Дитячі бібліотеки України: соціокультурний аспект

Розглянуто особливості діяльності сучасних дитячих бібліотек України як одного з головних учасників культурного процесу в суспільстві. З'ясовано напрями розвитку бібліотек для дітей і юнацтва у соціокультурному аспекті.

Ключові слова: бібліотека, дитяча бібліотека, функції бібліотеки, культура, суспільство.

Постановка проблеми. Сучасний період розвитку бібліотекознавства характеризується переосмисленням його теоретичних основ, обґрунтуванням нової концепції бібліотеки як соціального інституту, інтерпретацією сутності її соціальних функцій тощо. Внаслідок демократизації та гуманізації суспільства особливу увагу фахівці приділяють дослідженням суспільної ролі бібліотек як центрів духовного і культурного розвитку особистості.

У сучасному соціумі важливого значення набуває доступ до інформації незалежно від її типу, місця і часу, а також культура роботи з нею. Доступ до інтелектуального потенціалу людства і багатств світової культури, як і безперервна освіта та грамотність, стали пріоритетами сьогодення. Наразі установами, що акумулюють найповніший масив інформації та надають найширший доступ до неї, є публічні бібліотеки. Функції цих установ перед - бачають поєднання ресурсів, послуг й індивідуальної підтримки користувачів, а отже основною метою діяльності є створення можливостей та організація ресурсів для забезпечення освітніх, інформаційних, культурних, соціальних потреб читацької аудиторії [4].

Дитячі книгозбірні, як й інші типи бібліотек, нині визначають власну роль у соціальній і культурній інфраструктурі суспільства, залишаючись державним гарантом захисту прав дітей на культурне і духовне життя, вільний доступ до інформації тощо. У цьому процесі самовизначення дитяча бібліотека має орієнтуватися на завдання цілісного освоєння культури суспільства дитиною, ставши для неї транслятором джерел духовного багатства, нагромадженого людством. Стає актуальною проблема з'ясування основних функцій бібліотеки для дітей та її місії як соціокультурного інституту, який не лише сприяє збиранню, зберіганню та опрацюванню інформації, що циркулює в суспільстві, а й відтворює власне культуру через потребу в культурно значущій інформації [3].

Мета статті -- розкрити соціокультурний аспект діяльності сучасних дитячих бібліотек України як активних учасників культурного процесу в суспільстві.

Сьогодні розробки теорії та практики бібліотекознавства в контексті змін культурно-комунікаційної сфери свідчать, що фахівці розглядають бібліотеку як "інформаційний центр", "спеціальний заклад культури", "культурно-інформаційний центр, осередок духовності, освіти, спілкування, дозвілля, релаксації". Увагу дослідників зосереджено на форму - ванні концепції системної трансформації бібліотеки, її взаємодії зі сферами освіти, культури, виховання, виконання установами свого культурно-цивіліза- ційного призначення. Головне, про що свідчать сучасні публікації, -- це формування не однобічного, а багатоаспектного бачення бібліотечної діяльності. Бібліотека є активним учасником культурних подій міжнародного, національного, регіонального та місцевого масштабу, провідником культурної політики окремих держав і регіональних об'єднань, сприяючи закріпленню культурних норм, що забезпечують розвиток суспільства.

Реалізація багатьох соціокультурних процесів визначає багатофункціональний характер бібліотеки. Нині вона виконує кумулятивну, меморіальну, комунікаційну, інформаційну, освітню, соціалізуючу, культурну та когнітивну функції, які є рівнозначними та відіграють важливу роль у розвитку сучасного соціуму.

Роль і місце книгозбірень у структурі суспільства, багатогранність їхніх функцій дають змогу відносити ці установи як до інформаційних, так і до просвітницьких, що актуалізує соціокультурний аспект дослідження діяльності дитячих бібліотек України як учасників культурного процесу.

Сучасний методологічний підхід до культурно-просвітньої роботи як системи широких соціальних зв'язків і чинника інтенсифікації використання духовного потенціалу особистості, формування соціально активної, творчої особи зумовлює потребу дослідження окремих аспектів цієї діяльності в контексті інтеграції педагогіки, науки, освіти, культури. Стан наукової розробки теми значною мірою відображено у публікаціях, автори яких висвітлюють роль і місце сучасної бібліотеки у соціокультурному контексті, аргументують інтерпретацію її суті як спеціального інформаційного закладу культури.

Питання щодо обгрунтування нових концепцій для характеристики бібліотек, їх соціальних функцій, суспільної ролі як центрів духовного і культурного розвитку особистості порушено у працях А. Гордієнко, В. Ільганаєвої, Н. Новікової', Л. Каліберди, А. Чачко [3; 6; 8; 9; 11] та ін. Про потребу дослідження діяльності бібліотек у соціокультурному контексті зауважують В. Ільганаєва [6], А. Чачко [11], Л. Каліберда [8]. Розглядаючи основні аспекти розвитку теорії бібліотекознавства як науки, фахівці наголошують на конкретнопрактичному значенні його проблем та соціокультурного контексту. Обґрунтовуючи концепцію трансформації бібліотеки у відповідь на дію комплексу соціальних змін, А. Чачко зазначає, що рівень таких знань формує погляд на призначення бібліотеки у напрямах соціальних і культурних перетворень, яке потрібно пропагувати у суспільстві та владних структурах [11]. Дитяча бібліотека є об'єктом вивчення провідних бібліотекарів і науковців [2; 3; 5; 7; 8; 9]. Питання діяльності спеціалізованої бібліотеки для дітей, її теоретичне осмислення як соціокультурного феномену відображено у праці H. Голубєвої [2]; функції дитячих бібліотек розглянуто в розвідках О. Алімаєвої [1], А. Гордієнко [3], Н. Новікової [9] та ін.

Історію дитячих бібліотек України досліджували М. Зніщенко [5], Г. Погребняк [10]. Поміж інших автори вивчають і культурно-освітні аспекти створення та розвитку дитячої бібліотеки як соціокультурного явища. Аналіз цих праць уможливлює висновок, що бібліотека розглядається у контексті загального розвитку культури як найбільш розвинута її складова, що зумовлено певними історичними закономірностями становлення суспільства. Історію розвитку дитячих бібліотек в культурологічному аспекті представлено в дисертаційній роботі Н. Новікової [9]. У статті А. Гордієнко [3] з'ясовано культуроутворювальну сутність сучасної бібліотеки, зокрема й дитячої. Автор приділила увагу основним тенденціям її розвитку, причинам і наслідкам структурних змін у функціонуванні інституту бібліотеки тощо.

Отже, аналіз вивчених джерел свідчить, що, попри значну кількість праць окресленої тематики, комплексного дослідження діяльності сучасних дитячих бібліотек України як учасників соціокультурного розвитку інформаційного суспільства не проведено.

Теорія і практика діяльності книгозбірень для дітей як складників соціокультурного процесу доводить, що саме вони є інституціями, які інтегрують усі види та форми поширення знань, забезпечують єдність інформації, освіти, дозвілля, виховання. Соціально-культурна робота дитячих бібліотек є синтезом педагогічної, освітньої, культурної та самоосвітньої діяльності дітей і підлітків у вільний час, а отже важливе значення має організаційно-виховна діяльність бібліотек, заснована на демократичних принципах культури, освіти, виховання, реалізація яких забезпечує комплексну спрямованість педагогічного процесу, органічну єдність об'єктивного виховного впливу та самовиховання. Соціокультурна робота дитячих бібліотек надзвичайно актуальна в сучасних умовах, коли установи виходять за межі традиційних бібліотечних заходів і набувають нових функцій: гуманізації, соціалізації, духовного розвитку та формування творчої особистості.

Сьогодні в більшості країн Європейського Союзу досягнуто глибокого розуміння соціальної ролі бібліотек, і дитячих зокрема. У країнах з розвиненою демократією і ринковою економікою бібліотечне обслуговування населення розглядається як частина інформаційної політики держави. Такий підхід вкрай важливий для функціонування дитячих бібліотек, бо саме ця категорія користувачів потребує найбільшої уваги. Дитяча книгозбірня, що має ефективну стратегію діяльності, допомагає прищепити дитині навички грамотності та безперервної самоосвіти, заохотити до участі в громадському житті. Бібліотечні фахівці мають відгукуватися на постійні соціальні зміни і прагнути якомога повніше забезпечувати інформаційні, культурні й дозвіллєві потреби дітей.

Досвід роботи публічних бібліотек Франції доводить, що в цій країні інформаційним потенціалом традиційно вважають книжкові фонди. Бібліотеки виконують освітню, культурну і соціальну роль, стаючи центрами духовності, активно розвиваються, постійно розширюючи аудиторію. У книгозбірнях працюють гуртки письменницької майстерності, відбуваються виставки, семінари, літературні зустрічі, перегляд фільмів, обговорення спектаклів. Установи розвиваються як центри відкритої і неформальної освіти, сприяють формуванню сучасного, всебічно освіченого, інформаційно грамотного користувача, забезпечують вільний доступ до всіх видів знання, необхідного для соціального, професійного і особистого становлення.

Публічні бібліотеки Німеччини є науковими, навчальними і дозвіллєвими центрами, які прагнуть не лише привернути увагу юнацтва до книги, а й допомогти в освіті, навчити правильно користуватися інформацією, прищепити культуру читання. Щодо послуг цікава американська практика, за якої публічні бібліотеки залишаються важливими громадськими організаціями; в установах майже немає вільних місць, їх активно відвідують і діти, і родини [4].

Нові орієнтири освіти, впровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), розповсюдження засобів масової комунікації змінюють місце читання у структурі діяльності та дозвілля молодого покоління. Поведінка читачів дитячих бібліотек свідчить про зниження культурної, естетичної ролі друкованого слова та збільшення його ролі як джерела інформації про конкретні явища, факти, тобто спостерігаємо прагматичний, а не естетичний, культурний інтерес до книги. В сучасних умовах виразне зниження частки читання у структурі вільного часу дітей: понад 80% бібліотечних запитів пов'язані з навчанням, виконанням домашніх завдань, а діапазон читання обмежений навчальними програмами.

Проте рекреаційна діяльність дітей набуває все більшого соціального значення. Вміння ефективно використовувати вільний час є важливим показником формування загальної культури особистості дитини. Молодь є групою, яка найгостріше відчуває соціально-економічну кризу, що відбивається на кожній сім'ї, а це гальмує процес залучення юного покоління до активного життя суспільства. Особливої уваги потребують діти з так званих груп ризику, які мають менші соціальні можливості, тому організація дозвілля цієї категорії стає справою державного значення. Практика бібліотек доводить, що така робота є важливим і ефективним засобом заохочення дітей до суспільно корисної праці, пізнання навколишнього світу і сприяє розвитку культури особистості.

Сьогодні проблема інформаційної культури користувачів, особливо такої категорії, як діти та підлітки, стає вкрай важливою. Майже всі дитячі, шкільні та юнацькі бібліотеки впроваджують у практику реалізацію програм навчання основ інформаційної культури. Такі програми визначають дії бібліотеки щодо формування вмінь дітей самостійно знаходити і використовувати інформацію, а також створювати її за допомогою засобів комунікації та комп'ютерів.

Сучасні ІКТ суттєво збільшують можливості книгозбірень щодо розвитку інформаційної культури й бібліотечного обслуговування дітей та юнацтва. Створюються якісно нові умови для формування єдиного інформаційного середовища, яке допоможе виховувати особистість з потребами в інформаційному способі життя, в оволодінні інформаційними знаннями та вміннями.

Відповідно, змінюється й погляд бібліотечних працівників на роль книгозбірні. Фахівці розуміють, що бібліотеці, аби вижити й ефективно функціонувати, потрібно заявити про себе як про соціально значущу установу, котра здатна якісно та оперативно забезпечити інформаційні потреби юних користувачів. Саме тому колективи бібліотек постійно перебувають у творчих пошуках, прагнуть створити умови для самореалізації аудиторії, спілкування, поповнення інформаційного багажу, повноцінного проведення дозвілля.

Психологи стверджують, що в системі дозвіл- лєвої діяльності дітей найповніше виявляється саморозвиток особистості. Дозвілля реалізує такі важливі механізми, як розвиток діяльності та здібностей, забезпечує потреби особистості у творчості. Вільний режим і демократичність організації цієї роботи в бібліотеках створюють сприятливі умови для виявлення ініціативи та самостійності, допомагають розкрити нові грані особистості, а саме: вироблення індивідуального стилю життя, здатності до соціокультур- ного самовизначення як стрижневої якості формування особи. При цьому важливою є наявність основного чинника саморозвитку та реалізації творчих здібностей -- спілкування. Особлива роль у доз- віллєвій діяльності належить ігровим формам. Вони враховують інтереси, індивідуальні особливості дитини, допомагають долати напруження шкільного дня. Спостереження за ефективністю таких форм доводять, що вони розширюють межі та сфери спілкування, сприяють розвитку пізнавальних стимулів, самопізнанню, формуванню культури й світогляду.

Нині бібліотеки практикують різноманітні форми обслуговування юних читачів з використанням ІКТ, приміром віртуальні екскурсії, виставки, подорожі тощо.

Стрімке нагромадження нових науково-технічних знань сприяє створенню все складніших комплексів устаткування і технологій, що потребує значної кількості високоосвічених фахівців, яким необхідно підвищувати знання, до того ж переважно у формі самоосвіти впродовж життя. В умовах швидкого старіння інформації підвищується роль ІКТ, а також ефективність навчання. Завдяки впровадженню в навчальний процес ІКТ освітні цілі сьогодні спрямовані на розвиток здібностей учнів до самостійного пошуку, збору, аналізу та подання інформації, тобто на володіння високою інформаційною культурою. Природно, що формувати її потрібно з дитинства і визначальна роль у цьому процесі належить освітньо - виховним закладам: дошкільним, шкільним, бібліотечним.

Концептуально дитячі бібліотеки визначаються як інформаційні та культурно-дозвіллєві осередки, центри естетичного, правового, екологічного та національного розвитку. Саме дитячі бібліотеки володіють своєрідною специфікою методик обслуговування читачів, яка впливає на важливі сфери формування творчої особливості -- культурну, естетичну, профорієнтаційну тощо.

Відомо, що становлення вільного мислення неможливо без глибокого, творчого засвоєння літератури, яка викликає певні почуття, роздуми про життя, спонукає до творчих спроб (як художника, поета, актора тощо), створює основу для розвитку культури почуттів стосовно себе, навколишнього світу, сприяє становленню креативного потенціалу особистості. Саме цей важливий аспект бібліотечної педагогіки є визначальним при аналізі обслуговування дітей. Це уможливлює висновок, що дозвіллєва функція книго - збірень для дітей надає значні можливості для організації соціокультурної роботи через створення різноманітних клубів, об'єднань за інтересами тощо, залучення дітей до підготовки й проведення масових заходів, культурно-творчої діяльності та спілкування. Театралізовані заходи й інноваційні форми популяризації літератури ставлять читача в позицію творця і сприяють емоційно-образному сприйняттю літератури. Участь бібліотекаря допомагає засвоєнню знань, формуванню життєвих навичок читача. У цьому разі спільна дозвіллєва робота в бібліотеці слугуватиме не лише для розвитку юної аудиторії, а й для створення комунікативної ланки "книга -- читач -- бібліотекар" у системі соціокультурної діяльності, що здійснюється у сфері вільного часу і полягає в організації творчої діяльності дитини, сприянні соціалізації, гуманізації, соціально-творчому та загальнокультурному розвитку молодого покоління.

Сьогодні до бібліотеки прийшов новий читач із сучасними світосприйняттям, потребами та літературними вподобаннями. Відповідно до зростання інтелектуального рівня школярів, ускладнення їхніх запитів, зміни шкільних програм і введення нових предметів переорієнтовується і діяльність бібліотек. Її модернізація виводить установу на вищий рівень, робить активною учасницею соціокультурних процесів.

Роботу бібліотек потрібно будувати за власними програмами розвитку, які б враховували особливості закладу, спиралися на конкретні кадрові можливості, чітко окреслювали поетапний розвиток і перспективу.

Одним із основних напрямів розвитку соціо-культурної діяльності дитячих книгозбірень у сучасних умовах має стати трансформація їх соціальної місії, головними аспектами якої є гуманізація бібліотечної політики та розвиток установи як центру культурних і соціальних ініціатив.

Основні завдання дитячих і шкільних бібліотек у сучасних умовах такі: сприяння реалізації державної політики в галузі освіти, розвитку навчально-виховного процесу і виховання у дітей культури та національної свідомості; формування інформаційної культури, культури читання, вміння користуватися бібліотекою та її послугами, зокрема і за допомогою сучасних ІКТ; розвиток творчої думки, пізнавальних здібностей та інтересів дітей і сприяння успішному засвоєнню навчальних програм; забезпечення соціальних і культурних потреб юних читачів; піднесення на якісно новий рівень бібліотечно-інформаційної діяльності. Високий стандарт бібліотечної справи дасть змогу забезпечити громадянам України, її молодому поколінню необхідні умови для одержання якнайповнішого обсягу інформації з вітчизняного та світового інформаційного простору, а також стане першоосновою для духовного і культурного розвитку оновленого суспільства.

дитячий культурний шкільний бібліотека

Список використаної літератури

1. Алимаева О. Библиотека в эпоху глобализации: образовательный аспект / О. Алимаева // Библиотека. -- 2005. -- № 1. -- С. 10--11.

2. Голубева Н. Л. Детская библиотека в современном информационном обществе / Н. Л. Голубева // Культура и образование в информационном обществе : матер. Междунар. науч. конф., г. Краснодар, 16--18 сент. 2003. -- Краснодар, 2003. -- С. 260--263.

3. Гордієнко А. Дитяча бібліотека як чинник детермінації культурних процесів / А. Гордієнко // Вісн. Маріупольського державного університету. Серія : Філософія, культурологія, соціологія. -- 2016. -- Вип. 11. -- С. 78--86.

4. Жукова В. П. Новые реалии публичных библиотек В. П. Жукова : матер. Всеукр. наук.-практ. конф.- брейнстормінгу "Публічна бібліотека -- соціокультурний центр регіону: технології, розваги, дизайн" / Центр. б-ка ім. В. Г. Бєлінського, 20 трав. 2016. -- Харків, 2016.

5. Зніщенко М. П. Дослідження історії становлення бібліотек для дітей в регіонах України / М. П. Зніщенко : матер. Всеукр. наук.-практ. конф. Бібліотеки для дітей в контексті культурно-історичного розвитку України 20 листопада 2015 року : зб. матеріалів / Нац. б-ка України для дітей ; уклад. Є. Ю. Подокопна. -- Київ, 2015. -- С. 12--16.

6. Ільганаева В. Управління інноваційними процесами соціально-культурного розвитку бібліотек / В. Ільганаєва // Наук. праці Національної бібл. України ім. В. І. Вернадського. -- 2004. -- Вип. 12. -- С. 7--20.

7. Історія розвитку бібліотек України для дітей (кінець ХІХ--ХХ ст.) : монографія / Нац. бібліотека України для дітей; А. І. Гордієнко, А. С. Кобзаренко (керівники авт. колективу), наук. ред. Л. П. Каліберда, Н. О. Новікова. -- Київ : Видавництво Ліра-К, 2015. -- 592 с.

8. Каліберда Л. Становлення бібліотечного соціального інституту як цілісної системи з організації знань і читання дітей / Л. Каліберда : матер. Всеукр. наук.- практ. конф. "Бібліотеки для дітей в контексті культурно-історичного розвитку України" 20 листопада 2015 року : зб. матеріалів / Нац. б-ка України для дітей ; уклад. Є. Ю. Подокопна. -- Київ, 2015. -- С. 16--18.

9. Новикова Н. Дитячі бібліотеки в культурі України другої половини ХХ ст. монографія / Н. Новікова. -- Київ : КНУКіМ К, 2005. -- 281 с.

10. Погребняк Г. Становлення та розвиток дитячих бібліотек України / Г. Погребняк; Наук. ред. В. С. Бабич ; М-во культури і мистецтв України. Нац. б-ка України для дітей. -- Київ, 2003. -- 92 с.

11. Чачко А. Об'єкт бібліотекознавства -- сучасна бібліотека в процесі трансформації / А. Чачко // Бібліотечна наука, освіта, професія у демократичній Україні : зб. наук. праць ; КНУКМ. -- Київ, 2000. -- Вип. 2. С. 109--117.

Размещено на Allbest.ur