Сатиричні альманахи Харкова (друга половина ХІХ — початок ХХ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 007 : 304 : 070

Сатиричні альманахи Харкова (друга половина ХІХ -- початок ХХ ст.)

Наталя Сидоренко

д. філол. н., проф.

Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка,

У статті проаналізовано проблемно-тематичні, жанрові, композиційні особливості сатирично-гумористичних альманахів, що виходили в Харкові наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. До розгляду взято 11 видань, виявлених у фондах Російської національної бібліотеки в Санкт-Петербурзі.

Ключові слова: видання, альманах, жанр, типологія, сатира, гумор.

сатиричний жанровий альманах

В статье проанализированы проблемно-тематические, жанровые, композиционные особенности сатирико-юмористических альманахов, выходивших в Харькове в конце XIX - начале ХХ в. Рассмотриваюся издания, выявленные в фондах Российской национальной библиотека в Санкт- Петербурге.

Ключевые слова: издание, альманах, жанр, типология, сатира, юмор.

Press of Kharkiv, as well as some other eastern provinces of XIX - early XX century, still doesn't have a complete bibliographic description, clear typological characteristics, biographical tracking of the fate of even the most talented creators of periodicals. So the purpose of the article - the clarification of the problematic, genre, compositional features of satirical-comic anthologies, that were established in Kharkiv late XIX - early XX century.

These collections, which were found in the collections of National Library in St. Petersburg - became the subject of inquiry.

Genre and problematic- thematic analyzes showed that in the pages of publications were aphorisms, poems, stories, humoresques, anecdotes, fables and satires. There were criticisms, satirical poems, essays, fables, rehash jokes on their pages. Telegrams, «pytannyachka» for news of the day, the dictum of «mastermind», «ultra-realistic novel «entitled «The Strange Story», «drrramische» « New World», the interpretation of dreams, and more were also published. In addition to the entertainment component there were also announcement, notices, advertising. Publications were decorated with caricatures.

In the scientific circulation the names of publishers, editors, compilers, authors who tried with satirically humorous tinge to recreate the contemporary reality of Kharkw were introduced.

Among the artists and authors of humorous works is A. Averchenko, who actively promoted on the pages of an illustrated comic anthology «:Wasp».

Satirically-humorous accents are immanent also for a number of other Kharkw's newspapers and magazines that sharp and penetrating , with the help of word and picture, fought against the evil and injustice, with the means of «lantern», «sting», «sword» and «whip» asserted justice and sincerity of the way of looking at things.

Key words: edition, almanac, genre, theme, satire, humor.

Преса Харкова, як і деяких інших східноукраїнських губерній ХІХ - початку ХХ ст., досі не має завершеного бібліографічного опису, чітких типологічних характеристик, біографічного відстеження долі хоча б найталановитіших творців періодичних видань. Із плином часу стираються сліди пошуків, віддаляються документальні джерела, зре-штою, за 100-150 років може руйнуватися паперова конструкція того чи іншого часопису. Незважаючи на те, що цифрові технології дозволяють сьогодні швидко та якісно реконструювати видання минулого, запропонувати для широкого доступу перегляд рукописів, книг, преси, альманахів, листівок та іншої продукції (подібні програми здійснюються в Національній бібліотеці України ім. В. І. Вернадського, Російській національній бібліотеці в Санкт-Петербурзі), але залишається відкритим питання про виявлення та оприлюднення багатьох періодичних і неперіодичних джерел.

Подібна ситуація склалася з деякими харківськими та одеськими збірниками (альманахами, «альбомами», ілюстрованими літературно- художніми випусками), здебільшого сатирично-гумористичного призначення, фактично «загубленими» в книжкових каталогах. Мета цієї статті - з'ясування проблемно-тематичних, жанрових, композиційних особливостей сатирично-гумористичних альманахів, що виходили в Харкові наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. Саме ці збірники, виявлені у фондах РНБ у Санкт-Петербурзі, стали об'єктом дослідження. Серед них варто назвати «Листок замечательных происшествий» (лютий 1900), «Дело и развлечение» (березень 1900), «Оса» (1901), «Эхо» (1901), «Иллюстрированная пчелка» (1902-1903), «Упырь» (1906), «Харьковская шпилька» (1896), «Флирт», «Мозаика» (1909), «Перлы остроумия» (1911-1912), «Ураган» (1914) та ін.

Слід наголосити, що харківська журналістика (особливо ж період її становлення та розвитку альманахових видань місцевої школи романтиків) неодноразово розглядалася літературознавцями й істориками преси. Вже в останні десятиліття вчені присвятили низку публікацій часописам, що відіграли значну роль у культурно-духовному та політичному житті краю (Ю. Полякова, О. Малютіна, І. Шудрик, А. Щедрін, Н. Сидоренко та ін. [3]). Суспільний діалог на сторінках харківської періодики, інтелектуальний рівень та професійна місія журналістики ґрунтовно простежені професором І. Михайлиним, який зокрема звернувся до аналізу сатиричної преси періоду 1905-1907 рр. [1].

Висвітленню «профілю, особливостей змісту й мистецького оформлення» деяких рідкісних періодичних, продовжуваних і неперіодичних видань присвячено книгу Ф. і В. Погребенників «Український раритет» [2]. Імовірно, що чимало малознаних часописів ще чекають своїх читачів- дослідників. Серед них можуть виявитися і харківські сатирично-гумористичні збірники.

«Листок замечательных происшествий» (лютий 1900) та його наступник під назвою «Дело и развлечение» (березень 1900) мають не тільки одного видавця - С. Воскресенського (ймовірно, це власник харківського книговидавництва «Справа і просвіта», водночас упорядник «Коммерческого посредника юга России», підприємливий рекламіст, власник кількох посередницьких фірм «Діло» в Харкові), але й схожі публікації, що навіть повторюються («Примеры склонения существи-тельного местоимения»).

Афоризми, вірші, оповідання, гуморески, анекдоти, байки та фейлетони (серед них «Сучасна розмова», «Пісні про минуле», «Звуки», «Сльоза», «Юридичні питання», «Ділова людина», «Пийте холодну воду», «Китайська філософія», «Замітки дивака») склали основу цих гумористичних збірників. Скажімо, подавалося таке іронічне визначення: «Одруження - це найміцніший пунш, в який майже завжди забувають покласти цукор» (Листок. - 1900. - Вип. 1. - С. 8).

Та окрім розважального складника, як це випливає з назви видання, збірник С. Воскресенського мав і суто «ділову» частину. Невипадково було зазначено, що «Дело и развлечение» вийшло в світ у кількості не менше 5 тисяч примірників, тут широко друкувалися оголошення (скажімо, с. 12-16 виключно віддавалися «анонсодавцям», реклама присутня також на інших шпальтах), власник шукав агентів для «прийняття передплати й оголошень». Його книжковий магазин під однойменною фірмою приймав на комісію різні книги, а також опікувався передплатою на всі газети й оголошення в «усі газети й фірми».

Серйозний тон притаманний замітці-пораді «Мистецтво наживати гроші», де автор подає п'ять основних принципів для людини, яка прагне зробити успішну кар'єру: це чесність, поміркованість, терпіння, точність і суворе дотримання правил, встановлених у конкретній справі. Задля досягнення успіху також необхідні такі риси: 1) любов до справи та знання; 2) ясний, поміркований розум; 3) наполегливе й цілеспрямоване бажання подолати всі перепони й іти напролом до мети (Дело и развлечение. - 1900. - Вип. 2. - С. 3).

Харківський ілюстрований гумористичний альманах «Оса» вийшов у світ 25 січня 1901 р., а другий випуск «благословився» вже в квітні. Веселий Песиміст, Скромний Філософ, Чорнильна душа, Амур, Мамай, Дядя Федя, Пурін і Бабурін, В. Кирилич та супровідні їм Муха, Оса, Таракан підготували для читачів традиційну низку гумористичних віршів («Експромт», «Думають, що муза...», «Різдвяна фантазія»), а також «ультра-реалістичний роман» під назвою «Дивна історія», «дррраміще» (себто: грандіозна драма) «Новий світ», тлумачення снів, малюнки з закриття виставки в Парижі тощо.

Випуски «Оси» щедро прикрашені карикатурами на актуальні теми суспільно-політичного й культурного життя російської провінції початку ХХ ст. («1901 рік», «Радикальна справа», «Із оперети», «Орфей в саду», «Аристократичні вправи»). Серед художників та авторів гумористичних творів вирізняється А. Аверченко, перу якого зокрема належать «знімки на льоту» під назвою «На Благовіщенському базарі» (підпис - Аркадій А-ко), драматичний етюд «Переслідувані», фейлетон «Про те, як Буренін фаршированою щукою об'ївся», «Музичні новини». Вірогідно, що й псевдоніми Аркадій Нещасливцев та Аркадій Брянський теж належать цьому сатирикові. Одна з його «мыслишек» мала таке іронічне забарвлення: «Брехня - один із найголовніших двигунів прогресу» (1901. - Вип. 1. - С. 7). Олівець художника А. Аверченка створив карикатурні сюжети для обкладинок «Оси», тематичні малюнки «Весна», «Жінка!», «Улюблені мотиви», «1 виставка картин місцевих художників» тощо.

Гумористичний альманах («листок») «Иллюстрированная пчелка» (1902-1903, вип. 1-2) вийшов у світ за сприяння упорядників: Бил-да- Сплил і М. С. Пасічникова. В другому випуску повідомлялася історія сатиричних видань книговидавництва «Вулик»: спочатку «Пчелка», потім «Харьковская пчелка», згодом «Иллюстрированная пчелка» (зокрема «другий політ»), що має поступитися «Синей пчелке». Їхнім змістом стали сатиричні малюнки й тексти, що відображали гумористично-комічні та суспільно-викривальні явища в харківському житті початку ХХ ст.

Матеріали в рубриках «Телеграми», «Харківське життя», «Театр і музика», «Наука і література», «Фейлетон», «Гумористичний калейдоскоп» та ін. Спортсмен, Бібліо Граф, Театрал, Іван із Селян, Аргус, Павленко-Бабенко, Ікс, Мікс, Холодногорський демон та їхні однодумці подавали критичні статті («Дещо про наново відкрите позикохапальне товариство»), повідомлення власних кореспондентів («Повернення покусаних чугуївців»), сатиричні вірші («Ізюмський повіт»), «маленькі фейлетони» («Як я прославився», «Щоденник Бджілки») тощо. Основна редакційна настанова була такою: прохаючи «непочаті таланти» надсилати свої «новоспечені твори», їм натякали, що всі отримають відповідно «до заслуг», хто «піде» в пресу, а хто в - кошик.

Гумористичний листок «Харьковский будильник» вийшов у світ двома випусками зі значним інтервалом: 1896 і 1905 р. Редактором-ви- давцем обох номерів значився Голочка (Иголочка). Лейтмотивом першого випуску можна вважати віршований «експромт» Н. А. Ленського: «Быть может, в нас своим ты боем Встряхнешь уснувшие умы, Постигнем мы, чего мы стоим, И к свету вынырнем из тьмы...». Аз, Ехо, Теж поет, Фігаро, Жаба та інші автори пропонували гумористичні вірші, епіграми, гострі замітки з нотатника, фейлетони (скажімо, «Записки божевільного зоолога», «Світогляд харківського кравця»).

Почесне місце на шпальтах «Харьковского будильника» (1896) належало афоризмам. Наприклад, у рубриці «Верхи» подано іронічне визначення: «Вершина дурості - харківські фейлетоністи», а в іншому розділі «Думки й дрібні думки маленької голівки» ця тема знайшла своє продовження в такому тлумаченні: «Харківський фейлетоніст - глиняний надтріснутий дзвіночок із суконним билом». Понині дотепно звучить афористичний присуд: «Досить дивно, чому золота молодь на схилі літ зазвичай стає ртутною?».

У наступному виданні «Харьковского будильника» 1905 р. авторами стали Жаба, Кри-Кри, Арк. Брянський, Homo Sapiens, Мімоза, Мухомор, які у «фотографічних знімках», віршах, кореспонденціях, телеграмах і навіть рекламі намагалися з сатирично-гумористичним відтінком відтворити тодішню харківську реальність. Важливе місце відводилося нарису про губернське місто, де змальовувалися основні заняття місцевих жителів: «їдять, п'ють, їздять на конці, гуляють Сумською і чита-ють харківські газети......

Саме цей випуск «Харьковского будильника» згадує у «Нарисах історії журналістики Харківської губернії» І. Михайлин, вважаючи, що його головним співробітником був А. Аверченко [1, 225]. Більше того, дослідник робить припущення, що під іменем редактора-видавця Голочки, який «балансував на межі дозволеного» в революційну епоху, виступав А. Аверченко [1, 227]. Все ж зауважимо, що сатирик-початківець навряд чи був ініціатором цього видання, адже перший випуск з'явився у світ, коли майбутньому літератору виповнилося лише 15 років.

Автори текстового матеріалу сатиричного збірника «Упырь» (1906, під керівництвом Міхри) здебільшого позначені псевдонімами та криптонімами (В. Гр-ов, Т., Мир. Р., Упир, Івич, Мих. Ра-в, Свіфт, Veta). Їм належать сатиричні вірші, оповідання, есе, нотатки, гуморески («Бабуся», «Балакучий Ємеля», «Із солдатського життя», «Діалог», «Меньшикову», «Із нотаток наляканого обивателя», «Загадки про партію правового порядку», «Річка», «В альбом», «Пісня про дуб», «Де шляхи?»). Друкувалися також телеграми, «питаннячка» на злобу дня, висловлювання «видатних розумів».

Спрямовуючи вістря політичної критики проти неоднозначної поведінки партії правового порядку, редакція присвячувала їм викривальні рядки: «День 1-й. Собрались на вече, Говорили речи, Руки крепко жали. И постановили: «Пол-оборота налево». День 2-й. Влево чуть подались - Храбрости набрались. Грезы о свободе. Речи о народе. Думали, судили И постановили: «Шаг вперед, шагом марш!». Подібний зміст мала і загадка про редакторів-хамелеонів: «Він і професор, і шпигун, І темних сил організатор. Редактор він і провокатор.». Збірник має достатньо ілюстрацій, як сатиричного характеру (карикатура «Засідання партії правового порядку»), так і суто ілюстративно- оформлювального (заставки у вигляді ластівок, метеликів, білки, ворони, котів, жуків, янголів, квіткових орнаментів тощо).

Несподіваний навіть для сатирично-гумористичних видань підзаголовок мав «альбом легкого жанру (для дорослих)» «Флирт». Цей безплатний додаток до журналу «Жало» побачив світ у січні на початку ХХ ст. (точний рік видання не встановлено). На шпальтах видання - кілька ілюстрацій із зображенням жінки, а також поезія (радше - іронічно- гумористичного ґатунку), переспіви, анекдоти, гуморески («Дами»,

«Жіноча арифметика», «Самовбивця», «Боягуз», «Біля старої діви» і т.п.). Лірика («Ты хороша, как дева рая...») поєднувалася з мораллю байки («Незабудка и Простокваша») та сатиричним присудом («Вчера сказала мне Лизета...»). Так, у віршованій байці про Незабудки й Кисле Молоко йдеться про те, як пучок садових незабудок впав випадково в кисле молоко, тож їм, бідолахам, довелося «проти волі випити до дна страждання чашу», прощаючись із вільним життям. Чи не такими «не-забудками», «рано зірваними квіточками» здаються юні створіння, що хоронять всі свої бажання «на дні фаянсових горщечків».

Редакція збірника «Мозаика» - видання Петра Еманіна (1909. - 25 липня), окрім уже традиційних для сатиричних видань невеликих за обсягом художнім форм, друкувала оповідання «Франсуа Лероньє» П'єра Сорара, кореспонденції («Полювання на російських пацієнтів у Берліні»), матеріали «Технічного відділу» («Бетон і залізобетон», «Синематограф і його майбутнє»), «Для розваги», рекламні анонси тощо.

Збірник гумору й сатири «Перлы остроумия» (1911-1912) під редакцією Саші Лисого об'єднав в авторському колективі Малярійного комара (М. Александрова), Кляксу (І. Гапковського), Зарянського (І. Звєрєва), А. Падалку, Ніка Терлика (М. Терлецького), художників - Г. Штейна, Н. Калишкіна, Nemo та ін. Гумористично-сатиричне забарвлення мали вірші, байки, оповідання, казки, пародії. Серед них «Дружина-курсистка», «Відрубана рука», «Кожен на своєму місці», «Феб та Хмари», «Класичне й сучасне», «Винахідливість» тощо. Анекдоти та гуморески мали назви: «Із життя педагогів», «Особиста рекомендація», «В шантані», «Логіка комерсанта», «Курячий суп», «Арія», «Сценка на вулиці». Тексти супроводжувалися шаржами та карикатурами.

Жарти й анекдоти в розділі «Суміш» пропонували читачам орган сатиричний і гумористичний («тугу розганяє, холодний душ цілком замінює») під назвою «Харьковская шпилька», ілюстровані літературно-художні випуски «Ураган», ілюстрований гумористичний альманах «Эхо» та інші місцеві часописи. Сатирично-гумористичні акценти притаманні також цілій низці газет і журналів Харкова («Брызги», «Буфф», «Жало», «Настоящее жало», «Злой дух», «Колючки», «Меч», «Нагайка», «Свет правды», «Фонарь», «Штык»), що гостро й проникливо, за допомогою слова й малюнка, боролися зі злом і несправедливістю, засобами «ліхтаря», «жала», «меча» і «нагайки» відстоювали справедливість і щирість погляду на навколишнє життя.

Литература

1. Михайлин І. Л. Нарис історії журналістики Харківської губернії 1812-1917 / І. Л. Михайлин. - Х. : Колорит, 2007. - 366 с. : іл.

2. Погребенник Ф. Український раритет : періодичні, продовжувані видання і неперіодичні збірники ХІХ-ХХ ст. (1846-1986) / Федір Погребенник, Володимир Погребенник. - Дрогобич : Коло, 2011. - 300 с. : іл.

3. Полякова Ю. Литературно-художественные журналы Харькова ХІХ- ХХ века: попытка перечисления [Електронний ресурс] / Юлиана Полякова. - Режим доступу: http://sp-issues.narod.rU/6/polyakova.htm. - Назва з екрану; Малютіна О. К. Харківські кадетські періодичні видання про революцію (1905 р.) та революційне насильство) / О. К. Малютіна // Вісник ХДАК. - 2010. - Вип. 29; Малютіна О. К. Харківські кадетські періодичні видання про виборче право й ставлення партії до участі у виборах до Державної Думи / О. К. Малютіна // Там само. - 2010. - Вип. 30; Шудрик І. О. Богословські журнали Харківської єпархії (друга половина ХІХ - перша чверть ХХ ст.) / І. О. Шудрик, А. Т. Щедрін // Там само. - С. 65-74; Сидоренко Н. М. Своєчасність і необхідність вивчення періодики Харкова та Харківської губернії сьогодні / Н. М. Сидоренко // Вісник Харківського нац. університету. Серія філологія. - 2007. - Вип. 50. - № 765. - С. 204-208.

Размещено на Allbest.ru