Дослідження рок-культури на прикладі жанру heavy-metal в друкованих ЗМІ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дослідження рок-культури на прикладі жанру heavy-metal в друкованих ЗМІ

Синьоокий О.В., Докашенко В.Г.

Запорізький національний університет

У статті висвітлено основні проблеми відображення рок-культури, а саме стилю «важкого року» в музичних іноземних виданнях. Проаналізовано перелік видань: «Sounds magazine», «Kerrang!», «Metal Hammer», «Soundi», «Rolling Stone», «New Musical Express» та «Melody Maker». В процесі дослідження було виявлено, що існують стилі рок-культури, які висвітлюються в музичних виданнях більше. Також в процесі аналізу було виявлено, що існують видання, які орієнтуються на один стиль музики. Музична складова в більшості стилів рок-культури, є лише однією з складових частин окремого культурного стилю.

Ключові слова: «Рок-музика», «Рок-журнілістика», культура, релігія, ЗМІ.

Синеокий О.В., Докашенко В.Г.

Запорожский национальный университет

ИСЛЕДЫВАНИЕ РОК-КУЛЬТУРЫ, НА ПРИМЕРЕ ЖАНРА HEAVY-METAL В ПЕЧАТНЫХ СМИ

Аннотация

В статье рассмотрены основные проблемы отображения рок-культуры, а именно стиля «hard-rock» в музыкальных иностранных изданиях. Проанализировано перечень изданий: «Sounds magazine», «Kerrang!», «Metal Hammer», «Soundi», «Rolling Stone», «New Musical Express» и «Melody Maker». В процессе исследования было выявлено, что существуют стили рок-культуры которые, освещаются в музыкальных изданиях больше. Также в процессе анализа было выявлено, что существуют издания, которые ориентируются на один стиль музыки. Музыкальная составляющая в большинстве стилей рок-культуры, является лишь одной из составных частей отдельного культурного стиля.

Ключевые слова: Рок-музыка, «Рок-журнилистика», культура, религия, СМИ.

Sineokij O.V., Dokashenko V.G.

Zaporizhzhya National University

STUDY OF ROCK CULTURE, FOR EXAMPLE HEAVY-METAL GENRES IN PRINT MEDIA

Summary

In the article the basic problems of rock culture are reflected, namely the style «hard rock» in foreign musical publications. The following list of publications was analyzed: «Sounds magazine», «Kerrang!», «Metal Hammer», «Soundi», «Rolling Stone», «New Musical Express» and «Melody Maker». The study found that in musical magazines some rock culture styles are highlighted more than others. Also, the analysis found that there are some publications, which focus on one style of music. The musical component of most styles of rock culture is only one of the components of a particular cultural style.

Keywords: «Rock music», «Rock journalism», culture, religion and the media.

Вступ

В сучасному світі heavy-metal є фундаментом для рок-музики, на відміну від punk rock, в якому головним був текст пісні, жанр heavy-metal акцентує увагу на музичній складовій пісні. В той же час, heavy metal стає викликом устрою суспільства, піднімаючи теми релігії. Культурна течія heavy metal -- це поєднання зміненого звучання музичних інструментів і текстів на релігійну тематику та соціальну тематику. В журналістиці жанр heavy metal відображається по-різному: починаючи з позитивного жанру, який навчає молодь володіти музичними інструментами, і закінчуючи критичними матеріалами, в яких акцентується увага на тому, що в текстах пісень виконавці спонукають аудиторію до вандалізму та суїциду. Поява спеціалізованих видань, які орієнтуються саме на музичному та культурному жанрі heavy metal дає змогу розвиватися культурній течії, відокремлюючи і створюючи окремі стилі.

Постановка проблеми

Наукова проблема даної теми полягає в тому, що рок-культура, як окремий жанр культури, в науковому світі не роздивляється. Масові видання вносять рок-культуру до розважальної теми. Розвиток спеціалізованих рок-видань відбувається повільно, бо комерційна складова для випуску друкованого ЗМІ є першочерговою, натомість аудиторія в рок-виданнях потребує більше аналітики і професійності журналістів, що більш матеріально затратно. На відміну від загальної музичної журналістики.

Аналіз досліджень цієї проблеми. Дослідженням по темі розвитку heavy metal в друкованих засобах масових видань проводили: Владимирський М. в статті «METALLICA: Магнитна аномалія»; Martin Popoff в книзі «25 Years of Recorded Hard Rock & Heavy Meta»; Громаков А.І. в статті «Рок-музика як кейс музичної соціалізації»; Грэм Л. в статті «Старий рок и новий треш»; Кнабе Г.С. в статті «Рок-музика і рок-середа як форми контркультуры».

Виокремлення нерозв'язаних раніше частин загальної проблеми. Вчені, які досліджували тему відображення жанрів рок-музики в ЗМІ не виділяли окремий жанр heavy metal як предмет для дослідження. Вони вивчали heavy metal в концепції загальної рок-музики, не виділяючи окремий жанр та стиль, як індивідуальний розділ рок-культури.

Мета і завдання. Мета наукового дослідження: -- проаналізувати розвиток окремого жанру рок-музики в ЗМІ;

— виявити особливості розвитку в країнах створення та країнах популяризації жанру;

— проаналізувати висвітлення особливостей кожного стилю рок-культури;

— порівняти та дослідити історію створення і розвитку окремого стилю на прикладі рок-видань

Виклад основного матеріалу

Сучасна рок-культура засновується на двох основних жанрах рок-музики: heavy metal і punk rock. Обидва жанри були створені на базі першого жанру рок- музики під назвою hard rock. Музичний жанр hard rock не мав окремих культурних ознак і відрізнявся від музики шестидесятих років двадцятого століття лише звучанням. В музичному плані hard rock був поєднанням блюзу і рок-н- ролу та гри на електрогітари з «перевантаженням». Зовнішній вигляд музикантів, які грали hard-rock, був ідентичним з виконавцями рок-н- ролу чи блюзу. Перші гурти, які грали в жанрі hard rock були: «Deep Purple», «Led Zeppelin» та «The Rolling Stone». Музичні видання, такі як «New Musical Express» чи «Melody Maker» брали інтерв'ю у рок-виконавців. Нерідко музиканти, що грали музику жанру hard rock, прикрашали обкладинки видань. Ситуація змінилася, коли серед молоді набрав популярності гурт «Black Sabbath» з британського міста Бірмінгем. Стиль виконавців з кожним виступом ставав більш темним та жахливим, в музичному плані гурт поєднував hard rock з класичною музикою Середньовіччя. Гітарист і композитор гурту «Black Sabbath» Тоні Айоммі був прихильником творчості німецького композитора Ріхарда Вільгельма Вагнера, що творив композиції з використанням понижених октав та тонів. Тоні Айоммі поєднав прийоми гри на гітарі, hard rock і занижений тон основної тональності, тим самим відкривши новий стиль в рок-музиці, heavy metal в якому грали «Black Sabbath». Журналісти видання «Melody Maker» в 1967 році описали гурт «Black Sabbath» так: «Рок-музика перестала асоціюватися з розвагами та філософією, гурт з Бірмінгема «Black Sabbath» відкрив темну частину рок- музики, зовнішній вигляд музикантів, атмосфера на концертах -- це все, що назавжди змінило рок- музику». Відкриття нового музичного жанру та покладання основ культури heavy metal до появи такого стилю як punk rock швидко розвивалися. На початку сімдесятих років двадцятого століття інтерес музичних видань до heavy metal і гурту «Black Sabbath» пройшов, натомість широкого успіху в аудиторії та ЗМІ Сполучених Штатів Америки англійський жанр heavy metal не мав. Видання «Rolling Stone» надрукував рецензію на перший гастрольний тур гурту «Black Sabbath» в США, акцентуючи увагу саме на критичній стороні: «Гурт «Black Sabbath» не є колективом, який має великий музичний фах, чи щось те, чого не мають більшість гуртів, які намагаються грати heavy metal. Їх час скоро закінчиться, бо окрім фанатів, які полюбляють таку атмосферу, музичному колективу потрібно розвиватися, що гурт не дуже хоче робити». Автор даної рецензії -- музичний критик Лестер Бенкс.

Гурт «Black Sabbath» розвивався та намагався створювати нові композиції, тим самим розвиваючи стиль heavy metal. Натомість увага аудиторії була більше прикута до такого стилю рок-культури як punk rock, музичні видання більше акцентували увагу на творчості гуртів, які грають класичний hard rock. В той же час музичні ЗМІ почали публікувати матеріали про представників нового стилю рок-музики, який отримав назву glam rock.

Основною складовою цього стилю була релігійна тематика, але поряд з нею темою пісень виступали алкоголь, розваги та інші близькі для слухачів теми.

Такі гурти як: «Kiss», «Alice Cooper», «Twisted Sister» та ін. були фактично штучно зроблені музичними менеджерами, щоб зробити комерційно успішною рок-сцену, але в той же час прибрати з рок-музики всі конфліктні теми, які в той час піднімалися в панк-року.

Музиканти glam rock були бажаними гостями в редакціях музичних видань. Головною особливістю стилю стало поєднання жанру hard rock з театром, тому описувати виступи таких гуртів було цікаво. Наприклад, шоу, які створював на сцені Еліс Купер надовго запам'ятовувалися глядачам. В той самий час, музична складова була досить цікавою з причини використання повної палітри прийомів, що використовувалися hard rock гуртами. Обкладинки більшості популярних музичних видань ілюструвалися фотографіями Еліса Купера чи гурту «Kiss».

Ідея створення стилю glam rock швидко знайшла своїх прихильників. На перший погляд музика була важкою, але зовсім не агресивною.

В той самий час, популярність glam rock знижувала рівень професійної майстерності у журналістів: більшість гуртів цього жанру були дуже схожі між собою, тому, для того щоб робити цікаві матеріали, потрібно було задавати провока- тивні питання, які часто не стосувалися творчості музикантів.

Культура glam rock несла в собі культуру людини без гендерних особливостей. Музиканти пропагували життя, яке не має кордонів в розвагах. Більшість музикантів в glam rock гуртах були чоловіки, але виглядали як жінки. Сам фактор подібності чоловіків до жінок викликав критику у релігійних організацій. На відміну від жанру heavy metal, glam rock був комерційно успішним, особливо в США, тому всі наклепи громадських та релігійних організацій не мали результату. Стиль був достатньо популярним, практично всі музичні видання країни писали про «Kiss», «Alice Cooper», «Twisted Sister». Прихильників в Великобританії glam rock мав небагато: єдине видання, яке публікувало матеріали про представників жанру, був «Melody Maker».

Жанр heavy metal отримав розвиток на початку вісімдесятих років двадцятого сторіччя, коли гурт «Iron Maiden» випускав свій перший альбом під назвою «Iron Maiden». Гурт став одним з перших колективів, що вдало поєднував в собі мелодійність heavy metal, створеного «Black Sabbath», і агресивність та насиченість punk rock. Гурти «Iron Maiden», «Judas Priest«та »Motбrhead«розвивали музичні здобутки «Black Sabbath», в той самий час вносячи в класичний heavy metal ознаки культурної складової: темна одежа, протиставляння релігії, ідоли чи предмети, які обов'язковими атрибутами на виступах. Наприклад гурт «Iron Maiden» використовував «ляльку-зомбі», яка мала ім'я Едді і була присутня в концертній програмі кожного виступу гурту і надрукована на кожній обкладинці музичного альбому.

У виданні «Sounds» творчість нових гуртів, які грали heavy metal назвали стилем «Нової хвилі британського heavy metal».

Завдяки журналу «Sounds» був створений журнал «Kerrang!», який спочатку виходив як додаток до основного журналу. У числі відомих музичних фахівців, що співпрацювали з «Sounds», були: Гаррі Бушелл, Джон Піл, Джефф Бартон, Томмі Удо, Керолайн Кун, Джон Робб, Джон Се- відж, Стів Ламак, Кейт Кемерон.

Аналізуючи розвиток жанру heavy metal, можна зробити висновок, що стиль почав формуватися у 1967 році разом з виходом першого альбому гурту «Black Sabbath». Повністю сформувався лише з в 1978 році, коли вийшов перший альбом гурту «Iron Maiden». Отже, більше десяти років формувалася музична і культурна складова окремого стилю рок-музики. Видання, які були створені в роки появи гуртів так званої «Нової хвилі британського heavy metal», стали фундаментом для майбутньої професійної рок-журналістики. Жанр heavy metal безпосередньо став основою для появи нових стилів рок-культури. Журнали, які орієнтувалися на цей жанр, починають розвивати нові стилі рок- культури, такі як: power metal, symphonic metal, thrash metal, death metal, black metal.

Великобританія стала центром розвитку «Нової хвилі британського heavy metal». В той же час, в Німеччині, на основі досвіду британських рок-музикантів, відкривається стиль power metal. Першим виданням, яке почало публікувати про нові гурти, що грають стиль power metal, було «Metal Hammer».

Видання «Metal Hammer», засноване в 1984 році, орієнтувалося спочатку на німецьку рок-сцену, а згодом почало випускатися і в інших країнах, акцентуючи увагу на місцевих рок- сценах. Видання змінює концепцію підходу до висвітлення рок-музики: журналісти проводили розслідування, в яких намагалися дізнатись більше про основні причини написання текстів. Причиною такого підходу були тексти для пісень жанру, які складалися на основі середньовічних легенд та історій. Представники видання намагалися проводити паралелі між тим, про що співається в піснях і тим, на основі чого були написані композиції. Аналіз та цікаві інтерв'ю з музикантами розвивали рок-журналістику, фактично відкриваючи не лише музичну складову, а також і літературну сторону рок-музики.

Розвиток рок-культури в Європі мав регіональних характер: в кожній окремій частині континенту надавили власних особливостей стилю рок-музики, в той же час створювалися нові стилі. Наприклад, стиль power metal в скандинавських країнах став основою для створення іншого стилю -- symphonic metal.

В 1989 році засновується фінське музичне видання під назвою «Soundi». На той момент в маленькій Фінляндії, що мала в собі всього п'ять мільйонів мешканців, нараховувалося більше сотні гуртів, які адаптували heavy metal до «скандинавського характеру». Видання описує діяльність музичних колективів, які переважно гастролюють по країнам Скандинавії (тобто Фінляндія, Швеція, Норвегія, Нідерланди, Данія), а також намагається публікувати новини про рок- музику з інших країн. Power metal мав високу технічну кваліфікації володіння інструментами музикантами, і при цьому достатньо позитивні, як для року, тексти пісень. Symphonic metal ві- брав у себе більш темні кольори, акцентувавши увагу на трагічності скандинавських міфів. Видання «Soundi» зарекомендувало себе, як журнал, орієнтований саме на symphonic metal, без популярної музики. Тому, у момент свого заснування, переважну кількість обкладинок прикрашали фото гуртів, які грають в цьому стилі. Мова виконання була фінська чи шведська. Хоча в Фінляндії і Швеції більшість населення володіло англійською мовою, але видання підтримували ідею популяризації рідної мови країн.

До середини дев'яностих років двадцятого сторіччя, видання «Soundi» намагалося писати про гурти symphonic metal, практично ігноруючи нові, більш брутальні, течії рок-музики. Цим вони фактично зберігали чистоту стилю. За допомогою видання «Soundi», фінські та шведські гурти швидко набирали популярність в рідних країнах і не мали потреби записувати пісні англійською мовою, щоб збирати іншомовну аудиторію на концертах.

Особливістю виконання пісень в гуртах, які грають symphonic metal, є те, що вокалістом найчастіше являється жінка з широким діапазоном голосу. Іноді буває так, що в якості другого вокаліста виступає чоловік. Symphonic metal --один з перших стилів рок-музики, який спростовує міф про те, що жінкам в рок-музиці не має місця. Наприклад, в культурному плані скандинавський стиль heavy metal виставляє жінку як особистість, яка поєдную в собі дві течії: берегиню сімейного вогнища і його захисницю. Не останню роль в формуванні такого образу відіграли редактори видання «Soundi», що, при підготовці обкладинки, спеціально акцентували увагу на гуртах з жіночим вокалом.

Поки в Німеччині з'явився power metal, а в скандинавських країнах створений і набирав популярності symphonic metal, в США гурти з Лос- Анджелесу починають грати найбрутальніший з масових стилів heavy metal, який отримав назву thrash metal.

Thrash metal -- екстремальний піджанр важкого металу, характерний швидким темпом та загальною атмосферою агресії, який виник в першій половині 1980-х. У композиціях, як правило, застосовуються швидкі ударні ритми та гітарні рифи низької частоти. Тексти пісень переважно несуть у собі тематику соціальних антагонізмів чи окультизму.

Видання, які зробили акцент на популяризації thrash metal -- «Kerrang!» та «Metal Hammer». Стиль виник у США, але для європейських рок- журналістів стиль став наче ковтком повітря. Містичність, яку несли в собі «Нова хвиля британського heavy metal» та power metal, звичайно, мали свої чари, але люди живуть в реальному світі, де окрім краси і чар є повсякденність.

Журналісти видання «Kerrang!» зробили акцент на матеріалах саме про thrash metal. «Metal Hammer» теж публікував огляди виступів гуртів даного підстилю, своїми матеріалами надихнувши на створення такі німецькі гурти, як: «Sodom», «Kreator» і «Destruction», що разом утворили трійку німецьких thrash metal команд. Позитивне ставлення до нового американського стилю було досить довгим, концепція поєднання важкої музики та панк-тематику подобалась європейській аудиторії та журналістам. Тематика «боротьби зі своїм внутрішнім демоном» давала велику основу для творчості, критика політичної ситуації та соціальні становища теж мала успіх в рок-виданнях Європи.

Американські видання ігнорували thrash metal групи, так само як і punk rock гурти. Винятком був лише гурт «Metallica», який не приділяв увагу соціальній тематиці, проте акцентував увагу на ставлення людини до себе. В зовнішньому вигляді виконавці стилю спочатку походили на представників «Нової хвилі британського heavy metal», але згодом змінили його на більш простий, фактично схожий з виглядом класичних punk rock виконавців.

Punk rock став однією з складових частин, які формували стиль thrash metal. Американські журналісти, свідомо ігнорували представників thrash metal сцени, роблячи виняток лише для одного гурту «Metallica». Всі інші гурт були невідомі музичним виданням США. Тому такі гурти як «Slayer» і «Anthrax» були вимушені грати в клубах, які користувалися попитом у прихильників панк-року.

Thrash metal став останнім стилем рок- музики, який висвітлювався в великих виданнях. Творчість гуртів цього підстилю надихала молодих виконавців на створення більш агресивної музики: під впливом thrash metal гурту «Slayer» в США був створений такий стиль як death metal. В Норвегії в процесі поєднання thrash metal і фолку створено black metal.

Нові стилі рок-культури практично не розглядалися в масових виданнях, творчість рок- гуртів, які грають death metal та black-metal висвітлювалася в спеціалізованих фензінах.

Висновки та перспективи

жанр heavy metal журналістика

Проаналізувавши розвиток рок-культури на прикладі окремого жанру heavy metal, можна зробити висновок, що рок-культура є не лише музичною складовою, але також і ідеологічною. Дослідження висвітлення окремих стилів heavy metal дають змогу зрозуміти, що найбільш популярним серед аудиторії стає той стиль, в якому поєднуються всі складові рок-культурної течії: музика, зовнішній вигляд і ідеологія. Гурт «Black Sabbath» став джерелом для розвитку жанру heavy metal в кінці шестидесятих років двадцятого сторіччя, представники стилю «Нової хвилі британського heavy т^аІ».закінчили формування жанру. П'ятнадцять років знадобилося жанру, щоб перейти від жанру рок-музики до жанру рок-культури. Натомість, окремі стилі рок- культури формувалися набагато швидше -- приблизно за п'ять років. Представники класичного heavy metal дуже довго уникали теми ідеології в творчості, намагаючись бути цікавими аудиторії, але в той же час не порушувати правила устрою країн та релігії. Розвивати лише музичну складову для формування рок-культури недостатньо. Гурти, які намагалися поєднувати лише музичну складову з зовнішнім виглядом, але в той же час уникали ідеологічну складову культури, були цікаві аудиторії недовгий проміжок часу.

Спеціалізовані рок-видання приділяли увагу більше гуртам, які мали всі ознаки культурного стилю, в якому виконували свої пісні. З іншої сторони, death metal та black metal спонукали своїх прихильників більше поглиблюватися в релігійну тематику, тому не могли бути представлені в масових рок-виданнях в повній мірі.

Складність рок-культури в тому, що вона постійно перебуває на грані: гурти повинні вірити в те про, що співають, але в той же час розуміти, що вони спонукають своїми піснями до дій аудиторію. Проаналізувавши творчість гуртів та матеріали, які друкують про окремі стилі та представників рок-культурних течій, можна зробити висновки, що перспективи розвиту жанру heavy metal полягають у поверненні до класичного звучання, але з поєднанням нових технічних можливостей.

Альтернативна рок-сцена, яка прийшла на заміну класичним стилям heavy metal, дуже довго поєднувала різні жанри музичної культури, в той же час прихильників класичних стилів ставало більше. Аудиторія спеціалізованих не великих журналів, які орієнтувалися на класичні стилі рок-культури, зростає. Відбувається концепція перспективи до розвитку і повернення до першоджерел класичних стилів в великих рок-виданнях існують, тому можна зробити припущення, що в ЗМІ будуть публікуватися матеріали про нові гурти, які грають класичні стилі рок-музики, аналітичні матеріали в яких будуть порівнюватися гурти-засновники і молоді виконавці. Рок культура розвивається, так само, як розвивається майстерність володіння музичними інструментами -- перша гітара була створена в часи Середньовіччя, але з кожним новим поколінням музикантів створюються нові прийми гри на інструменті.

Список літератури

1. Калашникова Ю. Михал Йелонек (Jelonek): Пострадал за металлическую правду / Ю. Калашникова // InRock. 2014. № 2. - С. 10-11.

2. Патрашов Р. HELLOWEEN, GAMMA RAY: Пауэр-металлический рай / Р. Патрашов / / InRock. 2008. № 5. - С. 22.

3. Путешествие Металлиста // Metal - A Headbanger's Journey [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.imdb.com/title/tt0478209/.

4. Райт Дж. Роб Хэлфорд (JUDAS PRIEST): Металлопрокат / Дж. Райт // InRock. 2010. № 5. - С. 42-43.

5. Хард-рок, хэви-метал, прогрессив... Chronicles // InRock. 2009. № 6. - С. 5.

6. Popoff M. Riff Kills Man! 25 Years of Recorded Hard Rock & Heavy Metal / Martin Popoff. Publisher: Power Chord Press; 1st edition (1993). - 429 p.

7. Владимирский М. METALLICA: Магнитная аномалия / М. Владимирский // InRock. 2008. № 5. - С. 43.

8. Gardner Steve (1996) 100 Best Punk LP's // Hiljaiset Levyt [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.hiljaisetlevyt.com/punknet/top100lp.htm

9. Сандлер И. Гиганты шоу-бизнеса: [Jazz, Blues, Rock, Soul, Pop, Punk] / И. Сандлер, В. Кучеренко [в 2-х т.]. - М.: Изд-во «Сандлер», 2014. Том I, 440 с.; Том II, 416 c.

10. Макнил Л. Прошу, убей меня! [Подлинная история панк-рока в рассказах участников] / Легс Макнил, Джиллиан Маккейн; [пер. с англ. А. Скобин, М. Долгов]. М.: Альпина нон-фикшн, 2012. - 464 с.

11. Спирин Д. Тупой панк-рок для интеллектуалов: Бунтари на руинах СССР! / Д. Спирин. - М.: АСТ: Кладезь, 2014. - 352 с.

Размещено на Allbest.ru