). В останній «суто робітничій, пролетарській газеті» редакція закликала об'єднатися в одну велику сім'ю народу «на чолі з його Величністю Пролетаріатом»; висувалися робітничі ви- моги на міських виборах: реальні права, охорона праці, житлове питання, господарча діяльність, народна освіта, поліпшення санітарного догляду тощо.

Ще менше партійних органів знайдеться в Подільській (робітнича газета «Красное знамя» 1917 р., видавцем якої був Могилів-Подільський районний комісаріат РСДРП (б) 8-ї Армії) та Волинській (один номер луцької газети «Социал-демократ» у 1917 р.) губерніях. Зокрема, останнє видання позиціонувало себе як орган РСДРП (об'єднаної) Особливої Армії; подавалося традиційне гасло «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!», а в редакційній статті висловлювалася потреба допомагати у виданні газети, яка б стала «живим провідником вашого настрою, політичних сподівань, ваших устремлінь до остаточної перемоги світового пролетаріату в його боротьбі з істинними ворогами - капіталістами» (1917. - № 1).

Активною була партійна діяльність в Харкові. Деякі партійні органи згадує в своїй монографії проф. І. Л. Михайлин, даючи характеристику таким партіям: УСДРП, РСДРП, Соціалістичній єврейській робітничій партії, есерів та кадетів [4, с. 283286] та їхній агітаційній спроможності.

Так, соціалістичне спрямування в Харкові мали українські видання: тижневик «Виборчий листок до городської Думи», «Нова громада», «Робітник», двомовні газета «Земля і воля» і «Труд и воля» (усі видавалися з 1917 р.); близькі принципи відстоювали на своїх шпальтах часописи «Гасло» (1915 -1916) і «Слово» (1916). У вступній статті останнього з названих видань редакція підкреслювала свою позицію - відстоювати інтереси не тільки робітників усієї Росії, а дбати «якнайтвердіше по справу національного відродження українського пролетаріату і всієї України» (1915. - № 1).

До редколегії органу Ради Слобідської України «нова громада» входили представники різних соціалістичних платформ: соціалісти-демократи, федералісти, революціонери. Часопис пропагував гасло «Хай живе Українська Народна Республіка в Російській Федерації Республік!». Чимало публікацій тут присвячено діяльності Української Центральної Ради, селянському та військовому з'їздам, хроніці в рубриках «З життя товариств і організацій», «На Слобожанщині», «По Україні», роз'ясненню необхідності боротися з більшовизмом. Загальне завдання редакції - обстоювати інтереси українського трудового люду (селянства і робітництва).

Щоденна газета «Земля и воля» спочатку була органом Харківського комітету партії соціалістів-революціонерів, а з № 208 - Партії соціалістів-революціонерів, інтернаціоналістів і крайкому Партії лівих соціалістів на Україні (з 1918 р.). Співробітники висвітлювали хроніку революційних подій і партійного життя, виступали зі статтями, що відповідали творчо-організаційним настановам партії: «Визволення землі», «Земля - народу!», «Праця і капітал», «Народний учитель перед лицем революції», «Українство і війна» тощо. Провідними авторами були харків'яни Гнат Михайличенко, Н. Горяєва, К. Шевченко, Б. Олелько, Н. Ковальська.

Найраніше, 1905 р., у Харкові виходять «Известия Федеративного совета Харьковских комитетов РСДРП» та «Харьковский рабочий», примірники яких сьогодні є вже раритетом. Уже згодом починають функціонувати інші партійні органи. Цілий ряд нових соціал-демократичних видань загальноросійського напрямку з'являються на східноукраїнських землях після Лютневої революції 1917 р. Тимчасове визвольне бюро анархістів Росії видає «Бюллетень»; гасло «Анархія - мати порядку» сповідує редакція та читачі часопису «Слово к моменту»; Федерація анархістів м. Харкова, далі анархісти-комуністи (№ 8-10) керують часописом «Хлеб и воля». Соціалісти-революціонери друкують газети «За народ» і «Революционный народ»; їхні продовжувачі - Союз соціалістів-революціонерів-максималістів - «Трудовую республику».

Органом агітації Партії народної свободи стала газета «Народная свобода». Монархічні ідеї покладено в основу діяльності Союзу руського народу та його періодики: «Глас народа» і «Черная сотня» (1906), де наріжним каменем виступає «непохитна тріада»: віра православна, цар самодержавний та інтереси російського народу. Цим завданням відверто симпатизували редакції журналу «Мирный труд» і газети «Накануне чего?».

Потужними органами РСДРП були газети «Пролетарий» (орган Харківського комітету), згодом «Социал-демократ» і «Донецкий пролетарий» (орган обласного комітету Донецького та Криворізького басейну та Харківського комітету), один випуск під назвою «Первое мая», де на чільному місці опубліковано замітки, кореспонденції, звернення: «Допоки чекати?», «Чому вчить соціал-демократія?», «Політика буржуазії і завдання пролетаріату», «Революція і селянство», «Організуйтесь!» та ін.

Як орган соціалістичної думки визначив своє спрямування літературно-політичний тижневик «Утро юга» (з № 4 перенесений до Феодосії). Щоденну газету «Наш голос» почав видавати в листопаді 1917 р. Харківський комітет меншовиків-оборонців, який неодноразово засуджував політику більшовиків у руслі однієї партії (матеріали «Більшовицька авантюра і наші завдання», «Оборона країни і мир», «Не поглиблення революції, а закріплення її завоювань», «Вся влада Установчим Зборам!). Досить критично редакція поставилася й до українського руху, вважаючи його «ідейно слабким», без можливості формування «українського національного ядра», помилково стверджуючи, що пролетарський рух на Україні не був «пофарбований у національні кольори» (1917. - № 14).

Члени харківської організації Єврейської соціалістичної партії «Бунд» видавали щотижневик російською мовою «Наше слово» та часопис «Ді нахліхтен» (1917, мова текстів - ідиш). Зокрема «Наше слово» чітко пояснювало програму боротьби єврейського пролетаріату за нове життя, підтримувало «могутні темпи розвитку українського визвольного руху». З № 4 цей соціал-демократичний тижневик вийшов за межі суто харківського органу, об'єднавши районні комітети Катеринославської і Таврійської губерній, а також Області Війська Донського.

Спрямування літературно-політичного тижневика «Утро юга» (з № 4 перенесений до Феодосії) визначалося редакцією як «органу соціалістичної думки». Польське соціалістичне об'єднання випускало в світ свій орган рідною мовою «Jednosc» (1917), подаючи провідні заклики: «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!», « Визволення робітничого класу - справа самих робітників», «Хай живе солідарність вільних народів!».

Загалом понад 30 партійних часописів, що видавалися українськими, російськими, єврейськими, польськими партіями, побачили світ у Харкові на початку ХХ ст., найбільш інтенсивно - у 1917 р.

До цього переліку варто додати газети, що з'явились у Харківській губернії. Найбільшу перевагу мала преса Партії народної свободи («Валковская речь», «Лебединский вестник», «Народная свобода», «Наш голос», «Свободное слово»), що видавалась у 1917, частково 1918 рр. у таких містах, як: Валки, Лебедин, Суми, Богодухів, Куп'янськ. Соціалістичну орієнтацію провадили редакції часописів «Голос села» (Охтирка, УПСР), «Голос народа» (Куп'янськ), «Революционное слово» (Богодухів), «Набат» (Богодухів; соціал-демократи-інтернаціоналісти). Два видання визначили свій напрямок таким чином: «безпартійна газета соціалістів» («Народная мысль» в Охтирці 1917 р.) і «позапартійна соціалістична газета» (Наш голос» у Сумах 19171918 рр.).

Висновки

Отже, більшість партійних видань Наддніпрянщини початку ХХ ст. одного спрямування дотримувалися в своєму змісті подібних ідей, гасел, структурно-організаційних компонентів. Але розгалуження партій (зокрема, соціалістичних, соціал-демократичних, революційних, конституційно-демократичних тощо), привнесення національно-визвольних елементів у політичну діяльність (наприклад, РСДРП, УСДРП, єврейський «Бунд», Польське соціалістичне об'єднання та ін.), творчі позиції партійних лідерів тощо суттєво впивали на ефективність і популярність тих чи інших партійних видань на початку минулого століття. Серед розглянутих семи регіонів Східної України початку ХХ ст. найбільше партійних часописів видавалось у Київській, Харківській, Катеринославській, Полтавській губерніях; найменш політизованою виявилася преса в Чернігійській, Подільській та Волинській губерніях. Досі ще триває процес бібліографування східноукраїнської періодики ХІХ - ХХ ст., тому не існує завершеної в кількісному та якісному відношенні картини партійної преси. При цьому частина видань зберігається у бібліотеках Росії, іноді серед рідкісних часописів, що значно утруднює доступ і вивчення таких газет і журналів. Але це створює і певні перспективи для подальшого розвитку зазначеного в цій статті наукового питання.

Література

1. Волобуєва А. Періодичні видання Києва (1835-1917) : покажчик / Анастасія Волобуєва, Наталя Сидоренко, Олександр Сидоренко, Олена Школьна. - К. : Темпора, 2011. - Т. 1-4.

2. Головченко В. Від «Самостійної України» до Союзу визволення України : нариси з історії української соціал-демократії початку ХХ ст. / Володимир Головченко. - К. : Майдан. 1996. - 190 с.

3. Заводовський А. А. Преса української соціал-демократії та українське питання в Російській імперії на початку ХХ ст. : автореф. дис. ... канд. іст. н. / Заводовський Анатолій Анатолійович. - К., 2006. - 16 с.

4. Михайлин І. Л. Нарис історії журналістики Харківської губернії. 1812-1917 / І. Л. Михайлин. - Х. : Колорит, 2007. - 366 с.

5. Михальський І. Твори партійних лідерів та провідних діячів українського національного руху кінця ХІХ - початку ХХ ст. як джерело з історії український політичних партій / Ігор Михальський // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики : зб. наук. пр. - К., 2003. - Ч. 10. - Ч. 2. - С. 82-97.

6. Мукомела О. На зламі віків : українська журналістика на початку ХХ ст.: навч. посіб. / Олександр Мукомела.-К. : Грамота, 2010.

7. Періодичні видання Катеринослава та Катеринославської губернії (1838-1917): список / уклад. Н. М. Сидоренко, О. І. Сидоренко, О. Д. Школьна. - Львів ; К., 1995. - 154 с.

8. Періодичні видання Подільської губернії (1838-1917) : покажчик / уклад. Н. М. Сидоренко, О. Д. Школьна, О. І. Сидоренко, В. В. Фінклер. - Львів ; К., 1999. - 70 с.

9. Періодичні видання Полтави та Полтавської губернії (1838-1917): список / уклад. Н. М. Сидоренко, О. І. Сидоренко, О. Д. Школьна. - Львів ; К., 1996. - 126 с.

1. Volobuyeva A. Periodicals of Kyiv (1835-1917): index / Anastasiya Volobuyeva, Natalia Sy- dorenko, Oleksander Sydorenko, Olena Shkolna. - Kyiv : Tempora, 2011. - V. 1-4.

2. Holovchenko V. From «Samostijna Ukraina» to the Union of liberation of Ukraine: essays from the history of the Ukrainian social democracy of the beginning of the XX century / Volody- myr Holovchenko. - Kyiv : Majdan. 1996. - 190 p.

3. Zavodovskyj А. А. Periodicals of the Ukrainian social democracy and the Ukrainian issue in the Russian Empire at the beginning of the XX century: thesis for PhD in History / Zavodovskyj Anatolij Anatolijovych. - Kyiv, 2006. - 16 p.

4. Myhajlyn І. L. Essays in the history of journalism of Kharkiv province. 1812-1917 / І. L. Myhajlyn. - Kharkiv : Koloryt, 2007. - 366 p.

5. Mychalskyj І. Works of the Party leaders and prominent activists of the Ukrainian national movement at the end of the XIX - beginning of the XX centuries as a source of the history of the Ukrainian political Parties / Ihor Mychalskyj // Special historical disciplines: issues in the theory and methodology: collection of scientific works. - Kyiv, 2003. - N 10. - Part 2. - P. 82-97.

6. Mukomela О. At the turn of the centuries: Ukrainian Journalism at the beginning of the ХХ century: text book / Oleksander Mukomela. - Kyiv : Gramota, 2010.

7. Periodicals of Katerynoslav and Katerynoslav province (1838-1917) : list / comp. by N. M. Sydorenko, O. І. Sydorenko, O. D. Shkolna. - Lviv ; Kyiv, 1995. - 154 p.

8. Periodicals of Podilska province (1838-1917) : index / comp. by N. M. Sydorenko, O. І. Sy- dorenko, O. D. Shkolna, V. V. Finkler. - Lviv ; Kyiv, 1999. - 70 p.

9. Periodicals of Poltava and Poltava province (1838-1917) : list / comp. by N. M. Sydorenko, O. І. Sydorenko, O. D. Shkolna. - Lviv ; Kyiv, 1996. - 126 p.

Размещено на Allbest.ru