Графіка обкладинок і титульних сторінок української радянської медичної періодики 1920-х років

Радянська графіка розвивалася у значній мірі під впливом подій Першої світової та громадянської війн. У зазначений період, через масове поширення плакатів, вона набула особливої популярності серед художників. Найбільший вплив мало видання серії політичних плакатів “Окна РОСТА” в РСФРР та “Вікна УкРОСТА” і “ОкнаЮгРОСТА”(пізніше “ОкнаОдукРОСТА”) в УСРР. Більшовики позитивно ставилися до графіки, вважаючи її найбільш демократичним видом образотворчого мистецтва, що пояснювали легкістю поширення серед населення за допомогою друку. У 1920х рр. все більш популярною, поряд з політичною,стає соціальна тематика графічних творів. Сторінки української медичної періодики були одним з місць їх розповсюдження.

Вивченням радянської графіки 1920-х рр. почали займатися одночасно з появою самих творів. У зазначений період виходила низка часописів, де публікувалися присвячені дослідженню графіці статті мистецтвознавців. Зокрема, художню критику розміщували у журналах “Мистецтво” (1919-1920), “Бібліологічні вісті” (1923-1930), “Нова генерація” (1927-1930) та багатьох інших. З кінця 1920-х рр. починається поступове витіснення авангардних течій мистецтва. Все більше укріплюються позиції соціалістичного реалізму, що завершилося його утвердженням в 1932 р. як основного творчого методу в СРСР. В художній критиці почали пропагувати перевагу творів соціалістичного реалізму перед працями, виконаними в інших стилях [44; 45]. Подібним чином писали праці з історії української графіки радянські автори і в подальшому [4]. Значну увагу приділяли дослідженню радянських політичних плакатів. Цікавила дослідників книжкова й станкова графіка. Розглядаючи оформлення періодичних видань, в основному аналізували сатиру і карикатуру журналу “Червоний перець”, газет “Вісті”, “Комуніст” та деяких інших республіканських й обласних видань. З другої половини 1980-х і до 2000-х рр. з'явилася низка мистецтвознавчих праць, що відновили дослідження радянського авангарду, в тому числі і графіки [2]. Ґрунтовними дослідженнями з історії української графіки першої третини ХХ ст. є праці О. А. Лагутенко [5; 6; 7]. Проте спеціалізована, зокрема медична, періодикане потрапляла в поле зору дослідників як радянського періоду, так і доби незалежності України.

У журналах, таких як “Врачебное дело”, “Профілактична медицина”, “Клиническая медицина” та інших провідних наукових виданнях, ілюстрації були досить рідким явищем. На початку 1920-х рр. іноді з'являлися портрети, які доповнювали присвячені окремим постатям статті. На сторінках даних журналів розміщували час від часу ілюстраційний матеріал медичної тематики: зображення хворих, збільшення з під мікроскопу, малюнки внутрішніх органів або частин тіла, медичної апаратури. Але поступово все перелічене замінювалося фотографіями. Обкладинки даних видань також в основному не мали оздоби. Типовим для них варіантом оформлення було розміщення на пустій сторінці назви та інших вихідних даних видання.

Виключення становив популярний медичний журнал “Шлях до здоров'я”, який Народний комісаріат охорони здоров'я (далі НКОЗ) УСРР почав публікувати з жовтня 1925 р. Відділ санітарної освіти НКОЗ вважав за потрібне поширювати у доступному вигляді для робітників і селян інформацію про забезпечення охорони здоров'я вдома і на роботі. Редакція журналу в першому ж номері визначила й основні цілі видання [8]. Окрім санітарної освіти, яка передбачала популяризацію знань про особисту гігієну та гігієну приміщень, санітарний устрій міст і сіл, планувалося розповсюджувати інформацію про “соціальні хвороби” венеричні захворювання, туберкульоз та пияцтво. Підкреслювалася також необхідність збільшення уваги до охорони материнства й дитинства, до фізкультури. Як окрему проблему виділяли антирелігійну пропаганду, обгрунтовуючи її необхідністю поширення серед населення біологічних знань, які б роз'яснювали походження життя та будову тіла людини. Намагаючись зацікавити якнайширшу аудиторію, сторінки нового журналу рясно оздоблювали різноманітними малюнками.

У 1920-х рр. значний вплив на оформлення обкладинки друкованих видань, а в першу чергу книг, мав політичний та рекламний плакат [2, с. 41]. Обкладинка стала характерним видом масового мистецтва. Журнал “Шлях до здоров'я” також мав “рекламний” характер обкладинки, маючи на меті привернути увагу читачів у кіосках та магазинах, в бібліотеках, хатах-читальнях, клубах, школах, лікарських дільницях тощо. Зображення обкладинок і титульних сторінок журналу могли відображати конкретну проблематику номеру, бути присвяченими головним радянським святам травневим, листопадовим, або мати загальну медичну і побутову тематику.

Оформленням часопису займалися художники В. Арндт, Г. Бондаренко, А. Дмитревський, Л. Каплан, В. Нерубенко, А. Фіногенов, Б. Фрідкін. Проте не всі зображення підписували, а тому авторство деяких малюнків неможливо точно ідентифікувати. Серед з'ясованих авторів були відомі графіки. Зокрема, низку обкладинок і титульних сторінок журналу “Шлях до здоров'я” оформив Григорій Антонович Бондаренко (1892-1969) [19; 23; 24; 28; 32], відомий своїми сатиричними малюнками, ілюстраціями для видань дитячої і класичної літератури, до творів радянських авторів. Він працював для таких популярних журналів як “Червоний перець”, “Універсальний журнал” та інших видань 1920-1930-х рр. Значний вклад в оформлення журналу зробив Лев Борисович Каплан (1899-1972) [9; 10; 11; 13; 14; 15; 18; 20; 21], який належав до числа найкращих художників-сатириків свого часу. Популярними були його політичні та кіноплакати. Він брав участь створенні “Вікон УкРОСТА”, ілюстрував журнал “Червоний перець”, входив до складу редакції “Універсального журналу”. Створював обкладинки журналу “Шлях до здоров'я” й Борис Маркович Фрідкін [17], який переважно працював у галузі сатири і був художнім редактором журналів “Червоний перець” та “Крокодил”, ілюстрував журнал “Веселые картинки”.

Намагаючись забезпечити журналу популярність, його розробники не заперечували використанню під час оформлення обкладинок модних в той час художніх напрямків. Графіка 1920-х років, в тому числі і журнальна, знаходилася під сильним впливом авангарду, який мав свої прояви в усіх видах мистецтва. Реалізм, якщо і був присутнім, взаємодіяв з такими течіями як експресіонізм, кубізм, футуризм, кубофутуризм, неопримітивізм, конструктивізм тощо. Зазначені тенденції проявлялися навіть у діяльності одного з головних представників соціалістичного реалізму в СРСР Олександра Олександровича Дейнеки [3]. У 1920-х рр. основним видом його творчості була саме журнальна графіка.

Одним з головних досягнень авангарду в СРСР вважають формування основ такого художнього напряму як конструктивізм. Надзвичайно популярний у 1920-х рр. , він використовувався й під час оформлення обкладинок журналу “Шлях до здоров'я”. Для даного художнього методу характерна відмова від малюнку. Замість нього використовувалися типографічні елементи букви, цифри, лінії, знаки тощо, а також різні шрифти. Зображення найчастіше робили двоколірним червоно-чорним, синьо-чорним, зелено-чорним тощо [2, с. 21-22]. Типовим прикладом є обкладинка жовтневого номеру 1927 р. [32], на якій в червоному колі вписано білий надпис, а чорні надписи відходять в сторони. Перелічені елементи розмістили на чорно-білій карті.

Новою зображувальною технікою 1920-х рр. був фотомонтаж [2, с. 20]. Навколишній світ, зафіксований на фотографії, художники розкладали на складові та заново компонували їх, відповідно до поставленого завдання. Отримане зображення зберігало автентичність деталей, але на ньому об'єднувалися відбитки, надруковані в різних масштабах або зроблені в різних ракурсах. За допомогою такого прийому художники забезпечували гостру взаємодію образів у незвичайному просторі, нетипових обставинах. Від контрастного зіткнення незалежних один від одного фрагментів виникали нові художні якості, що не були властиві вихідному фотографічному матеріалу. Разом із використанням блоків тексту, різних шрифтів, кольорів та геометричних фігур художники створювали зображення нової “конструкції”.

Яскравим прикладом фотомонтажу є приурочена до річниці жовтневої революції обкладинка журналу № 10 1926 р. [21], на якій поєднуються механічна деталь із фотографією спорцмена-дискометателя, поділений навпіл листок календаря, фотографія жінки з дитиною, сфотографовані усмішки та усміхнене обличчя дівчини. Характерним є використання червоних елементів на чорно-білому тлі. Фотомонтаж ставав все більш популярним. У 1927 р. з використанням даної техніки оформили три номери журналу [26; 30, с. 1; 33]. Обкладинка березневого номеру мала на білому фоні один елемент фотографії фігуру дитини, що купається у тазі, чим підкреслювали важливість теми охорони материнства й дитинства. Першу сторінку липневого номеру прикрасили композицією з чорно-білою постаттю червоноармійця в центрі. Фігура вояка розділяла фотографії з заводу та зі жнив. На останній художник додатково розмістив в небі білі силуети літаків, що підкреслювало розташоване під композицією гасло “Робітники, селяни, червоноармійці. У боротьбі за мир зміцнюйте оборону радянської країни”. Обкладинка листопадового номеру журналу, присвячена виставці “10 років української книги”, окрім фотографій містила характерні для конструктивізму типографічні елементи, а саме червоні квадрати з розміщеними в них дугою написами. Фотографії та квадрати, що мали однаковий розмір, разом із написом посередині, створювали прямокутник. Натомість написи в квадратах формували недописане коло. Ще більше обкладинок і титульних сторінок оформили за допомогою техніки фотомонтажу у 1928 та 1929 роках. Зокрема, нетиповим прикладом є обкладинка грудневого номеру 1928 р. Всю її площу займає фотографія двох листів подяки до центральних органів радянської влади від районних зібрань робітників та селян. Зверху них прописними червоними літерами розміщено напис “Десять років радянської охорони здоров'я на Україні” [40]. Титульна сторінка січневого номеру 1929 р. була присвячена п'ятій річниці смерті В. І. Леніна [42]. Частини чотирьох фотографій: Червоної площі з мавзолеєм, будівництва та двох підприємств, розмістили під загальною назвою “Без Леніна ленінським шляхом. 1924-1929”. Письмовим додатком до зображень стала інформація з 1924 р. про хворобу та смерть Леніна. З нагоди Міжнародного дня робітниць на титульній сторінці журналу, що вийшов 28 лютого 1929 р. [43], помістили великий прямокутний фотомонтаж із зображеннями різних видів праці жінки на підприємствах. Поряд з ним розташували білу цифру вісім такого ж розміру. У нижній частині композиції знаходилася звичайна групова фотографія робітниць та назва свята у білому прямокутнику.

Окремі риси суворого конструктивістського стилю художники використовували у малюнках. На зображеннях домінували машини, механізми або схеми. Характерними були чіткі малюнки чорного кольору. При цьому конкретні предмети, без деталей, переносилися на сторінку без фону. Під час зображення живих істот підкреслювали та зводили до схеми їх рухи, пластику, характер. Велику увагу машинній техніці приділяли також футуристи. Вони протиставляли машину людині. Прикладом взаємодії згаданих напрямків є малюнок з обкладинки лютневого номеру 1927 р. [25]. У чорно-білих тонах зображено завод. Суворі лінії механізмів та будівель поєднано із білими силуетами людей. Але останні здаються лише елементами промислового виробництва, а їх невеликі фігури протиставляються величі заводу. Подібний стиль має малюнок титульної сторінки травневого номеру 1927 р. [28, с. 1], на якому зображено будівництво. Основну увагу привертають колоди, сходи та частково зведений багатоповерховий дім. Робітники тут є лише рухомими деталями і зливаються з оточуючими їх предметами, наче стаючи їх частиною. Проте тут силуети людей та деталі будівництва доповнено елементами пейзажу досить схематично зображеними деревами, травою, сонцем, хмарами.

Головними під час ілюстрації журналу були соціально-виховні завдання. Ілюстрація повинна була в основному пояснювати читачеві зміст статей журналу, а також витлумачувати їх: роз'яснювати текст в цілому, окреслювати соціальний тип окремих осіб, конкретизовувати деякі образи. Не дивлячись на чітке завдання, художник сам обирав за допомогою яких засобів робити ілюстрацію. Різноманітною була й тематика малюнків обкладинок.

Враховуючи проблематику журналу, одним з найпопулярніших жанрів був побутовий. На обкладинках з'являлися муляр в процесі праці [14], танцюючі дівчини [16], хворий на прийомі у лікаря [18], жінка, що миє вікна [27], орач під час роботи в полі [27, с. 1], весляр у човні [28], безпритульна дівчина на вулиці [30], польовий лікар, який перебинтовує ногу пораненому [33]. На ілюстраціях демонструвалася й доставка хворих до лікарні [24; 25]. Цікаво оформлена обкладинка травневого номеру 1927 р. , на якій зображено двох статних чоловіків, що, відпочиваючи під молодим деревом на пагорбі, любуються видом свого міста високими будівлями, заводами, парками. Зелено-білий пейзаж, що відкривається перед їх очима, створює відчуття свіжості та легкості [27].

Продовженням традиції революційних героїчних плакатів став малюнок на обкладинці грудневого номеру журналу 1925 р. [11]. Центральною фігурою є чоловік, який несе величезний червоний прапор із гаслом “Через жовтень до здоров'я!”. Він як би стоїть на чолі багаточисельного мітингу. В тлі видно працюючі заводи. Зображення має червоно-чорну колористику. Обкладинка травневого номеру 1926 р. також має плакатний характер [17]. Майже всю сторінку займає червона роза, яка тримає серп і молот. Навколо композиції розміщено символічне зображення лаврового вінку. Плакатного типу була й обкладинка жовтневого номеру 1928 р. Вона мала червоний колір. В центрі розміщено фотографію, яка відділена від фону квадратною сіро-білою рамкою. Проте окремі елементи зображення виходять за її межі. Діти, одягненні в білі фартухи,сидять доокола столу, застеленого білою скатертиною. Перед ними великі тарілки із супом та хліб. Жінка допомагає найменшим їсти. Зображення символізує турботу радянської влади про дітей. На долі розміщено фразу В. Леніна “Наші діти будуть боротися ще краще і вони переможуть” [39]. Яскравий приклад обкладинки плакатного типу мав липневий номер 1928 р. [38]. На чорному фоні по діагоналі розміщено три фотографії чоловіка на різних стадіях алкогольного оп'яніння. Вони були навхрест перекреслені двома зеленими смугами. На одній з них розташовувалися зображення цікавих і корисних занять, якими можна було б замінити пияцтво: читання, гра у шахи, діяльність у клубі, гребля, гра у м'яч на свіжому повітрі. На другій смузі знаходився лозунг “Геть пияцтво!”.

Досить популярним був портретний жанр. У березневому номері 1926 р. обкладинку оформили за допомогою портрету жінки, що годує дитину груддю [15]. Наступного року третій номер журналу мав на обкладинці портрет жінки у червоній хустці [26]. На темному фоні було розміщено лише голову, навіть без шиї. Світле обличчя цілеспрямовано і радісно дивилося уперед, а червона хустка робила акцент на її вірі в комуністичне майбутнє. У 1928 р. березневий номер мав на обкладинці усміхнене обличчя немовля [35]. Помаранчевий колір малюнку підкреслював радісний настрій дитини. Проте портретний жанр використовувався не тільки для розкриття теми материнства й дитинства. Листопадовий номер 1927 р. прикрасили чорно-білим портретом червоноармійця [30], травневий 1928 р. зображенням чоловіка, який йде садити дерево [36], а обкладинку червневого номеру 1928 р. оздобили портретом вченого [37]. Всі перелічені малюнки були збірного характеру та мали на меті проілюструвати типову людину країни рад. Натомість фотопортрети чоловіків, що п'ють горілку, повинні були достовірно відобразити негативні сторони пияцтва [41]. На одному зображенні руку чоловіка зі склянкою відтягують руки жінки, що наводить на думку про існуючі проблеми в родині. Портрет іншого чоловіка має назву “З горя”, що є спробою проілюструвати причину поширення алкоголізму.

Пейзажі, в тому числі міські та індустріальні, також з'являлися на обкладинках, але були рідшим явищем. Зокрема на малюнку “Осінь” [20, с. 1] зображено дощ серед дерев. Він проникав серед гілок, розгойдував їх, зривав листя. Саме дощ був представлений як основна ознака цієї пори року. Рисунок “Зима” [33, с. 1] акцентував сніг, який товстим шаром вкривав землю, хату та інші будівлі у дворі. На чорних елементах малюнку на стінах споруд, плоті, на стовбурах дерев і в диму видно було падаючі сніжинки. Малюнок “На відпочинку” [38, с. 1] показував природу: небо, пляж, дерева що наче втягувала людей у процес відпочинку. Гребля, купання, загоряння, гра у м'яч ставали на малюнку частиною навколишнього середовища.

Малопопулярним, але все ж присутнім, жанром були натюрморти. Прикладом є оформлення обкладинки грудневого номеру 1926 р. [23]. На чорно-білій ілюстрації зображено тарілку з порцією їжі, хліб, приправи, столові прибори та серветку. Малюнок презентував суспільне харчування робітничого кооперативу. Його представили як добре зорганізовану систему, що забезпечувала гігієну та раціональну дієту.

З'являлися на обкладинках журналу-карикатурні та сатиричні зображення. Подібним чином показували явища, з якими радянська влада вела боротьбу. На титульній сторінці січневого номеру 1926 р. надрукували “п'яне дерево” [13]. Його корінням є алкоголь, а плодами такі негативні явища як хвороба, сліпота, божевілля, смерть, самогубство, вбивство, крадіжка, бійка, сімейний розлад, безробіття, жебрацтво, в'язниця. В листопадовому номері 1926 р. [22] розмістили малюнок із зображенням знахарки в образі відьми, що чаклує,та переляканої жінки перед нею.

Обкладинки журналу “Шлях до здоров'я” мали високу художню цінність, а деякі з них навіть експонувалися на виставках. Так, у 1929 р. в Харкові у Музеї українського мистецтва було організовано виставку української книжкової графіки [1, с. 4-5]. Під час її підготовки виставковий комітет, створений при музеї, переглянув близько 9 тисяч зразків книжкової та журнальної графіки за 1925-1928 рр. Експонати надсилали не тільки з УСРР, але й з Галичини та Закарпатської України. Для виставки відібрали 845 робіт, шість з яких обкладинки та оздоба журналу “Шлях до здоров'я”. Автором чотирьох з них був Г. Бондаренко, одна робота належала А. Дмитревському та одна Л. Каплану. Зокрема, увагу комісії привернув натюрморт Г. Бондаренко у об'єднаному липнево-серпневому номері 1926 р. [1, с. 50; 19]. Жовто-чорне зображення великих груш та яблук, разом із гілкою та листям, наче зависало в повітрі. Вони були оточені білим фоном, який поступово переходив у чорний. Разом із білими відблисками на фруктах, художник створював враження яскравого освітлення композиції, яке могло бути від літнього сонячного проміння. Погожі та родючі такий образ літніх місяців формується під впливом малюнку. Ще одна робота Бондаренка, що потрапила на виставку, ілюструвала зимовий день [24]. Художник зобразив товстий шар снігу на землі, засніжені білі дерева, тепло одягнених людей, що приїхали до лікарні на санях. Морозну погоду підкреслював ясно-синій колір неба, тіней і навіть візерунків на покривалі та рукавицях. Геометризовані риси постатей робили ще один акцент на сурову погоду . На обкладинці, оформленій Дмитревським, зображено осінній день у місті [20]. Переважання на малюнку оливкового кольору надавало відчуття похмурості та вогкості. Холод та вологість привносив й білий колір бруківки та дахів будівель. Довгими білими, чорними та оливковими лініями художник змалював дощ, а на першому плані розмістив, як головний елемент осінніх міських вулиць, чорну водостічну трубу.

Отже, ілюстрації обкладинок журналу “Шлях до здоров'я ”сприяли популяризації видання та поширенню серед населення країни в зрозумілому вигляді основних санітарних правил та підставових медичних знань. В той же час вони були підпорядковані загальним пропагандистським цілям більшовиків. Радянську владу представляли як таку, що найкраще турбується про населения країни та найефективніше організовує систему охорони здоров'я.

Редакція журналу залучала до роботи над ілюстраціями найкращих художників-графіків. Обкладинки видання оформлювалися з використанням основних художніх стилів, поширених у 1920-х рр. в УСРР. Найбільш часто застосовували конструктивізм, а особливо фотомонтаж. Але помітним був вплив й експресіонізму, футуризму, кубофутуризму, неопримітивізму. Тематику малюнків підпорядковували проблематиці журналу. Проте окрім побутового жанру досить часто використовували портретний або робили обкладинки плакатного типу. Трохи рідше застосовували жанри пейзажу, натюрморту, сатири і карикатури. В цілому, обкладинки журналу “Шлях до здоров'я” мали високий рівень художнього оздоблення, чим сильно відрізнялися від більшості сталої медичної періодики УСРР.

Список використаних джерел