Становлення педагогічної преси на східноукраїнських землях (XIX - поч. XX ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Становлення педагогічної преси на східноукраїнських землях (XIX - поч. XX ст.)

Дубецька Оксана, канд. наук із соц. комунік., Інститут української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова м. Київ, вул. Тургенєвська, 8/14

У статті розглядаються особливості формування педагогічної преси на території Східної України в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. Методи моніторингу, історико-бібліографіч- ного та типологічного, аналізу й порівняння, безпосередня робота з газетами й журналами у провідних бібліотеках України та Росії дозволили виділити шість груп педагогічних часописів (із 1862 по 1917рр.), визначити їхні змістові та структурні характеристики.

В статье рассматриваются особенности формирования педагогической прессы на территории Восточной Украины во второй половине ХІХ - в начале ХХ ст. Методы мониторинга, историко-библиографического, типологического, анализа, сравнения, непосредственная работа с газетами и журналами в ведущих библиотеках Украины и России позволили выделить шесть групп педагогической периодики (с 1862 по 1917 гг.), определить их содержательные и структурные характеристики.

The article deals on the peculiarities of the processes of the pedagogical press formation in the Eastern Ukraine (as a part of the Russian Empire) in the second half of the XIX - at the beginning of the XX centuries. Methods of monitoring, historical and bibliographical, typological, as well as analysis, comparison, research in the leading libraries of Ukraine and Russia (Kyiv, Odesa, Charkiv, Moscow, St.-Petersburg) with newspapers and magazines allowed to distinguish six groups of pedagogical periodicals from 1862 to 1917 (such as strictly pedagogical; intended for school education; with religious maintenance; instructive press in the field of education; collections and Works of pedagogical conferences, commissions, societies, etc.; another thematic content thus taking into account a partial pedagogical element), define their content and structural descriptions.

Key words: pedagogical press, typology, content, structure.

Вступ

Педагогічна преса є одним із компонентів загальної типологічної структури засобів масової інформації в той чи інший історичний період. У контенті подібних часописів переважає висвітлення питань виховання й навчання. Формування таких газет і журналів, збірників і «циркулярів» на території Східної України починається в другій половині ХІХ ст. Ці традиції використовує і сучасна педагогічна преса, призначена як для дошкільного виховання, професійної освіти, так і для відображення інноваційних принципів діяльності вищої школи. Нові відомості про періодику минулого допомагають реставрувати досі незнані чи пропущені елементи в системі журналістики, а досвід минулого може позитивно впливати на тематичне наповнення сьогоденних професійних і наукових мас медіа. В цьому полягає актуальність цього дослідження.

Українські вчені різних галузей знань неодноразово зверталися до проблем педагогічної преси: найчастіше в галузі педагогічних наук захищалися кандидатські дисертації, де об'єктом дослідження («матеріалом») обиралася періодика. Скажімо, «Виховний національний ідеал у шкільництві Закарпаття 20-30-х років ХХ ст. (на матеріалах української педагогічної преси)» М. І. Кухти (К., 1998), «Проблеми розвитку сільської школи в українській педагогічній пресі в 50-80-ті роки ХХ століття» Г. П. Щуки (Луганськ, 2007), «Українська педагогічна преса Канади як фактор розвитку рідномовного шкільництва в діаспорі (друга половина ХХ ст.)» Г. П. Бигар (Івано-Франківськ, 2006). У Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка захищена докторська дисертація «Педагогічна преса як чинник формування педагогічної творчості вчителя в історії розвитку української освіти (ХХ століття)» С. М. Лободи. В галузі філології та соціальних комунікацій взаємозв'язок педагогіки та мас медіа простежується у дисертаціях Л. А. Кулішен- ко, В. М. Перехейди.

Низку статей з зазначеної тематики можна знайти в наукових педагогічних часописах («Педагогіка та психологія», «Історико-педагогічний альманах», «Педагогічний дискурс» та інших збірниках і журналах) [3], а також у навчальних посібниках [1]. Не залишилися поза увагою вчених українські педагогічні видання «Світло» та «Вільна українська школа», до яких зверталися історики преси (зокрема Н. Остапенко, Н. Сидоренко [6]).

Найскрупульознішим дослідником відображення контексту української національної школи в пресі став чернігівський учений І. В. Зайченко, який у навчальному посібнику простежив етапи та особливості формування традицій педагогічних ідей крізь призму спеціалізованої преси на території Російської імперії, акцентуючи увагу на створенні засад народної школи, її реформування, пошуку змісту освіти і методів навчання, підготовки нового вчителя [5]. До розгляду залучено архівні матеріали, а також низку часописів Західної та Східної України (у переліку 241 видання), зокрема Львова, Коломиї, Чернівців, Ужгорода, Києва, Одеси, Полтави, Чернігова, Харкова та інших міст із кінця 50-х рр. ХІХ ст. до 1920 р. Серед них газети і журнали педагогічного спрямування: «Газета школьна» і «Дом и школа» (Львів), «Журнал элементарной математики» і «Профессиональная школа» (Київ), «Педагогический вестник» (Єлисаветград), «Физик-любитель» (Миколаїв), «Школьное обозрение» (Одеса) та ін.

Мета цієї статті - простежити типологію формування педагогічної преси на східноукраїнських землях із другої половини ХІХ - на початку ХХ ст., з'ясувати основне змістове наповнення цієї групи видань.

педагогічний преса історичний бібліографічний

Методи дослідження

Опрацювання бібліографічних покажчиків, ознайомлення з електронними і традиційними (паперовими) каталогами провідних бібліотек України та Росії, а також безпосередня робота в найбільших книгосховищах нашої країни і близького зарубіжжя (серед них Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського (НБУВ), Одеська національна наукова бібліотека ім. М Горького (ОННБ), Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка (ХДНБ), Російська державна бібліотека у Москві (РДБ) та Російська національна бібліотека (РНБ) у Санкт-Петербурзі) дозволили виявили майже 50 газет і журналів, що видавалися на території Наддніпрянської України й мали педагогічне спрямування. Цей процес супроводжували такі методи дослідження, як моніторинг, аналіз, історико- бібліографічний, типологічний та ін.

Певну інформацію про заснування й функціонування преси педагогічного спрямування можна знайти в списках та анотованих покажчиках періодичних видань різних губерній Східної України (Полтавської, Катеринославської, Подільської, але найбільше - Києва [2]), а також в енциклопедичному довіднику «Українська преса в Україні та світі ХІХ-ХХ ст.» [9]. Зафіксовані дані допомагають відстежити періодику певної тематичної групи, виявити її у бібліотечних фондах, детально опрацювати.

Результати й обговорення. Слід зазначити, що російська дослідниця Т. Денисович у навчальному посібнику «Педагогічна журналістика» (М., 2009) систематизувала зазначену пресу за шістьма групами, вирізняючи педагогічні журнали для учителів, батьків, діячів народної просвіти; періодику для дітей та юнацтва; видання для жіночої просвіти; пресу для професійної освіти; видання з сімейного виховання; періодику для самоосвіти [4, 27-31]. Певним чином, така класифікація має право на існування, але за своїм призначенням вона надто широка, адже враховує різні типи видань для дітей, учнів, жінок.

Пропонуємо педагогічну періодику умовно поділити на кілька груп, зокрема:

- суто педагогічну (як за назвою, так і за контентом);

- призначену для шкільного навчання (як за компонентом шкільним, так і частково сімейним);

- часописи релігійно-духовного освітнього ґатунку;

- видання розпорядчого характеру («Циркуляри»);

- збірники та «Праці» педагогічних з'їздів, товариств, комісій тощо;

- іншої тематики, з частковим педагогічним елементом.

Так, до першої групи належать «Педагогический вестник» (Єлисаветград, 18821883), «Профессиональная школа» (Київ, 1890-1892), «Педагогическая мысль» (Київ, 1904-1905), «Педагогическая неделя» (Київ, 1906-1907), «Народный учитель» (Київ, 1908-1915), «Таврический народный учитель» (Сімферополь, 19071910), «Педагогический журнал для учащихся народных школ Полтавской губернии» (Полтава, 1914-1917), «Світло» (Київ,1910-1914), «Вільна українська школа» (Київ, 1917-1918) та ін.

У передовій статті «Педагогічні перспективи» редакція збірника «Педагогическая мысль», що видавала Колегія Павла Галагана, підкреслювала своє завдання - «послужити до об'єднання педагогічних сил на ґрунті наукових пошуків у справі виховання» (1904. - Вип. 1). Редактори київського громадсько-педагогічного часопису «Педагогическая неделя» І. Гливенко та К. Лебединцев намагалися так висвітлювати тогочасну педагогічну справу, щоб вона спонукала практиків до «вироблення нових, більш раціональних і пристосованих до життя освітніх і виховних норм», подаючи «безсторонню критику» та суспільні очікування (1906. - № 1. - С. 3).

«Педагогический вестник» у Єлисаветграді очолював директор земського реального училища М. Р. Завадський, який вважав основною метою «дати імпульси для подальшої роботи та вдосконалення» учителів і наставників, запропонувати нові принципи в педагогічній діяльності, сприяти обміном досвіду, розповідати про шкільне життя. Друкувалися статті та кореспонденції з педагогічного виховання та практики: «Нема самостійності особистості вчителя без виховання в школі», «Що може зробити школа для морального виховання» Phiw'a, «Наш інститут класних наставників» Ф. Делакрю (з Одеси), «Навчальна аномалія» В. Ястребова, «Приватні жіночі семикласні училища» І-го, «З питання про реальні училища» А. Гончарова (Феодосія) тощо.

Полтавське губернське земство стало видавцем щомісячника «Педагогический журнал для учащихся народных школ Полтавской губернии» (з липня 1917 р. виходив українською мовою), де друкувалися практичні й теоретичні матеріали, необхідні в навчальному процесі. Додатками послужили дві брошури («Як народному вчителю облаштувати в своїй школі невеликий біологічний музей» В. Нікола- єва, короткий історичний нарис «Полтава в історичних обставинах, її заселення і пам'ятники» л. Падалки).

Київське товариство народних дитячих садків та редактор Н. лубенець адресували журнал «Дошкольное воспитание» для матерів і виховательок, які б дбали про морально-художні цінності для підростаючого покоління.

Основу другої групи складають часописи, які в назві чи підзаголовку мають слово «школа», «шкільний» (чи їхні похідні), а також покликані допомагати в навчальному процесі, при викладанні тих чи інших предметів. Це «Школьное обозрение» (Одеса, 1889-1892), «Школьные экскурсии и школьный музей» (Одеса, Бендери, 1913-1915), «Спутник средней школы и экстерна» (Київ, 1909-1910), «Журнал для экстернов и учащихся» (Полтава, 1915), «Журнал элементарной математики» (Київ, 1884-1886) / «Вестник опытной физики и элементарной математики» (Оде- са,1886-1917), «Обучение пчеловодству в начальной школе» (Одеса, 1913-1914). Деякі часописи мали своєю аудиторією школу та сімю; наприклад, щомісячний ілюстрований журнал «Утро жизни» (Київ, 1908) та літературно-історичний журнал «Живой родник» (Одеса, 1914).

Редакція ілюстрованого і популярного журналу «Школьные экскурсии и школьный музей» своєю головною аудиторією вважала вчителів, які цікавилися питанням проведення предметних екскурсій та обладнання шкільного музею власними засобами. Відповідно визначені й основні завдання: дати необхідний матеріал для бесід на екскурсіях, допомогти в збиранні колекцій для оформлення музею, відповісти на численні питання «з життя природи». Важливою частиною видання були практичні поради з приготування препаратів, опудал, скелетів, різних колекцій; ручна праця як метод викладання на уроках та під час екскурсій; обмін «сирим матеріалом». До додатків планувалося включити матеріали та малюнки для складання колекцій (граніт та його складники; нафта й усе, що з неї виробляється; види та можливості паперу; як утворюється в морі пісок; походження кам'яного вугілля тощо).

Київський «Журнал элементарной математики» призначався для викладачів, учнів старших класів і всіх шанувальників математики. На думку редакції, найважливішим розділом у цій науці була геометрія, тому чимало публікацій присвячено методам і прийомам вирішення геометричних задач, «теорії гармонійного розподілу, еліпса, гіперболи і параболи».

Ілюстровані журнали «Утро юга» та «Живой родник» намагалися за допомоги всієї сім'ї «прищепити своїм юним читачам ідеали добра і краси», сформувати життєві орієнтири, що ґрунтуються на християнських засадах.

Церковно-педагогічні цілі передбачали такі видання, як «Листок для сельских школ» (додаток до «Киевских епархиальных ведомостей», 1862), «Церковно-приходская школа» (Київ, 1887-1906), «Колокольчик церковно-приходской школы» (Київ, 1892), «Постановления киевского епархиального училищного совета» (Київ, 1902-1913), «Западнорусская начальная школа» (Київ, 1906-1915), «Законоучитель» (Житомир, 1912-1917), «Школьник» (Почаїв, 1915), «Храм и школа» (1917).

Їхніми редакторами та видавцями були релігійні установи й священнослужителі, зокрема протоієрей А. Голосов опікувався церковно-педагогічним і громадським журналом «Законоучитель», в складі якого був другий відділ під назвою «Місі- онер-законовчитель». Пастирській справі та законовчительству присвячувався харківський часопис «Храм и школа», де редактором-видавцем був протоієрей М. липський. Педагогічний щомісячник «Западнорусская начальная школа» видавав Київський єпархіальний комітет, редакторами були духовні особи: єпископ Дми- трій та голова єпархіальної училищної ради Агіпит. Збірник статей про важливі християнські істини для читання дітям у школі та вдома «Колокольчик церковноприходской школы» був додатком до журналу «Воскресное чтение» (як «премія»). Педагогічним щомісячником «Церковно-приходская школа» опікувалася Київська єпархіальна училищна рада. «Школьник» був додатком до «Почаевского листка», що видавався Почаєво-Успенською лаврою, і подавав художні та пізнавальні твори для читання.

З кінця 50-х - початку 60-х рр. ХІХ ст. у деяких губернських центрах почали видаватися «Циркуляры по ... учебному округу», зокрема Київському з 1859 р., Харківському з 1861 р., Одеському з 1864 р. У Києві також виходив «Циркуляр по управлению народными училищами» (1894-1913). Їх основне призначення - ознайомлення всіх, хто пов'язаний зі сферою освіти, з основними розпорядженнями, наказами, статутами та іншими офіційними документами.

До обговорення педагогічних питань зверталися педагогічні товариства, комісії («Протоколы педагогического съезда директоров и учителей, происходившего в Одессе со 2-го по 14-е июля 1864 г.» (1864), «Труды педагогического отдела Харьковского Историко-филологического общества» (1893-1902), «Справочный листок Киевского педагогического общества взаимной помощи» (К., 1899), «Труды учительских комиссий, организованных из состава курсистов» (Харків, 1910), «Ежегодник Глуховского учительского института» (Київ, 1912-1913). Сутнісні проблеми освіти обговорювалися на з'їздах, в результаті роботи яких виходили в світ «Дневник ІІІ Киевского съезда преподавателей естественных наук» (1904), «Труды областного съезда по вопросам низшего сельскохозяйственного образования, школьного и внешкольного в гор. Харкове» (Харків, 1911-1912), «Труды общеземскго съезда в г. Харькове по статистике народного образования» (1913/1914), «Ежедневник Педагогического съезда Харьковского учебного округа по вопросам среднего образования» (1916), «Труды Киевского педагогического съезда» (1916).

Серед цих видань важливе значення мали «Труды педагогического отдела Харьковского Историко-филологического общества». Виступаючи з промовою на відкритті Педагогічного відділу 22 жовтня 1892 р. проф. М. Сумцов зауважив, що цей відділ покликаний «розчистити грунт для розумового, морального та громадського зближення осіб, які цікавляться педагогічними питання, і сприяти виробленню та застосуванню методологічних прийомів виховання і навчання»; при сприятливих умовах діяльність відділу відроджуватиме в місцевої інтелігенції зацікавлення педагогікою, сприятиме зближенню сім'ї і школи [7, 13]. Тут опубліковано статті «Про метод навчання написання творів у середніх навчальних закладах» М. Халанського, «До питання про твори» Н. Протопопова, «Читання і мова творів» С. Новицького, «Про класне читання давніх авторів» А. Левандовського; матеріали про видатних педагогів, мислителів, письменників - Яна Амоса Коменського, О. Кольцова, К. Ушинського.

Важливі питання навчально-освітнього процесу обговорювалися на багатьох педагогічних з'їздах. Зокрема в Харкові 12-18 червня 1913 р. відбулося загальноземське зібрання з проблем статистики народної освіти; до важливих аспектів належали й такі: про особові картки для учнів, про облік дітей шести років, врахування фактичного руху населення, необхідність розсилання бланків про фіксування грамотності населення, про прийоми з'ясування впливу економічних умов на успішність навчання, обговорення питань санітарно-шкільної та навчально-виховної діяльності, створення анкети для з'ясування стану статистики народної освіти в губернських земствах [див.: 8].

Педагогічні елементи містили періодичні видання, що за своєю тематикою належали до групи дитячих, науково-популярних чи культурно-освітніх часописів. Зокрема, щомісячний ілюстрований журнал для дитячого і шкільного віку з педагогічним відділом «Дитя» (Київ, 1898-1904); музично-педагогічні журнали: двотижневик для учнів, викладачів і любителів музики «Детский музыкальный мирок» (Одеса, 1887-1888) і «Музыкальное самообразование: («Музыка дома, в школе, на эстраде)» (Одеса, 1906-1907); популярний журнал гігієни, сільського господарства, техніки, домоводства і педагогіки «Самопомощь» (Одеса, 1902); загальнодоступний ілюстрований журнал із фізичних наук та їх додатків у школі, техніці та любительській практиці «Физик-любитель» (Миколаїв, 1904-1916/1917).

Щомісячник «Дитя», хоч і призначався для дитячого і шкільного віку, але містив педагогічний відділ. Додатки до часопису (доміно, дитяче лото, перевідні малюнки, солдатики, «китайські тіні», ігри) дозволяли з користю проводити дозвілля, враховуючи педагогічні настанови.

Розгалуженою була структура загальнодоступного ілюстрованого журналу «Физик-любитель», публікацій якого могли використовувати викладачі та учні, фахівці й аматори. Зміст видання включив широкий тематичний спектр: наука і життя, нові відкриття, астрономія, фізика землі (геологія, метеорологія), хімія, електротехніка, фотографія, чарівний ліхтар, кінематограф, фонограф і грамофон, нові книги тощо. Не залишилися поза увагою редакції двигуни для човнів і машин, турбіни та вітряки, аероплани і планери, кулі й дирижаблі, повітряні змії. Пропонувалися поради з любительської електротехніки (батареї, акумулятори, створення динамо-машин, освітлення, гальванопластика, безпровідний телеграф), велися бесіди про фотографію, стереоскоп, кінематограф (нові об'єктиви та апарати, пластинки й папір, рецепти, домашня лабораторія, горілки, виготовлення картин).

Популярністю в читачів користувалися «Домашня лабораторія» Е. П., «Саморобна машина для обмотування (ізолювання) проводу» Мик. Капустянського, «Найпростіший розмовний мікрофон» і «Модель любительської радіостанції» М. Кокуріна, «Декілька слів про виготовлення акумуляторів» Ф. Васильєва, «Дешевий патрон для електричних лампочок» В. В. Д., «Забави старого любителя» В. К. Е.

Зазначалося, що основний відділ Вченого комітету Міністерств народної просвіти постановив журнал «Физик-любитель» визнати таким, що заслуговує уваги для учнівських бібліотек середніх навчальних закладів. Відділ Вченого комітету з технічної та професійної освіти рекомендував журнал для бібліотек технічних і ремісничих навчальних закладів.

Широку спеціалізацію мав одеський місячник «Самопомощь», присвячений питанням популярної техніки, практичного сільського господарства, гігієни, домоводства, а також педагогіки й виховання дітей.

Загальний аналіз періодики педагогічного спрямування кінця ХІХ - початку ХХ ст. дав можливість зробити такі висновки: серед газет і журналів цієї тематичної групи найраніше з'явилася на території Східної України преса освітньо-релігійного напряму («Листок для сельских школ», 1862), «Протоколы педагогического съезда директоров и учителей, происходившего в Одессе со 2-го по 14-е июля 1864 г.», «Педагогический вестник» (Єлисаветград, 1882-1883), а також «Детский музыкальный мирок» (Одеса, 1887-1888).

За кількісними показниками найбільше подібних часописів, пов'язаних із поширенням педагогічних ідей чи шкільним вихованням, із 1862 по 1917 р. виходило в Києві (приблизно 25), Одесі (9), Харкові (7), Полтаві (3), Житомирі (2). По одному виданню функціонувало в Єлисаветграді, Миколаєві, Сімферополі, Почаєві.

Найдовготривалішими журналами за цей період можна вважати офіційні видання «Циркуляр по ... учебному округу»: в Києві виходив упродовж 58 років, у Харкові - 55, в Одесі - 53 роки. Щомісячний журнал при Київській єпархіальній училищній раді «Церковно-приходская школа» існував 20 років, «Циркуляр по управлению народными училищами» в Києві 19 років, 13 років утримався науково-популярний часопис «Физик-любитель», майже 12 років видавався щомісячник «Западнорусская начальная школа».

В середньому педагогічна преса виходила від 1 до 4 років («Педагогическая мысль», «Педагогическая неделя», «Музыкальное самообразование», «Педагогический журнал.», «Профессиональная школа», «Школьное обозрение», «Школьные экскурсии и школьный музей», «Світло», «Вільна українська школа», «Журнал элементарной математики» та ін.).

Зафіксовано кілька видань, що прийшли до читача поодинокими номерами (не враховуючи публікації педагогічних з'їздів і їхні «Труды»): «Живой родник» (два номери), «Известия Союза тружеников народной школы Волыни» (три номери), «Колокольчик церково-приходской школы» (один випуск), «наука и школа» (один номер).

Мова видань переважно була російською, лише два журнали вийшли в світ українською - «Світло» та «Вільна українська школа»; існують згадки про «Педагогічний журнал для вчителів початкових шкіл» та «Педагогічний журнал для учнів народних шкіл Полтавської губернії» у 1917 р. рідною мовою; двотижневик «La petit Franзais» мав видаватися в Києві 1911 р. французькою мовою.

Видавцями та редакторами тут були, як приватні особи (К. Лебединцев, М. Завадський, В. Єрмаков, О. Кулицька, О. Португалов, Н. Лубенець, Гр. Шерстюк, С. Русова, С. Черкасенко, інженер-технолог В. Рюмін), так і окремі установи й товариства (Київський єпархіальний комітет, Полтавське губернське земство, Київський навчальний округ, відділ народної освіти Харківського губернського земства, педагогічний відділ Харківського історико-філологічного товариства, Київське товариство народних дитячих садків).

Зміст педагогічної преси, що функціонувала на Наддніпрянській Україні в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст., складали матеріали професійного спрямування (настановчі статті, публікації розпоряджень та інструкцій в освітній галузі, практичні роз'яснення щодо викладання окремих навчальних предметів, організації екскурсій і музеїв, з'ясовувалися питання педагогічної психології, гармонійного виховання і т.д.), а також художньо-пізнавальні тексти для навчання, духовного зміцнення, проведення корисного дозвілля, набуття практичних навичок у побутових сферах життя.

Не всі часописи педагогічного спрямування, що виходили в ХІХ і навіть ХХ ст., сьогодні достатньо вивченні; ще менше існує комплексних розвідок про типологічну «нішу» цього спеціалізованого сегменту в структурі українського медіапростору та відображення сутнісних показників педагогічної преси у функціонування сучасного ринку ЗМІ.

Література

1. Бигар Г. П. Українська педагогічна преса Канади і рідномовне шкільництво в діаспорі: навч. посіб. / Г. П. Бигар, С. З. Романюк, І. С. Руснак. Чернівці : Митець, 2006. - 295 с. (Б- ка молодого педагога); Онкович Г. В. Уроки «Рідної школи» : навч. посіб. / Г. В. Онкович, А. Д. ОнНкович, А. В. Морозова. - К. : Логос, 2011. - 200 с. : іл.

2. Волобуєва А. М. Періодичні видання Києва (1834 -1917) : у 4 кн. / А. М. Волобуєва, Н. М. Сидоренко, О. І. Сидоренко, О. Д. Школьна. - К. : Темпора, 2011. - Кн. 1-4.

3. Вайда Л. О. Українська педагогічна преса як джерело відображення інноваційних педагогічних ідей (1991-2013 рр.) / Л. О. Вайда // Педагогічний дискурс. - 2013. - Вип. 15. - С. 102-105; Сараєва О. В. Педагогічна преса 20-30-х рр. ХХ ст. як джерело вивчення історії дитячого колективу / О. В. Сараєва // Там само. - С. 622-626; Лобода С. Преса Закарпаття як складова педагогічної періодичної преси України 1900-1930-х рр. ХХ ст. / С. Лобода // Історико-педагогічний альманах. - 2007. - № 1. - С. 26-31; Еллис Е. О. Відображення образу вчителя на сторінках преси у пізньорадянський період / І. О. Еллис // Педагогіка та психологія. - 2010. - Вип. 38. - С. 151-157 та ін.

4. Денисович Т. Е. Педагогическая журналистика : учеб. прособ. / Т. Е. Денисович. - М. : ФОРУС, 2009. - 144 с.

5. Зайченко І. В. Проблеми української національної школи у пресі (друга пол. ХІХ - поч. ХХ ст.) : навч. посіб. / І. В. Зайченко. - Львів, 2002. - 344 с.

6. Остапенко Н. Від «Ради» і «Світла» до «Вільної української школи»: проблеми національної освіти на сторінках перших українськомовних часописів Східної України початку ХХ століття / Н. Остапенко, Н. Сидоренко // Образ. - 2001. - Вип. 2. - С. 72-80.

7. Сумцов М. Ф. [Вступительное слово] / Сумцов М. Ф. // Труды Педагогического отдела Харьковского Историко-филологического общества. 1893. - Вип. 1. - С. 13.

8. Труды, общеземского съезда в г. Харькове по статистике народного образования. - Харьков, 1913 (1914).

9. Українська преса в Україні та світі ХІХ-ХХ ст. : іст.-бібліограф. дослідж. Т. 1 : 18121890 рр. / НАН України. Львів. наук. біб-ка ім. В. Стефаника; уклад.: М. В. Галушко, М. М. Романюк (керівник проекту), Л. В. Сніцарчук. - Львів : Оріяна-Нова, 2007. - 560 с.; Українська преса в Україні та світі ХІХ-ХХ ст. : іст.-бібліограф. дослідж. - Т. 2 : 1891-1905 рр. / НАН України. Львів. наук. біб-ка ім. В. Стефаника; уклад.: М. В. Галушко, М. М. Романюк (керівник проекту), Л. В. Сніцарчук. - Львів : Б.в., 2009. - 480 с.; Українська преса в Україні та світі ХІХ-ХХ ст. : іст.-бібліограф. дослідж. - Т. 3 : 1906-1910 рр. / НАН України. Львів. наук. біб-ка ім. В. Стефаника; уклад.: М. В. Галушко, М. М. Романюк (керівник проекту), Л. В. Сніцарчук. - Львів : Б.в., 2011. - 496 с.

Размещено на Allbest.ur