Експертиза цінності аудіовізуальних документів: теоретичні засади, науково-методичні аспекти

До специфічних критеріїв оцінки аудіовізуальних документів належать: засоби розкриття інформації документа, незалежність інформації документа від певної установи - безпосереднього створювача документа, комплектність документів, наявність супровідної письмової документації; суспільне визнання документів³⁰.

Аудіовізуальний документ як матеріальний продукт художньої творчості та свідомої діяльності людини має певну естетичну цінність, з притаманними специфічними технічними засобами, прийомами, ідеями, відображає мистецькі набутки їх творців. Тому розкриття інформації аудіовізуального документа передбачає аналіз широкої системи координат його художніх особливостей у значенні твору мистецтва (жанровий діапазон, стилістичні прийоми, операторське рішення, композиційно-сюжетна цілісність, виразність й оригінальність запису, зйомки, монтаж, ракурс, колір, світлотінь, пластичність зображення, оркестровка образів і ритмів тощо). У разі виникнення труднощів відносно визначення таких ознак, доцільно залучати експертів-фахівців. Архівісти також повинні приділити увагу морально-етичним аспектам зйомки, запису конкретних осіб стосовно захисту конфіденційності певних сторін їхнього приватного життя.

Незалежність інформації аудіовізуальних документів (окреслення різних точок зору на події чи проблеми, об'єктивність та репрезентативність їх подання) від спеціалізованої установи чи організації, яка його створила, відображає поширений нині принцип політематичності роботи спеціалізованих структур (кіностудій, телевізійних каналів, компаній, творчих об' єднань) у сфері аудіовізуальної культури.

Комплектність документів і наявність супровідної письмової документації передбачені порядком приймання аудіовізуальних документів до архівної установи на підставі відповідних нормативно-правових актів і стандартів. Ці критерії зобов'язують архівістів проаналізувати повноту комплекту документів, що передається до архіву, ступінь збереженості супровідної письмової документації, якість її тексту, можливості наукового і практичного використання її інформаційного потенціалу. Відсутність повного комплекту документів або певних елементів супровідної документації не повинна перешкоджати прийманню на архівне зберігання документів. Допускається приймання аудіовізуальних документів із неповним комплектом супровідної документації, якщо це не викликає сумніву в їх автентичності, не перешкоджає користуванню ними, а також за гарантії їх справжності з боку особи, яка передала ці документи.

Доказом визнання суспільної й культурної цінності аудіовізуальних документів слугує присудження міжнародних, державних, регіональних премій, відзначення дипломами, медалями, презентація на престижних фестивалях, форумах, виставках, імпрезах, інтенсивність використання. Однак, варто взяти до уваги, що аудіовізуальним документам властива особливість створювати міфи, маніпулювати суспільною свідомістю, а інтенсивність їх використання може бути спричинена іноді швидкоплинними, сьогоденними запитами суспільства або чинниками кон'юнктури і з часом істотно змінюватися.

Грамотний відбір аудіовізуальних документів потребує застосування загальних і специфічних критеріїв експертизи цінності, дотичних до певного їх виду. Зокрема, серед кінодокументів першочерговому відбору підлягають хронікально-документальні фільми (як завершені, так і не завершені у виробництві), кіножурнали, спеціальні кіновипуски. Їх приймають на підставі застосування загальних критеріїв: походження - авторство (значення юридичної або фізичної особи - творця документа), час і місце створення документа, значущість інформації (унікальність, типовість, справжність (оригінальність, достовірність) документа, зовнішні особливості (носій і спосіб запису інформації, фізико-хімічний і технічний стан документа), а також специфічних критеріїв: засоби розкриття інформації документа (його художні особливості як твору кіномистецтва: монтаж, ракурс, кінематографічний план (великий, середній, загальний), характер освітлення, музично-звуковий ряд тощо), суспільне визнання документа (присудження премій, демонстрація на престижних конкурсах і фестивалях).

Оцінку і відбір відеодокументів доцільно здійснювати за аналогією з кінодокументами. У сучасному інформаційному суспільстві відеодокументи на відміну від кінодокументів - найчисельніший і найпоширеніший вид аудіовізуальних документів, де зафіксовано різні прояви політичного, економічного, культурного й духовного життя особи, суспільства, держави. З огляду на істотне збільшення кількості їх творців, експансію цифрових технологій, динамічне нарощування обсягів цих документів, доцільно застосувати до них вибірковий відбір.

Оцінку і відбір фотодокументів проводять на підставі загальних і специфічних критеріїв експертизи цінності документів: походження, змісту документів, з урахуванням їх жанру, художніх, естетичних і технічних аспектів як твору мистецтва, у цілісності цих компонентів. Одна з найважливіших властивостей фотографії - документальність зафіксованих подій. На знімку зображено те, що фотограф побачив, осмислив і встиг творчо зафіксувати. Втім, документальність не заперечує авторської основи фотографії, її суто людського наповнення. Зображення на фотодокументі, як і в живопису - це художнє розкриття внутрішнього глибинного сенсу ситуації, характеру людини, інших аспектів навколишнього світу, і тому критерій значення фізичної особи (авторства) при експертизі цінності фотодокументів є визначальним. За цією ознакою цінність фотодокумента залежить від рівня майстерності його автора, що відбивається у глибині трактування зафіксованих подій, художніх особливостях (ракурс зйомки, колірне рішення, експозиція, організація спеціально обраних об'єктів для фотографування “у потрібному місці та в потрібний час”, виходячи з власного бачення, технічне опрацювання фотографії як втілення творчих задумів тощо). Критерій походження фотодокумента націлює архівістів також встановити, за можливості, його замовника - фізичну або юридичну особу. Застосування критерію часу і місця створення фотодокументів (час і місце створення фотодокументів збігаються з моментом і місцем зафіксованої події) зобов'язує ретельно вивчати історичні обставини, в яких створювався окремий фотодокумент або їх комплекс. У групі критеріїв змісту фотодокументів виключно важливим є критерій значущості факту, події, особи, зображених у документі з урахуванням художніх особливостей їх відтворення. Критерій повторюваності інформації фотодокумента в інших документах може потребувати рекомендацій експерта щодо відбору серед приблизно рівнозначних документів одного або максимум двох фото. Достовірність і повноту інформації фотодокумента часто доводиться встановлювати за допомогою джерелознавчого аналізу, опрацювання довідкових видань, публікацій, каталогів, картотек, електронних баз даних. Важливою ціннісною ознакою фотодокумента є його оригінальність. До архівів приймають оригінальні негативи (кольорові та чорно-білі), за їх відсутності - контратипи або позитиви на правах оригіналу (якщо вони мають історичну цінність і виготовлені з якісних дубль-негативів), слайди, а також цифрові фотодокументи, але за умови їх відсутності в аналоговій формі. Найбільшу цінність має авторський відбиток, оскільки найвиразніше відображає творчий задум і професійну майстерність створювача фотодокумента. Група загальних критеріїв зовнішніх особливостей фотодокументів включає критерій фізико-хімічного і технічного стану документів. Допускається приймання до архіву унікального фотодокумента, що має певні дефекти, з урахуванням сучасних можливостей його реставрації. Серед специфічних критеріїв фотодокументів одним із ключових є наявність і якість текстової супровідної документації. Фотодокументи з особистих архівів, колекцій часто надходять невпорядкованими, і тому для їх атрибуції необхідно використовувати інформацію довідкових видань, наукових публікацій, баз даних, дослідити уважно контрольний відбиток. Цікаві відомості можна отримати також при перегляді негативу, вивчаючи написи на ньому, почерк, яким вони зроблені. Аналіз почерків фотографів та їх зіставлення дозволяє встановити особу автора зйомки. Рекомендується також уважно опрацювати старі конверти, де зберігаються негативи. Фотопортрети аналізують за ознаками значущості зображеної особи та художніх якостей її відображення на світлині. Для пейзажних фотодокументів (сільські, міські, лісові, морські, гірські, індустріальні пейзажі тощо) основним критерієм є значення фізичної особи (авторства) - створювача документа з урахуванням зображувально-виразних засобів і технологічних параметрів фотографії (світлотінь, філігранне опрацювання деталей, пластичність зображення, якість паперу (бархатистість, глибина тону), фотодрук).

Серед різних за жанром фонодокументів перевагу надають фонозаписам документального, художнього, літературно-драматичного жанрів на підставі ознак, отриманих за результатами всієї сукупності критеріїв - загальних і специфічних. Документальні фонозаписи підлягають найповнішому і найретельнішому відбору за критеріями часу і місця створення документа, значущості зафіксованої у ньому інформації. Художні та літературно-драматичні фонодокументи оцінюють, керуючись критерієм значення автора, виконавця, змісту інформації. Наявність нині значного обсягу художніх фонодокументів, де зафіксовані виконавці, які не мають широкої популярності, але є відомими вузькому колу спеціалістів і шанувальників, актуалізує необхідність проведення вибіркового відбору цих документів з урахуванням приналежності до певного жанру в музичному мистецтві, опрацювання додаткових відомостей з різних джерел (наукові публікації, рецензії, інформація ЗМІ) щодо їхньої творчої діяльності. Першочергової уваги потребують фонодокументи, що відображають: становлення і кристалізацію в історичній ретроспективі та у колі хронотопу сучасності кращих традицій вітчизняного і зарубіжного театрального мистецтва, музичної та вокальної культури, високі зразки творчості майстрів сцени у всьому багатстві провідних жанрово-стильових особливостей і художньо-естетичних чинників.

Отже, з огляду на багатовимірний феномен природи аудіовізуальних документів як результату творчо-виробничої діяльності, їхню видову структуру, художні та технологічні аспекти, властиву їм поліфункціональність, експертиза цінності цих документів - складний інтелектуальний процес міждисциплінарного характеру, де поєднуються пізнавальні можливості власне архівознавства та низки гуманітарних наук. Цілком очевидно, що її методологія потребує доопрацювання, доповнення певними науковими методами, критеріями для розширення можливостей культурологічної експертизи аудіовізуальних документів із точки зору творів мистецтва і, відповідно, внесення коректив у критерії їх грошової оцінки.

Література

1 Про Національний архівний фонд та архівні установи: Закон України від 24 груд. 1993 р. № 3814-ХІІ (зі змінами). иКЬ: http://zakon0.rada.gov.ua/ laws/show/3814-12 (дата звернення: 07. 07. 2017).

2 Зміни в архівному законодавстві щодо експертизи цінності документів. Роз'яснення Міністерства юстиції України від 24 січ. 2012 р./С. В. Сельченкова. иКЬ: zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0024323-12 (дата звернення: 07. 07. 2017).

3 Сельченкова С. В., Селіверстова К. Т. Експертиза цінності управлінських документів: історія, теорія, методика: наук.-метод. посіб./Держ. арх. служба України, УНДІАСД. Київ; Рівне, 2011. 170 с.; Відбір на постійне зберігання аудіовізуальних документів: метод. рекомендації/Держкомархів України, УНДІАСД, ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного; уклад.: К. Т. Селіверстова (кер. теми), А. М. Шелест. О. Г. Саприкіна та ін. Київ, 2010. 64 с.; Застосування принципів і критеріїв експертизи цінності документів на сучасному етапі: метод. рекомендації/Держкомархів України, УНДІАСД; уклад.: К. Т. Селіверстова (кер. теми), Л. В. Андрієвська М. В. Ковтун., Н. М. Христова. Київ, 2009. 39 с.; Робота з документами особового походження: метод. посібник/ Держкомархів України, УНДІАСД; авт.-уклад.: Л. О. Драгомірова, І. М. Мага, З. О. Сендик, К. Т. Селіверстова, Н. М. Христова. Київ, 2009. С. 8-38.

4 Автократов В. Н. Теоретические проблемы отечественного архивоведения: монография. Москва, 2001. 396 с.; Асфандиярова И. Г. Аудиовизуальные архивы: учеб.-метод. пособие. Уфа, 2013. 98 с.; Аудиовизуальные архивы на рубеже ХХ-ХХІ веков (отечественный и зарубежный опыт)/сост.: В. М. Ма- гидов, Е. Л. Иванова; под. ред. В. М. Магидова. Москва, 2003. 414 с.; Ємелья- нова Т. Аудіовізуальні документи в державних архівах України: організація доступу та використання інформації, що міститься в них (1930-2007 рр.) : дис. ... канд. іст. наук: 07. 00. 02/Ємельянова Тетяна Олександрівна; Держкомархів України, УНДІАСД. Київ, 2010. 210 с.; Її ж. Документознавство аудіовізу- альне//Спеціальні історичні дисципліни: довідник: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл./НАН України. Інститут історії України; І. Н. Войцехівська (кер. авт. кол.), В. В. Томазов, М. Ф. Дмитрієнко та ін. Київ, 2008. С. 201-210; Її ж. Проблемы архивного хранения оцифрованных аудиовизуальных документов// Електронний документ: актуальні завдання та практичні впровадження (життєвий цикл електронного документа): матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., 11-12 жовт. 2012 р., м. Київ/Держ. архів. служба України, Укр. НДІ архів. справи та документознавства, Центр. держ. електрон. архів України, Нац. академія держ. упр. при Президентові України. Київ, 2012. С. 44-48; Казімірова І., Ємельянова Т. З досвіду оцифровування кінодокументів у ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного//Архіви України. 2010. № 3-4. С. 87-92; Магидов В. М. Кинофотофонодокументы в контексте исторического знания: монография. Москва, 2005. 394 с., 48 с. ил.; Тихонов В. И. Информационные технологии и электронные документы в контексте архивного хранения (статьи разных лет). Москва, 2009. 384 с.; Формирование и сохранение культурного наследия в информационном обществе (Издание ЮНЕСКО для Всемирного саммита по информационному обществу). Санкт-Петербург, 2004. 112 с.; Эдмондсон Р. Аудиовизуальное архивирование: философия и принципы/неофиц. пер. с англ. В. В. Михайловского. Париж, 2004. 90 с. URL: www.unesco.kz/publications/ci/ moscow/audiovisual-archives.pdf. (дата звернення: 08. 07. 2017); Audiovisual archives: a practical reader/edited and compiled by Helen P. Harrison [for the] General Information Programme and UNISIST. Paris, 1997. 429 p.; Audiovisual Archiving: Philosophy and Principles/prepared by Ray Edmondson. Third edition. Paris, 2016. 90 p.

5 Відбір, експертиза цінності та приймання на постійне зберігання цифрових аудіовізуальних документів: метод. рекомендації/Держ. архів. служба України, ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного; уклад.: Т. О. Ємельянова. Київ, 2015. 27 с.; Порядок оцифровування кінодокументів/Держ. архів. служба України, ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного ; уклад. І. О. Казімірова. Київ, 2012. 10 с.; Порядок оцифровування фонодокументів/Держ. архів. служба України, ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного; уклад. Т. П. Камінщук. Київ, 2012. 10 с.

6 Робота архівних установ України з аудіовізуальними документами: метод. посібник/Укрдержархів. УНДІАСД; уклад.: Л. Ф. Приходько (кер. теми), Г.К. Волкотруб,В.В.Патик;за заг.ред. Т.О.Ємельянової.Київ, 2015. 390 с.

7 Словник української мови: в 11 томах. Т. 2. Київ, 1971. С. 462; Сучасний словник іншомовних слів. Близько 20 тисяч слів і словосполучень/ НАН України, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; уклад.: О. І. Скопненко, Т. В. Цимбалюк. Київ, 2006. С. 255.

8 Шестаков В. А. Особенности экспертизы культурных ценностей//Во- просы культурологии. 2008. № 11. С. 57-64; Экспертиза в современном мире: от знания к деятельности/под ред. Г. В. Иванченко, Д. А. Леонтьева. Москва, 2006. 454 с.

9 Про Національний архівний фонд та архівні установи: Закон України від 24 груд. 1993 р. № 3814-ХІІ (зі змінами). ИКЬ: http://zakon0.rada.gov.ua/ laws/show/3814-12 (дата звернення: 07. 07. 2017); Про проведення експертизи цінності документів: постанова Кабінету Міністрів України від 8 серп. 2007 р. № 1004. иКЬ: zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1004-2007-п. (дата звернення: 08. 07. 2017); Правила роботи архівних установ України/Міністерство юстиції України, Державна архівна служба України, УНДІАСД ; упоряд.: Л. А. Ки- сельова, Ю. А. Прилепішева, Т. П. Прись, С. В. Сельченкова; за заг. ред. Н. М. Христової. Київ, 2013. С. 12.

10 Словник синонімів української мови: у 2-х т. Т. 1. А*М/А. А. Бурячок, Г. М. Гнатюк, С. І. Головащук та ін.; НАН України. Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови. Київ, 2006. С. 157, 309, 458.

11 Автократов В. Н. Указ. соч. С. 137-138.

12 Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять: ДСТУ 2732:2004/розроб.: О. Загорецька, Л. Драгомірова, Л. Кузнєцова, С. Кулешов (кер. розроб.) та ін. Київ, 2005. С. 10.

13 Кулешов С. До проблеми віднесення документів Національного архівного фонду України до унікальних//Студії з архів. справи та документозна- вства. 2008. Т. 16. С. 15-16.

14 Шейко В. М., Кушнаренко Н. М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності: підручник. Київ, 2006. С. 56.

15 Швырев В. С. Рефлексия и понимание в современном анализе науки// Вопросы философии. 1985. № 6. С. 44-56; Юдин Э. Г. Системный подход и принцип деятельности: методологические проблемы современной науки. Москва, 1978. С. 31-50.

16 Зашкільняк Л. О. Вступ до методології історії. Львів, 1996. С. 68-72.

17 Шейко В. М., Кушнаренко Н. М. Зазнач. твір. С. 68-69.

18 Автократов В. Н. Указ. соч. С. 89.

19 Сельченкова С. В., Селіверстова К. Т. Зазнач. твір. С. 97-98.

20 Асфандиярова И. Г. Указ. соч. С. 51-52.

21 Сучасний словник іншомовних слів... С. 390; Енциклопедичний словник з державного управління/уклад.: Ю. П. Сурмін, В. Д. Бакуменко, А. М. Мих- ненко та ін.; за ред. Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощинського, Ю. П. Сурміна. Київ, 2010. С. 357.

22 Архівістика: термінологічний словник/авт.-упоряд.: К. Є. Новохатсь- кий (кер.), К. Т. Селіверстова, Н. І. Гончарова та ін. Київ, 1998. С. 40.

23 Сельченкова С. В., Селіверстова К. Т. Зазнач. твір. С. 70-93.

24 Культура. Ідеологія. Особистість: методолого-світоглядний аналіз /Л. Губерський, В. Андрущенко, М. Михальченко. Київ, 2002. С. 60-65.

25 Людина. Суб'єкт. Вчинок: філософсько-психологічні студії. Київ, 2006. С. 230-257.

26 Сельченкова С., Селіверстова К. Зазнач. твір. С. 77-78.

27 Застосування принципів і критеріїв експертизи цінності документів. С. 15-26.

28 Методика віднесення документів Національного архівного фонду до унікальних, затверджена наказом Міністерства юстиції України 16 серп. 2016 р. № 2505/5. ИКЬ: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1148-16 (дата звернення: 09. 07. 2017).

29 Відбір на постійне зберігання аудіовізуальних документів. С. 24-25.

30 Асфандиярова И. Г. Указ. соч. С. 49-50.

Размещено на Allbest.ru