Книга: комунікаційний вимір

Размещено на http://www.allbest.ru/

Книга: комунікаційний вимір

Ю.В. Бондар, канд. політ. наук



Анотація

У статті розглядаються питання використання друкованої продукції, зокрема книжок та окремих творів як засобів масової комунікації, публікуються результати соціологічного експрес-дослідження, метою якого було встановлення та окреслення книжкового комунікаційно-смислового поля українців так званого Покоління незалежності - тих, кому до 25 років.

Ключові слова: комунікація, комунікаційна сфера, дослідження, рейтинг.



Annotation

Bondar Yuriy. Book: communication investigation.

In this article author analyses the usage of printed materials, including books and individual works as communication media. The results of opinion surveys are represented the purpose of which is establishing of communication and semantic field of so-called Generation of Ukrainian independence (those who are under 25 years).

Keywords: communication, communication field, research, rating.



Аннотация

Бондарь Ю. В. Книга: коммуникационное измерение.

В статье рассматриваются вопросы использования печатной продукции, в частности книг и отдельных призведений как средств массовой коммуникации, обнародуются результаты социологического экспресс-исследования, целью которого было установление и определение книжного коммуникационно-смыслового поля украинцев так называемого Поколения независимости - тех, кому до 25 лет.

Ключевые слова: коммуникация, коммуникационная сфера, исследование, рейтинг.



Вступ

Актуальність теми. Досліджуючи генезис - виникнення, становлення, а також сучасний стан видавничої справи, технологічні процеси створення, поширення й окремі складові частини друкованої продукції, пошуковці змушені знаходити відповідь і на запитання: для чого, власне, творяться друки, яке їх функціональне спрямування та наповнення, а отже, й призначення. Найчастіше у цьому контексті зупиняються на пізнавальній (фактично репродукційній), естетичній чи й приземлено «товарній» функціях. Утім не менш важливими є й інші функції, обумовлені соціальним статусом та значенням друкованої продукції, де найважливішою є, на наш погляд, природня інформаційно-комунікаційна функція, що передбачає встановлення соціальних зв'язків між окремими членами чи групами суспільства й яка часто є наріжною для формування тих чи тих спільнот, виконуючи при цьому фактично соціоінженерну роль. Видавнича справа, доходять висновку дослідники, - специфічна й важлива сфера людської діяльності, продукт якої значною мірою визначає духовний, моральний та інтелектуальний стан суспільства на певних етапах його поступу, де книга - не лише ефективний інструмент поширення знань та ідей, а й наріжний фактор формування особистості, її мислення, переконань як учасника суспільних відносин [1, с. 3-4].

Зауважимо, що й поява власне творів (спершу рукописних, а потім і друків) значною мірою була відповіддю й на потребу комунікації та керування доволі великою кількістю людей [2, с. 17]. Книги були в центрі й центром об'єднання насамперед духовного, тим, що спрямовувало творіння, в тім числі державотворення. Серед таких прикладів, приміром, - «народна Біблія» Мартіна Лютера та Пересопницьке Євангеліє, які стали чинниками самоусвідомлення німецького та українського народів, інші видання, що є національними надбаннями й книжковими символами [3, с. 39-41]. На думку дослідників, власне саме книга і витворила сучасну цивілізацію [4, с. 76; 5, с. 89]. книга друкований масовий комунікація

Книжкові твори в активному арсеналі й сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, методів та форм пропаганди, а отже, використовуються для створення, відповідно, певного комунікаційного середовища для просування тих чи тих ідей, обговорення й пошуку шляхів вирішення проблем та встановлення суспільного діалогу, часто поруч з іншими масмедіа для цільового структурованого впливу на аудиторію з метою формування певної поведінки, зокрема політичної соціалізації [6, с. 219; 7, с. 107-108]. Застосування друків як комунікаційного засобу поширене, зокрема, під час виборчих кампаній, що у спілкувальному сенсі є доволі, на наш погляд, слушним [8, с. 45].

Засоби масової комунікації (серед них - книги) відіграють надважливу роль у формуванні громадської думки й суспільних настроїв у цілому. Попри твердження, що, приміром, президента робить телевізор, насправді будьякий сучасний політик, який претендує на загальнонаціональне лідерство, не обходиться також і без книговидань. Адже якщо преса, радіо й телебачення, інтернет - вуха й очі суспільства, то книга - його розум. Книзі традиційно довіряють більше, аніж іншим ЗМК, у суспільній свідомості вони, так би мовити, легітимніші як джерело правдивої інформації [8, с. 59]. У такій довірі прихована й давня своєрідна сакральність: наставляти, вчити життя, трактувати закони здавен мали право саме люди книги - книжники.



Теоретичне підґрунтя і гіпотези

Різні аспекти функціональності книжкових видань знайшли відображення в працях І. Баренбаума, А. Борсука, В. Іванова, А. Іоффе, А. Москаленка, Г. Почепцова, В. Різуна, М. Рубакіна, М. Сенченка, В, Теремка, Г. Швецової-Водки та інших науковців. У них - базисне розуміння ролі й значення друків для встановлення та налагодження суспільного діалогу, досягнення комунікаційного взаєморозуміння та соціальних спільнодій. Важливі для розуміння обговорюваної теми також результати адресних маркетингових та соціологічних досліджень книжкового простору та читацької аудиторії, де визначаються, зокрема, найпопулярніші видання у різних сегментах літератури та читання в цілому. Окрім вирішення поставлених завдань дослідження, вони засвідчують також наявність пріоритетних книжкових кіл, що, своєю чергою, дає нам підстави припустити існування певних смислових книжкових кодів, які, власне, є чи можуть бути ключем комунікації в тій чи тій групі читачів. Безсумнівно, певні книжкові преференції є у різних цільових груп, так само гіпотетично характерні вони і для окремих вікових категорій.

Метою нашої статті є встановлення та окреслення книжкового кола, комунікаційно-смислового поля українців так званого Покоління незалежності - тих, кому до 25 років.

Методи дослідження

Для досягнення поставленої мети кафедрою видавничої справи та редагування Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка спільно з Науковою бібліотекою імені Михайла Максимовича було проведене соціологічне експрес-дослідження терміном місяць. Було застосовано комплекс елементів пошукових, описових та аналітичних методів дослідження, зокрема опитування, аналіз інформації, експертну оцінку та інші.

Учасникам дослідження було запропоновано назвати «п'ятірку» найцінніших книг чи окремих творів - тих, що так чи інакше вплинули на формування їхнього світогляду, які варто було б, на думку респондентів, прочитати іншим. Отримана соціологічна інформація аналізувалася відповідно до цільових груп аудиторії опитування і в цілому, сукупним підсумком стало визначення чільного списку книжкових уподобань учасників дослідження.

Результати й обговорення. Участь в опитуванні взяли 1350 студентів КНУ імені Тараса Шевченка, інших київських вишів та молоді люди віком до 25 років, які назвали в анкетах майже 1800 творів різних авторів. Для характеристики зупинимося на групах, які є репрезентативними у своїх межах.

80 респондентів у майбутньому обрали видавничий фах. У своїх «п'ятірках» вони назвали 258 видань. Чільний список творів:

1. Рей Бредбері «451 градус за Фаренгейтом» (23 голосів).

2. Еріх Марія Ремарк «Три товариші» (13).

3-4. Антуан де Сент-Екзюпері «Маленький принц» (9).

3-4. Деніел Кіз «Квіти для Елджернона» (9).

5-6. Джордж Орвелл «1984» (8).

5-6. Джером Девід Селінджер «Над прірвою у житі» (8).

11. Емілі Бронте «Буремний перевал» (6).

11. Михайло Булгаков «Майстер і Марга - рита» (6).

7-11. Еріх Марія Ремарк «Тріумфальна арка» (6).

7-11. Еріх Марія Ремарк «На Західному фронті без змін» (6).

11. Оскар Уальд «Портрет Доріана Грея» (6).

Майже вдвічі більше - 150 респондентів - взяли участь в опитуванні майбутніх журналістів, які у своїх анкетах назвали 397 видань та творів. Найціннішими для майбутніх майстрів пера та мікрофона стали:

1. Михайло Булгаков «Майстер і Маргарита» (34).

2. Еріх Марія Ремарк «Три товариші» (21).

3. Джордж Орвелл «1984» (20).

4. Еріх Марія Ремарк «На Західному фронті без змін» (16).

5. Біблія (12).

6. Антуан де Сент-Екзюпері «Маленький принц» (12).

7. Джером Девід Селінджер «Над прірвою в житі» (11).

9. Грегорі Девід Робертс «Шантарам» (10).

9. Оскар Уайльд «Портрет Доріана Грея» (10).

10-11. Мілан Кундера «Нестерпна легкість буття» (8).

10-11. Еріх Марія Ремарк «Тріумфальна арка» (8).

56 анкет надійшли від майбутніх фахівців у царині реклами та зв'язків з громадськістю. У їхніх варіантах «п'ятірок» - 172 твори. Чільний список має такий вигляд:

1. Михайло Булгаков «Майстер і Маргарита» (11).

2. Антуан де Сент-Екзюпері «Маленький принц» (8).

3-4. Еріх Марія Ремарк «Три товариші» (7).

3-4. Джером Девід Селінджер «Над прірвою у житі» (7).

5-7. Колін Маккалоу «Ті, що співають у терні» (6).

5-7. Джордж Орвелл «1984» (6).

5-7. Рей Бредбері «Кульбабове вино» (6).

8-9. Пауло Коельйо «Алхімік» (5).

8-9. Ліна Костенко «Записки українського самашедшого» (5).

10. Одразу 7 видань - по 4 згадки.

Представницькою була участь майбутніх філологів - 335 респондентів, які назвали 696 творів. Їхня версія десяти найкращих творів:

1. Біблія (45, переклади І. Хоменка та І. Огієнка).

2. Михайло Булгаков «Майстер і Маргарита» (40).

3. Оскар Уайльд «Портрет Доріана Грея» (38).

4. Джейн Остін «Гордість і упередження» (34).

5-7. Антуан де Сент-Екзюпері «Маленький принц» (26).

5-7. Джордж Орвелл «1984» (26).

5-7. Джоан Роулінг «Гаррі Поттер» (26).

5. Еріх Марія Ремарк «Три товариші» (24).

6. Рей Бредбері «451 градус за Фаренгейтом» (22).

7. Тарас Шевченко «Кобзар» (21).

190 анкет надійшли від майбутніх юристів. Вони у своїх варіантах назвали 438 творів, з яких перші позиції займають:

1. Михайло Булгаков «Майстер і Маргарита» (34).

2-3. Еріх Марія Ремарк «Три товариші» (18).

2-3. Оскар Уайльд «Портрет Доріана Грея» (18).

4. Лев Толстой «Війна і мир» (17).

5. Федір Достоевский «Злочин і кара» (15).

6. Еріх Марія Ремарк «Тріумфальна арка» (14).

7-9. Віктор Гюго «Собор Паризької Богоматері» (13).

7-9. Олександр Дюма «Граф Монте-Крісто» (13).

7-9. Пауло Коельйо «Алхімік» (13).

10-11. Джордж Орвелл «1984» (12).

10-11. Джейн Остін «Гордість і упередження» (12).

Порівнюючи чільні списки, можна зробити й певні висновки щодо, так би мовити, книжкової сумісності представників цільових груп. Приміром, взявши за критерій кількість збігів назв у переліках, припустимо, що журналістам найлегше комунікувати у смисловому полі з видавцями - 7 збігів, далі - з філологами - 6, рекламістами - 5 та юристами - 4 збіги. Видавці легко порозумілися б у книжковому вимірі з усіма: з журналістами - 7 збігів, філологами - 6, юристами та рекламістами - по 5 збігів. Достатньо відкриті у книжковому спілкуванні й філологи: 6 збігів з журналістами та видавцями, 5 - з юристами та 4 - з рекламістами. А ось юристи, рекламісти та фахівці з роботи з громадськістю у книжковому сенсі витримують дистанцію, що, природно, звужуе їхне комунікаційне поле. У правників по 5 книжкових збігів з філологами та видавцями і по 4 - з рекламістами та журналістами. В останніх, відповідно, по 5 збігів з видавцями і журналістами і по 4 - з філологами й юристами.

Окремими групами учасників рейтингу були представники інших факультетів. Серед них - студенти-фізики (34 анкети), студенти-міжнародники (20 анкет), студенти-історики (27 анкет), студенти-економісти (28 анкет), студенти механіко-математичного та інших факультетів. Оскільки кількість учасників опитування не е репрезентативною, їхні варіанти чільних списків наразі не наводимо.

Разом в опитуванні взяли участь 922 студенти Київського національного університету імені Тараса Шевченка, які назвали 1409 назв видань та творів. Чільна «книжкова десятка» КНУ така:

1. Михайло Булгаков «Майстер і Маргарита» (135).

2. Еріх Марія Ремарк «Три товариші» (91).

3. Джордж Орвелл «1984» (80).

4. Біблія (74).

5. Оскар Уайльд «Портрет Доріана Грея» (73).

6. Антуан де Сент-Екзюпері «Маленький принц» (70).

7. Федір Достоевський «Злочин і кара» (58).

8-9. Джейн Остін «Гордість і упередження» (56).

8-9. Джером Девід Селінджер «Над прірвою у житі» (56).

10. Рей Бредбері «451 градус за Фаренгейтом» (55).

Окрім студентів Шевченкового університету, участь в опитуванні взяли також представники інших київських вишів. Їх кількість порівняно незначна, тож наведемо лише лідерів читацьких симпатій: Київський політехнічний інститут (майбутні видавці, 20 анкет): «Майстер і Маргарита» Михайла Булгакова та «Маленький принц» Антуана де Сент-Екзюпері (по 3 згадування), 10 видань - по два згадування; Університет імені Бориса Грінченка (18 анкет): «Великий Гетсбі» Френсіса Скотта Фіцджеральда (4 згадування), 5 видань - по два згадування; Національний пелагогічний університет імені М. Драгоманова (майбутні журналісти та видавці, 40 анкет): «Майстер і Маргарита» Михайла Булгакова (8 згадувань), «Маленький принц» Антуана де Сент-Екзюперіта «Записки українського самашедшого» Ліни Костенко (по 6 згадувань), 4 твори - по 5 згадувань, 3 твори - по 4 згадування.

Разом у рейтинговому опитуванні взяли участь 1000 студентів столичних вишів, які назвали у своїх анкетах 1488 назв творів.

Узагальнено книжкові пріоритети столичного студентства такі:

1. Михайло Булгаков «Майстер і Маргарита» (146).

2. Еріх Марія Ремарк «Три товариші» (95).

3. Оскар Уайльд «Портрет Доріана Грея» (82).

4. Джордж Орвелл «1984» (81).

5. Антуан де Сент-Екзюпері «Маленький принц» (79).

6. Біблія (76).

7. Джером Девід Селінджер «Над прірвою у житі» (63).

8. Федір Достоєвський «Злочин і кара» (62).

9. Рей Бредбері «451 градус за Фаренгейтом» (60).

10. Джоан Роулінг «Гаррі Поттер» (59).

Була в опитуванні й, так би мовити, кот-

рольна група учасників рейтингу. Це молоді люди, які самостійно надіслали анкети на електронну адресу опитування «Книга покоління» або ж чиї варіанти «п'ятірок» подали інші учасники.

Серед цієї групи - менеджери, лікарі, військові, дизайнери, представники інших професій, учні середніх закладів освіти та студенти не київських вишів. Таких учасників було 350, -- і назвали вони 753 твори. До їхнього чільного списку ввійшли:

1. Михайло Булгаков «Майстер і Маргарита» (53).

2. Еріх Марія Ремарк «Три товариші» (47).

3. Джордж Орвелл «1984» (31).

4. Джером Девід Селінджер «Над прірвою у житі» (28).

5. Оскар Уальд «Портрет Доріана Грея» (28).

6. Антуан де Сент-Екзюпері «Маленький принц» (25).

7. Джоан Роулінг «Гаррі Потер» (24).

8. Френсіс Скотт Фіцджеральд «Великий Гетсбі» (21).

9. Пауло Коельйо «Алхімік» (20).

10. Габріель Гарсіа Маркес «Сто років самотності» (20).

Результати анкетування дали змогу скласти узагальнений перелік книжкових пріоритетів Покоління незалежності. До нього увійшли 1794 назви творів, які українці віком до 25 років вважають вартими для прочитання. Перша «десятка» цього списку така:

1. Михайло Булгаков «Майстер и Маргарита» (199).

2. Еріх Марія Ремарк «Три товариші» (142).

3. Джордж Орвелл «1984» (112).

4. Оскар Уайльд «Портрет Доріана Грея» (110).

5. Антуан де Сент-Екзюпері «Маленький принц» (104).

6. Джером Девід Селінджер «Над прірвою у житі» (91).

7. Біблія (89).

8. Джоан Роулінг «Гаррі Поттер» (83).

9. Рей Бредбері «451 градус за Фаренгейтом» (79).

10. Федір Достоєвський «Злочин і кара» (79).

Простежуючи збіги у цільових групах опитуваних, зазначимо, що «найвлучнішими» у підсумку були майбутні видавці, філологи та представники так званої контрольної групи - по 7 збігів зі списком найкращої «десятки», у майбутніх журналістів таких збігів 6, у майбутніх юристів, фахівців реклами та зв'язків з громадськістю - по 4. Кількість збігів дає змогу, на наш погляд, говорити про певний рівень «книжкової комунікабельності» в межах означеної вікової категорії, а отже, і можливість прогностичного бачення розвитку комунікаційних зв'язків та врахування отриманих результатів для можливого коригування пулу книгоджерел з метою моделювання і налагодження тіснішої смислової комунікації між її суб'єктами [9, с. 33-39].

Принагідно звернемо увагу і на дослідження книжкових уподобань російських читачів, яке 2013 р. провело видання «Російський репортер». В опитуванні, метою якого було визначити твори, «за якими росіяни впізнають своїх», взяли участь понад 100 респондентів, які називали по 20 книг [10]. Зіставлення перших 50 позицій у нашому та російському рейтингах засвідчує збіг 22 видань, тобто лише 44 %. Отже, припустимо, що українці й росіяни більше не розуміють, аніж розуміють одні одних - для них важливими є різні книжки...

Інформативним у нашому дослідженні є й усереднений показник кількості назв, що згадуються в результатах опитування окремих цільових груп. Якщо у загальному підсумку він становить 1,33 назви на учасника, то за наростанням у різних групах він такий: студентство Києва - 1,48, студенти КНУ імені Тараса Шевченка - 1,53, майбутні філологи - 2,08, «контрольна група» - 2,15, майбутні юристи - 2,31, майбутні журналісти - 2,65, майбутні видавці - 3,23, майбутні фахівці реклами та зв'язків з громадськістю - 3,26. Для розуміння певних тенденцій розвитку читацької аудиторії окремо було проаналізовано також кількісний показник назв, згаданих майбутніми магістрами. У їхніх анкетах (разом - 50) згадано 219 творів, що становить найбільшу розбіжність у загальних книжкових уподобаннях - 4,38 назви на учасника опитування. Водночас магістри продемонстрували і найвищу «точність» чільної частини списку - 8 збігів із підсумковою «десяткою».

У межах загального переліку було визначено також чільні 50 та 100 найпопулярніших творів. Серед них, зокрема, - «Кобзар» Тараса Шевченка та «Записки українського самашедшого» Ліни Костенко, які поділили 20-21 місця, «Тигролови» Івана Багряного (30 місце), «Чорний Ворон» Василя Шкляра (78 місце), «Солодка Даруся» Марії Матіос (80 місце), «Україна в огні» Олександра Довженка (90 місце) та інші твори українських авторів.

Свій рейтинг популярності було складено не лише за книгами, а й за окремими авторами. Їхнє рейтингування певною мірою відрізняється від визначення популярності творів. Разом учасники опитування назвали в анкетах 1035 авторів. Найуспішніша ж «п'ятірка» така:

1. Еріх Марія Ремарк (346 згадувань і 14 згаданих творів).

2. Михайло Булгаков (247/7).

3. Федір Достоєвський (151/11).

4. Джордж Орвелл (134/2).

5. Рей Бредбері (133/11).

Було виокремлено також 149 українських авторів та письменників українського походження. Тут назвемо перших 15:

1. Михайло Булгаков (247/7).

2. Ліна Костенко (88/6).

3. Тарас Шевченко (57/5).

4. Іван Багряний (48/3).

5. Микола Гоголь (47/8).

6. Дашвар Люко (40/10).

7. Михайло Коцюбинський (26/5).

8. Сергій Жадан (21/9).

9. Іван Франко (21/11).

10. Марія Матіос (20/4).

11. Микола Хвильовий (20/5).

12. Юрій Андрухович (19/9).

13. Василь Барка (19/1).

14. Леся Українка (19/5).

15. Василь Шкляр (19/2).

Інше завдання дослідження полягало у пошуку відповіді на запитання: чи ототожнюють респонденти книгу із засобом комунікації? Учасникам окремого опитування було запропоновано дати кілька варіантів власного визначення книги. Участь у ньому взяли 52 студенти різних факультетів КНУ імені Тараса Шевченка. Аналіз отриманих відповідей дає підстави стверджувати, що книжки, окрім загального сприйняття їх як засобу накопичення і поширення знань, явища матеріального й духовного світу тощо, також виразно асоціюються і з комунікаційним полем. Для ілюстрації наведемо кілька авторських дефініцій: «Книга - це можливість зрозуміти інших»; «Книга - це понятійний код автора твору»; «Книга - це засіб авторської комунікації з іншими людьми та світом»; «Книга - це потужний засіб впливу на людей»; «Книга - це конструювання реальності через поширення ідей та поглядів»; «Книга - це засіб масової комунікації, який характеризується позачасовістю аудиторії»; «Книга - це смисли, що можуть об'єднувати»; «Книга - це засіб спілкування між поколіннями»; «Книга - це спосіб формування спільноти».



Висновки

Книжкові видання є важливим складником системи соціальних комунікацій. Забезпечуючи функції накопичення, збереження й поширення інформації та знань, друки виконують також важливу роль суспільного посередника, формуючи інформаційне та смислові поля, які забезпечують суспільний діалог та комунікаційне взаєморозуміння у суспільстві, впливають на становлення та забезпечення стабільності соціальних груп і спільноти в цілому.

Різні соціальні, професійні чи вікові групи людей мають властиві їм, зокрема, читацькі характеристики, які певним чином ілюструють і пояснюють як рівень стійкості цих груп, так і особливості їхніх світоглядно-ціннісних позицій та суспільної практики.

Аналіз читацьких уподобань сучасного покоління українців віком до 25 років дає підстави зробити висновок про високу читацьку поінформованість і обізнаність молодих людей, їхню відкритість до сприйняття світу через широку палітру творів різних авторів та народів і водночас про існування встановленого під час дослідження доволі чіткого кола видань, які для читачів є важливими.

Змістовність книжкових преференцій свідчить про, на наш погляд, певну романтичність (що пояснюється, ймовірно, віковими особливостями учасників опитування), схильність до деякої містичності, пацифістську налаштованість, проте водночас і про національну орієнтованість Покоління незалежності.

Висновки, отримані в результаті дослідження, є підгрунтям для подальшого аналізу та роботи фахівців комунікаційної сфери у цілому, а також для формування видавничої політики як на національному рівні, так на рівні окремих суб'єктів видавничої справи. Адже для того, щоб комунікувати і бути почутим, слід розмовляти однією мовою.

Подяки. Автор висловлює вдячність колегам з кафедри видавничої справи та редагування Інституту журналістики, кафедри політології філософського факультету, працівникам Наукової бібліотеки імені Михайла Максимовича КНУ імені Тараса Шевченка за допомогу в проведенні дослідження.



Анотація

1. Афонін О. В. Українська книга в контексті світового книговидання / О. В. Афонін, М. І. Сенченко. К.: Кн. Палата України, 2009. 277 с.

2. Різун В. В. Теоріямасовоїкомунікації: підруч. для студ. галузі 0303 «журналістика та інформація» / В. В. Різун. К.: ВЦ «Просвіта», 2008. 260 с.

3. Москаленко А. З. Реабілітація слова / Анатолій Москаленко. К.: Рад. Письменник, 1989. 101 с. (Серія «Роздуми письменника»).

4. Бондар Ю. Перша інформаційна... (Інформація та інформаційна політика на Старо даньому Сході): навч. посіб. / Юрій Бондар. К.: ВПК «Експрес - Поліграф», 2013. 80 с.

5. Теремко В. Видавництво-ХХІ. Виклики і стратегії: монографія / Василь Теремко. К.: Академвидав, 2012. 328 с. (Серія «Монограф»).

6. Політична система та інститути громадянського суспільства в сучасній Україні / Ф. М. Рудич, Р. В. Балабан, Ю. С. Ганджуров та ін. К.: Либідь, 2008. 440 с.

7. Набруско В. І. Громадська думка в соціо-комунікативному та політологіному вимірах: тексти лекцій / В. І. Набруско. К.: Грамота, 2008. 176 с.

8. Бондар Ю. Свобода слова: книга і політика / Юрій Бондар. К.: Книжкова палата України, 2011. 112 с.

9. Горбатенко В. П. Політичне прогнозування / В. П. Горбатенко, І. О. Бутковська. К.: МАУП, 2005. 152 с.

10. Геном русской души. 100 книг по которым россияне узнают своих // Русский репортер. 2013. № 5 (283). 7-13 февр.

Размещено на Allbest.ru

...