Актуальні питання правового регулювання діяльності Інтернет-ЗМІ

Размещено на http://allbest.ru

Тернопільський національний економічний університет

УДК 347.78

Актуальні питання правового регулювання діяльності Інтернет-ЗМІ

Зайцева-Калаур І.В., к.ю.н.

Специфікою розвитку законодавства України про засоби масової інформації є відсутність єдиного закону, що мав би врегулювати правовий статус усіх видів засобів масової інформації в Україні, яким, наприклад, у РФ є Закон «Про засоби масової інформації». Дану функцію покладено на Закон України «Про інформацію» від 02.10 1992 року [1], що став першим за порядком прийняття і базовим по відношенню до інших законодавчих актів у цій сфері.

Хоча Закон України «Про інформацію» прийнятий як узагальнюючий нормативно-правовий акт у сфері інформаційної діяльності, однак питанням створення засобів масової інформації, забезпечення діяльності організацій ЗМІ, визначення змісту прав та обов'язків суб'єктів діяльності організацій ЗМІ у Законі увага не приділена. Також законодавець оминає питання дотримання авторських прав творчих працівників.

Це упущення переглянуто і певною мірою виправлено законодавцем у новій редакції Закону України «Про інформацію» від 13.01.2011 року, розділ III якого присвячено діяльності журналістів, засобів масової інформації, їх працівників [2].

Зважаючи на позитивні зміни та доповнення до Закону, що стосується ЗМІ, не вирішеним все ж залишається питання Інтернет-ЗМІ. Законодавець, як і в попередній редакції Закону, визначає ЗМІ як такі, що призначені для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації, залишаючи поза увагою Інтернет-ЗМІ, які в умовах розвитку інформаційного суспільства набувають масштабного використання як засіб поширення масової інформації. Т. Попова зазначає: «Необхідно внести зміни до законодавства, яке регулює інформаційну діяльність в Україні, адже у правовому полі взагалі не функціонує поняття «електронні ЗМІ» [3].

Невідкладному вирішенню сьогодні підлягає багато питань, зокрема визначення умов легалізації Інтернет-ЗМІ як нового виду мас-медіа; означення змісту та меж здійснення авторських прав суб'єктів, що забезпечують функціонування веб-сайтів як форми поширення масової інформації; розробка правових механізмів захисту авторських прав на об'єкти інтелектуальної власності, що розміщені в Інтернет-ЗМІ тощо.

Метою написання наукової статті є дослідження окремих із вищезазначених питань та внесення на цій основі пропозицій і рекомендацій щодо удосконалення законодавства, що регулює діяльність організацій ЗМІ.

Для реалізації поставленої мети, перш за все, необхідно з'ясувати, чи підпадає Інтернет-ЗМІ під дію чинного законодавства про засоби масової інформації. Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про інформацію», під масовою інформацією розуміється інформація, яка поширюється з метою її доведення до необмеженого кола осіб. Безперечно, інформація, розміщена на веб-сайті Інтернет-ЗМІ, стає доступною необмеженому колу осіб, а отже, відповідає вказаному критерію.

Як ми уже зазначали, в ч. 2 ст. 22 Закону України «Про інформацію» визначено, що засоби масової інформації - це засоби, призначені для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації.

Очевидно, що веб-сайт Інтернет-ЗМІ під визначення друкованого засобу масової інформації не підпадає, адже сам по собі є не друкованою, а електронною формою. Крім того, щодо Інтернет-видань державна реєстрація не є обов'язковою умовою.

Сучасні веб-сайти Інтернет видань досить часто містять аудіовізуальну інформацію. Втім, далеко не вся інформація, яка на них розміщена, може вважатися аудіовізуальною. Чимало інформації є лише візуальною (текстова та/або графічна). У Законі України «Про телебачення і радіомовлення» врегульовано правовий статус лише телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги, діяльність яких, на відміну від діяльності Інтернет-ЗМІ, підлягає ліцензуванню. З наведеного вище можна зробити висновок, що хоча через веб-сайти Інтернет-ЗМІ в розумінні ст. 22 Закону України «Про інформацію» поширюється масова інформація, проте їхній правовий режим у жодному законі, що регулюють діяльність організацій ЗМІ, нині не визначений.

Не вирішеним на сьогодні залишається питання державної реєстрації Інтернет-ЗМІ.

У Росії реєстрація Інтернет-видань вже давно стала нормою. Усі вони зареєстровані в Роскомдруці, а в реєстраційному посвідченні у графі «тип видання» зазначено: «інше - щоденне Інтернет-видання» [4, с. 182].

Т. Попова (заступник Голови Правління Інтернет Асоціації України) висловила позицію проти необхідності обов'язкової реєстрації усіх без винятку онлайн-медіа. Зокрема вона зазначила: «Інтернет - це середовище, і не може бути ні об'єктом, ні суб'єктом правового регулювання. Регулювати можна правовідносини між провайдерами, сайтами та користувачами Інтернету. Ці відносини мають транскордонний характер...» Т. Попова не висловлює безкомпромісну позицію проти реєстрації онлайн-ЗМІ, на її думку, обов'язковою реєстрація має бути лише для державних сайтів, тоді як для комерційних - на добровільно-наявному принципі. Необхідно залишити право вільного вибору для кожного Інтернет медіа-ресурсу - чи йому залишатися веб-ресурсом, чи отримувати державну реєстрацію як засобу масової інформації на рівні з іншими вітчизняними ЗМІ [3].

Тому найбільш доцільним варіантом є добровільна державна реєстрація веб-сайтів Інтернет-ЗМІ. Це надасть їм додаткових прав та гарантій, пов'язаних із професійною інформаційною діяльністю, передбачених Законом України «Про інформацію», та водночас юридично закріпить певні зобов'язання.

Деякі фахівці пропонують реєструвати лише ті «Інтернет-видання», які відповідають приблизно такому визначенню: розміщений в Інтернеті засіб масової інформації та комунікації, що є в основі тотожним за своєю внутрішньою структурою й організацією роботі періодичного друкованого видання (газета чи журнал), електронне (комп'ютерне) видання, в якому може застосовуватися мультимедійність і на сторінках якого з певною регулярністю подаються розраховані на масову аудиторію суспільно значущі медіа-повідомлення, підготовлені переважно працівниками власного трудового колективу, об'єднаними в редакцію на основі трудового договору, за допомогою підходів і методів журналістики [5].

На основі аналізу національного законодавства про окремі види ЗМІ, беручи до уваги специфіку такого явища як «Інтернет», можна виділити наступні критерії, за наявності яких веб-сайт у мережі Інтернет слід вважати засобом масової інформації:

1. Інформація, що розміщується в Інтернет-ЗМІ, повинна відповідати умовам періодичності та оновлюваності.

2. Матеріал, що подається Інтернет-ЗМІ, має бути контрольованим та відредагованим. О. Калмиков та Л. Коханова у праці «Інтернет-журналістика» зазначають: «При визнанні інформаційного Інтернет-ресурсу як ЗМІ потрібно керуватися іншими критеріями, ніж щодо традиційних ЗМІ, таким чином наявність редакції для мережевого ЗМІ можна визнати бажаною, але зовсім не обов'язковою. Та відсутність редакції не означає відсутність необхідності виконання редакторських функцій, що просто перекладаються на авторів або видавців, тобто функції редакції, навіть відсутньої, де-факто залишаються» [6].

3. Розміщення матеріалів на сайті Інтернет-ЗМІ повинно бути результатом творчої діяльності - упорядкування.

4. Інтернет-ЗМІ повинні пройти державну реєстрацію на рівні з іншими вітчизняними ЗМІ та відповідати вимогам щодо оформлення Інтернет-видань.

Так, наприклад, згідно з міждержавним стандартом, прийнятим в РФ (ГОСТ 7.83-2001), періодичне електронне видання - серійне електронне видання, що виходить через певні проміжки часу, постійною для кожного року кількістю номерів (випусків), такими, що не повторюються за змістом, однотипно оформленими нумерованими та (або) датованими випусками, які мають однаковий заголовок. Обов'язковими елементами такого видання є відомості про авторів та інших фізичних або юридичних осіб, які брали участь у створенні електронного видання; заголовок; вихідні дані (місце випуску видання, ім'я видавця, рік випуску); знаки охорони авторського права [7]. В законодавстві України про засоби масової інформації існує два підходи до визначення засобу масової інформації: визначення засобом масової інформації продукту діяльності організацій ЗМІ (друковані видання, аудіо- та аудіовізуальні засоби масової інформації - програми організацій телерадіомовлення тощо) та суб'єкта, мета діяльності якого полягає у створенні та поширенні цієї інформації (організації друкованих ЗМІ та телерадіоорганізації (організації аудіовізуальних ЗМІ)). У випадку з Інтернет-ЗМІ формою поширення масової інформації є веб-сайт Інтернет-ЗМІ. Якщо організації друкованих чи аудіовізуальних ЗМІ створюють мережну версію свого ЗМІ, то вони будуть тими суб'єктами, що забезпечують діяльність Інтернет-ЗМІ. Коли Інтернет-ЗМІ створений як окремий (самостійний) ЗМІ, то наявність організації, яка б забезпечила його функціонування, не є обов'язковою умовою, оскільки веб-сайтом може володіти будь-яка фізична особа. авторський інтелектуальний захист інформація сайт

Проте щоб такий Інтернет-ЗМІ вважався ЗМІ, необхідно дотримуватися принаймні тих мінімальних критеріїв, які вище нами визначені. Також, враховуючи потреби сучасного інформаційного суспільства, вважаємо за необхідне внести доповнення до Закону України «Про інформацію» і ч. 2 ст. 22 ЗУ «Про інформацію» викласти у наступній редакції: «Засоби масової інформації - засоби, призначені для публічного поширення масової інформації, за допомогою друкованих, аудіо, аудіовізуальних та електронних ЗМІ». На часі прийняття і спеціального Закону України «Про електронні засоби масової інформації» аналогічно прийнятим Законам України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про телебачення і радіомовлення», «Про інформаційні агентства».

Незважаючи на відсутність нині закріплення правового режиму Інтернет-ЗМІ на рівні закону, в Рекомендаціях щодо охорони та захисту авторського права у сфері діяльності засобів масової інформації [8] електронні ЗМІ розглядають поруч із традиційними ЗМІ.

У Рекомендаціях зазначено, що електронні засоби масової інформації можуть мати окремі Інтернет-видання або мати Інтернет-сторінки традиційних (друкованих) засобів масової інформації. Інформація Інтернет-видання розміщується на веб-сайті. Веб- сайт належить до складених творів та поєднує ряд об'єктів авторського права і (або) суміжних прав: комп'ютерну програму (написану на НТМL-коді); статті, інтерв'ю, фотографії, аудіофайли, рекламну інформацію та інше інформаційне наповнення сторінок веб-сайту, художнє оформлення (дизайн). Таким чином, Інтернет-ЗМІ слід досліджувати не лише в аспекті дотримання інформаційних правовідносин, а й правовідносин у сфері авторського права.

Слід зауважити, що сьогодні найбільше порушень авторських прав відбуваються саме у сфері діяльності Інтернет-ЗМІ. Та не завжди є можливість скористатись правом на захист, враховуючи специфіку мережі Інтернет та відсутність законодавчого закріплення Інтернет-ЗМІ. Тому виникає нагальна потреба у застосуванні нових способів забезпечення захисту авторських прав.

Захист прав творців повинен здійснюватись за короткий час, оскільки його значення може втратитись у випадку запізнення. У процесі розгляду справи в суді докази, на яких ґрунтується вимога позивача, можуть бути знищені. Тому необхідним є вжиття превентивних заходів з метою забезпечення доказів.

Ці запобіжні заходи можуть застосовуватися до пред'явлення позову або до початку розгляду справи про порушення прав у суді.

До таких запобіжних заходів належать:

- винесення постанови про огляд приміщень, у яких, як передбачається, відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав інтелектуальної власності;

- винесення постанови про фіксацію об'єктів авторського права і суміжних прав, незаконно викладених на сайті;

- накладання арешту і вилучення товарів, щодо яких є підстави вважати, що вони виготовлені з порушенням прав інтелектуальної власності;

- накладання арешту і вилучення рахунків, договорів та інших документів, які можуть бути доказом порушення прав інтелектуальної власності або підготовки до порушення цих прав [9].

Коли йдеться про збереження доказів у мережі Інтернет, такі способи є неефективними. Орган державної виконавчої служби при виконанні рішення суду щодо застосування запобіжних заходів керується загальним порядком виконавчого провадження, а на це, як правило, потрібно кілька днів.

Захист прав авторів ускладнений тим, що порушник авторських прав може у будь-який момент знищити сліди порушень, видаливши твір із сайту. У зв'язку з цим виникає питання про те, що слід вважати доказами у разі здійснення правопорушень в мережі Інтернет.

В юридичній літературі розглядалося декілька варіантів вирішення цієї проблеми.

У разі виникнення спорів щодо належності інформації пропонувалося проводити експертизу комп'ютера (сервера), на якому зберігається сайт. Однак це дозволить установити зміст сайта тільки на даний момент.

Обмежені можливості надають і так звані од-файли сервера, де відмічаються операції читання й запису даних. Оскільки вони фіксують тільки ім'я файлу, наприклад, розміщеного на сайті, і не фіксують його зміст.

Пропонувалось також використати для фіксації інформації, розташованої на сайті, веб-депозитарії, тобто незалежне сховище інформації із сайтів. При цьому в ролі зберігачів відповідної інформації передбачалось застосувати недержавні організації, які уклали договір із власником сайту. Однак, як зауважує автор, даний метод викликає сумніви, оскільки визнання фактів здійснює особа, не уповноважена на такі дії, окрім того, за таке свідчення вона одержує плату за договором із власником сайта, тобто має матеріальну зацікавленість.

Застосування судової практики захисту порушених прав на об'єкти інтелектуальної власності. Для прикладу автор наводить судову справу, де докази за цією справою були прийняті судами, і наступні рішення в аналогічних справах можуть прийматися судами, зважаючи на цю судову справу. На підтвердження позовних вимог одним із доказів, наданих позивачем, є письмові докази роздруківки веб-сторінки, посвідчені нотаріусом м. Москви [10, с. 39-41].

Законодавством передбачено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи (ст. 64 ЦПК).

Як письмовий доказ може розглядатися лише документ - інформація, зафіксована на матеріальному носії, що має реквізити, які дозволяють її ідентифікувати. Роздруківка веб-сторінки на принтері не є документом, оскільки не містить необхідних реквізитів.

Тому необхідно надати роздруківці веб-сторінки вигляду документа, який може бути використаний у суді як письмовий доказ порушення авторських прав. Такі дії щодо забезпечення письмових доказів могли б вчинятися нотаріусом, проте на сьогоднішній день законодавцем таке не передбачено. Натомість у Російській Федерації існує практика збереження доказів нотаріусом, що передбачено ст. 102-103 Основ законодавства Російської Федерації про нотаріат [11].

Російські юристи відпрацювали чіткий алгоритм дій, необхідних для належного засвідчення інтернет-сторінок. Так, спочатку зацікавлена особа складає запит на ім'я нотаріуса, в якому викладає прохання засвідчити факт знаходження інформації за певною адресою в мережі Інтернет. У запиті зазначаються мета забезпечення доказів, адреса інтернет-сторінки, реквізити документа.

Рекомендовано зазначати конкретні цитати, які, можливо, будуть покладені в основу позову, а також послідовність дій, які повинен здійснити нотаріус для отримання екранного зображення сторінки. Складений таким чином протокол використовується як доказ факту правопорушення в мережі Інтернет [12, с. 12].

Протокол, засвідчений нотаріусом у Російській Федерації, може бути визнаним письмовим доказом порушення авторських прав в мережі Інтернет і застосованим на території України. Дане право передбачене в ст. 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини в цивільних, сімейних і карних справах [13, с. 12-13]. Звичайно, така можливість забезпечення збереження доказів є позитивним моментом для суб'єктів, авторські права яких порушені в мережі Інтернет, однак, зважаючи на специфіку діяльності організацій ЗМІ, цей спосіб є малоефективним.

У Законі України «Про нотаріат» в ст. 34 передбачено перелік дій, що можуть вчинятися нотаріусом, де зазначено: «На нотаріусів може бути покладено вчинення інших нотаріальних дій згідно із законом» [14]. А Закону України «Про електронні засоби масової інформації», у якому можна було б це передбачити, поки що не існує. Це вкотре підводить нас до висновку, що вирішення багатьох питань щодо функціонування Інтернет-ЗМІ можливе шляхом прийняття спеціального закону у цій сфері.

Також варто зауважити, що у Верховній Раді України знаходиться проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо врегулювання питань авторського права і суміжних прав» N9 6223, внесений ще 15.06.2010 року та прийнятий у першому читанні 01.02.2011 року [15; 16]. Так, Проектом запропоновано внести зміни до Закону України «Про нотаріат» і доповнити його ст. 76-1 такого змісту: «Засвідчуючи копії веб-сторінок, що містять об'єкти авторського права і суміжних прав, нотаріуси надають роздруківку веб-сторінки та складають протокол її огляду. До протоколу огляду веб-сторінки може додаватись електронний носій із записом інформації всього веб-сайту, де розміщена веб-сторінка, копія якої засвідчується, або безпосередньо даної веб-сторінки».

Водночас порушення авторських прав в Інтернет-ЗМІ може здійснюватися розміщенням на веб-сайті не лише текстового матеріалу, але і шляхом подання матеріалу аудіо- та аудіовізуальним способом.

В останніх двох випадках унеможливлюється нотаріальне посвідчення роздруківки веб-сторінки. Фіксування порушення авторських прав в такий спосіб можливе лише шляхом збереження інформації на твердих носіях.

На наш погляд, засвідчення нотаріусом копії веб-сторінки, яка збережена на таких носіях, необхідно здійснювати шляхом складання протоколу огляду веб -сторінки та вчиненням нотаріального напису й опечатуванням конверту, в якому знаходитиметься твердий носій. У зв'язку з цим пропонуємо у вищевказаному законопроекті передбачити доповнення Закону України «Про нотаріат» ст. 76-2 такого змісту: «Засвідчуючи копії веб-сторінок, які збереженні на твердих носіях, нотаріуси складають протокол огляду веб-сторінки, опечатують конверт та здійснюють нотаріальний напис на конверті, в якому знаходиться твердий носій».

Література

1. Про інформацію: Закон України від 02.10.1992 р. [Текст] //Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 48. - Ст. 650.

2. Про інформацію: Закон України від 02.10.1992 р. в редакції Закону від 13.01.2011 р. № 2938-УІ (2938-17) [Текст] // Відомості Верховної Ради України. - 2011. -№ 32. - Ст. 313.

3. Попова Т. Обов'язкова реєстрація онлайн-ЗМІ - може стати засобом тотального контролю Інтернету / Т. Попова / [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.inau.org.ua/170.1071.1.0.1.О.ріійпі.

4. Афанасьева К.О. Авторське право [Текст]: практ. посіб / К.О. Афанасьева. - К.: Атіка, 2006. - 224 с.

5. Чабаненко М. Коли спроможемося навести лад в інтернеті? / М. Чабаненко / [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: telekritika.ua/media-suspilstvo/view/2009-02-13/43 750.

6. Калмыков А. Интернет-журналистика / А. Калмыков, Л. Коханова. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.evartist.narod.ru/textl6/026.htm.

7. Межгосударственный стандарт СИБИД. Электронные издания. Основные виды и выходные сведения: ГОСТ 7.83-2001. - [Дата введения 2002-07-01] - Официальное издание Госстандарта России: [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.intemet-law.ru/ mtlaw/laws/gost.htm.

8. Рекомендації щодо охорони та захисту авторського права у сфері діяльності засобів масової інформації / [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.comin.kmu.gov.ua/control/.../аггіс1е?агІ.

9. «Про авторське право і суміжні права»: Закон України в редакції Закону від 11 липня 2001 р. [Текст] // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 43. - Ст. 214.

10. Бойченко А. Захист авторського права та суміжних прав в Інтернеті [Текст] / А. Бойченко // Інтелектуальна власність. - 2012. - №-С. 37-41.

11. Основы законодательства Российской Федерации о нотариате от 11.02.1993 г. № 4462-1

12. Григоренко А. Збирання доказової бази при порушенні права інтелектуальної власності в Інтернеті [Текст] / А. Григоренко // Інтелектуальна власність. -2012. -№ 7. -С. 10-12.

13. Бойченко А. Авторське право в українському сегменті Інтернету [Текст] / А. Бойченко // Інтелектуальна власність. - 2012. - №-С. 10-14.

14. Про нотаріат: Закон України в редакції Закону від 2.09.1993 р. № 3425-ХІІ. [Текст] // Відомості Верховної Ради України від 28.09. 1993 р. - 1993. -№ 39. - Ст. 383.

15. Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо врегулювання питань авторського права і суміжних прав: Проект Закону України від 15.06.2010 р. / [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www .rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc6?pid069=T 12&8ез.

16. Пояснювальна записка до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо врегулювання питань авторського права і суміжних прав». - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.andu.org.ua/downloads.php7ca

Анотація

УДК 347.78

Актуальні питання правового регулювання діяльності Інтернет-ЗМІ. Зайцева-Калаур І.В., к.ю.н. Тернопільський національний економічний університет

Стаття присвячена дослідженню умов легалізації Інтернет-ЗМІ як нового виду мас-медіа та дієвих правових механізмів захисту авторських прав на об'єкти інтелектуальної власності, що розміщені в Інтернет-ЗМІ.

Ключові слова: авторське право, веб-сайт, інформація, Інтернет-ЗМІ, захист авторських прав.

Аннотация

Статья посвящена исследованию условий легализации Интернет-СМИ как нового вида масс-медиа и действенных правовых механизмов защиты авторских прав на объекты интеллектуальной собственности, которые размещены в Интернет-СМИ.

Ключевые слова: авторское право, веб-сайт, информация, Интернет-СМИ, защита авторских прав.

Annotation

Pressing questions of legal adjusting of activity of massmedia. Zaytseva-Kalaur I.V.

The article is devoted to research terms of legalization of Mass Media as a new type of Mass Media and effective legal mechanisms of defence of copyrights on objects of intellectual property, that placed in Mass Media.

Key words: copyright, web site, information, Mass Media defence of copyrights.

Размещено на Allbest.ru