ЗМІ як важіль формування моральних орієнтирів в інформаційному суспільстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІ ЯК ВАЖІЛЬ ФОРМУВАННЯ МОРАЛЬНИХ ОРІЄНТИРІВ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Анастасія Горчикова

Актуальність цієї статті визначається критично низьким рівнем моральної культури суспільства та високим рівнем випливу ЗМІ на формування моделей поведінки. Медіа, виходячи з однієї з головних функцій журналістики - виховної, повинні насаджувати в соціумі високі моральні ідеали.

Значення ЗМІ у поширенні моральних орієнтирів неодноразово досліджували у своїх працях В. Здоровега, Г. Лазутіна, В. Ворошилов, Л. Колберг, У Крейн, М. Лапін, В. Різун, Г. Іващенко, Т. Науменко, П. Бурдьє. Означені науковці опрацьовували питання поширення моральних орієнтирів з боку наукового інтересу журналістикознавства, психології та соціології.

Найвагомішою метою функціонування моралі вважаємо підтримку цілісності людського суспільства та, одночасно, самоцінності особистості в цьому суспільстві. Мораль регулює поведінку як окремої особи, так і всього соціуму. Суть в тому, що не одні люди контролюють життя інших, а кожен сам будує свою позицію, орієнтуючись на моральні орієнтири.

«Моральні обличчя в сучасній журналістиці - це те, що необхідно українському інформаційному простору. Адже не можна побудувати державу вільну і демократичну без морально-етичних засад» [10].

Оцінки, що транслюються журналістикою, «виступають духовними значеннями спеціалізованої свідомості, трансформованими і адаптованими для сприйняття суспільною думкою» [9]. ЗМІ подають масовій свідомості готові оцінки, призначені для некритичного сприйняття аудиторією. Сучасний світ заполонили жорстокість, егоїзм, жадібність, які поступово витісняють на другий план загальнолюдські моральні орієнтири. Значну роль у цьому відіграють і ЗМК, які, тиражуючи негативні стандарти й моделі поведінки людини, здійснюють корекцію ціннісної системи.

Процес збагачення культури, завдяки освоєнню нових естетичних якостей засобів масової інформації, відкритих та упроваджених в практику шляхом їхньої технізації, суттєво впливає не тільки на аксіологічно-креативну галузь діяльності, але й розширює обрії духовного збагачення особистості, що впливає на прискорення процесів інклюзії цінностей. «В повсякденне мислення людей упроваджуються образи, символи, знаки художніх форм, створені на базі засобів масової інформації. Це сприяє поглибленню та розширенню світосприйняття, виробленню нових образів та способів мислення, що, в свою чергу, наближає людство до загальнопланетарної концепції ціннісної орієнтації» [7; с. 39].

Зміна соціальних умов призводить до того, що механізм відтворення ціннісних орієнтацій перестає відігравати провідну роль, поступається адаптаційним механізмам. Нові суспільні умови вимагають пильної уваги до формування ціннісної системи. Ще М. Вебер наголошував на тому, що «цінності можна вважати фундаментом мотивації поведінки людей, основою цілісності соціальної системи» [6; с. 137].

Із значної кількості визначень моралі за основу візьмемо наступне: «мораль - це механізм регулятивних структур суспільства, що об'єктивно склався» [5; с. 112]. Сутністю моралі є добра воля індивіда щодо узгодження своїх дій з інтересами суспільства. Ці суспільні інтереси мають спільні «точки відліку», що фіксуються в суспільній свідомості у вигляді певних цінностей. Виявляється добра воля за допомогою особливих відношень індивіда та суспільності, зокрема, моральних відносин. Крім того, існують «моральні орієнтири, що зберігаються в суспільній свідомості, та моральні санкції, позитивні чи негативні, у вигляді суспільної думки і демонстраційної поведінки оточення, як реакція на конкретні вчинки» [5; с. 137]. Перевага певних цінностей та вибір вчинку з можливих варіантів завжди залишається за індивідом.

З метою пошуку спільних точок дотику моралі і журналістики звернемося до визначення журналістики. З філософського погляду російська дослідниця Т. Науменко визначає журналістику як «соціальну діяльність, сутністю якої є вплив на суспільство шляхом запровадження в масову свідомість певної системи цінностей» [9]. Одне із завдань журналістики дослідниця вбачає у транслюванні «в масову свідомість соціальних оцінок поточної діяльності», тобто оцінок актуальних подій, що потрапляють у поле зору масової свідомості.

У журналістикознавстві загальноприйняте твердження про соціальну роль журналістики, яка полягає у формуванні громадської думки. У свою чергу, громадська думка виникає, формується і функціонує як сукупність оцінних суджень, які виражають ставлення соціальних груп до поведінки і діяльності окремих людей.

Таким чином, саме цінності й оцінки виявляються сполучною ланкою між журналістикою і мораллю. Цінності виступають певною характеристикою самого суб'єкта, оскільки існують завжди для суб'єктів як носіїв тих чи інших діяльностей. У зв'язку з тим, що «цінності відіграють роль соціальних орієнтирів для суб'єкта, вони мають значну роль у соціальному розвитку» [9]. Так, журналістика дає оцінку актуальним подіям, відповідно актуальність виступає ціннісним поняттям, що відображає соціальну значущість тих чи інших явищ соціальної дійсності. Актуальність визначає сам суб'єкт, який несе оцінку в масову свідомість.

Оцінки, що транслюються журналістикою, «виступають духовними значеннями спеціалізованої свідомості, трансформованими і адаптованими для сприйняття суспільною думкою» [9]. Журналістика подає масовій свідомості готові оцінки, призначені для некритичного сприйняття.

Отже, на яких рівнях журналістської діяльності простежується зв'язок із моральними оцінками соціальної дійсності та формулюванням моральних орієнтирів суспільства? «З погляду методології науки, в журналістиці як діяльності виділяються суб'єкти її діяльності. Традиційно такими суб'єктами вважаються журналісти. Проте деякі дослідники суб'єктами журналістики вважають суб'єкти цінностей, що запроваджуються. Тобто соціальні групи, які представляють власні цінності, оцінки й соціальні настанови як спільні й значущі для всього суспільства» [3]. Таким чином увагу сконцентровано на тому, що суб'єктами журналістики можна вважати засновників ЗМІ, проте для них журналістика - бізнес, першочергова мета якого отримання прибутку, а не запровадження власної системи цінностей.

Залежність між вигодою ЗМІ та задоволенням споживача має бути непрямою, оскільки прибуток повинен збільшуватися не безпосередньо від аудиторії. Таким чином, прибуток і конкуренція переводять журналістику в площину підприємницької діяльності, що поступово знищує творчу складову процесу і перетворює журналістику на ремесло, основний вихідний принцип якої - вдалий продаж свого продукту, незважаючи на його якість.

Основна проблема в тому, що людина втрачає ґрунт духовно-чуттєвої впевненості, морально-естетичних цінностей в інформаційному просторі. ЗМІ вводять в оману, грають, задовольняють «легкими» новинами, забезпечуючи потреби низького рівня. Вони не виховують і не стимулюють до творення, не підштовхують до отримання Істини. Однак, журналістська інформація має двояку природу. З одного боку, це продукт духовного виробництва, що впливає на свідомість людини та спонукає її до певної діяльності, а з іншого, інформація виступає у ролі інструменту для збагачення.

Коли виникає суперечність між основним завданням журналістики і потре - бою використання її для пропаганди, порушуються питання правдивості, чесності, об'єктивності. Виникає необхідність регулювати відносини журналістики і суспільства (влади і журналістики, журналістів і читачів, журналістів з колегами), а також поведінку та вчинки журналістів.

В українському пресознавстві простежується розбіжність між журналістською етикою як явищем і журналістською етикою як науковою дисципліною. Наприклад, О.Кузнецова розглядає її як журналістську мораль. Вона вважає, що «журналістська мораль фігурує як практика втілення етичних норм журналістом під час трудової діяльності, а журналістська етика - це наука про професійну мораль журналіста» [4; с. 98].

Роджер Блюм вважає, що етика засобів масової інформації - це нормативна система журналістського самоконтролю. Йорг Пауль Мюллер виводить визначення й основні функції етики з неможливості підтримувати демократичний лад суспільства, базуючи свої твердження лише на буквальному тлумаченні конституції і законів. У конкретній повсякденній роботі журналістів важливо усвідомити зміст і межі журналістської місії у демократичному суспільстві. Саме ці поняття охоплює етика мас-медіа.

Отже, головним завданням учасників сучасного медіапростору можна вважати всебічне та об'єктивне інформування глядачів із метою їх свідомого та самостійного формування уявлень і поглядів про події та тенденції сучасності. Проте, виконуючи названі соціально важливі завдання, журналісти повинні прагнути дещо вищої мети, тобто намагатися формувати громадську думку на засадах високої моралі. На жаль, моральний стан пересічного українського громадянина доволі низький, потребує турботи з боку ЗМІ та впровадження морально корисних ідей у свідомість глядача. Зацикленість на особистих матеріальних благах відволікає від вічних цінностей і внутрішньої гармонії. Завдання засобів масової комунікації полягає в тому, щоб поширювати ідеї морального розвитку і пропагувати саморозвиток. Поки що значна частина медіа більше уваги приділяє фінансовій вигоді, а не психічному здоров'ю свого глядача. Сучасні комунікації в інформаційному суспільстві нерідко звинувачують у нав'язуванні ідей і маніпулюванні суспільною свідомістю, а насправді засоби масової інформації лише надають можливості, створюють умови для сприйняття будь-якої інформації.

журналістський етика масовий інформація

Список використаної літератури

1. Блюм Р. Етика засобів масової інформації: проблематика та практика / Р. Блюм // Сучасне та майбутнє в плюралістичному суспільстві / за ред. Л. З. Москаленка та ін. - К.: Центр вільної преси, 1999. - С. 82-87.

2. Ворошилов В. В. Журналистика. Базовый курс. / В. В. Ворошилов / Учебник. 5-е издание. - Спб: Изд-во Михайлова В. А., 2004. - 704 с.; Зарубежная журналистика: 2004, Часть I (США, Европейский Союз).

3. Иващенко Г. В. Субъекты журналистики [Електронний ресурс] / Г. В. Иващенко, Т. В. Науменко. - Режим доступу: http://credonew.ru/content/view/150/24/.

4. Кузнецова О. Д. Професійна етика журналіста: посібник / О. Д. Кузнецова. - Львів: ПАІС, 2007. - 246 с.

5. Лазутина ГВ. Профессиональная этика журналиста: Учебник / Г В. Лазутина. - М.: Аспект Пресс, 2006. - 240 с.

6. Лапин Н. И. Ценности в кризисном социуме // Ценности социальных групп и кризис общества / Отв. ред. Н.И. Лапин. - М.: ИФ АН, 1991.

7. Лосев А.Ф. Философия культуры / А.Ф. Лосев // Дерзание духа. - М., 1989.

8. Мюллер Й.П. Що таке етика мас-медіа? / Й.П. Мюллер // Сучасне та майбутнє в плюралістичному суспільстві / за ред. Л.З. Москаленка та ін. - К.: Центр вільної преси, 1999. - С. 77-82.

9. Науменко Т. В. Ценности, оценки и журналистика [Електронний ресурс] / Т. В. Науменко, О. В. Устимова. - Режим доступу: http://credonew.ru/content/view/206/25//

Размещено на Allbest.ru