Образ Києво-Могилянської академії в україномовній періодиці США або роздуми про збереження ідентичності

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Сучасне суспільство в умовах прогресуючої глобалізації та інформатизації неминуче опиняється перед проблемою збереження національної ідентичності. Причому це питання є актуальним як для моно-, так і для полінаціональних держав. Виникнення незалежної Української держави, її входження в демократичну, економічну, політичну, культурну і духовну світову співдружність, дослідження здобутків української діаспори в усіх сферах суспільного життя, її участі у державотворчих процесах в Україні, безперечно, має важливе значення для збереження ідентичності, розширення інформаційної присутності українців у світі. Життя переконує, що інтеграція в світове співтовариство неминуча, потрібно лише не розчинитися у загальній масі, не асимілюватися, а зберегти при цьому своє виразне етнонаціональне обличчя. У контексті сказаного цінним для нас стає досвід української діаспори, зокрема в США, щодо можливостей національного самозбереження.

На наш погляд, вагомими чинниками збереження української ідентичності в українському зарубіжжі є освіта, родина, Церква, україномовний інформаційний простір та консолідація сил у громадських організаціях. У цьому переліку варто виділити пресу, що виконує роль інформаційного та організовуючого органу громадської думки етнічних українців. Періодичні видання зосереджують свою увагу на багатьох аспектах національного самовизначення українців у США, проте, мабуть, найважливішим з них є освіта. Безперечно гуманізація суспільства, утвердження пріоритету духовних цінностей над матеріальними у суспільному бутті безпосередньо пов'язана із вихованням особистості, яка усвідомлює свою укоріненість у культурі. Першочергова роль у цьому належить університетській освіті, яка покликана вирішувати завдання повернення до соціокультурних джерел освіти та науки, відновлення історичної пам'яті та збереження національної ідентичності в умовах глобалізаційної інтеграції.

Аналіз тематики публікацій свідчить про пильну увагу української діаспори до проблем освіти і науки як на американському континенті, так і в матірній Україні. Незважаючи на дослідження періодики української еміграції в Америці (М. Боровик [3], О. Гриценко [8], А. Животко [10], М. Куропась [16], В. Чекалюк [32] та ін.), вважаємо, що роль діаспорної преси у збереженні ідентичності вивчена недостатньо. Тому і ставимо собі за мету з'ясування впливу засобів масової інформації («Міст», «Свобода», «Час і події», «Національна трибуна», «Рідна школа» та ін.) на самовизначення українців, збереження їх національної ідентичності в еміграції крізь призму висвітлення освітніх проблем.

Об'єктом нашої уваги стануть публікації на освітню тематику, серед яких помітне місце відводиться Києво-Могилянській академії, інституції, що впродовж історії українського народу мала величезний вплив не тільки на розвиток його освіти і культури, а й «була виразником і носієм специфічних рис духовності, могутнім чинником формування самосвідомості» [7, с. 395]. Активна громадсько-просвітницька діяльність києво-могилянців стала націєтворчим чинником.

Зазначимо, що публікації не лише відображають актуальні проблеми, котрі перебувають у центрі уваги діаспорної спільноти, але й сприяють самоосвіті читачів, виконують роль модератора національно-патріотичного виховання молоді. Аналіз джерельного матеріалу, свідчить, що пересічний американський українець має змогу ознайомитися із заснуванням Академії на базі Київської братської школи, яка у 1615 р. в дарунок від шляхтянки Гальшки Гулевичівни отримала приміщення, де Київський митрополит Петро Могила започаткував одну з найпрогресивніших на той час систем освіти. Згодом Академія стала Києво-Могилянською на честь свого опікуна.

Як відомо, після 175-річної перерви, у 1992 році Києво-Могилянську академію було офіційно відновлено з посвятою перших студентів, а через два роки їй присвоєно статус національного університету. Відродження вищого навчального закладу відбувалося при фінансовій допомозі, значну частину якої становлять благодійні внески української діаспори США. Цікавим з цієї точки зору є інтерв'ю президента НаУКМА Сергія Квіта на зустрічі у залі будинку Українських державницьких організацій у Нью-Йорку. Президент підкреслив, що університет має 12 історичних будівель, зокрема староакадемічний корпус, споруджений ще Іваном Мазепою. Окрім цього Академія має 3 наукових центри і лабораторії, на її факультетах працюють 573 професори, 11 з яких мають докторські ступені, а 273 є кандидатами наук. Комісія Європейського Союзу визнала НаУКМА найінтегрованішим у західну систему вищої освіти навчальним закладом [30].

Американський читач на сторінках засобів масової інформації ознайомлюється із контингентом студентів, формами навчання, структурою. Підкреслимо, що С. Квіт відзначив позитивну роль застосовуваної в Академії системи подвійного визнання дипломів - НаУКМА та іншими західними університетами, оскільки, серед іншого, це дає можливість здійснювати обмін студентами та робить реальним найталановитішій молоді деякий час навчатися у найкращих університетах Європи та Північної Америки [19, 20].

Предметом пильної уваги західної діаспори є освітньо-наукова мобільність могилянців. Так, Академія - поки що єдиний в Україні університет, який видає магістерські та докторські дипломи західного зразка. Зокрема, у газеті «Час і події» за 2008 рік існує розлога довідка про відкриття першої в Україні Докторської (PhD) школи, даної Михайлом Винницьким, Директором Докторської школи Києво-Могилянської академії [5]. Для української освітньої системи це революційний прорив. Тобто, замість аспірантури - докторська школа західного зразка, де докторантам запропоновано вісім програм. Зрозуміло, що прогресивні діячі діаспори не могли не привітати такої ініціативи та приділили їй увагу на сторінках своїх тижневиків, бо саме ця програма, котра є втіленням принципу університетської автономії, може стати моделлю для законодавчих реформ у системі вищої освіти в Україні. Система Докторської школи Києво-Могилянської академії призначена допомогти молодим українським науковцям долучитися до світових надбань науки. Незаперечним є і той факт, що кожна докторська програма змогла відбутися, згідно з досліджуваними матеріалами, завдяки всебічній міжнародній співпраці.

У цьому контексті діаспорна преса приділила достатню увагу візиту у НаУКМА комісара ЄС з питань освіти, культури, багатомовності та молоді Андрулли Василіу з приводу відкриття регіональної конференції «Темпус та Еразмус Мундус: Можливості для Східного партнерства» та участі у церемонії присвоєння першого в Україні звання доктора наук - PhD на західний зразок - випускниці академії Ганні Біленькій. Марта Фаріон, очільник Києво-Могилянської Фундації Америки вважає, що факт присутності комісара ЄС у церемонії вручення диплома «має символічне значення, навіть з часткою іронії. А все через те, що хоча такий науковий ступінь і визнається на Заході, оскільки відповідає вимогам Єдиного європейського освітнього простору (European Higher Education Area), то в Україні він чинності не має, бо не відповідає нормативам Міністерства освіти і науки» [25]. У пізнішому числі газети «Час і події» редакція помістила замітку про захист PhD ступенів випускниками Києво-Могилянської академії у Барселонському автономному університеті у рамках спільної угоди між двома вишами. Такий досвід є унікальним для України, хоча б тому, як зазначено у часописі, що дипломи, котрі видаються після закінчення програми, визнаються як українськими, так іспанськими університетами [6].

Відомо, що Могилянка є єдиним в Україні науково-освітнім центром, в якому навчання проводиться двома мовами - державною, українською, та міжнародною, англійською. Цікавим є факт, як підкреслює у своєму інтерв'ю Роман Качур (заступник начальника Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради, колишній випускник НаУКМА), що серед студентів є багато вихідців з російськомовного середовища, але їх намір навчатися виключно українською мовою говорить сам за себе. Адже у контексті збереження національної ідентичності бажання і вміння студентів спілкуватися державною мовою, користуватися україномовними підручниками, що відповідають українській дійсності, є позитивним явищем.

Прикметно, що упродовж 1991-2013 рр. українська діаспора США активно долучається до здійснення соціально-економічної політики Української держави, до виховання української бізнес-еліти. Так, у цьому ж інтерв'ю мова іде про Києво-Могилянську бізнес-школу, теж певним чином унікальне явище в Україні: її діяльність, власні дослідження, створення середовища для формування вітчизняної бізнес-еліти, плани на майбутнє [29]. Важливо, що газета «KyivPost» назвала програму «МВА» Києво-Могилянської школи підприємництва найкращою в Україні в 2010 році. Справа в тому, що протягом останнього десятка років «KyivPost» вручає організаціям та особистостям нагороди за їх вагомий внесок у розвиток України [15]. А нещодавно газета «Час і події», посилаючись на джерело «Освіта.ua», повідомила, що Києво-Могилянська бізнес-школа, вперше отримавши акредитацію CEEMAN (Central and East European Management Development Association) у 2006 році, підтвердила її ще на наступні шість років. Потрібно зазначити, що CEEMAN є глобальною мережею управлінських установ, зацікавлених у покращенні якості освіти та інноваціях. До складу цієї асоціації входять 210 інституційних та індивідуальних членів з 50 країн світу. Головною метою є розвиток управлінських технологій, покращення якості навчального процесу та наукових досліджень [1].

Унікальними з точки зору відстеження шляху зростання майбутніх фахівців є дописи самих учасників співпраці Академії із діаспорними інституціями. Нашу увагу привернули враження від поїздки до США на конференцію GATIC (Global Advanced Technology Innovation Consortium) двох студентів з НаУКМА. Безперечно, така участь надає неоціненний досвід як у науковому, так і в соціальному плані. На рецепції досліджень доповідачів з університетів та компаній Західної Європи, США, Японії студенти відкрили для себе нові підходи до ведення бізнесу, інноваційні процеси тощо. Що важливо: все почуте і побачене вилилося в бурхливий потік ідей, які можна зреалізувати в Україні [2].

Як відомо, великого значення має особлива увага діаспори до проблеми дотримання прав людини та української нації в Україні, рівень корумпованості влади, заангажованість та заполітизованість судового процесу, актуалізація цих питань на міжнародних конференціях, зустрічах і переговорах з офіційними особами. За активної участі діаспорних інституцій реалізовуються проекти громадської освіти та громадського інформування. Різноманітні за формою заходи дають змогу сприймати демократію як цінність більшістю громадян, підвищували ступінь їхньої політичної освіченості, сприяли формуванню політичної еліти, що сповідує демократичні цінності.

У цьому контексті діаспорна періодика не оминає своєю увагою і факти громадянської активності, політичної незаангажованості НаУКМА. Так, відзначається те, що «кожен її (Академії) студент чи працівник може мати власні погляди й вільно їх висловлювати. Але якщо виникнуть громадські ініціативи, спрямовані на вирішення тих чи інших суспільних проблем, ми їх підтримаємо. Водночас, студенти не мають жодних обмежень щодо участі в громадсько-політичному житті. Студенти і викладачі вільно входять до численних громадських об'єднань і рухів, згідно зі своїми поглядами» [30].

Заснована не лише як освітня установа, а й як заклад, політично незалежний від уряду, відданий втіленню демократичних ідеалів, НаУКМА у своєму прагненні автономії вищої освіти України 2010 року висловила протест МОНУ щодо курсу останнього на централізацію управління. З того часу протистояння між цими двома установами не припиняється, а преса діаспори взяла активну участь в обговоренні цього питання у форматі численних статей, анонсів, інтерв'ю. Так, у газеті «Свобода» за 2011 рік вміщено розлоге інтерв'ю з почесним президентом НаУКМА В. Брюховецьким, дане для УНІАН. З нього маємо можливість дізнатися про причини антагонізму: проект закону «Про вищу освіту» повертає у часи суворої регламентації системи освіти, обмеження прав навчальних закладів. У друкованому матеріалі подано уривок зі статті російського політтехнолога Інокентія Андрєєва, де він висловлює активне занепокоєння принципами навчання, що панують у Києво-Могилянській академії, бо вони можуть звести нанівець російський вплив в інтелектуальній сфері, зокрема навчання англійською мовою, і перевести розвиток усіх провідних дисциплін у площину сучасних інтелектуальних течій Заходу. У свою чергу, провідні діячі діаспори відкрито вітають такі тенденції у вищій освіті, оскільки це дасть змогу вивести її з-під «пострадянського крила» та вивчати й пишатися тим, що є питомо українським і належить до інтелектуального здобутку усього людства [4].

Прес-центр Києво-Могилянської Фундації Америки подав матеріали щодо обмеження наукової свободи в Україні, зменшення фінансування вишів, протести студентів та викладачів НаУКМА проти законопроекту «Про вищу освіту», альтернативний законопроект Ю Мірошниченка, розповідь Президента Фундації Марти Фаріон з приводу дебатів про реформи вищої освіти в Україні. Водночас вона спростовує чутки та дезінформацію, що могла б виникнути у середовищі діаспори з приводу порушеної проблеми, як-от: закриття академії, перехід її рахунків у підпорядкування уряду, звільнення викладачів тощо [18]. Проте перемогу опозиції та українських студентів М. Фаріон вважає тимчасовою, оскільки постійно з'являються нові спроби проти прав та свобод у вищій освіті. Наприклад, газета «Час і події» інформує про переведення НаУКМА до сфери управління Міністерства освіти і науки України [25] та непропорційні бюджетні скорочення для університетів, де Києво-Могилянська академія зазнає найбільшого удару [27]. Президент Фундації інформує діаспорну спільноту про занепокоєння контроверсійними та непропорційними бюджетними скороченнями українських університетів. Мова іде про те, що доступ до освіти талановитих, але малозабезпечених студентів у кращих вишах держави буде значно зменшено, зате збільшено в університетах, котрі мають нижчі стандарти вступу, але досить лояльні до Міністерства освіти і науки. Марта Фаріон з гордістю повідомляє, що в умовах бюджетних скорочень відповідь Могилянки була блискавичною: Асоціація випускників НаУКМА підтримала свій університет і створила стипендійний фонд для талановитих студентів, які хочуть вступити на магістерські програми. Таким чином, виш іще раз підтвердив свою репутацію як лідера у формуванні нової української еліти, суспільства і держави [27]. Натомість «Свобода» опублікувала замітку С. Квіта щодо звернення НаУКМА до Окружного адміністративного суду Києва з позовом до МОНУ з приводу несправедливого розподілу місць державного замовлення. Президент університету аргументує це тим, що позов має на меті відстояти громадський інтерес щодо справедливого і прозорого розподілу державних місць, і у цьому мають бути зацікавлені як виші України, так і прості платники податків. Адже ситуація, що склалася, загрожує корупційними схемами та зниженням у майбутньому кількості фахівців високого рівня [13].

З цього приводу у жовтні 2011 року в НаУКМА відбулася міжнародна конференція «Шляхи свободи», широке висвітлення якої спостерігалося на сторінках «Свободи» та «Час і події» за активної діяльності Марти Фаріон. Огляд присвячено ролі університетів як рушійної сили громадянського, національно свідомого суспільства, реанімацію владою тоталітарних методів управління освітою, рейтингу вітчизняних вишів… Понад те, як зазначає дописувач, є і оптимістичні тенденції у розумінні ролі та місії університетів у сучасному українському суспільстві. «Глобалізація дала потужний імпульс для формування інституційних засад подальшого розвитку вищої освіти в Україні… Могилянці, починаючи з часів її заснування, належала провідна роль у формуванні громадянського суспільства та його інтелектуального ядра в академічному середовищі» [23]. Тому усі присутні критично висловлювалися про нинішню ситуацію в сфері вищої освіти та підтримували автономію останньої.

Спільнота діаспори США уважно стежить за діяльністю НаУКМА та подій, що розгортаються навколо неї, в інформаційному просторі. Тому стаття відомого в Америці захисника Аскольда Лозинського про програш університетом позову до Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України про «перехресний вступ» на магістерські програми не залишилася непоміченою. Автор доводить, що політика міністерства щодо «відповідності» напрямів бакалавра і магістра заперечує Єдиний Європейський простір вищої освіти, що призведе до ізоляції української освіти і її студентів та матиме довготермінові наслідки, двері українським освітнім закладам для обміну студентами на міжнародному рівні виявляться закритими, а самі українські інституції - неконкурентоздатними і малопривабливими. А. Лозинський висловлює відому тепер мантру: «Освіта - це основна характеристика людини, яка робить її більш працездатною і корисною для суспільства. Ця аксіома переноситься у мільйони разів на націю. […] Одне просте припущення політичних наслідків ізоляції української освіти і науки - це знищення генофонду української нації, що матиме серйозні наслідки, зниження наукового і духовного рівня населення» [17]. Природно, що така ситуація не може не непокоїти, тому й лунають такі часті заклики на шпальтах відомих україномовних газет США підтримати Могилянку, вбачаючи в цьому обов'язок кожного свідомого українця, незалежно від країни мешкання.

Важливо, що газета «Свобода» за ініціативою Києво-Могилянської Фундації Америки започаткувала тематичну рубрику, присвячену новинам НаУКМА. Часто матеріали займають дві-три сторінки. Там висловлюється щира подяка всім, хто підтримував і підтримує діяльність університету, жертводавці можуть побачити своє прізвище у великому переліку прізвищ донорів, прочитати досягнення та події за певний період діяльності академії, проекти, гранти, конференції, конкурси, укладені міжнародні угоди та діяльність Літньої школи україністики. Увесь матеріал подається під гаслом, що не залишає сумнівів у патріотичній спрямованості дописувачів та змушує пишатися тим, що ти - українець: «Англія має Оксфорд, Франція має Сорбонну, Америка має Гарвард, Україна має Києво-Могилянську академію». З цього приводу увагу фокусовано на літній програмі українознавства для студентів з США, Канади, Швеції, Польщі, Італії, Іспанії, Франції та інших країн. Як можна довідатися з газети «Свобода», сотні молодих людей взяли участь у цій програмі. Літня школа триває чотири тижні і пропонує вивчення української мови, літератури, історії, сучасної політичної та економічної ситуації у поєднанні з екскурсіями по історичних і культурних місцях Києва, інших регіонів України. Інформація щодо навчання, екскурсій на поточний рік, вартість (все, що в неї входить), прізвище, телефон, електронна пошта відповідальної особи - все це зацікавлена людина може знайти на сторінці «Свободи», що присвячена діяльності НаУКМА.

Кореспондуючи із А. Соколовим, який визначає зміст соціальної пам'яті у формі: 1) соціально несвідомого, генетично успадкованого; 2) культурної спадщини, що включає предмети духовності (мова, звичаї, традиції, акумульовані і успадковані від попередніх поколінь знання і звички) та матеріалізовані об'єкти у пам'ятках, артефактах, документах і освоєної природи [22, с. 118], підкреслимо роль діаспори у відновленні історичної пам'яті. Для української науки проблема історичної пам'яті стала особливо актуальною після здобуття Україною незалежності й виникнення потреби осмислення історичної (і суспільної загалом) свідомості у процесі формування національної ідентичності. Сучасний дослідник Л. Зашкільняк підкреслює, що під історичною пам'яттю розуміємо здатність людського розуму зберігати індивідуальний і колективний досвід міжлюдських взаємин і формувати на його підставі уявлення про історію як таку та своє місце в ній [11, с. 855]. Фактично, - це наявна інформація для соціальної ідентифікації особистості і спільноти. Тому діаспорна преса надає особливу увагу досягненням університету щодо відродження історичної пам'яті народу, зокрема історії Голодомору 1932-33 рр. в Україні. Як зазначає С. Квіт, «сьогодні НаУКМА є власником унікальної документальної спадщини про Голодомор професора політичних наук Джемса Мейса, який останні роки свого життя саме в нашому університеті викладав і опрацьовував тему Голодомору» [12]. Президент академії з вдячністю говорить про те, що Мічиганський університет передав НаУКМА бібліотечну колекцію та архів Дж. Мейса: сотні унікальних видань різними мовами про Голодомор, про тоталітаризм, численні дисертації, огляди тощо. Вагому допомогу у виданні чотирьох томів спогадів «Український голокост 1932-33 років: Свідчення тих, хто вижив» під редакцією професора НаУКМА Юрія Мицика надало сприяння та фінансова підтримка ФОНДУ Катедр Українознавства (США), Програми досліджень Східної України ім. Ковальських, Меморіального фонду ім. Марусі Онищук та Іванка Харука, інших діаспорних фондів та організацій.

Зі свого боку зазначимо, що Києво-Могилянська Фундація Америки періодично проводить акції у великих містах Америки з метою зустрічі президента академії з діячами діаспори, ознайомленням зі здобутками навчального закладу, збором коштів на його розвиток. Ця організація була спеціально створена для підтримки та допомоги НаУКМА «у прагненні досягти досконалості в освіті, інноваційних дослідженнях, особистому та інтелектуальному розвитку студентів та викладацького складу, що сприятиме подальшому розвитку демократичних реформ в Україні» [14]. І. Вислоцький, один із президентів Фундації, щиро дякує українській громаді США за її щедру підтримку впродовж відродження академії (наприклад, лише у 2001 році було зібрано 1,3 млн. $). Ці кошти забезпечують фінансову стабільність університету, сприяють поповненню бібліотеки, розвитку факультетів, стипендії. У 2012 році рішенням Ради директорів Києво-Могилянської Фундації Америки започатковано Ендавмент-фонд для підтримки НаУКМА. Згідно з умовами програми Фонду, внески жертводавців залишаються в США у Фонді, заснованому в «Chicago Community Trust», а річний дохід від цих внесків буде пересилатися до Києво-Могилянської академії. У статті Марти Фаріон докладно перераховано: для чого потрібні кошти, переконливо доведено, що усі великі університети світу довго, але неухильно досягали своєї фінансової стабільності, причому саме завдяки пожертвам жертводавців. Хто, як не українці мають розуміти важливість освіти для майбутнього нації. Тому Києво-Могилянська Фундація Америки запрошує всіх небайдужих у справі допомоги НаУКМА у досягненні найвищого рівня наукових та освітніх програм. Президент цієї поважної установи розуміє, що згадуванням про некомерційну організацію «Chicago Community Trust», її поважних членів, звільнення від податків, різноманітні інвестиційні та адміністративні переваги для її учасників залучать якомога більше жертводавців, котрі захочуть допомогти українському університетові стати одним з провідних у світі [24].

У невеличкому повідомленні, вміщеному в газеті «Свобода» у рубриці «Україна за тиждень», посилаючись на «Голос Америки», інформується про вже дворічне успішне існування проекту «Електронна бібліотека України» на базі Києво-Могилянської академії. Цей проект дає можливість українським університетам долучатися до світових електронних мереж академічної та наукової інформації і ділитися власним науковим доробком. Ідея створення електронної бібліотеки належала Києво-Могилянській Фундації Америки, проте, за словами її президента Марти Фаріон, «проект вдалося реалізувати не в останню чергу завдяки підтримці діаспори, зокрема Фундації родини Омеляна і Тетяни Антоновичів» [9]. І саме іменем цієї родини названо Бакалаврську бібліотеку НаУКМА, відкриття якої - результат клопіткої праці та щедрості меценатів з України, США, Канади. На реставрацію однієї з цінних історичних будівель, якими володіє Києво-Могилянська академія, і перетворення її на нову, устатковану за найсучаснішими стандартами бібліотеку було зібрано 2 млн. $, з яких 1 млн. виділила Фундація родини Омеляна і Тетяни Антоновичів [21]. Таким чином, маємо ще одне вагоме підтвердження зацікавленості української діаспори США у досягненні українською освітою свого належного високого місця у світовому рейтингу.

Оцінюючи становище сучасної української діаспори, активісти українських громад стверджують, що «…затратою мови загрожені всі: церкви, наукові інституції, організації молоді, суспільно-фінансові організації, бо затрата мови - це затрата доросту, затрати переємности в процесі зміни генерації: церква тратить вірних, наука кандидатів, організації членів, родина дітей» [28, с. 15]. Одним із способів збереження ідентичності, українська діаспора США бачить популяризацію україномовної інформації, а особливо на освітянську тематику. Історія свідчить, що періодичні видання українців США завжди прагнули мати нерозривний зв'язок з історичною батьківщиною. Як бачимо, це простежується у матеріалах, що присвячені одній з найавторитетніших вищих шкіл України. Діяльність Києво-Могилянської академії знаходять своє відображення у публікаціях діаспорної преси США, вивчається, коментується, впливаючи, таким чином, на інформаційний простір емігрантів, а через нього - на їх національну самосвідомість, формуючи національну ідентичність. Українська діаспора США, базуючись на національних традиціях, зберігаючи історичну пам'ять, засвоюючи унікальний досвід і цінності світової цивілізації, незважаючи на об'єктивні асиміляційні проблеми, відіграє помітну роль у державотворчих процесах незалежної України. У той же час підкреслимо, що кожна зарубіжна українська громада будучи осередком формування української національної ідентичності, є джерелом знань про Україну, чинником культурного, інформаційного та політичного впливу на країну проживання, творення привабливого образу України, культури в світі.

Література

ідентичність преса етнічний діаспорний

1. Бізнес-школа kmbs отримала ре акредитацію CEEMAN // Час і події. - 2013. - 14 лютого.

2. Бондаренко О. Міжнародні академічні програми Києво-Могилянської академії / О. Бондаренко // Час і події. - 2007. - 25 жовтня.

3. Боровик М. Українсько-канадська преса та її значення для української меншини в Канаді / М. Боровик. - Мюнхен: Український Вільний Університет, 1977. - 342 с.

4. В. Брюховецький: «Деякі ректори сидять, як миші під віником»: [інтерв'ю кореспонденту УНІАН] // Свобода. - 2011. - № 2. - С. 1, 8.

5. Винницький М. У Києво-Могилянській академії відкрито першу в Україні Докторську (PhD) школу / М. Винницький // Час і події. - 2008. - 05 листопада.

6. Випускники «Києво-Могилянської академії» захистили PhD ступені і отримали спільні дипломи з Барселонським автономним університетом // Час і події. - 2012. - 19 грудня.

7. Господарисько М. Внесок української діаспори у становлення Києво-Могилянської академії / М. Господарисько // Діаспора як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті : Зб. доповідей І Міжнародної наукової конференції. - Л. : Сполом, 2006. - С. 395-400.

8. Гриценко О. Збереження української етнічної самобутності (на прикладі періодичної преси США) / О. Гриценко. - К., 1997. - 208 c.

9. Електронна бібліотека України у Могилянці // Свобода. - 2011. - № 45. - С. 2.

10. Животко А.П. Історія української преси / Упоряд., авт. іст.-біогр. нарису та приміт. М. С. Тимошик. -- К.: Наша культура і наука, 1999. - 368 с., ім. пок. („Літературні пам'ятки України").

11. Зашкільняк Л. Історична пам'ять та історіографія як дослідницьке поле для інтелектуальної історії / Л. Зашкільняк // Україна : культурна спадщина, національна свідомість, державність. - 2006-2007. - № 15. - С. 855-862.

12. Квіт С. Наукова робота Києво-Могилянської академії / С. Квіт // Час і події. - 2008. - 27 березня.

13. Квіт С. Судовий позов Києво-Могилянської академії до Дмитра Табачника / С. Квіт // Свобода. - 2011. - № 36. - С. 5.

14. Києво-Могилянська Академія шукає підтримки в США // Час і події. - 2007. - 01 лютого.

15. Києво-Могилянську школу бізнесу визнано найкращою в Україні / Прес-центр Києво-Могилянської Фундації // Свобода. - 2011. - № 7. - С. 15.

16. Куропась М. Історія української еміграції в Америці / М. Куропась. - Нью-Йорк, 1984. - 89 с.

17. Лозинський А. На захист української освіти, людини і нації / А. Лозинський // Національна трибуна. - 2013. - Ч. 2. - С. 2; Час і події. - 2013. - 14 лютого.

18. Не можна обмежувати наукову свободу в Україні / Прес-центр Києво-Могилянської Фундації в Америці; Прес-центр Канадсько-Української Фундації // Свобода. - 2011. - № 7. - С. 17.

19. Президент Києво-Могилянської академії зустрівся з Нью-Йоркською громадою // Час і події. - 2012. - 23 травня.

20. Про Могилянку розповів президент д-р Сергій Квіт / Пресова референт ура Фундації УВУ // Свобода. - 2012. - № 22. - С. 9, 17.

21. Рябчик С. Відкриття Бібліотеки імені Тетяни та Омеляна Антоновичів у Києво-Могилянській академії/ С. Рябчик // Час і події. - 2007. - 14 червня.

22. Соколов А.В. Общая теория социальной коммуникации : Учебное пособие / А.В. Соколов. -- СПб.: Изд-во Михайлова В. А., 2002. - 461 с.

23. Фаріон М. Втеча від свободи чи мужність її здобути / М. Фаріон // Час і події. - 2011. - 19жовтня; Свобода. - 2011. - № 47. - С. 18.

24. Фаріон М. Ендавмент-фондом активно підтримаємо Могилянку / М. Фаріон // Свобода. - 2012. - № 39. - С. 9; Міст. - 2012. - 13 вересня.

25. Фаріон М. Європейський Союз визнав програму PhD в Києво-Могилянській академії / М. Фаріон // Час і події. - 2011. - 21 грудня; Свобода. - 2011. - № 52. - С. 1, 3.

26. Фаріон М. Переведення Національного університету «Києво-Могилянська академія» до сфери управління Міністерства освіти і науки України / М. Фаріон // Час і події. - 2011. - 21 липня.

27. Фаріон М. Спрямований наступ на вищу освіту / М. Фаріон // Час і події. - 2011. - 03серпня.

28. Федоренко Є. Демократизм як провідна ідея в становленні національної освіти / Є. Федоренко // Рідна школа. - 1995. - Ч. 2. - С. 12-18.

29. Ханас О. Києво-Могилянська бізнес-школа / О. Ханас // Час і події. - 2004. - 09 липня.

30. Хмельковський Л. Розмова не тільки про «Могилянку» / Л. Хмельковський // Міст. - 2012. - 24 травня.

31. Романюк С. Роль українського шкільництва у розвитку рідномовної освіти в діаспорі.

32. Чекалюк В.В. Трансформація проблеми самоідентифікації українців на шпальтах газети «Свобода» у період із середини 40-х до кінця 90-х років ХХ ст.

Размещено на Allbest.ru