Структурні компоненти лінгвосеміотичного простору жіночого глянцевого журналу

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Структурні компоненти лінгвосеміотичного простору жіночого глянцевого журналу

Світлана Алексенко

Стаття присвячується вивченню структурних компонентів лінгвосеміотичного простору жіночого глянцевого журналу, який розглядається як структурований системоуніверсум зі створення певних образів через породження бажань та їх втілення. Такий простір жорстко форматує реальність, підлаштовуючи правила поведінки та стиль мислення читачок під систему цінностей гламурного способу життя, ключовими елементами якої є молодість та споживання краси. Ціннісні характеристики лінгвосеміотичного простору жіночого глянцевого журналу реалізуються через його архітектоніку, до структурних компонентів якої відносимо рекламний текст, перитекст та власне текст. Друкований рекламний текст характеризується змістовою і структурною завершеністю, а також авторською настановою презентувати об'єкт рекламування в найбільш привабливому вигляді. Креолізований характер рекламних текстів дозволяє використовувати ілюстрації як дієвий засіб встановлення комунікативного каналу між рекламодавцем та споживачем. Багатозначність інформації у зображенні несе велике емоційне навантаження, доповнюючи, уточнюючи чи навіть замінюючи текст. Основними інформаційними компонентами в структурі рекламного тексту є заголовок, підзаголовок, основний текст та слоган, кожен з яких виконує певну когнітивно-дискурсивну функцію. З 'ясовано, що сучасний рекламний дискурс у жіночих журналах позиціонує такі стереотипні уявлення про жінок, як міська кокетка, ділова жінка та дружина / домогосподарка. Перитекст як специфічні оздоблювальні знаки наративної інформації включає обкладинку, фотографії, різноманітну графіку і виконує семіотичну роль з вибудування системи символічних естетичних, моральних та соціальних цінностей. Організування спілкування читацької аудиторії відбувається через імітацію адресантно-адресатних відношень в межах текстового простору журналу.

Ключові слова: лінгвосеміотичний простір, дискурс глянцевих журналів, рекламний текст, перитекст, власне текст.

Постановка проблеми. У зв'язку із беззаперечним і потужним впливом сучасних засобів масової інформації на людську свідомість і, як наслідок, поведінку наукові лінгвістичні дослідження все частіше фокусуються на вивченні медійного дискурсу, який формує власну систему ідеологем. Медійний дискурс як специфічний мовленнєво- мисленнєвий вид діяльності реалізується у масовому інформаційному просторі і характеризується набором відносно стійких правил формування, інтерпретації та трансляції масової інформації [8, с. 84].

Дискурс жіночого глянцевого журналу складає великий сегмент сучасного медійного дискурсу і претендує на роль розробника і постачальника еталонів смаку, способу життя і думок жінки. Він отримує серйозне ідеологічне підґрунтя з боку зацікавлених суб'єктів соціуму з метою впровадження в суспільну свідомість «стандарту споживача». Розроблена в сучасній науці методологія тендерної лінгвістики і аксіології дозволяє досліджувати лінгвокультурні, ціннісні та комунікативно-прагматичні аспекти дискурсу жіночого «глянцевого» журналу, які формують його лінгвосеміотичний простір.

Метою дослідження є вивчення структурних компонентів лінгвосеміотичного простору жіночого глянцевого журналу, яка передбачає вирішення таких завдань: описати сутність лінгвосеміотичного простору глянцевих журналів з точки зору ціннісних характеристик; обґрунтувати комунікативно-прагматичну спрямованість рекламних текстів та розглянути їх структурні компоненти; визначити семіотичну роль перитекстових та текстових характеристик глянцевих журналів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дискурс жіночих глянцевих журналів як об'єкт лінгвістичних досліджень вивчався на предмет лексико-стилістичних особливостей заголовків [9], специфіки дискурсивного простору [6], особливостей маніпулювання свідомістю жінки [3], культу фемінності [10; 11], хронотопу [2], проте лінгвосеміотичний простір жіночих журналів не був предметом окремого дослідження.

Семіотичний простір, будучи «цілісним механізмом чи навіть організмом текстів» [4, с. 11-12], представляє собою складний багатовимірний структурований системоуніверсум, одними з характерних ознак якого є його відмежованість від інших семіопросторів (іншосеміотичного простору) та замкнутість. Остання проявляється в тому, що, аби впустити іншосеміотичні елементи до певної семіосфери, необхідно перелаштувати їх на її внутрішньосеміотичний код.

Структура лінгвосеміотичного простору жіночого глянцевого журналу є досить складною і кожен елемент в ній націлений на ствердження «гламуру» як ціннісного орієнтиру того стилю життя, який глянцевий журнал пропагує. Такий семіопростір нагадує машину, що влаштована як конвеєр: створення образів - породження бажань - їх втілення. Товари, послуги, спосіб проведення дозвілля, правила поведінки, коло читання, коло друзів, стиль мислення та цінності - все це та багато іншого просякнуто гламурним міфом, наполегливо і жорстко форматуючи реальність і виключаючи з неї заборонені теми, що вимагають серйозного осмислення: хвороби, моральні та фізичні вади, старість, смерть. Результатом є так званий «тюнинг реальності», який заявляється не тільки як необхідний, але і як неминучий: створюються нові смисли необхідності трансформації пересічних панянок на бездоганних рафінованих красунь. Згідно з соціологічними дослідженнями, уявлення про ідеальну зовнішню красу формують саме глянцеві журнали. Краса перетворилася на маркетинговий бренд, яким займаються цілі агентства, компанії і навіть галузі промисловості. Для мешканців глянцевого світу старість стала страшніше смерті, а для досягнення ідеалу вони жертвують навіть тривалістю свого життя. Гламур - це свідомо прикрашений або штучно сконструйований образ дійсності, що спокушає ілюзорно привабливими якостями, близькими до загальноприйнятих стандартів розкоші: красою, артистичністю, багатством [7, с. 98].

Окреслені ціннісні характеристики лінгвосеміотичного простору жіночого глянцевого журналу реалізуються в його архітектоніці, до структурних компонентів якої відносимо рекламний текст, перитекст та власне текст.

Друковані рекламні тексти як багатоаспектне явище створюються з урахуванням глобальних маркетингових технологій та культурологічних особливостей суспільства, в якому функціонують. Вони складаються з декількох певним чином організованих речень та зображення (ілюстрації, фотографії тощо) і характеризуються змістовою і структурною завершеністю, а також специфічною авторською настановою, яка полягає в презентації об'єкта та предмета рекламування в найбільш привабливому вигляді [1, с. 95]. Рекламний текст глянцевих журналів має універсальні та специфічні особливості: специфічну прагматичну спрямованість, особливість денотата (рекламований продукт), когнітивні особливості сприйняття рекламного тексту. До останніх відносимо креолізовану природу рекламного тексту, який спирається на ілюстрацію - найдієвіший спосіб встановлення комунікативного каналу між рекламодавцем та споживачем.

Основна перевага ілюстрацій полягає у простоті їх сприйняття. Адресат реклами витрачає значно менше зусиль і часу для їх розуміння, тому цей процес стомлює його менше, ніж читання тексту. Окрім того, багатозначність інформації, яку несе зображення, має великий емоційний заряд, що дозволяє швидше створювати потрібний настрій. Вміле застосування ілюстрацій дозволяє охарактеризувати об'єкт реклами з будь-якої точки зору: зовнішнього вигляду, структури, організації, розміру, кількості, розташування тощо. Образотворчий матеріал сприяє кращому розумінню інформації, доповнює, уточнює текст, а в деяких випадках замінює його.

Жіночі глянцеві журнали, реалізуючи стратегію спокуси та транслюючи святкове світовідчуття, містять здебільшого рекламні тексти косметичної продукції певних брендів, ціль яких - підвести цільову аудиторію жінок до купівлі косметичного засобу, що рекламується. Гламур як домінуючий ціннісний орієнтир глянцевих журналів стає, таким чином, перетвореною у споживання формою краси, коли чудове та дивне сприймається не у процесі безкорисливого естетичного милування, а в реалізації жадання споживача.

Основними компонентами в архітектоніці рекламного тексту, що несуть не тільки експресивно-емоційне, а й інформаційне (змістовне) навантаження, є заголовок, підзаголовок, основний текст та слоган. Кожен з них виконує певну когнітивно-дискурсивну функцію.

Заголовок - це коротка фраза, функціональне значення якої полягає в актуалізації інформації, у реалізації номінативної, комунікативної, рекламної функцій. Заголовок є багатофункціональним, про що свідчать функції зовнішні (репрезентативна, з'єднувальна, функція організації читацького сприйняття) та внутрішні (номінативна, делімітативна, текстостворююча) [5, с. 53]. Підзаголовок як своєрідний місток між заголовком та основним текстом, несе додаткову інформацію як до заголовка, так і до основного тексту. Основний рекламний текст реалізує та обумовлює в розгорнутому виді закладені заголовком авторські інтенції і функціонально представлений трьома блоками: вступ, основна частина, висновки. Композиційна організація інформації охоплює опис-перерахування якостей, пояснення переваг перед іншими конкурентними товарами та цитування відомих джерел та персоналій щодо ефективності чи необхідності товару чи послуги. Слоган - це вербальний еквівалент логотипу, що екстеріоризує торгову концепцію та стратегію, виконує функцію розгорнутого логотипа, привертає увагу широкого кола цільової аудиторії реклами та активує запам'ятовування символічного висловлення.

Для лінгвістів цінність рекламних текстів полягає у можливості виявити експлуатовані і впроваджувані у свідомість споживачів стереотипні уявлення, моделі поведінки та нав'язувані соціальні ролі і проаналізувати їх регуляторний потенціал.

Безсумнівно, реклама в більшості випадків закріплює і, більше того, посилює гендерні стереотипи в суспільстві, багаторазово і постійно тиражуючи їх. Аналіз текстів рекламних текстів, а також огляд результатів досліджень в рамках даної тематики дозволяє зробити висновок про те, що в сучасному рекламному дискурсі можна виділити кілька стереотипних уявлень про жінку.

Одним з основних стереотипів є образ жінки як міської кокетки. Це молода, життєрадісна дівчина, що не обтяжена сім'єю, головні хобі якої - догляд за собою, піклування про свою привабливість, завоювання нових симпатій, відпочинок на вечірках, побачення, покупки та бесіди з подругами.

Іншим не менш поширеним є образ ділової жінки. На перший план в даному випадку виходять такі якості, як впевненість у собі, незалежність і контроль над ситуацією. Однак, робота - не єдина сфера інтересів жінок подібного типу. Для них також важлива турбота про будинок, комфорт у широкому сенсі як для самої себе, так і для свого безпосереднього оточення, увага до свого зовнішнього вигляду та якості відпочинку. Краса для ділової жінки - це засіб досягнення успіху.

Третя група образів, представлених в рекламі - це образ жінки як домогосподарки, дружини, матері. Для даного типажу пріоритетність становить сімейне благополуччя, збереження затишку в домі і здоров'я близьких. Така жінка все знає і вміє, в її домі панує ідеальна чистота і порядок, тепло і затишок, вона прекрасно готує, знає, чим лікувати і як смачно і правильно харчуватися, щоб бути здоровим і енергійним.

Отже, рекламний текст відноситься до текстів малих форм і представляє собою структурно-семантичне ціле вербальних та візуальних елементів, що характеризується особливою прагматичною спрямованістю.

Не можна залишити поза увагою такий компонент лінгвосеміотичного простору жіночого глянцевого журналу як перитекст. Це так званий «навколотекстовий» компонент, який включає обкладинку з фотографією відомої зірки та назва журналу; фотографії; різноманітну графіку.

Периферія тексту може розглядатися в якості специфічних для різноманітної наративної продукції знаків оздоблюваної роботи, яка супроводжує продукти художньої практики в сучасній цивілізації.

Обкладинка жіночого глянцевого журналу являє собою короткий зміст глянцю, де у виді графічних та візуальних елементів опубліковані основні теми. Традиційно на ній зображується жінка, яка уособлює розкішне життя. Ілюстрація в глянцевому журналі виконує особливу семіотичну роль - це візуальний код, який вибудовує систему символічних цінностей: естетичних, моральних та соціальних. Але навіть ілюстрації в глянцевих журналах потребують текстової підтримки: вербальний ряд посилює інформаційне

посилання ілюстрації.

Одним із компонентів структури жіночого глянцевого журналу є безпосередньо сам текст, через який відбувається спілкування адресанта та адресата. Текст як впорядкована система, в якій усе взаємопов'язано та взаємообумовлено, визнається комунікативною одиницею вищого ієрархічного рівня, що дозволяє вписати його в загальну схему мовної структури як продукт мовленнєвої діяльності в усій складності граматичних і семантичних відношень (і співвідношень) компонентів мови та мовлення. Оскільки комунікативна мета глянцевого журналу визначається установкою не тільки інформувати, але й організовувати спілкування читацької аудиторії, то слід враховувати особливості адресантно-адресатних відношень при аналізі текстового простору журналу.

Висновки та перспективи дослідження в цьому напрямі

лінгвосеміотичний журнал текст архітектоніка

Об'ємну архітектоніку лінгвосеміотичного простору жіночого журналу вибудовують реклама, перитекст та текст. Кожен із цих компонентів реалізує функцію впливу на адресаток та транслює святкове світобачення і один з його принципів (в умовах глобалізованого світу) - споживання - як нескінченне «бажання бажати». Лінгвосеміотичний простір «глянцю», уявний гламурний світ для обраних, формується як засіб трансляції прийомів маніпуляції дійсністю та свідомістю читачок у сфері несвідомого. Перспективними у даному напрямі вважаємо дослідження впливу культурних та цивілізаційних домінант на формування світогляду жіночої читацької аудиторії через моделювання таких компонентів семіосфери глянцевих журналів, як жіночі уявні світи та екзистенційні установки.

Література

Альперина С. И. Адаптация женских иностранных изданий к российскому рынку (На примере журналов «Космополитен» и «Элль»): автореф. дисс. ... канд. филол. наук: 10.01.10 / С.И. Альперина. - Москва, 2003. - 23 с.

Гудова М. Ю. Женские глянцевые журналы: хронотоп воображаемой повседневности / М. Ю. Гудова, И.Д. Ракипова. - Екатеринбург, Изд-во Уральского ун-та, 2010. - 242 с.

Кирьянова О. Г. Американские женские журналы как тип массовых пропагандистских изданий / О. Г. Кирьянова // Вест. Моск. ун -та. - М., 1998. - № 1. - Сер. 10. Журналистика. - С.78-90

Лотман Ю. М. Статьи по семиотике и типологии культуры / Ю. М. Лотман. - Таллин: Изд-во «Александра», 1992. - Т. 1. - 479 с.

Пешкова Н. П. Модель описания текста в терминах его лингвистических характеристик / Н. П. Пешкова. - М.: Наука, 1989. - 160 с.

Полонский А.В. Ключевые особенности дискурса глянцевых журналов / А. В. Полонский, Е. А. Самотуга. - Белгород: Изд-во БелГУ, 2010. - 235 с.

Рева Н. С. Архітектонічні аспекти композиції реклам косметичних засобів на матеріалі англомовного дискурсу / Н. С. Рева // Філологічні науки - Луганськ: Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, 2011. - С. 95-100.

Сметанина С. И. Медиа-текст в системе культуры: Динамические процессы в языке и стиле журналистики / С. И. Сметанина. - С.-Пб.: Центр научной литературы, 2002. - 383 с.

Шаповалова Г.В. Типологічні особливості масових журналів / Г. В. Шаповалова. - К.: Академія, 2003. - 183 с.

Размещено на Allbest.ru