Бібліометричні показники наукової періодики України

У БД Journal Citation Reports корпорації Thomson Reuters оприлюднено дані щодо імпакг-факгорів наукових журналів за підсумками 2012 р. З-поміж більш ніж 10 тис. видань із 83 країн світу, що входять у Web of Science і мають імпакт-фактори, до цьогорічного рейтингу потрапило 18 українських журналів, видавцями 17 з яких є наукові установи Національної академії наук України.

Слід зазначити, що за підсумками 2011 р. у списку було 19 наукових журналів України - за результатами моніторингу з переліку було виключено єдиний вітчизняний журнал з соціогуманітарних наук «Актуальные проблемы экономики» Національної академії управління (Київ). Заслуговує на увагу той факт, що для цього видання в 2011 р. показник самоцитувань статей, опублікованих у минулі роки, становив 91 %.

За даними Journal Citation Reports, порівняно з рейтингами 2011 р. українські журнали «Symmetry, Integrability and Geometry: Methods and Applications», «Фізика низьких температур», «Цитология и генетика», «Журнал математической физики, анализа, геометрии» та «Вопросы атомной науки и техники» підвищили власний імпакт-фактор, для решти видань цей показник знизився [9].

До SciVerse Scopus за показником інтенсивності цитувань статей журналу з урахуванням вагомості джерел посилання Science Journal Rankings включено 18 українських часописів, для яких розраховано h-індекс - кількість статей журналу, на які є посилання в понад h публікаціях. Дані про ці періодичні видання представлено в таблиці 2.

Дані таблиць 1 і 2 свідчать про недостатній рівень сучасного представлення українських часописів у наукометричних системах корпорацій Thomson Reuters і Elsevier (лише по 18 з 1,8 тис. періодичних видань). Слід констатувати, що 6 наукових журналів - «Condensed Matter Physics», «Symmetry, Integrability and Geometry: Methods and Applications», «Ukrainian Journal of Physical Optics», «Металлофизика и новейшие технологии», «Питання атомної науки і техніки», «Цитология и генетика» представлено одночасно в обох наукометричних системах. Зазначені цифри стосуються лише номенклатури назв наукових журналів, вони не враховують наявність в переліках обох платформ матеріалів наукових конференцій, що проводилися в Україні.

Не викликає сумнівів доцільність проведення заходів щодо входження періодичних видань України у міжнародні наукометричні системи. Для цього редакціям часописів слід звернути увагу на низку критеріїв, що враховуються при прийнятті рішення про включення журналу до таких систем: наявність ISSN, відповідність міжнародним видавничим стандартам, авторитетна редакція, регулярність виходу, рецензування всіх статей, якісні англомовні реферати, пристатейна бібліографія латиною або транслітерованою кирилецею, унікальність тематики, онлайновий доступ до повних текстів, англомовна домашня сторінка журналу тощо [6].

Однак глибинною причиною суттєвих розбіжностей між науковим доробком українських вчених і ступенем представлення цього доробку в наукометричних системах копорацій Thomson Reuters і Elsevier є політика цих корпорацій, що випливає з їх комерційних інтересів. Вона полягає в тому, щоб спонукати науковців з усього світу публікуватися в певному англомовному колі журналів. Тому «коефіціент корисної дії» заходів щодо включення українських періодичних видань у згадані системи не може бути високим.

Світові лідери створення таких баз даних - корпорації Thomson Reuters та Elsevier - надають необхідний сервіс, однак він надається лише на комерційних засадах і доступний обмеженому колу вітчизняних дослідників. Тому вбачається доцільним використання показників некомерційних наукометричних платформ та інструментаріїв паралельно з показниками комерційних баз даних.

Серед вільнодоступних систем наукометричної спрямованості насамперед слід відзначити Google Scholar [12] корпорації Google, що на сьогодні є лідером пошукових систем Інтернету. Наразі Google щоденно реєструє близько 50 млн пошукових запитів та індексує більше 8 млрд веб- сторінок. Google може знаходити інформацію понад 100 мовами, володіє найбільшою базою проіндексованих документів і має декілька варіантів пошуку. Її творці С. Брін та Л. Пейдж прагнули за допомогою новаторських технологій упорядкувати не тільки мережу Інтернет, але й всю систему інформації для забезпечення її інтуїтивного сприйняття та усвідомлення кожним користувачем. У останні роки система Google зазнала суттєвих змін, перетворившись з інтернет-пошуковика на універсальну інформаційну систему, що охоплює новини, каталоги, карти, наукові видання, аналітичну службу, електронну пошту, рекламу продуктів і послуг тощо.

Google Scholar є науковим сегментом інтернет-гіганту Google, що поєднує загальнодоступну пошукову та бібліометричну систему. Ця система подібна до Web of Science та SciVerse Scopus, хоча поступається їм за функціональними можливостями. Google Scholar дозволяє користувачам здійснювати пошук публікацій з посиланнями на повнотекстові статті, технічні звіти, препринти, дисертації, книги та інші документи, що вважаються науковими, проте глибина представлення обмежена 1990 р. Оскільки значна частина результатів пошуку містить посилання на комерційні журнальні статті, користувачі зможуть отримати доступ лише до анотацій статей.

Результати пошуку впорядковуються насамперед за кількістю цитувань публікації. Google Scholar забезпечує користувачів як даними про індекс цитування документа, раніше доступний тільки в комерційних наукометричних платформах, так і списками семантично споріднених матеріалів. За обсягами проіндексованих матеріалів система Google Scholar перевищує Web of Science та SciVerse Scopus. Особливо це стосується публікацій у сфері соціогуманітаристики, що недостатньо представлена в комерційних базах даних.

Роботи з проектування та реалізації Google Scholar 2006 р. розпочали A. Верстак і A. Ачарья, які раніше працювали над пошуковою програмою Google. Google Scholar була створена за новими концептуальними принципами підрахунку наукової метрики. Цей продукт індексує не видання, а веб-сегменти: розділи сайтів наукових та освітніх установ, особисті сайти дослідників, онлайнові видавничі платформи, інші спеціалізовані веб-ресурси. В базу даних потрапляють відомості як про безкоштовні повнотекстові статті, так і про ті, в яких доступні лише реферат або бібліографія. Її недоліком є неможливість виокремлення при пошуці хронологічних меж, типів і видів видань, мов публікацій тощо [13]. Крім того автоматизовані алгоритми Google Scholar чутливі до структури і форматів документів, охайності оформлення списків пристатейної бібліографії та наявності комплектів метаданих.

Загальнодоступність та широта охоплення проіндексованої наукової інформації привернули до Google Scholar увагу значної кількості дослідників, які розробили спеціалізовані інструментарії для розширення наукометричних функціональних можливостей цієї системи. Одним із них є безкоштовна програма-агрегатор Publish or Perish [15], розробником якої є А. Харзінг з Мельбурнського університету. Ця програма використовує інформаційні ресурси Google Scholar у якості первинної бази для визначення та наочного представлення вибраних для аналізу бібліометричних даних. За її допомогою можна здійснювати аналіз публікаційної активності науковців та вагомості періодичних видань.

Однак Publish or Perish має свої недоліки, серед яких обмеження кількості представлення результатів - 1 тис. записів, що зумовлено функціональними можливостями Google Scholar та відсутністю фільтрації за галузями знань. Але наявність сортування отриманого переліку робіт з автоматичним перерахунком показників компенсує наявні недоліки.

У разі дослідження вагомості періодичного видання ця програма надає інформацію про загальну кількість проіндексованих статей, загальну кількість посилань на них, середню кількість посилань на статтю, загальну та середню кількість робіт і цитувань за певний період часу, h-індекс журналу (h - кількість статей, на які є не менше h посилань) тощо. Результати, отримані за допомогою Publish or Perish, доступні з екрана, їх також можна скопіювати в буфер обміну Windows (для користування в інших додатках) або зберегти в одному з декількох вихідних форматів (для подальшого цитування і аналізу). У Publish or Perish включено детальне керівництво користувача з підказками та додатковою інформацією про систему показників цитування.

Для ілюстрації можливостей Google Scholar і Publish or Perish нижче наведено таблицю 3, що включає 20 найбільш цитованих (згідно з даними цих систем) українських наукових часописів. Їх рейтингування проведено за п'ятирічним h-індексом (h - кількість статей журналу за 5 останніх років, на які є посилання в понад h публікаціях), а в межах одного індексу - за кількістю цитувань [1].

Таблиця 3

Рейтинг наукових журналів України (за даними Google Scholar за 2007-2011 роки)