Оформлення електронних локальних та мережевих видань

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Оформлення електронних локальних та мережевих видань

Надія Фіголь,

кандидат філологічних наук,

доцент кафедри видавничої справи та редагування ВПІНТУУ "КПІ"

У статті йдеться про особливості структури та оформлення електронних локальних та мережних видань. Виділено характерні риси електронних видань на противагу друкованим.

Ключові слова: електронне видання, локальне, мережеве електронне видання, сайт, структура.

Українські електронні видання перебувають на стадії початкового розвитку, але вже встигли привернути увагу фахівців. Відбуваються систематичні дослідження проблем, які пов'язані зі створенням і використанням електронних видань. Завдяки працям таких учених, як Т. Киричок, О. Шестопал, А. Литвин, Л. Гризун, М. Бєляєв, С. Григор'єв, М. Нельсон, С. Раков, О. Руденко-Моргун, С. Фіялка та ін. вирішено вже багато теоретичних і методичних проблем створення та використання освітніх електронних засобів. Водночас з'являються нові види електронних видань і нові нормативні документи, які їх регламентують, тому мета статті -- визначити особливості оформлення та структури електронних видань за найновішим ДСТУ 7157:2010. "Інформація та документація. Електронні видання. Основні види та вихідні відомості". Насамперед маємо чітко розрізняти електронні локальні та мережеві видання, оскільки це два абсолютно відмінні за створенням, оформленням і функціонуванням продукти. Так, за ДСТУ 7157:2010. "Інформація та документація. Електронні видання. Основні види та вихідні відомості" електронні видання поділяють на локальні, мережні та комбінованого використовування. Локальне електронне видання випускається визначеним накладом на переносному електронному носієві. Воно призначене для персонального використання на комп'ютері. Мережеве електронне видання доступне користувачам через мережеві засоби. Електронне видання комбінованого використовування призначене як для локальних, так і для глобальних мереж. Тому насамперед розглянемо особливості оформлення та структури електронних мережевих видань.

Незвaжaючи на те, щo бaгaтo прoгрaм генерaтoрiв сторішж і сaйтiв пропонують готові шaблoни, рoзрoбкa структури мережевого видання -- завдання, яке мають вирішувати власне автори проекту, не перекладаючи його ні на веб-дизайнера, ні тим більше на провайдера. Готовим шаблонам також довіряти не варто. Правильна організація структури сайту видання є однією з головних умов успіху проекту, оскільки саме структура інформації здебільшого визначає його комунікативні можливості, тобто якість інформації. Від структури залежать також зручність навігації та легкість дизайну сайту, його поповнення та додавання розділів.

Базові типи структур: плоска, лінійна, деревоподібна, комбінована.

Плоска структура -- це головний документ (домашня сторінка), який має посилання на всі інші документи сайту.

Подібна структура має сенс для видання, яке вміщує не більше 15 документів.

Лінійна структура має серію послідовно зв'язаних документів, у кожному з яких є тільки посилання "Вперед" і "Назад". Використовується для простих презентацій, великих цілісних текстів та підручників. Це виправдано, якщо сенс документа всередині ланцюжка незрозумілий або його отримання небажане без попередніх документів. Відвідання ресурсів, що мають таку структуру, подібне гортанню книги від сторінки до сторінки. Але так само, як і книгу, сайт ми не завжди читаємо послідовно, відвідувач може захотіти одразу потрапити на потрібну йому сторінку, тому лінійну структуру не варто застосовувати часто.

Деревоподібна структура -- фізична структура сайту, що відповідає файловій структурі каталогу документів. Вона є основою для організації складної структури практично всіх великих сайтів (порталів).

Комбінована структура -- верхній рівень (домашня сторінка, група допоміжних документів, індекси розділів) організований як плоска структура. Від заголовків розділів відгалужуються структуровані та поділені на підпункти інші сторінки. Більшість великих мережевих видань має комбіновану структуру.

Щоб вирішити, яка структура видання доцільніша, необхідно визначити, що воно міститиме, і розглянути всі можливі й неможливі сценарії його розвитку на кілька років вперед. Недооцінка цих прогнозів часто призводить до повної реструктуризації видання в майбутньому. Таким чином, структура мережевого видання -- це одночасно і карта його розвитку.

Важливим елементом є навігація -- механізм, що дозволяє відвідувачеві знайти те, що видавець хоче йому показати. Від системи навігації по вузлу, досконалості її елементів залежить, чи досягне відвідувач своєї мети, чи піде, так і не розібравшись з контентом. Зручна навігація сприяє поверненню користувачів на сайт видання, оскільки вони знають, що з легкістю знайдуть необхідний матеріал.

Одним з основних елементів навігації є домашня сторінка сайту, яку видно при запиті кореня сервера. Як правило, домашня сторінка зберігається у файлі index.htm або index. html.

На сайтах деяких видань трапляється особливий тип домашньої сторінки -- заставка. Ця сторінка не несе жодного інформаційного навантаження і часто не містить тексту, тільки графіку. У часи, коли не існувало серверів, які автоматично перекодовують український текст, головною її метою було надання можливості вибору варіанта кодування українського тексту. Тепер такої потреби немає, але сторінки заставки залишилися. Функционально вони ще використовуються як ключі, наприклад для вибору режимів "тільки текст" або "без фреймів", але й ці функції поступово втрачають актуальність. Заставка подібна до обкладинки журналу: мінімум інформативності, максимум ілюстративності, але з урахуванням швидкості завантаження. Заставка не є домашньою сторінкою, а тільки входом до неї. Роль власне домашніх сторінок виконують презентаційні та інформаційні. Презентаційна сторінка створюється обов'язково. Вона гарно оформлена, часто майже цілком складається з графіки і містить мало посилань, що показують узагальнену структуру видання. Ця сторінка має уміщатися на один екран.

Іформаційна сторінка, навпаки, створюється з використанням мінімуму графіки і містить значну кількість інформації, що займає до чотирьох екранів. Її головне завдання -- надати відвідувачеві найактуальнішу інформацію.

Карта сайту видання -- це основний елемент навігації, який може бути як на домашній, так і на окремій сторінці. Завдання карти сайту -- наочно показати структуру інформації, розміщеної на сайті.

На кожній сторінці сайту видання зазвичай розміщують панель навігації. У найпростішому випадку це кнопки "Вперед", "Вгору", "Назад", у більш складних -- це карта сайту повністю або її фрагмент. Снують різні технологічні рішення панелей навігації, використовуються фрейми, що розкриваються, списки, пошук тощо. У будь- якому випадку навігаційна панель -- це спосіб управління відвідувачем, отже, елемент логічного дизайну сайту.

Посилання, які трапляються всередині тексту -- контекстні, -- можуть пояснювати певний термін або фразу, вказувати на іншу сторінку чи ресурс. Звичайно, не слід обтяжувати документ надмірною кількістю контекстних посилань.

Навігація вузла поділяється на дві частини -- глобальну й місцеву. Глобальні "магістралі" дозволяють відвідувачеві швидко рухатись з однієї опорної точки вузла в іншу, а місцеві "доріжки" -- в межах одного розділу або групи документів. Система навігації має бути доступна і не обтяжувати сторінку, не відволікати від її вмісту. Aле якщо документи великі, то доцільно умістити її внизу, що дозволить відвідувачу після закінчення читання або перегляду перейти до наступного місця, яке його цікавить, а не повертатися на початок документа. Можна також перенести елементи глобальної навігації "вгору" -- якщо відвідувач потрапив не туди, куди треба. Доцільно елементи локальної навігації візуально відокремлювати від елементів глобальної, але так, щоб вони виглядали водночас як єдине ціле. Не варто дублювати стандартну кнопку браузера "назад", за винятком особливих випадків. Усі елементи повинні мати ясні й чіткі назви або умовні позначення.

Oтже, найактуальніша інформація має бути представлена на першому екрані, якщо такої інформації багато, використовується анонс з посиланням. Елементи навігації (меню) повинні бути стандартними або легко впізнаваними. Панелі навігації мають перебувати на одному екрані. Домашня сторінка демонструє відвідувачеві те, що є на сайті видання, і має розмір максимум 30--40 Кб для швидкого завантаження. Потрібна технологічна простота. Java може знаходитися тільки всередині сайту. Не варто використовувати звук, тому що відвідувачі, які економлять трафік, одразу підуть з цієї сторінки. Сервіс має бути ненав'язливим.

Oсoбливoї уваги редактора потребує оформлення вихідних відомостей електронного видання. Їх склад залежить від виду видання та кількості електронних носіїв.

Не дозволено допускати розбіжностей у поданні однакових елементів вихідних відомостей, розміщених у різних місцях електронного видання. Елементи вихідних відомостей, спільні для всіх чи кількох томів (частин, номерів, випусків) електронного видання, треба подавати в однаковій формі. Наведення додаткових відомостей про електронне видання (наприклад, вимоги до обладнання та програмного забезпечення), крім зазначених у державному стандарті 'Інформація та документація. Електронні видання. Oснoвнi види та вихідні відомості" [2, с. 4], необмежене. Основними елементами вихідних відомостей електронного видання є:

надзаголовкові дані;

відомості про автора (авторів) та інших осіб, які брали участь у створенні електронного видання;

назва;

підзаголовкові дані;

вихідні дані;

випускні дані; електронний мережевий видання

класифікаційні індекси (УДК, ББК) й авторський знак (подають у локальному виданні);

вид видання за цільовим призначенням;

міжнародні стандартні номери: Міжнародний стандартний номер книги -- ISBN, Міжнародний стандартний номер нотних видань -- ISMN, Міжнародний стандартний номер серіальних видань -- ISSN;

бібліографічний опис (подають у локальному виданні);

анотація;

знак охорони авторського права (©).

Надзаголовкові дані (відомості про серію та

організацію, від імені чи за участі якої створено видання), ім'я автора (авторів), імена інших осіб, які брали участь у створенні електронного видання (укладача, перекладача, художника-ілюстатора тощо), назву, вихідні дані, УДК, ББК й авторський знак, ISBN, ISMN, ISSN та знак охорони авторського права в електронному виданні подають за формою, визначеною в ДСТУ 4861 [2, с. 4--5].

У підзаголовкових даних (залежно від виду електронного видання) зазначають:

відомості, що пояснюють чи доповнюють назву;

вид видання за характером інформації -- згідно з ДСТУ 3017;

періодичність;

кількість томів багатотомного видання;

порядковий номер тому (частини, номера, випуску);

період оновлення та дату останнього оновлення (в оновлюваному електронному виданні);

вид електронного носія;

відомості про основне видання в окремо виданому додатку [2, с. 5].

Випускні дані залежно від виду електронного видання містять такі відомості:

види і кількість електронних носіїв та комплектність електронного видання;

обсяг даних у мегабайтах (Мб);

тривалість звукових та відеофрагметів у хвилинах;

тираж;

найменування (ім'я), місцезнаходження й електронна адреса, телефон (факс) видавця, а також редакції (в періодичному та продовжуваному виданнях);

найменування (ім'я), місцезнаходження й електронна адреса, телефон (факс) виготовлювача тиражу електронного видання;

серія, номер і дата видачі Свідоцтва про внесення видавця й виготовлювача електронного видання до Державного реєстру суб'єктів видавничої справи (в неперіодичному електронному виданні) [2, с. 5].

В електронному виданні, що виходить іншими, крім української, мовами, всі вихідні відомості, за винятком імен автора (авторів) тa інших осіб, які брали учaсть у створенні видaння, повторюють у перекладі українською, зазначаючи мову тексту видання. Імена автора (авторів) та інших осіб, які брали участь у створенні електронного видання, подають у транслітераційній формі. Якщо електронне видання є окремим додатком до друкованого, його вихідні відомості оформлюють відповідно до положень стандарту 'Інформація та документація. Електронні видання. Oснoвнi види та вихідні відомості" [2, с. 5].

Вихідні відомості в електронному виданні розміщують на титульному екрані. У локальному електронному виданні елементи вихідних відомостей наводять також на етикетці, передньому, внутрішньому й задньому боках первинного паковання, а також на передньому й задньому боках вторинного паковання та в супровідній документації (на паперовому носієві), якщо вони є. На титульному екрані електронного видання розміщують:

надзаголовкові дані (за наявності);

відомості про автора (авторів) та інших осіб, які брали участь у створенні електронного видання;

назву;

підзаголовкові дані;

вихідні дані;

випускні дані (в мережевому виданні);

ISBN, ISMN, ISSN;

відомості про друковане видання, аналогом якого є електронне;

анотацію (в мережевому виданні);

відомості українською мовою в іншомовному виданні;

знак охорони авторського права [2, с. 5].

Тепер зупинимось на оформленні електронного локального видання. На етикетці електронного носія локального електронного видання вихідні відомості подають так само (крім надзаголовкових даних, відомостей про друковане видання, аналогом якого є електронне, та відомостей українською мовою в іншомовному виданні). На первинному пакованні локального електронного видання розміщують:

надзаголовкові дані (за наявності);

відомості про автора (авторів) та інших осіб, які брали участь у створенні електронного видання;

назву;

підзаголовкові дані;

вихідні дані;

випускні дані;

УДК, ББК й авторський знак, ISBN, ISMN, ISSN;

вид видання за цільовим призначенням;

бібліографічний опис;

відомості про друковане видання, аналогом якого є електронне;

відомості українською мовою в іншомовному виданні;

знак охорони авторського права [2, с. 6].

На вторинному пакованні локального електронного видання розміщують:

відомості про автора (авторів) та інших осіб, які брали участь у створенні електронного видання;

назву;

відомості про види й кількість електронних носіїв;

вихідні дані;

анотацію;

випускні дані;

відомості українською мовою в іншомовному виданні;

знак охорони авторського права.

В окремо виданій супровідній документації до локального електронного видання подають:

назву;

відомості про види й кількість електронних носіїв та комплектність електронного видання;

вихідні дані;

знак охорони авторського права [2, с. 6].

У роботі з електронними виданнями виробничий етап найчастіше не є завершальним, адже завдяки можливостям сучасних технологій стало реальним тестувати продукт в кінцевому його вигляді та вносити зміни або доповнення, не витрачаючи кошти на передрук накладу. Проектування структури та оформлення електронного мережевого видання -- специфічний напрям роботи редактора, який потребує врахування своєрідних характеристик цього особливого видавничого продукту.

Таким чином, існує суттєва різниця в оформленні вихідних відомостей друкованих та електронних видань, зафіксована у чинному ДСТУ 7157:2010 "Інформація та документація. Електронні видання. Основні види та вихідні відомості", що вимагає від редактора уважного прочитання та ретельного дотримання.

Список використаної літератури

ДСТУ 3017--95. Видання. Основні види. Терміни та визначення. -- Чинний від 1996--01--01 : [затв. наказом Держстандарту України від 23.02.95 № 58]. -- К. : Держстандарт України, 1995. -- 47 с.

ДСТУ 7157:2010. Інформація та документація. Електронні видання. Основні види та вихідні відомості. -- Чинний від 2010--07--01. -- К. : Держспоживстандарт України, 2010. -- 18 c.

Положення про підготовку навчальних видань та електронних засобів навчального призначення / уклад.: В. Т. Горбенко, Г. І. Лоза, І. О. Мікульонок. -- К. : НТУУ "КПГ, 2008. -- 48 с.

Размещено на Allbest.ru