Оперативність та актуальність теленовин в умовах інтернетизації журналістики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Оперативність та актуальність теленовин в умовах інтернетизації журналістики

В.М. Сорока

аспірант

Стандарти подання інформації загалом та на телебаченні зокрема обумовлюються як загальноприйнятими світовими канонами, так і тенденціями національного виміру. Ці стандарти регулюються як документами рекомендаційного характеру, кодексами, деклараціями, так і нормативно-правовими актами, як-от: Закони України «Про інформацію», «Про телебачення і радіомовлення», «Про засоби масової інформації (пресу)».

Тема стандартів журналістики загалом та теленовинної зокрема є актуальною, однак ступінь розробки питання є недостатнім. Частково тему досліджено в роботах Л. Агапової, А. Андрющенко, Е. Багерстама, Л. Байєра, Є. Вартанової, С. Виноградової, Ю. Єлісовенка, В. Іванова, В. Качкана, С. Квіта, І. Куляса І. Мащенка, А. Москаленка, М. Нагорняк, М. Недопитанського, Т. Приступенко, М. Присяжнюка, В. Різуна, B. Соколова, Д. Теленкова, Л. Федорчук, О. Чекмишева, Ю. Шерковіна, А. Яковця.

Стандарти журналістики як наукова проблема знайшли своє відображення в дисертаційних роботах В. Євдокимової, Г. Любимової, Б. Потятиника, В. Сидорова, М. Станевої, О. Шатуновського.

Мовний аспект стандартів тележурналістики досліджували такі українські теоретики, як Ю. Єлісовенко, О. Пономарів, Л. Федорчук, А. Погрібний, С. Караванський, В. Лизанчук, В. Дончик, Н. Нікітіна, О. Щербакова, О. Сербенська, Ю. Шаповал, В. Гоян.

Окремо варто згадати західних дослідників, до чиїх наукових надбань звертаються українські науковці та практики. Це Е. Фіхтеліус, З. Вайшенберг, М. Стівенс.

Актуальність зумовлена непостійністю та неоднозначністю підходів як у науковій сфері, так і в практичній журналістиці до питання оперативності та актуальності інформації. Це питання особливо актуалізується з огляду на дедалі більш всеохопну інтернетизацію. Сьогодні інтернет-медіа (новинні сайти, портали, електронні версії друкованих ЗМІ) практично є найоперативнішими в інформаційному просторі.

Однак виникає питання, чи завжди запропоновані й продиктовані інтернет-ресурсами новини є актуальними й важливими та, з огляду на це, яким чином, наприклад, новинним телевізійним програмам (теленовинам) можливо сьогодні не ігнорувати такі стандарти журналістики, як оперативність та актуальність. Тележурналісти мають більше часу з'ясувати обставини події, перевірити джерело та зробити перехресну перевірку інформації.

Тож гіпотеза є очевидною: українські теленовини певною мірою втрачають рейтинги в аспекті оперативності, тому роблять акцент на актуальності інформації.

Мета - з'ясувати особливості дотримання на Українському інформаційному телебаченні стандартів оперативності та актуальності новин в умовах інтернетизації.

Зазначена мета передбачає виконання таких завдань:

виокремити парадигми тлумачення понять «оперативність» та «актуальність» як стандартів теленовин;

простежити дотримання/недотримання цих стандартів у сучасному інформаційному телемовленні;

проаналізувати альтернативні шляхи досягнення оперативності та актуальності в теленовинах в умовах інтернетизації.

Новизна роботи полягає у визначенні та аналізі стандартів оперативності та актуальності інформації в теленовинах, їх видозмін та форм, а також дотримання цих стандартів в умовах тотальної інтернетизації ЗМІ.

Методи дослідження. Методологія дослідження у сфері соціальних комунікацій відіграє особливо важливу роль. Оскільки порівняно молодій науці закидають запозичення методів із філології, важливо під час дослідження досягати поставлених завдань валідними методами.

Для аналізу специфіки всього ЗМІ та окремої телевізійної програми потрібно враховувати всі моменти, які дозволять сформувати загальне уявлення про проект. Увагу слід акцентувати на тому, які рейтинги, редакційну політику, формат та концепцію, глядацьку аудиторію, форму вланості має певна інформаційна програма, а також на тому, які завдання має виконувати той чи той матеріал, сюжет.

Для аналізу новинних програм на предмет дотримання/недотримання стандартів оперативності та актуальності ми використовували загальнонаукові та спеціалізовані методи.

Із загальнонаукових методів дослідження було використано методи наукового аналізу, класифікації, типологічний, статистичний, контент-аналіз та інші, які при вивченні теленовин мали свої особливості.

На початку дослідження було застосовано бібліографічний метод. Він дав можливість з'ясувати ступінь опрацьованості теми в науковому середовищі, окреслити проблему та визначити, чи є робота актуальною сьогодні.

Найбільш широко застосовуваним методом у наукових дослідженнях є метод аналізу. У нашій роботі метод аналізу дозволив виокремити журналістські матеріали (сюжети) для подальшого їх вивчення як окремого самостійного складника телеефіру. Ідеться про метод аналізу телематеріалу як документа, тобто носія інформації, якому властива особлива матеріальна форма, конкретний спосіб фіксації інформації, її передачі, відтворення.

Крім того, такий метод, як порівняльний аналіз, дав можливість з'ясувати схожість та відмінність значень і визначень таких термінів, як актуальність та оперативність у медіасфері.

Таким чином, аналіз, виокремлення дали змогу використати метод типології зібраного матеріалу.

Метод моніторингу також був використаний у дослідженні як основний спосіб пошуку ілюстративного матеріалу.

Також під час дослідження було опрацьовано всі міжнародні професійні кодекси та рекомендації, що стосуються регулювання висвітлення в ЗМІ суспільних явищ загалом та соціальних проблем зокрема. Як показав аналіз цих документів, характерною ознакою всіх нормативних кодексів та статутів є те, що фактично всі вони є доволі загальними, бо створені бути актуальними як для друкованих ЗМІ, так і для радіо, телебачення та інтернет-видань.

Результати й обговорення. У журналістиці стандарти - це набір правил поведінки журналіста у вигляді професійних/етичних кодексів або канонів журналістики. Стандарти містять певну схему, яким чином діяти журналістам у складних ситуаціях, та є інструментом саморегуляції [1].

Будь-яка інформація в ЗМІ повинна відповідати таким стандартам, як оперативність, точність, достовірність, повнота у викладі інформації, зрозумілість зображення, простота мови, відокремлення фактів від коментарів та оцінок [2, с. 21].

Дві надзвичайно важливі складові частини стандартів новинної журналістики загалом і телевізійної зокрема - оперативність та актуальність інформації. Ці характеристики, з одного боку, є взаємопов'язаними, з другого - можуть не залежати одна від одної.

У Законі України «Про телебачення та радіомовлення» [3] сказано про стандарт оперативності та зазначено, що документ відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та Закону України «Про інформацію» (2657-12) регулює відносини, що виникають у сфері теле- та радіомовлення на території України, визначає правові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування, спрямовані на реалізацію свободи слова, прав громадян на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, на відкрите й вільне обговорення суспільних питань.

Українська дослідниця Л. Супрун уважає, що оперативність журналістської діяльності полягає у своєчасному повідомленні певної інформації і є доволі важливим принципом новинної журналістики [4].

Оперативність - це здатність журналіста й редакції вчасно донести відповідну інформацію до аудиторії. Оперативність інформації залежить від її характеру. В одному випадку, коли йдеться про стисле повідомлення про факт, подію, явище, тобто про новини, оперативність вимірюється годинами, навіть хвилинами.

Новина в будь-якій формі відзначається актуальністю й оперативністю. Актуальність журналістського твору випливає з того, що мас- медіа повинні щоденно відгукуватися на те, що є новим, що сьогодні хвилює людей. Саме слово «актуальний» (лат. - а^иаііє) означає справжній, теперішній, сучасний, важливий у певний час, назрілий і такий, що вимагає вирішення. У журналіста повинен бути вироблений постійний інтерес до того, що ми називаємо «злобою дня».

Актуальність та оперативність не тотожні, але взаємопов'язані поняття. Актуальність передбачає й своєчасність подання інформації, бо завтра новина втратить інтерес. Звідси - необхідність оперативності. Оперативною є така робота, коли зможеш вчасно підготувати й донести до реципієнта ту чи ту інформацію. Отже, оперативність - це вміння максимально швидко, уміло і вчасно виконати поставлене завдання. Актуальність - це вміння відшукати й зробити справу, надзвичайно важливу для певного моменту [5, с. 10].

Такої ж думки дотримується Л. Супрун, зазначаючи, що запізніла інформація вже не актуальна, не цікава.

Журналістикознавець І. Михайлин поняття оперативності називає хронологічною актуальністю. З цього погляду всі новини повинні бути «останніми», відзначатися свіжістю. У журналістиці точиться постійна боротьба за оперативність, першість і пріоритетність у поданні повідомлень [5].

Водночас І. Михайлин виділяє окремо актуальність змістову. Зазначає, що з цього погляду інформація повинна мати загальносуспільне значення, бути важливою для доволі широкого кола громадян, викликати інтерес великої групи читачів.

Науковець посилається на В. Різуна, який виокремив такі три складові частини актуальності: «...суспільна зумовленість (суспільна мотивованість), відповідність важливим суспільним завданням (суспільна цілеспрямованість) і суспільна доцільність (суспільний смисл)».

«У першому аспекті актуальна тема - це така, що покликана до життя суспільними потребами й проблемами. У другому аспекті актуальність пов'язується з активним суспільним цілепокладенням, яке повинне бути розташованим у межах поліпшення суспільного життя, оздоровлення соціальних процесів. У третьому аспекті під актуальністю розуміється можливість журналістського твору справляти позитивний вплив на подальшу діяльність читачів» [5].

Український журналістикознавець В. Лизанчук вважає, що будь-яке інформаційне повідомлення повинне відзначатися новизною, свіжістю. Чим своєчасніше інформування про новину, тим вища її цінність. Чим більше часу проходить з моменту події, тим менший інтерес до неї. «Повідомлення, які не збагачують наше уявлення про світ, не відповідають на животрепетні питання, інтересу не викликають» [6, с. 129].

Про новину треба інформувати в момент її зародження чи розвитку. На запитання «коли?» радіоповідомлення повинне відповідати конкретно «щойно», «годину тому», «сьогодні», «вчора». Такі радіоповідомлення, як зазначають психологи, викликають у людей почуття задоволення від усвідомлення поінформованості - стану, що його більшість розглядає як безперечну престижну цінність. Якщо ж інформація про подію застаріла, то її не можна називати новиною. Тим більше тоді, коли про неї уже написано в газетах, передано по телебаченню, а лише потім повідомлено по радіо, до того ж такими самими словами і в такому ж обсязі.

«Найкращий шлях зробити новини цікавими - не обезлюднювати їх, - зазначає В. Миронченко. - Розповідати про різні випадки та ситуації, в яких опиняються люди. Досить часто короткі розповіді про ці випадки є цікавими, дещо емоційними і до того ж мають гумористичне забарвлення».

Отже, інформаційні радіоповідомлення повинні задовольняти людський інтерес, сприяючи формуванню морально-психологічних, національно-духовних цінностей, здорових естетичних смаків, піднесенню інтелектуально-освітнього рівня. Тому завжди треба пам'ятати, що слухачі цікавляться не лише достовірністю інформації про ту чи ту подію, але також її морально-духовною суттю, що є запорукою ефективного впливу радіомовлення на утвердження національно-громадянської свідомості [7].

Актуальність є однією з підвалин такого важливого феномена журналістики, як цікавість. У журналіста повинен бути вироблений постійний інтерес до того, що насамперед болить людям. Джерелами суспільного настрою є редакційна пошта, дзвінки в редакцію, офіційні звернення громадян, збори й мітинги. Сьогодні важливим джерелом соціальних настроїв є соціологічні дослідження, відповідні документи тощо. І все ж журналіст повинен мати відповідне чуття, здатність, перефразовуючи І. Франка, боліти чужим і власним горем. Його душа - чутливий інструмент, який негайно резонує на настрої сучасників. Це одна з притаманних рис майстерності журналіста.

З актуальністю тісно пов'язана оперативність журналістики, хоч актуальність оперативністю не вичерпується. Адже актуальними є не тільки оперативно написані інформаційні виступи, а й історико-публіцистичні, теоретичні, економічні, філософські роздуми і навіть практично-господарські поради. Здібний і досвідчений журналіст, щоденно друкуючи чи передаючи в ефір оперативну інформацію, може паралельно працювати над аналітичними матеріалами, навіть книжками чи фільмами.

І все ж сучасна журналістика - це насамперед новини. І її наріжний камінь - оперативність. Цьому сприяють сучасна техніка й технологія. Цивілізований світ практично став «великим селом», давно передбачуваним канадським професором Маршалом Маклюеном: подія, що трапилась в одному його кінці, швидко стає відомою для всіх. Це має не тільки суто професійне, а й глобальне політичне, стратегічне значення.

Одна з причин нищівної поразки комуністичного блоку в холодній війні полягала в тому, що тоталітарна система не могла конкурувати з західним світом в оперативному й докладному інформуванні населення про події і факти. У часи існування найдикішого виду цензури - заборони на факт, коли повідомлення про важливі події у світі жорстко контролювалися, а тому подавалися із великим запізненням або замовчувались зовсім, - говорити про оперативність журналістики не доводиться. Проте в процесі ідеологічного впливу діє психологічний принцип: «Перший прийшов - перший зайняв». Той, хто першим повідомляє про подію, факт, явище, першим формує думку про нього.

Незважаючи на заклики, докази вчених про необхідність підвищення оперативності інформації, саме її трактування як різновиду пропаганди, як способу агітації фактами, тобто тенденційного їх добору, не могло сприяти формуванню інформаційної культури журналістів, яка, крім оперативності, включає всебічність, точність, об'єктивність. Враховуючи традиції української журналістики (переважання журнальних і тижневих видань), виховання інформаційної культури, зокрема оперативності, залишається актуальним.

Відмінність журналістики від інших форм творчості полягає також у постійній повторюваності тем і проблем. Журналістика, яка постійно слідкує за людським життям, як і воно, живе за певними циклами: річними, сезонними, тижневими тощо. Щороку людство проводжає і зустрічає календарний рік, святкує Різдво Христове і Великдень. Щороку селяни сіють і збирають урожай, а комунальники готуються до зими і та ін. Зрозуміло, журналістові щороку доводиться порушувати одні й ті самі теми. Коли це триває багато разів поспіль, неминучі повторення, певний вироблений трафарет. Журналіст змушений щоразу шукати нові повороти теми, помічати незвичайні подробиці, тобто збільшувати інформаційний потенціал виступу завдяки оригінальності підходу, небанальності мислення [8].

Отже, стандарт оперативності передбачає, що будь-яку новину ЗМІ подають в найближчому (екстреному) випуску новин. Медіа прагнуть знаходити й повідомляти новину своїм користувачам раніше за інші ЗМІ [9, с. 21]. Деякі науковці додають, що ця новина має бути подана не лише оперативно, а й у якнайдосконалішому форматі [10].

Вузловим явищем є те, що на сучасному етапі телебачення об'єктивно втрачає позиції оперативності порівняно з інтернет-медіа та різноманітними соціальними мережами (новітні медіа та комунікативні технології). Через це телевізійні новини починають втрачати суто інформаційні риси, а дедалі частіше отримують версифікацію інформаційно-аналітичного жанру, беручи саме нове повідомлення лише за інформаційний привід. Наприклад, інформація про те, що в Черкасах за порятунок на воді треба буде сплачувати, з'явилася в Інтернет-медіа 12 червня 2012 р. Новина про це на телеканалі «ICTV», у ранковому випуску програми «Факти», з'являється 19 червня, тобто рівно за тиждень.

Так відбувається і тоді, коли подія стається в нічну пору доби тощо. Це недотримання стандарту оперативності водночас пояснюється специфікою телебачення загалом. Основним на телебаченні є зображення, яке треба отримати (відзняти) безпосередньо на місці події. Якщо подавати інформацію оперативно, за відсутності, наприклад, умов для перевірки всіх фактів чи умов для добору всіх необхідних думок слід просто позначати те, чого на цей момент бракує, та повідомляти аудиторії про подальші зусилля, спрямовані на пошук відсутніх фактів та думок [10], активно залучаючи глядачів до взаємодії (особливо з питань соціальних, медичних, освітніх, життя громади тощо).

З другого боку, сучасні технології дозволяють вести прямі включення безпосередньо з місця події. Чіткого визначення поняття прямого включення немає. Однак його визначають як телевізійний інформаційний жанр, головне завдання якого - дати глядачеві відчуття, ніби він перебуває на місці події й отримує найоперативнішу інформацію. Пряме ввімкнення здійснюється за допомогою пересувної телевізійної станції (ПТС). Журналістський матеріал для прямого включення пишуть і монтують прямо на місці події, а сам кореспондент виходить на зв'язок зі студією під час випуску новин. Тоді на екрані з'являється плашка «наживо» чи «прямий ефір», чим аудиторію сповіщують про те, що все відбувається саме в цей момент і на цьому місці.

Та попри те, що сьогодні технології дають можливість максимально наблизити глядача до реального, не переказаного, не віртуального перебігу подій, стандарт чесності з глядачем не дотримується. Дедалі частіше журналісти вдаються до фальшивих прямих включень, записаних заздалегідь чи в студії, що також є порушенням стандартів як оперативності, так і достовірності. Виправданням ЗМІ в такому випадку може бути політичний тиск влади, адже вони не можуть говорити правду, тому й обрали таку форму протесту, але по суті це ще більше підтримує корупцію, вибіркове правосуддя та укорінення так званого «кривосуддя». Із усіх провідних каналів найчастіше використовують технологію прямих включень журналісти «Фактів» («ICTV»).

Сучасні ньюзруми працюють в умовах підвищеної оперативності й фінансового тиску. Ці чинники суттєво перешкоджають новинному виробництву й загрожують журналістиці. Велика кількість ЗМІ намагаються збільшувати обсяги продажу й рівень доходів, мігруючи на дешеві ринки й долаючи таким чином жорстку конкуренцію з боку інтернету. Медіа також суттєво скорочують витрати, щоб утриматись на плаву.

Майже немає сумнівів, що заходи зі зменшення витрат призводять до зниження якості журналістських матеріалів, і слід чітко усвідомлювати наслідки таких дій (Європейська обсерваторія журналістики).

Серію роликів, які навчають оперативності в журналістиці, чи швидше підказують шлях розуміння цього стандарту, пропонують Валерій Іванов (фрагмент лекції. 1 серпня 2012 р., ТК «Зазимье», Київ. Літня школа для медіапедагогів), а також «Відеотека» «Телекритики», яку було створено за підтримки міжнародного фонду «Відродження». Детально про оперативність розповіли кореспондент Agence France-Presse Анна Цуканова, головний редактор сайта «Дзеркало тижня» Олекса Шалайський і журналіст інтернет-видання «Українська правда» Сергій Лещенко.

Зокрема, В. Іванов порушує питання виправданості існування інформації оперативної, але неактуальної. Актуальність - це важливість для цільової аудиторії, наголошує вчений. У випадку, якщо новина для представника аудиторії із певного гендерного прошарку, певної професії є важливою, ви прочитаєте і сприймете цю новину й оціните її, бо вона є для вас потрібною.

Відповідно до досліджень американських учених (Сан-Франциско), які проводилися шляхом телефонного опитування, уже за півгодини після випуску вечірніх новин аудиторія не могла згадати, про що ж ішлося в програмі. Наприклад, один із опитаних лише згодом згадав лише чотири новини, які були важливі власне для реципієнта. Тобто в пам'яті закарбувалися лише ті, які були актуальні. Таким чином, решта інформації - це просто витрата ефірного часу. Ця інформація не перетинає першого кордону - кордону уваги. Наприклад, як показують дослідження, погода - найбільш актуальна інформація для американських реципієнтів, тому саме цьому тематичному блоку увагу приділяють практично в кожному випуску новин [11].

Водночас інформація, яка є актуальною, але абсолютно неоперативною, є, на думку медіа-експертів, абсолютно виправданою в ефірі. Серед них - важлива інформація про події, які сталися давно. Це можуть бути нові подробиці, неочікуваний поворот, продовження історії тощо.

Із поняттям актуальності пов'язана також властивість регулярності впливу. Мається на увазі, що редакція у випадку, якщо інформація є актуальною для аудиторії, мусить і навіть з погляду рентабельності зобов'язана висвітлювати цю новину, тему, подію якомога частіше та детальніше. Повідомляти про кожен поворот у вирішенні першопочаткового конфлікту. Тому що реципієнт, глядач, навіть якщо вважає, що чув уже все про зазначене питання, завжди дивитиметься, сухатиме і читатиме новину, яка пов'язана з цією темою, сподіваючись почути щось нове. Саме тому редакція новин має зважати на цю особливість.

Наприклал, «Факти», як і інші провідні медіа, «вели» тему гучного зґвалтування у Миколаївській області. Ця тема не сходила з екранів протягом усього літа. Однак навіть коли за місяць з'являлися подробиці чи інформація про подальшу долю жертви, про перебіг судових засідань, інформаційна програма включала цю інформацію до верстки новин. Тому що ця інформація буде актуальною для аудиторії ще тривалий час.

Водночас, як показують дослідження піввікової давнини, самі ж ЗМІ і визначають актуальність новини, коли публікують її, випускають в радіо- чи телеефір. Ідеться про відоме явище теорії настановчості Маккомбса і Шоу.

В умовах цифровізації та інтернетизації ЗМІ з метою досягнення оперативності подання інформації на телебаченні створено інтернет- сторінки новинних телепрограм, де є всі умови для публікації новин у режимі реального часу, без затримки. Таким чином програма ніби показує своїй аудиторії, що, попри запізніле подання в ефірі, ця інформація в них з'явилася давно і журналісти одразу ж поділилися нею з глядачами. Приміром, усі новинні програми, як- от: «Новини» (Перший національний канал), «ТСН» («1+1»), «Подробиці» («Інтер»), «Вікна» («СТБ»), «Репортер» («Новий канал»), «Факти» («ICTV»), «Час Новин» («5-й канал»), «Події» («Україна»), мають свої мережеві ресурси, які дублюють ефірні матеріали, але водночас подають інформацію автономно, оперативно й не залежно від ефіру.

Наприклад, інформаційна програма «Факти» телеканалу «ICTV» має свій структурний підрозділ Fakty.ictv.ua. Це сайт, який, крім того, що дублює матеріали ефірні, також працює на постійній основі як своєрідна інформаційна агенція.

Ресурс позиціонує себе як інформаційний портал, у межах якого є відеогалерея, добірка найважливіших новин, ексклюзивні інтерв'ю та коментарі, статті про найуспішніших людей країни та на резонансні теми тижня, блоги телевізійних ведучих і журналістів, власні новини відвідувачів інтернет-порталу, прогноз погоди. Портал має такі рубрики, як «Новини», «Відео», «Блоги», «Спецтеми», «LIVE». У межах розділу «Новини» окремо виділяються підрубрики «Україна», «Політика», «Економіка», «Світ», «Культура», «Зірки», «Авто і техніка», «Здоров'я», «Спорт».

Інтернет-портал має власну окрему команду, яка раніше від режисерів та монтажерів випуску новин готує відео, обробляє його, пише тексти та публікує на сайті. Таким чином, анонсуючи ефірний матеріал, вдається дотриматися стандарту оперативності та водночас охопити ширше коло аудиторії, зокрема тих, хто віддає перевагу отриманню новини в мережі, а не по телебаченню.

При цьому інформаційна програма та власне її сайт перебувають у постійній співпраці одне з одним.

Портал подає інформацію в межах 17 годин, крім нічного часу доби, вдаючись до анонсування матеріалів, які будуть в ефірі, та створюючи таким чином ефект оперативного подання інформації, навіть якщо за графіком програма виходить за кілька годин після події, що сталася. Інформація на сайті оновлюється й доповнюється кожні 8 хв.

Як зазначено на сайті, головна мета проекту - створення найповнішої картини життя в Україні та світі. «Ми віддзеркалюємо те, чим живе Україна та світ».

Основні правила подання новинної інформації в ЗМІ: оперативність, новизна, об'єктивність, релевантність, достовірність тощо - актуальні й для мережевих медіа, проте останні мають свою специфіку, що визначає особливості функціонування новин в Інтернет-просторі. Насамперед поява онлайнових ЗМІ спричинила зростання ролі оперативності як основної вимоги до нової інформації. Велика кількість матеріалів, з одного боку, інформаційно перевантажує читача, з другого - максимально демократизує систему інформування, тому що реципієнт дістає значно більше можливостей для вільного вибору, ніж у традиційних ЗМІ.

Підготовка виходу газети чи телевізійної програми вимагає тривалого часу, натомість для підготовки матеріалу в інтернеті достатньо лише натиснути кілька кнопок - і стаття миттєво з'являється в мережі. Крім того, у мережі можливе двостороннє спілкування між журналістом та аудиторією. Будь-яка людина може залишити коментар стосовно того чи того журналістського матеріалу.

Окремі науковці наголошують на можливості сплутування правди та інформації під час ретрансляції новини. Найчастіше не можна перевірити твердження учасників подій. Більше того, складно перевірити навіть очевидні факти.

Тобто цілком очевидно, що повідомлення новини в прямому ефірі передбачає набагато більшу соціальну відповідальність редакції, оскільки вже має бути перевіреним, доповненим тощо. Вдруге з такою самою інтонацією в той же час і тій самій аудиторії ведучий не матиме ніколи змоги сказати, що попередня новина була неправдивою чи неповною. Саме тому підготовка до ефіру є тривалою, аби унеможливити повідомлення інформації оперативної, але неперевіреної. Тоді як на Інтернет-сайті телепрограми опубліковану новину можна в будь-який момент замінити на іншу, можна її оновити, доповнити, спростувати.

Інтернет-журналістика вимагає набагато більшої оперативності та відповідальності, ніж робота в друкованих виданнях. Саме тому тут набагато частіше трапляються грубі помилки та спростування інформації. Адже оперативність як елемент діяльності мас-медійної системи тісно пов'язана з достовірністю, правдивістю пропонованої для аудиторії інформації. Часто, прагнучи опублікувати новину першими, журналісти інтернет-версії не перевіряють отриману інформацію, просто посилаються на джерело або ж ретранслятора новини. Таким чином, журналісти доволі часто спричиняють поширення неправдивої або ж спотвореної інформації.

Загалом це рідко впливає на аудиторію, що віддає перевагу саме ефірним телевізійним новинам. Оскільки часто новина, яка була озвучена в ефірі, не спростовується, навіть якщо редакція дізналася про неправдивість чи неповноту подання. У наступному випуску таку інформацію уточнюють або ж узагалі не подають. І така тенденція є загальнонаціональною. У редакціях часто керуються тим, що людина, подивившись випуск із спростуванням, почне довіряти новинарям менше, аніж якби вони взагалі змовчали про свою помилку.

Таким чином інтернет-версія ніби перебирає на себе всі загрози ризику, всі можливі наслідки озвучення неповної інформації. Крім того, саме інтернет-версія програми має можливість безпосередньо почути аудиторію, відчути її реакцію та підтримувати зворотний зв'язок.

Найчастіше в інтернет-виданні немає літредактора або коректора. Простіше кажучи, в штаті немає спеціальної людини, яка б вичитувала текст.

Отже, відповідно до поставлених завдань, дослідження дозволяє зробити такі наукові та практичні висновки:

Стандарт оперативності інформації має багатофакторну структуру та залежить від різноманітних чинників та умов роботи редакції. Водночас цей стандарт пов'язаний з таким поняттям, як актуальність інформації, яке не всі науковці виокремлюють у стандарт, а лише подають як характеристику інформації, новини.

Оперативність у журналістиці передбачає, що будь-яку новину подають ЗМІ у найближчому (екстреному) випуску новин. Медіа прагнуть знаходити і повідомляти новину своїм користувачам раніше за інші ЗМІ. Деякі науковці додають, що ця новина має бути подана не лише оперативно, а й у якнайдосконалішому форматі.

Актуальність - це важливість для цільової аудиторії, наголошує В. Іванов. У випадку, якщо новина для представника аудиторії із певного гендерного прошарку, певної професії є важливою, ви прочитаєте і сприймете цю новину й оціните її, бо вона є для вас потрібною.

Часто не загальнозрозумілими та такими, що не відповідають значенню стандарту, є тлумачення в нормативних документах. Наприклад, Закон України «Про телебачення та радіомовлення», який безпосередньо регулює діяльність телевізійних ЗМІ, подає доволі непрофесійне значення поняття оперативної інформації. Таким чином, варто зазначити різноманіття підходів навіть у профільному законодавстві та, відповідно, у вищих органах влади.

Вузловим явищем є те, що на сучасному етапі телебачення об'єктивно втрачає позиції оперативності порівняно з інтернет-медіа та різноманітними соціальними мережами (новітні медіа та комунікативні технології). Через це телевізійні новини починають втрачати суто інформаційні риси, а дедалі частіше отримують версифікацію інформаційно-аналітичного жанру, беручи саме нове повідомлення лише за інформаційний привід.

Якщо зважити на те, що оперативною вважається та інформація, яка подана в найближчому випуску новин, то в такому випадку телепрограми дотримуються цього стандарту. Водночас у часовому вимірі, а швидше в інформаційно-часовому (на тлі інтернет-медіа та їхньої оперативності), ця інформація на момент виведення в телеефір уже є застарілою. З другого боку, теленовини сьогодні орієнтовані на соціальну категорію, яка віддає перевагу саме радіо- чи теленовинам і водночас не читає новин у глобальній мережі. Таким чином, для цієї категорії новини є оперативними.

Щодо актуальності, то варто зазначити, що актуальність у більшості випадків не втрачається із запізненням подання інформації, оскільки є розтягнутою у певному відрізку часу.

В умовах інтернетизації ЗМІ всі інформаційні телепрограми мають свої сторінки в глобальній мережі, де дублюються ефірні новини та постійно й оперативно оновлюються поточні повідомлення. Завдяки цій можливості досягається ефект дотримання стандарту оперативності інформації як на сайті, так і в ефірі.

В умовах цифровізації та інтернетизації ЗМІ з метою досягнення оперативності подання інформації на телебаченні створено інтернет- сторінки новинних телепрограм, де є всі умови для публікації новин у режимі реального часу, без затримки. Таким чином програма ніби показує своїй аудиторії, що, попри запізніле подання в ефірі, ця інформація в них з'явилася давно і журналісти одразу ж поділилися нею з глядачами. Ці мережеві ресурси дублюють ефірні матеріали, але водночас подають інформацію автономно, оперативно й не залежно від ефіру.

Враховуючи традиції української журналістики (переважання журнальних і тижневих видань), виховання інформаційної культури, зокрема в оперативності подання матеріалу, залишається актуальним, особливо в епоху тотальної інтернетизації ЗМІ.

Література

оперативність телебачення новинний

1. Негреєва І. Професійні стандарти журналістики [Електронний ресурс] / Ірина Негреєва // Школа з медіа-грамотності, АУП. - URL: www.aup.com.u/profesiy ni_standarty_jurnaIistyky-Feb.10.2012 (06.09.2013).

2. Засоби масової інформації: професійні стандарти, етика та законодавчі норми / укл.: Т. Петрів, А. Сафаров, В. Сюмар, О. Чекмишев. - К.: Нічлава, 2006. - 100 с.

3. Закон України «Про телебачення і радіомовлення» від 21 грудня 1993 р. // ВР України. - 1994. - № 10.

4. Супрун Л. Основні стандарти подачі інформації журналістом [Електронний ресурс] / Л. Супрун. - URL: http://journIib.univ.kiev.ua/index.php?act=articIe&articIe=2401 (06.09.2013).

5. Михайлин І.Л. Основи журналістики / І.Л. Михайлин. - [5-е вид., допов. і доопр.]. - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 496 с.

6. Лизанчук В. Замітка / В. Лизанчук // Теорія і практика радянської журналістики (Основи майстерності. Проблеми жанрів) / за ред. В. Здоровеги. - Львів, 1989.

7. Лизанчук В. Радіоповідомлення / Василь Лизанчук, Мирослава Лубкович // Теоретичні аспекти журналістики. - 2007. - С. 3-32.

8. Журналістика як вид творчої діяльності [Електронний ресурс]. - URL: http://uastudent.com/ zhurnaIistyka-jak-vyd-tvorchoi-dijaInosti/ (03.10.2013).

9. Куляс І. Ефективне виробництво теленовин: стандарти інформаційного мовлення; професійна етика журналіста-інформаційника: практ. посіб. / Ігор Куляс, Олександр Макаренко. - К.: МГО Інтерньюз Україна, 2006. -120 с.

10. Чоповський Д. Журналістські стандарти: нормативна довідка [Електронний ресурс] / Д. Чоповський // Інститут масової інформації: [сайт]. - URL: 11. Іванов В. Літня школа медіапедагогів: фрагмент.

Размещено на Allbest.ru