Методологічно-концептуальні засади бібліографознавства

У різний час багато учених наголошували на важливості створення загальної теорії бібліографії, пов'язуючи цю проблему передусім з наявністю безлічі бібліографічних концепцій. Не раз бібліографознавці аналізували, рецензували, оцінювали, критикували і, як результат, створювали власні теоретичні конструкції.

Відомо, що невід'ємною складовою інформаційного середовища є бібліографія. Наразі виокремлюють дві основні парадигми бібліографії: інформаційна (О. П. Коршунов, А. І. Барсук, Е. К. Беспалова, О. А. Гречихін, Н. А. Сляднєва та ін.) і знаннєва або когнітивно-культурологічна (Л. В. Астахова, М. Г. Вохришева, Ю. С. Зубов, В. П. Леонов, А. В. Соколов, В. А. Фокєєв).

Інформаційна парадигма наголошує вторинно-допоміжну, посередницьку сутність бібліографії в системі документальних комунікацій, прибічники знаннєвої парадигми доводять самостійний статус бібліографії, який базується на її когнітивній сутності.

Книгознавча (щоб відрізнити її від книгознавчих філологічних схем початку XX ст., її називають також неокнигознавчою) концепція бібліографії чітко і розгорнуто викладена в монографії А. І. Барсука «Бібліографія в системі книгознавчих дисциплін» [2], саме він розробив сучасний «неокнигознавчий» варіант концепції, в якому чітко розмежовується бібліографія як галузь науково-практичної діяльності з підготовки і доведення до споживачів бібліографічної інформації, і бібліографознавство як наука про бібліографію, що розробляє питання теорії, історії, організації і методики бібліографічної діяльності. При цьому бібліографію А. І. Барсук розглядав у складі книжкової справи, системи «Книга в суспільстві», а бібліографознавство -- як складову книгознавства, яке до бібліографії не належить. Цієї точки зору і нині дотримують деякі представники російського книгознавства.

Окрім того, дослідник здійснив спробу обґрунтувати найширше в рамках книгознавчого підходу уявлення про книжковий об'єкт бібліографування. На його думку, «книга», «література» -- це «будь-яка сукупність творів писемності (незалежно від форми, методу фіксації), розмножених (чи призначених для розмноження) будь-яким способом, придатним для сприйняття» [2]. Такий підхід надає поняття «книга» дуже невизначеним, але помітно зближує книгознавчу і документографічну концепції бібліографії.

Сам А. І. Барсук свою концепцію системи «бібліографія -- бібліографознавство» назвав терміном «книгознавча-інформаційна». Він визначав бібліографію як спеціальну галузь науково-практичної діяльності (книжкової справи), змістом якої є підготовка, передача і організація використання вторинної (згорнутої) інформації з метою впливу (специфічними методами, формами і засобами) на її поширення і використання в суспільстві.

Безпосередній об'єкт бібліографії -- книга як цілісний поліграфічний твір, забезпечений науково-довідковим апаратом.

Усі теоретичні концепції бібліографії, що виникли на основі книгознавчого підходу, незважаючи на властиві їм дуже істотні внутрішні відмінності, об'єднує одна загальна особливість -- обмеження складу документних об'єктів бібліографування на основі таких понять, як «книга», «твір друку», «публікація», «твір писемності», «література». Саме це і дозволяє кваліфікувати всі ці концепції як книгознавчі.

О. П. Коршунов розробив логічно довершену теорію бібліографії, яка стала основою бібліографознавства як науки. Головним поняттям теорії бібліографії, на його думку, є поняття бібліографічної інформації, яка виконує посередницькі функції в системі «документ -- споживач інформації». Створення різноманітних форм бібліографічної інформації -- основне завдання бібліографічної діяльності, яку досліджує бібліографознавство як наукова дисципліна.

У концепції О. П. Коршунова вперше чітко визначено об'єкт і предмет бібліографознавства, виявлено співвідношення між бібліографознавством та суміжними дисциплінами. Ідеї О. П. Коршунова суттєво вплинули на розвиток теорії, історії і практики бібліографії в другій половині 70-х- 80-х рр. ХХ ст.

Дослідник називає свою концепцію документографічною, зазначаючи, що вона історично є прямим продовженням і розвитком книгознавчої. Головна її відмінність і безперечна прогресивна новація О. П. Коршунова полягають у тому, що об'єктом бібліографічної діяльності він вважає не книгу (твір писементі і друку), а документ. Під документом розуміє «будь-яка соціальна інформація, зафіксована людиною на будь-якому матеріальному носієві, з метою її зберігання, розповсюдження і використання» [9]. Таким чином, бібліографія виводиться за межі книжкової справи і поширюється на музейні експонати, твори живопису і графіки, археологічні артефакти, ботанічні гербарії тощо, оскільки всі вони є матеріальними носіями, на яких зафіксована соціальна інформація.

У документографічній концепції О. П. Коршунова обґрунтовується положення про те, що метасистемою, до якої як підсистема безпосередньо входить бібліографія, є система документальних комунікацій.

Подальше розширення об'єкта бібліографії запропонувала Н. А. Сляднєва в ідеографічній або інформографічній концепції. У монографії «Бібліографія в системі Універсуму людської діяльності. Досвід системно-діяльнісного аналізу» (1993) вона розглядає бібліографію не на рівні книжкової справи або документально-інформаційної системи, а в контексті Універсуму людської діяльності. Сутність бібліографії Н. А. Сляднєва вбачає в її методологічному потенціалі, а бібліографічні методи розглядає як універсальні методи, прийнятні для оперування будь-якими «суверенними інформаційними об'єктами» -- не лише документальними, але й текстами або нематеріалізованими об'єктами [16]. Безперечно, найекзотичніша, найрадикальніша концепція, згідно з якою об'єкт бібліографування -- будь-які інформаційні об'єкти, як зафіксовані у формі документів (тексти, твори, видання і тому подібне), так і незафіксовані (факти, ідеї, фрагменти знання як такі, а також думки, почуття, навіть передчуття). Метасистема бібліографії -- увесь Універсум людської діяльності, а сама бібліографія кваліфікується як загальнолюдська методична галузь (наука) типу статистики, математики, логіки тощо.

Проаналізовані концепції, на думку А. В. Соколова, мають один недолік. Вихідні поняття «бібліографічна інформація» і «бібліографічна діяльність» вводяться за допомогою категорії інформації: бібліографічна інформація -- вид соціальної інформації; бібліографічна діяльність -- різновид інформаційної діяльності. При цьому категорія інформації не розкривається по суті; передбачається, що це не є завданням бібліографічної науки [17, с.14].

Ю. С. Зубов, засновник знаннєвої парадигми бібліографії, довів, що бібліографія є системою згорнутого знання, відображенням його різних структур, а бібліографічна діяльність спрямована на формування диференційованих інформаційно-наукових програм, опосередкованих конкретними потребами і цілями користувачів [8].

Автором ґрунтовних досліджень методологічних проблем бібліографії є М. Г. Вохришева, котра відзначає актуалізацію методологічного дискурсу стосовно комплексу суміжних наукових дисциплін (бібліотекознавства, бібліографознавства, книгознавства), тобто встановлення і розвиток комунікативних зв'язків у контексті методологічної проблематики.

У працях М. Г. Вохришевої найрозвиненіше і найзавершеніше викладена культурологічна концепція бібліографії. Основні положення концепції в найзагальнішому вигляді зводяться до такого: об'єкт бібліографування -- цінності культури, метасистема бібліографії -- культура. Відповідно, бібліографія загалом визначається як складова культури, що забезпечує бібліографічними засобами збереження і трансляцію документованих цінностей культури від покоління до покоління. Безпосередній зв'язок бібліографії з категорією знання також є очевидним, як і зв'язок з культурою. Тому зрозумілим є прагнення бібліографознавців осмислити суть бібліографії як громадського явища.

М. Г. Вохришева акцентує на значущості бібліографії як «одного з найважливіших способів відображення, збереження і трансляції культури від покоління до покоління і як одного з найважливіших елементів культурного прогресу», що забезпечує збереження і розвиток цивілізації як специфічної субкультури, яка пов'язана з людським знанням [3].

В. А. Фокєєв висунув когнітологічну (знаннєву) концепцію. У монографії «Природа бібліографічного знання» (1995) [19] він дійшов висновку, що суть бібліографії полягає в бібліографічному знанні, тому основна категорія бібліографознавства -- бібліографічне знання, яке розуміється як результат особливої пізнавальної діяльності, що відбиває світ текстових комунікацій і сприяє засвоєнню книжкової культури людиною і суспільством загалом. Дослідник не відмовляється від інформаційного підходу під час розгляду бібліографічної комунікації, яка визначається як «взаємодія людей за допомогою бібліографічного знання, процес обміну інформацією про тексти» [17, с. 15].

В. А. Фокєєв намагається використовувати принцип додатковості для конструювання нового визначення бібліографії в контексті системи, що керує знанням, запропонувати принцип відмежування бібліографічних явищ від небібліографічних, відмінний від поняття бібліографічної інформації, і обмежити прояв бібліографії чотирикутною формулою: бібліографія як соціальний інститут, бібліографічна діяльність, бібліографічне знання (інформація) і бібліографічна культура.

На думку В. А. Фокєєва, бібліографія -- компонент соціокультурного комплексу документованого знання, комунікації і ціннісної орієнтації в інформаційних потоках і масивах, що реалізує інтелектуальний доступ до фіксованих джерел інформації (текстів, документів, книг та ін.), відповідає за формування і розвиток інформаційної (книжкової, бібліографічної) культури.

Науковець стверджує, що бібліографія є не лише діяльністю, але й водночас -- знанням, комунікацією, ціннісною орієнтацією, специфічною культурою, і це важливе положення відбилося в новому визначенні. «Принципом відмежування» бібліографії від інших галузей пізнання, інформаційної комунікації, ціннісної орієнтації, культури в цьому разі є «інтелектуальний (ідеальний) доступ -- до фіксованих текстів і їхня ідентифікація» [19].

В. П. Леонов автор процесно-когнітивної концепції, визначає бібліографічне знання як різновид особистісного неформалізованого знання, що формується під впливом освіти, навичок, професійного середовища і читання наукових праць. Формування цього знання, на його думку, залежить від глибини розуміння сенсу тексту, ступеня володіння бібліографом метаінформацією, а також попереднього досвіду й умінь [11].

Провідну роль у бібліографічному пошуку науковець відводить не ідентифікації, а інтерпретації, яка передбачає осмислення бібліографічної інформації, визначення її сенсу. На основі герменевтичного підходу до бібліографії він розглядає техніку бібліографа в її еволюційному розвиткові і виокремлює чотири етапи професійної бібліографічної інтерпретації, а саме: романтичний, реалістичний, прагматичний і інтелектуальний [10].

Таким чином, на потенційні можливості розуміння, пояснення і інтерпретації орієнтується не лише наукознавча концепція бібліографії, але й уся когнітивна (знаннєва) парадигма бібліографії, яка набуває розвитку на початку ХХІ ст.

У 90-ті рр. ХХ ст., на відміну від концепції О. П. Коршунова, бібліографія інтерпретується як діяльність, яка виконує управлінську функцію. Ця концепція сформувалася під впливом ідей американського фахівця Дж. Х. Шири (J. H. Shera), котрий увів до наукового обігу поняття «бібліографічне управління» (bibliographiccontrol).

З розумінням бібліографії як засобу управління пов'язана також інформаційно-управлінська бібліографічна концепція, яку найактивніше і послідовно розробляв О. А. Гречихін. У її межах виникнення бібліографії пояснюється необхідністю інформаційного управління книжковою справою, інформаційною діяльністю в цілому [5].

О. А. Гречихін особливу увагу приділяє саме її принципово-методологічному обґрунтуванню. Будь-яка людська діяльність має відповідати певній типовій структурі, зокрема таким обов'язковим складовим, як практика, пізнання, спілкування, управління. Конкретизуючи цю структуру стосовно книжкової справи, науковець вважає, що функцію управління в цьому разі виконує бібліографія.

У контексті цього розуміння бібліографії в концепції визначаються її сутність і головна функція, що полягає в управлінні процесами створення і споживання інформації, тобто в інформаційному управлінні. Відповідно до цього і бібліографія розглядається в концепції як підсистема бібліографії, що виконує функцію управління другого ступеня (бібліографічного управління) або інформаційного управління (самоврядування) бібліографією. Таким чином, за допомогою інформаційно-управлінської концепції О. А. Гречихіна методологія бібліографії збагатилася елементами кібернетичного підходу.

Фактографічну концепцію бібліографії розробив А. В. Соколов, який розглядає бібліографію як галузь духовного виробництва. Пізніше науковець запропонував називати її духовно-виробничою когнітивно-комунікаційною [17]. В останній модифікації концепції він пропонує повністю відмовитися від поняття «інформація», зокрема від «бібліографічної інформації», замінивши його поняттям «комунікація», хоча вони не є тотожними.

А. В. Соколов у межах своєї концепції зазначає, що бібліографія -- духовна, пізнавальна інфраструктура книжкової комунікації, завданням якої є дослідження документів (творів писемності і друку) і вироблення бібліографічного знання, що оформлено у формі бібліографічних записів.

Наукознавча концепція Л. В. Астахової базується на переосмисленні концептуальних підходів до сутності і соціальних функцій бібліографії, зумовлених сучасними процесами технізації, глобалізації та віртуалізації інформаційного середовища. Вона запропонувала під час визначення сутності інформаційного середовища застосовувати методологічний підхід, який основується на понятті «віртуалізація», використовуючи соціоцентристську модель віртуалізації Д. В. Іванова.

Відповідно до цієї моделі, науковець формулює визначення віртуального інформаційного середовища як довільної інформаційної структури реальності, яка базується на заміщенні реальних картин світу гіперреальностями (симулякрами) і має властивості інтерактивності суб'єктів й інституціоналізації ризиків.

У 1980--1990-ті рр. Л. В. Астахова розробила концепцію, в межах якої бібліографічна діяльність розуміється як бібліографічне пізнання, що є компонентом власне наукового пізнання. У монографії, присвяченій цій проблемі, дослідниця характеризує наукову сутність і специфіку бібліографічного мислення, бібліографічної мови, бібліографічної логіки, бібліографічної методології і бібліографічного знання як структурних елементів науково-когнітивного процесу, який завершується науковим результатом [1].

Л. В. Астахова доводить, що наукознавчий підхід є актуальним не лише в теорії, але й у практичній бібліографічній діяльності, зважаючи на необхідність адаптації бібліотечно-інформаційних працівників до управління знаннями.

Оскільки когнітивна функція бібліотеки загалом і бібліографії зокрема у віртуальному суспільстві посідає провідне місце і ґрунтується на знаннях, її реалізація дозволяє бібліотеці стати важливим елементом системи управління знаннями через особливі метаінструменти, стратегії і методики пошуку та структурування великих знаннєвих масивів. Бібліотекарі збирають, зберігають, передають зафіксовані в документах знання. Уміння аналізувати, оцінювати і синтезувати інформацію надає можливостей бібліотечно-інформаційним фахівцям забезпечувати якісне інформаційне обслуговування користувачів.

Тривалий час учені потребували гуманітарної науки, яка могла б вирішити проблеми семантичної формалізації знань. На цю роль претендувала інформатика. Саме тому наразі посади менеджерів зі знань посідають фахівці інформаційних технологій. Але останнім часом як бібліотечні працівники, так і представники інших галузей, зокрема бізнесу, висловлюють думки, що на ці посади найбільше підходять бібліотечно-інформаційні спеціалісти: саме вони, а не ІТ-фахівці є експертами щодо пошуку, систематизації, відбору, аналізу, синтезу, організації, захисту інформації і надання її користувачам.

Л. В. Астахова зазначає, що на сучасному етапі розвитку бібліографії як наукового феномену посилюються тенденції віртуальності й інтелектуалізації, що надає наукознавчій концепції в межах когнітивної особливої актуальності.

Синергетична концепція бібліографії як метатеорія вивчення та об'єднання бібліографічних концепцій, запропонована Т. А. Новожоновою, є сучасним підходом, до якого дедалі частіше звертаються останнім часом представники інформаційно-бібліотечних наук, головною ідеєю в якій є теорія самоорганізації або синергетика. Згідно з її позицією, розглянуто багато найважливіших аспектів, питань, проблем теорії бібліографії і, головне, здійснено цілісний опис цього феномену, визначений як синергетична концепція бібліографії. Оскільки єдина бібліографічна теорія передбачає охоплення всіх елементів системи бібліографії, відповідне місце в концепції відводиться бібліографії бібліографії [13].

Отже, згідно з цією концепцією, бібліографія бібліографії виникла в результаті нелінійного розвитку бібліографії, є посередником між джерелами бібліографічної інформації і споживачами, виконує всі функції, властиві бібліографічній інформації. Бібліографія бібліографії є також критерієм сталого розвитку бібліографічної системи, її закінченості, за допомогою зворотного зв'язку впливає на неї, створюючи передумови для самоврядування бібліографії.

Обґрунтування з позицій синергетики походження, рушійної сили бібліографічної інформації, її суті, значення і місця в бібліографічній системі дозволяє на сучасному методологічному рівні осмислити феномен бібліографії бібліографії, уточнити багато його положень. Зокрема, підтверджується доцільність виділення О. П. Коршуновим як початкового пункту і метасистеми бібліографічної інформації системного співвідношення «Документ-Споживач», кваліфікація її ролі в цьому аспекті як «посередника до посередника», положення про те, що в цій системі бібліографічна інформація виконує ті основні функції, що і бібліографічна інформація стосовно бібліографії. Підтверджується і теорія І. В. Гудовщикової, що бібліографія другого ступеня є природною, такою, що створюється моделлю бібліографії першого ступеня і виражається на тій же мові бібліографічних понять; оскільки загальним елементом усіх бібліографічних рівнів є бібліографічна інформація. Синергетика підтверджує і правильність розуміння О. А. Гречихіним бібліографічної інформації як засобу самоврядування бібліографії. Водночас, ця теорія є способом вирішення і з'ясування спірних ситуацій, що виникають у сучасному теоретичному бібліографознавстві [12, с. 32].

Очевидно, що існуюча концептуальна різноманітність й надалі збільшуватиметься. Так, незабаром можна очікувати на виникнення нової -- семіотико-психологічної концепції бібліографічної інформації, яку досліджує В. Т. Клапиюк.

Однак уся складність полягає в тому, що кожен автор власної бібліографічної концепції має власну точку зору стосовно цього питання.

Аналіз підходів до бібліографії теоретичних концепцій свідчить, що при всіх відмінностях у них є і дещо спільне, що зумовлене єдністю об'єкта дослідження. Важливо чітко усвідомлювати обмеженість кожного підходу -- жоден з них не може дослідити бібліографічний об'єкт, в усій його цілісності. Для сучасного бібліографознавства характерні посилення інтеграційних процесів, формування комплексу підходів, гарантуючого багатогранність, ємність теоретичного відтворення бібліографічного феномену.

Таким чином, усі означені й інші концепції сучасного теоретичного бібліографознавства, згідно із законами логіки, не суперечать один одному, оскільки ґрунтуються на різних ознаках бібліографічної реальності. Вони цілком сумісні в межах бібліографії як цілого. Таким чином, головне полягає не в тому, що документографічна або будь-яка інша концепція краща чи гірша за інші, а в тому, яким є їхнє дійсне співвідношення, як і в чому вони доповнюють один одного і яке ціле в сукупності утворюють. Водночас, дедалі виразніше усвідомлюється і актуалізується завдання розроблення загальнішої, інтегруючої теорії, в якій усі названі вище концепції і підходи посіли б своє власне місце в межах єдиного системного цілого. Але для цього необхідно мати чітке уявлення про початкову суть (природу) бібліографії як системи. Усі сучасні бібліографознавці одностайні в розумінні того, що головне завдання науки -- з'ясування суті об'єкта, що вивчається. Відомо, що аналогії самі по собі нічого не доводять, проте допомагають краще зрозуміти суть обговорюваних проблем. Усі означені вище концепції основуються на бібліографічній дійсності, вони більш-менш правильні у своїх власних межах, але не відбивають початкової сутності бібліографії. Сучасні бібліографознавці з метою теоретичного опису і з'ясування сутності бібліографічних явищ користуються багатьма загальнонауковими підходами і методами, зокрема системним, діяльнісним, інформаційним, структурно-функціональним, аксіологічним, дескриптивним, соціально-економічним, педагогічним, психологічним, статистичним та ін., які можна використовувати в теоретичних дослідженнях, що здійснюються в усіх охарактеризованих вище бібліографічних концепціях. Це означає, що бібліографія загалом кваліфікується як певна галузь людської діяльності, яка, у свою чергу, розглядається як система з дотриманням необхідних методологічних вимог системного підходу. Безперечним є те, що бібліографія як система, як галузь людської діяльності по своїй суті -- діяльність інформаційна, конкретно -- документально-інформаційна.

Отже, перспективним напрямом розвитку сучасного бібліографознавства є розробка узагальнюючої теорії, об'єднання в єдину систему всіх проаналізованих і майбутніх концепцій.

методологічний концепція бібліографія

Список літератури

1. Астахова Л. В. Библиография как научный феномен: монография / Л. В. Астахова. -- М.: МГУК, 1997. -- 338 с.

2. Барсук А. И. Библиографоведение в системе книговедческих дисциплин: методолог, очерк / А. И. Барсук. -- М.: Книга, 1975. -- 206 с.

3. Вохрышева М. Г Библиографическая деятельность: структура и эффективность / М. Г. Вохрышева. -- М.: Кн. палата, 1989. -- 199 с.

4. Вохрышева М. Г. Теория библиографии: учеб. пособие / М. Г. Вохрышева. -- Самара: Изд-воСГАКИ. 2004. -- 368 с.

5. Гречихин А. А. Информационно-управленческая концепция библиографии / А. А. Гречихин // Мир библиогр. -- 2006. -- №3. -- С. 14-21.

6. Гречихин А. А. Общаябиблиография: учебник / А. А. Гречихин. -- М: Изд- во МГУП, 2000. -- 508 с.

7. Гречихин А. А. Обшая библиография: теоретико-методологические основы: учеб. пособие / А. А. Гречихин. -- М., 1990. -- 180 с.

8. Зубов Ю. С. Библиографиякак система свернутого знання / Ю. С. Зубов // Теоретико-методологические проблемы современного советского библиографоведения: межвуз. сб. науч. тр. -- М., 1981. -- Вып. 47. -- С. 23-40.

9. Коршунов О. П. Библиографоведение: основы теории и методики: учебник / О. П. Коршунов. Т. Ф. Лиховид, Т. А. Новоженова; под. ред. О. П. Коршунова. -- М.: Гранд-Фаир. 2009. -- 335 с.

10. Леонов В. П. Библиограф: профессия «переживает» парадигму [Электронный ресурс] / В. П. Леонов // Библиотеки национальных академий наук: проблемы функционирования, тенденции развития: науч.-практ. и те- орет. сб. -- Режим доступа: http://www.nbuv.gov.ua/artides/2005/051vpppp. html. -- Загл с экрана.

11. Леонов В. П. Библиография как профессия / В. П. Леонов. -- М.: Наука, 2005. -- 128 с.

12. Новоженова Т. А. Методологические основания общей теории библиографии / Т. А. Новоженова. -- Краснодар, 2003. -- 308 с.

13. Новоженова Т. А. Синергетика как фундамент развития наук об информации / Т. А. Новоженова // Мир библиогр. -- 2009. -- №3. -- С. 28-33.

14. Новоженова Т. А. Синергетическая концепция библиографии / Т. А. Новоженова // Российское библиографоведение: итоги и перспективы: сб. науч. статей. -- М.: ФАИР -- ПРЕСС. 2006. -- С. 199-215.

15. Российское библиографоведение: итоги и перспективы: сб. науч. статей (сост. и предисл. Т. Ф. Лиховид; науч. ред. Т. Ф. Лиховид. -- М.: ФАИР- ПРЕСС, 2006. -- 688 с.

16. Сляднева Н. А. Библиография в системе Универсума человеческой деятельности: опыт системно-деятельностного анализа / Н. А. Сляднева. -- М.: МГИК, 1993. -- 226 с.

17. Соколов А. В. Теория библиографии в лабиринте концепций / А. В. Соколов // Мир библиогр. -- 2009. -- № 3. -- С. 19-25; №4. -- С. 9-20.

18. Фокеев В. А. Библиография: теоретико-методологические основания: учеб. пособие / В. А. Фокеев. -- СПб.: Профессия, 2006. -- 352 с.

19. Фокеев В. А. Природа библиографического знания: монография / В. А. Фокеев. -- М., 19 95. -- 352 с.

20. Швецова-Водка Г М. Вступ до бібліографознавства: навч. посібник / Г. М. Швецова-Водка. -- К.: Кондор, 2004. -- 216 с.

Размещено на Allbest.ru