Концепція розвитку засобів масової інформації в Україні та моделі їх функціонування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Концепція розвитку засобів масової інформації в Україні та моделі їх функціонування

О.О. Чербан

Анотація

український журналіст медіа масовий

Аналізуються закони, що заклали основу функціонування засобів масової інформації та регулюють їхню діяльність. Подано основні засади Кодексу професійної етики українського журналіста. На основі цих базових документів визначаються модель функціонування інституту засобів масової інформації в Україні, яка за більшістю теоретичних параметрів відповідає моделі соціальної відповідальності, що була запропонована Т. Парсонсом. Дається характеристика діяльності українських медіа, яка де-факто відповідає моделі Е. Германа та Н. Чомського. Запропоновані шляхи покращення діяльності інституту медіа в Україні.

Ключові слова: засоби масової інформації, закон, кодекс, моделі, концепція.

Аннотация

Чербан А.А. Концепция развития средств массовой информации в Украине и модели их функционирования

Анализируются законы, заложившие основу функционирования средств массовой информации и регулирующие их деятельность. Поданы основные принципы Кодекса профессиональной этики украинского журналиста. На основе этих базовых документов определяется модель функционирования института средств массовой информации в Украине, по большинству теоретических параметров соответствующая модели социальной ответственности, которая была предложена Т. Парсонсом. Дается характеристика фактической деятельности украинских медиа, которая де-факто соответствует модели Э. Германа и Н. Чомски. Предложены пути улучшения деятельности института медиа в Украине.

Ключевые слова: средства массовой информации, закон, кодекс, модели, концепция.

Annotation

Cherban Alexander. Concept of development of mass media in Ukraine and models of their functioning

The article analyses the laws that laid the foundation for the functioning of the media and the regulation of their activities. The basic principles of the Code ofProfessional Ethics of the Ukrainian journalist are given. On the basis of these documents, the model of the functioning of the Institute of Mass Media in Ukraine is determined, which, according to most theoretical parameters, corresponds to the model of social responsibility proposed by T. Parsons. A description of the actual activities of the Ukrainian media is given, which de facto corresponds to the model of E. Herman and N. Chomsky. The ways of improving the work of the media institute in Ukraine are proposed.

Keywords: media, law, code, model, concept.

Розвиток засобів масової інформації почався з падінням радянського тоталітарного режиму. Якщо за часів СРСР мас медіа функціонували в рамках тоталітарної системи, як засіб пропаганди, то вже в часи становлення незалежної України постало гостро питання про адаптацію засобів масової інформації до нових реалій. Створення незалежного інституту засобів масової інформації є одним з головних завдань під час трансформаційних процесів. Незалежні мас медіа є одним з важливих стовпів демократичної держави нарівні з судовою системою. Свобода слова виступає як головний компонент у вирішенні наболілих питань, за рахунок чого знаходиться консенсус в складних ситуаціях, не дарма чим вищий рівень свободи слова, тим кращий рівень життя в державі, як це є в країнах Західної Європи та Сполучених Штатах Америки.

Основу для функціонування засобів масової інформації було закладено ще в Законі «Про пресу та інші засоби масової інформації» від 1 серпня 1990 р. подавав визначення засобів масової інформації, згідно цього закону засоби масової інформації розумілись, як газети, журнали, теле- і радіопрограми, кінодокументалістика, інші періодичні форми публічного розповсюдження масової інформації.

Засоби масової інформації репрезентуються редакціями періодичної преси, теле- і радіомовлення (інформаційними агентствами, іншими установами, які здійснюють випуск масової інформації), проголошував свободу слова і друку, заборону цензури¹. В законі також прописувалось право засновувати засоби масової інформації. Закон мав наближати стандарти радянської журналістики до європейських зразків.

Основна концепція розвитку засобів масової інформації в Україні була взята з багатьох міжнародних конвенцій та ратифікованих міжнародних документів. Це, зокрема, Загальна декларація прав людини й Міжнародний пакт про громадянські й політичні права. Стосунки між ЗМІ та владою регулюються також великою кількістю українських законів. Законодавче поле в цій сфері почало формуватися із здобуттям Україною незалежності, але його вдосконалення ще триває. Основи діяльності ЗМІ закладені в Конституції України та в законах «Про інформацію», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про телебачення та радіомовлення», «Про інформаційні агентства», «Про власність», «Про рекламу», «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про доступ до публічної інформації» та в Кодексі професійної етики українського журналіста.

Згідно ст. 6 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р. право на інформацію забезпечується: обов'язком органів державної влади, а також органів місцевого і регіонального самоврядування інформувати про свою діяльність та прийняті рішення; створенням у державних органах спеціальних інформаційних служб або систем, що забезпечували б у встановленому порядку доступ до інформації; вільним доступом суб'єктів інформаційних відносин до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів; обмеження цього доступу зумовлюють лише специфікою цінностей та особливими умовами їх схоронності, що визначаються законодавством та здійсненням державного контролю за порушенням законодавства про інформацію².Згідно зі статтею 26. Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» журналісту надаються широкі права, зокрема на вільне одержання, використання, поширення (публікацію) та зберігання інформації; відвідувати державні органи влади, органи місцевого і регіонального самоврядування, а також підприємства, установи і організації та бути прийнятим їх посадовими особами; відкрито здійснювати записи, в тому числі із застосуванням будь-яких технічних засобів, за винятком випадків, передбачених законом; переваги на одержання відкритої за режимом доступу інформації; на безкоштовне задоволення запиту щодо доступу до офіційних документів; по пред'явленні редакційного посвідчення чи іншого документа, що засвідчує його належність до друкованого засобу масової інформації, перебувати в районі стихійного лиха, катастроф, в місцях аварій, масових безпорядків, на мітингах і демонстраціях, на територіях, де оголошено надзвичайний стан; відмовлятися від публікації матеріалу за власним підписом, якщо його зміст після редакційної правки суперечить особистим переконанням автора. Окрім того журналістів зобов'язують: подавати для публікації об'єктивну і достовірну інформацію; відмовлятися від доручення редактора (головного редактора) чи редакції, якщо воно не може бути виконано без порушення Закону; виконувати обов'язки учасника інформаційних відносин; утримуватися від поширення в комерційних цілях інформаційних матеріалів, які містять рекламні відомості про реквізити виробника продукції чи послуг (його адресу, контактний телефон, банківський рахунок), комерційні ознаки товару чи послуг тощо. Журналіст не може користуватися правами та свободами журналіста для: закликів до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості, розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини; пропаганди винятковості, переваги або неповноцінності громадян за їх релігійними, національними, расовими, соціальними та іншими ознаками; поширення недобросовісної або прихованої реклами^3.

На основі Загальної декларації прав людини, Всесвітньої Хартії свободи преси ООН, Декларації принципів поведінки журналіста МФЖ, Конституцією та чинного законодавством України було прийнято Кодекс професійної етики українського журналіста. В Кодексі визначаються основні морально-етичні орієнтири, серед них: журналіст відповідальний перед читачем, слухачем та глядачем; журналіст не може вдаватися до протизаконних, некоректних способів одержання інформації, використовувати своє службове становище в особистих цілях. Як тяжкий злочин мають сприймаються факти одержання ним за будь-яких обставин платні (хабаря) за поширення брехливої або утаювання достовірної інформації. Журналіст поважає осіб, які надають йому інформацію, не розголошує її джерел; Журналіст повинен уникати у своїх публікаціях та передачах образ з приводу національних, расових, етичних та релігійних поглядів і почуттів людей, протидіяти екстремізму та обмеженню громадянських прав за будь-якими ознаками. Він утримується від натяків або коментарів, що стосуються фізичних недоліків чи хвороб людини, зобов'язаний уникати вживання образливих висловів, ненормативної лексики; журналіст у своїх повідомленнях не втручається у судові справи, поки ведеться слідство, уникає характеристик людей, запідозрених у злочині, але вина яких не встановлена вироком суду, що набрав законної сили; журналіст несе не лише юридичну, а й моральну відповідальність перед суспільством за правильність повідомлень і справедливість суджень, поширених за власним підписом, під псевдонімом чи анонімно, але з його відома та згоди; журналіст у практичній діяльності не піддається тискові владних структур, особливо в тих випадках, коли йому нав'язують чужу чи хибну думку, орієнтують на фальсифікацію фактів.

Етичний кодекс українського журналіста наголошує на тому, що свобода слова та висловлювань є невід'ємною складовою діяльності журналіста; служіння інтересам влади, а не суспільства, є порушенням етики журналіста; журналіст має з повагою ставитися до приватного життя людини; повага до права громадськості на повну та об'єктивну інформацію про факти та події є найпершим обов'язком журналіста; точки зору опонентів, в тому числі тих, хто став об'єктом журналістської критики, мають бути представлені збалансовано. Так само мають бути подані оцінки незалежних експертів; ніхто не може бути дискримінований через свою стать, мову, расу, релігію, національне, регіональне чи соціальне походження або політичні уподобання; журналіст має бути особливо обережним при висвітленні питань, пов'язаних із дітьми⁴. Все вище перераховане дає можливість стверджувати, що концепція інститут засобів масової інформації в Україні тяжіє до моделі соціальної відповідальності преси Теодора Пітерсона.

Т. Пітерсон запропонував теорію соціальної відповідальності, що прийшла на зміну лібертаріанській теорії. Представники лібертаріанської теорії стверджували, що газети нічого не винні публіці, представники теорії соціальної відповідальності наголошували на зворотньому. Так, як інститут ЗМІ є частиною політичної системи і відіграє важливі функції в суспільстві,то представники засобів масової інформації мають нести відповідальність за свої діє, що пов'язані з отриманням та поширенням інформації. Основні постулати теорії соціальної відповідальності можна звести до декількох пунктів. По-перше, обслуговування політичних систем за рахунок надання інформації, по-друге просвітницька робота з публікою, по-третє забезпечення прав особистості, по-четверте обслуговування економічної системи за рахунок створення платформи для продавців і покупців, поварів і послуг через надання реклами, по-п'яте надання розваг та підтримка власної фінансової стійкості, без якої не можливе нормальне функціонування медіа. Для вдосконалення діяльності медіа на практиці, так як часто деякі пункти не виконувались, було запропоновано три пункти: створення некомерційних організацій, які могли б допомагати ЗМІ виконувати їхні функції, створення центів для вивчення публікацій критичних матеріалів в області масової комунікації та створення незалежної організації яка б давала щорічну оцінку діяльності засобів масової інформації⁵. Сама ця модель розвитку взята за основу в демократичних державах, так як журналістам надаються широкі права для збору та поширення інформації, забороняється цензура, не допускається тиск на працівників медіа від головного редактора так від власників засобів масової інформації, журналіст несе юридичну та моральну відповідальність за подачу за відомо не правдивої інформації, звертається увага на високо професійність працівників ЗМІ. Де-юре українські засоби масової інформації діють згідно теорії Р. Пітерсона, як уже зазначалось в українському законодавстві та в Кодексі професійної етики, але де-факто вітчизняні ЗМІ працюють згідно пропагандиської моделі Е. Германа та Н. Чомського. Головні структурні фактори цієї моделі виходять з того, що панівні медіа є намертво вмонтовані в ринкову систему Вони є бізнесом, що приносить прибуток, ними володіють дуже заможні люди (чи компанії); їхніми засновниками у переважній більшості випадків є рекламодавці, які представляють з себе структури, що приносять прибуток, і прагнуть того, щоб їхня реклама з'являлася у середовищі, що сприяє продажам. Також медіа залежать від уряду та великого бізнесу як інформаційних джерел, а їхня взаємна результативна діяльність разом з політичними поглядами і часто перехресними інтересами встановлюють певний рівень солідарності між урядом, центральними ЗМІ та корпоративними бізнесовими структурами. Уряд і великий бізнес, що не має стосунку до медіа, також мають гарні позиції (і достатні статки) для того, аби здійснювати тиск на медіа через погрози припинення купівлі у них реклами чи відкликання ліцензії, чи позови зі звинуваченням у наклепі та інші прямі і непрямі способи нападу⁶. Українськими медіа компаніями володіють бізнесмени що мають свої інтереси в політиці або самі є політиками. Власником телеканалу «1+1» є Ігор Коломойський та Ігор Суркіс, телеканал «Інтер» у власності С. Льовочкіна та Д. Фірташ, «СТБ», «Новий канал» та «ІСТУ» належать Віктору та Олені Пінчук, «ТРК Україна» Р. Ахметову, «112» канал належить А. Подщипцову, що був радником В. Захарченка, «5 канал» пов'язаний з П. Порошенком, «Телеканал 24» належить дружині мера Львова Катерині Кіт-Садовій⁷. Як видно з перерахованого інститут медіа в Україні є лише складовою великого бізнесу, і використовується задля просування власних інтересів бізнес еліти та політиків і є досить сильно залежним від великого бізнесу та від українського уряду, це й факт можна простежити, якщо звернутись до дослідження авторитетного інтернет ресурсу «Media Sapiens». Протягом тижня з 22 по 29 травня на восьми каналах вийшло 50 сумнівних сюжетів: 39 ангажованих матеріалів, сім паркетних новин, чотири промо-сюжети власних проектів медіакомпаній. Майже порівну таких повідомлень було на «Інтері» -- вісімнадцять та каналі «Україна» -- сімнадцять. Однакова кількість -- по шість -- вийшла в ефірах ICTV та «1+1», ще три матеріали показали на СТБ. Найбільше представлені були сюжети в інтересах Ріната Ахметова: шість сюжеті про його благодійніть та два про компанію ДТЕК вийшли на каналі «Україна». По чотири матеріали піарили Сергія Капліна на «Інтері» та «Опозиційний блок» (три -- на «Інтері», один на каналі «Україна»). Три паркетних сюжети звітували про роботу генпрокурора Юрія Луценка: на ICTV, «Україні» та СТБ. Двічі паркетні заяви прем'єра Володимира Гройсмана поширив ICTV, стільки ж матеріалів без зрозумілої новинної складової вийшли за участі Марини Порошенко на каналі «Україна». Двічі піа- рили «Наш край» на ICTV, «Народний фронт» на каналі «Україна». По одному сюжету вийшло в інтересах партії «Відродження» («1+1»), Олександра Єфремова та УПЦ МП («Інтер»), а також Олега Ляшка, Петра Порошенка та Вадима Рабиновича (канал «Україна»). Критика стосувалая представників «Народного фронту» -- вісім матеріалів на «Інтері», Олега Ляшка -- два сюжети на «Інтері», міністра інфраструктури Володимира Омеляна та угод із Ryanair -- два сюжети на «1+1» та МОЗ -- один матеріал на «Інтері»⁸.

Для вдосконалення функціонування інституту засобів масової інформації в Україні можуть бути запропоновані такі кроки:

1. Вдосконалення нормативно-правової бази, яка б більш детально регулювала взаємодію власників з однієї сторони та самих медіа з іншої сторони;

2. Створення моніторингових комісій при Державному комітеті телебачення та радіо зв'язку України;

3. Міжнародний аудит, який би давав професійну оцінку діяльності засобів масової інформації ;

4. Співпраця з міжнародними організаціями, що сприяють покращенню функціонування засобів масової інформації на кшталт Комітету із захисту журналістів та Міжнародна підтримка медіа;

5. Участь в міжнародних проектах та грантах, що організовуються для засобів масових інформації, на кшталт тих, що організовує посольство США в Україні та Агенція міжнародного розвитку США.

Інститут засобів масової інформації в Україні перебуває на етапі становлення, якщо українське законодавство та нормативно-правові акти заклали фундамент для розбудови четвертої гілки влади то методи роботи самих працівників медіа та відношення власників медіа ресурсів потребують нового підходу. Новий підхід має базуватись на концепції, що відповідає теорії соціальної відповідальності, яка прийнята за основу в провідних демократичних країнах.

Література

Про пресу та інші засоби масової інформації: Закон Союзу Радянських Соціалістичних Республік від 1 серпня 1990 р. URL: http://zakon2. rada.gov.ua/laws/show/v1552400-90

2. Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 р. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/2657-12

3. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»: Закон України від 16 листопада 1992 р. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2782-12

4. Національна спілка журналістів України. Кодекс професійної етики українського журналіста прийнятий на Х з'їзді національної спілки журналістів України (квітень 2002 р.). URL: http://old.nsju.org/tabmenu/kodeks_ etiki

5. Четыре теории прессы / Ф. С. Сиберт, У Шрамм, Т. Питерсон. Москва: Вагриус, 1998. 136 с.

6. ХомськийН. Ретроспективний погляд на пропагандистку модель / пер. А. Савенка // Commons Спільне. 17. 04.2009 р. URL: http://commons.com. ua/uk/retrospektivnij-oglyad-propagandis/

7. Ліскович М., Сауляк С. Кому належать українські телеканали // Укрінформа. URL: https://www.ukrinform. ua/rubric-infografika/1997592-vlasniki-ukrainskih-telekanaliv-hto-voni-info- grafika.html

8. Красовська З. Канали «забули» про річницю обрання Поро- шенка. Моніторинг теленовин за 22-28 травня 2017 року // Media Sapiens. URL:

http://www.osvita.mediasapiens.ua/monitoring/daily_ news/kanali_zabuli_ pro_rich- nitsyu_obrannya_poroshenka_monitoring_telenovin_ za_2228_travnya_2017_roku/

Размещено на Allbest.ru