Методи й форми роботи редакцій українських періодичних видань при висвітленні теми наркоманії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методи й форми роботи редакцій українських періодичних видань при висвітленні теми наркоманії

С.Д. Горецька

Розглянуто методи й форми роботи редакцій українських періодичних видань при висвітленні проблем наркоманії, схарактеризовано стан справ і рекомендації щодо антинаркотичної тематики в мас-медіа.

Ключові слова: проблема наркоманії, редакції українських періодичних видань, методи й форми роботи редакцій.

Ключевые слова: проблема наркомании, редакции украинских периодических изданий, методы и формы работы редакций.

Abstract

The paper analyzed the basic principles and methods of prevention that affect the specifics of the journalists who cover the issue of addiction. fight against drugs should be based on systematic analysis of drug situation in a particular region and it be appropriate, to have a single strategy to differentiate on various aspects for a particular room.

The article explains how information and educational activities in the media: interviews with experts, roundtable debates, briefings, etc. Quite promising method is situational analysis with practical recommendations on the findings. Important is active and interested in working with asset reader, publishing readers' letters. Vigilant journalistic attention should.

Presented in the form of articles and organizational work: newspaper contests and lotteries telethon sports awards for newspaper advertising festivals, subscription campaigns involving various contacts with journalists potential audience. The article detailed extensive experience versions Ukrainian media in the fight against drugs. The author described the basic guidelines for writing materials on substance abuse that the international community adopted the United Nations. Particular attention is paid to the regional press. The author analyzed the advice from professionals exactly what you need to avoid when preparing materials on drug and narkoprofilaktik.

Сьогодні проблема наркоманії позиціонується як одна з найактуальніших державних проблем, тому що, зазвичай, наркоманами є молодь, а це майбутнє нашої країни. Мас-медіа сьогодні є одним із найважливіших каналів інформування населення країни, тому дослідження методів і форм роботи редакцій українських періодичних видань і самих журналістів при висвітленні теми наркоманії в українських мас-медіа є дуже актуальною на сьогодні темою для журналістики України.

Аналіз останніх публікацій свідчить, що проблема наркоманії порушується в дослідженнях як українських, так і зарубіжних науковців. Зокрема, питання соціологічного напряму наркоманії досліджували такі дослідники, як М.Н. Гернет, Є.А. Дюбін, А.В. Козаченко, А.Є. Лічко, Н.О. Мірошниченко, В.Н. Міхлін, А.А. Реджепов та інші, питання висвітлення проблеми наркоманії в мас-медіа розробляли такі дослідники, як Т.А. Андреєва [1], Д.А. Головченко, А.В. Довбах, К.С. Красов- ський, Л.М. Рибакова [2], О.І. Сербіна [3].

Метою статті є вивчення методів і форм роботи редакцій і журналістів при висвітленні проблеми наркоманії в українських мас-медіа.

На специфіку роботи журналістів, що висвітлюють проблему наркоманії, впливають принципи й методи, спільні для всіх суб'єктів антинаркотичної боротьби. Зокрема, спільними для них є принципи й методи профілактики.

В Україні система профілактики соціальних захворювань, до яких належить і наркоманія, базується переважно на діяльності структур охорони здоров'я. Виховну профілактичну роботу зазвичай проводять установи освіти, а також установи культури та спорту. Фахівців із профілактики наркоманії чи інших соціальних вад в Україні фактично немає, жоден виш України превентологів не готує. За здоровий спосіб життя агітують педагоги, лікарі, психологи.

За всіх часів засоби масової інформації в Україні виконували роль вчителя, до них дослухалися, їм вірили. Значною мірою ця довіра збереглася й до сьогодні. Саме життя не дає змоги мас-медіа залишатися осторонь проблеми наркоманії. І журналістам, що розробляють цю непросту тематику, для проведення ефективної антинаркотичної роботи необхідно чітко усвідомлювати принципи профілактичної активності, що зазначають українські й іноземні фахівці.

Боротьба з наркоманією повинна ґрунтуватися на системному аналізі наркотичної ситуації в певному регіоні й відповідати їй, мати єдину стратегію з основними напрямами й конкретними заходами й акціями; бути цілісною, динамічною, диференціюватися за різними аспектами для конкретної аудиторії; активно взаємодіяти з іншими суб'єктами, що протидіють наркоманії. Тільки за умови дотримання цих принципів профілактична робота може бути професійною та результативною [2, с. 123].

Редакціям загальнодержавних українських видань у довгостроковому висвітленні теми важливо дотримуватися таких правил:

- циклічність і послідовність інформації, що надходить;

- конкретна соціальна адресність;

- функціональність;

- вплив на почуття;

- достовірність даних.

Позитивний практичний досвід редакцій показує, що під час ведення антинаркотичної тематики в журналістських матеріалах інформація повинна бути позитивною, наступальною та не створювати відчуття безвиході. Журналістські матеріали з проблем наркоманії покликані правдиво й доступно інформувати суспільство про трагічні наслідки вживання наркотиків. Окрім того, згідно з політикою редакцій переважної більшості українських періодичних видань не рекомендовано показувати в засобах масової інформації людей у стані наркотичної ейфорії, демонструвати наркотичні речовини, описувати способи їх приготування та використання. Неприпустимо на сторінках ЗМІ обговорювати питання легалізації вживання наркотичних і психотропних речовин. Резюме будь-якої статті має містити чітку, усім зрозумілу рекомендацію з профілактики наркоманії. Для підготовки антинаркотичних матеріалів бажано частіше та ширше залучати фахівців у галузі протидії наркоманії (наркологів, психологів, соціальних педагогів, співробітників правоохоронних органів).

Основними методами інформаційно-просвітницької роботи в ЗМК є:

- інтерв'ю зі спеціалістами;

- “круглий стіл”;

- диспути;

- брифінги тощо.

Перспективним методом є ситуативний аналіз із практичними рекомендаціями у висновках. Мета таких публікацій - освоєння нових реалій, вироблення цивілізованих норм поведінки, опора на власні сили. Часто використовується метод прямого спостереження та подальшого репортажного опису ситуації. Програма дій, що закладена в таких публікаціях, повинна давати спільні орієнтири, попереджати про помилкові кроки, бути просто ознайомчою або детальною - важливо, щоб вона стимулювала власну активність кожної людини зокрема й суспільства у цілому та розвіювала ілюзії, що “хтось”, хто має повноваження, вирішить усі проблеми.

Важливою також є активна й зацікавлена робота з читацьким активом, публікація читацьких листів. Друковані ЗМІ, даючи огляд або антинаркотичний матеріал з проблеми наркоманії, запрошують аудиторію взяти участь в обговоренні за допомогою листів. Так, деякі редакції отримують багато листів від ВІЛ-інфікованих людей та їхніх близьких. Деякі редакції залучають фахівців для обговорення нових нормативних і законодавчих актів, лікарських засобів, лікувально-реабілітаційних програм, форм проведення профілактичних заходів, покликаних попереджувати подальше поширення наркоманії й супутніх захворювань і криміногенних чинників.

Сьогодні найпопулярнішими стали такі форми організаційно-масової роботи: газетні конкурси й лотереї, телемарафони, спортивні змагання за призи газети, рекламні фестивалі, передплатні кампанії, що передбачають різні контакти журналістів із потенційною аудиторією. Чимало з них проходять під девізом “Ні наркотикам!”. Активно розвивають ці напрями й регіональні українські газети.

Деякі форми роботи всередині творчих колективів редакції організовують на громадських засадах. Позаштатних працівників запрошують не лише для підготовки публікацій, а й для ведення внутрішньоредакційної роботи. Типовим прикладом можуть слугувати “телефони довіри” та громадські приймальні. У них зазвичай працюють юристи, медики, психологи. Вони допомагають читачам видання кваліфікованою порадою та конкретним досвідом. У практиці сьогоднішньої журналістики ще чимало цікавих знахідок - й антинаркотичні проекти, й інтерактивні акції, й конкурси.

Важливо пам'ятати про те, що дрібниць у висвітленні проблеми наркоманії не існує, жартівлива тональність неприпустима. Наслідки друкованого слова повинні бути обов'язково обдуманими.

Редакції українських видань накопичили значний досвід боротьби з наркоманією:

- інформування про діяльність міських наркодиспансерів, медико-санітарної ситуації в місті та районі;

- поради фахівців (лікарів, юристів, психологів) молодому поколінню, батькам, педагогам; висвітлення вітчизняного та зарубіжного досвіду профілактики та боротьби з наркоманією;

- висвітлення роботи соціально-педагогічних комплексів за місцем проживання, підліткових клубів і молодіжних центрів, установ освіти та культури з метою створення позитивного образу здорової молоді як еталону сучасності;

- ініціювання вирішення проблем, пов'язаних із дітьми та підлітками “груп ризику”;

- організація роботи “телефону довіри” та телефону гарячої лінії при редакції газети, робота в тісній співпраці з міським відділенням служби УБНОН, психологами наркодиспансерів, силовими структурами з метою адресного реагування на кожне звернення з максимальною користю;

- створення та підтримка зворотного зв'язку з читачами, проведення опитування суспільної думки, публікація листів з тематики;

- проведення акцій, марафонів із профілактики наркоманії та пропаганди здорового способу життя (редакції можуть виступати як інформаційні спонсори, так і як ініціатори проведення подібних заходів);

- висвітлення днів профілактики негативної залежності в освітніх установах міст України та установах культури з метою інформаційної підтримки та обміну досвідом між колегами в боротьбі з наркоманією;

- випуск молодіжної сторінки (по можливості - силами юних кореспондентів із числа молоді, що навчається в містах та областях);

- проведення виставок-конкурсів антинаркотичної соціальної реклами та організації роботи тематичних дискусійних клубів на сторінках газети;

- інформаційна підтримка проведення шкільних і студентських фестивалів, акцій, суботників, присвячених пропаганді цінності здоров'я;

- проведення конкурсів та вікторин з антинаркотичної тематики (теми здорового способу життя);

- інформування населення про структури, що цілеспрямовано допомагають лікувати й реабілітувати наркозалежних;

- активна пропаганда культурно-масової діяльності, фізичної активності та спорту у школах та інших навчальних закладах через газету;

- проведення пропагандистсько-лекційної роботи, підготовка інформаційних матеріалів з наукової роботи фахівців для публікацій у газеті;

- висвітлення нових технологій у вирішенні проблем негативної залежності, в тому числі й використовуючи досвід роботи Української православної церкви в цьому напрямі;

- участь журналістів газети в семінарах-тренінгах, що проводять методичні служби УБНОН, пов'язаних із охороною здоров'я та профілактикою наркоманії;

- участь у конкурсах ЗМІ на найкращі публікації з питань профілактики наркотичної залежності.

Професійним і відповідальним має бути й ставлення до самого журналістського слова. Українські й зарубіжні дослідники проблеми наркоманії виділяють низку особливостей текстів антинаркотичного спрямування, що дають змогу зробити такі висновки. Для того, щоб читацька аудиторія засвоювала й правильно інтерпретувала антинаркотичну інформацію, журналістам, що висвітлюють проблему наркоманії, необхідно враховувати не лише психологічні й етичні моменти, а й особливості дизайну текстів при розміщенні в газеті, аудиторний чинник, основні напрями теми, що рекомендують фахівці для обговорення в широкому колі.

Деякі редакції дотримуються основних рекомендацій з написання матеріалів на тему наркоманії, ухвалені світовим співтовариством ООН: “Ваша публікація завдасть шкоди або призведе до негативних наслідків у таких випадках:

- використання неточної термінології наркотичних засобів, як наприклад, штучний поділ на “слабкі” й “сильні” наркотики. Усі вони призводять до смерті й тому заборонені конвенцією ООН;

- повідомлення про вживання наркотиків людьми, що досягли успіху та слави в суспільстві;

- прославлення наркотиків у піснях, кінофільмах, інших комерційних проектах;

- звернення уваги суспільства на величезні прибутки, які можна отримати від незаконної торгівлі наркотиками;

- інформування про вартість конфіскованих партій наркотичних засобів;

- підтримання легалізації немедичного вживання наркотиків” [1, с. 23].

На цих рекомендаціях, звісно, і повинна базуватися позиція редакції у цілому й журналіста зокрема в друкованих мас-медіа. Боротьба з наркоманією - складний, систематичний, тривалий процес, справа, що потребує серйозного, виваженого ставлення. Добре, якщо наркотичну тематику в загальнодержавних виданнях веде постійний журналіст, краще - один із найдосвідченіших журналістів - людина, що глибоко усвідомлює відповідальність друкованого слова.

Засобам масової інформації необхідно враховувати той факт, що одна й та сама інформація по-різному сприймається різними категоріями населення, тому необхідно диференціювати методи профілактики наркоманії серед різних аудиторних груп, враховуючи особливості типологічних системних характеристик ЗМК. Журналістські матеріали в районній газеті, в загальнодержавній пресі і, наприклад, у спеціалізованому медичному виданні будуть мати абсолютно різну мету при спільному завданні: боротьбі з наркоманією. Місцеві видання аналізують певні особливості конкретної ситуації в певному регіоні, закликають до розв'язання конкретної проблеми; видання загальнодержавного значення на прикладі конкретної ситуації в одному з регіонів країни аналітично висвітлюють ситуацію у цілому й за допомогою власного авторитету, впливають на розвиток ситуації з державного погляду; спеціалізовані ЗМІ акцентують на вузькоспеціалізованих аспектах проблеми наркоманії, скажімо, на її медичному аспекті.

Більшість фахівців-наркологів і психологів єдині в думці, що під час підготовки журналістських матеріалів на тему наркоманії та наркопрофілактики необхідно уникати:

- використання матеріалів, які дають людям можливість знаходити виправдовування своїй пристрасті до наркотиків, ставлять споживача у становище несвідомої жертви обставин;

- використання матеріалів, у яких читачі можуть знайти інформацію про те, де придбати, як виготовити та вживати наркотики. Окрім того, за поширення цієї інформації існує адміністративна відповідальність;

- роздумів про існування безпечних способів вживання наркотиків, про так звані “легкі” наркотики та їхню можливу легалізацію, а також таких термінів, як “контрольоване вживання”, “мінімальна шкода”, “короткочасний шкідливий вплив”, “наркотики, що змінюють настрій” стосовно наркотиків, що пригнічують центральну нервову систему;

- твердження, що вживання наркотиків - це особиста справа людини. Варто усвідомлювати, що наркозалежний - не тільки хвора людина, але й, насамперед, соціально небезпечна людина. Ніхто не застрахований від того, що близькі не постраждають від наркомана-злочинця, готового на все, навіть вбивство заради грошей на наступну дозу, ніхто не гарантує, що завтра вашій дитині біля школи, в інституті не запропонують, до того ж абсолютно безкоштовно, вперше спробувати наркотик, що можна очікувати від водія-наркомана, що сів за кермо “під кайфом”?;

- варто уникати надмірного залякування інформацією про наркотики. Психологія підлітків (саме в цьому віці існує максимальний ризик приохотитися до наркотиків) така, що підкреслення темних сторін явища тільки посилює інтерес, сприяє зниженню значущості і навіть запереченню загрози. Страх тільки підсилює інтерес і бажання спробувати наркотик у будь-який спосіб. Тобто, будь-яке залякування інформацією доцільно підкріплювати практичними рекомендаціями як уникнути небезпеки, як діяти у складній ситуації тощо. Засоби масової комунікації повинні стимулювати дискусію з проблем наркоманії, що стосується як суспільного благополуччя, так і людської долі. Можливо, звучить жорстоко, але все ж реалістично, що смерть одного - це трагедія, смерть мільйонів - статистика. Кількість жертв від наркоманії сьогодні в Україні настільки велика, що сприймається як дещо абстрактне, як бездушна констатація фактів, що не здатна вже викликати реакцію спротиву цьому негативному явищу в суспільстві. Просвітницькі стратегії типу “Бережіться наркотиків” навряд чи приведуть до змін. А широке обговорення тих чи інших аспектів проблеми допоможе сформувати суспільну позицію з максимальною відкритістю.

Однак головне, і цієї думки дотримуються провідні дослідники різних аспектів проблеми наркоманії, - засоби масової інформації не повинні показувати наркоманію (та інші соціальні хвороби) як буденне, звичайне явище. Щоб під впливом засобів масової інформації суспільство поступово не визнало, що наркотики - це нормально, це буденна частина нашого життя, що носити в кишені 0.1 граму героїну все одно, що жувальну гумку. На жаль, наркоманія як явище існує, це факт, але це й біда, гріх, хвороба, злочин, ганьба, недолік суспільства, а не звичайна, природна його складова. Наркоманія повинна відторгатися світоглядом сучасної людини.

У відповідь на наркотизацію українського суспільства в державних масштабах необхідно повсюдно надати нову якість антинаркотичній роботі в українських мас-медіа. Обов'язковими властивостями цієї роботи сьогодні повинні стати наступальність і постійність ініціатив, опора на суспільство й науку, об'єднання усіх інституцій, що борються з наркоманією. І таким об'єднувальним чинником можуть стати українські мас-медіа. Будь-яка антинаркотична діяльність базується на системному аналізі ситуації; повинна бути відповідною, цілісною, динамічною, диференціюватися за різними аспектами для конкретної аудиторії; мати єдину стратегію, що зумовлює основні стратегічні напрями та конкретні заходи й акції; активно використовувати можливості солідарної взаємодії з іншими учасниками антинаркотичної діяльності. Тільки за умов дотримання цих принципів профілактична робота стане професійною та результативною.

журналіст інформація наркотик залежність

Список використаної літератури

1. Конвенция ООН о борьбе против незаконного оборота наркотических средств и психотропных средств. - М., 1991.

2. Пелипас В.Е. Роль средств массовой информации в профилактике наркомании / В.Е. Пелипас, Л.Н. Рыбакова // Актуальные аспекты деятельности государственных органов, общественных и религиозных организаций России по противодействию незаконному обороту наркотиков. - М., 1999.

Размещено на Allbest.ru