Редакторська та видавнича діяльність Григорія Врецьони

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 378.036:373.67

РЕДАКТОРСЬКА ТА ВИДАВНИЧА ДІЯЛЬНІСТЬ ГРИГОРІЯ ВРЕЦЬОНИ

Косило Х.М.

Пожвавлення культурно-освітнього життя на західноукраїнських землях у другій половині ХІХ ст. ініціювало зародження й розвиток педагогічної преси, що була важливою складовою системи української преси Галичини. Освітньо-педагогічні часописи висвітлювали життя української школи, становище вчителів, обстоювали право українців здобувати освіту рідною мовою [8, с. 14].

Значної популярності набувають педагогічні часописи «Дом и школа», «Школа», «Учитель», «Газета школьна» та інші, що сприяли поширенню й популяризації передових педагогічних ідей. На їхніх сторінках галицькі педагоги нагадували народам Австрії про те, що в краї живе й український народ, який має право на свою школу, утверджували думку, що суспільний прогрес можливий лише тоді, коли освіта стане загальною й охопить усі верстви населення, розкривали роль школи й учителя в житті суспільства, публікували методичні поради вчителям, праці видатних зарубіжних педагогів, характеризували стан освіти і становище вчителя на галицьких землях, розвінчували антиукраїнську сутність шкільних законів. У публікаціях того часу дедалі більше утверджувалися ідеї національно-культурного відродження українців, ставали провідними у визначенні основних напрямків розбудови школи, яка має прийти на зміну наявній і відповідати не лише зростаючим потребам практичного життя, а й національним інтересам народу [6, с. 411].

Першою не тільки в Галичині, а й в Україні педагогічною газетою була редагована однодумцем і сподвижником Г. Врецьони Омеляном Партицьким «Газета школьна» (1875-1879 рр.). На її шпальтах публікувалися нормативні документи про освіту, висвітлювався стан шкільництва в краї. Значне місце займали наукові та літературні статті, матеріали з природознавства і краєзнавства. Упродовж свого існування часопис систематично друкував методичні розробки й рекомендації («розправи» і «препарації») Партицького для вчителів української мови та літератури. «Газета школьна» відіграла важливу роль в утвердженні й розвитку українського шкільництва в Галичині, у постановці перед суспільством актуальних проблем виховання молоді, підвищенні теоретичного рівня вчителів. Однак у зв'язку з тим, що зміст публікацій не задовольняв Крайову шкільну раду, останній номер газети вийшов 1879 року [4, с. 147].

Матеріали досліджень життєвого шляху й педагогічних ідей Г. Врецьони представлено в окремих посібниках, наукових статтях Д. Герцюка, Т. Завгородньої, Л. Калинчук, С. Лаби, З. Нагачевської, І. Стражнікової, Б. Ступарика. Життєпис і характеристику видавничої діяльності педагога подають у краєзнавчих розвідках Боднарук, М. Влох, Л. Сніцарчук та інші. У більшості досліджень акцентовано на житті й діяльності Григорія Захаровича, водночас його редакторська й видавнича діяльність висвітлено фрагментарно.

Мета статті - здійснити аналіз редакторської та видавничої діяльності Григорія Врецьони.

13 вересня 1880 року Г. Врецьона заснував і сам редагував «письмо педагогічно- літературне» - перший професійний вчительський журнал «Школьна часопись» (18801889). Як зауважував О. Стефанович, Г. Врецьона започаткував видання «в часах, коли рускій дух в учительстві був дуже упав» [3, с. 2]. «Школьна часопись» видавалася приватними заходами редактора і ставила перед собою завдання «розбудити загал крайового учительства в житті і шкільному русі» [1, с. 1]. З 1880 р. часопис виходив як «Письмо педагогично-литературне», з 1882 р. - «Орган Руського товариства педагогичного», з 1884 р. - «Письмо педагогічно-наукове».

Упродовж десяти років Григорій Захарович був незмінним редактором цього журналу, «держаного в народовськім дусі» [7, с. 234]. К. Левицький з цього приводу писав: «Отсе були перші почини діяльности в обороні рідної школи» [5, с. 192]. Саме з цим журналом пов'язана теоретична й практична педагогічна діяльність Г. Врецьони. Йому належить головна заслуга у становленні видання на початковому, найскладнішому етапі його існування та в розвитку в наступні роки. А це було нелегко, зважаючи на часту періодичність часопису - два рази на місяць. Тут Г. Врецьона виявив себе вмілим менеджером, навчився залучати кошти жертводавців, шукати додаткові фінансові джерела на утримання часопису. Одночасно здобув досвід співпраці з авторами. Значною мірою завдяки його зусиллям «Школьна часопись» стала загальноукраїнською трибуною освітнього, наукового, культурного життя. Без цієї газети був би неможливий активний розвиток українського шкільництва в Галичині.

«Школьна часопись» виходила на противагу польській газеті «Школа» й об'єднувала навколо себе вчителів-українців. На сторінках часопису друкували свої статті відомі в Галичині педагоги й публіцисти - О. Барвінський, М. Банах, Д. Вінцковський, Н. Гладилович, Є. Желехівський, Р. Заклинський, Г. Зарицький, І. Кабаровський, К. Кахникевич, П. Кирчів, С. Ковалів, А. Крушельницький, К. Кузик, І. Микитович, А. Рибачик, Ю. Целевич та інші. журнал редактор педагогічний видання

Зміст матеріалів «Школьної Часописі» було підібрано за схемою аналогічних педагогічних видань, як-от «Газета школьна» та ін., однак трактування й обговорення порушуваних у публікаціях тем значно поглибилося та розширилося. Часопис став трибуною для поширення європейського педагогічного досвіду, а також питомих українських ідей, концепцій національного виховання й освіти підростаючого покоління. На відміну від тогочасних видань, тема шкільництва у «Школьній Часописі» розглядалася значно ширше, набираючи суспільно-громадського забарвлення. Ще в першому номері газети Г. Врецьона визначив основну мету цього видання: «Через працю педагогично-литературну и стоваришенє умыслове мужей праці, науки и народолюбця образоватися взаємно для загального и разнійшого ділася на поли просвітьі и выхованя народного, щобы статися сильными єдностею и згодою в науці для будущего пожитку народу» [1, с. 1]. Тобто видавець чітко зманіфестував мету свого дітища: не лише праця на теренах просвітництва, а й залучення до неї широкого загалу інтелігенції. «Поводирем» просвітницького руху визначено вчителя як центральну постать, організатора не лише навчально-виховного процесу, а й культурно- просвітницької роботи в громаді. Не випадково після програмної статті в часописі уміщено публікацію «Учителі и ихъ вліянє», у якій акцентовано на тій повазі й особливому пієтеті, з якими споконвіку ставилися до вчителів. Г. Врецьона не уявляв прогресу суспільства без подвижницької праці вчителів, тому вкотре повторює традиційну для педагогічної преси сентенцію: місце вчителя народної школи - у громаді, поруч зі священиком. Тому Г. Врецьона висловлює одностайну думку всієї редакції: учитель і священик мають бути одностайні в культурно-просвітницькій праці [2, с. 2]. Педагог доводить необхідність співпраці школи, сім'ї, громади для включення дитини в історію свого народу, залучення її до внутрішніх скарбів нації для того, щоб вона стала продовжувачем батьківських звичаїв і традицій, тобто національне виховання він розглядає невіддільно від людського громадського виховання. Учня Григорій Захарович розглядає як ініціативного учасника виховного процесу, а його працю - вагомий фактор розвитку гармонійної особистості. За його переконанням, освіта є центральним фактором піднесення нації, гарантом забезпечення їй достойного місця серед цивілізованих народів. Тобто на сторінках видання особа вчителя трактується з більш вимогливих позицій, акцентовано на його ролі у формуванні національної свідомості молоді, розбудові національної школи.

На сторінках часопису публікувалися статті дидактично-педагогічного характеру, матеріали з різних галузей знань, чимала увага приділялася розвиткові й побудові українського шкільництва. Друкувалося чимало матеріалів про українські початкові та середні навчальні заклади, стан освіти в краї, становище народного вчителя, роль освіти в житті народу.

Постійною залишалася рубрика «Педагогічні, дидактичні і методичні розправи». Примітно, що першою йшла підрубрика, в якій вміщувалися статті про виховання, а вже наступною - дидактичні напрацювання. У наукових, публіцистичних розвідках

М. Банаха, М. Барти, О. Барвінського, Г. Врецьони, М. Гавдіяка, Р. Заклинського, В. Ільницького, І. Кабаровського, А. Камінського, А. Клебовича, М. Колцуняка, М. Крушельницького та інших розкрито питання релігійно-морального виховання, ролі рідної мови у виховному процесі, доцільності тілесних покарань, прикладу вчителя у вихованні, необхідності врахування індивідуальних та вікових особливостей, темпераменту учнів, запобігання впливу деморалізуючих виховних чинників, усуненню педагогічної занедбаності.

Значною методичною допомогою для освітян були вміщувані в цій же рубриці «препарації для шкільних викладів» методичні розробки окремих тем чи частин уроку. Більшість із них стосувалася вивчення творів зі шкільних читанок, ознайомлення з буквами та звуками, проведення уроків математики. Значну частину методичних розробок підготував Г. Врецьона. Авторами були також учителі-практики М. Банах, І. Журковський, С. Ковалів, М. Крушельницькій, С. Любачівський, О. Спринь, В. Штокало та інші. Вміщувані у «Школьній часописі» препарації - це, по суті, конспекти ними підготовлених і ними ж проведених навчальних занять, що свідчить про широку апробацію методичних розробок. Препарації були різноплановими: визначення форм і методів вивчення змісту конкретної теми («Колібрі», «Школа», «Весна», «Літо» та ін.); розкриття досвіду проведення уроків з вивчення тієї чи іншої теми навчальної програми (вивчення чисел, ознайомлення з дробами); опис видів діяльності педагога і учнів; здійснення зв'язку теорії з практикою на уроках і т. ін.

Руське товариство педагогічне не мало власного періодичного видання, тому вже після свого створення 1881 року тісно співпрацювало з першим професійним учительським журналом «Школьна часопись». РТП друкувало у «Школьній Часописі» інформацію про діяльність товариства, звернення до громадськості з проханням надати інформацію про українські школи в містах і селах. Адже звіти Крайової шкільної ради віддзеркалювали лише загальний стан шкільної справи у краї, не диференціюючи її за мовно-національною ознакою, тобто вони не давали конкретного матеріалу про становище українських шкіл.

З 1882 року цей часопис став педагогічно-науковим тижневиком і до 1883 року виконував роль друкованого органу Руського товариства педагогічного. Двотижневик містив педагогічні, дидактичні й методичні статті, матеріали для додаткової науки, шкільне законодавство, літературні й етнографічні праці, звідомлення з учительських конференцій, комунікати Руського товариства педагогічного тощо. Сам Григорій Захарович підкреслював зростаючу популярність цього видання. У замітці «Заявлєнє водъ редакціи» він писав, що часопис кожного року мав «від 400 до 500 передплатникові а певно два-три разы столько читателЪвъ».

Однак зацікавити широкий загал справами освіти журнал «Школьна часопись» не міг, оскільки це було приватне видання. Відчувалися й матеріальні труднощі у виданні журналу. Тому на засіданні проводу Руського товариства педагогічного 6 травня 1884 р. було порушено питання власного періодичного органу. К. Кахникевич запропонував видавати власний часопис, що було зумовлено вимогами часу, потребами товариства у пропаганді рідношкільних ідей та залучення більшої кількості членів товариства.

Незважаючи на порівняно невеликий обсяг, своєю багатосторонньою діяльністю журнал зробив вагомий внесок у боротьбу за українську національну школу, у чому значна заслуга Григорія Захаровича. «Школьна часопись» відіграла важливу роль у розгортанні громадського педагогічного руху, солідаризації учительського загалу, в організаційному становленні заснованого 1881 року Руського товариства педагогічного, яке стало невідривним елементом національного руху галицьких українців наприкінці ХІХ - у першій половині ХХ ст. Часопис став трибуною РТП - громадської культурно- освітньої організації, серед провідних видів діяльності якого було заснування українських загальноосвітніх і професійних шкіл, дитячих садків, видання педагогічних журналів, шкільних підручників і посібників. Журнал став одним із перших педагогічних видань, які поклали початок дійсно української періодики. Часопис привернув увагу громадськості до питань виховання у школі й родині, до професії вчителя.

Таким чином, редакторська та видавнича діяльність Г. Врецьони є вагомим внеском у розвиток освітньо-педагогічної періодики Галичини другої половини ХІХ ст. Сам редактор активно виступав за захист прав української мови в державних установах, у системі освіти, шкільництві, відстоював ідею національної єдності українців. У редагованій Григорієм Захаровичем «Школьній часописі» вміщували матеріали, які не лише адекватно висвітлювали освітнє життя, а й намагалися впливати на нього, «підносити» свого читача до рівня висококультурного, освіченого громадянина краю і майбутньої незалежної Української держави.

Перспективним вважаємо здійснення порівняльного аналізу доробку Г. Врецьони з аналогічною проблематикою вітчизняних педагогів і представників інших країн Європи.

Література

1. Вступна стаття // Школьна часопись : Письмо педагогічно-наукове / подъ ред. Григорія Врецьоны. - Рокъ І. - 1880. - Ч. 1. - С. 1.

2. Гр. Вр. Учителі и ихъ вліянє / Гр. Вр. // Школьна часопись. - 1880. - Ч. 1. - С. 2.

3. Загальні збори «Народного Дому» у Львові // Діло. - 1890. - 8 грудня. - С. 2.

4. Качмар О. В. Педагогічна спадщина та громадсько-просвітницька діяльність Омеляна Партицького : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01 / Качмар Олександра Василівна. - Івано- Франківськ, 2006. - 236 с.

5. Левицький К. Історія політичної думки галицьких українців 1848-1914: на підставі споминів написав д-р Кость Левицький / Кость Левицький. - Львів : Накладом власним з друкарні оо. Василіян у Жовкві, 1926. - 738 с.

6. Ступарик Б. Врецьона Григорій Захарович (1839-1901) / Б. Ступарик // Українська педагогіка в персоналіях: Х - ХІХ століття / навч. посібн. для студентів вищих навч. закладів: у двох книгах / за ред. О. В. Сухомлинської. - К. : Либідь, 2005. - С. 407-413.

7. Франко І. Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р. З останніх десятиліть ХІХ в. / Іван Франко. - Дрогобич : Видавнича фірма «Відродження», 2008. - 464 с. - (Серія : Золота Франкіяна).

8. Хімяк О. М. Українська преса другої половини ХІХ - початку ХХ ст. як чинник формування національної свідомості українців Галичини : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. істор. наук : спец. 17.01.01 «Історія України» / О. М. Хімяк. - Львів, 2006. - 18 с.

Анотація

У статті розкрито редакторську та видавничу діяльність Григорія Захаровича Врецьони - західноукраїнського педагога другої половини ХІХ ст. Схарактеризовано структуру та змістову наповненість професійного вчительського журналу «Школьна часопись» (1880-1889), видавцем та редактором якого був Г. Врецьона. Здійснено аналіз матеріалів журналу за тематичними рубриками; розкрито основні теми педагогічних пошуків авторів журналу. Виявлено, що часопис став трибуною для поширення європейського педагогічного досвіду, а також питомих українських ідей, концепцій. Доведено, що журнал став одним із перших педагогічних видань, які поклали початок дійсно української періодики.

Ключові слова: Григорій Врецьона, редакторська та видавнича діяльність, «Школьна часопись», національна школа.

The editorial and publishing activity of Hryhorii Zakharovych Vretsona, Western teacher of the late nineteenth century, is revealed in the article. The structure and content of teacher professional journal «School periodical» (1880-1889), published and edited by H. Vretsona, is characterized. It is proved that through his efforts «School periodical» was a tribune of all educational, scientific and cultural life.

The analysis of periodical materials based on the subject headings (pedagogical, didactic and methodical exploration; scientific articles on the history, geography, science and other fields; articles on schooling; disclosure of the main activities of Ukrainian educational partnerships; participation of teachers in scientific circles and associations) is represented. The basic themes of authors' pedagogical researches of periodical such as reporting events of the struggle for national school education in Ukraine and abroad, defending the rights of the Ukrainian language, the role of family, school, community in the education of young people, raising the prestige of the teaching profession and its role in the socio-cultural life of the region are disclosed. The periodical methodological development of specific topics or parts of the lesson is analyzed.