Український католицький університет в україномовній періодиці США

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 930.22

Український католицький університет в україномовній періодиці США

Біловус Л. І.,

к. філол. н., доцент

Статтю присвячено дослідженню публікацій в україномовній періодиці діаспори США щодо діяльності Українського католицького університету . На основі газетного та журнального матеріалів («Міст», «Свобода», «Час і події») простежено роль цієї освітньої інституції у формуванні інтелектуальної та духовної української еліти, внесок у збереження національної та релігійної ідентичності. періодика університет еліта

Ключові слова: ідентичність, періодичні видання, Український католицький університет, інформаційний простір, церква.

The article is devoted to the question of illumination of appearance of the Ukrainian Catholic University in the Ukrainian-language periodicals of Diaspora of the USA. The role of this educational institute in shaping the intellectual and spiritual elite Ukrainian and it grave payment in the preserving of national and religious identity are traced on the background of newspaper and magazine materials («Mist», «Svoboda», «Chas i podiyi»).

Key words: identity, periodicals, Ukrainian Catholic University, information space, church.

Статья касается вопроса об освещении украиноязычной периодикой диаспоры США деятельности Украинского католического университета. Основываясь на газетном и журнальном материале, проанализировано роль этой институции в формировании интеллектуальной и духовной украинской элиты, ее вклад в сохранение национальной религиозной идентичности

Ключевые слова: идентичность, периодика, Украинский католический университет, информационное пространство, церковь.

ХХІ століття перед сучасним суспільством ставить серйозні виклики у вигляді економічної нестабільності, стрімкої глобалізації і водночас - кризи морально-етичних, духовних принципів. Звичайно, Україна не є винятком. У пошуку вирішення цієї проблеми науковці прийшли до висновку, що єдино можливим виходом є розумне збалансування прагматичної та духовної складових суспільства. Однак, навіть будучи незалежною, Україна так і не спромоглася зробити рішучих та послідовних кроків у цьому напрямі. Багато українських вишів сьогодні готують високоякісних фахівців, які потім виїжджають за кордон, бо не мають сформованого патріотизму, чіткої громадянської позиції, не відчувають обов'язку перед державою, що так і не навчилася належно поціновувати своїх громадян. Т. Шаленко, розглядаючи людину як складову держави, вказує на обов'язкове співіснування двох вагомих компонентів, «які необхідні для формотворення будь-якої повноцінної нації: перший - це інтелект (дипломований спеціаліст), другий - громадянин… Саме ці дві фундаментальні складові є тим основним матеріалом, який формує нашу еліту, творить державу» [30, с. 464]. І якщо з першою складовою успішно впораються навчальні заклади, то виховання громадянина відбувається між іншим. Однак ми були б необ'єктивні, якби сказали, що це явище має загальний характер. Одним із найпомітніших вишів України, що не тільки готує хороших фахівців, а й багато зусиль докладає для формування патріотичної молоді, виховання моральних авторитетів, є Український католицький університет у Львові. Його справедливо називають вільним університетом - за новий підхід до навчальних програм, за особливе ставлення до студентів, за його вільну і чітку політичну позицію, за першочергові духовні, християнські цінності, які є основою у навчанні. У сучасному українському контексті так важко запропонувати добру, якісну освіту, а здобути її студентами, мабуть, ще важче. Український католицький університет виконує подвійне функцію: дає дуже хорошу освіту та водночас просвітлює суспільство, яке сьогодні знає, що у ньому з'являються особистості, які володіють чотирма-п?ятьма іноземними мовами, пройшли стажування у закордонних університетах, та має розуміти, що такими людьми необхідно скористатися на користь України.

Мета і завдання нашої статті полягають у дослідженні публікацій україномовної періодики США («Міст», «Свобода», «Час і події» та ін.) на предмет моніторення ними українського освітнього простору у контексті збереження національної самості. Об'єктом нашої уваги стануть інформаційні джерела освітньої тематики, особливо ті, що стосуються Українського католицького університету.

Друковані матеріали україномовної преси США зосереджують свою увагу не тільки на порушенні актуальних проблем у вищій освіті загалом, спонукаючи до аналітики, а й виконують інформативну функцію, збагачуючи знаннями та виховуючи молоде покоління українців у дусі патріотизму та любові до далекої України. Цьому сприяє, наприклад, надзвичайно детальна інформація щодо діяльності Українського католицького університету (УКУ), починаючи ще від історії його створення. Читач має змогу дізнатися, що цей заклад став втіленням заповітної мрії митрополита УГКЦ Андрея Шептицького, який зумів 1929 р. відкрити у Львові Греко-католицьку богословську академію на базі духовної семінарії. Першим ректором став о. Йосиф Сліпий. Ця освітня установа, до того ж єдиний український вищий заклад на теренах Польщі, одразу стала центром філософії та богослов'я, відкривалися нові факультети, розросталася бібліотека, розвинулась бібліотечна справа. Після приходу до Галичини радянських військ академію було закрито, її діяльність відновилася за німецької окупації і була знову заборонена комуністичним московським урядом після закінчення Другої світової війни. Лише 1963 року глава УГКЦ о. Йосиф Сліпий після повернення з каторги відновив у Римі Український католицький університет імені святого Климента як вищу школу духовної освіти. Ще тоді важко було уявити відродження вищої католицької школи в Україні, такої, яка б відповідала потребам нашої церкви. Друкованих матеріалів того часу про цей заклад в українській діаспорній пресі небагато. Зокрема, 1991 року при Українському католицькому університеті імені святого Климента Папи в Римі розпочався курс, в якому вперше взяли участь українські студенти з Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва з метою студіювання ними релігійно-богословських питань ікони і церковного мистецтва [15]. Однак з 1994 року, коли академію було відроджено у Львові (ректор - о. Михайло Димид), а з 1998 році вона здобула міжнародну акредитацію Конгрегації католицької освіти, різнотематичні повідомлення про цей заклад друкуються практично в кожному другому номері. У 2002 році академію реорганізовано в Український католицький університет, ректором якого став о. Борис Гудзяк [7; 28]. З 2013 року останній став президентом УКУ з усіма обов'язками та правами цього уряду, а ректором навчального закладу - проректор із зовнішніх зв'язків о. д-р Богдана Прах. Такий приблизно короткий екскурс зустрічаємо завжди в діаспорній пресі у матеріалах (рубрики «Духовність», «Культура», «Дата», «Україна і світ»), присвячених цьому навчальному закладу (чи то чергові відвідини США керівництвом університету і пов'язані з цим добродійні імпрези, чи то висвітлення подій в установі), для того, щоб респонденти знали та розуміли важливу роль цього навчального закладу у відбудові українського суспільства і відновлення УГКЦ. Тобто українці діаспори ніколи не дозволяють собі забути про свою приналежність у вірі, про нелегкий, катакомбний шлях своєї церкви, долю якої розділив і УКУ. Мабуть, тому так активно і підтримують цей навчальний заклад та стежать за його розширенням і функціонуванням. Владика Борис Гудзяк говорить, що в умовах, коли в УРСР церква переслідувалася, священики та вірні висилалися до Сибіру, тільки в середовищі української діаспори плекалася думка про повернення, формувалося загострене почуття обов?язку, розуміння того, що Церква - найбільший організм соціального спротиву [14].

УКУ - невеликий навіть на національними критеріями. Тут здійснюють підготовку істориків, богословів, філософів, журналістів, фахівців із медіакомунікацій та соціальних педагогів. Окрім того, є окремі програми, наприклад, Львівська бізнес-школа (із програмою МВА), Інститут лідерства та управління, Інститут екуменічних студій. Також діє студентський благодійний фонд «Відлуння», учасники якого опікуються дітьми із сиротинців, працює Центр духовної підтримки неповносправних «Емаус», є осередок протиабортного руху «За життя», є видавництво наукової і навчальної літератури, комп?ютерний центр тощо.

УКУ позиціонує себе як вища школа для всієї України та відкрита академічна спільнота, тому серед його викладачів та студентів є католики, православні, юдеї, протестанти. Програма навчання включає історію Церкви, богослов'я, філософію, соціальну працю, екуменізм - тобто «ті галузі, які не належать до фінансово ефективних, однак, без яких неможливо досягнути високого рівня освіти і культури» [29]. Щороку університет залучає як викладачів близько 40 професорів із університетів США, Канади, Європи, Австралії, тому частина предметів викладається англійською, що ставить певні вимоги до рівня знань іноземної мови студентами навчального закладу.

Сьогодні цей навчальний заклад динамічно розвивається і розростається, пропонуючи українському суспільству якісно нову модель вишу ¬- незалежного, соціально-відповідального, міжнародного університету з високими академічними стандартами та духовним виміром, тому й інформація про новини з УКУ (в однойменній рубриці) займає значну частину інформаційного простору українців США.

До особливих здобутків університету варто віднести здобуття державної акредитації для бакалаврської та магістерської програми з богослов'я у 2005 році. Тепер професія богослова визнана державою, а випускники богословських факультетів різних навчальних закладів України мають змогу займати державні посади та працювати в різних галузях, відповідаючи на потреби суспільства. Неможливо не зазначити, що коли Ватикан дозволив захищати жінкам-богословам роботу на ступінь доктора у цій галузі, серед 20-ти таких докторантів у світі шестеро були із УКУ. Звичайно, це найкраще свідчить про якісну богословську підготовку в навчальному закладі, що відзначають багато наукових закладів, де випускники університету продовжують навчання. Крім того, УКУ - один з небагатьох у католицькому світі, де жінки можуть отримати таку освіту.

Оскільки УКУ є унікальною вищою школою, що позиціонує органічний синтез академічної та духовної освіти, то численні проекти та акції, організовані ним та детально висвітлені в інформаційному просторі українців США, заслуговують на особливу увагу. Наприклад, університет започаткував проект з допомоги сиротам в одному з державних закладів для сиріт Львівської області. Студенти, які здобувають спеціальність «Соціальна педагогіка», регулярно відвідують дітей і, крім катехизації, займаються з ними музикою, спортом, іграми. Цей проект дозволяє набути навичок праці з сиротами та іншими дітьми в різних напрямках, зокрема в психологічному. Також студенти здобувають певний досвід, працюючи в реабілітаційному центрі з безхатченками і людьми з наркотичною та алкогольною залежністю, в психіатричній лікарні, в закладі для самотніх матерів та їх дітей, в будинках для людей похилого віку, допомогли організувати літній табір для дітей, хворих на аутизм [11]. Щороку у жовтні першокурсники здійснюють чотиригодинну пішу прощу до Страдчу, щоб поклонитися святині двох українських новомучеників, визнаних папою Іваном Павлом ІІ блаженними. Ця подія - своєрідний ритуал введення у студентську спільноту нових членів УКУ [25]. А з 2010 року студентське братство цього закладу організовує акцію «Великдень разом» для студентів зі східної, центральної та південної України, підшукує сім'ї для таких гостей, знайомить їх зі своїм університетом. Мета такого заходу: показати традиції святкування Воскресіння Господнього у Галичині (богослужіння, гаївки, майстер-класи із писанкарства, виготовлення ляльок-мотанок) [26].

УКУ, зокрема його Інститутом екуменічних студій, проводиться конкурс «Репортери надії в Україні» на зразок однойменного конкурсу у Франції, що має на меті відзначити журналістів, які порушують важливі питання і проблеми сьогодення, а також пропонують шляхи їх вирішення. Організаторам хотілося привернути увагу до неповноправних осіб, «щоб люди звертали увагу на ближнього не тільки тоді, коли він з'явиться на обкладинках газет і журналів, чи коли його покажуть у новинах. Поруч з нами є багато сильних, хоч і невідомих людей» [1, с. 14]. Також хочемо звернути увагу на ще один унікальний захід, організований Інститутом екуменічних студій, пильна увага до якого прикута з усіх куточків світу. Мова іде про Екуменічний соціальний тиждень, власне відроджений цим закладом 2008 року, бо започаткований був ще у 1939 р. Митрополитом Андреєм Шептицьким з метою формування християнського патріотизму на противагу ідеології комунізму, шовінізму та фашизму. Головна ідея Екуменічного соціального тижня - об'єднати всі українські конфесії довкола соціальних питань. Що вражає - така мета була досягнута. У семінарах, конференціях спільно брали участь та співпрацювали єпископи і духовенство УГКЦ і РКЦ, УПЦ (КП) і УПЦ (МП), УАПЦ і Вірменської апостольської церкви, Церкви християн віри євангельської, а також гості із Західної Європи та Північної Америки, представники вітчизняних світських та католицьких благодійних організацій. Це стало можливим завдяки тому, що, як вважає М. Маринович, «свобода віросповідання в Україні таки виявилася захищеною чи не найсильніше на пострадянському просторі. Українці розуміють право іншої людини вірити по-своєму. (…) Я вважаю, що ця психологія ввійшла у плоть і кров усього народу, а це є підтвердження того, що він увібрав у себе принципи свободи на досить доброму рівні» [12]. Цей захід зробив можливим мобілізацію та координацію усіх зусиль задля спільного формування відчуття патріотизму в представників української нації, в основі якого лежить любов до ближнього і вірність християнським принципам. Йдеться про повномасштабну соціальну співпрацю, яка б сприяла релігійному порозумінню [10]. Як видно із матеріалів україномовної преси США, представники української діаспори своєю участю в Екуменічному соціальному тижні відіграють важливу роль у передачі досвіду економічного розвитку. Вищесказане стосується проведення конференції про український кооперативний рух. Представники української діаспори говорять про свій шлях успіху, що реалізувався у феномені кредитних спілок, створення на чужині міцних спільнот, що базуються на довірі, християнських цінностях, довготерміновому плануванні та молитві.

Також на базі університету відбуваються своєрідні «конференції примирення». Мова про практично щорічний науковий захід «Ковчег» в Уневі, організований УКУ, Всеукраїнським центром вивчення Голокосту «Ткума» та Федерацією польських організацій в Україні. Конференції збирають молодь, здебільшого студентів з різних регіонів України, Польщі, істориків, психологів, філософів, журналістів, політиків. У рамках програми міжнаціонального примирення учасники мають можливість особисто відвідати місця, де в період Другої світової війни відбувалися національні трагедії українського, єврейського та польського народів. Окремі дні присвячено презентації їх національної культури та традицій. Як зізнаються в інтерв'ю учасники, особливо зі сходу України, «саме тут вперше відчули, що в нас тече українська кров» [8].

Кожний структурний підрозділ УКУ справно виконує свої обов'язки. Зокрема, левова частка публікацій про цей заклад виходить з прес-служби університету (вона й відповідає за рубрику «Новини з Українського католицького університету» в «Свободі»), а відділ інформації та зовнішніх зв'язків практично у кожному друкованому матеріалі, що присвячений цій установі, подає коротку довідку, а також повідомляє поштову та електронну адресу університету, де можна знайти детальнішу інформацію про нього українською та англійською мовами. Завдяки роботі цього відділу офіційний сайт закладу насичений докладною інформацією із цифрами, прізвищами, світлинами і за системою Web of Matrix університет має найкращу присутність в Інтернеті порівняно з іншими українськими вишами. Відділ розвитку університету займається збиранням фондів та пошуком плідного партнерства, організовуючи для цього різні зустрічі, що сприяє загальній поінформованості про виш. З цього робимо висновок, що УКУ намагається бути присутнім в інформаційному просторі на усіх можливих рівнях.

УКУ - повністю приватний вищий навчальний заклад. Тут немає стипендій у звичному нам розумінні слова, зате є академічні, аналогічні до системи в закордонних вишах: кожний студент отримує можливість не платити за навчання, якщо він заслужив це високими балами. Щороку (з 2008 р.) університет влаштовує благодійний фолк-бал «Перелаз» з метою вшанування місцевих та закордонних меценатів. Там звучать стародавні українські пісні у виконанні українського гурту «Божичі», гості мають можливість навчитися танцювати давно забуті народні танці, послухати українських співаків - фіналістів «Голосу країни», скрипаля-віртуоза Василя Попадюка, виставляються роботи студентів Іконографічної школи університету, проводиться фуршет та безліч забав для дітей. Організатори влаштовують лотерею та благодійний аукціон картин відомих українських митців, з метою зібрання коштів для стипендіального фонду імені Митрополита Андрея, який створений, щоб дати можливість талановитим малозабезпеченим студентам свого вишу здобувати освіту (до речі, кількість зібраних коштів збільшується щороку, відповідно, збільшується кількість квартальних, піврічних та річних стипендій). Нові будівлі університету, а також навчальні програми і школи теж стали можливими завдяки пожертвам [4; 17; 19]. Крім того, у приміщенні навчального закладу експонуються роботи учасників мистецького пленеру сучасного українського мистецтва «Криниця». На цій виставці частина робіт представлена серед лотів «тихого аукціону» благодійного бенкету на підтримку нових академічних програм та розбудови УКУ, у якому беруть участь кілька сотень політиків, підприємців, діячів культури. На цих заходах також проводиться лотерея, лоти для якої надають приватні особи і посольства Польщі, Угорщини, Латвії, Бельгії, Австрії, Канади, США та інших держав [18]. Такі благодійні бенкети відбуваються щороку (з 2008 р.) у Києві за ініціативи «Київських друзів УКУ» - групи ініціативних та відданих волонтерів, які, розуміючи цінність та унікальність університету, щиро бажають допомагати йому рости й розвиватися. «Переважно це вихідці з української діаспори, які, повернувшись на історичну батьківщину, тепер живуть у Києві, займають керівні пости у вітчизняних та міжнародних компаніях та хочуть допомогти УКУ не лише власними пожертвами, а й залучаючи до підтримки університету своїх друзів та ділових партнерів» [6]. Багато публікацій присвячено тим чи іншим подіям, які висвітлюють діяльність різних меценатів. Зокрема, відомий колекціонер Іван Гречко передав для музейної експозиції УКУ перші 50 експонатів з приватної колекції покутських та гуцульських ікон на склі, що стане першим кроком до створення в закладі музею мистецьких колекцій сакрального класичного та сучасного мистецтва [27]. Інститут літургійних наук отримав від бібліотеки відомого музиколога К. Вольфа понад 300 видань англійською та німецькою мовами: енциклопедії, спеціалізовані підручники з історії музики, журнали, оксфордські видання, твори багатьох композиторів. Факт став можливим за сприяння американсько-української фундації «Сейбр-Світло», що співпрацює з УКУ понад десять років і вже подарував університетській бібліотеці більше 1 000 книг. Крім того, у ній є книги, подаровані о. Робертом Тафтом (довголітній викладач Папського орієнтального інституту), проф. Ігорем Шевченком (гарвардський науковець-візантиніст) та ін. Численні видання передали бібліотеки Українського наукового інституту Гарвардського університету, Канадського інституту українських студій, Інституту Митрополита Андрея Шептицького з Отави, Папського орієнтального інституту, Лювенського католицького університету. Однак дар богословського факультету Тілбурзького університету в Голландії сучасної академічної богословської літератури та суміжних дисциплін вважається найбільшим в історії бібліотеки УКУ (12 тис. томів) [16; 20]. Найбільшим окремим меценатом Канади і фундаторкою кафедри богослов'я та кафедри філософії УКУ є д-р Марія Фішер-Слиж, яка передала йому один мільйон доларів [3]. У 2012 році Дж. Темертей з Торонто, засновник і президент компанії «Нортленд Павер», приватного міжнародного проекту «Українсько-єврейська зустріч», який має на меті створення стійкого підґрунтя для майбутніх взаємин між поколіннями євреїв і українців в Україні, Ізраїлі, а також спільнот в діаспорі, пожертвував 1,2 млн. дол. для фінансування трьох професорських кафедр в УКУ. Одна з них буде присвячена дослідженню українсько-єврейських та міжрелігійних взаємин, інша - програмі єврейських досліджень у контексті історії Центральної та Східної Європи, а третя - біблійним дослідженням [5]. Монреальські прихильники УКУ в основному збирають гроші на стипендії для студентів, які не спроможні самі платити за своє навчання.

Кожна зустріч, присвячена УКУ в діаспорі, на громадському чи особистому рівні, має велике значення і позитивний вплив, оскільки сприяє загальній поінформованості щодо навчального закладу і його пріоритетів, а тому й зростає щороку сума пожертв та кількість тих, хто приходить на такі благодійні заходи. Кожний візит о. д-ра Бориса Гудзяка у США супроводжується широким висвітленням цієї події в діаспорній пресі з детальними описами подій, присутніх, зібраними сумами (інколи ціла сторінка газети присвячена перерахуванню прізвищ благодійників). Практично кожне місто, куди він приїжджає (Вашингтон, Виппана, Дітройт, Дженкінтавн, Нью-Джерсі, Нью-Йорк, Філадельфія, Чикаго; Клівленд у Канаді) і де є українська громада, має організацію «Приятелі УКУ», яка перед кожним приїздом друкує у пресі оголошення-запрошення на зустріч. Колишній ректор (сьогодні - президент) УКУ ніколи не приїжджає сам, його супроводжують помічники, випускники, щоразу інші, залежно від мети візиту, сьогодні часто на благодійні імпрези їздить теперішній ректор - о. Богдан Прах. Однак презентація вишу через влучні виступи, інтерв'ю, перегляд фільмів про головні події університету, транслювання відео-звернень глави УГКЦ, виступи українських гуртів, благодійний бенкет, підтримку духовенства завжди дає хороші результати щодо збирання коштів на розвиток університету [23]. На думку голови Товариства монреальських приятелів УКУ Ю. Мончака, «популярності цих заходів сприяє вміння провести заплановану імпрезу в приємній, творчій атмосфері» [29]. З 2013 року, на 50-річчя університету, організатори вийшли за межі традиційних зустрічей і започаткували нову традицію «Jazz it up for UCU» ¬- вечора музики та танцю, під час якого люди різного віку об?єднані гарним настроєм та спільною ідеєю. «Це новий початок того, що дуже гарно характеризує сучасний настрій Українського католицького університету - впевненість, мелодійність, молодечий запал, творчість та вишуканість. …Саме такий формат найбільше заімпонував молодим людям, адже «Jazz it up for UCU» дозволив їм більше дізнатися про університет, про людей, які там навчаються і працюють» [13].

У своїх зверненнях керівництво навчального закладу зауважує, що коли починалося відродження УКУ, в Україні не сприймали серйозно нової ідеї, а тому й не було жодної підтримки, і тільки закордонні українці сприйняли її значущість і надали необхідну допомогу. Сьогодні університет має багато друзів, але американські українці й надалі залишаються тією основою, з якої починаються усі нові проекти. Тому й закликає закордонних українців й надалі бути співбудівничими УКУ, а він, у свою чергу, виправдає їх довіру. Про свою можливість зробити кар?єру на Заході і причини повернення на історичну батьківщину о. д-р Борис Гудзяк завжди відповідає так: «Я - українець. (…) служити Україні - велика честь і великий привілей. Я дуже тішуся, що з нашого університету виходять випускники, які є не тільки добрими спеціалістами, а й моральними людьми. Вони особистості, щасливі й хочуть служити Богові та Україні. Це мене надихає» [31]. Така позиція та активна підтримка світової української спільноти переконує інших у необхідності підтримувати це «вогнище духовності і школу виховання нового покоління українців» [9], залучати нових меценатів.

Інколи влаштовуються імпрези для презентації УКУ й аудиторії неукраїнського походження. На ці зустрічі приходить багато визначних представників політичної, освітньої, культурної і церковної американської еліти; дискутують переважно про виклики і загрози секуляризації в Україні. Прикметно, що 50 відсотків жертводавців на Північноамериканському континенті не є українцями, однак сама ідея католицького університету є привабливою для людей, які не втратили віри й керуються нею у своєму житті - українці і не українці - а тому й уважають УКУ вартим активної підтримки. Крім того, «найбільше притягує не українців до спільної праці на користь університету не лише якість його освіти чи приналежність до Церкви, а, передовсім, зразковість, яка дозволяє йому існувати в такому вигляді та мати великий вплив у сучасній Україні» (Джон Курі) [2]. Ця довіра та жертовність на підтримку освітньо-наукової та євангелічної місії університету в суспільстві, яку виявляють українці діаспори, є надзвичайно цінною і надихаючою для спільноти УКУ.

Яким би успішним не був УКУ, це заслуга багатьох людей, які доклали чимало зусиль для його формування, стали його своєрідним обличчям. Це цікаві особистості, з якими українська діаспора має можливість познайомитися і поспілкуватися на благодійних заходах або через посередництво мас-медіа. Представники УКУ часто виступають у прямому ефірі українських радіопрограм США та дають інтерв'ю місцевим засобам масової інформації. Хоча варто зауважити, що «Свобода» частіше подає інформацію з приводу новин в університеті, а «Час і події» зосереджує свою увагу на друкуванні результатів таких зустрічей з мас-медіа. Президент УКУ, інші його представники багато говорять про здорову конкуренцію з Києво-Могилянською академією, контакти із закордонними вишами, фінансову підтримку діаспори, про необхідність не розширювати університет, а обирати конкретні напрями і якісно працювати за ними, про те, що знання можуть стати руйнівними, якщо не мають в основі моральних принципів, про культуру дискусій і діалогу в середовищі християн і в українському суспільстві, про марність очікування месій і особисту відповідальність кожного, про те, що здорове цивілізоване суспільство будується невтомною щоденною працею і здоровими відношеннями до навколишніх [9; 21; 22; 24].

Отже, аналізуючи україномовну періодику США можемо дійти до висновку, що Український католицький університет - один з небагатьох вишів нашої країни, що дає ґрунтовну освіту, базуючись на кращих європейських та вітчизняних традиціях. При цьому він виконує ще одну важливу місію: виховує молоде покоління церковних і мирянських діячів, що сприяє розбудові громадянського суспільства в Україні на засадах християнських цінностей та ідеалів. Його діяльність у цьому напрямі, всебічна презентація в інформаційному просторі стає одним із чинників формування та збереження національної та релігійної ідентичності українців, особливо тих, хто перебуває далеко за межами материкової України.

Література

1. Антушевський Т. УКУ відзначив доброчесних журналістів / Тарас Антушевський // Свобода. - 2009. - № 28. - С. 10, 14.

2. Благодійний бенкет УКУ в Чикаго // Час і події. - 2011. - № 46. - 16 листопада.

3. Дідула П. Княжий дар на розбудову УКУ / Петро Дідула // Свобода. - 2009. - № 13. - С. 9; Шкодзінська О. Щедрий дар для майбутнього України / Оксана Шкодзінська // Час і події. - 2009. - № 13. - 02 квітня.

4. Дідула П. УКУ з подякою вшанував жертводавців / Петро Дідула, Матвій Матушак // Свобода. - 2010. - № 28. - С. 1, 5.

5. Канадський українець - для Українського католицького університету / Українська католицька освітня фундація // Свобода. - 2012. - № 4. - С. 8.

6. Карапінка М. Близько 100 000 дол. зібрано в Києві на потреби УКУ / Мар'яна Карапінка // Свобода. - 2008. - № 45. - С. 1, 15. Благодійний бенкет приніс УКУ понад 1 млн. гривень / Прес-служба УКУ // Свобода. - 2013. - № 44. - С. 1.

7. Костенко Л. У Виппані відбулася зустріч із єпископом Борисом Гудзяком / Ларіон Костенко // Міст. - 2012. - 16 листопада.

8. Кулигіна О. Молодіжна конференція примирення / Олена Кулигіна, Юлія Завадська // Свобода. - 2009. - № 2. - С. 15.

9. Кухар Л. «Здорове цивілізоване суспільство будується здоровою щоденною поведінкою і відношенням», - о. д-р Борис Гудзяк / Лариса Кухар // Час і події. - 2010. - № 46. - 17 листопада.

10. Матушак М. «Подбай про ближнього!» - екуменічний проект УКУ / Матвій Матушак // Свобода. - 2008. - № 28. - С. 15; Час і події. - 2008. - № 27. - 03 липня. Світ Л. Спільна молитва / Лана Світ // Міст. - 2012. - 02 лютого.

11. Матушак М. Українська католицька освітня фундація допомагає сиротам / Матвій Матушак // Свобода. - 2008. - № 12. - С. 21.

12. Мельничук В. Мирослав Маринович: «Я вірю у нове пробудження мого народу» / Володимир Мельничук // Час і події. - 2007. - № 3. - 18 січня; № 4. - 25 січня.

13. Михалюк С. Чикаго вітав УКУ з нагоди 50-річного ювілею / Сергій Михалюк // Час і події. - 2013. - № 46. - 14 листопада.

14. Музиченко Я. «Універ» для серця / Ярослава Музиченко // Час і події. - 2008. - № 41. - 08 жовтня.

15. Музичка І. Курс для студентів з України в Українському католицькому університеті / о. І. Музичка // Свобода. - 1991. - № 131. - С. 3.

16. Новини з Українського католицького університету / Прес-служба УКУ // Свобода. - 2012. - № 21. - С. 12, 15.

17. Новини з Українського католицького університету / Прес-служба УКУ // Свобода. - 2012. - № 26-27. - С. 26.

18. Новини з Українського католицького університету / Прес-служба УКУ // Свобода. - 2012. - № 46. - С. 16.

19. Новини з Українського католицького університету / Прес-служба УКУ // Свобода. - 2013. - № 25. - С. 14-15.

20. Новини з Українського католицького університету / Прес-служба УКУ // Свобода. - 2013. - № 31. - С. 14.

21. Павелчак В. Борис Гудзяк: «Ми працюємо для духовного збагачення людини» / Володимир Павелчак // Час і події. - 2006. - № 46. - 16 листопада; Карапінка М. Директор бібліотеки УКУ Тарас Тимо: «УКУ є моєю основною Альма Матір?ю» / Мар?яна Карапінка // Час і події. - 2007. - № 29. - 19 липня; Іванишин-Угрина С. Отець Борис Гудзяк: «Наш університет є лабораторією, в якій переосмислюється те, яким має бути університет 21-го століття» / Світлана Іванишин-Угрина // Час і події. - 2011. - № 47. - 23 листопада; Яневський Д. Іван-Павло ІІ, Джордж Вайгель і 10 запитань до ректора УКУ / Данило Яневський // Час і події. - 2012. - № 1. - 04 січня; Іванишин-Угрина С. Віце-ректор УКУ М. Маринович: «Зло цілком реальне, і воно активно користується тим, що соціальні мережі замінили собою соціальну активність» / Світлана Іванишин-Угрина // Час і події. - 2013. - № 46. - 14 листопада.

22. Павелчак В. Тарас Добко і Володимир Турчиновський: «Нашу роботу оцінять нащадки» / Володимир Павелчак // Час і події. - 2006. - № 49. - 07 грудня.

23. Павелчак В. Українська громада Чикаго підтримує Український католицький університет / Володимир Павелчак // Час і події. - 2006. - № 46. - 16 листопада; Галів М. Щедрий дар для УКУ / Микола Галів // Свобода. - 2007. - № 1. - С. 12-13; Заліпський Я. Понад 100 тис. дол. на розвиток УКУ / Ярослав Заліпський // Свобода. - 2007. - № 20. - С. 1, 16; Комар Ю. «Українці, де б вони не були, завжди готові допомагати тим, хто є у потребі» / Юлія Комар // Час і події. - 2007. - № 49. - 06 грудня; У Філадельфії вітатимуть о. Б. Гудзяка / Українська католицька освітня фундація // Свобода. - 2008. - № 7. - С. 16; Василькевич Н. Доброчинний бенкет в Дітройті на підтримку УКУ / Ніна Василькевич // Свобода. - 2009. - № 1. - С. 9; Рарі Мет?ю А. Осінні імпрези на користь УКУ / Мет?ю А. Рарі // Свобода. - 2009. - № 9. - С. 11; Рарі Мет?ю А. Похмура економіка не перешкодила щедрості українців / Мет?ю А. Рарі // Час і події. - 2009. - № 7. - 18 лютого; Матушак М. Чикаго підтримує Український католицький університет / Матвій Матушак, Юлія Комар // Час і події. - 2009. - № 46. - 19 листопада; Коломиєць М. Філадельфійська громада підтримує УКУ / Марта Коломиєць. - Свобода. - 2010. - № 27. - С. 11; Галів М. Понад 900 тис .дол. - дар для УКУ від українців Нью-Йорку і Нью-Джерсі / Микола Галів // Свобода. - 2010. - № 49. - С. 11; Кухар Л. Сприяння УКУ - велика справа / Лариса Кухар // Свобода. - 2010. - № 52. - С. 10; Костенко Л. У Виппані відбулася зустріч із єпископом Борисом Гудзяком / Ларіон Костенко // Міст. - 2012. - 16 листопада; Костенко Л. Благодійним обідом відзначили 50-річчя УКУ / Ларіон Костенко // Міст. - 2013. - 07 листопада; Хмельковський Л. 50-річчя УКУ відзначили в Нью-Йорку / Левко Хмельковський // Свобода. - 2013. - № 46. - С. 1, 9.

24. Рері М. Екуменізм любові об?єднає українців / Матвій Рері // Час і події. - 2008. - № 24. - 12 червня; Антуан Аржаковський: «Моє служіння - духовна дипломатія» // Час і події. - 2009. - № 22. - 04 червня.

25. Рудзінський М. Студенти УКУ - на прощі / Михайло Рудзінський // Свобода. - 2009. - № 2. - С. 15.

26. Світ Л. Студенти святкують Великдень / Лана Світ // Міст. - 2012. - 12 квітня.

27. УКУ подаровано колекцію гуцульських ікон на склі / Прес-служба УКУ // Свобода. - 2013. - № 8. - С. 12.

28. Хміль Д. 28 червня 2002 року Львівську богословську академію було реорганізовано в УКУ / Доброслава Хміль // Міст. - 2013. - 27 червня.

29. Чехут О. УКУ - університет для всієї України / Олеся Чехут // Свобода. - 2012. - № 28. - С. 8.

30. Шаленко Т. Просвітництво, освіта в Україні та діаспорі як визначальні чинники державотворення / Тетяна Шаленко // Діаспора як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті : Зб. матеріалів ІІІ Міжнародного конгресу української діаспори. - Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2010. - 648 с. - С. 464-467.

31. Ященко А. «Спроби СБУ тиснути на нас свідчать про страх влади» / Анна Ященко // Час і події. - 2010. - № 24. - 16 червня.

Размещено на Allbest.ru