Комунікативні можливості громадських медіа

Размещено на http://www.allbest.ru/

Комунікативні можливості громадських медіа

Антоніна Митко

Анотація

У статті розглянуто появу Інтернету як джерела масової комунікації, що викликала розгляд питання громадських медіа і як академічного дослідження, і як популярного. З'ясовано роль громадських медіа для побудови інформаційної держави. Охарактеризовано такі види громадських медіа, як меш-аш, ігідкасти, Wiki- технології, які більше застосовують у процесах інформатизації, а також соціальні мережі, блоги та мікроблоги, що трактують майданчик для інформаційних інтеракцій. Використано основні загальновідомі групи методів: філософські методи наукового пізнання, загальнонаукові та спеціальні методи й підходи. Зокрема, застосовано аналіз, синтез, дедуктивний метод, міждисциплінарний, концептуальний підхід. Комплексний підхід дав змогу виявити тенденції й закономірності інформаційної демократії, передбачити наслідки та можливий розвиток політичних подій з урахуванням особливостей інформаційної демократії.

Ключові слова: інформація, комунікації, соціальні мережі, громадські медіа, інформаційна держава. комунікація громадський медіа

Постановка наукової проблеми та її значення. Інформаційна держава як інструмент покликана служити інтересам суспільства, людей із впровадженням в органи державної влади інформаційних і телекомунікаційних технологій, отримує нові можливості для інформування своїх громадян, урахування їхньої думки з ключових питань, підвищення ефективності своєї діяльності. В інформаційній державі державні органи використовують ПСТ для реструктуризації, підвищення ефективності роботи, відкритої інформаційної взаємодії з громадськістю, що привело до такого виду управління, як публічне. Із розвитком глобальної мережі Internet в 90-ті рр. XX ст. усе більше користувачів охопили її "павутиння" і так чи інакше залучають до специфічної взаємодії як між людиною та Інтернетом, так і між самими людьми, у відносинах яких мережа починає відігравати не лише роль посередника, а й стає невід'ємним складником, що робить можливим сам факт спілкування й визначальним його стиль.

Аналіз досліджень цієї проблеми. Сутність й особливості концепцій щодо демократизації суспільного життя в процесі формування інформаційного суспільства досліджено, зокрема в публікаціях Й. Масуди ("демократія участі"); Е. Тоффлера ("напівпряма демократія"); М. Кастельса ("криза представницької демократії" й становлення "інформаціональної демократії") та ін. Досягнення демократичного управління в галузі інформаційних технологій здійснили автори "Govemance.com: демократія в століття інформації" Д. Най і Е. Камарк. Класичне розуміння політичної комунікації розкрито в працях таких закордонних фахівців, як Г. Алмонд, К. Дойч, П. Лазерсфельд, Г. Лассуел, У. Ліпман, Ю. Маклуен й ін. Для використання громадських медіа нерозв'язаними залишилися проблеми цифрового відставання, цифрових прірв та розриву між розвиненими країнами й тими, що розвиваються. Ці питання породжені проблемами економічного розриву, різниці в застосуванні електронного потенціалу держави. їх аналізували закордонні фахівці (Я. Нільсен, І. Пене-Лопес) та вітчизняні (Є. Архипова, Г. Вайнштейн, Є. Вартанова й О. Смирнова, К. Герман, Л. Городенко, М. Згуровський, В. Іноземцев, I. Педак, Н. Піпченко, О. Соснін та ін.).

Формулювання мети та завдань статті. Ураховуючи важливість, актуальність і перспективність теми дослідження, ставимо за мету вивчити та проаналізувати комунікативні можливості громадських медіа.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження.

Системоутворювальним чинником трансформації людської цивілізації на постіндустріальному етапі її розвитку є формування на основі використання новітніх інформаційно-комунікаційних технологій відкритого інформаційного середовища з інфраструктурою мережевого типу. Основне завдання політичної системи та інфраструктури інформаційного середовища - забезпечити свободу й доступність масового обміну інформацією та масових комунікацій. Транспортна основа мережевої інфраструктури - національні телекомуніїсаційні мережі, які, поєднуючи між собою різноманітну безліч депозитаріїв, джерел і споживачів інформації, утворюють інфокомунікаційні системи та мережі різного функціонального призначення, які в сукупності й складають національні сегменти глобальної мережі. Упровадження в усі сфери людської діяльності сучасних технологій створення, накопичення та розповсюдження інформації, засобів обчислювальної техніки й телекомунікації!, створення принципово нових і цифровізація традиційних інфокомунікаційних систем та мереж обумовлює якісні зміїш й постійне розширення обсягів циркулюючої в таких системах та мережах інформації, яка стане ключовим ресурсом для економічного, соціального й політичного розвитку суспільства та держави [1].

У телекомунікаційному середовищі світової павутини починають діяти особливі правила поведінки, етичні принципи, форми спілкування й т. ін., відмінні від тих, що наповнюють наше реальне життя. Позитивні зміни простежено на таких фактах, як поширення Інтернету. Станом на 2015 р. найбільше Інтернет-юзерів виявлено в Ісландії (96 % населення), Норвегії (95 %), Швеції (94 %), Данії (93 %) та Нідерландах (93 %). Найменше Інтернет поширений у М'янмі, де доступ до нього має лише 1,1 % населення, Східному Тиморі (0,9 %) й Еритреї (0,8 %). Такі цифри наведено у звіті "Стан широкосмугового зв'язку 2013", який підготували ЮНЕСКО та Міжнародний союз електрозв'язку (MCE), передають УНН. Україна за показниками поширення Інтернету відстає від Польщі (46 місце), де цей показник становить 65 %, і Росії (69 місце), де більше половини (53 %) населення має доступ до Інтернету. Грузія посіла в цьому рейтингу 81 місце з рівнем поширення Інтернету 45,5 % [2].

Водночас проблема забезпечення доступом до мережі Інтернет окремих категорій громадян з особливо вразливих верств населення актуальна для державної інформаційної політики, спрямованої на подолання внутрішнього цифрового розриву, повинна бути предметом особливої уваги й може бути розв'язаною різними способами, уключаючи використання механізмів створення спеціалізованих фондів.

Крім того, за прогнозами фахівців, до 2017 р. у світі нараховуватиметься близько 3,6 млрд Інтернет-користувачів, або 48 % прогнозованого населення земної кулі (7,6 млрд осіб). Збільшиться й швидкість передачі даних у фіксованих широкосмугових мережах: із 2012 р. до 2017 р. вона зросте більш ніж у три з половиною рази - з 11,3 Мбіт/с до 39 Мбіт/с. Користувачі мереж до цього часу генеруватимуть 6 млн років відеоконтенту на місяць або більше двох років відеоконтенту в секунду. У регіональному розрізі найбільший обсяг ІР-^афіку генеруватиме Азіатсько-Тихоокеанський регіон, утримуючи першість, уперше завойовану в минулому році. На національному рівні найвищі темпи зростання IP-трафіку за розглянутий період покаже Індія, де середньорічний приріст складе 44 %. На другому місці буде Індонезія (42 % на рік), а на третьому - ПАР (31 % на рік) [3].

Відносна дешевизна поширення інформації є, імовірно, однією з найбільш популярних рис Інтернету. "Горизонтальну" структуру, у якій кожен водночас і виробник, і споживач інформації та будь-який учасник може зв'язуватися з іншим, розглядають як протилежність традиційній "вертикальній" структурі ЗМІ. Така різноманітність джерел, як передбачено, діятиме проти "однобокості" й "ідеологічної обробки" великих новинних корпорацій (які здебільшого контролюються великим капіталом і проводять його політику) та урядових джерел. Також уважаємо, що це надасть однакові можливості окремим людям і невеликим групам для розповсюдження їхніх ідей, можливостей, незалежних від розміру групи або її фінансових важелів. Проте теорія в цьому випадку не в усьому збігається з реальним життям. Потрібно мати на увазі, що в той час, як передача інформації все більше спрощується й здешевлюється, вартість отримання самої інформації залишається високою. Тому малі незалежні джерела не можуть змагатися з великими корпораціями щодо якості інформації. Крім того, недостатньо створити веб-сайт; найскладніше - зробити його відомим [4].

Комунікативний аспект регуляції владної діяльності в системі суспільних відносин належить до найскладніших питань. Влада в процесі функціонування налаштовується на ефективну співпрацю із суспільством, яке бачить своїми партнерами сильні, раціональні та ефективні інститути політичної влади. У діяльності людей надзвичайно важливі, як підкреслює В. Денисенко, комунікативні інтеракції - взаємодії, що ведуть не стільки до пошуку потрібних засобів для досягнення визначеної мети, скільки спрямовані на порозуміння між чинними суб'єктами. У цій ситуації партнера з комунікації розглядають не як засіб досягнення мети, а як рівноправного суб'єкта, взаємодіючи з котрим, перевіряють і рефлектують доцільність засобів та мети своєї дії, уступаючи з ним у комунікацію [5, с. 67].

Загальне визначення інформаційних інтеракцій як комунікативного процесу "взаємодії двох та більше суб'єктів, метою й основним змістом якої є зміна наявної інформації хоча б в одного з них" [6], що відбувається завдяки обміну інформацією, має як симетричний, так і асиметричний характер, але так чи інакше головна ознака цього процесу - наявність форм зворотного зв'язку (у вигляді виборів, очікуваної поведінки, потреб, запитів й ін.).

Різноманітними є форми участі у виробництві контенту. Це не лише традиційні листи та дзвінки. Тепер це й участь аудиторії в різноманітних форумах, конференціях, що проводяться на сайтах, у ЗМІ; публікація оригінальних матеріалів, вибір кращого матеріалу дня й ін. різні форми інформаційної активності (традиційні та нові). На сьогодні, із погляду нашого дослідження, найбільше значення має активність аудиторії на таких інтерактивних платформах, як [7, с. 154--164]: персональні блоги; блоги журналістів (незалежні від ЗМІ); блоги, форуми, можливості коментування на сайтах он-лайнових ЗМІ; локальні інформаційні користувальницькі портали; блоги політичних організацій та окремих політиків.

Громадські медіа завжди пов'язані з громадськими комунікаціями та можуть мати різні форми, стосуватися різних груп людей і бути пов'язаними з великою кількістю різних напрямів. Водночас громадські медіа - засіб для створення дискусії та залучення звичайних громадян, котрі об'єднані певними цілями. Головна риса громадських медіа полягає в тому, що вони не залежать від комерційних тенденцій і популярних тем для обговорення. Це дає змогу створювати різні моделі громадських медіа, які можуть пропонувати відкриту редакційну політику або більше сфокусовану на залучення громадян.

Ключовими елементами, що належать до громадських медіа, є такі:

1. Блогосфера (анг. blog від web log - мережевий журнал або щоденник подій). Переважно відкриті для всіх користувачів мережеві (Інтернет) журнали, що ведуться за принципом описування власного повсякденного досвіду й певних роздумів щодо цього. Характерні приклади майданчиків, де розміщені мережеві журнали: "Blogspot", "Blogger", "MySpace" та ін.

2. Мікроблоги. Багато в чому схожі на традиційні блоги, проте основна відмінність - можливість використовувати лише малу кількість символів. (Це обумовлює їх більш тісну інтеграцію із сучасним мобільним зв'язком, оскільки 140 символів у повідомленні практично ідентичне кількості символів у CMC-повідомленні). Названі системи зазвичай використовують із метою попереднього інформування з окремих питань. Характерним прикладом є "Twitter".

3. Підкасти. Це аудіо- (рідше - відео) записи, що створюють із метою пояснення позиції автора з певного питання чи просвітницькими цілями. У подібному форматі готують лекції, подають коментарі фахівців тощо, вони є складовою частиною новинних повідомлень у західних Інтернет- виданнях, де, крім власне тексту, подано посилання на відповідний підкаст, наприклад: "RussianPodcasting", "Podomatic", "Talkshoe".

4. Wiki-технології. Спільне інформаційне середовище для взаємодії між різними особами з метою створення цілісних інформаційних продуктів, що містять більш-менш виважені та перевірені дані, які підтверджуються відповідними посиланнями на першоджерела. Можуть ставати джерелами дезінформації користувачів. До них відносимо такі сервіси: "Wikipedia", "Intellipedia".

5. Меш-ап (англ. Mash-Up). Сервіси, що повністю або частково використовують джерела інформації інших сервісів, надаючи користувачу нову функціональність для роботи. У результаті такий сервіс може стати новим джерелом інформації для інших сервісів. Таким чином формується мережа залежних сервісів, інтегрованих один з одним. Для вітчизняної політичної системи актуальні американські приклади реалізації подібної ідеї - "Recovery.gov" та "Data.gov".

6. Соціальні мережі (англ, social network). На сучасному етапі розвитку - комплексні рішення, що поєднують більшість із зазначених елементів громадських медіа. Будуючись за принципом системи персональних блогів, вони надають широкі можливості для суспільних взаємодій, більш інтенсивного обміну інформацією та створення нового контенту, зокрема "Facebook", "MySpace", "Вконтакте" [8].

Меш-ши, підкасти, Wiki-теології більше відповідають інформатизації, аніж інформаційним інтеракціям, тому розглянемо детально соціальні мережі, блоги й мікроблоги. Громадяни для реалізації своїх прав і виконання деяких обов'язків активно використовують такий інструмент громадських медіа, як блог. На сьогодні блоги ведуть усі активні Інтернет-користувачі. Вони становлять новий засіб комунікації (у тому числі політичної). Блог - це веб-сайт, основний вміст якого - регулярне додавання записів, зображень або мультимедіа. Відмінності блогу від традиційного щоденника обумовлені середовищем: блоги зазвичай публічні й передбачають сторонніх читачів, які можуть вступати в публічну полеміку з автором (у відгуках до блог-запису або у своїх блогах) [9].

Станом на 2015 р. в Інтернеті працювали 861 379 152 сайти й персональних блогів. Такі дані наводить веб-монітортгова компанія "Netcraft". Загальна кількість сайтів, що ввійшли в структуру глобального Інтернету, значно збільшилася: ще на початку 2013 р. кількість URL становила близько 630 млн, тоді як у 2014 р. вона перевищує 861 млн (+37 %). Щоправда, у 2011 р. приріст був ще більш вражаючим - майже 50 %. У другій половині 2013 р. одночасно з викриттями Е. Сноудена у мережі простежено пік зростання популярності технології шифрування трафіку SSL - із мільйона найбільш відвідуваних у мережі ресурсів 48 % підтримують роботу з SSL, а 22 % перемикають на неї увагу користувачів за замовчуванням [10].

Професор Гарвардської школи права Л. Лессіг так описав сутність блогів і діяльність блогерів: "Є такі, хто використовує їх для того, щоб просто розповідати про своє приватне життя. Але багато людей зайняті тим, що читають публічні лекції, обговорюють питання суспільної важливості, критикують інших за помилкові погляди, критикують політиків за прийняті рішення, пропонують рішення очевидних для всіх проблем. Блоги створюють відчуття віртуального особливого віче, де ми необов'язково сподіваємося зібратися всі відразу, де розмови можуть бути й незв'язаними. Блоги є, можливо, найважливішою формою не режисованого громадського полілогу з усіх, які ми маємо" [11].

Л. Лессіг уважає, що сама архітектура блогу розв'язує одну з цих проблем. Люди роблять записи, коли їм того хочеться, і читають постінги, коли забажають. Найскладніше - це синхронізація. Технології, що забезпечують асинхронні повідомлення, такі як електронна пошта, розширюють можливості комунікації. Блоги забезпечують можливість організовувати суспільні дискусії без потреби збирати публіку в одному місці [11].

Досвід "блогерних революцій" у Тунісі, Єгипті та Ємені переконливо свідчить про необхідність посиленої уваги з боку держави і її спеціальних служб до діяльності й розвитку громадських медіа. Водночас така увага не повинна порушувати права людини, зафіксовані в законодавстві, і має формуватися на засадах конструктивної співпраці органів державної влади з новими мережевими спільнотами.

Досить важлива платформа для сучасних інформаційних інтеракцій - соціальні мережі. За підрахунками компанії "Nielsen", 60-65 % трафіку на новинних сайтах - прямий трафік, а 35^0 % - переходи за посиланнями, зокрема за допомогою соціальних мереж. Отже, комунікація в соцмережах значною мірою побудована на інформаційному продукті, що пропонується традиційними.

Зазвичай, соціально мобілізаційна активність деструктивного характеру, а також протестні акції й проекти, що організовуються із застосуванням інструментарію соціальних мереж (рухи, демонстрації, флеш-моби, перекриття трас тощо), є симптомами дефіциту зворотного зв'язку між такими мережевими спільнотами та владою (до якої - прямо чи опосередковано - адресовано більшість цих акцій). Це актуалізує для неї питання створення каналів "збросу" надлишків конфліктного потенціалу, налагодження конструктивної комунікації й своєчасного реагування на подібні суспільні запити.

Звернімо увагу, що соцмережі також дають змогу швидко реагувати, утворювати віртуальні спільноти, які потім діють реально, заздалегідь обговорити акцію, пропонуючи стратегію й тактику боротьби. Такий досвід потрібно врахувати органам влади, оскільки вони можуть мати позитивні результати в налагодженні діалогу між владою та громадськістю.

Громадські медіа користуються надзвичайно високим рівнем довіри з боку аудиторії. Цю особливість, що випливає з їхньої природи, активно використовують у бізнесі (соціалізація брендів), політиці й сфері державного управління (проведення різноманітних інформаційних кампаній із широким охопленням аудиторії, формування віртуальних спільнот, фокус-груп та роботі з ними, соціалізації он-лайнових представництв державах органів і політичних, громадсько-політичних сил тощо). На нашу думку, соціальні мережі й блогерство найефективніші серед громадських медіа.

Чисельність глобальної аудиторії громадських медіа продовжує інтенсивно збільшуватися та нараховує на сьогодні близько 60 % усіх користувачів Інтернету (орієнтовно 1,2-1,3 млрд осіб). Уже у 2009 р. й лише в межах громадської веб-платформи Ning (www.ning.com) кількість соціальних мереж досягла мільйона. Вони стали основним джерелом інформації, розваг, спілкування та ділової активності для більшості користувачів мережі Інтернет, але потенціал та роль соціальних медіа продовжують зростати.

Глобальний розвиток громадських медіа та мережевих спільнот все ще перебуває у фазі кількісного збільшення. Проте на сьогодні це зростання відбувається переважно за рахунок "наздоганяючих" регіонів "другої хвилі", передусім країн Центрально-Східної Європи, а також (із певними застереженнями) Південної та Південно-Східної Азії, де прямо розповсюджуються або клонуються вже розроблені та апробовані в США чи Західній Європі технології, формати, бренди, маркетингові рішення тощо.

Висновки й перспективи подальших досліджень

Отже, громадські медіа демонструють важливу зміну потреб (бажань) у сучасному інформатизованому суспільстві: дефіцит спілкування, уваги, криза соціальних статусів та інститутів, потреба прямого спілкування, персоніфікація новин, можливість швидких зв'язків в умовах обмеженого вільного часу. Коли ми говоримо про сучасні громадські медіа, то маємо на увазі соціальні мережі та їхні технологічні й комунікативні можливості. Соціальні мережі, крім вагомої кількості користувачів, котрі постійно користуються цією послугою, мають й інший важливий аспект - формують громадську думку.

Джерела та література

1. Нисневич Ю. А Защита информации в инфокоммуникационных системах и сетях / Ю.А. Нисневич // ИнформКурьер-Связь. - 2003. - № 11. - С. 63-68.

2. Україна опинилася на 109 місці за кількістю інтернет-корис^гаачш Електронний ресурс]. - Режим доступу: http ://ua.racurs.ua/news/16150-ukrayina-opynylasya-na- 109-misci-za-kilkistu-intemet-korystuvachiv.

3. Кожен другий житель Землі до 2017 буде інтернет-корис^вачем - прогноз [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://proit.if.ua/novyny/424-kozhen-druhyi-zhytel-zemli-do-2017-bude-intemet-korystuvachem-prohnoz.html

4. Михеев А. Интернет и демократия: как новые информационные технологии влияют на политический процесс [Электронный ресурс] / А. Михеев. - Режим доступа: http://www.i-u.ru/biblio/ archive/miheev_internidemokr/

5. Денисенко В. Політична інтеракція в контексті комунікативної раціональності / В. Денисенко II Вісник Львівського університету. - Серія: Філософсько-політологічні студії, 2013 . - Вип. 3. - С. 63-77.

6. Information Interaction [Electronic resource]. - Mode of access : http://www.glossary.ru/cgi- bin/gl_sch2.cgi?RIt(uwsg.outt:l!ingosuklpxyio9.

7. Петрова В.В. Интерактивные медиа и политический дискурс в Финляндии / В.В. Петрова // Вестник Московского университета. - № 1. - 2010. - C. 154-164.

8. Піпченко Н.О. Соціальні медіа у структурі зовнішньої політики провідних міжнародних акторів: [монографія] / Н.О. Піпченко. - К.: Центр вільної преси, 2014. - 334 с.

9. Митко А.М. Інформаційна демократія: реалії та виклики часу: [монографія] / А.М. Митко. - Луцьк: Вежа-

10. За рік кількість сайтів та блогів у світі зросла на третину [Електронний ресурс] II Тиждень. - 5 січня. - 2014. - Режим доступу: http://tyzhden.ua/News/98262.

11. Лессиг Л. Свободная культура: [пер. с англ.] / Л. Лессиг. - М.: Прагматика культуры. 2007. - 272 с.

Размещено на Allbest.ru