Медіапросьюмеризм: загальна характеристика явища

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Медіапросьюмеризм: загальна характеристика явища

У сучасних працях із теорії і практики комунікації використовують поняття «медіалітет», яке позначає сукупність інтелектуальних, емоційних, соціокультурних та інших особливостей, що виявляються в медіаповедінці індивідів і груп. Це поняття активно вивчають данські, шведські, німецькі вчені, наприклад, Ф. Бурштейн (Fabian Burstein) стверджує, що людина може бути означена як homo medius, а медіалітет протягом усієї історії людства є важливим суспільним чинником: соціалізації, громадянських учинків тощо [12].

Сучасне медіатизоване середовище особливо інтенсивно впливає на менталітет людини, внаслідок чого одні медіаспоживачі більшою чи меншою мірою дезорієнтуються, губляться в інформаційних потоках, а інші, навпаки, набувають навичок споживати інформацію напівпрофесійно, компетентно. Те, що відбувається з останніми, пояснюється новітніми змінами в медіалітеті, які можна визначити поняттям «медіапросьюмеризм».

Поява медіапросьюмерів трансформує систему соціальних комунікацій: аудиторії, ЗМІ, автуру, медіакритику. Дослідник медіакультури К. Вінтер (Carsten Winter) називає медіапросьюмеризм новітнім стратегічним викликом для ЗМІ, адже компетентні споживачі, використовуючи новітні медіа для здійснення такої діяльності, як: коментування, критика, обмін, виробництво, розміщення, публікації, самі здатні до інновацій і створення культурно-соціальних цінностей [18, с. 47]. Проте ця парадигма відмінна від традиційної медіакультури, оскільки в ній трансформуються всі її елементи - медіавиробництво, медіапродукція, медіаспоживання.

Простеження цих інновацій, їхніх завдань і викликів є актуальним дослідницьким завданням. Перший етап таких студій - з'ясування термінів і понять як складових обов'язкового теоретичного інструментарію.

Мета статті - теоретична розвідка суті поняття «медіапросьюмеризм», його генеалогії, семантичних меж і дослідницького потенціалу в теорії соціальних комунікацій.

Просьюмеризм - неологізм американського журналіста, соціолога і футуролога Е. Тоффлера. Аналізуючи майбутнє людства, в праці «Третя хвиля» (1980), він прогнозував, що воно базуватиметься на знанні, розвитку електроніки, космічному виробництві, використанні глибин океану та біоіндустрії, а ще - на практиці просьюмеризму: «…Цивілізація Третьої хвилі починає стирати історично сформований розрив між виробником і споживачем, породжуючи особливу економіку завтрашнього дня, що поєднує обидва чинники, - «prosumer economics» (слово «prosumer» утворено з «producer» - виробник - і «consumer» - споживач)» [7, с. 34]. В одному з інтерв'ю його дружина і колега Х. Тоффлер розтлумачила ще доступніше: «Коли ми печемо пиріг і самі його з'їдаємо, ми просьюмери» [2]. Отже, просьюмеризм - симбіоз виробництва й споживання, напівпрофесіоналізм у сфері споживання.

Сучасні економісти стверджують, що, порівняно зі середньостатистичними споживачами, просьюмери вимогливіші до якісних характеристик надбаних благ і краще розуміються на маркетингові. Вони відзначаються особливою поведінкою на споживчому ринку, ставленням до брендів, компаній, інформації та медіа: першими випробовують нове, активно шукають інформацію, охоче діляться своїми поглядами і враженнями з іншими, експериментують над процесом створення благ [5, с. 39].

Ці відмінності в споживчій поведінці вчені пояснюють як об'єктивними, так і суб'єктивними чинниками.

Зовнішні причини виникнення просьюмеризму - демократизація та зміцнення інститутів громадянського суспільства. Наприклад, німецький культуролог В. Ульріх (Wolfgang Ullrich) у статті «Die feinen Unterschiededes Konsums» («Тонкі відмінності споживання») зазначає: «Споживчу поведінку визначає суспільство. Як існують споживачі-громадяни, так само існують споживачі-міщани. Осмислене споживання стало пріоритетом» [17].

Крім того, це ще й глибоко суб'єктивне перетворення людини, котра не просто належить до свого часу, а і випереджає його. Е. Тоффлер передбачав ментальні зміни, що відбудуться у свідомості споживача (а нині його прогноз вже справджується): «Завтра індивіди значно суттєвіше відрізнятимуться один від одного, ніж сьогодні. Багато хто з них раніше дорослішатиме, братиме на себе відповідальність, краще адаптуватиметься і виявлятиме більше індивідуальності. Вони будуть схильніші, ніж наші батьки, ставити під сумнів авторитети. їм будуть потрібні гроші, і вони зароблятимуть їх, але - за винятком крайньої потреби - вони не стануть працювати тільки за гроші.

Передусім, як здається, вони прагнутимуть до рівноваги в житті, рівноваги між роботою і розвагою, виробництвом і виробництвом-споживанням, розумовою і фізичною працею, абстрактним і конкретним, об'єктивністю і суб'єктивністю» [7, с. 616-617].Таким чином, дослідники просьюмеризму вбачають у цьому явищі новітню якість людини - як особистості та громадянина - конфігуративне «Я», соціальний характер (згідно з термінологією Е. Фромма), спрямований на сучасну і надсучасну культури.

Зарубіжні фахівці вважають, що в розвинених країнах просьюмери становлять близько 20-30% від усіх суб'єктів споживання. Однак і в цій елітарній частині споживачів існує певна градація, отже, економісти поділяють просьюмерів на три категорії:

- авангард - невелика частина населення (приблизно 2%), поведінка якого настільки «просунута» і непередбачувана, що навряд чи впливає на основну масу споживачів;

- ранні послідовники - законодавці тенденцій («Альфа», близько 8%), що відзначаються внутрішньою спрямованістю на нове: вони цінують те, що знають, і здатні цим дорожити;

- учасники соціальних мереж («Бджоли», близько 20% населення) - суб'єкти соціальних взаємодій, які поширюють тенденції на основну масу споживачів [5, с. 39].

Емпіричних досліджень, які б виявляли сегмент просьюмерів серед українських споживачів, зокрема на інформаційному ринку, нами не виявлено. Звісно, такі дослідження є нагальною необхідністю вітчизняної науки і практики.

У зарубіжній науці поняття «media prosumer», «der Medienprosumer» уживаються вже майже десятиліття. Ще у 2006 р. німецький медіапсихо - лог Джо Ґробель (Jo Groebel), тоді генеральний директор Європейського інституту ЗМІ в Дюссельдорфі та Парижі, в лекції «Mediale Revolution. Vom Consumer zum Medienprosumer» («Медіареволюція. Від споживачів до медіапросьюмерів») прогнозував, що істотні зміни в медіаландшафті найближчим часом відбуватимуться у двох напрямах - конвергенції ЗМІ (із змінами не так контенту, як методів його передання), і долучення одержувача до розробки програм [13]. Таким чином, у понятійно-категоріальному апараті зарубіжної теорії комунікації семантика поняття «медіапросьюме - ризм» теж поєднує семи «споживання» і «виробництво».

До цієї думки схиляються також російські вчені. Так, Т. Заїтова зазначає: «В інформаційній сфері prosumer - це споживач медійного контенту, котрий, так чи інакше, бере участь у [його] співтворчості, співробітництві <…>» [3]. Ск. Мохаїмен уточнює: «Споживач може допомогти професійним журналістам, він готовий поділитися ідеями з іншими людьми, стаючи водночас споживачем (consumer) і виробником (producer) медійного продукту («просьюмеризм»)» [4, с. 20].

В інших працях із комунікації тлумачення понять «просьюмер», «про - сьюмеризм» розширюється та уточнюється: йдеться про компетентне споживання інформації - активне, осмислене, критичне, творче. З їхніх досліджень можна викоремити такі аспекти медіапросьюмеризму:

Вільний та свідомий вибір медіапродуктів. У «Маніфесті повільних медіа» (2010) німецьких журналістів Б. Кьолера, С. Девід та Й. Блумтрітта йдеться: просьюмери - люди, «які активно обирають, що і як вони хочуть споживати і створювати».

Критична оцінка медіапродуктів. Німецька дослідниця комунікації М. Люненборґ (Margreth Lunenborg) зазначає, що існує розподіл як на «якісну» і бульварну журналістику, так і на відповідні їм аудиторій. Якісні ЗМІ - це еліта журналістики, що зумовлює виникнення нормативних механізмів соціального виключення. З огляду на мовну форму, спосіб аргументації така журналістика звернена лише до освіченої, компетентної аудиторії, котра має повноваження щодо прийняття рішень, тобто соціальної меншості.

Якість при цьому визначатиметься вже в іншому аспекті. Не редакція чи власники оцінюватимуть рівень журналістського матеріалу, а сама публіка, що вможливлює зміни критеріїв. У центрі професійного аналізу такі критерії: відповідність, актуальність, плюралізм, своєчасність, достовірність, незалежність, ефективність дослідження й критики, тоді як критеріями реципієнта є зрозумілість, доступність, посилення сенсу [15].

Вплив споживача на медіа. Практики і дослідники акцентують на значенні впливу просьюмерів на виробників, що спричиняє забезпечення необхідних характеристик продукції. Так, на німецькому сайті, присвяченому термінології, зазначено: просьюмер - «особа з кола споживачів, налаштованих брати участь у діяльності виробників. Просьюмер впливає на властивості продукту» [16].

Е. і Х. Тоффлери уважали, що прикладами медіапросьюмерів є блогери, учасники проекту «Вікіпедія», яка є типовим просьюмерським проектом і результатом колективного мислення [2].

Українська дослідниця Н. Череповська узагальнює ознаки компетентного споживача, серед яких: «візуальне медіа-сприймання», «критичне мислення», «медіа-обдарованість», тобто «творчий потенціал медіа - споживача, який актуалізовано в галузі медіа в таких основних видах медіа-діяльності: технічні здібності до опанування, користування, реконструювання медіа-засобів; створення власних медіа-текстів; творче сприйняття медіа-продукції» [10, с. 4].

На основі вивчених джерел можна дійти висновку, що медіапросьюме - ризм - явище компетентного медіаспоживання, яке виявляється в опануванні інформаційних технологій і самостійного виробництва повідомлень споживачами, здатності аналітично оцінювати й вибирати медіапродук - ти, підтримувати діалог із редакціями ЗМІ та впливати на їхні концепції тощо.

Медіапросьюмеризм - новітня парадигма медіаспоживання, яка охоплює численні явища. Виникнення цих явищ зумовлене на ментальному рівні становленням нових споживчих патернів, що визначають медіаповедінку споживачів.

Австрійський психолог та психіатр А. Адлер був переконаний, що людина не є інертним об'єктом, пасивним і піддатливим зовнішнім впливам - вона активно шукає певних вражень та уникає інших, вибірково перетворює та інтерпретує досвід, формуючи різноманітні патерни взаємодії зі світом. Фундатор індивідуальної психології обстоював «таємничу творчу силу життя, силу, яка втілюється в бажанні розвитку, боротьби, досягнень, переваги і навіть компенсації поразок в одній сфері прямуванням до успіху в іншій. Це - сила телеологічна: вона проявляється в спробі досягти мети, де всі тілесні й душевні зрушення взаємодіють. Таким чином, абсурдно вивчати тілесні рухи та ментальні стани абстрактно, безвідносно до індивідуума як цілого» [1].

Висновки А. Адлера якнайточніше стосуються медіапросьюмерів - осіб цілеспрямованих, з активною життєвою позицією, креативним стилем поведінки. Звідси - їхні комунікаційні стратегії, спрямовані як на протистояння, так і взаємодію з медіа.

Поведінку медіапросьюмера зумовлюють певні патерни:

- когнітивні (відбір медіапродуктів та засвоєння інформації);

- організаційні (самоорганізація роботи з мультимедійною інформацією);

- медіактивізму (активна позиція щодо обстоювання власних прав і свобод як суб'єкта медіакультури);

- медіатворчості (креативна поведінка, творення і поширення власних медіапродуктів).

Загалом зазначені патерни зумовлюють особливості медіалітету цього прошарку медіаспоживачів, детермінують їхню медіаповедінку. Кожна із перелічених позицій потребує окремого поглибленого вивчення.

Суть явища медіапросьюмеризму полягає перерозподілі влади між медіа і споживачами, трансформації суб'єктно-об'єктної системи медіакультури, набутті читачем-глядачем-слухачем суб'єктності у взаємовідносинах із медіа. Ці процеси мають, на нашу думку, дві основні підстави: соціальну та комунікаційну.

Медіапросьюмеризм як похідна становлення громадянського суспільства в Україні. Згідно із соціологічними даними, протягом років незалежності в українців поступово формується самоусвідомлення як суб'єктів суспільного життя.

Відповідно до досліджень соціологічної служби Центру Разумкова та Фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва», в суспільстві зростає усвідомлення цінності свободи: в травні 2013 р. 43% опитаних висловили готовність терпіти певні матеріальні труднощі заради особистої свободи та дотримання громадянських прав (26,5% готові були поступитися деякими правами в обмін на достаток), у грудні 2006 р. свободі надавали перевагу дещо менше - 38% (26,5% - достатку) [8].

На запитання: «У якому випадку у Вас може з'явитися потреба в активній громадській діяльності? (динаміка, 2008-2013)», заданого означеними соціологічними інституціями, у 2013 р. 26,4% респондентів обрали відповідь: «Якщо така діяльність матиме конкретну користь для суспільства», тоді як у 2008 р. - 14,8% [9].

Медіапросьюмеризм - явище похідне від таких тенденцій у соціумі: зростання громадянської свідомості; усвідомлення особистих прав і свобод, значення громадських організацій (довіра до яких упевнено посилюється); готовність обстоювання власної думки (що завсвідчено як Помаранчевою революцією, так і Євромайданом) тощо.

Таким чином, медіапросьюмерів можна охарактеризувати як еліту медіаспоживачів, яка постає внаслідок поступового становлення громадянського суспільства в Україні і має більший, порівняно з рештою медіаспоживачів, соціальний капітал - множину соціальних зв'язків, можливостей інформаційного обміну.

Демасифікація комунікацій та підвищення рівня медіакомпетентності. Просьюмеризм загалом і в інформаційній сфері зокрема зумовлений розвитком цифрових технологій, поширенням гаджетів, новими навичками і звичками в переданні, сприйнятті та поширенні повідомлень. Змінюється як зовнішній, так і внутрішній світ людини, і навпаки.

Комунікації стають дедалі персоналізованішими, медіапродукти спрямовуються на вужчі і конкретніші цільові аудиторії відповідно до вимог медіаспоживача, таким чином відбувається демасифікація комунікацій.

Той медіаспоживач, котрий контактує з медіа, виявляє готовність до усвідомлення медіаоб'єктів і самоусвідомлення як об'єкта їхнього впливу, набуває соціального капіталу, тобто стає просьюмером. Відтак, виникає інтерактив, у якому зацікавлені обидві сторони - і ЗМІ, і споживач.

Увесь цей комунікаційний процес можна пояснити, використовуючи терміни індивідуальної психології К.Г. Юнга, розгортання самості - інтенсивність суб'єктивації індивіда у взаєминах із медіа зумовлюється силою його самості. К.Г. Юнг, уводячи до обігу поняття Selbst, писав, що має на увазі особистість загалом, психологічну цілісність індивіда. Самість є не тільки глибинним центром, а й сумарним колом, обсягом, що містить і свідомість, і несвідоме [11]. Якщо йдеться про медіапросьюмера, то ці «сумарне коло, обсяг» самості має достатньо великий діаметр для компетентного медіаспоживання.

Медіапросьюмер, порівняно з традиційним медіаспоживачем, має вищий рівень медіаграмотності, яку американський фахівець із комунікацій Р. Хоббс (Renee Hobbs) визначає як сукупність життєвих навичок, необхідних для повноцінної участі в медіатизованому, інформаційно багатому суспільстві. Йдеться про здатність виконувати такі дії:

- здійснювати доступ до інформації, розміщувати матеріали та обмінюватися ними, осмислювати інформацію й ідеї;

- аналізувати різножанрові повідомлення завдяки ідентифікації автора, мети та точки зору, а також оцінювати якість і достовірність змісту;

- створювати матеріали в різних формах, з використанням тексту, зображень, звуку, нових інструментів і цифрових технологій;

- рефлексувати власну поведінку в контексті соціальної відповідальності й етичних принципів;

- соціально діяти, працюючи індивідуально і спільно, ділитися знаннями і вирішувати проблеми в сім'ї, на роботі і в громаді [14].

Таким чином, медіпросьюмеризм є результатом двох процесів: демасифікації соціальних комунікацій, що прямують до споживача, та підвищення рівня медіакомпетентності реципієнта, котрий «доростає» до партнерських відносин із медіа.

Отже, нині розпочате трансформування системи соціальних комунікацій в Україні: ідеться вже не про одностороннє інформування населення засобами масової інформації, а про діалогічний, дискурсивний процес. Зміни зумовлені становленням новітнього суб'єкта соціальних комунікацій - медіапросьюмера, тобто розбірливого, творчого, напівпрофесійного споживача інформаційних продуктів. Медіапросьюмеризм - явище компетентного медіаспоживання є актуальним об'єктом подальших наукових студій, зокрема потребують подальшого вивчення такі питання: чисельність медіапросьюмерів в українській медіааудиторії, поведінкові стратегії медіапросьюмерів, їхні інформаційні потреби та інтереси, медіавподобання, способи взаємодії українських ЗМІ із медіапросьюмерами тощо.

Список літератури

медіапросьюмеризм культурологічний менталітет

1. Адлер А. Наука жить [Электронный ресурс] (01.02.14) / А. Адлер. - Режим доступа: http://lib.ru/PSIHO/ADLER/live.txt_with-big-pictures.html. - Загл. с экрана.

2. Елвін Тоффлер: Світ - на шляху до створення нової системи багатства [Електронний ресурс] (05.04.2012)/ Е. Тоффлер. - Режим доступа: http:// interviews.com.ua/arch-int/404-elvin-toffler-svit-na-shlyakhu-do-stvorennya - novoji-sistemi-bagatstva/. - Назва з екрана.

3. Заитова Т М. Объективные и субъективные факторы формирования информационного пространства личности: сущность и особенности [Электронный ресурс] / З. Т Марсовна // Теория и практика общественного развития. - 2011. - №5. - Режим доступа: http://teoria-practica.ru/ ru/-5-2011.html. - Загл. с экрана.

4. Мохаимен Ск. Электронные СМИ Индии и Бангладеш в контексте глобализационных процессов: автореф. дисс…. канд. филол. наук: специальность 10.01.10 - журналистика / Ск. Мохаимен. - Воронеж: ВГУ, 2012. - 22 с.

5. Рыбалкина О.А. Пропотребители и просьюмеры как носители потребительского спроса в постиндустриальной экономике / О.А. Рыбалкина // Экономическая теория. - 2011. - №3 (76) - С. 37-40.

6. Тоффлер Э. Третья волна / Э. Тоффлер; [пер. с англ.; науч. ред., авт. пред- исл. П.С. Гуревич]. - М.: Изд-во ACT, 1999. - 784 с.

7. Україні-22: думка громадян (05.02.14) / опитування соцслужби Центру Разумкова та Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва [Електронний ресурс] (26.12.2013). - Режим доступу: http://www.dif.org. ua/ua/publications/press-relizy/ukraini -22-dumka-gromadjan.htm. - Назва з екрана.

8. У якому випадку у Вас може з'явитися потреба в активній громадській діяльності? (динаміка, 2008-2013): опитування соцслужби Центру Разумкова та Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва [Електронний ресурс] (26.12.2013). - Режим доступу: http://www.razumkov.org.ua/ukr/poll. php? poll_id=369. - Назва з екрана.

9. Burstein Fabian Homo medius: Medialitatalsgesellschaftlicher Faktor: wissenschaftliche Monographie / B. Fabian. - Munchen: VDM Verlag Dr. Muller, 2008. - 200 S.

10. Danek V Digitalisierung: Chancen und Gefahren fur den privaten Rundfunk Konvergenz wird zum ersten Mal sichtbar [Електронний ресурс] / V Danek. - Режим доступа: http://www.pressetext.com/news/20061025016? likes=dislike. - Назва з екрана.

11. Hobbs R. Digital and Media Literacy: A Plan ofAction / R. Hobbs. - Washington: The Aspen Institute Communications and Society Program, 2010. - 68 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступа: http://www.knightcomm.org/ wp-content/uploads/2010/12/Digital_and_Media_Literacy_A_Plan_of_Action. pdf. - Назва з екрана.

12. Lunenborg M. Qualitatinder Krise? [Електронний ресурс] (28.09.12) / M. Lunenborg. - Режим доступа: http://www.vocer.org/qualitaet-in-der - krise. - Titel aus Bildschirm.

13. Prosumer: Kurzerklarung [Електронний ресурс] (25.11.13). - Режим доступа: http://wirtschaftslexikon.gabler.de/Definition/prosumer.html - Назва з екрана.

14. Ullrich W. Alles nur Konsum. Kritik der warenasthetischen Erziehung / W. Ullrich. - Berlin: WagenbachVerlag, 2013. - 205 S.

15. Winter C. How media prosumers contribute to social innovationin today's new networked music culture and economy / C. Winter // International Journal of Music Business Research. - 2012, Vol. 1 no. 2. - P. 46-73.

Размещено на Allbest.ru