До проблеми дискурсу текстів для дитячого сприйняття

Размещено на http: //www. allbest. ru/

До проблеми дискурсу текстів для дитячого сприйняття

Н.М. Вернигора, канд. наук із соц. комунік.

Анотація

У статті розглянуто дитячу аудиторію з позицій дискурсивного поля,визначено функціонально-комунікативні маркери сучасного художнього і публіцистичного дискурсу для дитячого кола читання, окреслено проблеми дискурсу текстів для дитячого сприйняття.

Ключові слова: літературний дискурс, дискурсивне поле, тексти для дитячого сприйняття.

Annotatіon

Vernygora Nina. To the problem of discourse of texts for child perception.

Child audience is considered in the article in the context of field of discourse, functional and communicative criteria of the modern literary and journalistic discourses for child audience are defined, problems of discourse of texts for child perception are described.

Keywords: literary discourse, field of discourse, texts for child perception.

Аннотация

Вернигора Н. Н. К проблеме дискурса текстов для детского восприятия.

В статье рассмотрена детская аудитория с позиций дискурсивного поля, определены функционально-коммуникативные маркеры современного художественного и публицистического дискурса для детского кола чтения, а также проблемы дискурса текстов для детского восприятия.

Ключевые слова: литературный дискурс, дискурсивное поле, тексты для детского восприятия.

Вступ

Завдяки високій результативності в сучасній науці набувають популярності до слідження текстів, мови, мовлення крізь призму дискурсивного поля, оскільки останнє виникає в результаті поєднання інтелектуального й соціального полів, де соціальна взаємодія переходить у певний тип практики [1, с. 8]. Це дає можливість заглибитися в процеси, які забезпечують дискурсивні поля, та розглянути текст як підґрунтя для «кроку інтелекту від одного об'єкта до іншого» [1]. Сучасне розуміння дискурсу як складного комунікативного явища, розгалуженої системи ієрархій знань, що окрім тексту охоплює й екстралінгвістичні чинники (знання про світ, умовиводи та прагнення адресата; настанови, методи та мета їх формування адресантом тощо), украй важливе для розроблення теорії тексту для дитячої аудиторії.

Криза сучасного літературно-художнього процесу в текстотворенні для дітей, часто непрофесійне редакційно-видавниче опрацювання творів, а також недостатнє розроблення теоретичних засад текстознавства для дитячої аудиторії зумовлюють актуальність запропонованої теми дослідження.

Огляд літератури і попередніх досліджень дає можливість окреслити поле розробленості теми. Приміром, О. Папуша у своїх дослідженнях встановлює специфіку наративного дискурсу та закономірності розповідної конфігурації текстів, що належать до кола дитячого читання, зокрема визначає сутність комунікації у функціональному дискурсі та феномена наративної репрезентації художнього світу [2; 3]. Теоретик Е. Огар розглядає функціонально-комунікативні аспекти мови дитячого літературного дискурсу в контексті дослідження соціокультурного, комунікативного та видавничого вимірів новітньої української дитячої книги [4; 5]. Дослідниця Н. Дзюбишина-Мельник крізь призму дискурсу вивчає дитячу субкультуру [6].

Тема дослідження С. Антонюк дитяче мовлення в літературному дискурсі [7]. Теорію тексту вивчали В. Різун, А. Мамалига, М. Феллер [8], К. Серажим [9; 10]. публіцистичний дитячий наратив художній

Мета дослідження обґрунтувати необхідність дослідження дискурсу текстів для дитячого сприйняття.

Завдання: 1) розглянути дитячу аудиторію з позицій дискурсивного поля; 2) визначити функціонально-комунікативні маркери сучасного художнього і публіцистичного дискурсу для дитячого кола читання; 3) окреслити проблеми дискурсу текстів для дитячого сприйняття.

Методи дослідження. Для виконання поставлених завдань у дослідженні застосовано загальнонаукові методи аналізу, синтезу та узагальнення (на етапі вивчення теми та добору фактажу). Детально вивчено метод дискурс-аналізу, про доречність застосування якого йтиметься в дослідженні.

1. Результати й обговорення

Насамперед необхідно з'ясувати, що таке дискурс (оскільки існує велика кількість його визначень), яке місце він посідає в соціальній дійсності та яка роль кожного з нас у низці незавершених, неоднозначних і супротивних дискурсів. Найближчими до розуміння дискурсу (й відповідно до теми дослідження) є тлумачення С. Рушді [11], Н. Філліпс і С. Харді [12], в яких ідеться про те, що об'єкти, які наповнюють соціальний світ, зокрема й наші ідентичності, формуються в дискурсі. Проте С. Рушді наголошує: те, що ми говоримо, і те, що ми є, поняття тотожні (тобто індивід має великий вибір власної ідентичності), в той час як Н. Філліпс і С. Харді стверджують, що вибір не занадто великий, оскільки наша здатність стратегічно діяти завжди обмежена дискурсами, що супроводжують наші дії, та попередніми складними процесами соціального конструювання.

У загальних рисах дискурс зараховують до актуальних практик мовлення і письма. Для нашого дослідження пропонуємо обирати позиції, на яких формулюють свої теорії І. Паркер, а також згадувані вище Н. Філліпс і С. Харді. Вони розглядають дискурс як «взаємопов'язаний набір текстів, а також практик їх виробництва, розподілення і рецепції, що в сукупності формує об'єкти» [12;13]. Тобто різноманітні тексти художнього, публіцистичного, дидактичного змісту для дитячого кола читання формують індивідуальну ідентичність читача.

Проте самі окремо взяті тексти, хоч вони і є продуктами дискурсів, не можна розглядати як власне дискурси, оскільки дискурс формується в соціальній реальності. Тобто йдеться про сукупність текстів, зв'язок між ними, зміни в текстах, що виникають у результаті застосування нових текстуальних форм, нових систем поширення текстів, що загалом конституюють дискурс у часі. Рівнозначно необхідно враховувати соціальний контекст, в якому існують тексти та виробляються дискурси.

З'ясувавши це, ми зможемо пояснити багато проблем, пов'язаних із дитячим читанням, текстотворчими, книговидавничими та загалом видавничими процесами для дитячої аудиторії.

Наприклад, чому певну кількість якісних літературно-художніх текстів українських класиків, що написані зі знанням дитячої психології в другій половині ХХ століття, сьогодні дитяча аудиторія не сприймає? Тому що змінився соціальний контекст.

Або чому багато письменників сучасного літературного процесу, пишучи для дітей бездоганні з літературної точки зору прозові та поетичні твори, лишаються поза межами дитячої зацікавленості? Тому що вони (письменники), орієнтуючись на ментальні коди, одвічні істини й чесноти, філологічні й психологічні знання тощо, не врахували зміни соціального контексту; так би мовити, коди часу, в результаті зміни яких щойно написані тексти «розминулися» із сучасним читачем-дитиною.

Тобто створюючи текст, ілюстрацію, книжку, газету, журнал для дитячої аудиторії, потрібно не просто орієнтуватися на цю аудиторію, а розглядати її з позицій дискурсивного поля, як дискурсивне співтовариство, де є спільна (зрозуміла всім) мова спілкування, зона беззаперечного розуміння, що підкріплена спільним теоретичним каркасом, тобто єдиним інтелектуальним потоком, та силовим характером дискурсивного поля.

Тож, коли говоримо про дитячу аудиторію, яка за «Конвенцією про права дитини», що прийнята Організацією Об'єднаних Націй та ратифікована Україною, обмежується віком від народження до 18-ти років, розуміємо, що за психологічним, фізичним і розумовим розвитком вона доволі неоднорідна. Тож спілкування автора з читачем-дитиною буде ефективним лише тоді, коли автор звертатиметься до конкретної аудиторії її мовою, обговорюватиме цікаві і зрозумілі їй теми, сприятиме всебічному розвиткові свого читача, втім не нав'язуючи власну думку, не повчаючи, а даючи можливість дитині самостійно рухатися до нових знань у межах розширеного автором інформаційного горизонту.

Робота автора над твором для дитячої аудиторії складна й відповідальна, якщо він хоче досягнути високої комунікативної здатності свого тексту. Адже між автором і дитиною-читачем завжди існує надзвичайно велика відстань. І йдеться не лише про вік (життєвий досвід, ерудицію, словниковий запас тощо), а й про часово-просторовий контекст. Тобто авторові недостатньо пригадати себе в дитячому віці (свої здатності, потреби і бажання), оскільки змінився простір і час, в якому відбуваються дискурси, що, взаємодіючи і протидіючи між собою, формують індивідуальну ідентичність сучасних дітей. Автор, який пише для дитячої аудиторії, до так званої пам'яті дитинства [14], має врахувати похибку на зміну комунікативного контексту сьогодення та долучити властиву нині дітям мовленнєву палітру. Доволі прикрою та чи не найпоширенішою авторською помилкою є прагнення повідомити дітям дорослі поняття, переклавши їх дитячою мовою. Такий текст одразу втрачає адресата, оскільки лише імітує твір для дітей. Тобто, вийшовши за межі дискурсивного поля, автор не може взаємодіяти з учасниками дискурсів, а надто бути модератором дискурсивних процесів.

Здійснюючи редакційно-видавничу підготовку книжкових та періодичних видань для дітей, надзвичайно важливо враховувати не лише якість текстів, а й ті зміни, які виникнуть у них у результаті використання певної системи поширення творів, поєднання їх з іншими текстами під час упорядкування, художньо-технічного оформлення тощо.

Якщо враховувати процеси, що забезпечують дискурсивні поля та їх ієрархію під час добору матеріалів для опублікування, то на книжкових полицях не з'являтимуться книги з, наприклад, такими текстами:

«Я люблю у руки взяти, / Мов тваринку, мікрофон. / Говорити і співати, /Щоб писав магнітофон. / Ця малесенька тваринка / Вміє те, що вмію я. / Коливається пластинка... / І радіє вся сім'я. * Магнітофон -- перетворювач звукових коливань на електричні коливання такої самої частоти». (Шмицький Г. Електронна абетка : вірші для дітей. К. : Хрещатик, 1999. С. 41.)

Цей текст написаний понад десятиріччя тому. Уже тоді активно використовувалися мобільний телефон, персональний комп'ютер та інтернет. Тобто тема вже тоді була старою.

Але не тільки тема є причиною того, що книжку не варто було б друкувати, а й сам текст, що не має шансу на те, аби знайти свого читача. Певно, автор мав на меті познайомити малого читача з технічними побутовими пристроями. Проте він тільки називає ці прилади: «мікрофон», «магнітофон». Прагнення охарактеризувати їх зводиться до невдалих, неправдоподібних порівнянь, як, наприклад, «мікрофон тваринка». Важко уявити, що взявши до рук кошеня чи цуценя, діти починають співати в них, як у мікрофон, або що знайдеться хоч якась тваринка зовні подібна на мікрофон. Тобто у творі відсутні логічні зв'язки, порушені асоціативні коди тощо. У вірші також не розроблено літературно-художню канву, не обрано цікавий сюжет, який міг би привернути увагу читача до запропонованої теми. Адже, зважаючи на контекст римованих рядків, можна припустити, що автор орієнтувався на читача початкової школи. Проте пояснення ключового слова «магнітофон», яке розміщене під текстом, за стилістикою і складністю термінології буде зрозуміле швидше старшокласникові, який уже вивчає фізику.

Наведений твір не потрібно було друкувати й поширювати серед дитячої аудиторії, оскільки він, фігурально мовлячи, є текстом-вбивцею, бо здатен вбити інтерес дитини до читання, викликати недовіру до літературного твору як такого, внести хаос до системи знань, яку дитина встигла напрацювати, порушити логічні зв'язки в цій системі, зруйнувати естетичний смак читача, примітивізувати мову тощо.

Утім, якби автор, що береться за створення тексту для дітей, керувався не тільки бажанням повідомити щось, а ще й знанням своєї аудиторії, розумінням дискурсивного поля, в якому перебуває його читач, він би не припустився таких грубих помилок.

Сьогодні на книжкових полицях можна віднайти багато книг з такими текстами. Вони є великою проблемою сучасного книговидання для дитячої аудиторії.

За умови створення теоретичного підґрунтя такі тексти можна було б виявляти на початковому етапі, не допускаючи їх на полиці магазинів і не псуючи тим самим уявлення дітей про літературу.

На противагу розглянутому тексту наведемо рядки іншого автора:

«Стоять жоржини мокрі-мокрі, / сплять діамантові жуки, / під грушею у дикій моркві / до ранку ходять їжаки» (Ліна Костенко).

Цей текст створено настільки майстерно, що він цікавий людині будь-якого віку та будь-якої соціальної групи, а надто дитині. Прості короткі речення, що пов'язані між собою сурядним зв'язком. Цікаві і зрозумілі навіть для малечі лексеми. Текст вибудуваний засобами іменникових, дієслівних та прикметникових форм. Картина змальована логічно і послідовно від деталі до загального тла. Текст надзвичайно ємкий, оскільки він містить як текстову, так і позатекстову інформацію. Тобто після прочитання вірша в уяві читача постає тепла росяна ніч на межі між літом та осінню, старий сад при сонному дворі, обсадженому квітучими жоржинами, хоча в тексті не названо пору року та час доби, не застосовано лексем «сад», «двір» тощо.

Визначаючи функціонально-комунікативні маркери сучасного художнього і публіцистичного дискурсу для дитячого кола читання, варто зупинитися на потребах дитини в процесі зростання: знайомитися з навколишнім світом, отримувати нову інформацію про предмети, явища, взаємозв'язок речей і закономірності їх існування; здобути навички мовлення, розвинути лінгвістичні знання, напрацювати лексичний запас; соціалізуватися, сформувати базу власних інтересів і вподобань. Тобто комунікативно ефективним буде той твір друку, в якому мовою аудиторії, до якої звертається автор, найточніше (з точки зору змісту) та найоптимальніше (з точки зору жанру) в грамотному паратекстовому супроводі (архітектоніка видання, художнє оформлення тексту) буде передано задуману автором і потрібну читачеві інформацію [4].

Висновки

Дитяча аудиторія це особливе дискурсивне співтовариство, що має притаманну лише йому мову спілкування, межі комунікативного сприйняття, що базується на потребі індивідуальної соціалізації та необхідності отримання нових знань про світ.

Створюючи текст (тексти) для дітей та здійснюючи їх редакційно-видавничу підготовку до друку, слід прагнути до оптимального та точного вираження змісту з метою реалізації потрібних цільових настанов, що конче потрібні визначеній віковій аудиторії. До таких зараховуємо прагнення поінформувати читачів, доступно викласти їм основи спеціальних знань, вплинути на формування світосприйняття, навчити всебічно та образно мислити, задовольнити естетичні смаки дитини тощо.

Подяки. Поштовхом до вивчення проблем дискурсу текстів для дитячого сприйняття було прочитання опублікованої у «Віснику Львівського університету» статті Папуші О. М. «Теоретичний дискурс дитячої літератури: у пошуках об'єкта», а приводом для написання першої доповіді, а потім і статті за темою дослідження стала участь у Всеукраїнській науково-практичній конференції «Соціум. Медії. Книжність», організована кафедрою видавничої справи та редагування Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка. Авторську подяку також висловлюю редакційному колективу навчально-видавничої групи Інституту журналістики, який долучився до опрацювання матеріалу та підготовки його до публікації.

Література

1. Караулов Ю. Н. От граматики текста к когнитивнойтеориидискурса / Ю. Н. Караулов, В. В. Пет¬ров // Дейк Т. А., ван. Язык. Познание. Комму¬никация / пер. с англ. ; под ред. В. И. Герасимова ; сост. В. В. Петров ; вступ ст. Ю. Н. Караулова,В. Петрова. М. : Прогресс, 1989. С. 8.

2. Папуша О. М. Теоретичний дискурс дитячої літератури: у пошуках об'єкта // Вісник Львів. ун¬ту. Сер. : Філологічна. Львів, 2005. С. 172-183.

3. Папуша О. М. Наратив дитячої літератури: спе¬цифіка художнього дискурсу : дис. . канд. філол. наук : 10.01.06 / Папуша Ольга Миколаївна ; Терно¬пільський держ. пед. ун-т ім. Володимира Гнатюка. Т., 2004.

4. Огар Е. І. Мова дитячого літературного дискур¬су: функціонально-комунікативні аспекти досліджен¬ня // Вісник СумДУ. Суми, 2006. № 3 (87). -10-17.

5. Огар Е. І. Новітня українська дитяча книга: соціокультурний, комунікативний та видавничий виміри : дис. ... д-ра наук із соц. комунік. : 27.00.05 / Огар Емілія Ігорівна. 2013.

6. Дзюбишин-Мельник Н. Художній стиль і мова творів для дітей // Культура слова. К., 1992. Вип. 42. С. 85-90.

7. Антонюк С. М. Дитяче мовлення у літературному дискурсі [Електронний ресурс] // День науки : матер. ІІ Міжнарод. наук.-практ. конф. студ., асп. і молодих вчених / Хмельницький нац. ун-т, 17-18 листоп. 2011 р.URL: http://www.confcontact.com/ 20111118/dityache-movlennya-v-literaturnomu-diskursi.php (13. 04. 2014).

8. Різун В. Нариси про текст / В. Різун, А. Мамалига, М. Феллер. К., 1998.

9. Серажим К. С. Текстознавство: підручник / Катерина Серажим. К., 2008. 527 с.

10. Серажим К. С. Дискурс як соціолінгвальне явище: методологія, архітектоніка, варіативність (на матеріалах сучасної газетної публіцистики) : монографія / Катерина Серажим. К., 2010. 352 с.

11. Rushdie S. The ground beneath her feet / S. Rushdie. New York : Picador, 2000.

12. Hardi C. Reflexivity in organization and management studies: A study of the production of the research "sudject" / C. Hardi, N. Phillips & S. R. Clegg. Human Relations, 2001. P. 3-32.

13. Parker I. Discourse dynamics / I. Parker. London : Routledge, 1992.

14. Рогачев В. Памятьдетствакаккатегория поэтики детской литературы // Проблемы детской литературы. Петрозаводск, 1984. С. 111-114.

Размещено на Allbest.ru