Стримінг як соціально-комунікаційний процес

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стримінг як соціально-комунікаційний процес

Останнім часом у комунікаційному мережевому просторі поширене поняття «стримінг» та похідні від нього слова, але мало хто із сучасних науковців детально описує та класифікує цей процес. Серед дослідників, які описували його, можемо назвати К. Албеану, О. Кошелева, С. Лукінова та ін.

Сучасні комунікаційні процеси дуже динамічні. Розвиток прикладних соціальнокомунікаційних технологій не стоїть на місці й вимагає постійного дослідження та деталізації, що зумовлює актуальність нашої розвідки.

Мета статті полягає в дослідженні стримінгу як сучасної прикладної соціальнокомунікаційної технології, що набуває поширення останнім часом. Об'єкт дослідження - стримінг як сучасний комунікаційний процес, предмет - процес функціонування стримінгу через систему використання існуючих браузерів.

Стримінг (англ. streaming - потоковий) - це спосіб передачі даних від провайдера до кінцевого користувача, під час якого контент знаходиться на віддаленому сервері й для його відтворення на пристрої ні завантаження, ні установка не потрібні. Виходить щось подібне до теле- і радіомовлення, але із більшими можливостями: користувач тепер не залежить від часу трансляції, він сам вибирає найбільш зручний момент для використання того чи іншого виду медіаінформа - ції. При цьому охоплення контенту в сотні, якщо не в тисячі разів ширше.

Автори «Вікіпедії» тлумачать це поняття так: «…відеотрансляція наживо певних подій, доступна для перегляду у режимі реального часу через мережу Інтернет. Один з найкращих і найопе - ративніших способів повідомлення з місця подій. Стримери користуються переважно телефонами чи планшетами, що дає їм змогу не привертати до себе уваги та бути досить мобільними» [5].

Отже, стримінг означає систему перенасичених даних, які можуть бути використані негайно, без необхідності завантаження перед безпосереднім використанням. Звук або відео будуть розшифровані, і через досить короткий термін інформація буде відтворена.

Сучасні соціальнокомунікаційні процеси зумовили два основних види стримінгу. Перший - прогресивне завантаження, коли медіафайл розміщується на традиційному веб-сервері, що обслуговується подібно до вже всім відомих HTML тощо. Кінцевим результатом є, те що файл буде «доставлений» у всій повноті до користувача (ваш browser/ПК) і зберігатиметься в браузер - сховищі. Користувач використовуватиме той самий файл у сховищі замість його повторного завантаження лише в разі, якщо сховище у browser очищене.

Другий вид - «дійсний стрим», або «дійсне» витікання. Це фактично означає, що дані використані, потім були негайно відкинуті/видалені. Замість постачання повного файлу, серверні «постачальники» - це не що інше, як міні-шматки стримінгу вихідних даних ЗМІ. На стороні клієнта (ваш browser або медіагравець) бере ці маленькі шматки даних і збирає їх таким чином, що, можливо, 20 помічників медіафайлів можуть бути задіяні у процесі playback, тобто часткового повернення інформаційних ресурсів. Це так званий процес «буферизації». Як тільки частина була розглянута (або узгоджена), клієнт негайно відкидає дані, вони, у свою чергу, не затримуються у визначеному місці (відбувається так званий процес клоакінгу інформації). Це добре, тому що клієнту не доводиться вести облік великих файлів і не потрібний великий жорсткий диск, щоб запам'ятати масивні файли ЗМІ HD. Але послуги, подібно до youtube.com і vimeo.com, проектуються на спецсервери для постачання маленьких шматків даних за високої швидкості. На відміну від традиційних веб-серверів, які використовують протокол Http, «до замовника» цілих файлів сервери стриму не доставляють файли в їх повноті.

Варто розглянути також стримінгові сервіси. Це ті самі провайдери, які забезпечують доступ до всіх необхідних мережевих даних. Усі стримінгові сервіси можна поділити на 4 основних групи:

1. Постачальники музики, серед яких найбільшими є Уа^ех. Музыка, Deezer, Вконтакте, Spotify, Rdio, а нещодавно до них приєднались itunes Radio і Google Play Music All Access.

2. Провайдери, які забезпечують користувачів потоковим відео. Найбільшим західним прикладом є Netflix. У Росії до таких аналогів можна зарахувати, наприклад, now.ru, ivi.ru і playfamily.ru, в Україні - catalog.i.ua, ua-ix.biz тощо.

3. Постачальники потокових відеоігор, типу Microsoft. Вони продемонстрували сервіс Rio, Sony викупили сервіс Gaikai, до того ж адаптували його до своїх потреб. У випадку із сервісом Steam картину бачимо таку: провайдер потокового контенту випустив свою власну консоль і пристрій для забезпечення користувачів потоковими медіа.

4. Постачальники ПО: Adobe, які замінили програмний пакет Creative Suite на хмарний сервіс передплати Creative Cloud; Microsoft з її Office 365 (діє за тим самим принципом, що й Creative Cloud) і багато інших.

Тепер вважаємо за потрібне трохи деталізувати, чим саме є, на нашу думку, клоакінг, який був згаданий трохи вище. Клоакінг - це методика відображення роботи пошукової системи оп - тимізованої сторінки, на відміну від сторінки, яку побачить звичайний користувач [2]. Цей процес здійснюється в мережі за допомогою скриптів - мережевих програм, що мають на меті реалізацію низки завдань (або одного), які без сукупності певних логічних операцій користувачу мережі треба було б здійснювати самостійно, автономно, без допомоги «машинних операцій». У такому разі «житель мережі» мав би використовувати інтерфейс програми (маємо на увазі інтерфейс користувача, а не інший його вид), тобто те, за допомогою чого відбувається спілкування між індивідом та машиною, певна «мова», те, що бачать та із чим доводиться взаємодіяти «юзерам». Скрипти веб-серверів продукують вихідні дані залежно від запитів (наприклад, параметри в стрічці-адресі), за такими відомостями можна визначити, від кого саме йде інформаційний запит - машини чи користувача. Постає питання про доречність такого вибору. Залежно від того, хто запитує інформацію, відбувається її «видача»: для машини - одна сторінка, а відтак, й інформація сайта, для користувача - інша. Тобто клоакінг є не що інше як технологія розшаровування сторінок у мережі різним користувачам.

Р. Фішкін класифікує клоакінг таким чином: 1) кришталево-білій (метою такого клоакінгу є оптимізація сторінок мережі, надання контенту користувачам, що зареєстровані в Інтернеті); 2) практично-білий (мета - визначення типу браузеру, а також мінімізація трафіка на пошукових роботів (ботів)); 3) злегка сірий (мета полягає в редиректі - перенаправленні з однієї сторінки на іншу, аналогічну сторінку, а також показ прихованого контенту); 4) темно-сірий (провідним положенням такого виду клоакінгу є показ найменш оптимізованої сторінки або контенту, редирект матеріалу мережі на абсолютно непотрібні користувачеві сторінки); 5) чорний (оприлюднення контенту, що абсолютно не відповідає пошуковому запитові) [4].

На нашу думку, клоакінг - це такий спосіб оптимізації електронної сторінки, що має на меті забезпечення різної інформації пошуковим ботам та користувачам для того, щоб певна сторінка була на перших щаблях пошукових рейтингів системи. Таке забезпечення відбувається в результаті того, що «пишеться спеціальний програмний модуль і складається база за іншими ІР-адресами пошукових роботів» [1]. Коли система розпізнає пошукового бота, вона забезпечує його псевдоінформацією - спеціально написаним для нього контентом.

Можна говорити, що стримінгу як технології немає без клоакінгу в мережі. Разом з тим, досліджуючи цей процес комунікаційного обміну між серверами та користувачами, не можна забувати про ще декілька сучасних технологій, які йдуть зі стримом пліч-о-пліч.

Сервіс з незвичною назвою Spotify насправді є першопрохідцем у питанні стримінгу в царині музичних композицій. Це поки що найпопулярніший за кордоном сервіс прослуховування музики он-лайн, але для українців він поки недоступний.

Ще одним уже гарно проанонсованим є стримінг-сервіс Apple Music. До його переваг можна зарахувати практично безмежний вибір музики, який налічує близько 30 млн треків.

К. Албеану розглядає стрим не лише як музичний потік, а стверджує, що найпопулярнішим серед молоді є HTML5-стримінг [1]. Зауважимо, що це відео з технічними ресурсами, які підтримуються на веб-сторінці тегами video і мають позначення src, HTML5-стримінг - це HTML5-відео. Прикладом може бути ролик на Ютубі - трансляція в Твіті тощо.

Для «Video» абсолютно неважливо, як формується й передається відеопотік, чи зможе браузер його програти. Головне, щоб в src було посилання на наявні відеопотоки. Тож, вживаючи технічну термінологію, можна зазначити, що специфікація нічого не говорить про те, які протоколи, транспорти й кодеки підтримуються в HTML5-відео [1].

Отже, варто детальніше розглянути протокол. Це процес обміну відеозв'язком між двома учасниками (майже завжди це клієнт і сервер) з метою отримання даних/інформаційного поля [6]. Клієнтом називають того, хто ініціює сесію зв'язку із сервером. Відеопотоки можуть іти від сервера до клієнта (тоді це звичайне програвання) або від клієнта до сервера (тоді це публікація) [3].

О. Кошелев зазначає, що протокол зазвичай працює через додаток Play (почати програвання), але іноді є й розширені варіанти: пауза, продовження, публікація, перемотування тощо (прикладами протоколів можуть слугувати такі: RTSP, RTMP, HTTP, HLS, IGMP) [3].

Транспорт, або транспортний контейнер, або контейнер, - це процес стислого «упаковування» відео в байти для передачі від одного учасника до іншого за протоколом, що був самостійно обраним. Прикладами контейнерів можуть бути MPEG-TS, RTMP, RTP тощо [6].

На нашу думку, тут доцільно трактувати кодек як процес підготовки відеопродукту. Його варто розглядати як спосіб стиснути «сире» відео. Транспорт у такому разі варто описувати як процес передачі відео за протоколом, і відео стискається одним кодеком. Пересилка може відбуватися різними шляхами: як протоколами, так і різними транспортами. У більшості випадків відео - стримінгові сервери не занурюються глибше, ніж подане кодоване відео, й оперують тільки протоколами та транспортами.

Отже, у специфікації HTML5 не описані протоколи, транспорти й кодеки. Тому автори брау - зерів самі вибирають, що підтримувати, а під «HTML5-стримінгом» мають на увазі різні речі. При цьому є комбінації, які підтримуються значною частиною браузерів. Увагу звернемо на найпер - спективніші [6].

HLS - це 6264-відео і aac - або тр3-аудіо, «запаковане» в транспорт MPEG-TS. Потік розбивається на сегменти й рухається у HTTP. HLS підтримує мультибітрейтні потоки, прикладом яких можуть бути Live/VOD.

MPEG-DASH - зазвичай це И264/б265-відео і aac-аудіо, найпростішим шляхом транспортування буде формат mp4 або vp8/vp9, що «пакуватиметься» у WebM. Як і в HLS, потік може розбиватися на сегменти, але це необов'язково. Замість плейлистів - MPD-маніфест у XML. MPEG - DASH багато в чому схожий на HLS. Можливо, він навіть популярніший, адже такі гіганти, як Ютуб і Netflix уже кілька років використовують його як основний спосіб роздачі контенту. MPEG - DASh гарний тим, що в більшості браузерів працює через MSE [1]. Для нього навіть немає реалізації на Флеш - це чесний, безкомпромісний HTML5. Безумовно, MPEG-DASH - справжнісінький HTML5-стримінг, за ним майбутнє. Але варто зауважити, що Флеш не утримав стійких позицій і дуже швидко відійшов на другорядні. Тож виникло питання про створення й упровадження браузера, який мав би можливість програмувати відео за якістю та зручності подібно до Флеш, адже це його сильна риса. І не варто забувати, що у Флеш є зручний механізм для універсального програвання різних варіантів - appendBytes. Призначений для юзера код сам спроможний скачувати стиснене відео, запаковувати в зазначений контейнер і завантажувати до відеоплеє - ру. Тобто протокол і транспорт реалізуються через синтез для призначеного користувачеві коду й самостійнозапускається в браузері.

Заслуговує на увагу також формат MSE, або Media Sources Extensions, - це розширення специфікації HTML5, що дає змогу робити те саме, що й appendBytes у Флеш.

MPEG-DASH, створений на базі Флеш. Він спроможний умістити XML, парсинг бінарних контейнерів у Яваскрипті та багато іншого, що сприятиме безперешкодній системі роботи уже існуючих браузерів.

MSE працює не тільки з MPEG-DASH, але і з HLS. На думку С. Лукінова, нині існує реалізація hls.js, яка завантажує HLS-плейлисти, завантажує MPEG-TS-сегменти, перепаковує їх у потрібний для MSE формат і грає через MSE. Apple навіть зробила крок у бік сумісності з MPEG-DASH - використання т-контейнерів у HLS [4].

Можна сміливо стверджувати, що стримінг в українському медійному просторі стрімко розвивається й зміцнює свої позиції. Ми трактуємо це явище як послугу, що спроможна забезпечити безперервний потік інформаційного поля в мережі з відео - та аудіоресурсами в режими реального часу. Це прикладна соціальнокомунікаційна технологія, яка спроможна забезпечити процес односторонньої комунікації від невеликих онлайн конференцій до величезних, за своїм масштабом, одночасних підключень до мережі юзерів по всьому світу, оскільки сервіс має гнучку природу і спроможний підлаштовуватись під індивідуальні потреби користувачів Інтернету. Розглянуті в межах статті аспекти потребують подальшого дослідження.

Список використаної літератури

стримінг комунікаційний потоковий контент

1. Албеану К. Як почати працювати у мобільній журналістиці [Електронний ресурс] / К. Албеану // Поради експертів з дублінської конференції з мобільної журналістики. - Режим доступу: http://medialab.online/news/yak-pochaty-pratsyuvaty.

2. Досенко А.К. Соціальні комунікації особистісного простору блогера / А.К. Досенко // Системні інформаційно-аналітичні технології в соціальних комунікаціях: колективна монографія / [за ред. О.М. Холода]. - Київ: КиМУ, 2012. - С. 57-94.

3. Кошелев А. Stream Media в Интернете [Электронный ресурс] / А. Кошелев // Компьютерный пресс. - Режим доступа: http://compress.ru/article.aspx? id=10888.

4. Луканов С. Стрімінг - нова техніка в українській журналістиці [Електронний ресурс] / С. Луканов // VideoDetectorMedai. - Режим доступу: http://video.detector.media/show/intervu.

5. Стриминг [Электронный ресурс] // Википедия. - Режим доступа: https://ru.wikipedia. - org/wiki/Стриминг.

6. Что такое стриминговые сервисы? [Электронный ресурс] // Qriosity. - Режим доступа: http://qriosity.rU/streaming-services.1.html.

7. Что такое стриминг? [Электронный ресурс] // Скорая IT-помощ. - Режим доступа: http://imhomir.com/blog/skoraya-it-pomosh/24930.htm.

8. Fishkin R. What hat cloaking. It's exist. It's permitted. It's useful [Electronic resource] / R. Fishkin. - Mode of access: http://www.seomoz.org/blog/white.

Размещено на Allbest.ru