Адресат і адресант в інтернет-комунікації

Размещено на http://www.allbest.ru/

АДРЕСАТ І АДРЕСАНТ В ІНТЕРНЕТ-КОМУНІКАЦІЇ

Марина Белла

Сучасна практика комп'ютерно-опосередкованої комунікації значною мірою виокремлює проблему усталених уявлень про взаємини у системі адресат - адресант. Маємо на увазі саме утилітарну і публіцистичну комунікацію, залишаючи осторонь художню літературу. Низка обставин, які супроводжують комунікацію у мережі, зумовлює формування взаємних очікувань, вимог, правил тощо, які накладаються на процес спілкування та значно відрізняються від традиційної комунікаційної парадигми. Багато з цих коректив є у «світлому» полі свідомості комунікантів, однак особливий інтерес становлять ті форми комунікації, в яких відображаються глибинні тенденції, що, як правило, не враховують самі комуніканти.

Метою цієї статті є прояснення найбільш виразних комунікативних новацій у відносинах між адресантом та адресатом на прикладі одного з найпоширеніших жанрів гіпертекстової комунікації - блогу.

Досягнення цієї мети передбачає вирішення декількох завдань:

• опис зміни просторово-часових параметрів спілкування;

• аналіз позиціонування учасників комунікації;

• вироблення нових комунікативних потреб у контексті комп'ютерно-опосередкованої комунікації.

Будь-яка модель спілкування має на увазі формування відповідного мовного (лексичного, стилістичного тощо) етикету, що відповідає як меті спілкування, так і соціологічному портретові учасників комунікації. При цьому слід розрізняти, як ми вже зазначили вище, комунікативні установки, які практикуються свідомо, наприклад, використання молодіжного жаргону в межах аудиторії, де питома вага жаргонізмів переважає, або ж глибинні тренди мовної адаптації, що регулюють комунікацію незалежно від суб'єктивних намірів адресанта.

Нашу увагу буде зосереджено на тенденціях другого типу, оскільки саме вони відображають загальнозначущі тенденції глобальної зміни комунікативних форматів. Окрім того, ми залишаємо осторонь ситуації передачі готової інформації, які, безумовно, займають значне місце в блоговому спілкуванні; нас цікавлять ситуації, характерні саме для інтернет-комунікації в її, так би мовити, якісному вимірі - іншими словами, такі інформаційно-комунікативні феномени, які були викликані до життя саме комп'ютерно-опосередкованої комунікацією.

Загалом поняття блогу цілком вичерпується поняттям інтернет-щоденника: «Блоги досить різноманітні за своєю природою і змістом, але, оскільки їхня популярність зростає, вони все частіше приймають вид онлайн-щоденників або особистих журналів, часто відверто сповідального характеру. Херринг та ін. виділяють три види блогів: авторські персональні журнали, «фільтри» (оскільки вони відбирають і коментують інформацію з інших сайтів) і «пізнавальні» блоги». Більшість блогів як таких (70%) були персональними журналами, «онлайн-щоденниками» (пе- рекл. - М.Б.) [6].

Щоденник - досить традиційна форма фіксації особистого досвіду у письмовій формі, що бере початок у п'ятнадцятому столітті. Важливим для нас у контексті проблеми, яка обговорюється у статті, є розрізнення між щоденником як суто інтимним документом, що зазвичай ретельно оберігається від сторонніх очей, і щоденником як жанром журналістики. На наше переконаня, саме у такому порівнянні слід шукати специфічну суть блогу як інтернет-щоденника. Дослідники пропонують розглядати такі функції блогу: «1) комунікативну функцію; 2) функцію самопрезентації; 3) функцію розваги; 4) функцію згуртування і утримання соціальних зв'язків; 5) функцію мемуарів; 6) функцію саморозвитку або рефлексії; 7) психотерапевтичну функцію» [2, с. 124].

Проблема жанрової специфікації цього типу текстів, звичайно, привертала увагу дослідників, проте, найчастіше ця специфікація збігалася із загальними відмінностями інтернет-комунікації від комунікації офф-лайнової: це гіпертекстуальність, мультимедійність та зворотний зв'язок (див.: [1; 3; 4]). Цікаво, що саме при вивченні блогу цей стійкий погляд був поставлений під сумнів. Так, Н. Стебліна, проаналізувавши зміст політичних блогів «Української правди» щодо кількісного зіставлення з точки зору наявності/відсутності гіперпосилань, дійшла висновку, що «політичні блоги варто віднести до таких жанрів, для яких технологічні характеристики не є важливими, відповідно визначати блоги як специфічне або нове жанрове утворення через мультимедійність, гіпертекстуальність та інтерактивність не вважаємо доцільним» [5].

Власна позиція дослідниці зводиться до тези про те, що блоги є «громадянською журналістикою». У цьому вона спирається на думку Лінди Кенікс [5]. Зауваживши, що політичний блог - це лише один з різновидів цього комунікативного феномену, ми, з одного боку, схильні констатувати коректність відмежування блогу від основного гіпертекстуального масиву за ознакою технологічних характеристик комунікації, а з іншого - не можемо погодитися з тим, що подібна атехнологічність утримує жанр блогу в рядах традиційних офлайнових жанрів.

Офлайновими «близнюками» блогу слід вважати колонки в традиційних друкованих мас-медіа та авторські передачі на радіо і телебаченні.

Ми зосередилися на зіставленні характеристик аудиторій «колонки» (будемо використовувати цю загальну назву для всіх «суперників» блогу в традиційних мас-медіа) та інтернет-щоденника.

Найближчі міркування, які не потребують детального аналізу титульної проблеми, є такими. Аудиторія (адресати) колонки має досить виразне суспільно-соціальне «обличчя»: кожне традиційне періодичне видання зорієнтоване на свою цільову аудиторію, це - запорука стабільності медіа. Електронна «колонка» - блог - не має такої аудиторії. (Слід наголосити при цьому, що предмет нашої уваги - блог у чистому вигляді, тобто, авторська, оригінальна, первинна журналістика, а не пе- редруки публікацій з інших мас-медіа, зокрема й електронних). Це твердження, звичайно, вимагає пояснень.

Чим відрізняється аудиторія блогу від аудиторії авторської колонки в традиційному медіа? Найближча - зовнішня - відмінність полягає у тому, що повідомлення блогу формують зв'язний текст, який відрізняється особливою цілісністю. Ані у традиційному, ані в електронному медіа вимога такої зв'язності не передбачена. Кажучи про вимогу, ми маємо на увазі, звичайно, експліцитне зовнішнє обмеження, яке усвідомлює блогер-адресант та його читачі-адресати. Йдеться про те, що у традиційному мас-медіа зміст кожного виступу-повідомлення ведучого колонки значною мірою тематизовано конкретним зовнішнім контекстом цього медіа. У випадку блогу впливу зовнішнього контексту немає: кожен пост оточений безліччю інших повідомлень, які не залежать від нього, та не обов'язково відповідного жанрового формату (маємо на увазі актуальне у момент читання блогу інформаційне оточення).

Саме відключення зовнішнього контексту (екстраконтексту) задає, незалежно від власних комунікативних намірів адресанта, тенденцію формування інтраконтексту - власного, внутрішнього контексту блогу. У деяких випадках, наприклад, у блозі О. Паламаря, внутрішній контекст стає фактором безпосереднього упливу на зміст чергового посту: автор цього блогу часто апелює до власних колишніх повідомлень з метою або підтвердження, або корекції своїх політологічних прогнозів.

Формування і збереження якогось ціннісного центру, більш-менш визначеного особистісного вектора в інтерпретації поданого або коментованого матеріалу тим більш відчутно впливає на контент блогу, чим довше він існує. Основній фактор, що сприяє цьому процесу, - елімінація екстраконтексту і цільової аудиторії, необхідних компонентів «щоденникової» комунікації у традиційних медіа. Поняття «цільової аудиторії» має особливу категоріальну стійкість, і дезактуалізація цього поняття вимагає певної обережності.

У традиційних медіа, як ми вже відзначали, цільова аудиторія - один з найважливіших структурно-змістовних факторів визначення тематики матеріалів, а також їхнього ціннісного вектору, тобто, іншими словами, ідеологічної спрямованості. На боці адресата авторської колонки формується співтовариство, в утворенні якого бере участь не тільки автор колонки, але і екстраконтекст - інші матеріали мас-медіа, у якому публікується колонка. У випадку електронного щоденника такого зовнішнього оточення немає - тобто, воно не передзадано. І остільки автор блогу так само не передзнаходить соціально-психологічно зумовлену «цільову аудиторію», то радше він сам формує власну аудиторію, яка з таким самим успіхом може бути названа «цільовою аудиторією» - наприклад, спільнота вболівальників будь-якого футбольного клубу.

Що ж відбувається «на боці» адресата блогу? Вочевидь, і в цій позиції відбуваються якісь структурні зміни. Адресат блогу, на відміну від постійного читача газети і глядача телепрограми, випадає передусім з «цільової аудиторії». З читачем блогу відбувається щось протилежне тому, що зазнає адресант, а саме: якщо автор блогу, згідно з нашою гіпотезою, втягується до праці самоідентифікації (він формує інтраконтекст), то читач блогу, який випадає зі зв'язності «цільової аудиторії», яка гарантувала йому статусну стійкість у процесі комунікації, стикається з дефіцитом цієї стійкості та, відповідно, потребою заповнення цього дефіциту: задоволення цієї потреби здійснюється у формуванні стрічки - якщо, наприклад, йдеться про Фейсбук. Стрічка виконує функції екстраконтексту. (По суті, будь-який користувач такого ресурсу може розглядатися як блогер). Для нас важливо констатувати, що формування стрічки відбувається як задоволення об'єктивної потреби у поповненні комунікативної лакуни, що утворилася внаслідок скасування такого важливого компоненту формальної публічної комунікації, як цільова аудиторія.

Теоретичний аналіз інтернет-щоденника дає змогу намітити перспективу подальшої специфікації особливостей інтернет-комунікації з погляду модифікації в її межах системи відносин «адресат - адресант». Винесення формально-публічної комунікації за межі традиційних просторово-часових обмежень зумовлює актуалізацію нових комунікативних потреб, які на боці адресанта (блогера) виражаються у формуванні потреби в інтраконтексті, що пояснюється відсутністю зовнішнього тематико-жанрового оточення, неминучого у традиційному мас-медіа, а на боці адресата - у формуванні потреби у статусній самоідентифікації у межах спільноти, альтернативної цільової аудиторії.

комунікативний адресат гіпертекстовий блог

Список використаної літератури

1. Бабаева Ю. Д. Интернет: воздействие на личность [Текст] / Ю. Д. Бабаева, А. Е. Войскунский, О. В. Смыслова - Гуманитарные исследования в Интернете. - М., 2000.

2. Волохонский В. Л. Психологические механизмы и основания классификации блогов [Текст] // Личность и межличностное взаимодействие в сети Internet. Блоги: новая реальность: Сборник статей / В. Л. Волохонский, Ю. Е. Зайцева, М. М. Соколов. - СПб., 2006. - С. 118-131.

3. Горошко Е.И. Интернет-жанр и функционирование языка в Интернете: попытка рефлексии [Текст] / Е.И. Горошко // Жанры речи. - Саратов: Издательский центр «Наука», 2009. - Выпуск 6 «Жанр и язык». - C. 11-127.

4. Зайцева Ю. Роль ведения интернет-дневника в становлении индивидуальности [Текст] // Личность и межличностное взаимодействие в сети Internet. Блоги: новая реальность: Сборник статей / В. Л. Волохонский, Ю. Е. Зайцева, М. М. Соколов. - СПб., 2006. - С. 104-117.

5. Стеблина Н. О. То чи є блог жанром? До питання про функціональність мережевих текстів (на матеріалі політичних блогів «Української правди») / Н. О. Стеблина // Проблеми сучасного літературознавства. - 2016. - Вип. 22. - С. 54-65. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/prsl_2017_26_8.

6. Nardi, Bonnie A. Blogging as Social Activity, or, Would You Let 900 Million People Read Your Diary? [Электронный ресурс] / Diane J. Schiano, Michelle Gumbrecht, Bonnie А. Nardi. http://www.artifex.org/~bonnie/pdf/Nardi_blog_social_activity.pdf

Размещено на Allbest.ru