Перехідні тенденції в сучасних медіа: редакторський аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»

ПЕРЕХІДНІ ТЕНДЕНЦІЇ В СУЧАСНИХ МЕДІА: РЕДАКТОРСЬКИЙ АСПЕКТ

Левчук О.М.,

Видавнича справа за глобальної мережевої комунікації опинилася в стані, коли не просто зник дефіцит інформації та публікаційних площ і цілковито відкрився доступ до каналів публікування, а й радикально змінилась сутність відносин у заходах, спрямованих на підготовку, випуск та поширення будь-якої видавничої продукції. У реаліях «електронного світу» не обов'язково вже сплачувати за право користування чужим медіанадбанням як товаром. Натомість споживач інформації, набувши змоги повноцінного авторства, виражає тепер видавничими засобами особисту емоцію залученості (як співучасті) [5]. Оскільки- у видавничій діяльності поняття статусу корелює з критеріями якості підготовки публікації не менше, ніж належного її представлення на суд громадськості, то в інформаційно перевантаженому медіасередовищі потрібно не стільки фільтрувати потоки даних і узагальнювати відібрані звідти й коректно перевірені матеріали, як -- своєчасно передбачати кристалізацію новітніх інформаційних потреб та вимог до медіакомунікації в аудиторіях споживачів.

Постановка проблеми та мета дослідження. У цьому зв'язку пріоритети редакторської фахової діяльності перерозподіляються від роботи з контентом і авторами дедалі більше в бік прогнозування ме- діакомунікаційних тенденцій з потребою віднайти такі організаційні форми акселерації (прискорення стисненням) часу на обробку і рецепцію медіаконтенту, що дозволять редакційно-видавничим працівникам забезпечувати стабільну якість видавничої продукції попри потоковий характер інформаційно-комунікаційних процесів у світі «глобального села» (Г. М. МакЛюен). Власне, на важливості прогностичних здібностей редакторів, їх умінні добачати перехідні тенденції завжди наголошував засновник Київської школи літературного редагування професор Р. Г. Іванченко. У його десяти настановах майбутнім редакторам на першому місці така: «Уміти аналізувати й прогнозувати розвиток суспільно-економічних та культурних процесів як у власній країні, так і в масштабах цивілізаційного регіону та світу» (докладніше [4]).

Якщо глобальні тенденції розвитку сучасних медіа, або, як їх іще називають, «мегатренди» (наприклад, перелік глобальних тенденцій розвитку медіа у викладі теорії медіасистем Роджера Блюма [1] або глобальні медіатренди в звіті «Гавас» [3]), постійно перебувають у полі не тільки спеціальної, а й масової зацікавленості завдяки глобальним ЗМК, то тенденції поточного медіамоменту недостатньо артикулю- ються навіть у зацікавлених фахових середовищах (видавнича справа, ЗМК, реклама і піар, медіаменеджмент тощо).

Рецепції щодо перехідних тенденцій у сучасних медіа -- спорадично фрагментовані, бо досі не випрацювано адекватного аналітичного інструментарію для «зняття миттєвої картини» стану галузі суспільного виробництва, яка, проте, репрезентує вже і визначатиме надалі розвиток глобального світу у його «третьому укладі» -- власне (пост)інформаційному. Натомість такі інструменти з'ясування прогнозних тенденцій (трендів) широко застосовують нині в точних науках, коли йдеться про аналіз направленості зміни показників (у межах) часового ряду -- як послідовності значень певної змінної величини. Втім, у гуманітарних або споріднених із ними царинах до тренд-аналізу вдаються хіба книгознавці й маркетологи, і то у вельми вузьких дослідницьких контекстах. Щодо застосування тренд-аналітичних методик для прогнозування швидкоплинних процесів у слабко консолідованих середовищах зараз обізнані й нечисленні фахівці з такої новонародженої у Всемережі інформаційної справи, як аналіз великих масивів даних (для спрощення цього «простим гуманітаріям» призначено автоматизований ресурс ГуглТрендс). Утім, ресурси Гугла мало помічні за ситуації, коли медіапрофесіоналам потрібно «в потоці» рецетувати і водночас узагальнювати локалізований характер змін того «основного напряму руху, який визначає вигляд та сутність суспільства, яке змінюється» [6].

Перехідні тенденції у медіа вимагають від редакторів вдатися до «системно впроваджуваних і за потреби розгалужуваних елементів комплексу ефективних заходів з перспективного дослідження стратегічних напрямів розвитку» в медійній галузі, тобто -- до її поточного трендвотчингового аналізу [2]. Трендвотчинг -- це діяльність з відсте- жування новітніх тенденцій у динаміці, що її найбільше потребують нині ті, до кола чиїх професійних інтересів (редакторських -- передусім!) входить організація породження, трансформування і трансляції смислів, які відповідно вплинуть на статуси й формуватимуть іміджі. Методику трендвотчингового дослідження для з'ясування (потокової фіксації) картини перехідних тенденцій у ЗМК фахівцям видавничої галузі й редакторському корпусові передусім буде зручно застосовувати як у повному обсязі (коли редактор/видавець/менеджер виконує функцію аналітика), так і частково, від 2 до 4 позицій цього переліку залежно від глибини прогнозування тенденцій і ресурсів робочого часу:

• отримання (збір -- відсів -- перевірка) інформації про зміни потреб і пріоритетів у медіа;

• ранжування дібраних перехідних тенденцій;

• безпосередня обробка даних;

• виявлення (мега)трендів;

• рекомендації (передача результатів замовнику).

Результати дослідження. Задля демонстрації дієвості трендвот- чингу як методики оперативного прогнозування тенденцій сучасної медіасистеми пропонуємо власну «матрицю» перехідних тенденцій ЗМК у світі станом на ІІІ квартал 2016 р., яку сформовано мінімальним обсягом трендвотчингового дослідження (позиції 1, 2). Цю таблицю укладено з даних як спеціалізованих, фахових, так і універсальних медіаресурсів усіх платформ відкритого доступу, які отримані шляхом вільної контекстної вибірки з дескрипторами «тенденція/тренд-змі- на-медіа/ЗМК/ЗМІ». Термін вибірки -- 8 місяців (з лютого до жовтня 2016 р.), підстава для відбору -- належність до професійного медіадис- курсу (огляди, аналітичні статті, рейтинги трендів тощо) і синхронічна повторюваність не менш як у двох різних авторитетних джерел/авто- рів. Автоматизований ресурс ГуглТрендс при цьому не застосовувався. видавничий медіа редакторський трендвотчинг

Для ранжування відібраного матеріалу застосовано кластерний підхід -- зібрані дані логічно узагальнено в трьох кластерах: два з них є монокластери -- «контент» і «контекст», ще один «активність» складається з двох антиномічних частин -- активність «зовнішня» та «внутрішня». Ідея розподілу перехідних тенденцій у медіа на монокластери «контент» і «контекст» з'явилася з подачі Н. Лигачової (внаслідок її публікацій у паперовій версії журналу «Телекритика»), двоїстий кластер «активність» є долученим від автора на підставі узагальнень особистого та колективного редакторського досвіду. Під зовнішньою активністю слід розуміти тенденції, породжені настановчі- стю медіа та їх поточним впливом на аудиторію, немедійні спільноти та одне на одного. Внутрішня активність у перехідних тенденціях -- усе, стосовне до внутріредакційних проблем, процесів, інновацій тощо. Звичайно, поданий у таблиці «спис з медіареальності» -- в аспектах змісту медіа, їх формівного оточення (онтологічного, суспільно-політичного, екзистенційно-філософського, технологічного тощо) і організаційних ефектів та засад -- ні в якому разі не повинен трактуватися чимось на кшталт чергового «канону». Навпаки, іманентний динамізм світу і практик у ЗМК за мережевого глобалізму в комунікаціях передбачає безнастанну доповнюваність та корекцію картини актуальних медіатрендів усе новим та новішим матеріалом, що його буде значно легше потрактувати з опертям на певний уже синтез чинних перехідних тенденцій.

Матеріал, поєднаний нами в Таблицю «Перехідні тенденції в сучасних медіях», представлено у вигляді лаконізованих концептів-дескрипторів (зручні для автоматизованого пошуку і фільтрування) кожної з актуальних перехідних тенденцій -- у поточному часі будь-яка з них може як набути сили мегатренду (наприклад, персоналізація), так і втратити актуальність (на кшталт іще недавно частотного концепту «громадянської журналістики»).

Таблиця. Перехідні тенденції в сучасних медіа

Синтезована в такий спосіб бліц-картина медійної актуалізованості надає професіоналам видавничої та інших справ, дотичних до виробництва світогляду (Д. Дондурей), розуміння як неявних наразі загроз, так і неочікуваних можливостей. Отже, в контексті сучасної видавничої справи й вужче -- редакторської фахової діяльності вагу перехідних тенденцій у медіа варто оцінювати в кожному з кластерів як мінімум за трьома критеріями: безумовного негативу, загрози для галузі, нейтрально або суперечливо (коли кількість негативів приблизно дорівнює кількості переваг і тим компенсується) та з погляду позитивних нагод і ефектів.

Так, у кластері «контент» небезпечними й за близької перспективи негативними для видавців та редакторів вбачаємо радикальну ла- конізацію викладу в ЗМК, спричинену диктатом «площі третього екрану» -- мобільних пристроїв для медіакористування. За телеграфного стилю спілкування в мінімумі знаків усе складніше стає відобразити дедалі більше (і глибше) актуальних значень, отже, не вдасться успішно дистрибувати й контент у так популярний зараз непрямий спосіб -- через мережевий фандрайзинг. І, відповідно, не дає і не дасть позитиву тенденція до гонитви за кліками споживачів: вони в такий спосіб реагують на медіапотік, та ж аудиторією, лояльною до певних медіа, не стають, бо їхня увага розпорошена в необмеженому часі на сприйняття даних без певного вектора її направленості. Втім, тенденції розширення зони медіалояльності у формі заохочення аудиторій ЗМК до нових форм творення й застосування контенту є двоїстими: це дозволяє збільшувати обсяги медіаподач кількісно і залучати великі запитні групи в аудиторіях, натомість сильно звужує тематику і занижує якість медіаматеріалів, примітивізує і профанізує контент.

Так само двоїстий сенс має тенденція до автоматизованого породження контенту в сучасних медіа: з одного боку, спростити автоматизацією можна будь- яку медіапрацю, якщо її описувано в лінійних алгоритмах, але натомість це загрожує різким скороченням кількості працівників у ЗМК і, зокрема, прекаризацією праці редакторів. Зате безумовних переваг редакційно-видавничому персоналові слід очікувати від тенденцій на пакетизацію контенту з його подальшою візуалізацією та персоналіза- цію медіаматеріалів за допомогою немедійних виробів, зокрема -- на платформі 3D-друку: це залучить до комунікації не охоплені досі маргінальні або вузькоспеціалізовані групи медіаспоживачів, які вже можуть розширити тактильно доступ до інформації (наприклад малюки) і спростити собі її ранжування й відфільтровування (аналітики, куратори напрямів, бізнесмени). Тож редакційні фахівці все частіше нині беруть на себе добре оплачувану і заохочувану суспільно роль медійних кураторів.

У кластері «контекст» переведення в картинки всього і для всіх без розбору загрожує витісненням з медіаобігу абстрактних понять, з чим редакторам не стане ради через навальну редукцію смислу повідомлень ЗМК. За тенденції всеканальної подачі контенту як потоку це спричиняє неконтрольовану комунікаційну профанацію, чим заохочує примітивізм у медіа, настановлює їх аудиторіям «тунельний» світогляд. Все це провокує і спричиняє депрофесіоналізацію -- як редакційно-видавничих працівників і «популярних блогерів», так і сприймачів вироблюваного ЗМК дилетантського контенту. Дилетанти не розрізняють контекстів, вони несвідомі важливості «фонової» інформації для коректного інтерпретування контенту медіа (адже бар'єри сприйняття тепер у ЗМК відсунуто на рівень окремих контекстів у певних типах викладу). Тому перехідні тенденції до кон- текстуалізації та компактизації медіаматеріалу не можуть розглядатися інакше ніж двоїсті, хоча в умовах медіа- та рекламної інфляції внаслідок дедалі активнішого користування контентом на мобільних компактних платформах вони виглядають як рятівні. По-справжньому ж допоміжною у видавничій справі часів загальної смартфонізації виглядає антиномія тенденцій до медіаконвергенції -- та одночасного підсилення інформаційної нерівності: їх «єдність і боротьба протилежностей» стимулює іншу позитивну тенденцію в медіа -- кро- сплатформеність (універсальну застосовуваність) їхнього контенту до стану трансмедіа із залученням технологій доповненої реальності. А особливо втішна для представників редакторського цеху тенденція зорієнтованості на наратив (оповідацтво сюжетних історій) у ЗМК ви- кристалізувала натомість іще одну тенденцію: у сучасних медіа ідея та мета комунікації зробилися важливішими від комунікативних платформ чи каналів доступу до контенту. Останню з позитивних перехідних тенденцій у кластері «контекст» варто, з огляду на організаційну специфіку роботи редактора на будь-якій з медіаплатформ, визначити як концептуалізацію ЗМК.

Перехідні тенденції кластера ««активність» відображено у двох її аспектах -- ««зовнішньому» і ««внутрішньому». Зовнішні аспекти редакторської активності нині висуваються на передній план з огляду на кількість організаційних інновацій, зафіксованих у медіаменеджмен- ті протягом останніх двох-трьох років. Натомість внутріредакційна діяльність і подекуди професійна атмосфера демонструють наочні ознаки кризи тим далі, чим більше новітніх форм активності входять у внутрівидавничу практику.

Так, з погляду зовнішньої видавничої активності тенденція до на- тивізації у медіа (контекст-менеджменту, який розповсюдився уже не тільки на рекламні повідомлення, а й часом заважає відрізнити редакційний матеріал від «спонсорського») поставила під сумнів якісні характеристики масової комунікації -- трансляцію соціально важливих сенсів, підміняючи їх комерційно спрямованими контекст-симуляк- рами. Загрозливіше від цього для дієвості медіаповідомлень виглядає, з погляду редактора, тенденція до менеджменту емоцій: емотивізація ЗМК у гонитві за увагою аудиторії (афекти замість ефектів) уже девальвувала чинник довіри до медіа і робить у сучасній масовій комунікації факультативним саме поняття сенсу. Як спробу камуфлювати медіадискурс, вихолощений у емотивно-паразитичний спосіб, розглядаємо нині перехідну тенденцію гіперсегментації контенту: 100 заголовків замість трьох блоків-рубрик направду справляють враження багатого медіаасортименту. Хоча кожен професійний медійник знає: зумисною фрагментацією медіапотоку сприймати повідомлення не полегшують, а заважають -- і ще частіше так приховують у матеріалах ЗМК цілковиту відсутність якогось сенсу. З тієї само причини новітня тенденція ігровізації в медіа не може бути визнана як винятково позитивна: попри чудову залучуваність та утримуваність аудиторії через гру в її процесі об'єкти уваги (трактування, інтерпретації) в медіа можуть швидко й непомітно підмінятися -- бо у кожній грі важливіший сам процес, а не результат і, тим більше, не висновок. Тенденція ж розвитку гнучких форм доступу до контенту провокує у медіа «прецесію версій», тобто активне множення змінених вдячними користувачами інваріантів одного й того самого повідомлення. Через це скоро стане майже нереальним знайти у Мережі зразки оригінального, а не «переписаного» чи якимось іншим способом трансформованого користувачами медіаповідомлення. Тож багатообіцяльна в організаційному сенсі тенденція перетворення «промислового журналізму» на сферу послуг із залучення членів аудиторії, а не продажу їм, як досі, по-газетному жорстко спакованого контенту також виглядає двоїстою: вона загрожує обернутися для споживачів медіаконтенту жорсткою («сектантською») афіляцією з комерційними виходами далеко за межі «медійного громадянства», коли редакторів ставлено на організаційні позиції чи то пастора, чи наглядача. Втім, як однозначно позитивну трактуємо нині тенденцію в ЗМК до утримання залучених аудиторій шляхом активного співробітництва між споживачами соціальної інформації та її медіавиробниками -- звісно, коли «кожен робить свою частку фахової праці». За такого підходу позитивна тенденція до поляризації аудиторій ЗМК стимулює групування зовнішніх медіаакти- вістів за ознаками їхньої професійної та житейської компетентності, чим створює в перспективі спільноту довкола медіа, де миттєво відбувається перевірка інформації та її адекватне коментування. Немає сумніву, що подібним чином зорганізовані немедійники надихати- муть редакційно-видавничий персонал і надихатимуться самі змогою отримувати доступ до винятково індивідуалізованого контенту, який вони ж самі й допомагають при цьому виробляти. Для редакторів у цьому разі важливо підтримати тенденцію до індивідуалізації подач як медіаметодистам і подекуди -- модераторам процесу персоналізації медіаданих під вимоги і потреби лояльно співробітньої аудиторії не тільки «їхнього» ЗМК.

Нарешті, перехідні тенденції свідчать, що дієвості адміністративно-видавничого ресурсу настав-таки край: нині політику в медіа диктує їхній споживач, а зовсім не організаційно-видавничі структури. Особливо дошкуляє редакційним працівникам негативна тенденція на дифузію норм і цінностей, як професійних корпоративних, так і універсальних, на рівні повсякденної етики. Глобальний доступ до публікування відкрив дорогу дилетантам-імморалістам, втілюючись у тенденцію уберизації: жодних фільтрів-редакторів вона не передбачає. Технічні новації останнього десятиліття, виражені в тенденціях дронізації медіа та роботизації виробництва новин, так само анігілюють редакторський персонал у ЗМІ або низводять його професійні функції до контрольно-операторських. Наочно прискорився процес втрати сенсу професійних процедур у будь-якому медіавиробництві: ця негативна тенденція безпосередньо пов'язана з поширенням іншої, не менш загрозливої для редакторів -- медійного аутсорсингу, який уже кінцево виштовхує «охоронців смислу» в мас-медійний пре- каріат, що йому ніхто нічого не винен ні професійно, ні соціально -- хіба трохи фінансово... Тенденція на підтримку модних нині гео- локаційних прив'язок медіатематики тут не рахується, бо потребує не смислової й комунікаційної, а технологічної підготовки, чим збільшує для редакторів коло конкурентів-негуманітаріїв. Так само двоїстою для видавничо-редакційних практиків виглядає і тенденція на технологізацію застосування в ЗМК великих даних -- правда, тут редактори мають деяку перевагу як фахівці символічного, а не технологічного виробництва: інтуїтивно їм легше структурувати великі масиви і семантично зорганізовувати поля інформації. З нечисленних позитивів у картині перехідних тенденцій для кластера внутрішньої активності медіа стратегічними є такі суто редакторські за функціями й інструментами тенденції, як інформаційний дизайн (сервірування різнорідного медіаматеріалу в споживчі пакети) та фокусування основних тем у ЗМК, що воно також має стосунок до пакетизації контенту. Від ефективного реалізування цих двох тенденцій у сучасному гібридному світі неконвенційних протиборств безпосередньо залежать суспільна безпека та ефективність державної репрезентації. Хто нині визначає теми дня у ЗМК -- той і формує картину світосприйняття для їхніх аудиторій. Сучасні медіатехнології та щільність інфраструктури, помножена на покриття, дозволяють уже не просто глобально впливати на економіку й політику, а навіть суціль підмінювати імітованим конструктом національний і почасти континентальний медіадискурси. Так, інформаційно-смислова агресія РФ проти англо-саксонського світу нині тримається на медіагенеро- ваних технологіях індукованого психозу, що їх спрямовано не тільки на власне населення, а й на громадян інших країн з «совєтизованою» абсурдистською картиною світу.

Висновки

Врахування усього комплексу позитивів і загроз для редакторського фаху, викладених вище, дозволяє з опертям на доступну рецепцію перехідних тенденцій у ЗМК здійснювати медіапланування на триваліші, ніж рік-три, часові перспективи. Методика корекції та побудови новітніх схем перехідних медіатенденцій є широко доступною попри вікові й регіональні особливості дослідників (зокрема, «цифровий бар'єр») та відмінності технократичного та гуманітарного стилів дослідження. Це дозволяє не просто розширити світоглядний горизонт у фахових науковців, а й досягти невдовзі реального включення вітчизняних медіа- та видавничих практиків у проблематику глобальних інформаційних процесів. З цією метою широко рекомендуємо матеріал, узагальнений у таблиці перехідних тенденцій у сучасних медіа, для застосування в навчальній та навчально-дослідницькій роботі: зокрема, як орієнтаційний при виборі студентами, магістрами, аспірантами та здобувачами тем для наукових студій і кваліфікаційних праць.

Література

1. Blum R. Bausteine zu einer Theorie der Mediensysteme. In: Medienwissenschaften Schweiz. Band 2 (2005), S. 5-11.

2. Ілляшенко Н. С. Трендвотчинг як інструмент визначення стратегічних напрямків розвитку / Н. С. Ілляшенко, А. С. Росохата // Маркетинг і менеджмент інновацій. -- 2011. -- № 1. -- С. 29-35.

3. Левчук О. М. Редакторські посади в умовах інформаційної спеціалізації / О. М. Левчук // Наук. зап. Ін-ту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка. -- 2014. -- Т. 55. -- С. 85-94.

4. Мирошниченко А. О роли дефицита и избытка в медиа и не только / А. Мирошниченко // Частный корреспондент. 03.06.2015.

5. Нейсбит Дж. Мегатренды / Дж. Нейсбит ; пер. с англ. М. Б. Левина. -- Москва : ООО «Издательство ACT» : ЗАО НПП «Ермак», 2003. -- 380 с.

Анотація

У статті систематизовано актуальні для видавничої діяльності перехідні тенденції в сучасних засобах масової комунікації з метою доцільнішого стратегічного аналізу стану медіа та перспектив редакторського фаху. Пропонується застосувати для цього дослідницький інструментарій трендвотчингу, зокрема -- вдатися до трендвот- чингового дослідження медіатенденцій, щоб ранжувати їхні ймовірні наслідки для редакторів і видавців на позитивні, нейтральні/компен- совані й негативні в найближчій діяльнісній перспективі.

Ключові слова: видавнича справа, глобальні комунікації, глобальні медіатренди, трендвотчинговий аналіз ЗМК, вага перехідних тенденцій у медіа, позитиви й загрози для редакторського фаху.

Размещено на Allbest.ru