Українізація школи та проблема навчальної літератури в період гетьманату Павла Скоропадського

Размещено на http://www.allbest.ru/

94(477)“1918”:373.014

УКРАЇНІЗАЦІЯ ШКОЛИ ТА ПРОБЛЕМА НАВЧАЛЬНОЇ ЛІТЕРАТУРИ В ПЕРІОД ГЕТЬМАНАТУ ПАВЛА СКОРОПАДСЬКОГО

Стан української школи у період Гетьманату Павла Скоропадського безпосередньо залежав від забезпечення її необхідними підручниками, посібниками та відповідним приладдям, без яких не могла існувати шкільна освіта. В цей період відбувається подальше зростання мережі українських нижчих і вищих початкових шкіл. Водночас українізація школи потребувала кількісного і якісного збільшення українських підручників, а також художньої та історичної літератури для школярів.

На сучасному етапі цієї проблеми торкнулися українські дослідники А. Боровик [1], М. Куку- рудзяк [2], Т. Ківшар [3], С. Сірополко [4], Г. Рудий [5], Е. Кучменко [6], О. Постернак [7] та інші науковці, які розкрили окремі аспекти українізації школи та звернули увагу на проблему забезпечення її потрібною літературою. Метою нашого дослідження є висвітлення цілісної картини забезпечення навчальною літературою загальноосвітніх шкіл у період Гетьманату П. Скоропадського.

З метою видання шкільних підручників 7 червня 1918 р. гетьманом було затверджено закон щодо виділення Міністерству народної освіти на ці потреби 2 млн крб. [8, арк. 3]. На ці кошти було замовлено 2,5 млн примірників підручників [9, с. 2; 7, с. 114]. Згадане відомство вважало за доцільне надати і свою суттєву допомогу, створивши в січні 1918 р. окремий видавничий відділ. Основними завданнями створеної структури були: збирання матеріалу для підручників; надання допомоги видавництвам за умови, що вони мають певні й перевірені міністерськими комісіями матеріали; створення Центрального інформаційного бюро для збирання відомостей про всі книжки-підручники, які видаються на території України [10, арк. 13].

Також при Міністерстві народної освіти створили предметні комісії, до роботи в яких залучили відомих педагогів. Основні завдання комісій полягали у розв'язанні проблем забезпечення шкіл підручниками, зокрема, розгляд наявних підручників на інших мовах з метою ухвалення їх перекладу [11, арк. 142].

При видавничому відділі діяло 11 предметних комісій, до складу яких входило 107 осіб [12, с. 266] (18 працювало в комісії з розгляду підручників для нижчих початкових шкіл, 14 -- комісії з української мови, 13 -- математики, по 11 -- з географії та природознавства). Серед них були досвідчені працівники Міністерства народної освіти, вчителі та автори підручників [1, с. 229].

До складу комісії з розгляду підручників для нижчих початкових шкіл входили: М. Сі- машкевич, С. Русова, А. Лещенко, Л. Басараб, О. Музиченко, Т. Лубинець, С. Паляничка, Г. Стрижевський, П. Волинець-Волинчук, М. Гармушенко, Л. Сильниш, М. Дем'яновський, Г. Коваленко, С. Черкасенко, В. Дача, М. Дихтерьов, А. Воронець, які розглядали надіслані авторами рукописи підручників та ухвалювали їх щодо придатності чи непридатності для навчання у школах.

Кожен підручник чи його рукопис рецензували два члени комісії, а у разі розходжень їх в оцінках -- висновки пропонував третій рецензент. У процесі роботи станом на кінець травня 1918 р. комісією було розглянуто рукопис читанки “Стежка додому”, укладеної для українських початкових шкіл Катеринославською спілкою вчителів під керівництвом І. Труби (рецензентами якої були М. Гаркушенко, П. Волинчук-Волинець та С. Русова). Аналізуючи читанку “Стежка додому”, рецензенти дійшли висновку, що вона “без усунення хиб не може бути використаною у початковій школі”, й визнали її непридатною для використання у початковій школі [13, арк. 7].

На інших засіданнях розглядали, зокрема, рукопис букваря “Ярина” А. Воронця (рецензенти С. Русова та А. Музиченко). У процесі роботи ухвалили передати рукопис букваря “Ярина” вчителям- практикам Л. Гаєвому та Я. Капустянському для остаточного розгляду й укладання рецензії, а самого автора зобов'язали за два тижні усунути недоліки [13, арк. 40]. На шести засіданнях із 21 травня по 25 червня 1918 р. комісією було проаналізовано 18 підручників для початкових шкіл.

Активну діяльність із розгляду рукописів підручників проводила математична комісія. На проведених нею 12 засіданнях було розглянуто 25 підручників з арифметики, алгебри та геометрії. З них 15 рукописів визнано придатними для використання у школі, а інші 10 -- непридатними [13, арк. 13].

Менш результативною була робота комісій із розгляду рукописів підручників з латинської мови та історії. Перша з них зібралася лише один раз на організаційне засідання, а комісія з розгляду підручників з історії провела три засідання, розглядаючи підручники за редакцією Г. Коваленка, але жодного рішення щодо їх подальшого використання так і не ухвалила [12, с. 268].

Комісії видавничого відділу Міністерства народної освіти до кінця червня 1918 р. провели 47 засідань. Підручники розглядалися різними комісіями із Закону Божого, математики, української мови для середніх шкіл, французької та німецької мов, природознавства та підручників для початкових шкіл. Загалом до кінця червня 1918 р. розглянули 72 підручники. Крім того, комісія із Закону Божого підготувала до друку молитовник, Євангеліє та “Діяння Апостолів” [13, арк. 1 зв-3; 14, арк. 1--8, 8, 69].

Освітяни активно відгукнулися на заклики влади щодо створення рукописів книжок для шкіл. Так, учитель О. Баржицький надіслав до видавничого відділу із проханням розглянути та визнати придатним для використання у школах свої рукописи: “Казки”, “Початкові лекції усного та письмового висловлювання думок”, “Лекції українського правопису” [15, с. 2]. Катеринославська спілка вчителів надіслала для ознайомлення видавничого відділу рукопис “Арифметичний задачник”, що був схвалений для видання [11, арк. 138], та рукопис читанки для початкових шкіл “Стежка додому” [14, арк. 3]. Надсилали свої рукописи підручників учителі й з інших реґіонів України, їх розглядали комісії та друкували для шкіл.

За період із 28 червня по 6 вересня 1918 р. видавничим відділом було видано 23 підручники накладом 2 млн 195 тис. примірників, 2 географічні атласи накладом 55 тис. примірників [1, с. 237].

Усі ухвалені рукописи підручників та посібників друкували в різних видавництвах. У період Гетьманату активно функціонувало 119 підпорядкованих Міністерству народної освіти видавництв [16, арк. 16, 17--17 зв]. Серед них варто відзначити видавничу діяльність акціонерного товариства “Рух”. Його план видавничої роботи був доволі різноманітним: твори наукового, науково-популярного, художнього, белетристичного змісту тощо. Передусім звертали увагу на твори широко-культурного і демократично-громадського характеру. В серії “Універсальна бібліотека” друкували кращі українські й перекладні твори як белетристики, так і публіцистики, науки й мистецтва. У серії “Дитяча книго- збірка” виходили ілюстровані видання, призначені для дітей різного віку. Так, у травні 1918 р. вийшли друком такі публікації: О. Білоусенко “Північний вогник”, С. Петлюра “Січові стрільці в літературі”, О. Ходзицький “Шляхом старих помилок”, А. Старицька-Черняхівська “Драматичний мотлох” (критика і бібліографія). У серії “Педагогічна книгозбірка” під керівництвом наукових працівників та освічених фахівців-учителів друкували підручники для нижчих та середніх шкіл [17, с. 3].

У вересні 1918 р. видавниче товариство “Друкар” видало нові видання для шкіл України: Л. Глі- бов “Байки”, П. Антонович “Закон Божий”, Г. Голоскевич “Правописний словник”, “Наше минуле”, “Шляхом волі” тощо. Українська книгарня товариства “Друкар” повідомляла про наявність шкільних підручників, книг та мап, потрібних для шкіл: Г. Голоскевич “Православний словничок”, С. Русова “Початкова географія”, Л. Глібов “Байки”, В. Модзалевський “Основні риси українського мистецтва”, Бесараба “Задачник для початкових шкіл”, Б. Грінченко “Як жив український народ” із малюнками, “Фізична мапа України”, “Політична мапа України”, портрети Б. Хмельницького, В. Винниченка, Т. Шевченка та ін. [18, с. 4].

У Києві видавництво “Співробітник”, під керівництвом М. Цитрона друкувало для шкіл такі українські підручники: “Серія математики”: Мукало “Арифметичний задачник” (для 1 та 2 років навчання), наклад 15 тис. примірників; Лебединцев “Арифметика” -- 15 тис., “Арифметичний задачник” -- 15 тис., “Основи алгебри” -- 10 тис., Астряб “Наглядна початкова геометрія” -- 10 тис.; “Серія природознавство”: Райков “Природознавство” -- 10 тис., Вагнер “Природознавство” (в 3-х частинах) -- 10 тис., “Зоологія” -- 10 тис., Шмейль “Людина” -- 10 тис., “Людина та тварина” -- 10 тис., “Рослини” -- 10 тис., Кукуслеско “Хімія” -- 10 тис., Покровський “Космографія” -- 10 тис., Зеленський “Ботаніка” -- 10 тис., “Фізіологія рослин” -- 10 тис., Зав'ялів “Анатомія, фізіологія та гігієна” -- 5 тис.; “Серія географія”: Кістяківський “Географія України” -- 30 тис. українською мовою та 15 тис. російською мовою [19, арк. 11].

Київське товариство “Час” також видавало книги для української школи, наприклад, С. Спекторський “Основи права державного” (пер. С. Вечорницького), І. Свєнцінський

Українізація школи та проблема навчальної літератури...

“Основи науки про мову українську”, С. Тимченко “Українська граматика”, С. Черкасенко “Рідна школа” (Ч. І--ІІ), Я. Чепіга “Задачник для початкових народних шкіл” (рік другий), “Методичні замітки до навчання грамоти по звуковому методу”, В. Науменко “Загальні принципи українського правопису”, А. Ніковський “Український правопис”, В. Гаршин “Чотири дні” (оповідання), Олександр Олесь “З журбою радість обнялась” [20, с. 4]. Крім того, товариство видавало вкрай необхідний бібліографічний часопис “Книгар”, який був довідником і порадником для всіх осіб та інституцій, особливо для бібліотек, книгозбірень, земств “Просвіт”, учителів тощо. У часописі подано відомості про діяльність усіх українських видавництв, опис планів кожного видавництва, книг, які вже вийшли друком або мають незабаром вийти. За участі відомих українських письменників і знавців з різних галузей “Книгар” подавав оцінку кожного видання та інформував про його зміст [21, с. 4].

Доволі активно діяло видавництво “Українська школа” у Києві під керівництвом С. Русової, Ю. Сірого, Я. Чепіги і С. Черкасенка. Його діяльність була спрямована на забезпечення підручниками й книжками виключно українських шкіл [22, арк. 1]. Його друкарську продукцію представляла книжкова серія “Українські педагогічні бібліотеки”, а також книжки для колективного й позашкільного читання [23, арк. 1 зв].

Важливу роль у книгодрукуванні виконувало створене у травні 1918 р. Державне видавництво. До його роботи залучили таких відомих українських діячів, як П. Стебницький, О. Лотоцький, О. Саліковський, Б. Лазаревський та ін. [6, с. 15]. На 1918 р. видавництво отримало від Кабінету Міністрів 1 млн крб., 450 тис. крб. на потреби державної друкарні [24, с. 1], 850 тис. крб. для закупівлі будинку для державної друкарні [25, с. 1] та 2 млн 160 тис. крб. для оплати замовленого у віденській торговельній спілці “Ost” рулонний папір [26, с. 2]. Такий стан справ у видавничій сфері дав відчутні зрушення. Якщо у 1917 р. в Україні вийшло друком 747 книжок державною мовою, то у 1918 р. -- 1084 [27, с. 346].

Серйозною перешкодою книгодрукування в Україні у зазначений період була недостатня кількість потрібного паперу. Так, у газетах “Село” та “Нова Рада” містилися повідомлення такого характеру: “Паперу у Києві нема. Українські газети тяжко відчувають паперові кризи. Навіть урядові видання не забезпечені папером та через кілька днів, мабуть, зупиниться друкування видань. Ціни на папір тепер небувалі. Пуд паперу коштує 130 крб.” [28, с. 13; 29, с. 3].

Для закупівлі за кордоном паперу та розподілу його територією України було створено державне бюро “Папероімпорт”, яке надавало право окремим особам та підприємствам придбати папір в інших країнах. До складу “Папероімпорту” входили представники від усіх міністерств України, губернських земств, міських самоврядувань, кооперативних установ (Українбанку, Союзбанку, Дніпросоюзу), всеукраїнської спілки діячів періодичної преси, паперових фабрик, спілки друкарів тощо. Державне бюро складало плани щодо закупівлі та розподіляло придбаний за кордоном папір, встановлюючи на нього ціни для продажу [30, с. 2].

Розв'язанню проблеми необхідної кількості паперу мав допомогти укладений між Україною і Росією договір, згідно з яким передбачалося, в обмін на визначену кількість кам'яного вугілля, чугуну і т. п., отримання 100 тис. пудів паперу [31, с. 3].

Крім підручників, для забезпечення навчання потрібне було й інше шкільне приладдя. Тому Міністерство народної освіти звернулося до уряду Німеччини із проханням допомогти закупити у них для потреб українських шкіл 500 тис. зошитів, велику кількість олівців та пер, оскільки закупити таку кількість шкільного приладдя на внутрішньому ринку України було неможливо [32, с. 4]. школа підручник гетьманат комісія

16 вересня 1918 р. німецький представник повідомляв Міністерство народної освіти про неможливість перевезення шкільних підручників, замовлених відомством, з Німеччини через північний кордон у зв'язку із поширеною у Росії епідемією холери. Тому перевезення книжок було здійснено окружним шляхом через Смоленськ, Мінськ, Барановичі, Сарни, Київ [33, арк. 64--64 зв].

З метою поширення української книги, друкованої за кордоном, Рада Міністрів у вересні 1918 р. ухвалила закон [34, с. 4], згідно з яким було скасовано мито, що накладалося на закордонні видання, спеціально щодо українських книжок, нот і мап. Він торкався всіх українських видань, з якої б країни їх не ввозили [5, с. 319; 6, с. 15]. Ухвалення цього закону дуже позитивно вплинуло на доставку з-за кордону українських підручників, підвищення рівня їх якості та розповсюдження в Україні.

Таким чином, видавнича справа за період гетьманування П. Скоропадського досягла вагомих успіхів. Наприкінці 1918 р. в Україні існувало понад 120 видавництв, які випускали кілька мільйонів україномовних книжок. Значну роботу, спрямовану на забезпечення шкіл потрібним шкільним приладдям та навчальною літературою, проводив видавничий відділ, створений при Міністерстві народної освіти. При відділі працювали спеціально створені комісії з різних наукових дисциплін, які розглядали надруковані українською мовою підручники, а також надіслані до відділу ориґінальні рукописи книг. Наслідком цієї роботи стала поява значної кількості видань, що мала задовольнити навчальні потреби школярів.

Література

1. Боровик А. М. Українізація загальноосвітніх шкіл за часів виборювання державності (1917-1920 рр.) / А. М. Боровик. -- Чернігів : КП Видавництво “Чернігівські обереги”, 2008. -- 368 с.

2. Кукурудзяк М. Г. З історії національної школи і педагогічної думки в Українській Народній Республіці / М. Г. Кукурудзяк, М. М. Собчинська. -- Кам'янець-Подільський : Абетка, 1997. -- 174 с.

3. Ківшар Т Український книжковий рух як історичне явище (1917-1923 рр.) / Т Ківшар. -- К. : Логос, 1996. -- 344 с.

4. Сірополко С. Історія освіти на Україні / С. О. Сірополко. -- Львів, 1937. -- 174 с.

5. Рудий Г. Я. Газетна періодика - джерело вивчення української культури. 1917-1920 рр. / Г. Я. Рудий. -- К. : Інститут історії України НАН України, 2000. -- 441 с.

6. Кучменко Е. М. Національно-культурне життя в Україні (1917-1920 рр.) / Е. М. Кучменко. -- К. : Знання, 1999. -- 20 с.

7. Постернак С. Із історії освітнього руху на Україні за часів революції 1917-1919 рр. / С. Постернак. -- К. : Друкар, 1920. -- 128 с.

8. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (далі - ЦДАВО України), ф. 2201, оп. 1, спр. 709, 27 арк.

9. Ухвалений радою міністрів закон про асигнування Міністерству освіти 2 000 000 крб. на видання шкільних підручників // Державний вістник. -- К., 1918. -- 13 червня. -- № 14. -- С. 2.

10. ЦДАВО України, ф. 2201, оп. 1, спр. 400, 13 арк.

11. ЦДАВО України, ф. 2201, оп. 2, спр. 237, 154 арк.

12. Боровик А. М. Діяльність комісій видавничого відділу Міністерства освіти та мистецтва по підготовці українських підручників за Гетьманату (квітень-грудень 1918 р.) / А. М. Боровик // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету. -- Кам'янець-Подільський, 2005. -- Т 14. -- С. 265-273. -- (Серія «. Історичні науки»).

13. ЦДАВО України, ф. 2201, оп. 1, спр. 673, 58 арк.

14. ЦДАВО України, ф. 2201, оп. 1, спр. 681, 151 арк.

15. Нові підручники // Нова Рада. -- 1918. -- 17 (4) жовтня. -- № 189. -- С. 2.

16. ЦДАВО України, ф. 2201, оп. 2, спр. 234, 157 арк.

17. Кооперативне видавництво “Рух” на Слобожанщині // Земське діло. -- 1918. -- № 322. -- 31 липня. -- С. 3.

18. Товариство “Друкарь” у Києві // Нова Рада. -- 1918. -- 28 (15) липня. -- № 126. -- С. 4.

19. ЦДАВО України, ф. 2201, оп. 1, спр. 695, 33 арк.

20. Товариство “Час” у Києві // Нова Рада. -- 1918. -- 26 (13 червня). -- № 108. -- С. 4.

21. Товариство “Час” у Києві // Державний вістник. -- К., 1918. -- 7 червня. -- № 11. -- C. 4.

22. ЦДАВО України, ф. 2201, оп. 2, спр. 235, 19 арк.

23. ЦДАВО України, ф. 2201, оп. 2, спр. 245, 5 арк.

24. Ухвалена радою міністрів постанова про асигнування 45 0000 крб. в розпорядження державного секретаря на купівлю типографії // Державний вістник. -- К., 1918. -- 1 серпня. -- № 29. -- С. 1.

25. Ухвалена радою міністрів постанова про асигнування в розпорядження державного секретаря 850 000 крб. на купівлю будинку для державної друкарні // Державний вістник. -- К., 1918. -- 1 серпня. -- № 29. -- С. 1.

26. Ухвалена радою міністрів постанова про асигнування в розпорядження державного секретаря 2 160 000 крб. для оплати замовленого рулонного паперу // Державний вістник. -- К., 1918. -- 29 липня. -- № 28. -- С. 2.

27. Історико-політичні уроки української державності: енциклопедичний словник / [редкол. : Ю. І. Римаренко (відп. ред.), В. Г. Кремень, О. М. Мироненко, Ю. С. Шемшученко та ін.]. -- Київ-Донецьк, 1998. -- 543 с.

28. Паперовий голод // Село. -- 1918. -- № 19. -- С. 13.

29. Паперовий голод // Нова Рада. -- 1918. -- 13 червня (31 травня). -- № 99. -- С. 3.

30. Імпорт паперу // Нова Рада. -- 1918. -- 21 (8) липня. -- № 120. -- С. 2.

31. У справі товарообміну України з Росією // Нова Рада. -- 1918. -- 26 (13) липня. -- № 124. -- С. 3.

32. Шкільне приладдя з Німеччини // Нова Рада. -- 1918. -- 16 (3) липня. -- № 115. -- С. 4.

33. ЦДАВО України, ф. 2201, оп. 1, спр. 89, 87 арк.

34. Скасування мита на книжки // Відродження. -- К., 1918. -- 11 вересня (29 серпня). -- № 134. -- С. 4.

Анотація

На основі аналізу архівних документів і наукових публікацій у дослідженні висвітлено проблему забезпечення українських шкіл підручниками та посібниками в період Гетьманату П. Скоропадського.

Визначено рівень розкриття проблеми в науковій історичній літературі, встановлено, що вона ще не стала предметом комплексних наукових досліджень. Досліджено роль Міністерства народної освіти в справі організації видання шкільних підручників і посібників в Українській державі, схарактеризовано діяльність видавничого відділу. Проаналізовано роботу предметних комісій, завдання яких полягало в тому, щоб допомогти Міністерству народної освіти забезпечити школу підручниками з усіх предметів навчання, схарактеризивоано діяльність видавництв у справі книгодрукування.

Ключові слова: українська школа, підручники, видавництво, видавничий відділ, предметні комісії, видавнича діяльність, товарообмін, Міністерство народної освіти.

The article covers the problem of supply of Ukrainian schools with schoolbooks and textbooks during the period of Hetmanat of P Skoropatsky iaccording to sources, newspapers and different scientific literature. In the article the author determines the level of problem solution in the scientific historical literature. The role of the Ministry of Education in publishing schoolbooks and textbooks in Ukraine is researched. We characterize the functioning ofpublishing department. The main tasks of this department were gathering materials for textbooks, protection ofpublishing houses, organizing of the Central bureau of Information. The Central bureau of Information was gathering data about all textbooks, both published and required on the territory of Ukraine. We analyze the work of expert boards. Their task was to help the Ministry of Education in providing schools with textbooks in different subjects. The functioning ofpublishing houses in bookprinting is researched.

Key words: Ukrainian school, textbooks, publishing house, publishing department, expert board, publishing, trade barter, Ministry of Education.