Навчальні можливості жанрів есею та авторської колонки (за публіцистичними матеріалами Ю. Андруховича, О. Бойченка, О. Забужко, М. Рябчука)

Размещено на http://www.allbest.ru/

навчальні можливості жанрів есею та Авторської колонки (за публіцистичними матеріалами Ю. Андруховича, о. Бойченка, о. забужко, М. рябчука)

Свалова Марина,

канд. наук із соц. комунік.,

Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка, вул. Остроградського, 2, Полтава, Україна

У статті розглядаються навчальні можливості жанрів есею та авторської колонки. Наводяться форми аудиторної роботи з матеріалами Ю. Андруховича, О. Бойченка, О. Забужко, М. Рябчука на заняттях із журналістської майстерності й редагування текстів ЗМК. Розкриваються основні аспекти редакторського аналізу багаторівневої структури публіцистичного тексту: виділення основних фрагментів теми; робота над актуалізацією теми; визначення якісних характеристик фактів; виділення основних композиційних вузлів та аналіз доцільності композиційних прийомів; оцінювання відповідності композиції та архітектоніки логічним нормам; установлення співвідношення між новою та відомою інформаціями.

Ключові слова: авторська колонка, есей, редакторський аналіз, структура.

Вступ

Ефективність і дієвість журналістського матеріалу, його успішне залучення до системи соціальних комунікацій, а також комунікативна спроможність на рівні взаємодії тексту й реципієнта визначаються не лише вмінням журналіста знайти й вичерпно розробити актуальну тему та розкрити її, втіливши свої інтенції чи інтенції редакції у відповідній жанровій формі. Результативність журналістського тексту залежить і від адекватного втілення редакційної політики, і від творчого самовираження журналіста на формальному та змістовому рівнях. Відповідно, особливого значення за сучасних умов функціонування ЗМК набуває редагування ме- дійного тексту як продукту професійної діяльності.

Редагування текстів ЗМК - це важливий аспект журналістської діяльності, оскільки без редакторських навичок журналіст навряд чи матиме повноцінне уявлення про специфіку сприйняття створеного ним матеріалу, про ті неузгодженості, що виникають між автором і реципієнтом у процесі передачі повідомлення, знижуючи його ефективність. Актуальність цієї розвідки зумовлена тим, що сучасне викладання журналістикознавчих дисциплін вимагає моделювання таких навчальних ситуацій, які допоможуть студентам виявити редакторські здібності й розвиватимуть навички редакторського аналізу та правки медійних повідомлень.

Залучення до навчального процесу саме художньо-публіцистичних жанрів розкриває інтерактивно-творчі можливості й студентів, і викладача. Спираючись на ґрунтовно розроблену теоретичну базу редагування, практичні аспекти роботи редактора, представлені працями українських і зарубіжних дослідників (Р. Іванчен- ка, А. Капелюшного, А. Мільчина, К. Накорякової, З. Партика, В. Різуна, К. Се- ражим, М. Тимошика та ін.), викладач може використовувати всі можливості публіцистичного тексту як об'єкта редакторського аналізу й засобу вдосконалення журналістської майстерності майбутніх медійних працівників. Звернувшись до конкретних навчальних і наукових розробок А. Капелюшного [1], В. Різуна [2] і К. Серажим [3], маємо на меті розглянути навчальні можливості жанрів есею та авторської колонки.

Завдання статті полягають у тому, щоб: 1) актуалізувати основні аспекти аналізу й оцінки публіцистичного тексту журналістом (як автором і редактором); 2) розглянути авторську та перцептивну (реципієнтську) змістові структури публіцистичних матеріалів; 3) на прикладі есеїв та авторських колонок Ю. Андруховича, О. Бойчен- ка, О. Забужко й М. Рябчука розглянути застосування основних форм аудиторної роботи на заняттях із журналістської майстерності та редагування текстів ЗМК у контексті сучасних медіаосвітніх технологій. Стаття спрямована на розроблення й аналіз таких навчальних ситуацій, що сприятимуть формуванню в майбутніх журналістів підходу до медійного матеріалу не просто як до продукту професійної діяльності, а як засобу взаємодії з широкою аудиторією.

Методи дослідження

У статті використано загальнонаукові методи теоретичного й емпіричного рівнів (аналіз, синтез, узагальнення). Порівняльно-аналітичний метод застосовано для зіставлення доробку Ю. Андруховича, О. Бойченка, О. Забужко й М. Рябчука в контексті навчального потенціалу публіцистичного тексту. За допомогою герменевтичного методу визначено змістовий компонент публіцистики зазначених авторів. Для дослідження структури публіцистичного тексту, його медіаос- вітнього значення використано структурно-функціональний метод.

результати й обговорення

Аналіз журналістського тексту повинен ураховувати особливості сприйняття певного жанру чи жанрового різновиду, адже адресація журналістського матеріалу, на думку В. Різуна, є дуже важливим аспектом роботи і журналіста, і редактора. Дослідник розглядає три типи масових реакцій: реакції виконання (дії інститутів, закладів груп та осіб, які безпосередньо беруть участь у подіях), реакції втягнення (дії необмеженої кількості людей), реакції соціальної гарантії (дії керівних інстанцій, організованих соціальних груп, уповноважених осіб) [2, с. 160-161]. Для того, щоб матеріал був адекватно сприйнятий, автор і редактор повинні дотримуватися певних правил: про допустиму довжину фраз, мінімальну величину часової розбіжності; про нормативне лінгвістичне й правописне забезпечення твору; про допустимість «шумів» у творі; про логічне розгортання змісту на основі однієї теми тощо [2, с. 162].

Оскільки журналістський матеріал має складні авторську та перцептивну (реципієнтську) змістові структури, доцільним є вироблення редакторських навичок відповідно до специфіки кожного структурного рівня тексту (тематична, фактологічна, композиційна, архітектонічна, логіко-поняттєва, емоційно-експресивна, інформаційна, комунікативна, психологічна структури). На прикладі жанрів есею, представленого творчістю Ю. Андруховича й О. Забужко, та авторських колонок О. Бойченка й М. Рябчука, розглянемо методичні аспекти використання публіцистичного тексту на аудиторних заняттях, присвячених журналістській майстерності, літературній та редакторській праці журналіста.

Тематична авторська структура вимагає передовсім тематичного зв'язку між фразами. Журналіст і редактор мають чітко визначити: структура матеріалу є однорідною (містить одну тему) чи неоднорідною (складається мінімум із двох тем, одна з яких є основною). Для розвитку навичок тематичної ідентифікації студенти можуть працювати з публіцистичними текстами, виділяючи фрагменти, що презентують основну тему (або кілька основних) чи тематичні відхилення. наприклад, початок есею Ю. Андруховича «Мала інтимна урбаністика» представляє дві основні теми, у межах яких розвиватиметься конфлікт, виникатимуть додаткові тематичні аспекти: «Будь- яка з географічних мап сучасності засвідчує, що місто Львів лежить на північ і трохи на захід від міста, де я мешкаю. Місто Київ натомість - на північ, але значною мірою й на схід. Проте одним із наслідків Другої світової війни стало те, що для подорожніх франківчан обидва міста розташовані ніби на одній лінії» [4, с. 11]. Зіткнення (і подальше протистояння) двох міст у площині внутрішнього світу головного персонажа - це те, що рухає сюжет есею в межах тем львова й Києва, логічно поєднуючи їх.

Тематична неоднорідність - характерна риса есеїстики О. Забужко, це яскраво засвідчує композиція збірки «З мапи книг і людей», де кожен блок («Читати», «Писати», «Бачити», «Жити») групує тексти відповідного тематичного спрямування, поєднані філософсько-публіцистичним способом пізнання соціальних процесів. Неоднорідна тематична структура ускладнює зв'язки між частинами тексту, тому студентам необхідно навчитися визначати типи цих зв'язків. Для публіцистичних друкованих текстів актуальним є асоціативний змістовий зв'язок (ситуативний асоціативний: «наступна фраза є висловлюванням про предмет, що має просторове або часове відношення до предмета попередньої фрази - утворення суміжних тем» [2, с. 110]; предикативний асоціативний: «наступна фраза виражає причину, наслідок, атрибут, місце, час дії основного предмета розповіді» [2, с. 110-111]).

Наприклад, на основі запропонованих Ю. Андруховичем тем Львова й Києва можна виділити такі аспекти асоціативного змістового зв'язку: Львів уявний (романтизований, містичний і неодмінно україномовний) - львів справжній (зросійщений, урбаністичний, примітивний) - Київ (неукраїнський, небезпечний, несприятливий для мистецької комунікації, герметичний) - дорога від Франківська до Києва із зупинкою у Львові, що фізично й ментально поєднує ці різні та водночас схожі точки. За такою асоціативною схемою студенти на занятті можуть змоделювати власний «маршрут», де основною тематичною точкою буде Полтава.

Оскільки тематична авторська структура не може повністю збігатися з відповідною реципієнтською структурою, журналістові й редакторові необхідно пристосувати тематичну авторську структуру до особливостей сприйняття матеріалу певною аудиторією. Відповідно, чим більше в тексті додаткових тем, тим більше варіантів може мати тематична перцептивна структура. Продемонструвати цю закономірність можна на прикладі цитати з публікації О. Бойченка «Абсолютна відносність українського буття»: «Якби я трохи більше розумівся на біології, то міг би також сказати, що Україна - це країна-мутант. Середньостатистичний громадянин України знає, що він є громадянином України і що його єдина державна мова - українська. Але цей громадянин прокидається і засинає, одружується і розлучається, народжує дітей і вмирає під перманентні звуки найдурнішої у світі російської поп-музики» [5, с. 227]. Варіанти тематичної перцептивної структури (основні тематичні аспекти, які виділить реципієнт із цього уривка) можуть бути, наприклад, такими: громадяни України мають низький культурний рівень; громадяни України мають низький рівень національної самоідентифікації; українська аудиторія потерпає від засилля російського маскульту; якщо українець може критично оцінити себе - він може змінити на краще свій культурний простір. Завдання публіциста в цьому разі - забезпечити тематичний зв'язок між усіма темами так, щоб у реципієнта не було сумнівів щодо доцільності кожної з тем.

Якщо тематична авторська структура має істотні недоліки (тема не є суспільно мотивованою, суспільно цілеспрямованою й суспільно доцільною, матеріал містить багато тематичних відхилень, основна тема недостатньо розроблена чи розкрита побіжно тощо, доцільно користуватися методом актуалізації теми та відповідними прийомами (виділені В. Різуном [2, с. 231]).

1. Атрибуція предмета розповіді (розповідь про середньостатистичного громадянина України - розповідь про середньостатистичного громадянина України, який постійно розмовляє російською мовою).

2. Узагальнення предмета розповіді (розповідь про середньостатистичного громадянина України, який слухає російську поп-музику, розповідь про українців, які надають перевагу російській естраді).

3. Поняттєва трансформація предмета розповіді (розповідь про сучасного українця - розповідь про сучасні проблеми в Україні).

Фактологічна структура матеріалу базується на логічних та асоціативних зв'язках між фактами. В. Різун наголошує: «Визначаючи тему твору як відображення у творі факту реальної або соціальної дійсності, яке є основою змісту твору, ми тим самим звертаємося до фактологічної системи твору і факту взагалі. Фактологічне забезпечення твору є матеріальною основою для утворення теми. Розроблення теми власне й пов'язана з вибором фактів, утворенням фактологічної системи твору, а також розташуванням фактів (розробленням композиції)» [2, с. 175-176]. Робота журналіста з фактами, розроблення та розкриття теми, аналізування редактором фактологічної системи зумовлені як приналежністю факту до певної сфери життя суспільства, так і жанром журналістського матеріалу. Відповідно, і журналіст, і редактор мають чітко відрізняти власне факти від думок, оціночних суджень, прогнозів, гіпотез, вражень. Для вироблення таких навичок студентам можна запропонувати визначити фактологічну систему есею Ю. Андруховича «Орган, яким люблять», де автор міркує над поняттям патріотизму та власною причетністю до нього.

Студенти повинні виокремити ключові факти, що рухають сюжет есею, визначити їх якісні характеристики (правдивість, типовість, соціально-політичну значущість, ідейність, точність, доречність). Сформувавши ланцюжок основних фактів, студенти мають перебудувати його таким чином, щоб тематична єдність матеріалу порушилася, а факти втратили якісні характеристики. Наприклад, фактологічну схему можна подати так: герой побачив український прапор у кліпі Мадонни й усвідомив, що є патріотом; герой зізнався, що слово «патріотизм» не викликає в нього любові, бо цим поняттям спекулюють політичні негідники й воно асоціюється з радянським шкільним вихованням та службою в лавах радянської армії; 1989 1991 рр. викликали в героя любов до «антивладного патріотизму»; 1992 р., коли синьо- жовті значки вийшли з моди, зруйнував патріотичні почуття героя; герой усвідомив, що сучасний український патріотизм - явище еклектичне й суперечливе; герой зрозумів, що патріотизм - явище загалом аморальне, оскільки за ним стоять агресія і смерть. Якщо перебудувати ланцюг основних фактів, усунути деякі з них, додати факти, що суперечать законам логіки, змінити ідейні акценти, тематична структура втратить цілісність, а читач не зможе «розкодувати» ідею автора, яка подана в іронічній манері й - за законами жанру - не претендує на абсолютне прийняття, а спонукає до «дискусії» з публіцистом.

Композиційна структура журналістського матеріалу вимагає від редактора виконання таких завдань: по-перше, він має визначити, чи відповідає логіка викладу композиційному втіленню, по-друге, чи відповідає ступінь складності композиції можливостям реципієнтів її сприйняти. К. Серажим зазначає, що саме в журналістських матеріалах особливості структури тексту залежать від жанру, від жанрово- стильового різновиду [3]. Загалом методика оцінювання композиції ґрунтується на таких ознаках тексту, як відносна співмірність композиційних частин, умотивованість їх послідовності й використаних автором композиційних прийомів змістом і жанром. А. Капелюшний пропонує виділяти композиційні вузли, що, подаючись у довільній послідовності, визначають зміст журналістського матеріалу: «опис і аналіз події, яка спричинила проблему (констатація фактів); аналіз причин виникнення проблеми; характеристика учасників події; загальна оцінка конфліктної ситуації, соціальної проблеми, яка стоїть за конфліктом; шляхи до практичного вирішення проблеми» [1, с. 91].

На прикладі есею О. Забужко «Ціна Вінні-Пуха» та колонки М. Рябчука «Орчик» розкриємо специфіку роботи студентів із такими композиційними вузлами. Есей О. Забужко присвячений двом проблемам, кожна з яких по-своєму важлива і для суспільства, і для окремого реципієнта. Перша - це радянська версія «Вінні-Пуха», яку авторка не сприймає й не приймає категорично. Друга - це долі автора та його сина в контексті долі славнозвісної книжки. Починається есей із характеристики персонажів: і чотирирічна дівчинка, якій подарували книжку (авторка в дитинстві), і сама книжка - повноправні герої есею: «Мені подарували книжку (товсту! - значить, вистачить надовго...), на обкладинці якої пухнатий жовтий ведмедик, зіп'явшись на стільця, цікавим оком зазирав у прочинені дверцята буфета» [6, с. 15]. Наступний комунікативний вузол після опису дитячих позитивних вражень від книжки - подання події, що спричинила проблему, і презентація самої проблеми: «Зате прекрасно пам'ятаю (і досі гірчить!) ту доглибну особисту образу, якою стала для мене поява (дещо пізніше, слава Богу, коли смаки вже сформувалися!) популярного мультфільму, де бридка коричнева клякса-ведмідь хрипкувато-приблат- ньонним голосом Лєонова репетував на все горло (не диво, що захрип!) щось вельми схоже на тодішні „пионерские речевки”» [6, с. 16]. Закінчується розвиток цієї проблеми своєрідним підсумком, у якому авторка нічого нікому не нав'язує, але в тому й полягає ефект переконання читача: «Так що Мілновій книжці я завдячую не лише своїм глибоко вкоріненим англофільством (найліпшою, між іншим, протиотрутою на всяку совдепщину), а й дечим більшим: відкритим прийняттям світу-як-він-є - завдяки іронічній здатності споглядати себе в ньому збоку» [6, с. 16].

Долі автора та його сина, який став прототипом героя книжки, - наступний аспект, над яким міркує О. Забужко, логічно виводячи його з попереднього. Перший композиційний вузол - це констатація того факту, що справжніх книжок для дітей небагато, а Мілнові вдалося написати таку, але дорогою ціною. Другий композиційний вузол - синтетичний, це представлення обох Мілнів, аналіз особистої трагедії кожного з них. Батька, який марно домагався слави «дорослого» письменника, і сина, у якого «вкрали дитинство й перетворили на громадську власність на кшталт міського парку» [6, с. 19]. Авторка дає власну оцінку цій ситуації, її висновки не претендують на вичерпність, проте сформульовані чітко, як того й вимагає ідея публіцистичного тексту: «Одначе судити письменника не мені: той плюшевий місько, над яким немовлям „пухав”, за сорок літ до мого народження, Крістофер Робін, змінив і моє життя - і, спасибі, змінив не на гірше» [6, с. 20]. Цей висновок - третій композиційний вузол, він узагальнює точку зору автора щодо двох основних проблем есею.

Отже, визначаючи основні композиційні вузли, студенти мають зіставити спів- мірність композиційних частин (умовно їх дві - відповідно до порушених проблем), засвідчити, що розташування композиційних вузлів відповідає жанровій природі есею, а всі композиційні прийоми розраховані не на пряму полеміку чи переконання, а «внутрішній» діалог із читачем.

«Орчик» М. Рябчука - колонка про типову життєву ситуацію, що покладена в основу несподіваного порівняння-висновку щодо політики й державного устрою в Україні. Перший композиційний вузол - знайомство з персонажем: «У нашому дворі, пригадую, був хлопчик років 5, який не мав із ким бавитися, бо всі хлопці довкола були принаймні вдвічі за нього старші» [7, с. 79]. Подальший опис (розкриття характеру) персонажа - це аналіз події, пов'язаної з проблемою, що її автор озвучить наприкінці тексту, знайомство з малим Орестом (Орчиком), від якого хлопці трималися подалі, бо він наївно розповідав дорослим про всі хлоп'ячі витівки, намагався привернути увагу товаришів то цукерками, то іграшками: «А якось був приволік цілу колекцію старовинних монет, і ми тут же їх розіграли в „цок”. А потім його батьки пожалілися нашим, і ми мусили повернути ті злощасні монети» [7, с. 79].

Основна композиційна ознака цього невеликого за обсягом тексту - несподіваний перехід від опису до висновку, від побутової до соціальної тематики. Оскільки колонка не передбачає загального оцінювання проблеми, глибокого аналізу її складників, строгої логіки викладу фактів, її композиція визначається не фактичним станом речей, а міркуваннями автора, то матеріал М. Рябчука реалізує всі жанрові засоби взаємодії із читачем: «Цей спогад допомагає мені сьогодні спокійніше дивитися на нашого донецького „орчика”, котрий роздає все підряд старшим хлопцям - то Медведєву, то Ґундяєву, то Обамі, - аби лиш вони взяли його, бідолаху, до свого товариства» [7, с. 79].

Композиційний аналіз тексту має поєднуватися з аналізом архітектонічної та логіко-поняттєвої (авторської і перцептивної) структур. Студенти повинні визначити, чи композиційні вузли, які автори есею та колонки подають у довільному порядку, відповідають внутрішній логіці тексту, чи не виникає в реципієнтів труднощів із розумінням актуальності порушених проблем та авторського задуму загалом, чи виконують заголовки й абзаци інформаційно-пошукову й темовидільну функції. Також важливо звернути увагу на емоційно-експресивну структуру, пам'ятаючи, що автор може вкладати у свій матеріал різні емоції, але вони не повинні ускладнювати сприйняття, надавати тексту патогенності, бути дуже контрастними.

Наступні структури - інформаційна авторська й перцептивна - демонструють співвідношення нової й уже відомої інформації (для автора і для реципієнта). Працюючи з публіцистичними текстами, студенти мають визначити нову інформацію та доцільність актуалізації вже відомої. Наприклад, в есеї Ю. Андруховича «Shevchenko is OK» подано різні «іпостасі» Т. Шевченка в різних культурних контекстах: Шевченко комуністичний, націоналістичний, християнський, атеїстичний, дисидентський, анархічний. Ця інформація може мати неоднаковий ступінь новизни для реципієнтів, може й не бути новою взагалі. Але автор, окрім опису «іпостасей» митця, актуалізує загальновідомі факти, наповнюючи їх новим звучанням (Шевченко - святий): «Агіографія Тараса Шевченка для більшості українців починається з його дитячої подорожі до кінця світу. На цьому випадкові найчастіше наголошують учителі вже в початкових класах загальноосвітніх шкіл: шестилітній хлопець одного літнього дня, нікому нічого не сказавши, вирушає з дому назустріч обрієві - туди, де, як йому здається, небо сходиться з землею, і світ закінчується» [4, с. 141].

Загалом, читач отримує образ письменника, створений на основі давно відомої інформації, стереотипів (маленький допитливий хлопчик, Месія, Кобзар тощо), доповнений несподіваним новим фактом: під час виступу публіциста в нью-йоркському нічному поетичному кафе «Nuyorican» його засновник, сивий пуерториканець, оточений молодими мулатками, сказав, що Шевченко - його улюблений поет. Саме в цьому факті, у такому погляді на постать митця - новизна есею.

Комунікативна структура журналістського матеріалу пов'язана з функцією впливу на людину, але цей вплив здійснюється неоднаково й не за стандартних умов. В. Різун виділяє фактори, що визначають характер цієї функції: ситуація написання та сприймання тексту, мотив діяльності, до якої входять комунікація, комунікативна мета, комунікативний смисл [2, с. 116]. Загальна функція впливу журналістського матеріалу не може бути реалізованою без функцій «увімкнення» контакту з реципієнтом та утримання його уваги.

На прикладі колонки М. рябчука «Цикади» студенти можуть визначити ефективність засобів «увімкнення» контакту й утримання уваги, до яких удається публіцист. Найперше - це заголовок, що не презентує ніякої соціальної актуальної проблеми, проте не є нейтральним, оскільки дозволяє читачеві спрогнозувати якийсь незвичний контекст. образ цикади, поданий у заголовку, виявляється ключовим у тексті: це своєрідна «психологічна деталь» у загальній канві міркувань про життя українців в Америці. Ситуація, описана колумністом, - дуже проста: за келихом вина герой розмовляє зі своєю знайомою, яка з родиною живе в Америці, про американське життя українців.

Проте автор майстерно утримує увагу читача й виводить побутову ситуацію на рівень серйозних соціальних узагальнень, використовуючи такі засоби: колонка починається з репліки знайомої героя про те, що цикади «тут» (читач іще не знає, де саме) сюрчать зовсім не так, подальші міркування героя про життя українців в Америці, кращі перспективи для співвітчизників, ніж у Європі, разючу «інак- шість» цієї країни урізноманітнені цікавими деталями: несмачний американський щавель, борошно, з якого не виходять «справжні» українські вареники, тощо. Усе це - фон для основного висновку, але саме яскравість цього фону робить колонку і цікавою, і тематично цілісною, й актуальною. Студенти мають зауважити, що автор подає висновок ненав'язливо, залишаючи багато відкритих питань, завершуючи колонку оригінальним пейзажним штрихом: «Я теж маю кількох дітей, і тому її розумію. Тому, мабуть, і не спитаю ніколи про мільйони інших дітей, яких ми, виїжджаючи, залишаємо на поталу януковичам, єжелям і табачнікам. Надворі тим часом темніє, і над деревами з'являються юрмища світляків - величезних, як ялинкові лампочки» [7, с. 131].

Оскільки завжди існують умови, що ускладнюють процес сприймання повідомлення, ані автор, ані редактор не можуть точно визначити, за яких умов сприйматиметься матеріал, їхнє завдання - подбати про максимальну відповідність авторської та перцептивної психологічної структур (адже ці явища тотожними бути не можуть). Опрацьовуючи публіцистичні тексти, студентам необхідно навчитися визначати елементи психологічної структури: це і пропорційність матеріалу, і ритмічність подання нової інформації, і різноманітність форм повторів, і використання зображально-виражальних засобів відповідно до конкретного жанру та можливостей читача їх сприйняти та зрозуміти. на прикладі запропонованих публіцистичних текстів Ю. Андруховича, О. Бойченка, О. Забужко й М. Рябчука студенти можуть виокремити ці названі ознаки й проаналізувати їх крізь призму індивідуального авторського стилю кожного автора.

Деякі аспекти з роботи з текстами О. Забужко ми вже окреслювали в попередній публікації: це групове виконання завдань на занятті, залучення ігрових моментів (перебування студентів одночасно в ролі автора-публіциста й редактора-критика) [8]. Враховуючи думку Г. Онкович про медіакомпетентність фахівця як інтегральну характеристику особистості [9] й ознаки медіакомпетентності редактора, виділені Ю. Горун [10], визначимо два ключові завдання, які має реалізувати викладач на таких заняттях: розвивати критичне мислення студентів через аналіз змістового та формального компонентів публіцистичного тексту, стимулювати майбутніх журналістів до власної публіцистичної творчості та фахової критики своїх творчих напрацювань.

Висновки та перспективи

Отже, аналіз та оцінка публіцистичного тексту студентами мають здійснюватися з урахуванням особливостей сприйняття певного жанру чи жанрового різновиду, адресації (публіцистичний матеріал розрахований насамперед на реакцію втягнення, тобто дію необмеженої кількості людей), а також із урахуванням індивідуального стилю, творчого почерку певного автора. Таким чином, усі елементи структури публіцистичного тексту (від тематичної до психологічної) повинні забезпечувати реалізацію функцій установлення контакту та утримання ре- ципієнтської уваги.

Представлена аудиторна робота з есеями й авторськими колонками Ю. Андруховича, О. Бойченка, О. Забужко, М. Рябчука передбачає такі аспекти: виділення фрагментів, що презентують основну тему чи кілька тем або тематичні відхилення; створення власного тематичного ланцюжка за схемою, поданою публіцистом; робота над актуалізацією теми (засобами атрибуції, узагальнення та поняттєвої трансформації предмета розповіді); визначення якісних характеристик фактів, поданих автором; виділення в текстах основних композиційних вузлів та аналіз доцільності композиційних прийомів; оцінювання відповідності композиції та архітектоніки логічним нормам; дослідження емоційно-експресивної та психологічної структур; установлення співвідношення між новою та вже відомою інформаціями.

Матеріали чотирьох відомих публіцистів - різні за стилем і способами впливу на аудиторію, проте вони задовольняють пізнавальні та естетичні потреби аудиторії, викликають певну реакцію (часто ця реакція полягає в тому, що реципієнт просто замислиться над порушеною проблемою), мають потужний медіаосвітній потенціал, можуть спонукати студентів до творчого самовираження в царині публіцистики.

Аудиторна робота з публіцистичними текстами зазначених авторів покликана виконувати кілька функцій: розвивати навички редакторського аналізу журналістського тексту, вдосконалювати літературну майстерність, загалом формувати медіакомпетентність майбутніх фахівців. Відповідно, доробок Ю. Андруховича, О. Бойченка, О. Забужко, М. Рябчука потребує подальших комплексних розвідок у контексті медіаосвітнього потенціалу сучасної української (зокрема - письменницької) публіцистики.

література

1. Капелюшний А. О. Редагування в засобах масової інформації : навч. посіб. / А. О. Капелюшний. - Львів : ПАІС, 2009. - 432 с.

2. Різун В. В. Літературне редагування : підруч. / В. В. Різун. - К. : Либідь, 1996. - 240 с.

3. Серажим К. Композиція та архітектоніка тексту: принципи редакторського втручання / Катерина Серажим // Масова комунікація: історія, сьогодення, перспективи : наук.-практ. журн. / відп. ред. С. І. Кравченко ; упоряд. М. А. Рожило. - Луцьк : Східноєвроп. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2014. - № 5/6 (5). - С. 95-100.

4. Андрухович Ю. Диявол ховається в сирі. Вибрані спроби 1999-2005 років / Юрій Андру- хович. - К. : Критика, 2007. - 320 с.

5. Бойченко О. Аби книжка / Олександр Бойченко. - Чернівці : Книги - ХХІ, 2011. - 276 с.

6. Забужко О. З мапи книг і людей : збірка есеїстики / Оксана Забужко. - Meridian Czer- nowitz. - Кам'янець-Подільський : ТОВ «Друкарня „Рута”», 2012. - 376 с.

7. Рябчук М. Попереднє життя : збірка есеїв / Микола Рябчук. - К. : Нора-Друк, 2013. - 208 с.

8. Свалова М. Збірка есеїстики О. Забужко «З мапи книг і людей» у системі підготовки майбутніх журналістів / Марина Свалова // Масова комунікація: історія, сьогодення, перспективи : наук.-практ. журн. / відп. ред. С. І. Кравченко ; упоряд. М. А. Рожило. - Луцьк : Східноєвроп. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2014. - № 5/6 (5). - С. 117-120.

9. Онкович Г. В. Медіакомпетентність - фахова якість сучасного спеціаліста / Онкович Г. В. // Медіакомпетентність фахівця : колективна монографія / Онкович Г. В., Горун Ю. М., Кравчук В. О. та ін. ; наук. ред. д-ра пед. наук, проф. Онкович Г. В. - К. : Логос, 2013. - С. 6-14.

10. Горун Ю. М. Медіакомпетентність редактора (з опертям на сайти з медіаграмотності) / Горун Ю. М. // Медіакомпетентність фахівця : колективна монографія / Онкович Г. В., Горун Ю. М., Кравчук В. О. та ін. ; наук. ред. д-ра пед. наук, проф. Онкович Г. В. - К. : Логос, 2013. - С. 15-83.

11. Kapeliushnyi A. O. Editing in mass media: training appliances / A. O. Kapeliushnyi. - Lviv : PAIS, 2009. - 432 p.

12. Rizun V. V. Literary editing: textbook / V. V. Rizun; The International Fund «Vidrodzhen- nia». - Kyiv : Lybid, 1996. - 240 p.

13. Serazhym K. The composition and architectonic of the text: principles of editorial intervention / Kateryna Serazhym // Mass communication: history, present time, perspectives: acad.- pract. journ. / exec. ed. S. I. Kravchenko ; comp. by M. A. Rozhylo. - Lutsk : Lesia Ukrainka Eastern European National University, 2014. - N 5/6 (5). - P. 95-100.

14. Andrukhovych Yu. The devil is hiding in the cheese: selected essays, 1999-2005 / Yurii An- drukhovych. - K : Krytyka, 2007. - 320 p.

15. Boychenko O. Just a book / Oleksander Boychenko. - Chernivtsi: Knyhy - XXI, 2011. - 276 p.

16. Zabuzhko O. From the map of books and people: a collection of essays / Oksana Zabuzhko. - Meridian Czernowitz. - Kamianets-Podilskyi : LLC «Printing house „Ruta”», 2012. - 376 p.

17. Riabchuk M. Previous life: a collection of essays / Mykola Riabchuk. - K. : Nora-druk, 2013. 208 p.

18. Svalova M. A collection of essays of O. Zabuzhko «From the map of books and people» in the system of future journalists' education / Maryna Svalova // Mass communication: history, present time, perspectives: acad.-pract. journ. / exec. ed. S. I. Kravchenko; compil. M. A. Rozhylo. utsk: Lesia Ukrainka Eastern European National University, 2014. - № 5/6 (5). - P. 117-120.

19. Onkovych H. V. Media competence - professional quality of modern specialist / H. V. Onkovych // Media competence of specialist: collective monograph / H. V. Onkovych, Y. M. Horun, V. O. Kravchuk ta in.; za red. by d. of ped. sciences, prof. Onkovych H. V. - K. : Logos, 2013. -P. 6-14.

20. Horun Y. M. Media competence of editor (with reliance on media literacy sites) / Y. M. Ho- run // Media competence of specialist : collective monograph / H. V. Onkovych, Y. M. Horun, V. O. Kravchuk ta in. ; za red. by d. of ped. sciences, prof. Onkovych H. V. - K. : Logos, 2013. - P. 15-83.

Educational opportunities of the genres of an essay and an author's column (based on the journalistic materials of Yu. Andrukhovych, O. Boichenko, O. Zabuzhko and M. Riabchuk)

Svalova Maryna, PhD (Social Communications),

V. G. Korolenko National Pedagogical University of Poltava, 2 Ostrogradskogo St., Poltava, Ukraine

The article deals with educational opportunities of the genres of an essay and an author's column. The author gives the examples of the work of an audience with the materials of Yu. Andrukhovych, O. Boichenko, O. Zabuzhko and M. Riabchuk during the classes in journalistic mastery and editing of mass media texts. The researcher reveals the basic aspects of the editorial analysis of the multilevel structure of a journalistic text: singling out the main fragments of the topic; work on updating of the topic; determining the quality characteristics of the facts; highlighting of the main composite units and analysis of the expediency of compositional techniques; assessment of the composition and architectonics according to the logical norms; clarifying the correlation between new and well-known information.

Key words: author's column, essay, editorial analysis, structure.

Учебные возможности жанров эссе и авторской колонки (по публицистическим материалам Ю. Андруховича, А. Бойченко, О. Эабужко, Н. рябчука)

Свалова Марина

В статье рассматриваются учебные возможности жанров эссе и авторской колонки. Приводятся формы аудиторной работы с материалами Ю. Андруховича, А. Бойченко, О. Забужко, Н. Рябчука на занятиях по журналистскому мастерству и редактированию текстов ЗМК. Раскрываются основные аспекты редакторского анализа многоуровневой структуры публицистического текста: выделение основных фрагментов темы; работа над актуализацией темы; определение качественных характеристик фактов; выделение основных композиционных узлов и анализ целесообразности композиционных приемов; оценка соответствия композиции и архитектоники логическим нормам; установление соотношения между новой и известной информациями.

Ключевые слова: авторская колонка, эссе, редакторский анализ, структура.

Размещено на Allbest.ru