Заголовки в медіадискурсі тижневика "Країна"

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Заголовки в медіадискурсі тижневика «Країна»

Шитик Людмила Володимирівна,

доктор філологічних наук, професор кафедри українського мовознавства і прикладної лінгвістики Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького

Статтю присвячено дослідженню специфіки заголовків у медіадискурсі тижневика «Країна». Репрезентовано широке розуміння заголовка - як частини дискурсу й самостійного дискурсу. Проаналізовано функційно-структурні типи заголовків відповідно до їхніх класифікаційних ознак. З'ясовано, що авторський погляд на події чи на елементи дискурсу героя втілено в цитатному заголовку, який має форму прямої або вільної прямої мови. Умотивовано переважання інформаційних заголовків над концептуальними, які дають позитивну, негативну та амбівалентну оцінку. Описано принципи репрезентації сценарію: «номінативний», «акціональний» та «номінативно-акціональний» з елементами атрибутивного й обставинного комплексу. Окреслено прагматичні варіанти заголовків: декларативи, імперативи, інтерогативи, схарактеризовано продуктивні структурно- граматичні моделі, що синтаксично відповідають різним типам речень, як-от: простому неускладненому, простому ускладненому, складносурядному, складнопідрядному, безсполучниковому, поєднанню двох речень. Проаналізовано дефінітивні структури, зокрема й спеціальну форму дефінування, що являє собою перехідне утворення з «підрядною частиною» у ролі присудка. Описано стилістично марковані синтаксичні засоби заголовків - парцеляцію, приєднання, еліпсис, семантико-синтаксичний паралелізм - та стилістичні фігури: метафори, структурні протиставлення, трансформовані фразеологічні одиниці. Зроблено висновок, що вдало дібрані заголовки тижневика «Країна» привертають увагу читача, є інформативно місткими й упізнаваними. заголовок медіадискурс інформаційний

Ключові слова: заголовок, медіадискурс; цитатний заголовок; інформаційний і концептуальний заголовки; принципи репрезентації сценарію; прагматичні варіанти заголовків.

Постановка проблеми

Мас-медійний дискурс посідає особливе місце в сучасній дискурсивній матриці. Це зв'язний, вербальний чи невербальний, усний або письмовий текст разом із соціокультурними, прагматичними, психологічними чинниками, що виражений за посередництва засобів масової комунікації. Основною функцією медіадискурсу є вплив на аудиторію через значеннєву й оцінну інформацію, продуковану каналами ЗМІ, актуалізація інформації за допомогою різноманітних комунікативних медіазасобів. Елементом дискурсної структури, що підпорядкований загальному задумові, програмі тексту, слугує заголовок. Він постає «не лише індексом авторської позиції, а й вказівкою на місце індивідуального дискурсу-твору в тематичному чи в ідеологічному дискурсі-полі. Утім функції і стильові риси заголовка настільки особливі, що за значенням його легко дорівняти до самостійного жанру. Отож заголовок - це частина дискурсу і самостійний дискурс» [1, с. 26-27].

Актуальність задекларованої теми продиктована необхідністю дослідити заголовковий дискурс тижневика «Країна» в сучасній комунікаційній системі. Журнал потребує прискіпливої уваги з боку широкого кола науковців і дослідників, а також держави й громадськості, адже в ньому опубліковані цікаві матеріали з трьох тематичних розділів: «Події», «Оцінки», «Люди та речі», а авторами колонок є відомі письменники, науковці та публіцисти - Юрій Андрухович, Андрій Бондар, Ярослав Грицак, Євген Головаха, Марія Матіос та ін. Уміщені матеріали збагачують унікальний інтелектуальний масив національної культури, мають велике суспільне, пізнавальне й культуролопчне значення, а тому повинні викликати інтерес широких верств читачів різних поколінь, професій та соціальних груп.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Упродовж останніх десятиліть заголовок привертає увагу дослідників. Особливе зацікавлення ним зумовлене унікальним місцем заголовка в тексті, його семантичною складністю та різноманіттям функцій. У сучасній науці накопичено потужний досвід вивчення заголовків, переважно з позицій літературознавства й лінгвістики тексту (І. Гальперін [2], С. Кржижановський [3] та ін.). Важливість заголовків у журналістській творчості переконливо засвідчує низка дисертаційних праць (А. Дуброва [4], В. Ронгинський [5],

Сафонов [6], О. Сибіренко-Ставрояні [7], Л. Солодка [8]) та наукових статей, монографій і посібників (В. М. Галич [9], Л. Грицюк [10; 11], А. Євграфова [12; 13], Й. Здоровега [14], В. Ільченко [15], Г. Конторчук [16], Л. Павлюк [17], Е. Шестакова [18] та ін.).

Попри значну кількість мовознавчих і мас-медійних робіт, присвячених з'ясуванню специфіки заголовків, бракує комплексних досліджень, пов'язаних з аналізом заголовкового дискурсу окремих видань.

Мета статті полягає в системному дослідженні заголовкового дискурсу журналу «Країна». Досягнення задекларованої мети передбачає розв'язання таких завдань: 1) окреслити концепцію тижневика «Країна»; 2) обґрунтувати концептуальні засади дослідження заголовкового дискурсу, представити його типологію; 3) схарактеризувати заголовки в контенті тижневика, дослідити їхню структурно-семантичну та прагматичну специфіку.

Виклад основного матеріалу дослідження

Мас-медіа слугують посередниками, або медіаторами, у процесі спілкування людей та допомагають структурувати їхні знання. Особливе місце серед ЗМІ посідають друковані періодичні видання, які продовжують впливати на читацьку аудиторію, її смаки, інтереси й захоплення. Серед двомовних (україно- та російськомовних) журналів найпопулярнішим є тижневик «загального інтересу» «Країна», заснований 2009 року підприємством ТОВ «Видавнича група «Нова інформація» (нині Видавничий дім «Нова інформація»), до складу якого входять «Газета по-українськи» та інтернет- видання «Газета.иа». Особливості заголовків проаналізовано на підставі матеріалів 10-ти номерів «Країни».

Тижневик складається із трьох основних розділів: «Події», «Оцінки», «Люди та речі». Додаткові розділи - «Афіша» і «Запитання». Кожен із розділів охоплює підрозділи (їхній порядок та набір може щоразу змінюватися): 1) «Події» - «Тема», «Україна», «Дати», «Світ», «Спорт», «Культура», «Картина»; 2) «Оцінки» - «Інтерв'ю», «Відгуки», «Репліка», «Проблема», «Щоденник», «Погляд», «Рейтинг», «Колонка»; 3) «Люди та речі» - «Тусівка», «Портрет», «Поради», «Підслухані розмови», «Історія», «Документ». Рубрики «Пропозиція», «Подія», «Компанія», «Турбота», «Поради» і «Конкурс» публікують на правах реклами.

Як зауважує Л. Павлюк, стиль заголовків репрезентує концепцію видання, «вибирає», формує його аудиторію. Назви текстів цілого видання - це інформаційна й образна квінтесенція подій, «путівник» до змісту номера, надійний орієнтир для читача [1,с. 26-27]. Репрезентувати зміст матеріалу в заголовку можна через: а) опис сценарію подій; б) їхню причину чи результат; в) контекст або перспективу; г) особливі риси героїв - учасників подій. Узагальнення типових семантичних і структурних елементів, що зазвичай використовують у заголовках, дає змогу створити «карту значущостей» різних параметрів інформації для свідомості [Там само].

Принцип конденсованого подавання інформації в заголовках сприяє їх використанню як знаряддя експрес-моніторингу, «ознайомлювального» сканування змісту.

Система заголовків тижневика «Країна» засвідчує індивідуальний авторський почерк. Заголовки досить інформативні, розлогі, часто сформульовані одним або кількома реченнями, а тому їх не сплутаєш із назвами інших видань. У них ідеться про цікаві моменти для приверненім уваги читача. Саме це робить заголовки журналу впізнаваними.

Назви текстів у мас-медіа, як стверджує Л. Павлюк, можна класифікувати й аналізувати на різних підставах, зважаючи на варіативність елементів універсального «словника змісту» та диверсифікаційні можливості структурного інструментарію. Дослідниця вибудовує типологію заголовків за низкою диференційних ознак, що є логічним та вмотивованим [1, с. 26-27]. На підставі цих маркаційних ознак виокремлюємо функційно-структурні типи заголовків журналу «Країна».

Авторський погляд на події чи на елементи дискурсу героя втілено в цитатному заголовку, що може мати форму прямої або вільної прямої мови. Використання фрагмента дискурсу героя журналістської публікації зазвичай виправдане з погляду характерологічної адекватності, точності оцінок, яка походить із «внутрішнього» знання про ситуацію. Окрім того, заголовок-цитата має додаткову вартість достовірності, автентичності джерела [Там само, с. 29].

Заголовки-цитати часто вживані у виданні, оскільки більшість жанрів - діалогічні. Чужа мова переважно передана дослівно, причому найчастіше наявна вказівка на автора (напр.: Борис Немцов: «Мені пропонували хабарі. Найбільший - мільйон доларів. Не взяв. Заважали сором і страх» (матеріал із підрозділу «Щоденник», текст О. Худояр; сам щоденник укладений на основі книжки Б. Немцова «Провинциал» та інтерв'ю політика); Олена Чинка: «Головний конкурент і суперник - лінощі. Головна перемога - над собою» (текст С. Демчука)), або в текстах-інтерв'ю представлені заголовки-цитати, оформлені в лапках {«Спершу ми страждали від комплексу малоросійства. Потім - малоєвропейства» (інтерв'ю з політологом Михайлом Басарабом; текст А. Позичайло, А. Родічкіної). Зафіксовані випадки, коли дослівне передавання чужої мови не підтверджене пунктуаційно, хоч із контексту видно, що вона відтворена точно (т. зв. вільна пряма мова), напр.: Прийшли партійні діячі, а написи на мозаїці -- українською. І нічого за ніч не зміниш (К. Кисельова); Батько приходив додому з двома автоматниками. У двох кімнатах жили ми, а в третій - охорона (зі спогадів Євгена Світличного, текст В. Фоменка); Я була на одній зустрічі з Оленою Бондаренко. На жаль. Бо після того митися хлоркою треба (підрозділ «Розмова про все», бесіда В. Радзієвської з Оксаною Левковою).

Типовими принципами репрезентації сценарію в журналістських матеріалах є «номінативний» («назва події», виокремлення суб'єктно-об'єктної групи), «акціональний» («назва дії», виокремлення динамічно-подієвого аспекту), а також варіанти поєднання назв об'єктів та дії з елементами атрибутивного й обставинного комплексу.

У виданні «Країна» найпродуктивнішою є третя модель, зокрема, переважають розлогі заголовки й підзаголовки, що зумовлено як жанровою специфікою матеріалів (переважають аналітичні), так і врахуванням рівня розвитку читацької аудиторії. Найбільш повна схема заголовка «сценарного» інформаційного типу відповідає моделі «Хто - що зробив - коли - де», напр.: Оноре де Бальзак помер за п'ять місяців після вінчання в Бердичеві (Н. Павленко); На Плітвіцьких озерах щороку з 'являється водоспад (К. Кисіль, О. Снігур); За рік до Майдану в повітрі було розлите відчуття «нічого не буде» (А. Родічкіна, І. Столярчук).

Означальні й обставинні характеристики можуть накладатися окремо й на схему статичної, і на схему динамічної репрезентації. Обставинні характеристики природно доповнюють характеристики дії, напр.: Пес охороняв могилу хазяїна 14 років (К. Кисіль); В іншій країні Ліна Костенко була б лауреатом Нобелівської премії (С. Корженко); У Лондоні згорів єдиний театр (М. Волков). Достатньо представлені в журналі «Країна» описові конструкції розширення назви через атрибутивний компонент (узгоджений чи неузгоджений), що відповідає схемі «хто -- який», напр.: Мої герої (Я. Грицак); Тривожна валіза (О. Швед); Чоловічий туалет (Т. Карлюка); Тост по колу (І. Луб'янов); Страшні європейці (С. Дзех); Паралельний світ (А. Чирук); Нічна справа (С. Наливайко); Чия земля (О. Бойченко).

Менш продуктивними є такі моделі побудови заголовків: предикативна («хто - що робить»), де водночас акцентовано на об'єктові й на дії чи на предикативній ознаці (напр.: Життя не вчить (І. Козюпа); Мале -- красиве (Я. Грицак)); номінативна («просто назва»), напр.: Граблі (К. Кисельова); Блокада (А. Жигайло); акціональна, створена лише за допомогою дієслівних форм, напр.: Пронесло (О. Бартиш-Коломак).

У заголовках переважають особові конструкції, як двоскладні, так й односкладні (напр.: Як козаки українцями стали (Я. Грицак); Файна дівка і без миколайчиків заміж вийде (Л. Межва); Заберіть імена вбивць і поставте замість них те, що хочете (С. Іванов); «Прошу мене судити не як бандита, а як члена українського народу» (С. Липовецький, Д. Мандзюк). Неозначено-особові, інфінітивні, безособові та безособово-інфінітивні конструкції «створюють імплікації ухильності, евфемістичності, інформаційної незавершеності» [1, с. 26-27]. Вони достатньо представлені в журналі «Країна», напр.: Убили журналіста (О. Павлова); «Господню армію опору» називають найбільш незрозумілою (Н. Мельничук); Як реформувати Шевченківську премію (К. Кисельова, О. Павлова); Немає нічого страшнішого, ніж стояти й дивитися, як горить усе, що нажив (К. Кисіль, О. Снігур); У паперових виданнях не вистачає віконечка пошуку (О. Шарговська); Не можна їздити самому в машині - треба підвозити колег або подорожуючих (В. Цимбаліста, Ю. Ліпіч).

Структурно-функційний тип тексту (розповідь, опис, роздум) зумовлює й специфіку заголовка, який закономірно відтворює його особливості: для розповіді природним є використання обставин часу, що відтворюють послідовність подій у назвах текстів (напр.: Оноре де Бальзак помер за п'ять місяців після вінчання в Бердичеві (Н. Павленко); для опису - відтворення й оцінювання «елементів ситуації», характерних рис фізичного або інформаційного простору, напр.: Цифрові фрески - втілення Вашої індивідуальності (Т. Тисячна). Аналітичні тексти-міркування органічно втілюють у назвах свій ідейний, концептуальний зміст, напр.: «Чоловік -- або начальник, або хоче ним стати»; підзаголовок: Літературознавець Тамара Гундорова порівнює художні тексти з їжею, розповідає про зміну літературних смаків українців та пояснює, чому жінок-письменників стало значно більше за чоловіків (інтерв'ю А. Приходька, О. Павлової з Тамарою Гундоровою).

Опозиція інформаційних / концептуальних заголовків ґрунтується на їхньому об'єктивному спрямуванні, нейтральній тональності чи на оцінних елементах у назві. Інформаційні заголовки чисельніші, напр.: Україна не визнала знищення вірменів актом геноциду (А. Козицький); Помічники Петра І крали корабельні деталі в голландських майстрів (О. Гандзій). Загальна структура концептуальних заголовків відповідає моделі «хто - що -- зробив -- як це оцінено». Оцінювання відрізняється інтенсивністю, тяжінням до позитивного чи до негативного полюсу, а тому може бути:

позитивним: Одного й того ж хлопця знімали 12 років. Ефект приголомшливий (М. Гавришко); Олександр Вільчинський: «Нічого досконалішого за жінку природа для чоловіка не придумала» (текст Н. Лазуки);

негативним: «Наш футбол - у повній дупі. Але власники клубів не хочуть цього визнати» (С. Болотніков);

амбівалентним, що сигналізує про «збалансоване» ставлення, напр.: Олігархи мають визначитися - виїжджати на Сардинію, здаватись Путіну чи починати будувати іншу Україну (підготували: Н. Шестопал, Р. Горбач).

У характеристиках заголовкового дискурсу особливої ваги набуває категорія модальності - ставлення до дійсності та уявлень про ситуацію, зокрема в аспекті реальності-нереальності, здійсненності-нездійсненності, потрібності, бажаності, необхідності, визначеності чи невизначеності, напр.: Закони про декомунізацію слід виконати цілковито (О. Гандзій); Можливо, підвищать пенсії. На більше не сподіваюсь (К. Кисіль, О. Снігур).

Прагматичними варіантами заголовків є декларативи, інтерогативи, імперативи. Найпоширенішими типами є декларативи, що констатують факти, подаючи інформацію в найбільш органічній формі розповідного речення, напр.: На Україну понад 300років впливають два центри ідентичностей - європейський і євразійський (С. Наливайко); Хлопець пішов у нічну атаку й заблудився (А. Янович).

Інтерогативні заголовки (у формі питального речення) використовують як прямі інформаційні запитанім з відкритою перспективою дослідження (напр.: Як вас карали батьки? (О. Поп); Чим вам дошкулили тварини? (записала О. Поп); Як вирішити, чия матір побачить сина? (М. Соколова); Як ви змушуєте себе прокинутися? (записала О. Поп); Чого бракує українській міліції? (записали Оксана Снігур, Олег Снігур, К. Гончарова); Яких збитків вам завдавали тварини?) чи експресивні формулювання готової, визначеної відповіді в питальній формі, тобто риторичного запитання (напр.: А ви Ґершенкрона читали? (Я. Грицак) із підзаголовком, який не залишає сумнівів у риторично-концептуальній спрямованості назви: У країні мало що зміниться, якщо ми не почнемо ставити запитання до свого минулого).

Імперативні назви матеріалів серед прагматичних типів заголовків вирізняються спонукальною інтенцією та емотивною наголошеністю, особливо порівняно з декларативами, напр.: Заберіть імена вбивць і поставте замість них те, що хочете (С. Іванов); Виходити з Іраку негайно! (В. Карп'юк); Топить кораблі! (О. Бойченко).

Структурно-граматичні особливості заголовків зумовлені жанровою специфікою матеріалів, а тому переважають більш розлогі конструкції, що синтаксично відповідають різним типам речень, зокрема: простому неускладненому (напр.: За п'ять років я не дав жодного хабара (Л. Межва); Найкраще радянська влада керувала масовим знищенням людей (А. Приходько)), простому ускладненому (напр.: Вибуховим пристроєм може бути чайник, скороварка чи банка з кавою (О. Шинальський); Люди аж кричать від ненависті до Росії, а користуються російським Windows (І. Люб'янов)), складносурядному (напр.: Ось міст був перед очима, а наступної секунди - немає (О. Швед); Пропонували переїхати до Лондона, але відмовився (Т. Омельченко)), складнопідрядному (напр.: «Наші політики не знають, що робити» (інтерв'ю Р. Горбач та Г. Остаповець із В. Лановим); Якби за злочини комунізму покарали хоча б символічно, зараз війни не було б (К. Кисельова)), безсполучниковому реченню (напр.: Країна поділилася на два табори: одні сидять в окопах, другі - у ресторанах (О. Василенко)).

Зафіксовано заголовки, які структурно являють собою поєднання двох речень, що можна пояснити тенденцією до максимальної інформативності, напр.: В Олега хороша тепла камера. Якийсь час сидів там з ісламським терористом (матеріал О. Богачевської); Прісьці Каплунці було 120років. Отже, вирішили люди, вона - відьма (К. Диса); «Кожна знищена бойова одиниця супротивника - це 10 врятованих цивільних. Ось для чого Україна просить зброю в Заходу» (Р. Горбач, Г. Остаповець).

У журнальному медіадискурсі представлені дефінітивні структури - речення з підметом та присудком, вираженими іменниками з нульовою дієслівною зв'язкою, напр.: Цифрові фрески - втілення Вашої індивідуальності (Т. Тисячна); Електроактиватори «Ековод» - джерело здоров 'я та краси (Л. Волянська); Життя - це рух! Рух - це «Енгельхольм» (О. Мишопита). Окрім того, зафіксовано спеціальну форму дефінування, що являє собою перехідне утворення з підрядним компонентом як поширювачем простого й предикативною частиною складного речення, напр.: Олексій Мочанов: «Ідеальні стосунки - це коли з людиною є про що помовчати» (текст В. Мукана). «Підрядна частина», що функціює в ролі присудка, має умовно-часове значення, а засобом зв'язку слугує сполучник коли.

Експресивний синтаксис заголовкового дискурсу представлений приєднувальними та парцельованими конструкціями, які виокремлюють елементи з важливим - із погляду інформаційних завдань тексту - змістовим та оцінно-модальним навантаженням, напр.: Я вижила, а Гітлер і Гесс - ні. Це моя особиста перемога. Захотілося побачити кількох моїх дітей. Але адвокат відмовив (О. Снігур, В. Череп'юк); При розірванні шлюбу жінка отримує все майно. Тому розлучень -- мало (К. Кисіль). У неповних реченнях досягнуто експресивних ефектів за рахунок конденсації змісту - пропуску повторюваних членів речення, а в еліптичних реченнях - дієслівних компонентів, напр.: «З одного боку, нам потрібні «Макдональдзи», з іншого - пам 'ятники Леніну» (у рубриці «Розмова про все» бесіда з С. Жаданом; текст О. Павлової та А. Семиноженка); У нудистський ресторан - черга на кілька місяців уперед (О. Швед); Про потребу ясного погляду (Я. Грицак).

Мовно-естетичним засобом текстово-образної організації фігура семантико-синтаксичного паралелізму, в основі якої однаковості, що передбачає і внутрішню асоціативну подібність зовнішньої структури, що загалом спричинює зіставлення, яке й зумовлює стилістичне навантаження цієї фігури, напр.: Щасливий правитель дивиться. Щасливий народ позує (В. Карп'юк).

З огляду на переважання в тижневику «Україна» інформативних заголовків, зрідка використано стилістичні спецефекти, як-от: метафори (напр.: Україна -- корова, а Крим - її вим 'я (О. Павлова); «Олігархи зливатимуть схеми один одного. Так країна з часом очиститься» (інтерв'ю з О. Рибачуком; І. Івершень, О. Шумілій)), структурні протиставлення (напр.: «З одного боку, нам потрібні «Макдональдзи», а з іншого - пам 'ятники Леніну» (у рубриці «Розмова про все» О. Павлова, А. Семиноженко ведуть розмову із С. Жаданом)), трансформовані фразеологічні одиниці (напр.: Як полковник Милорадович відібрав завод у козака-підприємця (С. Цалик); Як на кордоні нові мита запровадили (С. Цалик)).

У стратегіях привернення й утримування уваги зростає вага графічних елементів, шрифтів, кольорів. Графічне оформлення заголовків має таку специфіку: написані вони більшим кеглем, зазвичай не вирізняються кольором від основного тексту, а підзаголовок від заголовка може відокремлюватися іншим кольором.

Висновки дослідження та перспективи подальших наукових розвідок

Отже, своєрідним елементом медіадискурсу є заголовок, який водночас можна вважати й самостійним дискурсом, оскільки він містить у сконцентрованому вияві інформацію, відтворену в медіатексті.

Функційно-структурні типи заголовків журналу «Країна» проаналізовано відповідно до їхніх класифікаційних ознак. Авторський погляд на події чи на елементи дискурсу героя втілено в цитатному заголовку, що має форму прямої або вільної прямої мови. Переважають інформаційні заголовки, а концептуальні, що дають позитивну, негативну та амбівалентну оцінку, характерні для аналітичних текстів. Основним принципом репрезентації сценарію є «номінативно-акціональний» з елементами атрибутивного й обставинного комплексу, рідше - «номінативний» та «акціональний». Прагматичні варіанти заголовків представлені декларативами, імперативами, інтерогативами. Тенденція до максимальної інформативності зумовила переважання більш розлогих конструкцій, що синтаксично відповідають різним типам речень, зокрема: простому неускладненому, простому ускладненому, складносурядному, складнопідрядному, безсполучниковому, поєднанню двох речень. У заголовковому дискурсі представлено дефінітивні структури, зокрема й спеціальні форми дефінування, у яких граматичним матеріалом передавання кваліфікативних відношень є перехідне утворенім з підрядним компонентом як поширювачем простого й предикативною частиною складного речення. Стилістично марковані синтаксичні засоби заголовка - парцельовані та приєднувальні конструкції, неповні, зокрема еліптичні, речення, семантико-синтаксичний паралелізм - слугують увиразненню елементів дискурсної моделі ситуації. Для створення образності залучено метафори, структурні протиставлення, трансформовані фразеологічні одиниці.

Виконаний аналіз заголовкового дискурсу підтвердив, що вдало дібрані заголовки тижневика «Країна» привертають увагу читача, є інформативно місткими й мають неповторний почерк. Перспективу подальших наукових пошуків убачаємо в дослідженні особливостей заголовкових комплексів.

Список використаної літератури

Павлюк Л. С. Текст і комунікація : Основи дискурсного аналізу / Л. С. Павлюк. - Львів : ПАЮ, 2009.-76 с.

Гальперин И. Р. Текст как объект лингвистического исследования / И. Р. Гальперин. - М. : Наука, 1981.- 140 с.

Кржижановский С. Д. Поэтика заглавий [Электронный ресурс] / С. Д. Кржижановский. - Режим доступа : http://www.philol.msu.ru/~tezaums/library.php7view.

Дуброва А. С. Структурно-стилистические особенности заголовков французской газеты : автореф. дисс. на соискание учёной степени канд. филол. наук: спец. 10.02.01 «Русский язык» /С. Дуброва. - Л., 1996. - 23 с.

Ронгинский В. М. Синтаксические модели заголовков и их использование в различных стилях речи : автореф. дисс. на соискание учёной степени канд. филол. наук : спец. 10.02.01 «Русский язык» /М. Ронгинский. - Симферополь, 1963. - 21 с.

Сафонов А. О. Актуализация газетного текста (К проблеме газетных заголовков) : автореф. дисс. на соискание учёной степени канд. филол. наук : спец. 10.01.10 «Журналистика» / А. О. Сафонов. -М., 1974.- 19 с.

Сибиренко-Ставрояни Е. В. Заголовок в киевских газетах второй половины XIX - начала XX века : содержание и функции : автореф. дисс. на соискание учёной степени канд. филол. наук : спец. 10.01.10 «Журналистика» /Е. В. Сибиренко-Ставрояни. -К., 1991. - 18 с.

Солодка Л. І. Лексико-семантичні особливості газетних заголовків : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. наук із соціальних комунікацій : спец. 27.00.04 «Теорія та історія журналістики» / Л. І. Солодка. -К., 2008. - 18 с.

Галич В. М. Олесь Гончар - журналіст, публіцист, редактор : еволюція творчої майстерності : монографія/В. М. Галич. -К. : Наук, думка, 2004. - 816 с.

Грицюк Л. Ф. До питання про лінгвістичний статус заголовка / Л. Ф. Грицюк // Мовознавство. - 1989.-№ 5.-С. 55-58.

Грицюк Л. Ф. Образно-семантичний підхід до класифікації заголовків / Л. Ф. Грицюк // Мовознавство. - 1992. -№ 2. - С. 51-56.

Євграфова А. О. Заголовок як актуалізатор текстової інформації / А. О. Євграфова // Стиль і текст. --№ 4. -С. 141-149.

Євграфова А. О. Заголовок як явище інтертекстуальності в журналістському контексті / А. О. Євграфова // Ученые записки Таврического нац. ун-та им. В. И. Вернадского. - Том 19 (58). - № 5. - Филология. - Симферополь, 2006. - С. 126-131.

Здоровега В. Й. Теорія і методика журналістської творчості / В. Й. Здоровега. - Львів : ПАЮ,- 268 с.

Ільченко В. І. «Актуалізатори» в газетному заголовку / В. І. Ільченко // Наукові записки. - К. : Інститут журналістики, 2002. - Т. 8. - С. 172-175.

Конторчук Г. К. Рубрика, заголовок, підзаголовок, лід як організуючі компоненти кореспонденції / Г. К. Конторчук // Журналістика. Преса, телебачення, радіо. - Вип. 13. - К. : Вища школа, 1982. -

123-141.

Шестакова Е. Про абсурдизацію як одну з тенденцій розвитку газетних заголовків у сучасній пресі / Елеонора Шестакова // Українська періодика : історія і сучасність / за ред. М. М. Романюка. - Львів, 2003.-С. 621-628.

Размещено на Allbest.ru