Книговидавнича справа в губерніях України у роки визвольних змагань (1917–1920 рр.): тенденції розвитку

Найбільше книг вийшло у 1917 р., і 36% становили офіційні видання (звіти, доповіді, журнали, протоколи засідань Волинської губернської земської управи, кошториси витрат і доходів), наприклад «Земско-медицинский отчет Волынской губернии за 1915 г.».

З приходом до влади УЦР розпочався процес демократизації громадського життя, постала потреба розв'язати наболілі соціально-культурні питання. Виходили законодавчі документи, зокрема «Земельний закон, ухвалений Українською Центральною Радою» (1918).

Місцеві органи влади стали перейматися освітянськими проблемами, активно долучаючись до видавничої діяльності. У 1918 р. Губерніальна народна управа надрукувала підручник «Збірник арифметичних задач. Ч. 3.» І. Верещагина; побачила світ праця «Коротенька історія Волині» П. Антоновича.

Необхідно виокремити видавничу діяльність легіону Українських січових стрільців (УСС), які на запрошення УЦР, для допомоги у звільненні українських земель від більшовиків, прибули на Наддніпрянську Україну. Завдяки стршецтву, головним чином Комюаршту УСС, у Володимир-Волинському упродовж 1917 р. вийшли: «Український буквар», «Чи - таночка для чемних діточок», а 1918 р. - «Читанка для волинських дітей» Б. Заклинського, призначені для шкіл, які заснували УСС на Волині, роблячи наголос на нацюнальному вихованш [19].

Більшовики, прийшовши до влади, створили свої видавничі осередки при Губпарткомі КПУ(б), а також діяла філія видавництва «Боротьба», друкуючи політичні брошури, зокрема «Украинское крестьянство и Советская власть» А. Залужного (1919, 1920), «Как коммунисты-большевики относятся к среднему крестьянству» В. Леніна (1919).

Частина приватних видавничих осередків за радянської влади припинила діяльність. Друкарні, які ще працювали упродовж 1919-1920 рр., були націоналізовані й перейменовані на радянські. Як і в інших губерніях України, на Волині у 1920 р. випуск книжкових видань суттєво зменшився, а саме у 6,4 раза порівняно з 1917 р.

Таврійська губернія мала 3 материкові повіти (Бердянський, Дніпровський, Мелітопольський). За результатами дослідження встановлено 53 назви книг, або 0,5% від загальної кількості видань. Українською мовою у 1917 р. видано 10,5%, у 1918 р. усю літературу надруковано російською мовою, у 1919 р. - 18,2%, у 1920 р. - 40%.

У роки визвольних змагань діяло одне професійне видавництво «Гай» (Мелітополь, 1920 р.). Більша частина видань надходила з інших регіонів країни, зокрема зі східних, а також із Кримського півострова.

1917 р. понад 47% надрукованих назв книг становили офіційні видання (звіти): «Отчет Бердянской уездной земской управы по сельскому хозяйству Бердянского уезда за 1917 год», «Отчет о состоянии и деятельности Бердянского торгового порта за 1916 год» тощо.

Упродовж 1918-1920 рр. переважно виходили брошури політичного спрямування («Что дала Октябрьская революция», 1919 р.), а також інструкції, програми для шкіл.

Лідерами за кількістю виданих книжкових видань були друкарні Бердянська («Печатное дело», «Ф. Шевченко и К°», «М. Дорошенко»).

Мелітопольске українське видавництво «Гай» за час існування видало «Кобзар» Т. Шевченка та кілька творів Ю. Ясницького, зокрема «За честь і волю: Історична драма».

Упродовж 1919-1920 рр. випуск видань, як і в інших губерніях, перейшов до відділу радянської пропаганди та відділу народної освіти.

Проаналізувавши книговидавничу діяльність за територіальною ознакою, можна зробити висновки, що сприятливі умови (політичні) зумовили зростання кількості назв і накладів видань. За результатами дослідження визначено, що основними центрами книговидання були Київська, Харківська та Херсонська губернії, лідируючи за кількісними показниками.

З'ясовано, що у 1917 р. переважав друк книг російською мовою (тобто становив понад 50%) у всіх губерніях. Починаючи з 1918 р. і наступними роками рівень випуску книг державною мовою переважав у Київській (1918 та 1920), Катеринославській (1918), Полтавській (1918-1920), Подільській (1918-1920), Волинській (1918-1920) губерніях. У чотирьох регіонах, а саме у Харківській, Херсонській, Чернігівській, Таврійській губерніях, друк книг українською мовою не перевищував 30%.

Активну участь у створенні книжкових видань взяли видавництва, державні установи, органи самоврядування, наукові, освітянські, громадські організації. За фінансової підтримки українських урядів вдалося налагодити широкомасштабний друк нової навчальної книги, а також соціально-економічної та художньої літератури.

Демократична інтелігенція, діячі літератури, зокрема письменники, поети, науковці та громадські діячі, приєдналися до розвитку національного книго - видання, їх творчий доробок і сьогодні має історичну цінність.

Здобуті результати дослідження дають можливість стверджувати, що книга сприяла процесу консолідації української нації, відновленню української державності. Крім того, стан видавничої галузі є показником культурного і духовного стану суспільства.

Узагальнивши матеріал з досліджуваної теми, введено в науковий обіг нові кількісні показники випуску книжкових видань в Україні у кожному окремому регіоні у роки визвольних змагань.

Список використаних літератури та джерел

1. ЦДАВО України. - Ф. 1184. - Оп. 2. - Спр. 8. - Арк. 40-45.

2. ЦДАВО України. - Ф. 2201. - Оп. 1. - Спр. 695. - Арк. 9.

3. ЦДАВО України. - Ф. 2201. - Оп. 1. - Спр. 695. - Арк. 4.

4. Савченко І. Ідеологічна складова книговидавництва в УСРР (1919-1920 рр.) // Історія України: маловідомі імена, події, факти. Вип. 37. - Київ, 2011. - C. 102.

5. ЦДАВО України. - Ф. 1336. - Оп. 1. - Спр. 1. - Арк. 1.

6. Зленко Г. Перші українські видавництва Одеси. - Львів: Ін-т українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2000. - 24 с.

7. Файтельберг-Бланк В.Р. Одесса в епоху войн и революцій. 1914-1920 / В.Р. Файтельберг-Бланк, В.А. Савченко. - Одесса: Орйтит, 2008. - С. 54.

8. Лисиченко Д. Короткий огляд української видавничої діяльності, преси та книготоргівлі на колишній Ка - теринославщині // Бібліологічні вісті. - 1930. - №2. - С. 64.

9. Ревегук В. Полтавщина в перший рік української революції. Доба Центральної Ради (березень 1917 - квітень 1918 рр.). - Полтава, 2016. - С. 67.

10. ЦДАВО України. - Ф. 2201. - Оп. 1. - Спр. 699. - Арк. 1.

11. ЦДАВО України. - Ф. 2582. - Оп. 1. - Спр. 27. - Арк. 22, 23 зв.

12. Соломонова Т.Р. Видавнича діяльність Подільського земства 1904-1920 рр. // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія. - 2002. - Вип. 4. - С. 50.

13. Ротар Н.Ю. Діяльність Подільського губернського комісаріату з народної освіти (1917-1918) // Духовні витоки Поділля: Творці історії краю. Ч. 1: матеріали міжнародної науково-практичної конференції 10-11 вересня 1994 р. м. Кам'янець-Подільський. - Хмельницький: Поділля, 1994. - С. 378.

14. ЦДАВО України. - Ф. 1113. - Оп. 1. - Спр. 6. - Арк. 4.

15. ЦДАВО України. - Ф. 3585. - Оп. 1. - Спр. 2. - Арк. 27-28.

16. Ходарченко К. Традиції книгодрукування на Чернігівщині як джерело сучасної видавничої діяльності // Вісник Державної академії керівних кадрів. - 2010. - №2. - С. 157-162.

17. «ВЕРБЛЮЖОНОК» і його книги // Сільські новини. - 1974. - 7 грудня.

18. Личков Л. Юго-Западный край по данным переписи 1897 г. / Оттиск из журнала «Киевская старина». - Киев: Тип. Императорского Университета св. Владимира, 1905. - 50 с.

19. Качкан В. Українське народознавство в іменах. У 2-х ч. Ч. 1. - Київ: Либідь, 1994. - С. 21.

Размещено на Allbest.ru